Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3209/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші спори.
Надіслано для оприлюднення: 23.03.2017. Зареєстровано: 24.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 28.03.2017.
Дата набрання законної сили: 16.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" березня 2017 р.                                                                    Справа №922/3209/16  
		 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В., 
		при секретарі Довбиш А.Ю.,
		за участю представників:
		позивача (Прокуратура Харківської області) - Ногіна О.М., посвідчення №032167 від 11.02.2015 року;
		першого відповідача - Оганезова Р.А., за довіреністю №08-11/8/2-17 від 03.01.2017 року;
		другого відповідача - не з'явився;
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу першого відповідача - Харківської міської ради Харківської області, м.Харків, (вх.№12Х/1-40) на рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2016 року по справі №922/3209/16, 
		за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури №1 Харківської області, м.Харків, 
		до 1. Харківської міської  ради Харківської області, м. Харків;
		2. Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новгородський», м.Харків, 
		про скасування рішення, - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 21.11.2016 року (суддя Прохоров С.А.) по справі №922/3209/16 позов задоволено повністю. 
		Визнано незаконним та скасовано п. 18.3 додатку 2 до рішення 26 у сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд». 
		Визнано незаконним та скасовано п. 18.4 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд». 
		Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 26.02.2014 року (індексний номер 18261729), видане ОК «ЖБК «Новгородський» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Новгородська. 
		Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК «ЖБК «Новгородський» (код ЄДРПОУ 38773481) на земельну ділянку площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Новгородська, яке було прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузковою Ю.А. на підставі свідоцтва про право власності від 26.02.2014 року індексний номер 18261729. 
		Стягнуто з Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новгородський» на користь прокуратури Харківської області 2756,00 грн. судового збору. 
		Стягнуто з Харківської міської ради Харківської області на користь прокуратури Харківської області 2756,00 грн. судового збору.
		Перший відповідач із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.01.2017 року апеляційну скаргу Харківської міської ради Харківської області прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		19.01.2017 року від Прокуратури Харківської області надійшли письмові пояснення по справі (вх.№588), в яких зазначає, що згодна з рішенням господарського суду першої інстанції, вважає його обґрунтованим та законним, прийнятим при об'єктивному та повному досліджені всіх матеріалів справи, без порушення матеріального чи процесуального права, у зв'язку з чим просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2017 року для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, розгляд апеляційної скарги було відкладено.
		До початку судового засідання 02.03.2017 року представник першого відповідача надав до суду додаткові письмові пояснення (вх.№2360), які долучено до матеріалів справи.
		Ухвалою суду від 02.03.2017 року з метою забезпечення повного, всебічного та об'єктивного вирішення спору, а також дотримання принципів судочинства, враховуючи зміну складу колегії суддів, розгляд справи відкладено на іншу дату.
		Вказана ухвала суду була направлена другому відповідачу - Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Новгородський» рекомендованим листом 06.03.2017 року за адресою, зазначеною в апеляційній скарзі, проте повернута на адресу суду з позначкою поштового відділення «за не запитом».
		Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.                 
		Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, зважаючи на те, що ухвала суду направлялась рекомендованою кореспонденцією, а також на те, що явка представника другого відповідача у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає, що другий відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання і вважає можливим розглядати апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за відсутності його представника.
		У судовому засіданні 16.03.2017 року представник апелянта підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та просив її задовольнити.
		Представники прокуратури Харківської області проти позиції апелянта заперечував з підстав викладених у відзиві (письмових поясненнях).
		Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представників апелянта та прокуратури Харківської області, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Відповідно до статті 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво в суді інтересів держави та громадянина у випадках, визначених законом.
		Згідно з положеннями Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом), підстава для представництва прокуратурою у суді інтересів громадянина або держави полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
		Формами представництва є: звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, а також інші форми представництва.
		Прокурор самостійно визначає підстави для представництва в судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства, в порядку передбаченому процесуальним законом.
		Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві.
