Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/13997/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано судом: 16.03.2017. Зареєстровано: 17.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2017.
Дата набрання законної сили: 27.06.2017
Результат оскарження 27.06.2017 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  07.03.2017 Справа № 756/13997/15-ц
		  Унікальний номер 756/13997/15-ц
		Справа № 2/756/217/17
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		16 лютого 2017 року            Оболонський районний суд міста Києва в складі: 
		             головуючого судді           -    Шумейко О.І.,
		             за участі секретарів              -    Алфьорової С.В., Дуб В.В., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
		в с т а н о в и в:
		у жовтні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з червня 2007 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3, 2009 року народження. На час звернення до суду шлюбно-сімейні стосунки між сторонами припинені, триває судове провадження у справі за позовом про розірвання шлюбу. При зверненні до суду позивач ОСОБА_1 вказав серед спільного майна подружжя дві квартири в м. Києві, три автомобілі та мотоцикл.
		До початку розгляду справи по суті відповідач ОСОБА_2 скористалася своїм правом, передбаченим ст. 31 ЦПК України, заявила зустрічний позов про поділ спільного майна подружжя, який був судом прийнятий до спільного розгляду.
		У зустрічному позові ОСОБА_2 також послалася на придбання подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі у спільну сумісну власність двох квартир у м.Києві, трьох автомобілів, мотоциклу, а також квартири в м. Марбелья, Іспанія, які позивач за зустрічним позовом просила поділити між подружжям.
		Протягом розгляду справи в суді сторони неодноразово уточнювали свої позовні вимоги, змінюючи як порядок поділу спільного майна подружжя, так і склад такого майна.
		Так, у позовній заяві в редакції від 07 грудня 2016 року позивач ОСОБА_1 зазначив наступне. Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 16 червня 2007 року по 10 травня 2016 року, коли судом було ухвалено рішення про розірвання шлюбу. Шлюбно-сімейні стосунки та ведення спільного господарства припинені подружжям з квітня 2015 року. До спільного сумісного майна позивачем ОСОБА_1 віднесено: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, квартира та комора до неї в Іспанії, м. Марбелья, автомобіль марки BMW, модель Х5, реєстраційний номер НОМЕР_3, рік випуску 2014, автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_4, рік випуску 2013, автомобіль марки TOYOTA, модель Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_5, рік випуску 2014. 
		Інше майно: квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, мотоцикл марки HONDA, модель GL1800, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, позивач вважає своєю особистою приватною власністю. В обґрунтування таких обставин ОСОБА_1 послався на те, що до укладення шлюбу з відповідачем 07 лютого 2007 року він позичив у ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 150000 доларів США для придбання квартири у м. Києві, зобов'язувався повернути ці грошові кошти до 26 жовтня 2015 року. Позивач планував протягом року придбати квартиру, але у зв'язку із світовою кризою та стрімким подорожчанням нерухомості, відклав покупку на невизначений термін. На початку 2011 року відбулося здешевлення нерухомості у Оболонському районі міста Києва, тому 29 серпня 2011 року ОСОБА_1 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2, за 750000 гривень, що на той час складало близько 100000 доларів США. 05 вересня 2011 року ОСОБА_1 повернув ОСОБА_4 50000 доларів США, а 26 жовтня 2015 року - ще 50000 доларів США. По факту вказаних дій між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була укладена відповідна письмова угода від 26 жовтня 2015 року, що має силу розписки. Всі розписки, які ОСОБА_1 надавалися ОСОБА_4 раніше, втратили силу (були знищені) в момент підписання вказаної угоди. Відтак, позивач ОСОБА_1 вважає, що вказана квартира була придбана ним за кошти, які належали йому особисто. При цьому, ОСОБА_1 зазначив, що під час придбання вказаної квартири він не мав змоги повідомити свою дружину ОСОБА_2 про джерело походження грошових коштів, за які була придбана квартира, оскільки ОСОБА_4 категорично заборонив йому розголошувати інформацію стосовно його фінансового стану, а ОСОБА_1, перебуваючи з ОСОБА_4 у трудових відносинах, не міг порушити вказану домовленість. Крім того, ОСОБА_1 не бажав повідомляти близьким про свій незадовільний фінансовий стан, побоюючись приниження його чоловічої гідності в їхніх очах. Відтак, весь цей час ОСОБА_2 помилково вважала, що квартира на АДРЕСА_2 була придбана за спільні кошти подружжя. 
