Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 918/1959/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 27.03.2017. Зареєстровано: 28.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 29.03.2017.
Дата набрання законної сили: 22.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		УХВАЛА
		      
		"22" березня 2017 р.                                                                              Справа  № 918/1959/14 
		 
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум"
		до Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС"
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТЕРУС"
		про стягнення 10 094 668 доларів США 13 центів
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                        Склад суду:
		головуючий суддя Андрійчук О.В.
		суддя Войтюк В.Р.
		суддя Марач В.В.
		 
		Присутні представники сторін:                              
		від позивача (стягувача): Котищук В.Л., дов. № 10/21-02 від 03.06.2016 року
		від відповідача (боржника, заявника): Григор'єва Н.В., дов. від 20.09.2016 року
		від відповідача (боржника): не з'явився
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовом до Малого приватного підприємства «ВК ІМПЕКС» (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕТЕРУС» (відповідач 2) про стягнення солідарно з відповідача - 1 та відповідача - 2 заборгованості за кредитним договором № 1-0021/13/30-КL від 29.03.2013 року в розмірі 10     094 668,13 доларів США.
		 
		Рішенням суду від 09.10.2015 року позов задоволено частково, яке постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року (з урахуванням ухвали від 13.10.2015 року про виправлення описки) скасовано в частині стягнення 333 032,55 доларів США простроченої заборгованості за перерахованими відсотками та прийнято в цій частині нове рішення.
		 
		21.12.2015 року на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року господарським судом видано накази про стягнення з Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС" на користь Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" 9 707 831 доларів США 47 центів заборгованості по поверненню кредитних коштів за кредитним договором від 29.03.2013 року № 1-0021/13/30-KL та 297 302 долари США 33 центи простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що разом еквівалентно 157 774 656,79 грн та про стягнення з      Публічного акціонерного товариства "БАНК ФОРУМ" на користь Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС" 200 970,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.                                    
		 
		13.09.2016 року через канцелярію господарського суду від відповідача - 1- Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС" надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2016 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гудзенко Я.О. справу № 918/1959/14 передано до розгляду колегією суддів у складі судді Андрійчук О.В. (головуючий), судді Горплюка А.М., судді Павленка Є.В.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2016 року у зв'язку із відрахуванням судді Павленка Є.В. зі штату Господарського суду Рівненської області та на виконання службової записки судді Андрійчук О.В., з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду заяви про розстрочку виконання рішення здійснено заміну судді Павленка Є.В., який входить до складу колегії суддів, що розглядають справу № 918/1959/14, та призначено новий склад колегії, а саме: суддя Андрійчук О.В. (головуючий), суддя Горплюк А.М., суддя Марач В.В.                                    
		 
		Ухвалою суду від 14.09.2016 року справу № 918/1959/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Андрійчук О.В., судді Горплюк А.М., Марач В.В.
		 
		Ухвалою суду від 23.09.2016 року заяву Малого приватного підприємства "ВК Імпекс" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року у справі № 918/1959/14, яке змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року, задоволено.
		 
		03.03.2017 року через канцелярію господарського суду від відповідача - 1- Малого приватного підприємства "ВК ІМПЕКС" надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду.
		 
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2017 року у зв'язку із закінченням повноважень судді Горплюка А.М. та на виконання службової записки судді Андрійчук О.В., з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду заяви про розстрочку виконання рішення здійснено заміну судді Горплюка А.М., який входив до складу колегії суддів, що розглядають справу № 918/1959/14, та призначено новий склад колегії, а саме: суддя Андрійчук О.В. (головуючий), суддя Войтюк. В.Р., суддя Марач В.В.      
		 
		Ухвалою суду від 07.03.2017 року справу № 918/1959/14 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Андрійчук О.В., судді Войтюк В.Р., Марач В.В.
		                                                                                                   
		Ухвалою суду від 07.03.2017 року розгляд заяви Малого приватного підприємства "ВК Імпекс" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року у справі № 918/1959/14 відкладено до повернення матеріалів справи до Господарського суду Рівненської області.
		 
		09.03.2017 року на адресу Господарського суду Рівненської області з Вищого господарського суду України повернулися матеріали справи № 918/1959/14.
		 
		Ухвалою суду від 13.03.2017 року заяву Малого приватного підприємства "ВК Імпекс" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року прийнято до розгляду та призначено до слухання в судовому засіданні на 22.03.2017 року.
		 
