Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 159/3750/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 17.03.2017. Зареєстровано: 17.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2017.
Дата набрання законної сили: 21.06.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                             
		Справа № 159/3750/16-ц
		Провадження № 2/159/62/17 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		13 березня 2017 року                                                                            м. Ковель     
		            Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі:
		головуючого - судді Миронюка М.Г. 
		при  секретарі судового засідання  Посполітак Г.О.
		за участю позивача ОСОБА_1
		представника позивача ОСОБА_2
		відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
		представника відповідачів Ковальової Л.В. 
		     розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ковелі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу Олейнікова Оксана Віталіївна про визнання недійсним договору купівлі - продажу та свідоцтва про право власності, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання повернути майно,- 
		                                                                В С Т А Н О В И В:
		         ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу Олейнікова Оксана Віталіївна про визнання недійсним договору купівлі - продажу та свідоцтва про право власності, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання повернути майно.
		       Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_8. Після смерті батька відкрилась спадщина  на житловий будинок з надвірними будівлями в АДРЕСА_1, що належали спадкодавцю на праві приватної власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.09.2008 року Любитівською сільською Радою Ковельського району Волинської області на підставі рішення виконкому № 26/3 від 18.06.2008 року.
		Згідно   рішення   Ковельського   міськрайонного   суду   Волинської  області визначення додаткового строку для прийняття спадщини від  11.03.2016 у справі 159/932/16-ц позивачу визначено додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька.
		Позивач звернувся до Ковельської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини та видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом. Йому було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом серія НОМЕР_1 від 12 .08.2016 року на земельну ділянку розміром 0,2260 га для ведення особистого селянського господарства, яка належала покійному батькові. Вказане підтверджується копією свідоцтва, а також копією витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі нотаріальної видача свідоцтва про право на спадщин} НОМЕР_2 від 12.08.2016 року.
		        Щодо спірного будинку, то як виявилося, батьківський будинок було продано   згідно договору купівлі-продажу від 30.10.2009 року №2295. Договір було оформлено приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської Олєйніковою Оксаною Віталіївною, що підтверджується копією Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерехуме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №47231025.
		Покупцями будинку стали відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках - по 1/2, які згодом, а саме 12.11.2013 р., приватизували земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господап будівель і споруд (присадибна ділянка) за спірною адресою, що підтверджується вищезазначеною Інформаційною довідкою.
		       Від імені батька на підставі довіреності продажем будинку займався ОСОБА_3, Довіреність НОМЕР_3 посвідчена приватним нотап Ковельського міською нотаріального округу Козоріз Н.С. 28 липня 2008 року, зареєстрована в реєстрі за № 4593, яка уповноважує ОСОБА_3 бути представником ОСОБА_8 при вирішенні будь-яких питань, пов'язаних з реєстрацією права власності на його ім'я спірного житлового будинку та земельної ділянки з подальшим продажем вказаного нерухомого майна. 
		         Відповідно до ст.248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі смерті  особи,  якій  видана  довіреність, оголошення її померлою, недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. .
		         Отже, на час вчинення спірного договору купівлі-продажу 30 жовтня 2009 року представництво за вказаною довіреністю припинилося у зв'язку із смертю особи, яка видала довіреність, тобто батька позивача, а також на підставі закінчення строку довіреності. Припинення представництва за довіреністю у зв'язку із смертю особи, яка видала довіреність, випливає із самої суті представництва за довіреністю. Адже, відповідно до ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, а згідно ст.239 України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права і  обов'язки особи, яку він представляє, однак у особи, яка померла вже немає ніяких прав та обов'язків, оскільки згідно ч. 4 ст.25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється з моменту її смерті, відповідно і її цивільна дієздатність.
		Оскільки представництво за довіреністю припинилося на час вчинення спірного договору купівлі-продажу, то у відповідача ОСОБА_3 на час вчинення правочину не було потрібного обсягу цивільної дієздатності, як того вимагає ч.2 ст.203 ЦК України.
		Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Отже, договір купівлі-продажу від 30.10.2009 року № 2295, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою Оксаною Віталіївною, є недійсним.
		Згідно ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час укладення спірного договору купівлі-продажу) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або спору/ту, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Отже, неправомірний перехід права власності на житловий будинок зумовив неправомірний перехід права власності і на присадибну земельну ділянку. У зв'язку з чим необхідно визнати недійсним свідоцтво про право власності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на присадибну земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію їх права власності на цю земельну ділянку.
		Позивач ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 30.10.2009 року та посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В. та скасувати рішення державного реєстратора від 02.12.2009 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: будинок, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також визнані недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_4 видане 12.11.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Онишкевич Л.Ю. та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, індексний номер НОМЕР_5 від 12.11.2013 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути спадкоємцю ОСОБА_8 - ОСОБА_1 будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6. 
		        В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позовній заяві, просять позов задовольнити. 
		          Відповідач ОСОБА_3 просить в позові відмовити, оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 він придбав у батька позивача, і за цей будинок він передав ОСОБА_8 автомобіль Форд, яким користувався позивач, а тому на його думку позивач знав, що будинок відчужений. 
		      Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник адвокат Ковальова Л.В. просять в позові відмовити та застосувавши строки позовної давності згідно ст.257 ЦК України подавши письмову заяву в судовому засіданні, обґрунтувавши свою позицію тим, що спірний житловий будинок був відчужений в користь ОСОБА_3 та не перебував у володінні ОСОБА_8 з липня 2008 року. Так як право власності на спірний житловий будинок не було оформлене, що унеможливлювало укладення та нотаріальне посвідчення договору купівлі - продажу, ОСОБА_8 видав нотаріально посвідчену довіреність на ім'я ОСОБА_3 на вчинення усіх юридично значимих дій пов'язаних з оформленням та реєстрацією права власності на будинок, розташований у с. Рокитниця по вул. Івана Мазепи, 28 з подальшим продажем цього майна. Фактично сторони цього одностороннього правочину обмінялись майном, шляхом видачі довіреностей. 
		     Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник адвокат Ковальова Л.В. вважають, що позивач знав про фактичні наміри свого батька щодо розпорядження нерухомим майном, оскільки довіреність від 19.06.2008 року, яку ОСОБА_3 видав ОСОБА_8 на розпорядження транспортним засобом марки «ФОРД ТРАНЗИТ», перебувала у володінні позивача з часу її видачі і її копію надав Старовижівський районний суд разом із копією інших документів на автомобіль, зокрема, реєстраційною карткою, які були вилучені в момент скоєння кримінального правопорушення, у ОСОБА_1
		Отже, ОСОБА_1 не міг не знати про правову природу такого обміну майном, вчинену між його батьком ОСОБА_8 та ОСОБА_3
		       Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник адвокат Ковальова Л.В.  вважають, що відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки, а згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, вони подали таку заяву, а тому сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. В зв'язку з цих підстав просять в позові відмовити. 
		           Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Олейнікова О.В. в судовому засіданні пояснила, що посвідчуючи договір купівлі - продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладений 30.10.2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 в неї була відсутня інформація про смерть власника даного житлового будинку.
		        Суд заслухавши пояснення учасників судового розгляду та дослідивши письмові докази прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу Олейнікова Оксана Віталіївна про визнання недійсним договору купівлі - продажу та свідоцтва про право власності, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання повернути майно слід задовольнити повністю.
		    Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_8 на час  смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 являвся власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1.
		       Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		      За життя ОСОБА_8 видав довіреність від 28.07.2008 року ОСОБА_3 для вирішення будь - яких питань пов'язаних з реєстрацією прав власності на його ім'я житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з подальшим продажем вищевказаного нерухомого майна.