		Щодо квартири, розташованої в м. Марбелья, Іспанія, позивач ОСОБА_1 зазначив, що така квартира була придбана подружжям за рахунок кредитних коштів, отриманих в банку АТ «Banco de Sabadell, S.A.», квартира передана в заставу банку. З огляду на те, що сторони не досягли згоди стосовно того, закон якої саме держави, України чи Іспанії, повинен застосовуватись до правовідносин щодо їхнього права власності і наступного поділу будинку в м. Марбельї, позивач вважає за необхідне в даному конкретному випадку застосовувати право особистого закону обох з подружжя, тобто чинне законодавство України. Позивач вказує, що він особисто сплачує позику за придбане нерухоме майно, з січня по березень 2015 року позивачем сплачено 171272,56 євро, що у гривневому еквіваленті складає 4720511,54 грн.
		За таких підстав, позивач ОСОБА_1 просить визнати особистою приватною власністю позивача квартиру, загальною площею 166,60 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, мотоцикл марки HONDA, модель GL1800, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008; визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 наступне майно: - квартиру, загальною площею 100,10 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, нерухомість, квартиру та комору до неї, яка знаходиться в АДРЕСА_3, квартира В, площею квартири 175,82 кв.м., площею комори 7,80 кв.м., автомобіль марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2014, автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_4, рік випуску 2013, автомобіль марки TOYOTA, модель Highlander, універсал-В легковий, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2014, здійснити поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 наступним чином: визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухомість, квартиру та комору до неї, яка знаходиться в АДРЕСА_3, квартира В, площею квартири 175,82 кв.м., площею комори 7,80 кв.м., визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2014, а також стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок різниці вартості майна в розмірі 862169,58 грн. (а.с. 9-15, 43-49 т. ІІІ)
		Позивач ОСОБА_2 у зустрічному позові послалася на те, що станом на квітень 2015 року на час припинення спільного ведення господарства до складу майна, що перебуває у спільній сумісній власності, увійшли квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_2, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2014, автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, універсал-В, реєстраційний номер НОМЕР_4, рік випуску 2013, автомобіль марки TOYOTA, модель Highlander, універсал-В легковий, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2014, грошові кошти у сумі 168546 доларів США та 70380,89 євро. Приймаючи до уваги те, що автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, та автомобіль марки TOYOTA, модель Highlander, відчужені сторонами без згоди іншого подружжя, а грошові кошти, які перебували на банківському рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 в банку «Baltic International Ваnк», останнім були використані проти волі іншого подружжя, позивач вважає, що при поділі спільного майна подружжя має враховувати вартість вказаного вище майна. За оцінкою, наведеною ОСОБА_2, загальна вартість спільного майна подружжя ОСОБА_2, яке підлягає поділу та має враховуватися при поділі, складає 22576028,62 грн., відтак, частка кожного з подружжя становить 11288014,31 грн. Позивач за зустрічним позовом просить при поділі майна подружжя врахувати інтереси та потреби малолітньої дочки, яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з нею.