		Суд, розглянувши заяву боржника про розстрочку виконання судового рішення, встановив таке.
		 
		Як вбачається із заяви, остання обґрунтована тим, що боржник у добровільному порядку здійснив часткове погашення боргу на суму 4 740 000 000,00 грн, про що надав платіжні доручення. Також, як зазначає боржник, неможливість виконання судового рішення зумовлена скрутним фінансовим становищем боржника зокрема та в країні в цілому. Одним із факторів виникнення боргу стало віднесення банку до категорії неплатоспроможних, що позбавило сторін можливості вирішити питання про реструктуризацію боргу. Крім того, кредит надано в іноземній валюті - доларах США, що мало наслідком збільшення боргу, у порівнянні із датою видачі кредиту, у більш ніж 2 рази. Економічна ситуація в країні вплинула на господарську діяльність боржника, зокрема, знизилися фінансові-економічні показники підприємства, зменшилися прибутки, зросли витрати та збитки тощо. Заявник зазначає, що в нього відсутні не тільки кошти, необхідні для виконання судового рішення у повному обсязі, а й основні засоби, вилучення яких, у свою чергу, призведе до зупинки виробничого процесу, а відтак - до банкрутства та звільнення працівників боржника. Враховуючи викладене, боржник просить суд розстрочити виконання судового рішення на період, який забезпечить йому можливість налагодити господарську діяльність та досягти потрібних фінансових результатів.
		 
		На підтвердження обставин, викладених в заяві, боржник надав копії балансів та звітів про фінансові результати, довідку про залишок коштів на рахунку, техніко-економічне обґрунтування (бізнес-план) реструктуризації кредитної заборгованості тощо.                
		 
		Стягувач із поданою заявою про розстрочку виконання судового рішення не погодився, зазначивши, що заява боржника про розстрочку виконання рішення є безпідставною та необґрунтованою, а тому не підлягає задоволенню. Вважає, що у боржника відсутні такі обставини особливого характеру, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду. Також повідомив суд про те, що процедура ліквідації банку продовжена лише по 15.06.2018 року, а тому розстрочка виконання рішення на умовах боржника є неможливою.
		 
		Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінивши подані сторонами докази в обґрунтування вимог та на їх заперечення, суд встановив таке.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.
		 
		Зазначена норма кореспондується із приписами ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження". Так, ч. 1 цієї статті встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
		 
		Разом з тим, ні у ст. 121 ГПК України, ні у ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження" не містяться визначення поняття "розстрочка".
		 
		Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 року у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" визначив розстрочку виконання рішення суду як виконання його частинами, встановленими судом, з певним інтервалом у часі. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року у пп. 7.1.1, 7.1.2 п. 7.1 роз'яснив, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом.
		 
		Розстрочка виконання рішення надається за наявності єдиного критерію - настання обставин, які ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення. Розстрочення передбачає поступове часткове виконання рішення суду.
		 
		Стаття 121 ГПК України не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких, господарський суд може розстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте, визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість випадків, що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим. Підставою розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
		 
		Суд, проаналізувавши обставини, наявність яких дає можливість розстрочити виконання судового рішення, встановив таке.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір, за яким стягнуто заборгованість у судовому порядку, укладено сторонами у березні 2013 року. Кредит отримано в іноземній валюті - доларах США. Мета отримання кредиту - поповнення оборотних коштів, кінцевий строк повернення - 2019 рік.
		 
		Станом на дату отримання кредиту (за даними НБУ) курс долара США по відношенню до гривні складав таке співвідношення: 1 долар США/7,993 грн. Протягом строку існування між сторонами зобов'язань за кредитним договором курс долара сягав показника понад 30 грн за 1 долар США. Станом на дату розгляду питання про розстрочку виконання судового рішення має місце таке співвідношення: 1 долара США/26,89 грн. Отже, курс долара протягом строку користування кредитними коштами зріс майже втричі.
		 
		У свою чергу, повернення кредиту та сплата процентів за ним мала відбуватися в іноземній валюті, тоді як позичальник здійснює свою господарську діяльність в Україні, де єдиним законним засобом платежу є національна валюта - гривня.     
		 
