Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22761/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2017. Зареєстровано: 30.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2017.
Дата набрання законної сили: 22.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"22" березня 2017 р.           Справа№ 910/22761/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Тарасенко К.В.
		суддів:            Тищенко  О.В. 
		          Іоннікової  І.А. 
		за участі представників:
		від позивача: Слюсар О.Б. - представник 
		від відповідача: Потапов М.А. - представник
		від третьої особи: Косенко Е.О. - представник 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/22761/16 (суддя:                     Марченко О.В.)
		за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк»
		до Антимонопольного комітету України
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Національний банк України
		про визнання недійсним рішення від 27.09.2016 №435-р  
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним рішення Антимонопольного комітету України від 27.09.2016 №435-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» у справі №20-26.13/76-16.
		Позов мотивовано тим, що рішення №435-р, яким визнано, що Банк вчинив порушення, передбачене пунктом 14 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді неподання інформації в неповному обсязі АМК на вимогу голови АМК від 08.02.2016 №20-26.13/01-1161, є незаконним.
		Рішенням Господарського суду міста Києва 10.01.2017 року у справі № 910/22761/16 в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» відмовлено в повному обсязі.
		Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ПАТ «УкрСиббанк» звернулося до Київського апеляційного Господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/22761/16 та прийняти нове рішення по справі, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити в повному обсязі.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2017, апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 22.02.2017.
		Представник Національного банку України 17.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому підтримав вимоги апелянта викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу позивача задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати, оскільки судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано норми Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		Представник відповідача 22.02.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.02.2017 розгляд справи відкладено на 22.03.2017 у зв'язку з неявкою представника третьої особи.
		У судове засідання 22.03.2017 представники сторін та третьої особи з'явились та надали пояснення по суті спору.
		Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
		АМК (відповідачем) проводиться збір та аналіз доказів у справі №20-26.13/183-15 за ознаками вчинення ТОВ «Укргеоекологія» і ТОВ-НПП «Укргазгеоавтоматика» порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.
		Під час проведення розслідування було встановлено, що вказані суб'єкти господарювання мають рахунки, відкриті в Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (надалі - Банк).
		Банку була надіслана Вимога, в якій запропоновано в двадцятиденний строк з дня отримання Вимоги надати АМК інформацію стосовно операцій (із зазначенням дати, суми коштів по дебету та кредиту, ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, призначення платежу тощо), у паперовому та в електронному вигляді, за всіма рахунками в Банку за період з 01.01.2014 по 01.10.2015 зазначених суб'єктів господарювання.
		Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №0303504399705 Вимога була отримана уповноваженим представником Банка 10.02.2016, тому останній день надання Банком інформації на Вимогу припадав на 01.03.2016.
		До АМК надійшов лист Банка від 18.02.2016 №33-23/136»БТ» (зареєстрований у АМК 22.02.2016 за №11-20/251-кі), яким Банк надав інформацію в обсязі, меншому ніж було вказано у вимозі, а саме надав інформацію стосовно операцій за рахунками ТОВ «Укргеоекологія» і ТОВ-НПП «Укргазгеоавтоматика» із зазначенням дати, суми коштів по дебету та кредиту. Інформації щодо ідентифікаційного коду (коду ЗКПО) та/або індивідуального податкового номера платника та одержувача, реквізитів рахунків контрагента, призначення платежу тощо, за рахунками зазначених суб'єктів господарювання Банк не надав.
		При цьому, Банк повідомив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 62 Закону про банки інформація щодо юридичних осіб та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам АМК на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
		Враховуючи те, що Банк надав інформацію в неповному обсязі, що запитувалась у Вимозі, розпорядженням державного уповноваженого АМК від 28.04.2016 №08/111-р «Про початок розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» відповідачем розпочато розгляд справи №20-26.13/76-16 за ознаками вчинення Банком порушення, передбаченого пунктом 14 статті 50 Закону, у вигляді подання інформації в неповному обсязі АМК на Вимогу голови АМК у встановлений ним строк.
