Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/13021/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 17.03.2017. Зареєстровано: 19.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2017.

Результат оскарження 22.08.2017 Апеляційний суд Дніпропетровської області: скасовано рішення повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		          
		Справа № 201/13021/16-ц
		Провадження № 2/201/398/2017
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		14 березня 2017 року                 Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська в складі:
		головуючого - судді Ходаківського М.П.,
		за участі секретаря судового засідання  Бігдан А.І.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», треті особи: ОСОБА_2 Європи в Україні, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг, Візовий центр посольства ОСОБА_3 про захист прав споживача та зобовязання вчинити певні дії, -
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі  ОСОБА_1Ю.) звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська із указаним позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі  ПАТ «СК «АХА Страхування»), в якому із врахуванням уточнення позовних вимог просив зобовязати відповідача внести зміни до п. 4.4.2 Правил № 019 добровільного страхування медичних витрат, які зареєстровані у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 17 квітня 2009 року за № 2190252, а також до п. 17.1.3 Договору добровільного страхування подорожуючих за кордон шляхом їх виключення через спричинену дискримінацію позивача за ознакою інвалідності (а.с. 3-5, 89). В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що звернувся до ЕФ ЗАТ "СК"АХА Страхування", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Рогальова, буд. 33, з проханням продати йому поліс медичного туристичного страхування для виїжджаючих за кордон. Зазначений поліс медичного туристичного страхування був необхідний йому в рамках збору повного пакету документів, перелік яких визначений п. З ст. 10, 15 Регламенту                  № 810/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року, що встановлює Кодекс Спільноти з візових питань (Візовий Кодекс), для подання заявки у Візовий Центр ОСОБА_3 з метою отримання короткострокової туристичної візи. Проте за наслідками цього звернення він отримав від відповідача відмову з підстави наявності у позивача інвалідності першої групи, у звязку із чим просить зобовязативідповідача внести зміни до п. 4.4.2 Правил № 019 добровільного страхування медичних витрат, які зареєстровані у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 17 квітня 2009 року за № 2190252, а також до п. 17.1.3 Договору добровільного страхування подорожуючих за кордон, шляхом їх виключення через спричинену дискримінацію позивача за ознакою інвалідності.
		Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями указану справу для розгляду автоматизованою системою розподілено судді             Черновському Г.В., але у звязку із звільненням указаного судді з посади судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська розпорядженням керівника апарату призначено повторний автоматизований розподіл справи, яка згідно із протоколом від 03 жовтня 2016 року передана для розгляду судді Ходаківському М.П., яким ухвалою від 04 жовтня 2016 року прийнято її до свого провадження.
		Представник позивача ОСОБА_4 в судове засідання надала заяву, в якій позовні вимоги з урахуванням уточнень підтримала, просила розглянути справи без її участі.
		Представник відповідача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав заву про відкладення розгляду справи.
		Треті особи у призначене судове засідання не зявилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
		Зважаючи на зазначену процесуальну поведінку відповідача та третіх осіб, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
		Частиною 2 ст. 169 Кодексу передбачено, що неявка представника в судове засідання без поважних причини або неповідомлення ним про причини неявки не є перешкодою для розгляду справи. 
		Суд також враховує при вирішенні цього питання і те, що ПАТ «СК «АХА Страхування» є юридичною особою і має право для участі у судовому засіданні доручити це іншому представнику з метою розгляду справи в розумні строки. Розгляд справи за клопотаннями цього відповідача відкладався неодноразово і йому було надано достатній час для участі в судовому засіданні, але він таким правом не скористався.
		  Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.).У рішенні Європейського Суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
		Верховний Суд України у постанові від 01 лютого 2017 року у справі № 6-1957цс16, яка є обовязковою для усіх субєктів правозастосування та судів, вказав на те, що розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти ОСОБА_3»).
		Ураховуючи, що відповідач та треті особи належним чином повідомлялася про призначені у справі судові засідання, судом визнано за можливе розглянути справу за їх відсутності за правилами ст. 169 ЦПК України.
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. 
		            Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов наступних висновків.