		За таких обставин, позивач ОСОБА_2 у зустрічному позові просить визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, автомобіль марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2014, в порядку поділу спільної сумісної власності подружжя виділити в натурі ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 5185762 грн., автомобіль марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, рік випуску 2014, вартістю 1268618,22 грн., визнати за ОСОБА_2 право власності на 46/100 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, вартість частки 4063542,48 грн., що з урахуванням відчуженого ОСОБА_2 автомобіля марки HYUNDAI, модель SANTA FE, за ціною 737067,57 грн., становитиме 11254990,27 грн.; за ОСОБА_1 визнати право власності на 54/100 квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, вартість частки 4770245,52 грн., що з урахуванням відчуженого ОСОБА_1 автомобіля марки TOYOTA, модель Highlander, за ціною 746597,09 грн., та витраченого ним банківського вкладу у розмірі 5804195,74 грн., становитиме 11321038,35 грн. (а.с. 18-21 т. ІІІ)
		У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала первісні позовні вимоги, просила суд задовольнити позов ОСОБА_1 та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Зазначила, що подружні стосунки та спільне проживання було припинено сторонами у квітні 2015 року, під час перебування у зареєстрованому шлюбі ОСОБА_1 за особисті кошти була придбана квартира на АДРЕСА_2, вартість квартири оплачена за рахунок грошових коштів, отриманих у ОСОБА_4 у борг, про що ОСОБА_4 заборонив повідомляти ОСОБА_2 Житловий будинок, розташований в Іспанії, є спільною сумісною власністю подружжя та має бути поділений у відповідності до вимог чинного законодавства України. Представник позивача не заперечувала проти вартості квартири на вул. Пушкінська в м. Києві, визначеної ОСОБА_2, однак вважає, що при поділі майна вартість квартири на просп. Героїв Сталінграда має визначатися на момент придбання квартири, тобто та, що зазначена у договорі купівлі-продажу. Представник позивача не погодилася з оцінкою автомобіля BMW, модель Х5, зазначила, що не планує скористатися своїм правом щодо призначення у справі судової товарознавчої експертизи.
		Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні підтримали зустрічні позовні вимоги, просили суд їх задовольнити та здійснити поділ спільного майна подружжя за варіантом, запропонованим ОСОБА_2 Відповідач не заперечувала, що мотоцикл марки HONDA, модель GL1800, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008, був придбаний ОСОБА_1 після припинення ведення подружжям спільного господарства та за рахунок особистих коштів.
		Представники обох сторін та відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтвердили, що подружжя ОСОБА_2 припинили шлюбно-сімейні стосунки та ведення спільного господарства у квітні 2015 року, автомобілі марки HYUNDAI, модель SANTA FE, та марки TOYOTA, модель Highlander, були відчужені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без згоди іншого подружжя, вартість автомобілів на момент відчуження відповідає звітам про оцінку майна, складеними 30 листопада 2015 року ПП «Центр незалежної оцінки «Актив Інвест». Крім того, сторони повідомили суд, що ними не були внесені грошові кошти на депозитний рахунок суду в якості грошової компенсації частки у спільному майні подружжя.
		Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив наступне.
		16 червня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб, зареєстрований Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції в Дніпропетровській області, реєстровий № 384.
		ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3, батько - ОСОБА_1, мати - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження.
		27 серпня 2011 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, за умовами якого ОСОБА_1 придбав у власність квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 166,60 кв.м.
		Згідно з п. 3 договору продажу вчинено за 750000 грн., які продавець одержав повністю від покупця ОСОБА_1 до підписання цього договору. 
		Відповідно до п. 17 договору дружиною покупця ОСОБА_2 надано заяву про згоду на укладення цього договору, справжність підпису на заяві засвідчено РохмановоюО.В., приватним нотаріусом КМНО, 29 серпня 2011 року, реєстровий № 2706.
		Договір купівлі-продажу квартири укладений між сторонами у письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом КМНО РохмановоюО.В., реєстровий № 2707.
		Право власності на вказану квартиру зареєстровано в електронному реєстрі 08 вересня 2011 року, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08 лютого 2017 року.
		07 березня 2014 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 100,10 кв.м.
		Відповідно до п. 3 договору за погодженням сторін продаж квартири вчинено за 2400000 грн.
		Вказаний договір укладено за згодою чоловіка покупця - ОСОБА_1 на купівлю квартири, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом КМНО Боднар Н.В., 07 березня 2014 року, реєстровий № 589.