		Судом також проаналізовано економічну ситуацію в країні протягом 2013-2016 років та основні показники, що її характеризують.                                                       
		 
		Так, за даними Держкомстату у 2013 році зростання ВВП України склало 0%, падіння ВВП у 2014 року - 6,8%, у 2015 році - 9,9%. а у 2016 році - ріст на 2,3% у порівнянні з 2015 роком.                                                       
		 
		Також мали місце інфляційні процеси. За даними Держкомстату індекс споживчих цін за 2013 рік загалом склав 100,5%,  у 2014 році - 124,9%, у 2015 році - 143,3%, у 2016 році - 112,4%.
		 
		Наведені показники є об'єктивними та такими, що безпосередньо не залежать від сторін у справі. Негативна економічна ситуація в країні впливає не тільки на зниження фінансових показників у цілому, а й на результати господарської діяльності суб'єктів господарювання, а відтак - на можливість виконання ними взятих на себе зобов'язань.
		 
		Боржник здійснює свою діяльність на ринку нафтопродуктів України з 1997 року. Основні види діяльності - оптова та роздрібна торгівля пальним, встановлення та монтаж машин та устаткування.
		 
		2014 рік у зв'язку з вкрай складними політичними та екомічними явищами був для країни надто важким та характеризувався дуже жорсткими обставинами - анексія Криму, воєнні дії на сході України, фактичне припинення повноцінної життєдіяльності Донецької та Луганської областей. Все це спричинило стрімке падіння економіки, девальвацію, значне погіршення купівельної спроможності населення і, як результат, - занепад промисловості, виробництва, зниження товарообігу, дефіцит ліквідності. У 2015 році економіка України скоротилася на 10% через шок, викликаний конфліктом на сході країни та падінням цін на сировинні товари на глобальному ринку.
		 
		Так, у 2013 році споживання світлих нафтопродуктів склало 9,93 млн. т, зокрема споживання бензинів становило 3,99 млн.т, дизпалива - 5,95 млн.т. У 2014 році поставки бензину впали на 28,8% (споживання на 21%), дизпалива - на 13% (11%). Основна причина - ріст цін пропорційно зростанню курсу долара, а також втрата Криму (близько 4% національного балансу) і руйнування Донбасу - найбільшого промислового споживача. Близько 10% падіння пояснюється війною, адже багато АЗС на сході знищені або не потрапляються в українську статистику. Ще 3% падіння забезпечило переобладнання автомобілів на зріджений газ, реалізація якого зросла на 10%. У 2015 році українські автомобілісти купили 6,9 млн.т нафтопродуктів, з яких: 2,34 млн.т бензину (падіння на 24%), і 4,56 млн.т дизпалива (падіння на 31%). Сумарне споживання нафтопродуктів у 2015 році було нижче на 1,45 млн.т у порівнянні з 2014 роком (падіння на 17%). У 2016 році споживання бензинів та дизпалива на рівні 2015 року. Роздрібний продаж продовжує втрачати обсяги. 
		 
		Економічна ситуація разом з триваючими бойовими діями в Україні дзеркально відобразилася на вітчизняному паливному ринку. Продажі рітейлерів 2-й рік поспіль падають на 1,5 млн. т нафтопродуктів. Причиною такої негативної динаміки стала економічна ситуація. Так, за даними Держстату у порівнянні з 2014 роком загальний індекс промислового виробництва в Україні скоротився на 2,1%. Негативними були всі показники економічної активності, де використовуються нафтопродукти. Зокрема, валовий вантажообіг транспорту зменшився на 6%. Окремо взяті перевезення вантажів автомобільним транспортом зменшилися на 8,8%, а пасажирські - на 18,4%. Індекс будівельної активності знизився на 14,9%. У 2015 році спад показало навіть сільське господарство. У результаті промислове споживання бензинів знизилося на 16,9%, а дизпалива - на 7,6%. На споживанні нафтопродуктів відобразилася ситуація на автомобільному ринку України. За даними Української асоціації автовиробників "Укратопром" у 2015 році продаж нових автомобілів в Україні скоротився більш ніж на 52%, а у порівнянні з "довоєнним" 2013 роком - на 78,2%.
		 
		У 2014 році реалізація бензинів і дизпалива у роздрібному сегменті просіла на 25,8%, прокачування бензинів впало на 26,5%. Ще одна проблема операторів - тіньовий ринок нафтопродуктів, який істотно впливає на розвиток паливного ринку. 
		 
