Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 342/31/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 09.03.2017. Зареєстровано: 10.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 342/31/17
		Провадження № 2-а/342/7/2017
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ    
		           02 березня 2017 року                                                                     м. Городенка
		 
		         Городенківський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючого судді             Федів Л.М.,
		секретаря судового засідання                    Козаченко Л.Д.
		головного спеціаліста з інформаційних технологій  ОСОБА_1
		з участю :
		позивача                                   ОСОБА_2,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городенка адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі
		                                                       ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 звернувся з суд з позовом до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3, в якому просить: визнати дії інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області ОСОБА_3 при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.01.2017 року серія АР №780534 - протиправними; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.01.2017 року серія АР №780534; закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю і складу адміністративного правопорушення; витрати по справі покласти на відповідача.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.01.2017 року інспектор роти №2 БУПП у м. Івано-Франківськ ОСОБА_3 склала постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР №780534, згідно якої нібито позивач 03.01.2017 р. о 12 год. 30 хв. в м. Івано-Франківськ по вул. Грушевського, 33, керуючи транспортним засобом Volkswagen Caddy номерний знак НОМЕР_1 користувався під час руху ТЗ засобом зв'язку, а саме розмовляв по мобільному телефону, чим порушив п.2.9 ПДР. За дане нібито адміністративне правопорушення позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень. З винесенною щодо позивача постановою, останній категорично не згідний. Вважає дану постанову необгрунтованою, такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України. Вважає дії протиправними, такими, що порушують його законні права та інтереси. В зв'язку з цим, ОСОБА_2 змушений звернутися за захистом своїх прав до суду. Під час винесення постанови не дотримано вимог статтей 245, 278, 279, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи. Всупереч чинного законодавства, зокрема, ст. 280 КУпАП, інспектором при розгляді справи не були належним чином з'ясовані ї доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність. Інспектором не було взято до уваги пояснень позивача, про те, що він не порушував жодних правил дорожнього руху і свою вину не визнає, адже 03.01.2017 року о 12 год. 30 хв. під час руху автомобіля він не розмовляв по мобільному телефону. Більше того, відповідачем не наведені жодні належні і допустимі докази, які б достовірно встановлювали наявність правопорушення та вину ОСОБА_2 у нібито вчиненому правопорушенні. Окрім вищезазначеного, відповідачем при винесенні постанови допущено ряд грубих помилок, тому оскаржувана постанова повинна бути скасована, а справа закрита. Це, зокрема: не взято до уваги інспектором пояснень позивача про те, що ним не порущено правил дорожнього руху та не встановлено і не допитано свідків, які 03 січня 2017 року о 12 год. 30 хв. перебували на вул. Грушевського 33 та могли б побачити чи дійсно порушував він Правила дорожнього руху. Отже, на основі вищевикладеного, позивач зазначає, що в дійсності адміністративного правопорушення він не вчиняв, адже 03 січня 2017 року о 12 год. 30 хв. мобільним телефоном під час руху транспортного засобу він не користувався та взагалі не тримав його в руках, а відповідач не надавши доказів моєї вини, діяв не дотримуючись вимог чинного законодавства, чим порушив гарантовані Конституцією права та свободи позивача. Тому, дана постанова підлягає скасуванню, як така, що винесена з грубими порушеннями законодавства України та за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.
		Позивач в судовому засіданні позов підтримав, з підстав, викладених в ньому та просив задовільнити.
