Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 497/644/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 20.03.2017. Зареєстровано: 20.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 22.03.2017.
Дата набрання законної сили: 11.04.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		14.03.2017
		Справа № 497/644/16-ц
		Провадження № 2/497/16/17
		  РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		    14.03.2017 року Болградський районний суд Одеської області
		в складі: головуючого судді  Раца В.А.
		        секретаря  Божевої І.Д.,
		        за участю сторін: позивача  ОСОБА_1,
		        представника позивача  ОСОБА_2,
		        відповідача  ОСОБА_3,
		        представника відповідача  ОСОБА_4
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Болграді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, та поділ майна, 
		ВСТАНОВИВ:
		29.03.2016 року ОСОБА_1звернулась до суду і уточнивши свої позовні вимоги (а.с.33-37) просить постановити рішення, якимвстановити юридичний факт проживання однією сімєю у період з жовтня 2000 року по вересень 2015 року без державної реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1; визнати обєктом спільної власності подружжя: - нежитлове приміщення загальною площею 92 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Болград, вул. Асена Христова, буд. 29-м1; житлове приміщення  квартира, загальною площею 56,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; автомобіль марки «GEELY FE-1» 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 та визнати за нею право власності на 1/2 частину вказаного майна, посилаючись на те, що вона офіційно не заміжня, в період з жовтня 2000 року по вересень 2015 року проживала однією сімєю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 Вони з відповідачем проживали разом за адресою АДРЕСА_2, вели спільне господарство, подружні обовязки не були розподілені, плоди своєї праці кожен з них приносив у дім. У 2012 році відповідач за рахунок сімейних заощаджень, які сформовано  від підприємницької діяльності позивача та заробітної плати відповідача придбав вищезазначене майно. При реєстрації цього майна відповідач один набув право власності на це майно, через відсутність реєстрації шлюбу сторін не було враховано її позивачки права спільної сумісної власності на це майно. У добровільному порядку відповідач не бажає призвести розподіл, тому вона вимушена звернутися до суду з цім позовом.
		В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні, та пояснила, що той факт, що вони проживали однією сімєю, як чоловік і дружина підтверджений сімейними фото-,відеозаписами, поясненнями свідків, і за час сімейного життя за спільні кошти придбали зазначене майно, яке відповідач у 2012 році оформив на себе шляхом оформлення усіх документів щодо її позики, яка була лише на папері, оскільки йому довіряла, а договори повинні були для отримання якогось кредиту.
		Представники позивача в судовому засіданні підтримали позов, наполягали на його задоволенні, посилаючись на достатність доказів спільного проживання як чоловіка і жінки позивачки та відповідача, без реєстрації шлюбу. 
		Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що з 2000 року з позивачем знаходилися в дуже добрих дружніх відносинах, мали намір побудувати сімю, але не склалося, в сімейних відносинах не перебували, не мали спільного бюджету, не вели спільне господарство. Крім цього, позивач заявляючи своє право на нежитлове приміщення загальною площею 107 кв.м., яке розташоване за адресою: м.Болград, вул. Асена Хрістєва 29-м1, не вказує той факт, що відповідно до п.12 іпотечного договору від 24.12.2012 року про передачу вищевказаного майна у іпотеку, нею, іпотекодавцем, був визнаний та підтверджений факт, того що громадян які претендують на спільну власність немає, тобто заявила, що не перебуває ні з ким у фактичних шлюбних відносинах, навіть без реєстрації шлюбу. Житлове приміщення квартира площею 56,2 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3, не може бути спільною власністю позивача, що підтверджено договором купівлі-продажу від 24.12.2012 року, відповідно до п.11 цього договору продавець, а саме позивач, доводить до відома покупця, що квартира не є спільною загальною власністю. Відповідач також посилається на те, що автомобіль марки «GEELY FE-1» 2012 року випуску придбаний ним у вересні 2012 року на власні грошові кошти. Також відповідач посилається на то, що п'ятнадцять років тому вони з позивачем ОСОБА_1 намагалися створити сімейні відносини, але їм це не вдалося.
		Представник відповідача в судовому засіданні також з позовом не погодилася, та пояснила, що жодних належних доказів щодо проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та спільного господарства і бюджету, позивачкою не надано.
		Вислухавши пояснення сторін, свідків, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Відповідно до ст.ст. 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
		Як вбачається зі змісту ст.ст. 10,60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		За положеннями ч.ч. 1,2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
		За приписами ч. 2 ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, щоє ознаками сім`ї.
		Відповідно до ч.1 ст. 74 СК Україниякщо жінка тачоловік проживаютьоднією сімєю, але не перебувають у шлюбіміж собою або у будь-якомуіншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
		У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практикузастосування судами законодавства при розглядісправ про правона шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійснимтаподіл спільного майна подружжя» розяснено, що під час застосування ст. 74 СК України, що регулюєподіл майна осіб, які проживають у фактичних шлюбнихвідносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної нормипоширюєтьсяна випадки,коли чоловік та жінкане перебувають у будь-якомуіншому шлюбі і між нимисклалисяусталевівідносини, що притаманні подружжю.