		Негативно відобразилося на паливному ринку введення роздрібного акцизу у розмірі 5%, які з початку 2016 року трансформувалися в 0,042 євро/л. Підвищення акцизів призвело до того, що структура роздрібної ціни виглядає таким чином: 41% - вартість розмитненого палива, 47% - податки державі, 12% - логістика, умовно постійні витрати і плановий прибуток операторів ринку. 
		 
		У порівнянні з 2014 роком більшість операторів ринку знизили прокачування. Провал склав від 1% до 60% залежно від бренду. Спадаюча динаміка продажу пального утиснула ринок і до краю загострила конкуренцію за споживача.  
		 
		Попри негативні економічні тенденції боржником вчинялися дії, спрямовані на виконання судового рішення у добровільному порядку, зокрема ним сплачено 4 740 000,00 грн, про що свідчать платіжні доручення, долучені до матеріалів справи.      
		 
		Стосовно фінансового становища боржника, то за наданими первинними документами судом встановлено таке.
		 
		За 2014 рік боржник зазнав збитків на суму 40 624 000,00 грн, у 2015 році чистий прибуток боржника становив 4 000,00 грн, у 2016 році збиток склав - 31 719 000,00 грн (код рядка 2355 звітів про фінансові результати за 2014- 2016 роки, І півріччя 2016 року). Тобто діяльність боржника є збитковою.
		 
		Згідно з даними бухгалтерського обліку боржника у 2016 році дебіторська заборгованість за продукцію, товари, роботи, послуги останнього становила 3 679 000,00 грн, кредиторська заборгованість - 261 717 000,00 грн (баланс (звіт про фінансові результати на 31.12.2016 року)).
		 
		Значення коефіцієнту ліквідності станом на 31.12.2014 року становило 0,54 грн, на 31.12.2015 року - 0,87 грн, на 31.12.2015 року - 0,33 грн, коефіцієнт платоспроможності становив 0,55, 0,87 та 0,33 станом на 31.12.2014 року, 31.12.2015 року та 31.12.2016 року відповідно.
		 
		Крім того, судом встановлено, що згідно з довідкою ПАТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" № 220 від 03.03.2017 року станом на 20.09.2016 року залишок коштів на рахунку боржника становить 5 384,61 грн.           
		 
		Отже, показники господарської діяльності боржника є негативними, а грошових коштів у боржника, необхідних для виконання судового рішення у цій справі, недостатньо.
		 
		За приписами ч.ч. 1, 5, 6 ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.
		 
		За інформацією, що міститься в балансах боржника, судом встановлено, що вартість необоротних активів, у тому числі основних засобів, у 2016 році склала 689 000,00 грн.
		 
		Отже, вартість активів боржника (грошових коштів та основних засобів), на які можна звернути стягнення у виконавчому провадженні у випадку примусового виконання судового рішення, становить  694 384,61 грн, що складає 0,45% від залишку суми боргу (тоді як боржником від загального розміру боргу погашено 4 740 000,00 грн, що становить 3%).
		 
		З наведеного вбачається, що вартості основних засобів недостатньо для повного задоволення вимог стягувача. Крім того, як зазначив боржник у довідці № 51 від 20.03.2017 року, всі основні засоби, які обліковуються на підприємстві, задіяні у виробництві. Таким чином, вилучення основних засобів в ході примусового виконання судового рішення призведе не до погашення заборгованості, а до зупинки виробничого процесу боржника, а відтак - до його банкрутства.
		 
		Враховуючи викладене, вбачається, що активів боржника недостатньо для негайного та одноразового виконання судового рішення у повному обсязі.
		 
		Щодо заперечень стягувача, то введення щодо нього процедури ліквідації та її продовження строком по 15.06.2018 року судом не приймається за безумовну підставу для відмови у задоволенні заяви боржника, з огляду на таке.
		 
		За приписами ст. 2, п. 9 ч. 1, ч. 14 ст. 48  Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом. Майно (активи) банку, що залишилося на кінець процедури ліквідації банку, у разі незадоволення вимог усіх кредиторів банку реалізується шляхом проведення відкритих торгів (аукціону) без обмеження мінімальної ціни продажу.
		 
