Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 707/2486/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 29.03.2017. Зареєстровано: 31.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2017.
Дата набрання законної сили: 14.02.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 22-ц/793/206/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27 ОСОБА_1  Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2   
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		    14 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
		головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_6, представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» - ОСОБА_7 на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна ,-
		в с т а н о в и л а :
		20 жовтня 2016 року ОСОБА_8 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Фагор») про витребування майна, посилаючись на те, що 16 грудня 2015 року між нею та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір             № 200410849, за яким вона отримала у користування кредитні кошти в сумі 16 398 грн. на строк до 16 грудня 2017 року, з оплатою процентів за ставкою 0,0001% річних, щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 3%, починаючи з 5 місяця дії кредитного договору та інших плат.
		Позивач ОСОБА_8 вказує в позові, що 25 травня 2016 року вона отримала від ПАТ «Банк Михайлівський» письмове повідомлення про зміну кредитора за вказаним кредитним договором, відповідно до якого права вимоги, що належали банку були передані на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» та повідомлення від останнього про послідуючу зміну кредитора на ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», відповідно до укладених між вказаними юридичними особами договорів факторингу. Враховуючи отримані повідомлення, вона здійснила дострокове повне погашення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» та отримала від останнього довідку про відсутність кредитної заборгованості.
		ОСОБА_8 зазначає в позові, що на сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ознайомилася з інформацією про те, що погашення заборгованості за кредитним договором необхідно здійснювати не на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», а на користь ПАТ «Банк Михайлівський», оскільки 30 травня 2016 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визнав нікчемним Договір факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда».
		Тому позивач вважає, що ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» є неналежним кредитором за кредитним договором № 200410849 від 16 грудня 2015 року, та відповідач набув у власність кошти, направлені нею на дострокове виконання зобовязань за кредитним договором, без достатньої правової підстави, які, крім іншого, як вона вважає, що кошти вибули з її власності поза її волею в силу обставин передбачених підпунком 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, враховуючи, що попередній кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» не мало правових підстав відчужувати на користь відповідача права вимоги до неї за вказаним кредитним договором, а вона не знала та не могла знати про вказані обставини.
		ОСОБА_8 просила суд визнати ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» неналежним кредитором за кредитним договором № 200410849 від 16 грудня 2015 року; витребувати у ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» на її користь грошові кошти у розмірі 12 137,70 грн.; стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» на її користь суму судового збору у розмірі 1 102,40 грн.
		Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_8 до ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна  відмовлено.
		Сторонами рішення суду не оскаржувалось в апеляційному порядку. 
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  ОСОБА_6 та уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» - ОСОБА_7,  які не були учасниками процесу, не приймали участі у розгляді справи як сторони, оскаржили його в апеляційному порядку, подавши на вказане рішення суду першої інстанції  апеляційні скарги.
		В апеляційній скарзі представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб  ОСОБА_6 посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом надано оцінку фактам, що безпосередньо впливають на права та стосуються інтересів Фонду гарантування як ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський», зокрема, щодо визнання судом першої інстанції дійсним договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, який укладений між ПАТ «Банк Михайлівський», понад заявлені позовні вимоги. Просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_8 до ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», стягнути на користь фонду витрати по сплаті судового збору.
		В апеляційній скарзі уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» - ОСОБА_7 зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що договір факторингу № 1905 є нікчемним, оскільки Банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобовязання без встановлення звязку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, що є ознакою нікчемності правочину, згідно положень п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Просить скасувати рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_8 до ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» у повному обсязі, стягнути на користь ПАТ «Банк Михайлівський» витрати по сплаті судового збору.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, яка зявилися в судове засідання, пояснення представників апелянтів в режимі відео конференції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Вирішуючи спір, відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив недоведеності позовних вимог позивачем, посилаючись, що договір факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК»Плеяда» є дійсним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та немає жодного рішення суду, що набрало чинності, та яким би встановлювалась недійсність вказаного договору факторингу.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи висновки суду першої інстанції обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи, наявним в матеріалах справи доказам та вимогам закону.
		Судом встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 16 грудня 2015 року між ОСОБА_8 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений кредитний договір                    № 200410849, згідно якого позивач ОСОБА_8 отримала кредит в сумі 16 398 грн. на строк з 16 грудня 2015 року по 16 грудня 2017 року (а. с. 9).
		19 травня 2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» відступив на користь ТОВ «ФК «Плеяда» права вимоги до позивача за кредитним договором № 200410849 від 16 грудня 2015 року відповідно до договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року та реєстру прав вимог № 1 від 19 травня 2016 року. 