		         В судовому засіданні встановлено, що вищевказаний будинок було продано  згідно договору купівлі-продажу від 30.10.2009 року №2295. Договір було оформлено приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської Олєйніковою Оксаною Віталіївною, що підтверджується копією Інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна №47231025.
		Покупцями будинку стали відповідачі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках - по 1/2, які згодом, а саме 12.11.2013 р., приватизували земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за спірною адресою, що підтверджується вищезазначеною Інформаційною довідкою.
		      Від імені ОСОБА_8 на підставі довіреності  НОМЕР_3, посвідченої приватним нотаріусом Ковельського міською нотаріального округу Козоріз Н.С. 28 липня 2008 року, зареєстрованої в реєстрі за № 4593, договір купівлі - продажу з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклав ОСОБА_3 
		          Відповідно до ст.248 ч.1 п. 6 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у смерті  особи,  яка  видала  довіреність, оголошення  її  померлою. недієздатною або безвісно відсутньою, обмеження її цивільної дієздатності. 
		          Отже, на час укладення договору купівлі - продажу ОСОБА_3 вже втратив свої повноваження надані йому ОСОБА_8 згідно довіреності від 28.07.2008 року для вирішення будь - яких питань пов'язаних з реєстрацією прав власності на його ім'я житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 з подальшим продажем вищевказаного нерухомого майна відповідно до вимог ст.248 ч.1 п. 6 ЦК України, і не вправі був укладати дану угоду.
		       Доводи ОСОБА_3 про те, що він купив спірний житловий будинок у ОСОБА_8 судом відхиляються, оскільки ОСОБА_1 заперечив даний факт та зазначив, що автомобіль був куплений за власні кошти, а ОСОБА_3 правовстановлюючих документів на житловий будинок не надав. 
		Оскільки представництво за довіреністю припинилося на час вчинення спірного договору купівлі-продажу. то у відповідача ОСОБА_3 на час вчинення правочину не було потрібного обсягу цивільної дієздатності, як того вимагає ч.2 ст.203 ЦК України.
		Згідно сг.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		    Як зазначалось вище, ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується свідоцтвомро смерть серії НОМЕР_7.
		      Після смерті ОСОБА_8 відкрилась спадщина на майно, що належало йому на праві приватної власності.   
		           Згідно рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від  11.03.2016 у справі ОСОБА_1 визначено додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті батька , оскільки позивач знаходився під вартою з 17 липня 2008 року, а 22.12.2008 року засуджений вироком Старовижівського районного суду до 11 років 6 місяців позбавлення волі.
		       Після цього рішення ОСОБА_1 звернувся в нотаріальну контору і йому видано свідоцтво про право на спадщину за законом , на земельну ділянку розміром 0,2260 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Любитівської сільської Ради Ковельського району Волинської області передану для ведення особистого селянського господарства.
		        В той же час, на момент відкриття спадщини у власності ОСОБА_8 перебував житловий будинок  за адресою: АДРЕСА_1 , але на дане спадкове майно позивач не зміг отримати свідоцтва про право на спадщину, оскільки поза волею спадкоємця вказаний житловий будинок був проданий ОСОБА_3 від імені померлого ОСОБА_8
		 Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Отже, договір купівлі-продажу від 30.10.2009 року № 2295, посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою Оксаною Віталіївною, є недійсним.
		Відповідно до ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою згідно ч.2 ст.1220 ЦК України.
		Таким чином, з дня смерті батька, позивач  є єдиним спадкоємцем  померлого і незалежно від часу прийняття спадщини  спадкове майно належить йому з часу відкриття спадщини, А діями відповідача ОСОБА_3 щодо відчуження будинку було порушено право спадкоємця на цей будинок, яке виникло у нього в день смерті його батька.