		Про обов'язок прокурора зазначити у позовній заяві про відсутність такого органу також вказано в абзаці 4 пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».
		Відповідно до пункту 2.1. Наказу Генерального прокурора України №6гн від 28.11.2012 року «Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави та їх захисту при виконанні судових рішень» (в редакції на момент звернення прокурора до суду з позовом), основними завданнями здійснення представництва в суді, зокрема є захист інтересів держави у випадках порушення або загрози їх порушення, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		У даній справі особа, яка наділена територіальною громадою міста відповідними повноваженнями згідно положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а саме Харківська міська рада, виступає у якості першого відповідача, оскільки прокурор прийшов до висновку, що орган місцевого самоврядування не виконує належним чином покладені на нього законом повноваження.
		Згідно зі статтею 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв'язку з чим захист інтересів держави у сфері земельних правовідносин є одним із пріоритетних напрямів представницької діяльності прокурорів.
		Як зазначає прокурор у позовній заяві, в ході вивчення правомірності передачі Харківською міською радою у приватну власність земельних ділянок, розташованих на території м.Харкова, Харківською місцевою прокуратурою №1 встановлено, що п. 18.3 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.09.2013 року №1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» ОК «ЖБК «Новгородський» передано у власність із земель територіальної громади м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови земельну ділянку, площею 0,0910 га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0006) для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б (Дзержинський район) та п. 18.4 цього ж додатку до цього ж рішення ОК «ЖБК «Новгородський» розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, які належать територіальній громаді м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б.
		На підставі вказаного рішення державним реєстратором Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузковою Ю.А. видано свідоцтво про право власності на зазначену земельну ділянку від 26.02.2014 року №18261729. Згідно з вказаним свідоцтвом Тузковою Ю.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав від 26.02.2014 року №11197358, на підставі якого в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності від 21.02.2014 року №4790600.
		Прокурор зазначає, що оспорюване рішення Харківської міської ради прийнято всупереч вимог статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 30.04.1985 року №186, що стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про визнання незаконним та скасування даного рішення в частині надання земельної ділянки ОК «ЖБК «Новгородський», розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, а також скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності на земельну ділянку площею 0,0910 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006 від 26.02.2017 року №11197358 і визнання недійсним свідоцтва про право власності від 26.02.2014 року №18261729.
		Як вказує прокурор, після безоплатної передачі земельної ділянки у власність Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельного кооперативу «Новгородський» територіальна громада в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримати кошти на забезпечення потреб громади реалізувавши цю земельну ділянку в ринковий спосіб, або отримувати орендну плату за користування даною земельною ділянкою; звернення прокурора до суду в спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав власників.  
		Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, статут ОК «ЖБК «Новгородський» затверджено рішенням загальних зборів засновників, оформлених протоколом від 04.06.2013 року.
		10.06.2013 року реєстратором Харківської міської ради було проведено державну реєстрацію юридичної особи, номер запису 14801020000055833.
		Пунктами 1.1, 1.5 Статуту ОК «ЖБК «Новгородський» встановлено, що організаційно-правова форма ОК «ЖБК «Новгородський» - обслуговуючий кооператив, створений його засновниками на добровільних засадах, базуючись на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, Житлового кодексу УРСР, на підставі Закону України «Про кооперацію» та у відповідності із чинним законодавством України, на підставі рішення загальних зборів засновників. Засновниками кооперативу є фізичні особи. Зі Статуту та протоколу загальних зборів засновників ОК «ЖБК «Новгородський» вбачається, що засновниками є: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
		Згідно з пунктом 3.1 Статуту, кооператив організовується з метою забезпечення житлом (будівництво житла) членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), або одноквартирних чи багатоквартирних жилих будинків садибного типу, або багатоквартирного жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями (господарськими будівлями та спорудами) за власні кошти кооперативу, або із залученням банківських кредитів, чи/або позик, а також для експлуатації та управління цим будинком (будинками).