		Тобто положеннями вказаних норм передбачено, що для визначення та встановлення, що майно є спільною сумісною власністю подружжя необхідні умови - проживання однією сім`єю, спільне проживання, яке пов'язано спільним побутом, із взаємними правами та обов'язками, що і є ознаками сім`ї.
		Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені юридичні факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 2000 року, не перебуваючи в іншому шлюбі почали проживати однією сімєю, вести спільне господарство, мати спільний сімейний бюджет, разом приймали участь в утриманні та вихованні дочки позивачки та дочки і сина відповідача, і проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу до грудня 2013 року.
		Зазначений факт в судовому засіданні підтверджений дослідженими в судовому засіданні доказами.
		Так, відповідач в судовому засіданні не заперечував факт того, що у 2000 році він познайомився з позивачкою, та у них зявилося бажання побудувати сімю. 
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5, пояснила, що являється донькою позивачки, і у 2000 році її матір ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_3 однією сім'єю, та його син і дочка також періодично проживали з ними, і мали гарні відносини, і вважала їх своїми братом та сестрою. Коли в 2004 році вона поїхала на навчання у м. Київ, а згодом через рік і син відповідача ОСОБА_6 також приїхав до Києва на навчання, то батьки, яких вона постійно вважала батьками, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_3, постійно їм передавали передачі. Коли вона вийшла заміж і проживала з позивачами у сусідньому під'їзді вони, ходили зі своїми дітьми до позивача і відповідача у гості, як до дідуся і бабусі. Однією сім'єю сторони проживали приблизно до 2015 року. Донька відповідача ОСОБА_7 в більшості часу проживала в селі Оксамитне, оскільки доглядала за бабусею, яка являється матір'ю відповідача.
		Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що являється рідною сестрою позивачки, та підтвердила факт того, що з 2000 року і на протязі приблизно 15 років позивачка та відповідач проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на усіх святах бачила їх разом, та на весіллі доньки позивачки, відповідач був в якості батька.
		Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 та ОСОБА_15, в судовому засіданні також підтвердили факт проживання позивачки з відповідачем однією сім'єю з 2000 року приблизно на протязі 15 років, у яких були добрі відносини, спільно займалися вихованням та утримання доньки позивачки та сина і доньки відповідача.
		Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснили, що донька відповідача ОСОБА_7, практично увесь період з 2000 року проживала в селі Оксамитне разом з бабусею, яка являється матір'ю відповідача, при цьому, щодо факту проживання позивача та відповідача однією сім'єю будь-яких пояснень не надали. 
		Свідки ОСОБА_26, ОСОБА_27 та ОСОБА_28 пояснили в судовому засіданні, що являються сусідами відповідача, і стверджували, що відповідач проживав приблизно з 2012-13 років в квартирі по вул. 25 Чапаєвської дивізії, 36, один, нікого з ним разом в цей період не бачили.
		Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні пояснив, що коли відповідач працював у банку, то був у нього водієм, а позивачку знав як його дружину, але з 2012-13 років забирав на роботу відповідача вже за іншою адресою.
		Свідок ОСОБА_30 в судовому засіданні пояснила, що працювала з відповідачем в період коли він був мером м. Болграда, та підтвердила факт проживання однією сім'єю позивачки і відповідача в 2010 році, а в 2013 році, коли була вдома у відповідача, то позивачку там не бачила.
		Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_31, пояснив, що являється давнім другом відповідача по спорту, його особисте життя йому невідомо, лише підтвердив факт придбання у 2012 році відповідачем квартири.
		Крім показів свідків факт проживання позивача з відповідачем однією як чоловіка і дружини в судовому засіданні підтверджений чисельними фотознімками різних років, наданими суду позивачем, на яких зображені теплі домашні та святкові заходи, в колі позивача, відповідача, їхніх дітей, відносини позивача і відповідача, які жодним чином не схожі на дружні, оскільки містять моменти відносин притаманні лише як чоловіку і дружині.
		Також зазначений факт підтверджений, дослідженим в судовому засіданні відеозаписом деяких сімейних свят, які підтверджують статус відповідача на святах доньки позивачки, а саме її весілля, де відповідач разом з позивачкою виступають в якості батьків доньки позивачки, та бабусею і дідусем на святкуванні дня народження онука позивачки.
		Таким чином докази на які посилається позивач, щодо підтвердження факту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період часу з 2000 року до грудня 2013 року знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і суд вважає їх достатніми для прийняття рішення щодо факту проживання однією сім'єю позивач і відповідача без реєстрації шлюбу в період з 2000 року по грудень 2013 року.
		Твердження відповідача щодо наявності між сторонами лише добрих дружніх відносин, а не сімейних, суд сприймає критично, оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів, між сторонами встановлені усталені відносини, що притаманні виключно подружжю, а не дружнім відносинам. 