		Супровідним листом від 10.10.2016 №20-26.13/08-10719 АМК на адресу позивача було надіслано рішення №435-р.
		Відповідно до частини першої статті 60 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
		Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням № 435-р, позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення №435-р в межах зазначеного строку (12.12.2016 позивачем подано суду позовну заяву), оскільки рішення №435-р прийнято 27.09.2016, а отримано позивачем 12.10.2016.
		Згідно зі ст. 1076 Цивільного кодексу України банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади. їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених Законом №2121-111. У цьому Законі питанням банківської таємниці та конфіденційності інформації присвячена гл. 10. (Узагальнення Верховного Суду України від 21.12.2009р. «Судова практика розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»).
		Коло суб'єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначається законом (стаття 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність») і може змінюватися тільки на підставі закону. При цьому вказані суб'єкти мають право на отримання лише обмеженої інформації з урахуванням виконуваних ними функцій та з питань, зазначених у відповідному законі стосовно визначених суб'єктів (Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011р. №10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»).
		Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк розкриває інформацію, яка містить банківську таємницю органам, зокрема, Антимонопольному комітету України, на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.
		Разом з тим, за приписами пунктів 1 та 2 частини 1 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація, яка містить банківську таємницю, розкривається банками без обмежень обсягу на письмовий запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи або за рішенням суду.
		Таким чином, Законом України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що без обмежень щодо обсягу банками надається інформація виключно на письмовий запит власника інформації, на вимогу суду та за рішенням суду. Натомість, обсяг банківської таємниці, яка може бути розкрита іншим особам та державним органам, зокрема і Антимонопольному комітету України, має визначені Законом межі.
		При цьому, згідно з частиною 4 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта.
		Пунктом 3.5 глави 3 Правил НБУ передбачено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо вони зазначені в документах, договорах та операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта або рішенні суду. Під час надання інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу банк надає інформацію про рух коштів на рахунку клієнта без зазначення контрагентів за операціями.
		Таким чином, частиною 4 статті 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пунктом 3.5 глави 3 Правил, для банків встановлено законодавчу заборону надавати інформацію про клієнтів іншого банку, у тому числі контрагентів по операціях клієнта банку.
		Разом з тим, у Вимозі АМКУ окрім надання інформації стосовно операцій за рахунками клієнтів АТ «УкрСиббанк», Комітет вимагав надати інформацію також щодо осіб-контрагентів за цими операціями, які є клієнтами інших банків. У випадку розкриття банківської таємниці у обсязі, якому вимагав Відповідач, Банк вийшов би за межі, встановленні нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність» щодо надання інформації стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи за конкретний проміжок часу, і надав інформацію щодо операцій інших осіб, які не були зазначені у вимозі АМКУ як конкретні юридичні чи фізичні особи, відносно яких вимагається надання інформації. Зважаючи на вищезазначені вимоги чинного законодавства, АТ «УкрСиббанк» надав інформацію про операції клієнтів Банку без зазначення контрагентів за операціями.
		Отже, при вирішенні справи судом першої інстанції невірно застосовано норми ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пункту 3.5 глави 3 Правил НБУ в частині встановлених цими нормами обмежень щодо обсягу розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, на вимогу Антимонопольного комітету України.
		Верховний Суд України в своїх Узагальненнях судової практики розгляду справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб від 21.12.2009 вказав, що відповідно до ч. 4 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта. 
		Разом із тим абз. 1 п. 3.5 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених постановою правління Національного банку України від 14 липня 2006 р. N 267, передбачено, що банку забороняється надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їх імена зазначені у документах, угодах, операціях клієнта, якщо інше не зазначено в дозволі клієнта або вимозі, рішенні (постанові) суду. 
		Це означає, що лише за вимогою суду чи рішенням суду може бути розкрита особа (особи) контрагента тієї особи, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці. 
