Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/811/322/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; проходження служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.03.2017. Зареєстровано: 27.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Україна  КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 березня 2017 року                                                             Справа №П/811/322/17
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Момонт Г.М., розглянув у порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
		за позовом: ОСОБА_1
		до відповідача: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області,
		третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області,
		про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди.
		 
		ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області, про:
		- визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не здійснення нарахування судді Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік»;
		- стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за лютий 2017 року в сумі 16 000,00 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за лютий 2017 року йому виплачена суддівська винагорода в сумі 16 000,00 грн., що не відповідає розміру встановленому Законом України «Про судоустрій і статус суддів» - 10 мінімальним заробітним платам. Позивач наголошує, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та не може врегульовуватися іншими законами.
		Представником відповідача подано заперечення на позовну заяву, відповідно до змісту яких позовні вимоги не визнаються у повному обсязі, оскільки розмір суддівської винагороди позивачу розраховувався з урахуванням приписів п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774-VIII щодо не застосування як розрахункової величини для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. Водночас представник відповідача зауважує, що ТУ ДСА України в Кіровоградській області не наділене правом самостійно, без правового врегулювання, всупереч нормам законодавства та фінансової можливості здійснювати виплату суддівської винагороди, розрахованої від мінімальної заробітної плати.
		Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у запереченнях на позовну заяву вказав, що залучення Головного управління Державної казначейської служби України в Кіровоградській області до участі в справі є безпідставним та необґрунтованим, адже будь-яких неправомірних дій, бездіяльності органи Державної казначейської служби не вчиняли, в спірних правовідносинах з позивачем участі не брали.
		В судове засідання позивач не з'явився, проте до суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності (а.с.17).
		Представники відповідача в судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог.
		Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19).
		На підставі усної ухвали, прийнятої в судовому засіданні 20.03.2017 р. та занесеної до журналу судового засідання (а.с.37), подальший розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.
		Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 Указом Президента України від 13.07.2010 р. №767/2010 призначений строком на п'ять років на посаду судді Ленінського районного суду міста Кіровограда (а.с.6-8).
		На підставі зазначеного Указу наказом Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.08.2010 р. №93-о ОСОБА_1 призначено на посаду судді Ленінського районного суду м. Кіровограда з 03 серпня 2010 року (а.с.9).
		З огляду на інформацію щодо суми суддівської винагороди виплаченої судді Ленінського районного суду ОСОБА_1 за лютий 2017 року встановлено, що позивачу за лютий 2017 року нараховано 16 000,00 грн. з яких утримано 2 880,00 грн. податку з доходів фізичних осіб та 240,00 грн. військового збору, виплачено - 12 880,00 грн. (а.с.32).
		Як встановлено судом, в штатному розписі Ленінського районного суду на 2017 рік затверджено посадовий оклад судді в розмірі 16 000,00 грн. (а.с.29).
		Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		Відповідно до ч.1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 р. №1402-VIII (далі за текстом - Закон №1402) суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
		Пунктом 1 частини 3 статті 135 Закону №1402, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		Водночас абзацом 1 статті 22 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 обумовлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
		Натомість пунктом 23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 визначено, що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№41 - 45, ст.529; 2015 р., №№18 - 20, ст.132 із наступними змінами).
		Так, згідно з ч.3 ст.133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 р. №2453-VI (далі за текстом - Закон №2453) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
		Таким чином, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання визначається відповідно до розміру визначено ч.3 ст.133 Закону №2453.
		Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 призначений на посаду до набрання чинності Законом №1402 та не проходив кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді), а тому його посадовий оклад належить обраховувати з огляду на розмір визначений ч.3 ст.133 Закону №2453 та має становити 10 мінімальних заробітних плат.
		Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. №1801-VIII установлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня становить 3200 гривень.
		          Аналізуючи ч.1 ст.135 Закону №1402 та ч.1 ст.133 Закону №2453 судом встановлено, що законодавцем визначено регулювання суддівської винагороди виключно Законом України «Про судоустрій і статус суддів», що узгоджується з приписом ч.2 ст.130 Конституції України.