		Згідно ст. 120 ЗК України (в редакції, діючій , на час укладення спірного договору купівлі-продажу) до придбала особи, яка житловий будинок, будівлю або спору/ту, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
		Отже, неправомірний перехід права власності на житловий будинок зумовив неправомірний перехід права власності і на присадибну земельну ділянку. У зв'язку з чим необхідно визнати недійсним свідоцтво про право власності відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на присадибну земельну ділянку та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію їх права власності на цю земельну ділянкл .
		Правові наслідки недійсності правочину визначені, зокрема, статтею 216 Цивільного кодексу України.
		Застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином, враховуючи положення ст.216 ЦК, є можливим тоді, коли предметом спору є правочин за участю власника і першого покупця (набувача).
		Отже, враховуючи положення ст.216 ЦК України суд вважає за можливе застосування реституції та повернення майна за недійсним правочином у справі ОСОБА_1.
		Суд вважає, що відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 являються добросовісними набувачами.  
		У відповідності до п. 3 ч.1 ст.388 Цивільного кодексу України майно підлягає витребуванню у добросовісного набувача, якщо воно вибуло з володіння власника не з його волі.
		Спірний житловий будинок вибув з володіння власника поза його волею, а тому він має право витребувати його в добросовісного набувача.
		В той же час добросовісні набувачі відповідачі  ОСОБА_4, ОСОБА_5 також можуть захистити свої права шляхом заявлення вимоги до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також у разі покращення ними житлового будинку вони мають право заявити таку вимогу про відшкодування всіх витрат і до ОСОБА_1, що дозволить уникнути несправедливості. 
		Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник адвокат Ковальова Л.В. подали заяву про відмову у позові в зв'язку із пропуском позивачем строку позовної давності, оскільки позивач, на їхню думку, не міг не знати про правову природу обміну майном, вчинену між його батьком ОСОБА_8 та ОСОБА_3 в липні 2008 року, а саме, що ОСОБА_8 посвідчив 28.07.2008 року довіреність і уповноважив ОСОБА_3 на розпорядження житловим будинком по АДРЕСА_1, а ОСОБА_3 видав довіреність ОСОБА_8 на розпорядження транспортними засобами марки Форд Транзит.
		При цьому відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_4 покликались на покази свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, які вказали , що нібито ОСОБА_1 було відомо про продаж будинку.
		Зокрема свідок ОСОБА_12 показав, що чув розмову біля магазину в с. Рокитниця, що ОСОБА_1 продали хату з доплатою.
		Свідок ОСОБА_13 показав в судовому засіданні, що чув розмову між ОСОБА_3 і ОСОБА_8 про обмін будинку на автомобіль.
		Свідок ОСОБА_14 та ОСОБА_5 показали, що ремонтуючи будинок у 2011 році зі слів сусідки ОСОБА_13 їм відомо, що остання говорила про те, що ОСОБА_1 відомо про продаж житлового будинку і що там живе молода сім'я. 
		Свідок ОСОБА_16 показала, що була сусідкою ОСОБА_1 до 2000 року і батько позивача говорив, що мають продати будинок. Батько перейшов проживати до дочки десь приблизно в 2007 - 2008 роках. В цій хаті ніхто не проживав, а потім бачила синій «бус» на якому їздив ОСОБА_1.
		В той же час позивач ОСОБА_1 заперечив щодо доводів відповідачів, які покликаються на вищевказаних свідків, і пояснив, що він на час продажу будинку перебував в місцях позбавлення волі та довідався про смерть батька і продаж будинку лише в червні 2014 року, коли був переведений відбувати покарання на дільницю соціальної реабілітації і прибувши в серпні 2014 року в одноденну відпустку бачив, що в батьківській хаті проживають незнайомі люди. 
		     В підтвердження своїх доводів позивач надав довідки начальника Городецького виправного центру № 131 від 05.03.2017 року про те, що згідно особової справи № 186 - к - 16 засудженого ОСОБА_1 повідомлення про смерть батька ОСОБА_8 відсутнє, а також відсутнє повідомлення про продаж чи відчуження нерухомого майна, а також згідно картки обліку побачень, прийому і видачі передач засудженому ОСОБА_1 не надавались довготривалі та короткотривалі побачення за час відбування покарання в установах виконання покарань із батьком ОСОБА_8 .
