Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 209/4557/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 19.03.2017. Зареєстровано: 19.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.03.2017.
Дата набрання законної сили: 30.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 209/4557/16-ц
		Провадження № 2/209/266/17
		 
		ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
		Іменем України
		22 лютого 2017 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:     
		головуючого судді     Байбари Г.А., 
		при секретарі          Герасимчук І.О.,
		за участі представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності договору,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати договір фінансового лізингу № 004295 від 14 квітня 2016 року, укладений між нею та ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто", недійсним; стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 166000,00 грн. та комісійний платіж до банку в сумі 500 грн., а також сплачений судовий збір.
		На обґрунтування позову зазначила, що 14 квітня 2016 року між нею та відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 004295, за умовами якого відповідач зобовязався придбати та передати у її користування в термін, не пізніше ніж через 120 днів, предмет лізингу - автомобіль "TOYOA RAV4" в комплектації COMFORT" , обєм двигуна - 2.0 бензин, тип АТ, привід 4х2, вартість якого становила 25601,51 доларів США, що еквівалентно 660519,00 грн. 14 квітня 2016 року вона здійснила оплату авансового платежу у сумі 166000,00 грн. на користь відповідача на рахунок в ПАТ КБ "ПриватБанк", а також сплатила комісійний платіж банку в сумі 500,00 грн. До теперішнього часу відповідач автомобіль не надав, грошові кошти їй не повернув. Вважає, що укладений між нею та відповідачем договір фінансового лізингу є недійсним, оскільки його умови порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду споживача, містить несправедливі умови, що є порушенням ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Крім того, в договорі фінансового лізингу, укладеному між нею та відповідачем, виключені її права, як споживача, у разі неналежного виконання відповідачем своїх обовязків за договором та законом, також звужені обовязки відповідача, що передбачені Законом України "Про фінансовий лізинг" та положеннями цивільного законодавства України, повністю виключена відповідальність відповідача за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмету лізингу належної якості, одночасно значно розширені права відповідача, які суперечать вимогам чинного законодавства. Згідно п. 1.4. ст. 3 договору фінансового лізингу, відповідач не відповідає перед позивачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектації, справності предмету лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу, кольору тощо. Також вважає, що послуги з фінансового лізингу ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» мала право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідної ліцензій.
		В судовому засіданні представник позивачки - ОСОБА_2 підтримував позов, просив його задовольнити, не заперечував проти ухвалення заочного рішення, пояснення не надавав, оскільки його правова позиція та обставини справи викладені у позові.
		Представник відповідача - ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належний чином, про причини неявки суд не повідомив.
		Відповідно до ч.1 ст. 169, ст. 224 ЦПК України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній даних і доказів та ухвалити заочне рішення.
		Вислухавши представника позивачки, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
		В судовому засіданні встановлено, що 14 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто", в особі представника ОСОБА_3, та позивачка ОСОБА_1 уклали договір фінансового лізингу № 004295 з додатками (а.с. 5 -10).
		Згідно п. 1.1 ст. 1 договору його предметом є транспортний засіб - автомобіль "TOYOТA RAV4" в комплектації  COMFORT", обєм двигуна - 2.0 бензин, тип АТ, привід 4х2, вартістю 25601,51 доларів США (п. 8.2 договору), що на момент укладення договору було еквівалентно 660519,00 грн.
		За умовами вказаного договору ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" зобовязалася придбати у свою власність предмет лізингу та передати цей автомобіль у користування позивачки, яка у свою чергу зобовязалася до отримання предмету лізингу, на умовах та в порядку, передбаченому договором, сплатити передбачені даним договором платежі та у встановлений термін і в повному обсязі сплачувати лізингові та інші платежі відповідно до умов договору (п. 3.3.1, п. 3.3.3).
		Пунктом п.4.1 договору було визначено, що відповідач передає у власність позивачки предмет лізингу не пізніше 120 робочих днів з дати отримання на поточний рахунок лізингодавця платежів, розмір яких визначений у додатку № 1 до договору, а саме: адміністративного платежу в розмірі 10% від вартості предмету лізингу - 2650,15 доларів США, авансового платежу в розмір 50% від вартості предмету лізингу - 12800,76 доларів США, комісії за передачу предмету лізингу в розмірі 3% від вартості предмету лізингу - 768,05 доларів США .
		Згідно п. 10.1 лізинговий періодичний платіж це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лизингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів. Кожен лізинговий платіж включає: відсотки за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсоток річних на залишок частини від обсягу фінансування (винагорода лізингодавця за отримане у лізинг майно); частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частини вартості предмету лізингу); комісія за супроводження договору в розмірі 7 відсотків. 
		Пунктом 10.3 договору було передбачено, що на момент укладення договору попередній розмір щомісячного періодичного платежу, у разі залишення вартості предмету лізингу на рівні, який було визначено на момент підписання договору становить 398,56 доларів США, що згідно з обмінним курсом на дату укладення договору становить 10282,85 грн. 