		Крім того, за приписами ч. 1 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавчою дирекцією Фонду може бути прийняте рішення про передачу майна (активів та зобов'язань) неплатоспроможного банку спеціалізованій установі не пізніше двох місяців до завершення строку ліквідації банку. Передача майна (активів та зобов'язань) спеціалізованій установі повинна бути завершена не пізніше строку ліквідації банку.
		 
		З наведених норм Закону, яким врегульовані, зокрема питання ліквідації банку, передбачені можливості як реалізації активів банку в ході його ліквідаційної процедури, так і їх передача спеціалізованій установі для подальшої реалізації у зв'язку із закінченням строку ліквідації.
		 
		Як свідчити практика ліквідації банківських установ, повернення активів здійснюється не за рахунок їх стягнення в ході примусового виконання рішення суду, а шляхом продажу заборгованості позичальників третім особам, зокрема факторинговим компаніям.
		 
		Тобто сам факт закінчення строку ліквідації стягувача не є тією обставиною, яка виключає можливість розстрочки виконання судового рішення, оскільки приведення судового рішення до його негайного примусового виконання не є єдиним можливим способом отримання задоволення вимог стягувача. Крім того, знаходження наказу на примусовому виконанні не є гарантією своєчасного, до закінчення строку ліквідації банку, виконання судового рішення, а тим більше максимально можливого задоволення вимог стягувача.   
		 
		Отже, строк ліквідаційної процедури банку та строк розстрочки виконання судового рішення не знаходяться у прямому взаємозв'язку між собою, тому перший не може бути граничним періодом часу для іншого.                            
		 
		Так само суд визнає безпідставним посилання стягувача на постанову Вищого господарського суду України у вказаній справі від 20.02.2017 року, оскільки розглядається нова (інша) заява (з іншими строками розстрочки, підставами, доказами, наданими в обґрунтування, тощо), яка відношення до заяви боржника про розстрочку виконання рішення від 13.09.2016 року не має, а відтак висновки, зроблені у вказаній постанові, не є обов'язковими для суду у розумінні 111-12 ГПК України, а також не є джерелом права.     
		 
		У той же час суд при вирішенні заяви про розстрочку виконання судового рішення враховує, що господарюючі суб'єкти займаються підприємницькою діяльністю на власний ризик. Однак стягувач є фінансовою установою, що спеціалізується на акумулюванні ресурсів і управлінні ними шляхом здійснення розрахункових, посередницьких, кредитних та інших фінансових операцій. Саме банк пропонує своїм клієнтам широкий набір послуг, бере участь у найрізноманітніших фінансових операціях, забезпечуючи професійне виконання покладених на нього функцій.
		 
		Таким чином, стягувач, будучи професійним учасником ринку фінансово-кредитних послуг, надаючи кредит в іноземній валюті, зобов'язаний був прогнозувати ситуацію (як у короткостроковій, так і довгостроковій перспективі) з коливання курсу валют, а відтак моделювати ризики у наданні валютних кредитів та ризики, пов'язані з їх повернення. Як наслідок, вирішувати питання про доцільність пропонування клієнту кредиту в іноземній валюті та обґрунтування його можливого максимального розміру.
		 
		Зважаючи на викладене, суд, виходячи із фактичних обставин справи та їх суб'єктного складу, вважає, що відповідальність, яка склалася у зв'язку із неповерненням кредиту, наданого в доларах США, є вищою саме у стягувача, як фінансово-кредитної установи.
		 
		За таких обставин суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність конкретних обставин, що роблять неможливим виконання рішення у цій справі одноразово, наведені боржником обставини є такими, що істотно ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь стягувача.                                         
		 
		Стосовно заявленого боржником строку, на який слід розстрочити виконання судового рішення, то суд вважає за необхідне зазначити таке.
		 
		Так, боржником до заяви про розстрочку виконання судового рішення долучено техніко-економічне обгрунтування (бізнес-план) реструктуризації кредитної заборгованості, згідно з яким останній стверджує, що підприємство продовжує нарощувати доходи від операційної діяльності по обслуговуванню обладнання автозаправних комплексів. Боржником також укладено договори на умовах попередньої оплати на значні обсяги реалізації, копії яких долучені до матеріалів справи. Крім того, боржником укладено договір на закупівлю нафтопродуктів з ТОВ "Нафтотрейд Ресурс" на умовах відтермінування платежів.  Виконання вказаних договорів, накопичений досвід підприємства на ринку нафтопродуктів, налагоджені ділові зв'язки, надання вигідних умов покупцям тощо дозволить боржнику отримати прибуток та проводити обслуговування боргу у визначений ним графік.
		 