		Договір купівлі-продажу квартири укладений між сторонами у письмовій формі, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Боднар Н.В., реєстровий № 591, 592.(а.с. 70-71 т.І)
		Крім того, 13 травня 2014 року ОСОБА_2 придбано у власність автомобіль марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6. (а.с. 76-77 т.І)
		20 лютого 2015 року між ОСОБА_12, ОСОБА_13 та ОСОБА_1, ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу , за умовами якого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 придбали у спільну власність в рівних частинах квартиру АДРЕСА_3. Ціна за даним договором становила 350000 євро. (а.с. 123-142 т.І)
		На виконання ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року про звернення до Міністерства юстиції Латвійської Республіки із судовим дорученням про надання правової допомоги від Baltic International Bank через Міністерство юстиції України надійшла виписка з мультивалютного банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1, за період з 11 листопада 2014 року по 05 лютого 2016 року. (а.с. 218-242 т. ІІ)
		Згідно банківськими виписками на вказаному мультивалютному банківському рахунку станом на 17 березня 2015 року знаходилися грошові кошти у сумі 168546 доларів США та 70380,89 євро.
		Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
		Згідно з ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
		За приписами ст.ст. 63, 65 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
		Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.
		     Статтею 57 Сімейного кодексу України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
		Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. 
		Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
		     У відповідності до положень п.п. 23, 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
		Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК. 
		У випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі. 
		Якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.
		Матеріалами справи підтверджено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який за рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 10 травня 2016 року було розірвано. Сторони не мешкають разом, не підтримують шлюбно-сімейних стосунків, не ведуть спільного господарства з квітня 2015 року, що підтверджено відповідачем ОСОБА_2 та представником позивача у судовому засіданні.
		Відтак, обсяг майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, складається з наступного: квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_1; автомобіля марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску; нерухомості, що складається з квартири АДРЕСА_3, а також грошових коштів, які знаходилися на банківському рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 в Baltic International Bank.
		Все перелічене вище майно набуто сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі.
		Позивач ОСОБА_1, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що квартира на просп. Героїв Сталінграда в Оболонському районі м. Києва є його особистою приватною власністю, оскільки придбана ним за рахунок позичених до шлюбу з ОСОБА_1 грошових коштів. Позивач посилається на заяву ОСОБА_4, датовану 25 грудня 2015 року, посвідчену приватним нотаріусом КМНО Адамською М.М., та угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 від 26 жовтня 2015 року. (а.с. 16, 57, т.ІІІ)
		За умовами вказаної угоди 07 лютого 2007 року ОСОБА_1 отримав у позику від ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 150000 доларів США, які зобов'язався повернути 26 жовтня 2015 року. 05 вересня 2011 року та до 26 жовтня 2015 року ОСОБА_1 повернув ОСОБА_4 борг у сумі 100000 доларів США. 
		При цьому, позивач зазначив, що позикодавець ОСОБА_4, якому він підпорядковувався за трудовими відносинами, заборонив ОСОБА_1 розповідати будь-якій особі про джерело походження коштів, витрачених ОСОБА_1 на купівлю вказаної вище квартири. Отже, його дружина ОСОБА_2 до поділу спільного майна подружжя в суді не була обізнана про такі обставини.
		Оцінюючи докази зібрані під час розгляду справи у їх сукупності та взаємозв'язку, суд доходить наступних висновків. За умовами укладеного договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_2, як дружина ОСОБА_1, надала свою згоду при придбання об'єкту нерухомого майна. Під час вчинення зазначеного правочину ОСОБА_1 не повідомив про свій намір придбати квартиру на праві особистої приватної власності. Належних та допустимих доказів того, що для купівлі вказаної квартири ОСОБА_1 були витрачені саме позичені у ОСОБА_4 грошові кошти, а також зберігання такої суми грошей протягом більше ніж чотирьох років з моменту їх отримання, позивачем ОСОБА_1 не надано. Крім того, суд звертає увагу, що виконання зобов'язання щодо повернення грошових коштів здійснювалося ОСОБА_1 за рахунок спільних коштів подружжя, набутих за час перебування у зареєстрованому шлюбі, на інші джерела доходів, які б дозволяли ОСОБА_1 набути майно або грошові кошти у особисту приватну власність та за рахунок яких виконати боргові зобов'язання, позивач не посилається. Також неможливо залишити без уваги той факт, що при зверненні до суду 28 жовтня 2015 року ОСОБА_1 у позовній заяві вказав, що квартира, яка знаходиться на просп. Героїв Сталінграда в Оболонському районі м. Києва, придбана подружжям у спільну сумісну власність, незважаючи на те, що за два дні до звернення до суду ним була підписна угода з ОСОБА_4 про врегулювання позикових зобов'язань ОСОБА_1 перед ОСОБА_4
		Придбання квартири, розташованої на вул. Пушкінська в м. Києві, та автомобіля марки BMW, модель Х5, у спільну сумісну власність подружжя ОСОБА_1 за час перебування у шлюбі сторонами не оспорювалося.
