Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/24976/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 10.03.2017. Зареєстровано: 12.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 686/24976/16-ц 
		             
		                  
		         РІШЕННЯ
		             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		              
		   01.02.2017  
		  
		Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області 
		у складі:          головуючого судді -          Заворотної О.Л.
		секретаря судового засідання -          Дякович О.О.
		за участю заявника ОСОБА_1
		представника заявника ОСОБА_2
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за заявою ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту що має юридичне значення 
		                                                 встановив:
		В грудні 2016 року ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах своїх неповнолітніх дітей звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в обґрунтування якого вказала, що вона з 1978 року зареєстрована та проживала разом із родиною м. Горлівка Донецької області. З липня 2014 року у місті почались бойові дії внаслідок збройної агресії Російської Федерації. Заявниці довелось переїхати з м. Горлівка до м. Хмельницького, оскільки внаслідок бойових дій її будинок було зруйновано. Вважає, що через окупацію частини Донецької області, вона фактично позбавлена не лише рідного дому, матеріального забезпечення, а й звичного середовища існування, вільного спілкування з рідними, друзями.
		Необхідність встановлення такого факту мотивує тим, що саме через окупацію частини Донецької області, порушено низку її прав та права її неповнолітніх дітей, закріплених як Конституцією України, IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, так і Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
		В судовому засіданні заявник, представник заявника вимоги заяви підтримали та просили задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.
		Представники заінтересованих осіб в судове засідання не зявились, повідомлені про день та час слухання справи в установленому законом порядку.
		Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом серії ВН 748585, виданим 25.10.2010 року Ц.Міським РВ Горлівського МВ ГУМВС України в Донецькій області та є уродженкою ІНФОРМАЦІЯ_1, має двох дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3.
		Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
		Відповідно Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VІІ від 15.04.2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації" від 15.09.2015 року № 685-VІІІ ОСОБА_5 Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши ОСОБА_5 Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами РФ озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (7 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної ОСОБА_2 України Про Заяву Верховної ОСОБА_2 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм:
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери "ДНР" та "ЛНР", серед яких було багато громадян РФ, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил РФ, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами РФ батальйон "Восток", а також були задіяні такі озброєні групи найманців як "Русский сектор" та "Оплот". За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 р. на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної ОСОБА_5» та «Донецької Народної ОСОБА_5». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна ОСОБА_5» та «Донецька Народна ОСОБА_5» не були визнані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Д.Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність "Донецької народної республіки" (http://ua.korrespondent.net/ukraine/politics/3361226-derzhdepartament-ssha-znovu-zaiavyv-pro-nevyznannia-referendumiv-na-donbasi).
		Крім цього, прес-секретар Верховного представника ЄС із закордонних справ Кетрін Ештон, ОСОБА_6 заявила, що "так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю" (http://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/1660771- e_s_ne_viznae__referendum_na_shodi_ ukraiini_1937380.html).
		За наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято Постанову Верховної ОСОБА_2 України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Також постановою Верховної ОСОБА_2 України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської ОСОБА_7 Європи, Парламентської ОСОБА_7 НАТО, Парламентської ОСОБА_7 ОБСЕ, Парламентської ОСОБА_7 ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. 
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської ОСОБА_7 Європи від 25 червня 2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		При розгляді справи суд прийшов до висновку, що викладені вище факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України, окупації частини території Донецької області, Україна є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Суд також бере до уваги те, що на факт окупації Російською Федерацією частини території Донецької області, Україна, вказують також джерела міжнародно-правового регулювання режиму окупації, а саме Гаазька конвенція про закони і звичаї сухопутної війни 1907 р., IV Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни 1949 р. і деякі положення Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 р.
		Існуючі правові норми, що визначають режим окупації, переважно засновані на положенні ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р.: «Територія вважається зайнятою, якщо вона дійсно знаходиться під владою ворожої армії». Згідно з цією ж ст. 42 Гаазької конвенції 1907 р., територія, до якої застосовано право окупації, повинна «дійсно перебувати під владою ворожої армії», причому «зайняття поширюється лише на ті області, де ця влада встановлена і в змозі проявляти свою діяльність».
		Окупація характеризується наявністю ефективного контролю агресором займаної території, яка виражається у достатній присутності військ держави окупанта; держава окупант здійснює свою владу над окупованою владою, яка втратила здатність до громадських функцій; ворожі сили здалися, були переможені чи відступили; над територією була встановлена тимчасова адміністрація; держава окупант видає укази громадянському населенню та контролює їх виконання.