		При цьому суд зазначає, що обґрунтування строків погашення боргу може ґрунтуватися лише на планах (прогнозах) (тобто на економічно обґрунтованих припущеннях), оскільки стосується подій майбутнього, які достеменно спрогнозувати у теперішньому часі неможливо, а відтак неможливо їх довести беззаперечними доказами (такі докази з'являться тільки зі спливом часу). 
		 
		Так само суд вважає, що підстави для зміни запропонованих боржником строків розстрочки (зокрема, в бік зменшення) з власної ініціативи суду - відсутні, оскільки період розстрочки ґрунтується на показниках, побудованих на фінансово-економічному становищі відповідача, що пов'язується із його можливістю дотримуватися графіку погашення боргу, а тому така зміна (у випадку скорочення строків) призведе до неможливості виконання змінених зобов'язань боржником, а також до необгрунтованості судового рішення, оскільки суд достатньою інформацію про фінансово-господарську діяльність боржника не володіє, а відтак неспроможний обґрунтувати власне судове рішення щодо розстрочки, яке боржник буде здатним виконати.     
		 
		Проаналізувавши надані боржником прогнозні показники результатів господарської діяльності, показники економічної ефективності діяльності підприємства, суд встановив, що розмір активів поступово збільшиться, а довгострокові зобов'язання зменшаться, що забезпечить можливість погашення заборгованості по кредиту та відсотках за кредитом у період з 2017 року по 2022 рік.
		 
		Суд вважає за необхідне зазначити також таке.
		 
		Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Складовою виконавчого провадження є, зокрема повнота виконання судового рішення, тобто максимальне погашення грошових зобов'язань.
		 
		Як зазначалося, за даними бухгалтерського обліку боржника вартість основних активів станом на 31.12.2016 року становить 684 000,00 грн (первісна вартість - 1 847 000,00 грн), що складає 1,21% (з урахуванням первісної вартості) від суми залишку заборгованості за кредитом.
		 
		Отже, жодного економічного ефекту від примусового виконання судового рішення стягувач, який перебуває на стадії ліквідації, так само як і його кредитори, не отримає, натомість таке виконання призведе до ліквідації боржника як суб'єкта господарювання, платника податків та роботодавця.
		 
		У силу вимог п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства, а відтак і правосуддя, є справедливість, добросовісність та розумність.
		 
		Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Через призму природних принципів справедливості, добросовісності і розумності має оцінюватися і тлумачитися все позитивне і природне право і наслідки його застосування.
		Основне призначення цього принципу вбачається в "наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину".
		Закріплений законодавцем принцип справедливості, добросовісності і розумності має визнаватися не сукупністю трьох принципів, а єдиним принципом, який проявляється в єдності взаємопов'язаних трьох складових. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту.
		З позицій природного права справедливість - це застосування моральних вимог як вимог правових до актів цивільного законодавства. Дуже часто справедливість розуміють як рівність пропорцій, або як концепцію пропорційності обраних засобів поставленій меті. Справедливість є конкретною та універсальною за сферами використання категорією, що адекватно може бути реалізована через невичерпну багатоманітність правозастосовної діяльності і захищається судом, коли несправедливість стає очевидною.
		У цьому зв'язку всі правила, які створюються сторонами чи законом підпадають під контроль судів для того, щоб вирішити чи не призведе їх застосування в конкретній справі до несправедливих результатів.
		Суди приймають рішення всупереч формальному, державному закону, якщо дотримання норм закону призведе до явно несправедливого результату. Таким чином, концепція добросовісності може використовуватися в будь-якій ситуації, щоб виправити несправедливість, яка б мала місце, якщо б застосовувалися традиційні правила.     
		Крім того, розглядаючи питання захисту права стягувача на мирне володіння майном, яким також визнається можливість домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь (п. 1 ст. 1 Першого протоколу Конвенції), повинен задовольнятися принцип пропорційності, тобто справедливий баланс між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав індивіда. Принцип пропорційності базується на визначальних постулатах верховенства права і, виходячи з пріоритету прав людини, передбачає баланс необхідного державного втручання у приватні справи. Вказаний принцип спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав повинні бути істотними, а засоби їх досягнення - обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
		Суд, давши оцінку дотриманню принципу пропорційності, тобто встановлення справедливого балансу між інтересами суспільства в цілому та вимогою захисту основних прав стягувача і можливістю тимчасового обмеження його права на "законне сподівання" отримати заборгованість, стягнуту за рішенням суду у цій справі, яке становить "майно" у значенні ст. 1 Першого протоколу, встановив таке.
		Стягувач перебуває у процедурі ліквідації, тобто у процедурі припинення банку як юридичної особи, тобто діяльність останнього на цій стадії зводиться до реалізації його активів та задоволення вимог кредиторів. Жодної іншої економічно-корисної мети його діяльності немає.  
		Боржник у справі є суб'єктом господарювання, який сплачує податки та забезпечує робочі місця для 59 працівників (згідно з довідкою № 50 від 20.03.2017 року), тобто є складовою реального сектору економіки, під яким слід розуміти сукупність галузей, в яких виробляються матеріальні та нематеріальні товари та послуги, за виключенням фінансово-кредитних та біржових операцій, які відносяться до фінансового сектору економіки.
		 