		Пунктом 5 Статуту визначений порядок набуття та припинення членства у кооперативі.
		25.09.2013 Харківською міською радою прийнято рішення №1262/13 «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель», яким одночасно: - вирішено ОК «ЖБК «Новгородський» розробити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки, які належать територіальній громаді м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б; - та передано ОК «ЖБК «Новгородський» у власність із земель територіальної громади м.Харкова за рахунок земель житлової та громадської забудови площею 0,0910га (кадастровий номер 6310136300:07:019:0006) для експлуатації та обслуговування житлового будинку по вул. Новгородській, 83-Б.
		У подальшому, державним реєстратором реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції Харківської області видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку від 26.02.2014 року №18261729.
		На підставі свідоцтва про право власності від 26.02.2014 року №18261729 державним реєстратором 26.02.2014 року прийнято рішення про державну реєстрацію речових прав №11197358 на нерухоме майно - земельну ділянку площею 0,0910га кадастровий номер 6310136300:07:019:0006.
		Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
		Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За статтею 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, а статтею 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
		З огляду на викладені норми, реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин орган місцевого самоврядування зобов'язаний діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян.
		Як вбачається із матеріалів справи, за наслідками прийняття оспорюваного рішення земельна ділянка вибула з власності територіальної громади міста Харкова та була безоплатно передана у приватну власність з посиланням на положення статті 41 Земельного кодексу України Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Новгородський».
		Відповідно до статті 41 Земельного кодексу України, житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за цивільно-правовими угодами.
		Тобто, наведеною нормою передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме спільне вирішення економічних, соціально-побутових та інших питань забезпечення членів кооперативу (відповідно до приписів статті 94 Господарського кодексу України); порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу.  
		Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.06.2014р. №21-195а14.
		Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Новгородський» не є житлово-будівельним, а є обслуговуючим кооперативом; рішення про створення кооперативу та список його членів не затверджено виконавчим комітетом Харківської міської ради; кооператив не було створено при виконавчому комітеті місцевої ради; число членів кооперативу становить менше 5 осіб; Статут кооперативу не містить відомостей, що його засновники потребують поліпшення житлових умов (перебували на відповідному обліку).
		Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що створення та діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України «Про кооперацію», а також чинними на даний час Житловим кодексом Української РСР та прийнятим на його основі Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу, що затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 30.04.1985 року зі змінами, внесеними постановами Кабінету Міністрів України.
		При вирішенні питання, яким нормативно-правовим актом слід керуватись при створенні житлово-будівельного кооперативу, Законом України «Про кооперацію» або Житловим кодексом УРСР та Примірним статутом необхідно врахувати, що зазначені нормативно-правові акти співвідносяться як загальний (Закон України «Про кооперацію») та спеціальний (Житловий кодекс УРСР та Примірний статут), а тому слід застосовувати норми спеціальних нормативно-правових актів.
		До такого висновку дійшов Вищий господарський суд України при прийнятті постанови від 14.03.2013 року у справі №5002-22/1870-2012.
		Діяльність житлово-будівельних кооперативів регулюється нормами глави 5 Житлового кодексу УРСР та прийнятого на виконання статті 137 цього Кодексу Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. На даний час Житловий кодекс УРСР є чинним, а відтак його норми є обов'язковими до виконання всіма юридичними та фізичними особами, органами влади та посадовими особами.
		Відповідно до статті 94 Господарського кодексу України, кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
		Статтею 6 Закону України «Про кооперацію» встановлено, що кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. 
		За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.
		Згідно зі статтями 133, 137 Житлового кодексу УРСР громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, вправі вступити до житлово-будівельного кооперативу і одержати в ньому квартиру. 
		Житлово-будівельні кооперативи організовуються при виконавчих комітетах місцевих Рад народних депутатів, при підприємствах, установах і організаціях. Порядок організації та діяльності житлово-будівельних кооперативів установлюється законодавством Союзу РСР, Житловим кодексом УРСР, Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу та іншими актами законодавства України. 