		Здійснення такого контролю Російською Федерацією частини території України, зокрема частини Донецької області, з усіма його ознаками підтверджується в сукупності наступними доказами.
		Згідно з оперативною інформацією ІАЦ РНБОУ за 17 вересня 2014 року українська розвідка зафіксувала переміщення російських військових та бойовиків в районах населених пунктів Фащівка, Красний Луч Луганської області та Дебальцеве Донецької області. На територіях, підконтрольних бойовикам, терористи продовжують маскувати військову техніку в житлових кварталах та у подвір'ях мирних громадян (http://www.rnbo.gov.ua/news/1813.html).
		Окрім цього Російська Федерація систематично направляє на територію України так звані "гуманітарні конвої". Інформаційно-аналітичний центр ОСОБА_7 національної безпеки та оборони України станом на 24.12.2014 року опублікував дані розвідки про невпинний потік військових конвоїв, що постачають "живу" силу та важке озброєння сепаратистам. Розвіддані показують кількість техніки, яка перетинає російсько-український кордон на тих ділянках, які не контролює Україна та не здійснює спостереження ОБСЄ. Військова техніка, що в'їхала в Україну в період з 30 жовтня по 9 грудня 2014 року налічує: танки - 256, бронемашини - 402, САУ (самохідні артилерійський установки) - 35, ракетний комплекс "Бук" - 5, вантажівки - 1903, гармати - 42, бензовози - 242, автомобілі та мікроавтобуси - 205, автобуси з "живою" силою - 20, ракетний комплекс тактичних ракет "Точка" - 4, реактивна система залпового вогню "Град" - 138, реактивна система залпового вогню "Ураган" - 4, 30-ствольна система залпового вогню "Буратіно" - 4, автоматизований комплекс радіорозвідки "Таран" - 5, комплекс радіоелектронної боротьби "Ртуть-БМ"(кількість невідома, комплекс було побачено на ешелоні), БРЕМ (Броньована ремонтно-евакуаційна машина) - 5, БАТ-2 (Шляхопрокладач) - 1, автокран - 2, автомобілі понт.-мостового парку - 6, РЛС (радіолокаційна станція) - 1, радіолокаційний комплекс - 3 (http://mediarnbo.org/2014/12/24/spravzhni-konvoyi-rf-za-bilimi-vantazh/).
		Проявами ефективного контролю Російською Федерацією частини території Луганської і Донецької області можуть свідчити також факти введення в обіг для розрахунків з населенням та виплат соціальних платежів національної валюти Російської Федерації, а саме рубля. Інтернет-портал "Комсомольская правда в Украине" опублікував статтю під назвою "В Луганске обещали платить пенсии в долларах, но платят "деревянными"" від 9 квітня 2015 року в якій зазначено, що людям похилого віку почали платити пенсії на окупованій території Луганської області, але не в доларах, як обіцяли, а в рублях (http://kp.ua/economics/497651-v-luhanske-obeschaly-pensyy-v-dollarakh-no-platiat-dereviannymy).
		Таким чином, твердження заявника, що Російська Федерація здійснює ефективний контроль частини Донецької області, Україна, дає підстави вважати частину Донецької області окупованою Російською Федерацією.
		Встановлюючи обставини вимушеного переселення суд виходив з наступного.
		Верховна ОСОБА_7 України у Постанові Про Заяву Верховної ОСОБА_7 України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» зазначила свою позицію щодо ствердження факту неодноразового порушення Російською Федерацією прав громадян України, тобто цивільного населення, передбачені та гарантовані Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 pоку, як право на життя, право на свободу повагу до честі і гідності, право не бути підданим катуванням, право не перебувати в рабстві або підневільному стані, право на свободу і особисту недоторканість, право на справедливий суд, право не бути покараним без закону, право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу думки, совісті і релігії. 
		Зокрема, аналіз інформації, що міститься в інтернет-виданнях, про які зазначає заявник вказує на наявність конкретних фактів порушення вищезазначених гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації.
