Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 803/152/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; грошового обігу та розрахунків, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 15.03.2017. Зареєстровано: 16.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.03.2017.
Дата набрання законної сили: 31.05.2017
Результат оскарження 31.05.2017 Львівський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 березня 2017 року    Справа № 803/152/17
		Волинський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого - судді Андрусенко О. О.,
		при секретарі судового засідання Хомяк М. І.,
		за участю представника позивача Тарана О. П.,
		представника відповідача Кузьменко О. О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Старовижівське лісове господарство» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Державне підприємство «Старовижівське лісове господарство» (далі - ДП «Старовижівське ЛГ», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.01.2017 року № 0000221401, № 0000081400, № 0000071400, від 30.01.2017 року № 0000241401.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу, викладені в акті про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року (акт перевірки від 05.01.2017 року № 2/03-20-14-01-09/13354633), щодо наявності порушень, які виникли внаслідок фінансово-господарських правовідносин з фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія), оскільки остання ліквідована з 15.07.2014 року є протиправними. Позивач зазначає, що факт виконання господарських операцій із вищевказаним іноземним контрагентом повністю підтверджується первинним документами бухгалтерського та податкового обліку, а доводи ГУ ДФС у Волинській області суперечать вимогам Закону України «Про міжнародне приватне право».
		У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та просив їх задовольнити. 
		У письмових запереченнях на адміністративний позов та у судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що в ході перевірки ДП «Старовижівське ЛГ» було встановлено взаємовідносини позивача із фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія), з якою протягом 2013-2014 років було укладено контракт з оплатою в іноземній валюті, предметом якого була поставка лісоматеріалів. Відповідно до даних з інформаційної мережі Інтернет фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» припинила свою діяльність з 15.07.2014 року. Вказана обставина також підтверджена листом Міністерства закордонних справ України, в якому зазначено про ліквідацію фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014 року. Таким чином, враховуючи факт ліквідації 15.07.2014 року фірми «ZORTEX BUSINESS LLP», наявність у ДП «Старовижівське ЛГ» облікових документів не є безумовним свідченням фактичного здійснення господарської операції з даним нерезидентом та не дивлячись на їх формальну відповідність нормативно встановленим вимогам, вони не можуть бути підставою для внесення відображених в них показників до даних бухгалтерського обліку. У зв'язку з наведеним вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено правомірно, підстави для їх скасування відсутні, відтак просила у задоволенні позову відмовити повністю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що з 28.11.2016 року по 28.12.2016 року посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведено планову виїзну документальну перевірку ДП «Старовижівське ЛГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року.
		За результатами перевірки складено акт від 05.01.2017 року № 2/03-20-14-01-09/13354633 (Т. 1 а.с. 8-111), яким встановлено такі порушення, зокрема, п.п.14.1.27, п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.138.1, п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 395 191,00 грн., в тому числі: за 2013 рік на 34 681,00 грн., за 2014 рік на 308 137,00 грн.; за 2015 рік на 32 028,00 грн., за 3 квартали 2016 року на 20 345,00 грн.; вимог наказу Міністерства фінансів України від 07.02.2013 року № 73 «Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності, вимог розділу ІІІ «Зміст статей звіту про фінансові результати», наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2013 року № 433 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності «Зміст статей звіту про фінансові результати» та Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 «Податок на прибуток», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2000 року № 353, п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, Закону України «Про управління об'єктами державної власності», п.153.3 ст. 153 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження відрахування частини чистого прибутку на загальну суму 368 240,00 грн., в тому числі: за 2013 рік - 27 380,00 грн., за 2014 рік - 256 780,00 грн., за 2015 рік - 26 690,00 грн., за 3 квартали 2016 року - 84 770,00 грн.; ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із врахуванням вимог Постанови Правління Національного банку України від 12.05.2014 року № 270; ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» та п.2.7 «Положення про валютний контроль», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.04.2000 року № 49, в частині порушення порядку декларування валютних цінностей, а саме: подання недостовірної інформації, що відображена в Деклараціях про валютні цінності, доходи та майно станом на звітні дати.