		14 квітня 2016 року позивачка на виконання умов договору фінансового лізингу сплатила відповідачу через ПАТ КБ "ПриватБанк" авансовий платіж в розмірі 166000 грн. та комісію банку в розмірі 500,00 грн. (а.с. 13).
		До теперішнього часу відповідач не надав позивачці у користування предмет лізингу  та не повернув сплачений нею авансовий платіж.
		Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами у справі договору фінансового лізингу транспортного засобу, суд приходить до висновку про його недійсність. 
		Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж та положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг".
		Відповідно до частин 1 та 2 до ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
		Тобто, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає із змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.
		Згідно ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.
		Судом встановлено, що договір фінансового лізингу, укладений 14 квітня 2016 року між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та фізичною особою ОСОБА_4 нотаріально не посвідчувався.
		Згідно ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
		Нікчемний договір не породжує тих прав і обовязків, настання яких бажали сторони, і визнання такого договору недійсним судом не вимагається.
		Правові наслідки недійсності договору передбачені ст. 216 ЦК України. Положення ст. 216 ЦК України застосовуються також при вирішенні вимог про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		Також суд вважає, що договір, укладений із позивачем, як із споживачем, містить несправедливі умови і допускає істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду позивачу.
		Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині 2 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно якої умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу. 
		Згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною. Коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону). 
		Як вбачається із статей 3 та 10 договору  фінансового лізингу № 004295 від 14 квітня 2016 року, укладеного між сторонами у справі,  в ньому виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.
		Згідно статті 6 спірного договору відповідач, як лізингодавець, не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмету лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобовязаннями відповідає продавець. Хоча пунктом 1.5 передбачена солідарна відповідальність лизингодавця та продавця перед лизингоодержувачем виключно за зобовязаннями щодо якісного предмету лізингу.
		Згідно статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмету договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмету договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобовязаннями щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.
		Оскільки за спірним договором вибір продавця предмету лізингу здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то ст. 6 договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності в період гарантійного строку суперечать положенням ст. 808 ЦК України.
		Окрім того, згідно п. 4 частини 1 ст. 34 Закону України " Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії 
		Здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії. (ч. 2 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Згідно пункту 11-1 ст. 4 вказаного вище закону послуга з адміністрування фінансових активів для придбавання товарі у групах є фінансовою послугою.
		У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Згідно п. 3 ч.1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», відповідно до спеціальних законів господарська діяльність із надання фінансових послуг підлягає ліцензуванню. Господарською діяльністю в розумінні вказаного Закону є будь-яка діяльність, у тому числі підприємницька, юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців, пов'язана з виробництвом (виготовленням) продукції, торгівлею, наданням послуг, виконанням робіт.
		Органом, що здійснює видачу ліцензій для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. (п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
		З огляду на положення зазначених вимог чинного законодавства України, послуги з фінансового лізингу ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» мало право здійснювати лише за умови набуття статусу фінансової установи, та отримання відповідних ліцензій.
		Судом не встановлено, що на момент укладення із позивачкою договору фінансового лізингу ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" мало ліцензію для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства. 
		Отже, суд приходить до висновку, що на момент укладення договору фінансового лізингу від 14 квітня 2016 року  між сторонами у справі, відповідач не мав статусу фінансової установи, не мав ліцензії на здійснення діяльності з надання фінансових послуг, а тому відповідач не мав права на здійснення діяльності з надання будь-яких фінансових послуг. 
		Відповідно до ч.1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.
		Таким чином, суд вважає, що укладений між сторонами договір фінансового лізингу належить визнати недійсним з підстав, передбачених статями 203, 215 ЦК України.
		Згідно частин першої, третьої, пятої та шостої статті ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першої-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України. 
		Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 та у постанові від 08 червня 2016 року у справі. № 6-330цс16.
		Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
		Оскільки спірний правочин визнається судом недійсним, до нього належить застосувати наслідки недійсності правочину.
		Відповідач не надав суду заперечень проти позову та будь-яких доказів на їх підтвердження.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з відповідача на користь позивача належить стягнути сплачений нею авансовий платіж за договором фінансового лізингу та комісійний платіж до банку.
		Відповідност. 88 ЦПК Україниз відповідача має бути стягнуто на користь позивачки витрати за надання правової допомоги адвокатом та сплачений судовий збір.
		Керуючись статтями 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд
		ВИРІШИВ:
		Задовольнити позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" про захист прав споживача, визнання договору лізингу недійсним та застосування наслідків недійсності договору.
		Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004295 від 14 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто". 
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Ваш Авто" (код ЄДРПОУ 39733392) на користь ОСОБА_1, РНОКПП 321110068, кошти в сумі 166000,00 грн. (сто шістдесят тисяч грн.) та комісійний платіж до банку в сумі 500,00 грн., сплачений судовий збір в сумі 551,20 грн., витрати за надання правової допомоги адвокатом в сумі 11000,00 грн., а всього 172051,20 грн. ( сто сімдесят дві тисячі пятдесят одна грн. 20 коп.). 
		Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
		Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку шляхом подачі протягом десяти днів після його ухвалення апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.
		Суддя                         Г.А. Байбара.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...