		Враховуючи те, що законодавцем встановлено презумпцію набуття подружжям майна у спільну сумісну власність, а також те, що сторонами за час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів придбання вказаного вище майна за рахунок особистих коштів, суд доходить висновку, що обсяг спільно нажитого майна подружжя ОСОБА_1, наявного на час припинення спільного ведення господарства, складається з квартири АДРЕСА_2, квартири АДРЕСА_1 автомобіля марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску, нерухомості, що складається з квартири АДРЕСА_3, грошових коштів у сумі 168546 доларів США та 70380,89 євро, які перебували на банківському рахунку.
		Відповідно до ст. 69 Сімейного кодексу України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. 
		Згідно з ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. 
		При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. 
		За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. 
		Статтею 71 СК України передбачено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. 
		Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. 
		Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. 
		Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. 
		Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		Верховним Судом України у справі № 6-2811цс15 було висловлено наступну правову позицію.
		Відповідно до статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.
		Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України (частини перша, друга, четверта статті 71 СК України).
		Так, присудження судом грошової компенсації одному з подружжя замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за наявності згоди цієї особи на таке присудження, крім випадків, передбачених статтею 365 ЦК України.
		Положеннями цієї статті передбачають підстави, за наявності яких суд може задовольнити позов співвласника про припинення права особи на частку у спільному майні, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
		Крім того, відповідно до частини третьої статті 370 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено, що якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
		Згідно із частиною п'ятою статті 71 СК України присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
		Зі змісту позовних вимог сторін вбачається, що кожною стороною було запропоновано свій спосіб поділу спільного майна подружжя в натурі з виплатою або отриманням грошової компенсації від іншого подружжя.
		Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила збільшити її частку у спільному майні подружжя, посилаючись на те, що з нею залишилася проживати неповнолітня дитина. Однак, судом не встановлено підстав для відступу від засад рівності часток подружжя у спільному майні, оскільки розмір аліментів, присуджених за рішенням суду, у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 грн. на місяць на утримання однієї дитини є достатнім для забезпечення фізичного, духовного розвитку дитини.
		Позивач ОСОБА_1 серед іншого просив здійснити поділ нерухомості, що складається з квартири АДРЕСА_3, шляхом залишення у власності ОСОБА_1 вказаного будинку та виплати на користь ОСОБА_2 грошової компенсації замість її частки у спільному майні подружжя. В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 послався на положення Закону України «Про міжнародне приватне право».
		За приписами ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя може обрати для регулювання майнових наслідків шлюбу право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходиться. 
		Право, вибране згідно з частиною першою цієї статті, припиняє застосовуватися або змінюється за згодою сторін у разі зміни особистого закону або звичайного місця перебування того з подружжя, до особистого закону або звичайного місця перебування якого було прив'язане обране право. Нове право застосовується до правових відносин з моменту укладення шлюбу, якщо інше письмово не встановлено подружжям. 
		У разі відсутності вибору права подружжям майнові наслідки шлюбу визначаються правом, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.
		Відповідно до ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право» правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином. 
		Матеріалами справи підтверджено, що подружжя ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбали у спільну часткову власність в рівних частинах квартиру АДРЕСА_3.