		          За таких умов є безпідставним посилання відповідача на застосування пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 р. №1774-VIII (далі за текстом - Закон №1774), яким установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
		          Суд зауважує, що Законом №1774 не внесено змін до Закону №1402 чи Закону №2453 в частині регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання, а тому зважаючи на приписи ч.1 ст.135 Закону №1402 відсутні законодавчі підстави враховувати п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774 при нарахуванні суддівської винагороди.
		          Викладена позиція узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини 5 статті 48 Закону №1402 забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом і належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
		          У рішенні від 08.04.2016 р. №4-рп/2016 у справі №1-8/2016 Конституційний Суд України вкотре зазначив, що конституційний принцип незалежності суддів забезпечує важливу роль судової влади в механізмі захисту прав і свобод людини і громадянина та є запорукою реалізації права на судовий захист, передбаченого частиною першою статті 55 Основного Закону України; положення Конституції України стосовно незалежності суддів, яка є невід'ємним елементом статусу суддів та їх професійної діяльності, пов'язані з принципом поділу державної влади та обумовлені необхідністю забезпечувати основи конституційного ладу й права людини, гарантувати самостійність і незалежність судової влади; гарантії незалежності суддів як необхідні умови здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом встановлені у базових законах з питань судоустрою, судочинства, статусу суддів, мають конституційний зміст і разом з визначеними Основним Законом України складають єдину систему гарантій незалежності суддів та повинні бути реально забезпечені; конституційний статус судді дає підстави ставити до судді високі вимоги і зберігати довіру до його компетентності та неупередженості, передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя.
		          Гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону №2453 в редакції Закону №192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
		У Рішенні від 03.06ю2013 р. №3-рп/2013 у справі №1-2/2013 Конституційний Суд України зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України.
		Пунктом 6.1 Європейської хартії про закон «Про статус суддів» (Лісабон, 10.07.1998 р.) визначено, що рівень винагороди, яка виплачується суддям за виконання їх професійних обов'язків, повинен бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їх рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з ч.1 ст.151 Закону №1402 Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
		Зважаючи на ч.1 ст.154 Закону №1402 територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
		Таким чином, саме на відповідача, як територіальний орган Державної судової адміністрації покладено обов'язок щодо нарахування та виплати суддям грошового забезпечення в розмірі визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
		На підставі викладеного та беручи до уваги, що законодавцем не вносилися зміни до Закону №2453 та/або Закону №1402 в частині розміру суддівської винагороди у тому числі й розрахункової величини з огляду на яку здійснюється її нарахування, зважаючи на гарантію передбачену ч.2 ст.130 Конституції України стосовно встановлення розміру винагороди судді законом про судоустрій, процедура прийняття якого (чи внесення змін до нього) визначає особливий порядок, суд дійшов висновку, що застосування відповідачем при виплаті ОСОБА_1 суддівської винагороди п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII та не виконання п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 порушує гарантоване державою право на належне матеріальне забезпечення судді як одну із складових його незалежності.
		Більш того, не застосування п.23 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 суперечить позиції Європейського суду з прав людини, викладеній у п.23 рішення від 10.03.2011 р. у справі «Сук проти України» відповідно до якої держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
		Зважаючи на викладене, враховуючи, що суддівська винагорода позивачу за лютий 2017 року розраховувалася з розміру мінімальної заробітної плати встановленого в п.3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII, а не з розміру визначеного ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
		          Відповідно до п.2 ч.1 ст.256 КАС України негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
		          Отже, постанова суду в частині стягнення суддівської винагороди підлягає негайному виконанню.
		Витрати, які підлягають розподілу у порядку визначеному ст.94 КАС України відсутні.
		Керуючись ст.ст.86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
		2. Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області щодо не здійснення нарахування судді Ленінського районного суду м. Кіровограда ОСОБА_1 суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік».
		3. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, код ЄДРПОУ 26241445 (25006, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 40) на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_1) суддівську винагороду за лютий 2017 року в сумі 16 000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.).
		Постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за лютий 2017 року в сумі 16 000,00 грн. (шістнадцять тисяч грн. 00 коп.) допустити до негайного виконання.
		Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
		 
		Суддя Кіровоградського окружного
		адміністративного суду                                                                      Г.М. Момонт

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...