		Відповідач в судове засідання не з'явився. Представник відповідача подав до суду заперечення, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі. Представник відповідача важає, що вимоги позивача є безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення- 03.01.2017 року інспектор роти №2 батальйону УПП у м. Івано-Франківську ДПП, лейтенант поліції ОСОБА_3 зі своїм напарником інспектором роти № 2 батальйону УПП у м. Івано-Франківську ДПП, лейтенантом поліції ОСОБА_4 під час патрулювання на вул. Грушевського м. Івано- Франківська близько 12 год 30 хв помітили транспортний засіб - Volkswagen Caddy номерний знак НОМЕР_1, водій якого керував ТЗ, при цьому користувався засобом зв'язку, а саме: мобільним телефоном, тримаючи його в руці, чим порушив підпункт «д» пункту 9 Правил дорожнього руху. Відповідно до п. п. 1 п. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Водій службового транспортного засобу патрульної поліції, для того, щоб припинити водієм ТЗ правопорушення включив звуковий сигнал та зобов'язав зупинитися водія ТЗ, останній вимогу інспекторів патрульної поліції виконав. Після зупинки вищевказаного ТЗ інспектор підійшов до нього представився відповідно до п. 3 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», проінформував водія про причину зупинення ним ТЗ, а саме, порушення підпункт «д» пункту 2.9 ПДР, де зазначено, що водієві забороняється: під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). Після виконання вимог передбачених ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» відповідач пред'явила законну вимогу до водія про пред'явлення документів передбачених п.п. «а», «б», «г» п. 2.1 ПДР. Водієм виявився позивач, який виконав законну вимогу поліцейського пред'явивши вище вказані документи. Відповідно до ст. 279 КУпАП відповідач, як посадова особа, яка має право розглядати справи про адміністративні правопорушення зазначені у ст. 222 КУпАП, в т.ч. за ст. 122 КУпАП, оголосила про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП щодо ОСОБА_2 інспектором роти № 2 батальйону УПП у місті Івано-Франківськ ДПП, лейтенантом поліції ОСОБА_3. Після оголошення про початок розгляду справи інспектор зачитав позивачу його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, яке передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем, після розгляду адміністративної справи, було винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії АР №780534 від 03.01.2017 року з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу 425 грн. та оголошено її зміст. Після оголошення змісту постанови відповідач надав позивачу можливість ознайомитися з постановою та проставити свій підпис на ній, що в свою чергу позивач і зробив. Щодо відсутності підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та правомірності дій інспектора патрульної поліції - Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення як про порушення правил дорожнього руху, в тому числі за ст. 122 КУпАП. Відповідно до вимог ч. 2 та ч. 5 ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, шо на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Підтвердженням факту вчинення адміністративного правопорушення позивачем, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, є відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Івано-Франківську ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 (DSJX30462_004962). Також позивач стверджує, що відповідачем не було взято до уваги його пояснень про те, що він не порушував жодних правил дорожнього руху і вину свою не визнає, адже 03.01.2017 року о 12 год 30 хв під час керування автомобілем не розмовляв по мобільному телефону. Хоча на відеозаписі з нагрудної відеокамери інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Івано-Франківську ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 чітко видно, що після того, як позивачу були зачитані його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, позивач відмовився скористатись будь-яким з прав, які надані йому згідно ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, а також визнав свою вину. Враховуючи вищевказане, постанова є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.
		     Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		     Відповідно до частини 2статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта Законами України.
		Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльностіКонституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Згідно постанови про накладення адмінстративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АР № 780534, 03.01.2017 року в м. Івано-Франківськ по вул. Грушевського, 33 о 12:30 год. користувався під час руху транспортним засобом Volkswagen Caddy номерний знак НОМЕР_1, зассобом зв'язку, а саме розмовляв по мобільнму телефону, чим порушив п. 2.9 д ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 2ст. 122 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
		У відповідності достатті 2 Кодексу адміністративного судочинства Українизавданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцієючи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
		1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України;
		2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
		3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
		4) безсторонньо (неупереджено);
		5) добросовісно;
		6) розсудливо;
		7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
		8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
		9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
		10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Відповідно до вимог підпункту Д пункту 2.9Правил дорожнього рухуУкраїни затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 рокута введених в дію з 01 січня 2002 року з послідуючими змінами та доповненнями, водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ниминевідкладного службового завдання).
		Таким чином даною нормою права чітко визначено, що водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку. Також частиною 2 статті 122 Кодексу України про адміністративні правопрушення передбачена відповідальність саме за користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання). При цьому даними нормами права не передбачено заборони водієві під час керування транспортним засобом тримати засоби зв'язку у руці.
		За приписамистатей 121 - 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративна відповідальність за даними нормами права настає лише за вчинення адміністративного правопорушення під час керування транспортним засобом. Однак адміністративна відповідальність не настає під час руху транспортного засобу, так як до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху притягається водій транспортного засобу і лише під час керування транспортним засобом та порушенняправил дорожнього руху.
		Відповідно достатті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушеннядоказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данівстановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-ікінозйомки,відеозапису,у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Також судом достовірно встановлено, що при винесенні оскаржуваної постанови у відповідача не було взагалі будь-яких доказів у відповідності до вказаної норми права, що підтверджують порушення позивачем саме підпункту Д пункту 2.9Правил дорожнього рухуУкраїни та вчинення адміністративного правопрушення, передбаченого частиною 2статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. А тому незрозуміло на підставі чого відповідач зробив висновок про наявність достатніх підстав прийняття оскаржуваної постанови та притягнення позивача до адмінстративної відповідальності.
		Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідачем вчинено ряд дій з грубим порушенням вимогПравил дорожнього рухуУкраїни, затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 рокута введених в дію з 01 січня 2002 року з послідуючими змінами та доповненнями, статей251,268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,статті 35 Закону України «Про національну поліцію». А тому за таких обставин суд приходить до висновку про визнання дії інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області ОСОБА_3 при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.01.2017 року серія АР №780534 протиправними.