		16.01.2017 року позивач подав до ГУ ДФС у Волинській області письмові заперечення на акт перевірки від 05.01.2017 року № 2/03-20-14-01-09/13354633 (Т. 1 а.с. 149-151).
		Листом від 25.01.2017 року № 351/10/03-20-14-01-14 (Т. 1 а.с. 152-153) ГУ ДФС у Волинській області вимоги ДП «Старовижівське ЛГ», викладені у письмових запереченнях, задовольнило частково, а саме: 
		- задовольнило вимоги по фінансово-господарських взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_3 щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 118 254,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 34 681,00 грн., за 2014 рік - 31 200,00 грн., за 2015 рік - 32 028 грн., за 3 квартали  2016 року - 20 345,00 грн.; частини чистого прибутку на загальну суму 164 840,00 грн., в тому числі за 2013 рік - 27 380,00 грн., за 2014 рік - 26 000,00 грн., 2015 рік - 26 690,00 грн., за 3 квартали 2016 року 2016 року - 84 770,00 грн.;
		- усі інші заперечення на інші порушення, викладені в акті планової перевірки, зокрема, по фінансово-господарських взаємовідносинах з фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» залишило без задоволення.
		На підставі акту перевірки від 05.01.2017 року № 2/03-20-14-01-09/13354633 ГУ ДФС у Волинській області прийнято такі повідомлення-рішення:
		-          від 27.01.2017 року № 0000071400, яким позивачу нараховано пеню у розмірі 2 055 711,49 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД. (Т. 1 а.с. 144);
		-          від 27.01.2017 року № 0000081400, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 1360,00  грн. за порушення вимог щодо декларування валютних цінностей (Т. 1 а.с. 145);
		-          від 27.01.2017 року № 0000221401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності, на суму 415 405,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 276 937,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 138 468,50 грн. (Т. 1 а.с. 146);
		-          від 30.01.2017 року № 0000241401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) на суму 288 476,25 грн., в тому числі: за основним платежем - 230 781,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 57 695,25 грн. (Т. 1 а.с. 147).
		З акту перевірки від 05.01.2017 року № 2/03-20-14-01-09/13354633 слідує, що податковий орган встановив, зокрема, здійснення позивачем протягом 2013-2014 років зовнішньоекономічних операцій із фірмою-нерезидентом «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія). ГУ ДФС у Волинській області зазначає, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» згідно з інформацією, викладеною на офіційному інтернет-сайті Великобританії, ліквідована з 15.07.2014 року. Вказані обставини також підтверджуються листом Міністерства закордонних справ України.
		Позиція відповідача полягає у тому, що кошти у сумі 119 694,00 доларів США, в гривневому еквіваленті становить 1 538 537,16 грн., що надійшли від вищевказаної фірми-нерезидента в рахунок оплати за поставлений товар в період з 15.07.2014 року по 31.12.2014  року відповідно до контракту від 08.07.2013 року № STV-Z-1, не можуть бути зараховані як оплата за поставлений товар, відтак зазначені кошти повинні були бути відображені підприємством в складі інших доходів за звітний вказаний період. Вказані обставини, на думку податкового органу, свідчать про заниження ДП «Старовижівське ЛГ» доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1 538 537,16 грн., порушення граничних термінів розрахунків в іноземній валюті та недотримання порядку декларування валютних цінностей.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам щодо взаємовідносин між ДП «Старовижівське ЛГ» та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP», суд приходить до таких висновків.
