Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 322/1141/16 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про позбавлення батьківських прав.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2017. Зареєстровано: 10.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2017.
Дата набрання законної сили: 21.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		смт. Новомиколаївка
		Іменем України
		РІШЕННЯ
		01 березня 2017 рокуСправа № 322/1141/16
		 
		Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:
		головуючого судді Гасанбекова С.С., 
		при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,
		за участю:
		позивача  ОСОБА_1,
		представника позивача  ОСОБА_2,
		відповідача  ОСОБА_3,
		представника відповідача  ОСОБА_4,
		розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу
		за позовом: ОСОБА_1 
		до: ОСОБА_3
		третя особа: Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області
		про: позбавлення батьківських прав
		та
		за зустрічним позовом: ОСОБА_3 
		до: ОСОБА_1 
		про: усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею.
		 
		16 листопада 2016 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, в якому позивач просив суд: 
		- позбавити батьківських прав відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2;
		- змінити прізвище дитини з «Святенький» на «Земсков».
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
		20 серпня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, зареєстрований у відділі державної реєстрації актів цивільною стану Новомиколаївського районного управління юстиції Запорізької області, актовий запис №13.
		Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина: ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_2.
		Одруження з відповідачем виявилось невдалим. З вини відповідача сумісне життя і збереження сімї стали неможливими.
		23 квітня 2013 року рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області шлюб між сторонами розірвано.
		Відповідно до рішення Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25.12.2012 року відповідач сплачує аліменти на утримання сина. Це єдина увага до сина, проявлена відповідачем.
		З серпня 2015 року відповідач жодного разу не намагався прийти до сина, хоча і мав таку можливість, зателефонувати йому, чи поспілкуватися іншим чином.
		Позивач стверджує, що вона постійно повідомляла відповідача про те, що син його чекає, малює йому малюнки, запитує коли до нього прийде батько. Останнім часом ОСОБА_5 почав забувати і все рідше цікавиться батьком.
		За твердженням позивача, відповідач життям дитини не цікавиться взагалі, ні в позивача, ні в своїх батьків, які встановили дні для відвідування через орган опіки та піклування, але не використовують це право, ні через знайомих, бажання спілкуватись з сином не виникає. За останній рік не було жодного привітання сина зі святами, навіть з днем народження. Відповідач не має почуття батьківської любові, не опікується проблемами дитини і не вживає ніяких заходів щодо налагодження ситуації. Позивач зазначає, що не перешкоджаю відповідачу у спілкуванні з дитиною, а навпаки просить його це робити, але безрезультатно.
		На думку позивача, людина з такою поведінкою не може вважатися батьком і позивач не бажає, щоб його син мав такого батька, а потім ще й мав обовязок утримувати його.
		Позивач вважає, що зможе самостійно забезпечити гідні умови проживання сина та гармонійну атмосферу оточення. 
		Вищевикладені обставини, на думку позивача, свідчать про фактичну можливість відповідача змінити ситуацію, але його вольове небажання виконувати відносно дитини батьківські обовязки, покладені на нього законом, змушує позивача звертатися до суду з даним позовом.
		Нехтування батьківськими обовязками з боку батька позивач вважає таким, що принижує гідність дитини, а наявність людини, яка юридично має права батька, але фактично залишається чужою людиною, може в подальшому привести до негативних наслідків у житті дитини як з моральної, так і з правової точки зору.
		За твердженням позивача, відповідач не виконує своїх батьківських обовязків по відношенню до дитини, нехтує ними, не бере жодної участі у вирішенні важливих питань, повязаних з вихованням та утриманням дитини, жодним чином не піклується про стан здоровя дитини, не забезпечує дитині належні умови для здорового зростання і духовного та фізичного розвитку, не намагається забезпечити належного медичного обслуговування, а також своїм негативним ставленням до позивача, негативно впливає і на дитину.
		Натомість, усі обовязки по утриманню та вихованню дитини виконує позивач, дитині було створено усі необхідні умови для здорового фізичного та морального розвитку, духовного збагачення, а також забезпечено належне медичне обслуговування.
