Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 405/845/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 28.03.2017. Зареєстровано: 30.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2017.
Дата набрання законної сили: 14.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 405/845/17
		2-о/405/8/17
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 22.03.2017 року Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі
		головуючої судді: Шевченко І.М.
		при секретарі : Фришко А.Ю.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за заявою ОСОБА_1 яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
		 
		 В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 , яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: загибелі її чоловіка  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від поранення, при виконанні обов`язку військової служби 07 серпня 2014 року в селі Новомлинівка Розівського району Запорізької області України, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. 
		Заявник мотивує свої вимоги тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Зелений Яр Доманівського району Миколаївської області. Була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
		25 вересня 2011 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_5 народилася донька  ОСОБА_2 . 
		Зазначає, що на підставі указу Президента України № 303 від 17.03.2014 року, 31 березня 2014 року, ОСОБА_3 був призваний Кіровоградським об`єднаним міським військовим комісаріатом Кіровоградської області на військову службу. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 39-ОС від 01.04.2014 року, був зарахований до особового складу та призначений на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії  дозиметриста першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Іловайськ» ІІ категорії (тип А) військової частини НОМЕР_1 (Донецького прикордонного загону) Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України. 
		Починаючи з кінця лютого 2014 року війська Російської Федерації, у військовій формі без розпізнавальних знаків, почали окупацію Кримського півострова, в результаті чого 21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Після незаконної анексії Кримського півострова, в квітні 2014 року Російська Федерація почала другу фазу збройної агресії проти України, під час якої контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення "Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся незаконний референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з погано прихованою метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки», однак сам референдум так і не був визнаний як Україною, так і міжнародною спільнотою.
		Як підсумок, за наслідками військової агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей.
		Під час збройної агресії проти України, регулярним військам Російської Федерації, що дислокувались в районі пункту пропуску «Успенка» Донецької області, протистояли військові Державної прикордонної служби України та Збройних Сил України, що відносились до складу військової частини НОМЕР_2 , яка приймала участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та в якій, зокрема, і проходив військову службу молодший сержант ОСОБА_3 
		07.08.2014 року близько 13 години, під час виконання бойового завдання, на відрізку шляху н.п. Лисиче  пункт пропуску «Успенка» Донецького прикордонного загону, не доїжджаючи близько 1600 метрів до пункту пропуску «Успенка» Донецької області, автомобіль «УАЗ», в якому перебував ОСОБА_3 здійснив наїзд на радіокерований пристрій типу «фугас». Внаслідок вибуху ОСОБА_3 отримав смертельне поранення та невдовзі помер в 61 Військово-польовому шпиталі Міністерства Оборони України. 
		Зі змісту витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №41 від 03.09.2014 року, довідки про причину смерті № 396 від 09.08.2014 року та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.08.2014 року вбачається, що поранення та причина смерті ОСОБА_3 пов`язані з виконанням обов`язків військової служби із захистом Батьківщини. 
		Вважає, що внаслідок саме військової агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя її чоловіка, передбачене ст. 27 Конституції України та ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. 
		Звернення до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту поранення та загибелі свого чоловіка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від поранення, при виконанні обов`язку військової служби 07 серпня 2014 року в селі Новомлинівка Розівського району Запорізької області України, що сталося внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України, заявниця обумовлює тим, що має на меті визначити статус ОСОБА_3 , як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права. 
		В судовому засіданні представник заявника заяву підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в ній.
		Заінтересована особа - представник Міністерства соціальної політики України в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
		Заінтересована особа - представник Російської Федерації, в судове засідання на вказану дату та час не з`явився, хоча своєчасно і належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
		Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 . 
		Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 25.09.2010 року ОСОБА_4  одружилась з ОСОБА_3 та взяла прізвище чоловіка. Від шлюбу народилась дитина  ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
		ОСОБА_3 , на підставі указу Президента України № 303 від 17.03.2014 року, 31 березня 2014 р року був призваний на військову службу. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 39-ОС від 01.04.2014 року, був зарахований до особового складу та призначений на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 1 категорії  дозиметриста першого відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби «Іловайськ» ІІ категорії (тип А) військової частини НОМЕР_1 (Донецького прикордонного загону) Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України. При цьому, в період з 01.04.2014 року по 08.08.2014 року ОСОБА_3 безпосередньо брав участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької області. 