		Судом встановлено, що 08.07.2013 року між ДП «Старовижівське ЛГ» як продавцем та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» (Великобританія) як покупцем укладено зовнішньоекономічний контракт № STV-Z-1, предметом якого є поставка на умовах CPT, Одеса (згідно правил Інкторемс 2010) пиловника соснового в кількості 1000 м.куб. (в подальшому доповненнями до цього контракту було збільшено кількість поставки лісоматеріалів). Платежі за поставлену партію товару (100% передоплата) здійснюються в доларах США шляхом банківського переказу на валютний рахунок продавця. Поставка товару здійснюється залізничним транспортом. Зміни і доповнення до даного контракту дійсні тільки у тому випадку, якщо зафіксовані в письмовій формі і підписані сторонами. Після підписання контракту всі попередні переговори і переписка втрачають силу. Всі доповнення, які передані засобами факсимільного зв'язку, дійсні при наявності однієї оригінальної печатки. Строк дії контракту до 31.12.2013 року (відповідно до доповнення від 27.12.2013 року № 2 до контракту  від 08.07.2013 року № STV-Z-1 строк дії контракту продовжувався до 31.12.2014 року) (Т. 1 а.с. 154).
		До вказаного контракту між сторонами укладено такі доповнення від 01.11.2013 року № 1, від 27.12.2013 року № 2, від 28.02.2014 року № 3, 03.2014 року № 4, від 08.04.2014 року № 5, від 06.05.2014 року № 6, від 02.06.2014 року № 7, від 15.07.2014 року № 8, від 14.10.2014 року № 9, від 28.10.2014 року № 10 (Т. 1 а.с. 155-164). Умовами доповнення від 28.10.2014 року № 10 до контракту від 08.07.2013 року № STV-Z-1 визначено, що оплату по даному Контракту може здійснювати компанія Interline Management L.P., Suite 1, Montgomey 78, Edinburgh, Scotland EH7 5JA, United Kingdom (Т. 1 а.с. 164).
		На виконання умов даного контракту позивачем в період з 25.07.2014 року по  31.12.2014 року здійснювались поставки деревини, що підтверджується вантажними митними деклараціями (ВМД), накладними, рахунками-фактурами, специфікаціями до рахунків-фактур (Т. 2 а.с. 2-126). Оплата за придбану деревину проведена шляхом перерахування на рахунки позивача у банках іноземної валюти у сумі 119 694,00 доларів США, про що свідчать платіжні доручення в іноземній валюті (Т. 2 а.с. 127-132).
		Таким чином, досліджені судом первинні документи повністю підтверджують факт здійснення господарських операцій між ДП «Старовижівське ЛГ» та фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» щодо поставки деревини в період з 25.07.2014 року по 31.12.2014 року згідно з укладеного контракту від 08.07.2013 року № STV-Z-1.
		Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що загальна сума 119 694,00 доларів США, в гривневому еквіваленті становить 1 538 537,16 грн., яка надійшла на валютний рахунок ДП «Старовижівське ЛГ» як розрахунки за продукцію по контракту від 08.07.2013 року № STV-Z-1 по фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP», в силу неможливості їх отримання як валютної виручки від компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» є за складом їх визнання в бухгалтерському обліку іншими доходами, які призвели до зростання власного капіталу за звітний податковий період, з огляду на таке.
		Відповідно до підпункту 14.1.56 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
		Згідно з пунктом 135.1 статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
		Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
		Підпунктом 14.1.21-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за межі митної території України - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку, відповідно до Митного кодексу України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» експорт (експорт товарів) - продаж товарів українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб'єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України.
		Відповідно до статті 82 Митного кодексу України експорт (остаточне вивезення) - це митний режим, відповідно до якого українські товари випускаються для вільного обігу за межами митної території України без зобов'язань щодо їх зворотного ввезення.
		Частиною першою статті 246 Митного кодексу України передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		За приписами частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, експорт деревини в адресу «ZORTEX BUSINESS LLP» засвідчений належним чином оформленими митним органом ВМД, які відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 № 450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» не визнавались недійсними. Позивач включив до складу доходів відповідних звітних періодів кошти, отримані від фірми «ZORTEX BUSINESS LLP»  як оплату за поставлену деревину. Відтак, повторне включення відповідачем вказаних коштів до складу інших доходів підприємства є необґрунтованим та не узгоджується з нормами Податкового кодексу України.