		Житлово-будівельний кооператив діє на основі статуту, прийнятого відповідно до Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу загальними зборами громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, і зареєстрованого в установленого порядку. 
		Громадяни, яких включено до затвердженого виконавчим комітетом  районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів списку осіб, що вступають до організовуваного житлово-будівельного кооперативу, вважаються членами цього кооперативу з дня реєстрації статуту, а громадяни, яких прийнято до діючого житлово-будівельного кооперативу, - з дня затвердження виконавчим  комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів рішення загальних зборів членів кооперативу про прийом до кооперативу.
		Пунктом 1 розділу 1 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу встановлено, що житлово-будівельний кооператив організовується з метою забезпечення житлом членів кооперативу і членів їх сімей шляхом будівництва багатоквартирного жилого будинку (будинків), а у випадках, передбачених законодавством, одно - і двоквартирних жилих будинків садибного типу або багатоквартирного блокованого жилого будинку (будинків) з надвірними будівлями за власні кошти кооперативу за допомогою банківського кредиту, а також для наступної експлуатації та управління цим будинком (будинками).
		Частиною першою статті 134 Житлового кодексу УРСР встановлено, що на облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.
		Потребуючими поліпшення житлових умов  визнаються громадяни, які  мають  право бути взятими на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду (стаття 34), а також громадяни, забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок.
		За змістом пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, число громадян, які вступають до організовуваного кооперативу, повинно відповідати кількості квартир у жилому будинку (будинках) кооперативу, запланованому до будівництва. При будівництві одно- і двоквартирних жилих будинків садибного типу число громадян, необхідне для організації кооперативу, визначається виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, але не може бути менше 5 чоловік.
		Відповідно до абзацу 2 пункту 7 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, до членів житлово-будівельного кооперативів приймаються особи віком до 30 років.
		Згідно з пунктом 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, громадянин може бути членом тільки одного житлово-будівельного кооперативу, крім випадку вступу до новостворюваного кооперативу у зв'язку з потребою у поліпшенні житлових умов. У цьому разі в період будівництва будинку член кооперативу користується правами і виконує обов'язки в обох кооперативах. 
		Як вбачається із Статуту кооперативу, за своєю організаційно-правовою формою Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Новгородський» є обслуговуючим кооперативом. 
		Як вбачається з матеріалів справи, засновниками кооперативу були лише три особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
		Разом з тим, Статут кооперативу та матеріали справи не містять відомостей, що його засновники потребували поліпшення житлових умов. Також Статут кооперативу не містить посилань, що його засновники на дату прийняття оскаржуваних рішень перебували на квартирному обліку. Такі відомості відсутні і в матеріалах справи.
		Згідно приписів чинного законодавства, однією з умов вступу до житлово-будівельного кооперативу є перебування на квартирному обліку в даному населеному пункті. На облік бажаючих вступити до житлово-будівельного кооперативу беруться громадяни, які постійно проживають у даному населеному пункті і потребують поліпшення житлових умов.
		Порядок взяття громадян на облік регулюється Правилами обліку громадян, які бажають вступити до житлово-будівельного кооперативу, затверджених Постановою Ради Міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від 05.06.1985 року №228.
		Таким чином, Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Новгородський» було створено всупереч вимогам статей 133-135, 137 Житлового кодексу УРСР, пункту 3 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, які по відношенню до Законів України «Про кооперацію» та «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» є спеціальними нормативно-правовими актами та підлягають застосуванню до правовідносин сторін у даній справі.
		Колегія суддів також зазначає, що згідно положень законодавства, кількість членів кооперативу повинна бути відповідною кількості квартир у будинку. Квартири, які надаються членам кооперативу, повинні відповідати граничному розміру жилої площі, сумі пайового внеску та кількості членів сім'ї.