		Відповідно до постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		З даної заяви Верховної Ради України слідує, що 27 лютого 2014 року збройні підрозділи спеціального призначення Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації захопили будівлі Ради Міністрів та Верховної Ради Автономної Республіки Крим. Водночас, відбулось створення і озброєння іррегулярних збройних формувань найманців з числа місцевих жителів, якими керували офіцери спецслужб і Збройних Сил Російської Федерації, а Чорноморський флот Російської Федерації заблокував українські порти, де знаходились кораблі Військово-Морських Сил України. В подальшому лідер партії «Русское единство» Сергій Аксьонов проголосив себе головою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та закликав президента Російської Федерації «забезпечити мир і спокій в Криму». У відповідь на цей заклик Президент Російської Федерації, звернувся до Ради Федерацій Російської Федерації, яка своєю постановою від 01 березня 2014 року, надала згоду на використання на території України Збройних Сил Російської Федерації. Як наслідок це призвело до збройного захоплення і воєнної окупації невід`ємної частини України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Нелегітимно сформована в умовах російської воєнної окупації виконавча влада Автономної Республіки Крим 16 березня 2014 року провела референдум про входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, однак результати референдуму не були визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації, що підтверджується Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 року «Територіальна цілісність України».
		17 березня 2014 року Верховна Рада Автономної Республіки Крим, розпущена постановою Верховної Ради України, всупереч цьому проголосила Крим незалежною державою. 18 березня 2014 року самозвані представники Верховної Ради Автономної Республіки Крим підписали з президентом Російської Федерації Володимиром Путіним «Договір про прийняття до Російської Федерації Республіки Крим і створення у складі Російської Федерації нових суб`єктів».
		21 березня 2014 року владою Російської Федерації було прийнято Федеральний конституційний закон «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим Росія, продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» (07 квітня 2014 року) та «Луганської народної республіки» (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», прийнятою 21 квітня 2015 року, зазначені події на сході України відбувалися за наступним сценарієм.
		Протягом травня 2014 року самозвані лідери «ДНР» та «ЛНР», серед яких було багато громадян Російської Федерації, у неконституційний спосіб організували проведення фіктивних референдумів про відокремлення цих нелегітимних утворень від України. Під приводом і з метою їхньої підтримки на територію України були заслані розвідувально-диверсійні групи, які очолювали кадрові офіцери Головного розвідувального управління Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації, парамілітарні формування російського козацтва та укомплектований чеченцями - громадянами Російської Федерації батальйон «Восток», а також були задіяні такі озброєні групи найманців як «Русский сектор» та «Оплот». За їхньої участі відбулися захоплення адміністративних будівель у багатьох населених пунктах Донецької та Луганської областей, здійснено збройні напади на частини українських Сухопутних військ та літаків Повітряних сил Збройних Сил України.
		11 травня 2014 року на окупованій території Донецької і Луганської області відбувся референдум щодо самовизначення в Луганському та Донецькому регіонах з метою відокремлення та проголошення так званих «Луганської Народної Республіки» та «Донецької Народної Республіки». Однак, такий референдум, як і проголошені утворення, а саме «Луганська Народна Республіка» та «Донецька Народна Республіка» не були визнані ані національним законодавством, ані міжнародною спільнотою про що свідчать наступні, досліджені в суді докази.
		Так, Міністерство закордонних справ Великобританії назвало прикрим факт проведення референдуму 11 травня на Донбасі (http://ua.korrespondent.net/world/3361365-mzs-brytanii-nazvav-prykrym-faktom-referendum-na-donbasi). Тим часом прес-секретар Держдепартаменту США Джен Псакі заявила, що США не визнають результати референдуму про незалежність «Донецької народної республіки».
		«Так звані референдуми у Донецькій і Луганській областях нелегітимні, і ми не визнаємо їх результатів. Ті, хто організував ці референдуми, не володіють демократичної легітимністю», - заявила прес-секретар верховного представника Європейського Союзу із закордонних справ ОСОБА_5 .
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької області, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		На підтвердження цього заявницею були наведені наступні докази по справі.