		    Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2, б. 50, кв. 46, паспорт серії АК № 971339, виданий 14 листопада 2000 року Жовтневим РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, ідентифікаційний код № НОМЕР_1, інвалід першої групи з дитинства, що підтверджується довідкою Кіровської міжрайонної МCEK серії МСЕ-ДНА-01 № 379418, а також пенсійним посвідченням серії АГ № 229794 (а.с.8-9), звернувся до ЕФ ЗАТ "СК"АХА Страхування", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Рогальова, буд. 33, з проханням продати йому поліс медичного туристичного страхування для виїжджаючих за кордон. Зазначений поліс медичного туристичного страхування був необхідний йому в рамках збору повного пакету документів, перелік яких визначений п. 3 ст. 10, 15 Регламенту № 810/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року, що встановлює Кодекс Спільноти з візових питань (Візовий Кодекс), для подання заявки у Візовий Центр ОСОБА_3 з метою отримання короткострокової туристичної візи. Необхідність отримання візи була зумовлена спеціальним запрошенням ОСОБА_2 Європи, яке він отримав як адвокат, що здобув перше рішення в Україні щодо дискримінації осіб з інвалідністю. У рамках запланованого візиту він мав взяти участь у спеціальній учбовій програмі із застосування міжнародного законодавства для захисту прав людини, а також відвідати урочисте засідання ОСОБА_5 Європейського суду з прав людини. Проте отримав від відповідача відмову з підстави наявності у позивача інвалідності першої групи.
		Судом також установлено, що 17 вересня 2013 року позивач письмово звернувся до Голови правлінняПАТ «СК «АХА Страхування» з проханням надати пояснення щодо відмови в продажу полісу страхування.
		За наслідками розгляду цього звернення 23 вересня 2013 року він отримав відповідь, в якій зазначалося, що у відповідності до норм Закону України «Про страхування» та Цивільного кодексу України добровільне страхування - це вид цивільно-правових відносин із захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб при настанні деяких подій (страхових випадків), що здійснюються на основі договору між страховиком і страхувальником. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що затверджуються Національною комісією, яка здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. На підставі затверджених Правил страхування страховик отримує ліцензію на здійснення страхової діяльності за відповідним видом страхування. Йому повідомлено, що на жаль згідно із п. 4.4.2 Правил страхування, а також на підставі п. 12.1.3 частини В (умов страхування) Договору страхування подорожуючих за кордон не приймаються на страхування особи, які мають інвалідність І або II групи. Більше того, відповідно до                     п. 17.1.3. Договору добровільного страхування подорожуючих за кордон, договір страхування вважається недійсним з моменту його укладання, якщо застрахована особа має I, II групу інвалідності.
		Відповідно до ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" (далі - Конвенція), ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 09.02.2006 № 3435-IV "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод" (далі - Протокол № 12), що передбачає загальну заборону дискримінації і використовується з урахуванням ст. 8, 9 Конституції України, ст. 161 Кримінального кодексу України, ст. 2 Конвенції про права осіб з інвалідністю, прийнятої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 13 грудня 2006 року № 61/106 та ратифікованої Законом України від 16 грудня 2009 року № 1767-VI "Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю і Факультативного протоколу до неї (далі - Конвенція про права осіб з інвалідністю), а також ст. 14, 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася Указом Президії Верховної ОСОБА_2 Української РСР 14 квітня 1986 року.
		Також відповідно до п. 2 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року                       № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції (далі - Протокол № 4), що передбачає свободу пересування, п.п. (с) п. 1 ст. 18 Конвенції про права осіб з інвалідністю в цій же частині, ст. 8 Конвенції, а також п. 2 ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, прийнятого резолюцією 2200 А (XXI) Генеральної Асамблеї ООН від 16 грудня 1966 року та ратифікованого Указом Президії Верховної ОСОБА_2 Української РСР від 19 жовтня 1973 року № 2148-VIII (далі - МПГПП) порушення права на свободу пересування відбулося від дискримінації за ознакою інвалідності, оскільки через дискримінацію позивач не може отримати документ, визначений у п.п. (д) п. 3 ст. 10, 15 Регламенту № 810/2009 Європейського Парламенту та Ради від 13 липня 2009 року, що встановлює Кодекс Спільноти з візових питань (Візовий Кодекс), а тому не може отримати повний пакет документів та відповідно розраховувати на отримання візи, що перешкоджає йому потрапити на територію країн Шенгенської зони.