		Задовольняючи позов про встановлення факту проживання однією сім'єю частково, а саме лише до грудня 2013 року, суд виходив з того, що лише до цього часу підтверджений факт проживання їх єдиною сім'єю, як показами свідків так і відповідними фотознімками, крім цього наявність у період кінця 2013 року початку 2014 року судових процесів щодо майна належному сторонам свідчить про наявність непорозумінь між сторонами, спірних відносин та різних поглядів на життя. 
		В період спільного проживання, в результаті спільної праці, за спільні кошти ними було придбано майно: - нежитлове приміщення загальною площею 92 кв.м., яке знаходиться за адресою: м.Болград, вул.Асена Христова, буд.29-м1 (Т.1 а.с.81,82); - житлове приміщення  квартира, загальною площею 56,2 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (Т.1 а.с.80); автомобіль марки «GEELY FE-1» 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1 (Т.1 а.с.41), що підтверджено відповідними доказами наявними в матеріалах справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
		Відповідно до роз'яснень, що надані судам у п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», розглядаючи позови, пов'язані з правом спільної власності, суди повинні виходити з того, що відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. 
		Таким чином, суд приходить до висновку, що на час придбання вказаного вище майна сторони проживали однією сім'єю, мали спільний бюджет, вели спільне господарство.
		Придбання майна підтверджено відповідними доказами, які суд вважає достатніми і достовірними, і з приводу його наявності у сторін заперечень в судовому засіданні не виникало.
		Зі зміст ч. 2 ст. 74 СК України вбачається, що на майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
		Відповідно до ст.ст. 69-71 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. 
		Надаючи оцінку наявністю у справі договору купівлі-продажу спірної квартири, договору іпотеки, боргової розписки між сторонами, та твердження відповідача про укладення відповідних вимог між сторонами, з повною відповідністю, зазначеною у змісті цих договорів, суд виходить з того, що всі ці договори складені в один день, 24.12.2012 року, боргова розписка на суму в один мільйон гривень не містить навіть інформацію хто надав позивачці таку суму грошей, і не зрозумілим є складання іпотечного договору на підставі цієї розписки в якій взагалі відсутня сторона відповідача, та наявність договору про внесення змін до договору іпотеки, складеного через чотири дні, відповідно до якої строк повернення такого значного боргу скорочується лише до двох місяців, що в своїй сукупності лише підтверджують повне порозуміння між сторонами на час укладення цих договорів, а саме на період грудня 2012 року, щодо добровільного переоформлення майна належного позивачці для вирішення інших матеріальних питань подружжя.
		Таким чином, вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази на які посилалися сторони, враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення позову, а саме встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 2000 року по грудень 2013 року, оскільки саме до цього часу позивачкою доведений факт відповідними доказами. 
		Тому враховуючи проживанні сторін однією сімєю в зазначений період і придбання в цей період зазначеного у позові майна, тому суд вважає, що є всі підстави для визнання цього майна спільним майном позивача, які проживали однією сімєю, при цьому в будь-якому іншому шлюбі зареєстровані не були, яке на вимогу одного з подружжя суд розподіляє в рівних долях, визнаючи право власності за позивачкою на 1/2 частину спільного майна.
		Докази, які надійшли від відповідача до суд 10.03.2017 року, а саме довідку і протокол ОСББ «Північна,36» та договір позики, суд до уваги не приймає, їх не досліджував та не надавав їм оцінку, оскільки вони надішли до суду на стадії судових дебатів, а будь-яких клопотань щодо повернення до дослідження доказів і зясування обставин ні відповідачем, ні його захисником під час дебатів не заявлялося.
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10,11,213-215,256 ЦПК України, ст.ст. 3,60,61,69-71,74 СК України, ст. 368 ЦК України,суд - 
		    
		ВИРІШИВ:
		  
		    Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, та поділ майна-  задовольнити частково.
		    Встановити факт проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 однією сімєю без реєстрації шлюбу в період часу з жовтня 2000 року по грудень 2013 року.
		     Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2:
		- нежитлове приміщення загальною площею 92 кв.м., яке знаходиться по вул. А.Христєва, 29-м1 в м. Болграді Одеської області;
		- квартиру, загальною площею 56,2 кв.м, яка знаходиться АДРЕСА_5;
		- автомобіль марки «GEELY FE-1», 2012 року випуску, р/н НОМЕР_2, зареєстрований на імя ОСОБА_3.
		          Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на:
		- 1/2 частину нежитлового приміщення загальною площею 92 кв.м., яке знаходиться по вул. А.Христєва, 29-м1 в м. Болграді Одеської області;
		- 1/2 частину квартири, загальною площе 56,2 кв.м, яка знаходиться АДРЕСА_5;
		- 1/2 частину автомобіля марки «GEELY FE-1», 2012 року випуску, р/н НОМЕР_2, зареєстрованого на імя ОСОБА_3. 
		Рішення суду може бути оскаржено шляхом подання в десятиденний строк апеляційної скарги, або в порядку ст. 294 ЦПК України. Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Одеської області через Болградський районний суд Одеської області.     
		 
		Суддя                                         В.А. Раца

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...