		Згідно даних прес-центру Служби безпеки України від 16 червня 2014 року, 14 червня 2014 року у Краматорську, Донецької області, співробітники Служби безпеки України спільно з військовослужбовцями Збройних Сил України затримали 21-річного громадянина Російської Федерації, колишнього курсанта Краснодарського вищого військового авіаційного училища - ОСОБА_6 . Росіянин розповів, що прибув на схід України для участі у бойових діях на стороні «ДНР» та заробити гроші. Виходячи зі змісту показань російського найманця за таку участь обіцяли грошову винагороду - одну тисячу доларів США на день. Під час затримання у ОСОБА_6 було вилучено стрілецьку зброю, 7 тисяч гривень і, так звану, «летную книжку»  персональний звітний документ обліку підготовки пілота.
		За даними прес-центру Служби безпеки України від 12 липня 2014 року, 10 липня 2014 року представниками українських спец служб було затримано громадянина Російської Федерації ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який незаконно потрапив на територію України з метою підтримки проросійських бойовиків «ДНР». Крім того, було встановлено, що останній брав активну участь у збройних нападах на українських військових. У ході перевірки у затриманого було виявлено «Удостоверение народного ополченца Донбасса» та паспорт громадянина Росії з пропискою в м. Сочі, Краснодарського краю.
		За повідомленням прес-центру СБУ від 13.07.2016 року, співробітники Служби безпеки України спільно з прикордонниками та військовими між містами Мар`їнка та Олександрівка, що на Донеччині, затримали громадянина Російської Федерації, уродженця Північного Кавказу. Затриманий росіянин розповів, що у 2014 році був завербований російськими спецслужбами для участі у збройному конфлікті проти України. В повідомленні прес-центру зазначено, що громадянин Росії пройшов навчання у диверсійному таборі в Ростові-на-Дону, після чого куратори був переправлений на тимчасово окуповані проросійськими бойовиками території України. Російський найманець засвідчив, що брав участь у бойових діях проти українських військових у багатьох точках, зокрема у Донецькому аеропорту, поблизу Широкиного та Пісків. За словами росіянина, перебуваючи у складі незаконних збройних формувань, він на власні очі бачив випадки вбивства мирних громадян, зґвалтування, мародерства, грабежі, які здійснювали російські військові.
		23 серпня 2014 року почалися масові вторгнення на територію Донецької та Луганської областей регулярних підрозділів Збройних Сил Російської Федерації, зокрема, військовослужбовців 9-ї окремої мотострілецької бригади, 76-ї та 98-ї дивізій повітряно-десантних військ Збройних Сил Російської Федерації. Задіяння регулярних Збройних Сил Російської Федерації у збройній агресії проти України супроводжувалося поширенням серед населення України агітаційних листівок, в яких, зокрема, був такий заклик: «За жодних обставин не чиніть перепон пересуванню російських військ (техніка та особовий склад)».
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками терористичних організацій «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх "співвітчизників, що проживають за кордоном"; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації. 
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької області.
		Згідно з ч. 2 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
		При вирішенні даної справи суд констатує, що факти збройної (військової) агресії Російської Федерації відносно України є загальновідомими, а тому не підлягають доказуванню згідно приписами ч. 2 ст. 61 ЦПК України.
		Відповідно до даних військового квитка серії НОМЕР_6 від 13.04.2007 року, ОСОБА_3 31.03.2014 року був призваний на військову службу Кіровоградським РВК Кіровоградської області та наказом начальника Донецького прикордонного загону № 39-ос від 01.04.2014 року зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . В період з 01.04.2014 року по 08.08.2014 року безпосередньо брав участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою № 30/1084 від 30.08.2015 року.
		Відповідно до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 07.08.2014 серпня 2014 року приблизно о 13:00 год. на відрізку шляху н.п. Лисиче - пункт пропуску «Успенка» Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління від 27.08.2014 року ОСОБА_3 повертався з виконання завдання з охорони та оборони державного кордону за маршрутом м. Амросіївка - ППр «Успенка».
		Виходячи зі змісту повідомлення прес-служби Державної прикордонної служби України від 21.06.2014 року, в результаті бойових зіткнень українських військовослужбовців та прикордонників з проросійськими бойовиками в районі н.п. Виселки, що на Донеччині, було поранено троє прикордонників. В ту ж ніч, під час нападу на пункт пропуску «Успенка», що також на Донеччині, нападники застосовували стрілецьку зброю. Поранених було евакуйовано з місця бою.