		Позивач вважає, що зміна прізвища дитини жодним чином не впливає, на законні права, інтереси та обовязки проте у звязку з відсутністю будь-якої участі відповідача у житті дитини, вона не повинна носити його прізвище.
		Також, у звязку зі зміною прізвища позивачем, вона бажає, щоб дитина носила спільне з нею прізвище, аби дана обставина не призводила до непорозумінь та відповідних труднощів у спілкуванні з оточуючими людьми, та з метою позбавлення дитини в майбутньому відчуття «неповноцінності», адже дана обставина буде негативно впливати на емоційний стан дитини.
		Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 121, 141, 148, 150, 151, 155, 164 СК України, позивач просив задовольнити його вимоги та підтримав їх у судовому засіданні.
		22.12.2016 відповідач подав до суду зустрічний позов, що був прийнятий судом до спільного розгляду з первісним позовом, в якому відповідач просив:
		- усунути перешкоди у спілкуванні відповідача з сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом визначення способу його участі у спілкуванні та вихованні дитини: систематичні побачення з сином, в тому числі без присутності ОСОБА_1, в громадських місцях, за місцем проживання дитини, а також за місцем проживання ОСОБА_6 (бабуся ОСОБА_5) два рази на місяць з 12 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. у вихідні та святкові дні, про які відповідач повідомлятиме позивача письмово (телеграмою чи рекомендованим листом з повідомленням про вручення) завчасно, але не раніше ніж за тиждень, повідомляти позивача.
		В обґрунтування вимог за зустрічним позовом відповідач зазначив наступне.
		20 серпня 2011 року між відповідачем та ОСОБА_1 було укладено шлюб. Відповідач та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25.12.2012 по справі № 2/0817/352/2012 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також аліменти на утримання позивача в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку. Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23.04.2013 по справі № 322/225/13-ц шлюб між відповідачем та позивачем було розірвано. Позивач проживає разом з сином за адресою: вул. Запорізька, 33, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області.
		Між відповідачем та ОСОБА_1 виникли особисті неприязні стосунки, зокрема з приводу участі відповідача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_7.
		У серпні 2015 року відповідач знаходився у черговій відпустці, яку проводив у своїх батьків у смт Новомиколаївка. У цей час він спілкувався як з позивачем так із сином проводив з ним час, забирав його з дитячого садка. Крім цього, наприкінці відпустки відповідач передав позивачу кошти для покупки золотого хрестика синові. Після цього позивач попросила відповідача надати їй ще кошти для поїздки на море для відпочинку, на що відповідач відмовив у звязку із відсутністю таких коштів. Ця відмова стала причиною різкого погіршення відносин із позивачем та, як наслідок, наприкінці відпустки у серпні 2015 року перед відїздом відповідача до міста Києва позивач відмовила йому у побаченні з сином.
		15.12.2016 у телефонній розмові ОСОБА_1 в ультимативній формі висунула до відповідача вимогу надати згоду на зміну прізвища дитині в обмін на спілкування з нею.
		Вищезазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що ОСОБА_1 чинить перешкоди йому у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, а також не має намірів виконувати рішення органу опіки та піклування Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 20.12.2013 № 01-01-17/1166.
		Виходячи з наведеного та посилаючись на норми ст.ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 141, 157, 159 СК України, відповідач просив задовольнити зустрічний позов та підтримав його у судовому засіданні.
		Додатково у запереченнях на первісний позов відповідач зазначив, що вважає зазначені позивачем обставини надуманими, а сам позов, на думку відповідача, є інструментом тиску на нього з метою отримання від нього згоди (у вигляді заяви, згідно з ч. 4 ст. 148 СК України) про зміну прізвища синові  замість «Святенький» на «Земсков».
		У період з 30 вересня 2015 року по 13.06.2016 відповідач не був офіційно працевлаштований у звязку із відсутністю підходящої роботи.