		Статтею 22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» передбачено, що суб'єкти господарювання, інші юридичні особи, їх посадові особи та працівники зобов'язані на вимогу голови територіального відділення органу Антимонопольного комітету України подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання територіальним відділенням завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
		Однак, враховуючи наведені норми чинного законодавства, обов'язок суб'єктів господарювання виконувати вимоги Антимонопольного комітету України передбачений Законом України «Про Антимонопольний комітет України» кореспондується з нормами Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		Обов'язок банку щодо розкриття банківської таємниці на вимогу Антимонопольного комітету України встановлено і нормами ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Норми Закону України «Про банки і банківську діяльність» більш повно і точно регулюють порядок та обсяг розкриття банківської таємниці на вимогу Антимонопольного комітету України. Тому при регулюванні правовідносин щодо розкриття банківської таємниці на вимогу АМКУ норми ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14.07.2006 року №267, слід вважати спеціальними по відношенню до загальних норм ст.22-1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».
		Враховуючи зазначене, оцінюючи правомірність дій Банку щодо неповного надання інформації на вимогу АМКУ від 08.02.2016р. №20-26.13/01-1161, колегія суддів дійшла висновку, що позивач діяв у відповідності до норм чинного законодавства.
		Згідно зі статтею 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Національному банку України надано повноваження видавати нормативно-правові акти з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю, та надавати роз'яснення щодо застосування таких актів.
		Національним банком були розроблені та затверджені постановою від 14.07.2006 року №267 Правила зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. Зазначений документ був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006р. за №935/12809 і є нормативно-правовим актом з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю.
		Враховуючи, що при розкритті банківської таємниці на вимогу АМКУ від 08.02.2016р. №20-26.13/01-1161, Банк керувався нормами Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, АТ «УкрСиббанк» під час розгляду Комітетом справи №20- 26.13/76-16 звернувся до НБУ з запитом (вих.№33-23/17031 від 13.05.2016р.) щодо надання роз'яснень з приводу порядку та обсягу розкриття банківської таємниці на вимогу АМКУ.
		Національний банк України надав роз'яснення (лист від 30.05.2016р. №18-0005/45625), в якому зазначено, що розкриття банківської таємниці, в тому числі на вимогу АМКУ, здійснюється в обсязі, визначеному ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та наголошено на тому, що лише за рішенням суду або за згодою клієнта може бути розкрита особа/особи контрагента та інша інформація. Зазначене роз'яснення НБУ було направлено Банком до Антимонопольного комітету України.
		Колегія суддів зазначає, що Рішення Антимонопольного комітету України від 27.09.2016 № 435-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» мотивовано тим, що Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» порушило законодавство про захист економічної конкуренції передбачене п.14 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, однак, наведені висновки спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
		Позивачем належними та допустимими доказами доведено, що Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» діяло у відповідності до норм чинного законодавства з врахуванням положень ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та пункту 3.5 глави 3 Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року N 267, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 3 серпня 2006 р. за №935/12809, які є спеціальними нормами, які регулюють розкриття позивачем банківської таємниці, а тому висновок який міститься в Рішенні Антимонопольного комітету України від 27.09.2016 № 435-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» є необґрунтованим, а вказане рішення підлягає визнанню недійсним, як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
		Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/22761/16 підлягає скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягає задоволенню. 
		Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити.
		2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року у справі № 910/22761/16 - скасувати.
		3.          Прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити в повному обсязі.
		4.          Визнати недійсним Рішення Антимонопольного комітету України від 27.09.2016 № 435-р «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу».
		5.          Стягнути з Антимонопольного комітету України (03680, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, код ЄДРПОУ 00032767) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, 2/12, код ЄДРПОУ 09807750) 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору за подання позовної заяви та 1 516,00 грн. (одну тисячу п'ятсот шістнадцять грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
		6.          Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.
		7.          Матеріали справи № 910/22761/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
		 
		Головуючий суддя                                                             К.В. Тарасенко 
		 
		Судді                                                                                О.В. Тищенко
		 
		                                                                                І.А. Іоннікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...