		Водночас висновок податкового органу про заниження позивачем доходу за 2014 рік на суму 1 538 537,16 грн. зроблений на підставі того, що фірма «ZORTEX BUSINESS LLP» з 15.07.2014 року ліквідована. При цьому, підставою для таких висновків відповідача слугували інформація офіційного сайту Великобританії - Companies House, розміщеного за інтернет-адресою http://wck2.companieshouse.gov.uk, лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року № 630/17-200-490 та матеріали кримінального провадження № 32015000000000072.
		Проте, такі висновки відповідача суд вважає передчасними, з огляду на наступне.
		Так, статтею 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: 1) визначення застосовуваного права; 2) процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; 3) підсудність судам України справ з іноземним елементом; 4) виконання судових доручень; 5) визнання та виконання в Україні рішень іноземних суді.
		Згідно зі частинами першою, другою статті 25 цього ж Закону особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.
		Відповідно до статті 26 Закону України «Про міжнародне приватне право» цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи.
		За змістом підпункту 14.1.122. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України нерезиденти - а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України; б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні; в) фізичні особи, які не є резидентами України.
		Згідно з пунктом 103.4 статті 103 Податкового кодексу України підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
		Пунктом 103.5 статті 103 Податкового кодексу України визначено, що довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.
		Підпунктом (і) пункту 1 статті 3 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна від 10.02.1993 (набрала чинності 11.08.1993) термін «компетентний орган» означає, у відношенні Сполученого Королівства, Управління внутрішніх доходів або його повноважного представника, і, у відношенні України, Міністерство фінансів України або його повноважного представника.
		Відповідно до частини першої статті 4 Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості майна, для цілей цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місця знаходження керівного органу, місця реєстрації або будь-якого аналогічного критерію; цей термін, разом з тим, не включає будь-яку особу, яка підлягає оподаткуванню в цій Державі, тільки якщо ця особа одержує доходи або приріст вартості майна з джерел у цій Державі.
		Проаналізувавши наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на лист Міністерства закордонних справ України від 24.02.2015 року № 630/17-200-490 як на безумовний доказ ліквідації компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» є необґрунтованими.
		Разом з тим, у матеріалах справи міститься лист фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» від 27.04.2015 року (Т. 2 а.с. 134-135), у якому вказано, що згідно Протоколу зборів партнерів Компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» від 14.07.2014 року відбулась зміна реєстраційної адреси компанії в межах однієї країни - Об'єднане Королівство Великобританія з Англії: WORLD TRADE CENTRE TOWER 42 25 OLD BROAD STREET LONDON England EC2N 1HQ United Kingdom на Шотландія: Suite 20 12 South Bridge Edinburg Scotland EH1 1DD United Kingdom. Також про наявність діючої компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» за адресою розташування в Шотландії свідчить і інформація, викладена на офіційному сайті Великобританії - Companies House (http://wck2.companieshouse.gov.uk).
		Також судом не беруться до уваги посилання податкового органу на матеріали досудового розслідування кримінального провадження № 3201500000000072 за ознаками статті 212 КК України з огляду на наступне.
		Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. 
		Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
		Частиною четвертою статті 72 КАС України визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
		Відповідно до вимог статті 94 Кримінального процесуального кодексу України оцінка доказів, зібраних у межах кримінальної справи, належить до компетенції слідчого та суду.
		При цьому, до компетенції податкового органу, в тому числі в процесі перевірки, не входить оцінка доказів, зібраних у межах кримінального провадження у випадку відсутності їх оцінки уповноваженим органом. Висновки, викладені в акті перевірки щодо порушення підприємством вимог податкового законодавства, не можуть ґрунтуватися лише на висновках перевірки контрагента в частині неможливості здійснення господарських операцій цією юридичною особою та матеріалах кримінального провадження без ухвалення відповідного рішення судом.