		Як зазначалося, упродовж 2014-2017 років економіка України функціонувала у вкрай несприятливих умовах. Російська агресія завдала Україні безпрецедентних гуманітарних і соціальних втрат і спричинила серйозні деструктивні процеси, в тому числі руйнацію інфраструктури на території бойових дій, дезорганізацію усталених виробничих зв'язків і критично важливих постачань ресурсів, часткову втрату зовнішніх ринків та експортного потенціалу. Водночас, абсолютно необхідне для країни кардинальне реформування внутрішніх економічних механізмів залишилося невиразним, а окремі зміни запроваджувалися дуже повільно.
		 
		На розвиток бізнесу в Україні, в свою чергу, впливає наявність належних умов, структурних перетворень, інновацій. Однак, за даними ЕВА, 81% опитаних бізнесменів не задоволені станом інвестиційного клімату в Україні. 49% респондентів не бачать жодних позитивних змін і продовжують скаржитися на повільне впровадження реформ, корупцію, податкове та фіскальне регулювання, а також тиск з боку відповідних органів. На часі визнання владою пріоритетності впровадження реальних механізмів підтримки бізнесу, забезпечення повної лібералізації підприємницької діяльності, реального скасування різноманітних адміністративних і бюрократичних обмежень, створення цивілізованих інститутів сприяння бізнесу. 
		 
		У той же час обсяг промислової продукції скорочується, а це - не лише втрачені податкові надходження до бюджету, а й робочі місця та добробут населення. Щоб економіка запрацювала, потрібно підвищувати купівельну спроможність українців і орієнтуватись на внутрішнє споживання, надаючи робочі місця і підвищуючи заробітні плати.
		 
		У свою чергу, реальні доходи населення суттєво зменшилися внаслідок глибокого економічного спаду. Це призвело до підвищення рівня бідності з 3,3% у 2014 році до 5,8% у 2015 році, тоді як помірна бідність зросла з 15,2% у 2014 році до 22,2% у 2015 році.
		 
		За офіційними даними Державної служби зайнятості рівень безробіття є високим та складає 9,5%, кількість зареєстрованих безробітних на кінець січня 2017 року становила 429,0 тис. осіб, з них допомогу по безробіттю отримували 81,9%, протягом січня-лютого 2017 року роботодавцями було подано інформацію про заплановане масове вивільнення майже 41 тис. 
		 
		Наведені судом факти є загальновідомими як в цілому для суспільства, так і для суду та учасників цього судового процесу, а відтак не потребують доказування (ч. 2 ст. 35 ГПК України).  
		 
		Допущення негайного виконання судового рішення не призведе до позитивного економічного ефекту, зокрема стягувач у будь-якому випадку буде ліквідований та припинить свою діяльність у зв'язку із перебуванням у відповідній процедурі, а також не отримає повного (за відсутності для цього активів у боржника) та швидкого задоволення своїх вимог (з огляду на тривалість процедури виконавчого провадження, пов'язаної із оцінкою та реалізацією майна боржника, можливість оскарження дій органу ДВС у судовому порядку тощо). 
		 