		За повідомленням інформаційно-аналітичного центру РНБОУ від 29.07.2014 року, з початку літа 2014 року ситуація на україно-російському кордоні в Донецькій та Луганській області, перетворилася на зону бойових дій. За цей період загинуло 27 українських прикордонників та 185 отримали поранення. Усі вони були уражені російською зброєю - або в результаті нападу з боку проросійських бойовиків, яких оснащує технікою та боєприпасами Росія, або безпосередньо від рук російських військових під час обстрілів з території РФ. 
		У статті «За минулу добу прикордонники двічі підривались на фугасі» опублікованої на сайті «Galinfo» від 08.08.2014 року з посиланням на прес-службу Державної прикордонної служби повідомляється, що 7 серпня 2014 року під час несення служби на кордоні за кількасот метрів від пункту пропуску «Успенка» (Донецька область) на фугасі підірвалися 2 автомобілі Держприкордонслужби України. У результаті підриву є поранені прикордонники. 
		Аналізуючи ці статті, що містяться на сторінках інтернет-видань, суд робить висновок про участь Збройних Сил Російської Федерації та проросійських найманців у бойових діях в районі пункту пропуску «Успенка» Донецької області, та про те, що саме цим військам протистояв особовий склад військової частини НОМЕР_2 , яка приймала участь в захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та в якій, зокрема, і проходив військову службу молодший сержант ОСОБА_3 
		07.08.2014 року, повертаючись з бойового завдання, близько 13 години під час руху автоколони із двох автомашин («УАЗ», «Газель») на маршруті м. Амвросіївка  ППр «Успенка», на відрізку шляху н.п. Лисиче  ППр «Успенка» Донецького прикордонного загону, не доїжджаючи близько 1600 метрів до пункту пропуску «Успенка», автомобіль «УАЗ» наїхав на радіокерований пристрій типу «фугас». Під час вибуху шість військовослужбовців, в тому числі молодший сержант ОСОБА_3 , які знаходились в автоколоні, отримали поранення і травми різних ступенів важкості. Після надання екстреної медичної допомоги, молодшого сержанта ОСОБА_3 за допомогою санавіації було доставлено до 61 ВПШ МО України, де він пізніше помер від отриманих поранень та травм
		Виходячи зі змісту довідки про причину смерті, витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень і травм та свідоцтву про смерть, отримані ОСОБА_3 смертельні поранення, що призвели до його смерті пов`язані з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини. 
		Указом Президента України від 21.08.2014 р. №660/2014 за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України ОСОБА_3 посмертно нагороджено орденом «За мужність» 3 ступеню.
		За таких обставин, суд прийшов до висновку, що внаслідок саме збройної агресії Російської Федерації на території Донецької області було порушено невід`ємне право на життя ОСОБА_3 , передбачене ст. 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Підсумовуючи викладене, слід також зазначити, що Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономну Республіку Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземним судами як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини. 
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01.08.1975р., Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що в свою чергу свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		В судовому засіданні встановлено, що на підтвердження загибелі ОСОБА_3 суду надано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , видане 14.08.2014 року, акт № 128/1 про нещасний випадок, пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби від 27.08.2014 року, довідку про причину смерті до форми № 106/о № 396 від 09.08.2014 року, витяг з протоколу засідання ЦВЛК № 41 від 03.09.2014 року. Дані документи посвідчують лише факт смерті ОСОБА_3 , і не встановлюють причинного зв?язку між смертю та проходженням військової служби на території України, що межує з територією, тимчасово окупованою в результаті збройної агресії Російської Федерації.
		Згідно з ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
		Як роз`яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_3 , проходячи військову службу у складі військової частини НОМЕР_2 , загинув в результаті збройної агресії Російської Федерації, та те, що встановити даний юридичний факт заявнику необхідно для визначення статусу свого чоловіка, ОСОБА_3 , як жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає задоволенню. 
		На підставі ст. 8 Конституції України, ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, женевської конвенції 1949 року про захист прав цивільного населення під час збройного конфлікту, керуючись ст. ст. 212-214, 234, 256-259 ЦПК України, -
		 
		 В И Р І Ш И В :
		Заяву ОСОБА_1 яка діє від власного імені та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення  задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , від поранення, при виконанні обов`язку військової служби 07.08.2014 року в с. Новомлинівка Розівського району Запорізької області, Україна, внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Кіровоградської області через Ленінський районний суд м. Кіровограда протягом десяти днів. 
		Суддя Ленінського районного
		суду м. Кіровограда                                Шевченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...