		За чинним законодавством України поділу між подружжям підлягає майно придбано у спільну сумісну власність без визначення часток. У даному випадку подружжя ОСОБА_1 під час укладення договору купівлі-продажу визначилися з частками у справі спільної власності, відповідач ОСОБА_2 не надала своєї згоди на отримання грошової компенсації за частку у спільному майні, а позивачем ОСОБА_1 зі свого боку не внесено відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. Відтак, об'єкт нерухомого майна, розташований у муніципалітеті Марбелья (Малага), Іспанія, придбаний подружжям ОСОБА_2 у спільну часткову власність, не підлягає поділу в порядку, передбаченому ст. ст. 70, 71 СК України.
		За наведених обставин, поділу між сторонами підлягають квартира АДРЕСА_2, квартира АДРЕСА_1, автомобіль марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску.
		Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в обґрунтування вартості вказаного майна долучила до матеріалів справи звіти про оцінку майна. Відповідно до звітів про оцінку майна, складених 30 листопада 2015 року Центром незалежної оцінки «Актив інвест», ринкова вартість квартири АДРЕСА_2 становить 8833788,00 грн. (а.с. 185-186 т.І), ринкова вартість квартири АДРЕСА_1 складає 5185762,00 грн. (а.с. 189-190 т.І) За звітом визначення ринкової вартості транспортного засобу від 30 листопада 2015 року, складеного 30 листопада 2015 року Центром незалежної оцінки «Актив інвест», ринкова вартість автомобіля марки BMW, модель Х5, позашляховик, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2014 року випуску, складає 1268618,22 грн.
		Представник відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечувала проти оцінки квартири на вул. Пушкінській в м. Києві, однак не погодилася з оцінкою квартири, яка розташована на просп. Героїв Сталінграда, просила вартість квартири враховувати за ціною її набуття, вказаною у договорі купівлі-продажу, а також не погодилася з вартістю автомобіля марки BMW, модель Х5, вказаною позивачем ОСОБА_2
		Під час розгляду справи по суті сторони не скористалися своїм правом заявити клопотання про призначення у справі судової товарознавчої експертизи, суму грошової компенсації на депозитний рахунок суду не вносили.
		За роз'ясненнями, викладеними у п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. 
		За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. 
		У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
		Дві квартири та автомобіль, які є предметом поділу у даній справі, є неподільними речами. Під час розгляду справи судом не встановлено можливості за приписами чинного законодавства України та з урахуванням позовних вимог сторін поділити вказане майно в натурі, відтак суд доходить висновку про залишення у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартир, розташованих на просп. Героїв Сталінграда та вул. Пушкінській в м. Києві, та автомобіля марки BMW, модель Х5, з визначенням рівних часток кожного з подружжя.
		Згідно з ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. 
		Матеріалами справи підтверджено, що на час припинення спільного ведення господарства станом на квітень 2015 року на мультивалютному рахунку, відкритому на ім'я ОСОБА_1 в Baltic International Bank, були наявні грошові кошти у сумі 168546 доларів США та 70380,89 євро. Надходження грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 відбулося під час ведення спільного господарства подружжям ОСОБА_2, а тому такі грошові кошти є спільним майном подружжя та підлягають поділу. 
		Згідно з довідкою Baltic International Bank від 05 лютого 2016 року мультивалютний розрахунковий рахунок НОМЕР_7, відритий на ім'я ОСОБА_1, був закритий 05 лютого 2016 року. (а.с. 3 т.ІІ)
		ОСОБА_1 розпорядився вказаними грошовими коштами без згоди своєї дружини ОСОБА_2 Посилання представника ОСОБА_1 на те, що грошові кошти, які знаходилися на вказаному банківському рахунку, перераховувалися роботодавцем ОСОБА_1 ймовірно для оплати його відряджень, жодними доказами не підтверджені.
		Таким чином, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частини грошових коштів, які знаходились станом на 17 березня 2015 року на мультивалютному розрахунковому рахунку НОМЕР_7, відритому в «Baltic International Bank».