		Разом з тим боржник у зв'язку з ненаданням йому розстрочки стане неплатоспроможним і, як наслідок, банкрутом, що призведе до ліквідації ще одного суб'єкта господарювання, платника податків та роботодавця. У результаті недоотримає бюджет, а 59 осіб втратять засоби до існування, а держава, знову ж таки, нестиме додаткові втрати у зв'язку з виплатами по безробіттю.
		 
		Враховуючи соціально-економічні умови, що склалися в країні, держава Україна, у тому числі в особі судової гілки влади, повинна шукати механізми для стимулювання розвитку підприємництва та збереження суб'єкта господарювання, а не шукати формальних приводів, що призведуть до його ліквідації.   
		 
		За таких умов, на думку суд, нерозумною, недоцільною та несправедливою є ситуація, за якої інтереси особи (банкрута), діяльність якої у будь-якому випадку припиниться, превалюють над інтересами працюючого суб'єкта господарювання, за наявності інших шляхів врегулювання питання, пов'язаного із погашенням боргу, аніж надання згоди на початок примусового виконання рішення суду у повному розмірі. 
		 
		Відмова суду у розстрочці не забезпечить очікуваного стягувачем ефекту від виконання судового рішення, а наслідки такого виконання будуть значно негативнішими, ніж можливий позитивний результат.
		 
		Отже, з метою дотримання справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу і вимогами захисту основних прав стягувача, суд допускає можливість тимчасового втручання у право власності шляхом розстрочки виконання судового рішення.                                                                                                                                                                                
		 
		Враховуючи викладене, беручи до уваги принцип справедливості, добросовісності і розумності та принцип  пропорційності, фінансове становище боржника, стягувача та в країні в цілому тощо, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зави боржника про розстрочку виконання судового рішення.
		 
		Керуючись ст.ст. 86, 121 ГПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		1. Заяву Малого приватного підприємства "ВК Імпекс" про розстрочку виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року у справі № 918/1959/14, яке змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року,      задоволити.
		 
		2. Розстрочити виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 року у справі № 918/1959/14, яке змінене постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 року, на загальну суму боргу в розмірі 153 034 656,79 грн, на п'ять років щомісячними платежами до повного його виконання таким чином:  
		 
		 
		перший рік31.03.2017240 000,00 30.04.2017240 000,00 31.05.2017240 000,00 30.06.2017240 000,00 31.07.2017240 000,00 31.08.2017240 000,00 30.09.2017240 000,00 31.10.2017240 000,00 30.11.2017240 000,00 31.12.2017240 000,00 31.01.2018240 000,00 28.02.2018240 000,00       другий рік31.03.2018480 000,00 30.04.2018480 000,00 31.05.2018480 000,00 30.06.2018480 000,00 31.07.2018480 000,00 31.08.2018480 000,00 30.09.2018480 000,00 31.10.2018480 000,00 30.11.2018480 000,00 31.12.2018480 000,00 31.01.2019480 000,00 28.02.2019480 000,00       третій рік31.03.2019720 000,00 30.04.2019720 000,00 31.05.2019720 000,00 30.06.2019720 000,00 31.07.2019720 000,00 31.08.2019720 000,00 30.09.2019720 000,00 31.10.2019720 000,00 30.11.2019720 000,00 31.12.2019720 000,00 31.01.2020720 000,00 29.02.2020720 000,00       четвертий рік31.03.20201 200 000,00 30.04.20201 200 000,00 31.05.20201 200 000,00 30.06.20201 200 000,00 31.07.20201 200 000,00 31.08.20201 200 000,00 30.09.20201 200 000,00 31.10.20201 200 000,00 30.11.20201 200 000,00 31.12.20201 200 000,00 31.01.20211 200 000,00 28.02.20211 200 000,00       П'ятий рік 31.03.202110 112 887,90 30.04.202110 112 887,90 31.05.202110 112 887,90 30.06.202110 112 887,90 31.07.202110 112 887,90 31.08.202110 112 887,90 30.09.202110 112 887,90 31.10.202110 112 887,90 30.11.202110 112 887,90 31.12.202110 112 887,90 31.01.202210 112 887,90 28.02.202210 112 889,90     
		3. Вказана ухвала може бути оскаржена у порядку, визначеному ГПК України.
		 
		Головуючий суддя                                                                                 Андрійчук О.В.
		 
		 
		Суддя                                                                                                        Войтюк В.Р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                        Марач В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...