		Цей період життя у звязку із відсутністю роботи відповідач характеризує як складний, оскільки для того щоб прожити йому доводилось працювати на багатьох роботах без офіційного працевлаштування (таксі, експедитором, тощо). У вказаний період відповідач залишився проживати у Києві, оскільки у цьому місті хоча б якось можливо було знайти хоч якусь роботу. Незважаючи на відсутність роботи у цей період відповідач не припиняв сплачувати аліменти на утримання сина. При цьому одночасно відповідач ніс значні витрати на оплату за проживання у квартирі за договором найму. Більш того, після досягнення дитиною трирічного віку (03.04.2015 року) та припинення у звязку із цим стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, відповідач по вересень 2016 року систематично перераховував позивачу по 200 грн. для додаткових витрати на дитину (без урахування аліментів).
		Виходячи з наведеного, відповідач просив відмовити в задоволенні первісного позову.
		Новомиколаївська районна державна адміністрація Запорізької області, як орган опіки та піклування, надала суду висновок від 22.12.2016 № 01-01-17/1238 про недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3.
		Представник Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області у судове засідання 01.03.2017 не прибув, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.
		У судовому засіданні 01.03.2017 судом було зясовано питання щодо можливості примирення сторін, на що позивач зазначила про відсутність у неї претензій до відповідача, за умови надання ним згоди на зміну прізвища дитини, проте відповідач не погодився на запропоновані позивачем умови.
		У судовому засіданні 01.03.2017 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Суд, розглянувши матеріали та зясувавши обставини цивільної справи, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності, 
		встановив:
		20 серпня 2011 року сторонами було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 20.08.2011.
		Сторони є батьками ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ЖС № 197320 від 10.04.2012.
		Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 25.12.2012 по справі № 2/0817/352/2012 з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а також аліменти на утримання позивача в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення ОСОБА_5 трирічного віку.
		Рішенням Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 23.04.2013 по справі № 322/225/13-ц шлюб між сторонами, укладений 20.08.2011, було розірвано.
		ОСОБА_5 проживає з матірю за адресою: вул. Запорізька, 33, смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області.
		Згідно з листом Соломянського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва, Головного територіального управління юстиції в м. Києві від 16.12.2016 № 1146/4 відповідач не має заборгованості по сплаті аліментів станом на 16.12.2016.
		Регулярна сплата відповідачем аліментів, а також додаткових витрат на утримання дитини підтверджується наданими відповідачем квитанціями, що додані ним до заперечень проти позову.
		Відповідач з 13.06.2016 по 15.12.2016 працює на посаді торгового агента у приватному підприємстві «Ліком», розташованому в м. Києві, що підтверджується довідкою ПП «Ліком» від 15.12.2016 № 86, а також записами у трудовій книжці відповідача.
		Загальна сума доходу відповідача за період з червня по листопад 2016 року склала 16 234,74 грн., що підтверджується довідкою про доходи від 15.12.2016, виданою ПП «Ліком».
		За місцем роботи відповідач характеризується позитивно, що підтверджується його характеристикою від 19.12.2016, підписаною директором ПП «Ліком» ОСОБА_8
		Згідно з рішенням Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області № 18 від 20.12.2013 «Про побачення батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3» відповідачу надано дозвіл на побачення з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у першу та третю суботу місяця з 15 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 (вихователь дошкільного навчального закладу, який відвідує ОСОБА_5В.) повідомила суду, що дитина ніколи не казала їй нічого поганого про батька, натомість висловлювала бажання частіше бачити його.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що відповідач підтримує відносини з дитиною, які хоча і не можна назвати ідеальними, але все ж між батьком і дитиною є духовний звязок.
		Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 (сусідка позивача) зазначила, що ОСОБА_5 ніколи не казав погано про свого батька і не скаржився на його поведінку.
		Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 суттєвих показань щодо предмета спору не надали. 
		Свідки ОСОБА_6 (мати відповідача) та ОСОБА_15 зазначили, що на їх думку, виконання відповідачем батьківських обовязків здійснюється належним чином.