		У той час, у Статуті кооперативу не визначено кількості квартир у житловому будинку (будинках), які заплановано до будівництва кооперативом, що може призвести до здійснення кооперативом діяльності, що суперечить меті створення обслуговуючого житлово-будівельного кооперативу - обслуговування членів кооперативу шляхом забезпечення житлом членів кооперативу та членів їх сімей, а не будівництво житла для інших осіб.
		Крім того, пункт 5.1. Статуту Кооперативу всупереч статтям 133, 135 Житлового кодексу УРСР та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу передбачає можливість юридичних осіб бути членами кооперативу, а пункт 5.2. Статуту Кооперативу всупереч пункту 45 Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу передбачає можливість членів кооперативу бути членами кількох кооперативів.
		Як зазначено вище, статтею 41 Земельного кодексу України передбачено можливість безоплатної передачі земельних ділянок у власність юридичної особи для здійснення житлового будівництва за умови, що така особа створена як житлово-будівельний кооператив, а тому при вирішенні питання щодо безоплатного надання земельної ділянки в порядку, визначеному наведеною нормою, слід враховувати, що метою створення такого кооперативу є саме забезпечення житлом членів кооперативу; порядок та підстави надання земельної ділянки за статтею 41 Земельного кодексу України не передбачають можливості для надання земельної ділянки у власність з іншою метою, зокрема, для здійснення житлового будівництва поза межами забезпечення житлом членів кооперативу. 
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про кооперацію», обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Тобто метою створення обслуговуючого кооперативу не може бути будівництво житлових будівель.
		Факт того, що ОК «ЖБК «Новгородський» не є житлово-будівельним кооперативом, підтверджується й тим, що відповідно до даних сайту www.dabi.gov.ua  будь-які дозвільні документи щодо будівництва кооперативу не надавалися, а сама земельна ділянка ОК «ЖБК «Новгородський» передається безпосередньо для обслуговування вже існуючого об'єкту нерухомості, а не для будівництва нового.
		При цьому, житловий будинок, літ "А-6", загальною площею 298,1 кв.м. (яка змінена на 2641,1 кв.м.), житловою площею 109,4 кв.м. (яка змінена на 1107,9 кв.м.), за адресою вул. Новгородська, 83-Б, який зареєстровано 29.12.2012 на праві власності за ТОВ «Енігма Терра», побудовано на спірній земельній ділянці з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006 площею 0,091 га.
		Вказана ділянка була надана у користування ТОВ «Енігма Терра» на підставі договору оренди землі, реєстраційний номер №1400667100024 від 01.03.2006 для будівництва офісної будівлі та подальшої експлуатації.
		Зазначений договір оренди припинено за добровільною згодою 15.11.2013 року на підставі угоди про розірвання договору оренди, яка зареєстрована у той же день державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Павловою К.С. за №8010450, тобто вже після прийняття рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність.
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.09.2016 року №68405705 ОК «ЖБК «Новгородський» є власником виключно нежитлових приміщень загальною площею 341,1 кв.м. в будівлі літ. "А-6", яка розташована за адресою: м.Харків, вул. Новгородська, 83-Б на підставі договору купівлі-продажу від 15.07.2013 року №2493.
		Таким чином, суд прийшов до висновку, що ОК "ЖБК "НОВГОРОДСЬКИЙ" фактично не є житлово-будівельним кооперативом в розумінні вимог глави 5 Житлового кодексу УРСР та ст. 41 Земельного кодексу України. Вказаний кооператив фактично є обслуговуючим, його мета створення, порядок створення, організації та діяльності не відповідає вимогам до житлово-будівельного кооперативу.
		Проте, як вбачається із матеріалів справи, Харківською міською радою під час безоплатного надання земельної ділянки Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу «Новгородський» та прийняття оскаржуваних рішень, вищенаведеного не досліджено та не було враховано.
		Оскільки Статут ОК «ЖБК «Новгородський» було зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради та затверджено рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради, перший відповідач мав з'ясувати вказані обставини.