		Варто зазначити, що п. 3 ст. 2 Протоколу № 4, а також п. 3 ст. 12 МПГПП передбачають випадки, при яких згадані вище права можуть бути обмежені. Проте вони жодним чином не стосуються зазначеного випадку. Більш того, відповідно до п. 18 Зауважень загального порядку № 27 стаття 12 (ОСОБА_6) Комітету з прав людини ООН: застосування обмежень, що допускаються у відповідності з положенням пункту 3 статті 12, не має суперечити реалізації інших прав, гарантованих Пактом, а також основоположним принципам рівності та недискримінації. Так, обмеження прав, закріплених у пунктах 1 та 2 статті 12, через застосування будь-яких відмінностей, наприклад, за ознаками раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, майна, народження чи іншого статусу, представляло б собою очевидне порушення Пакту. Це ж підтверджується п. 1, 7 Сіракузьких принципів тлумачення обмежень та відхилень від положень Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, прийнятих підкомісією з попередження дискримінації і захисту меншин Економічної і ОСОБА_7 ООН у 1984 році.
		Відповідно до п. 4.4.2 Правил № 019 добровільного страхування медичних витрат, які зареєстровані у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 17.04.2009 за № 2190252, не приймаються на страхування, якщо інше не передбачено договором страхування: інваліди 1 та 2 груп, а також до п. 17.1.3 Договору добровільного страхування подорожуючих за кордон Договір страхування вважається недійсним з моменту його укладення у таких випадках: якщо застрахована особа має 1,2 групу інвалідності.
		Так, відповідно до п. 1.2., 1.3. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 року № 40 (далі - Ліцензійні умови), ліцензування страхової діяльності здійснюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Саме вона видає фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного ст. 6, 7 Закону України «Про страхування».
		Щоб отримати ліцензію слід виконати цілу низку вимог, передбачених Розділом 2 Ліцензійних умов. Зокрема п. 2.13. Ліцензійних умов передбачає необхідність страховика прийняти та зареєструвати в Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг правила страхування, які мають відповідати вимогам              ст. 17 Закону про страхування та Ліцензійним умовам. Відповідно до ст. 17 Закону про страхування правила страхування розробляються страховиком та підлягають вищезазначеній реєстрації. Структура їх визначається наведеною статтею, проте сам зміст включно страховиком. Оскільки в Україні проголошена і діє загальна заборона дискримінації, а п. 2.25. Ліцензійних умов ще й наголошує на необхідній відповідності внутрішніх правил страховика вимогам законів України, наявність дискримінаційного положення в правилах страхування відповідача свідчить про порушення прав інвалідів.
		Суд також наголошує на тому, що ст. 9 Конвенції про права інвалідів як основоположне право визначено право на доступність, що передбачає інваліди мають право мати доступ до всіх аспектів суспільного життя нарівні з іншими, зокрема, до фізичного оточення, до транспорту, до інформації та звязку і до інших обєктів і послуг, що надаються населенню.
		За викладених обставин суд доходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача, оскільки вони знайшли обґрунтоване підтвердження в ході судового розгляду та вказані пункти правил та договору дійсно порушують права позивача та інших осіб із інвалідністю на доступ до страхування.
		    Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої постановлене рішення, пропорційно задоволеній частині позовних вимог. 
		    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 169, 212-215 ЦПК України, 
		В И Р І Ш И В :
		Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», треті особи: ОСОБА_2 Європи в Україні, Національна комісія, що здійснює державне регулювання в сфері ринків фінансових послуг, Візовий центр посольства ОСОБА_3 про захист прав споживача та зобовязання вчинити певні дії задовольнити.
		Зобовязати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8) внести зміни до п. 4.4.2 Правил № 019 добровільного страхування медичних витрат, які зареєстровані у Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 17 квітня 2009 року за № 2190252, та до п. 17.1.3 Договору добровільного страхування подорожуючих за кордон (приєднання), шляхом їх виключення.
		Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (м. Київ, вул. Іллінська, 8) на користь держави судовий збір в сумі 551,20 грн. (пятсот пятдесят одна грн. 20 коп.).
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
		 
		 
		Суддя                                                            М.П.Ходаківський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...