		Так, у статті під назвою « Українських каналів в Донецьку більше немає: бойовики «ДНР» добралися до інтернет-провайдерів» від 06.06.2014 року, опублікованої інтернет-виданням «Сегодня.ua», розміщено інформацію про те, що донецькі інтернет-провайдери змушені виконати вимогу ради міністрів ДНР про припинення з 01 червня 2014 року мовлення українських телеканалів « 5 каналу», «1+1», першого національного, телеканалу «Донбас», UBR і NEWS 24, оскільки у разі не виконання операторами кабельного зв»язку рішення ради міністрів ДНР, останні не гарантують збереження майна операторів та безпеку персоналу. Вимога ради міністрів ДНР від 01.06.2014 №11 опублікована інтернет-виданням «Сегодня.ua».( ukr.segodnya.ua/.../ukrainskih-kanalov-v-donecke-bolshe-net-boeviki-dnr- dobralis-do-internet-provayderov-526682.htm)/
		Відповідно до інформації, опублікованої у статті « За добу терористи вбили 11 мирних жителів у Донецьку» від 15 серпня 2014 року на інтернетресурсі «TSN.UA», 14 серпня 2014 року в Донецьку, внаслідок обстрілів загинуло 11 мирних жителів та отримало поранень 8 донеччан. Місто Моспіно, Донецької області, що знаходиться поруч з Донецьком, розгромлено від снарядів.  
		За оперативною інформацією ІАЦ РНБОУ від 09 грудня 2014 року в м. Авдіївка Донецької області, внаслідок обстрілу, що вчинили 08 грудня 2014 року бойовики, загинув батько багатодітної родини, матері відірвано кість, п»ятеро дітей отримали травми різного ступеня. Значних руйнувань зазнали житлові квартири, снарядом бойовиків зруйновано трансформаторну підстанцію, будівлю міського магазину, помешкання, об»єкти транспортного сполучення та інфраструктури міста ( www.rnbo.gov.ua/news/1894.html). 
		Перелічені факти є достатніми для розуміння наявності порушень гарантованих прав цивільного населення з боку Російської Федерації, при цьому матеріали справи містять інші витяги з інтернетресурсів, наданих заявником.
		Масовість таких порушень призвела до того, що в результаті збройної російської агресії на території Донецької та Луганської областей та на території Автономної ОСОБА_5 Крим понад 921 000 осіб були переміщені в межах України станом на 23 січня 2015 року, що підтверджується резолюцією Парламентської ОСОБА_7 Європи "Гуманітарна ситуація українських біженців і переміщених осіб" №2028 від 27 січня 2015 року (http://assembly.coe.int/nw/xml/XRef/Xref-XML2HTML-en.asp?fileid=21480&lang=en).
		Більше 2 000 000 осіб залишаються в районах, контрольованими сепаратистськими силами, схильними до нестабільності, серйозних порушень прав людини і створення неадекватних умов життя. За даними УВКБ ООН (UNHCR Ukraine) станом на 14 серпня 2015 року 1 438 000 осіб були змушені покинути свої домівки внаслідок збройної агресії ОСОБА_2 ОСОБА_3 на території України, згідно з даними Управління верховного комісара ООН з питань біженців (http://unhcr.org.ua/en/2011-08-26-06-58-56/news-archive/1244-internal-displacement-map).
		Порушення прав заявника, які гарантовані вищезгаданими Конвенціями, крім пояснень заявника, підтверджуються поданими ним доказами, та узгоджуються з загальним станом подій, що відбуваються на окупованій території Донецької області.
		Починаючи з липня 2014 року заявник проживає в м. Хмельницький, про що свідчить довідка від 15.11.2014 року, видана управлінням праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на частині території Донецької області було порушено низку конституційних прав заявниці, передбачених Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту, розділом II Конституції України.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Видана вищезазначена довідка посвідчує лише факт вимушеного переселення заявника з м. Горлівка до м.Хмельницького і не встановлює причини такого переселення, оскільки даний орган не має таких повноважень.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_1 з неповнолітніми дітьми переселилася з території Донецької області задля уникнення загрози життю, здоров'ю, свободи, насильницької втрати громадянства, особистих прав на свободу пересування, вираження думки, майнових прав вільного володіння, розпорядження та користування майном, прав на працю та захист в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для виникнення права на справедливу компенсацію з держави - агресора Російської Федерації, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись ст.ст. 10-11, 28-29, 57-60, 158, 179, 185, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд -
		                                                    вирішив:
		Заяву ОСОБА_1 яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту що має юридичне значення - задовольнити.
		Встановити юридичний факт вимушеного переселення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, в липні 2014 року з окупованої території Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та окупації Російською Федерацією частини Донецької області України.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області, через Хмельницький міськрайонний суд. 
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...