		Такого ж висновку дійшла колегія суддів Судових палат в адміністративних, господарських та цивільних справах Верховного Суду України під час прийняття постанови № 21-195а14 від 17.06.2014р., а саме: при вирішенні відповідною радою питання про надання житлово-будівельним (житловим) кооперативам безоплатно земельної ділянки має враховуватися мета створення такого кооперативу, порядок його організації відповідно до Житлового кодексу України та Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу. Такої ж правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у своїй постанові від 24.02.2016 року у справі №922/2697/15.
		Відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку. Частиною 1 статті 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		Згідно зі ст. 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
		Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги невідповідність пункту 18.3 та пункту 18.4 додатку 2 до рішення 26 сесії Харківської міської ради «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою для будівництва, експлуатації та обслуговування об'єктів» від 25.09.2013 року №1262/13 вимогам статті 41 Земельного кодексу України, статей 133, 135, 137 Житлового кодексу УРСР, Примірного статуту житлово-будівельного кооперативу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги в цій частині, а також такими, що правомірно задоволені.
		Крім того, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власників на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 19.09.2016 року №68400548 ОК «ЖБК «Новгородський» на праві власності належить земельна ділянка площею 0,091 га з кадастровим номером 6310136300:07:019:0006, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Новгородська.
		Право власності на цю ділянку зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26.02.2014 року №11197358, яке прийнято державним реєстратором Харківського міського управління юстиції Харківської області Тузковою Ю.А., номер запису про право власності 4790600.
		На підставі вказаного рішення Реєстраційною службою Харківського міського управління юстиції Харківської області Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Новгородський» на вищевказану земельну ділянку видано свідоцтво про право власності від 26.02.2014 року №18261729.
		Таким чином, оскільки спірне рішення є незаконним, то і свідоцтво про право власності від 26.02.2014 №18261729, яке видане на підставі цього рішення, підлягає визнанню недійсним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		У той же час свідоцтво про право власності не є правочином, його наслідком не є виникнення, зміна чи припинення правовідносин, а є документом, яким оформляється (підтверджується) право власності. Поряд з цим, питання правомірності видачі та дії свідоцтва про право власності на нерухоме майно безпосередньо залежить від законності рішення органу, на підставі якого таке свідоцтво видане.
		Пунктом 6 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що діяла на момент проведення реєстрації) встановлено, що державний реєстратор видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.
		Частиною 1 ст. 15 вищевказаного Закону, передбачено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться у певному порядку, з видачею свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону.
		Згідно із п. 8-1 ч. 1 ст. 18 цього ж Закону, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається, зокрема, юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.
		Частиною 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
		Відповідно до п. 41 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державний реєстратор вносить записи до Державного реєстру прав про скасування державної реєстрації прав у разі скасування на підставі рішення суду рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
		Пунктом 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.12.2011 № 3502/5, передбачено, що для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили.
		Вищевикладене відображено у інформаційному листі Вищого господарського суду України «Про деякі питання, пов'язані із запровадженням нової системи державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 08.02.2013 року №01-06/319/2013. 
		Таким чином, чинним законодавством закріплено, що скасування запису про реєстрацію права власності можливо лише у випадку скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає правомірними вимоги прокурора про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень права власності (індексний номер: 11197358 від 26.02.2014) за ОК «ЖБК «Новгородський» на земельну ділянку, оскільки дана вимога є похідною від вимоги про визнання недійсним та скасування пунктів  додатку 2 рішення 26 сесії Харківської міської ради 26 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» №1262/13 від 25.09.2013 року.
		Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Харківської міської ради Харківської області не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2016 року по справі №922/3209/16 має бути залишене без змін.
		Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.
		Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Харківської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Харківської області від 21.11.2016 року по справі №922/3209/16 залишити без змін.
		 
		Повний текст постанови складено 21 березня 2017 року.
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Хачатрян В.С.
		 
		 
		Суддя                                                                                           Гетьман Р.А.  
		 
		 
		Суддя                                                                                           Россолов В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...