		          Ці доводи позивача в судовому засіданні не спросовані.
		 Суд вважає, що оскільки  ОСОБА_1 знаходився під вартою з 17 липня 2008 року, а 22.12.2008 року засуджений вироком Старовижівського районного суду до 11 років 6 місяців позбавлення волі , то був обмежений в отриманні інформації щодо смерті батька та продажу житлового будинку, що підтвердив довідками начальника Городецького виправного центру № 131 від 05.03.2017 року, а покази свідків сторони відповідачів ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_5, ОСОБА_15, ОСОБА_16,щодо подій, що мали місце в минулому є ненадійними і недостатніми,  оскільки жоден із вказаних свідків не спілкувався в цей час із ОСОБА_1 і тому не спростовують доводів ОСОБА_1 про те, що про смерть батька та продаж будинку він довідався в червні 2016 року , коли його перевели відбувати покарання на дільницю соціальної реабілітації і при першій нагоді в серпні 2014 року він поїхав на 1 день у відпустку в с. Рокитниця та тоді побачив, що в їхньому будинку вже проживають нові господарі, і тому ОСОБА_1 не пропустив позовної давності.
		В той же час відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхній представник адвокат Ковальова Л.В. подали заяву про застосування відповідно до ст. 267 ЦК України про застосування позовної давності. 
		Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Суд вважає, що оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 довідався про порушення свого права в червні 2014 року , а звернувся в суд з позовом про відновлення своїх порушених прав в 7 жовтня 2016 року, доводи позивача в судовому засіданні не спростовані, тому ним не порушені строки позовної давності, і тому заява ОСОБА_4, ОСОБА_5 та їхнього представника адвоката Ковальової Л.В. про застосування строків позовної давності до задоволення не підлягає.
		           На думку суду подана заява відповідачами про застосування строку позовної давності свідчить про те, що відповідачі усвідомлюють також про підставність позову ОСОБА_1 . 
		         Таким чином, суд забезпечуючи правову визначеністю прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу Олейнікова Оксана Віталіївна про визнання недійсним договору купівлі - продажу та свідоцтва про право власності, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання повернути майно слід задовольнити повністю.
		       У відповідності до ст. 88 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_3 рівними долями в користь ОСОБА_1 судові витрати по справі 1929 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 20 копійок. 
		          Керуючись ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215,218 ЦПК України на підставі ст.ст. 215, 248 ч.1 п. 6, 346, 658,1220,1268  ЦК України, суд, -
		                                                                
		                                                               В И Р І Ш И В:
		         Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог приватний нотаріус Ковельського нотаріального округу Олейнікова Оксана Віталіївна про визнання недійсним договору купівлі - продажу та свідоцтва про право власності, скасування рішень державного реєстратора, зобов'язання повернути майно задовольнити повністю.
		    Визнати недійсним договір купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, укладений 30.10.2009 року та посвідчений приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу Волинської області Олєйніковою О.В. та скасувати рішення державного реєстратора від 02.12.2009 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна: будинок, адреса нерухомого майна: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 
		       Визнані недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_4 видане 12.11.2013 року державним реєстратором реєстраційної служби Ковельського міськрайонного управління юстиції Онишкевич Л.Ю. та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна земельну ділянку площею 0.25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, індексний номер НОМЕР_5 від 12.11.2013 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_5.
		     Зобов'язати відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повернути спадкоємцю ОСОБА_8 - ОСОБА_1 будинок з прилеглими до нього надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, та земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_6. 
		      Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та ОСОБА_3 рівними долями в користь ОСОБА_1 судові витрати по справі 1929 (одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять) гривень 20 копійок.
		      Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через  Ковельський міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		             Повний текст складено 17.03.2017 року.
		Головуючий:М. Г. Миронюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...