		Таким чином, висновок податкового органу про реалізацію деревини невстановленим особам спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами. Водночас надана суду первинна документація підтверджує факт господарських відносин позивача із фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP». Про правомірність взаємовідносин із компанією «ZORTEX BUSINESS LLP» свідчить й те, що після 15.07.2014 року дану компанію обслуговували іноземні банки, а митні органи України після виконання усіх належних митних процедур здійснювали митне оформлення вантажів та випускали їх за межі території України. Митна служба України без жодних заперечень здійснювала митне оформлення вантажів для компанії «ZORTEX BUSINESS LLP» як до, так і після 15.07.2014 року, що підтверджено долученими до матеріалів справи копіями ВМД.
		За таких обставин твердження відповідача про ліквідацію «ZORTEX BUSINESS LLP» не знайшли своє підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті. Як наслідок, суму в розмірі 1 538 537,16 грн. відповідачем безпідставно було кваліфіковано як інші доходи, які призвели до зростання власного капіталу за звітний податковий період, а тому доводи контролюючого органу про заниження позивачем доходів за 2014 рік на вказану суму є необґрунтованими.
		Відповідно до пункту 1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, у розмірі: 30 відсотків - державними підприємствами, що є суб'єктами природних монополій, та державними підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. гривень; 15 відсотків - іншими державними унітарними підприємствами.
		Пунктами 2, 3 цього ж Порядку передбачено, що частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
		Враховуючи те, що на визначення частини чистого прибутку мали безпосередній вплив висновки контролюючого органу по взаємовідносинах позивача з фірмою «ZORTEX BUSINESS LLP» за 2014 рік, які не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, про що зазначено вище, не може вважатись обґрунтованим і збільшення суми грошового зобов'язання з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств) та застосування штрафних (фінансових) санкцій за вказаним платежем.
		Згідно з положенням частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.
		Частиною першою статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків  іноземній валюті» встановлено відповідальність за порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону,  у формі пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
		Крім того, статтею 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено обов'язок резидентів задекларувати у Національному банку України валютні цінності та інше майно, яке перебуває за межами України. Водночас відповідальність за недекларування таких валютних цінностей передбачена статтею 16 цього Декрету.
		Враховуючи надану вище оцінку висновкам контролюючого органу щодо ліквідації фірми «ZORTEX BUSINESS LLP», які судом визнані необґрунтованими, суд не може погодитись з висновками контролюючого органу щодо недотримання позивачем термінів розрахунків з нерезидентом та порушення порядку декларування валютних цінностей.
		Відповідно до частин першої та другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність своїх висновків щодо ліквідації фірми «ZORTEX BUSINESS LLP» та допущення позивачем вимог податкового законодавства, відтак донарахування ДП «Старовижівське ЛГ» грошових зобов'язань за операціями із вказаним контрагентом є протиправним.
		Водночас позивачем належними та допустимими доказами доведено реальність господарських операцій з поставки товару іноземному контрагенту фірмі «ZORTEX BUSINESS LLP» та проведення оплати за поставлений товар.
		З наведених вище підстав, адміністративний позов підлягає до задоволення повністю шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Волинській області від 27.01.2017 року № 0000221401, № 0000081400, № 0000071400, від 30.01.2017 року № 0000241401.
		Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 41414,31 грн., сплачений при подачі позовної заяви до суду згідно платіжного доручення від 10.02.2017 року № 4682 (а.с. 2).  
		Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд    
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 27 січня 2017 року № 0000221401, № 0000081400, № 0000071400, від 30 січня 2017 року № 0000241401.
		Присудити на користь Державного підприємства «Старовижівське лісове господарство»  за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір у розмірі 41414,31 грн. (сорок одна тисяча чотириста чотирнадцять грн. 31 коп.).
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 15 березня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
		 
		Головуючий-суддя О. О. Андрусенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...