		Оскаржувана постанова винесена посадовою особою органу Національної поліції, яка уповноваженаКУпАПна розгляд справ про адміністративні правопорушення. Відповідно дост. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушенняоргани Національноїполіціїрозглядаютьсправипро такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку,правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовину відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею175-1(завиняткомпорушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративніправопорушенняінакладатиадміністративністягненнямаютьправопрацівни-киорганівіпідрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф можестягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушеннянезалежновід розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
		Відповідно достатті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушеннязавданнями провадження всправах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повнеі об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративнихправопорушень,запобіганняправопорушенням,вихованнягромадянудусідодержаннязаконів, зміцнення законності.
		Відповідно достатті 246 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпорядок провадженняв справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
		Підставою стверджувати про наявність правопорушення є сам факт керування транспортним засобом, а не рух транспортного засобу.
		Так як згідно пункту 1.10Правил дорожнього рухуУкраїни затвердженихПостановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 рокута введених в дію з 01 січня 2002 року з послідуючими змінами та доповненнями,транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
		Також в оскаржуваній постанові відповідач вказує про те, що позивач користувався засобами зв'язку, а саме розмовляв по мобільному телефону. При цьому судом достовірно встановлено, що він не може стверджувати, що дійсно позивач розмовляв по мобільному телефону.
		Також із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що відповідач керуючись положеннями статей33та284 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпостановив: застосувати до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425 гривень.
		При цьому в порушення вимог пункту 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, пункту 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав і основних свобод , пункту 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, принципу 36 Звіду принципів захисту всіх осіб щодо презумпції невинуватості. Позивача не було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушеннята накладено адміністративне стягнення.
		У відповідності до вимогст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушенняорган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно достатті 33 Кодексу України про адміністративні правопорушенняпри накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
		Відповідно дост. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак);технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
		Оскільки оскаржувана постанова винесена щодо адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, що виноситься за скороченою процедурою (без складання протоколу), вона обов'язково повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, оскільки це єдиний доказ по даній категорії справ, яким може бути підтверджено вчинення особою правопорушення, а постанова виступає свого роду доказом вчинення правопорушення.
		Суд звертає увагу на те, що твердження відповідача у запереченні, що факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП підтверджується диском з відеозаписом з нагрудної відеокамери інспектора роти № 2 батальйону УПП у м. Івано-Франківську ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4, який надісланий разом із запереченням відповідача є не доведеними, оскільки при перегляді даного диску в судовому засіданні, він виявився "порожнім". Тому даний диск з надписом "Рашковецький" не є належним та допустимим доказом вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП.
		Частиною 1ст. 69 КАС Українивстановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Доказів вини позивача суду надано не було, а сама постанова не є належним доказом вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки вона не відповідає вимогамст. 283 КУпАП. Наведене свідчить про відсутність будь-яких доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2ст. 122 КУпАП.
		Враховуючи ж пояснення позивача, які є доказами у справах про адміністративні правопорушення згідност. 251 КУпАП, і які в даній справі є єдиним належним і допустимим доказом, судом встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності прийнятого рішення, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини позивача, а тому відповідач не мав правових підстав притягати позивача до відповідальності. У зв'язку з наведеним вимоги про скасування оскаржуваної постанови підлягають задоволенню.
		Відповідно дост. 71 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
		Відповідно дост. 86 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленогоКАС Україниобов'язку доведення, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
		Позовна вимога про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, оскільки це питання вирішується особою (органом), що розглядає справу про адміністративне правопорушення. Адміністративний суд лише перевіряє прийняте рішення на відповідність вимогам чинного законодавства та не наділений повноваженнями на закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позову.
		Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що відповідачем не вчинено всі передбаченіКодексом України про адміністративні правопорушенняпроцесуальні дії для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В результаті незрозуміло, на підставі чого відповідач зробив висновок про наявність достатніх підстав для прийняття оскаржуваної постанови. Також відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності прийняття оскарженої постанови, зокрема, доказів, передбаченихст.251 КУпАП,ст.69 КАС України, на підтвердження факту допущення позивачем порушення п.2.9 "д"ПДР. А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення даного позову.
		Керуючись ч. 2ст. 19 Конституції України, ст. ст.122ч. 2, 251,252,280,283 КУпАП, керуючись ст.ст.2,158-164,171-2, 186Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
		                                             П О С Т А Н О В И В :
		Адміністративний позов ОСОБА_2 до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 про визнання дій протиправними, скасування постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі - задовольнити частково.
		Визнати дії інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у м. Івано-Франківську Департаменту патрульної поліції Головного управління національної поліції у Івано-Франківській області ОСОБА_3 при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.01.2017 року серія АР №780534 - протиправними.
		Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 03.01.2017 року серія АР №780534.
		В решті адміністративного позову відмовити.
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Городенківський районний суд Івано-Франківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьоїстатті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		 
		          Суддя                                                     Федів Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...