		Сторонами не заперечувалося, що вони без згоди іншого подружжя відчужили автомобілі марки HYUNDAI, модель SANTA FE, реєстраційний номер НОМЕР_4, та марки TOYOTA, модель Highlander, реєстраційний номер НОМЕР_1. 
		Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 до матеріалів справи долучені звіти визначення ринкової вартості транспортних засобів, зі змістом яких погодилася представник ОСОБА_1 Так, ринкова вартість автомобіля марки HYUNDAI, модель SANTA FE, становить 737067,57 грн., а ринкова вартість автомобіля марки TOYOTA, модель Highlander, складає 746597,09 грн. (а.с. 74 т.І, а.с. 156-157 т.ІІ)
		Автомобіль марки HYUNDAI, модель SANTA FE, був відчужений ОСОБА_2, а автомобіль марки TOYOTA, модель Highlander, - ОСОБА_1 Загальний розмір грошових коштів, отриманих подружжям внаслідок продажу автомобілів становить 1483664,66 грн., частка кожного з них - 741832,33 грн. Відтак, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 4764,76 грн. в якості грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Hyundai, модель Santa FE та автомобіль марки Toyota, модель Hihglander.
		Позивач ОСОБА_1 також просить суд визнати право особистої приватної власності на мотоцикл марки HONDA, модель GL1800, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008.
		Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ОСОБА_1 18 червня 2015 року набув у власність мотоцикл марки HONDA, модель GL1800, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2008. (а.с. 18-19 т.І)
		Таке майно набуте позивачем після припинення ведення спільного господарства з ОСОБА_2, за особисті кошти, право власності зареєстровано на ім'я ОСОБА_1 Такі обставини не заперечувалися відповідачем ОСОБА_2, з чим вона цілком погодилася.
		Відтак, суд не вбачає підстав для визнання права особистої приватної власності ОСОБА_1 на вказаний мотоцикл в порядку поділу спільного майна подружжя, оскільки такий транспортний засіб до складу спільного майна подружжя не відноситься, а ОСОБА_1 набув на мотоцикл право власності на законних підставах, що ніким не оспорюються.
		Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
		Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		На розгляді суду перебувало два позови про поділ майна подружжя, кожен з позивачів сплатив судовий збір, розмір якого дорівнює верхній межі, встановленої Законом України «Про судовий збір». Оскільки судом було частково задоволено як первісний, так і зустрічний позов, судові витрати стягненню з однією сторони на користь іншої не підлягають, виходячи з принципу зарахування зустрічних вимог.
		Керуючись ст.ст.4, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд
		в и р і ш и в:
		позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя - задовольнити частково.
		Визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_2, квартиру АДРЕСА_1, автомобіль марки BMW, модель Х5, тип універсал-В легковий, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
		Провести поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наступним чином:
		- визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 166,60 кв.м., житловою площею 85,40 кв.м.;
		- визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2, загальною площею 166,60 кв.м., житловою площею 85,40 кв.м.;
		- визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 100,1 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м.;
		- визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 100,1 кв.м., житловою площею 32,5 кв.м.;
		- визнати за ОСОБА_2 право спільної часткової власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW, модель Х5, тип універсал-В легковий, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2;
		- визнати за ОСОБА_1 право спільної часткової власності на 1/2 частину автомобіля марки BMW, модель Х5, тип універсал-В легковий, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 4764 (чотири тисячі сімсот шістдесят чотири) гривні 76 копійок у якості грошової компенсації замість її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль марки Hyundai, модель Santa FE та автомобіль марки Toyota, модель Hihglander.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1/2 частину грошових коштів, які знаходились станом на 17 березня 2015 року на мультивалютному розрахунковому рахунку НОМЕР_7, відритому в «Baltic International Bank» (юридична адреса: вул. Калею 43, Рига, LV-1050, Латвія) на ім'я ОСОБА_1, у розмірі 84273 (вісімдесят чотири тисячі двісті сімдесят три) долари США та у розмірі 35190 (тридцять п'ять тисяч сто дев'яносто) євро 44 євроцента.
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.
		         Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		         Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
		         
		Суддя                                                                                         О.І. Шумейко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...