		При цьому, жоден із вищезазначених свідків не пригадав випадку, коли б дитина, ОСОБА_5, була засмучена через поведінку батька, а так само і випадків негативного ставлення батька до дитини.
		Дослідивши вищенаведені докази, суд при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення первісного позову виходить з наступного.
		Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоровя без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками та наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
		Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків,
		Ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
		Проте, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обовязками.
		Такої поведінки відповідача по відношенню до його сина, ОСОБА_5, судом не встановлено. 
		Так, доводи позивача стосовно того, що відповідач не цікавиться дитиною та не відвідує її, спростовуються вищезазначеними доказами, отриманими під час розгляду справи, якими встановлено, що відповідач проживає та працює в м. Києві, а отже з обєктивних причин не може приділяти постійну увагу сину. 
		До того ж, співвідношення розміру доходу відповідача з наявними у нього зобовязаннями по сплаті аліментів, а також із мінімальною вартістю квитків, необхідних для проїзду з м. Києва до смт. Новомиколаївка Новомиколаївського району Запорізької області, свідчить про обґрунтованість твердження відповідача щодо обєктивної неможливості частого відвідування сина.
		Встановленим суд визнає і факт особистих неприязних відносин між сторонами, що підтверджується наданими сторонами роздруківками їх бесіди у соціальній мережі. 
		Також з пояснень самого позивача, наданих нею у судовому засіданні, випливає, що незважаючи на предявлення позову про позбавлення батьківських прав, головною метою позивача є зміна прізвища дитини з «Святенький» на «Земсков».
		Судом взято до уваги і висновок органу опіки та піклування Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області від 22.12.2016 № 01-01-17/1238 про недоцільність позбавлення відповідача батьківських прав, обґрунтований відсутністю підстав для цього.
		З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для позбавлення відповідача батьківських прав відносно його сина ОСОБА_5
		Стосовно позовних вимог про зміну прізвища дитини, суд зазначає, що при вирішенні цього питання, відповідно до ч. 5 ст. 148 СК України, беруться до уваги виконання батьками своїх обовязків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни прізвища інтересам дитини.
		Оскільки судом не було встановлено факту неналежного виконання відповідачем батьківських обовязків, а доводи позивача не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, суд визнає вимоги щодо зміни прізвища дитини безпідставними.
		Твердження позивача про необхідність того, щоби дитина носила спільне з нею прізвище, аби дана обставина не призводила до непорозумінь та відповідних труднощів у спілкуванні з оточуючими людьми, та з метою позбавлення дитини в майбутньому відчуття «неповноцінності», адже дана обставина буде негативно впливати на емоційний стан дитини, суд визнає необґрунтованим припущенням, що не підтверджено жодним належним доказом.
		Посилання позивача на медичні документи щодо стану здоровя дитини судом відхиляються як неналежні докази у звязку з тим, що з цих документів не вбачається причинно-наслідкового звязку між діями відповідача та станом здоровя дитини.
		Таким чином, суд визнає первісний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення зустрічного позову, суд виходить з наступного.
		За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
		Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимогі на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
		За змістом частин 2 та 4 ст. 60 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідач не надав суду доказів того, що позивач будь-яким чином перешкоджає йому відвідувати сина у дні, визначені в рішенні Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області № 18 від 20.12.2013 «Про побачення батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з малолітнім сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3», або доказів неможливості відвідування ним дитини в ці дні з інших причин.
		Крім цього, відповідач у судовому засіданні пояснив, що він, з огляду на своє матеріальне становище, має можливість приїжджати до сина лише один раз на два місяці, що не узгоджується з позовними вимогами за зустрічним позовом.
		За таких обставин, суд визнає зустрічний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
		Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 212  215, 218, 223, 294, 296 ЦПК України, суд 
		вирішив:
		1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав  відмовити повністю.
		2. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, та визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею  відмовити повністю. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Новомиколаївський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		 
		Суддя                                                        С.С. Гасанбеков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...