		В подальшому ТОВ «ФК «Плеяда» отримані права вимоги за кредитним договором      № 200410849 від 16 грудня 2015 року відступило новому фактору  ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», згідно договору факторингу № 1 від 20 травня 2016 року та Реєстру прав вимог № 1 від 20 травня 2016 року.
		На виконання вимог ст. 1082 ЦК України 20 травня 2016 року позивачу були направлені повідомлення від ПАТ «Банк Михайлівський» про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 200410849 від 16 грудня 2015 року на користь ТОВ «ФК «Плеяда» та від ТОВ «ФК «Плеяда» про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 200410849 від 16 грудня 2015 рок у на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фагор» (а.с. 11-12).
		05 серпня 2016 року ОСОБА_8 в повному обсязі здійснила виконання зобовязань за кредитним договором № 200410849 від 16 грудня 2015 року, шляхом перерахування грошових коштів у розмірі всієї заборгованості, що склало  12 137, 70 грн. на поточний рахунок ТОВ «ФК «Фагор». 
		Відповідно до довідки, виданої ОСОБА_8 ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», заборгованість ОСОБА_8 за договором № 200410849 від 16 грудня 2015 року станом на 05 серпня 2016 року погашена в повному обсязі та даний договір закритий (а. с. 14).
		Однак, позивач ОСОБА_8, вважаючи що ТОВ «ФК «Фагор» є неналежним кредитором за кредитним договором № 200410849 від 16 грудня 2015 року, а кошти, які були перераховані нею на користь відповідача підлягають поверненню, оскільки вибули з її володіння у силу обставин передбачених п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК, враховуючи, що згідно повідомлення, здійсненого 30 травня 2016 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на своїй офіційній Інтернет - сторонці, договір факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» визнаний нікчемним на підставі ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», звернулась до суду з позовними вимогами про визнання ТОВ «ФК Фагор» неналежним кредитором та витребування на її користь коштів в розмірі 12 137, 70 грн., сплачених нею з метою дострокового погашення зобовязань за договором кредиту, на підставі ст. 1212 ЦК України
		Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
		Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
		       У відповідності до ч.1 та ч.2 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). 
		       Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
		За змістом ст.1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
		Відмежування вказаного договору від інших подібних договорів визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства щодо форми, змісту, сторін цих договорів.
		Розділ 1 книги п'ятої ЦК України регулює загальні положення про зобов'язання.
		Так, відповідно до ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
		Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК).
		Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
		Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
		Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.
		Недійсність договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладений між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда» прямо не встановлена законом та немає жодного рішення суду, що набрало чинності, та яким би встановлювалась недійсність вказаного договору факторингу.
		Вирішуючи даний спір, позивачем ОСОБА_8 не заявлялись  вимоги щодо визнання договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «ФК «Плеяда», недійсним, тому суд першої інстанції і не розглядав дані вимоги та не ухвалював рішення по даній вимозі . 
		За таких обставин, доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції помилково без дослідження документів про нікчемність вказаного вище договору факторингу визнав даний договір дійсним, є необґрунтованими та безпідставними, які не підлягають задоволенню колегією суддів. 
		Відповідно до ст. 204 ЦК  України передбачено, що  правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. 
		        Отже, презумпція правомірності правочину, закріплена ст. 204 ЦК України , означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обовязки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		       Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні здійснюватись, а створені обовязки підлягають виконанню.
		Відповідно до частин 2 та 3 ст. 215 ЦК України  правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом.  У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним ( оспорюваний правочин).
		Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування  вкладів фізичних осіб « передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобовязаний забезпечити перевірку правочинів ( в тому числі договорів ), вчинених ( укладених ) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації  банку, на предмет виявлення правочинів ( у тому числі договорів ) , що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
		        Отже, виходячи з наведеної норми закону, слід дійти висновку, що норми вказаного вище закону не наділяють Фонд ( уповноважену особу ) правом визнавати правочини нікчемними , оскільки Фонд  лише повинен забезпечити  проведення перевірки правочинів неплатоспроможного банку на предмет виявлення серед них нікчемних.  
		Як стверджують апелянти в своїх скаргах, що результати проведеної Фондом перевірки щодо нікчемності договору № 1905 були відображені в наказі уповноваженої особи Фонду  № 37 від 30.03. 2016 року. Всі доводи апелянтів обґрунтовуються лише вказаним вище наказом, яким уповноваженою особою Фонду встановлено нікчемність договору № 1905.
		Однак, даний наказ скасований судовим рішенням, яке набрало законної сили, що вбачається із наданих суду матеріалів справи, а саме: постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.08. 2016 року  у справі за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда» до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський « ОСОБА_9, за участю третіх осіб - ПАТ «Банк Михайлівський«, ОСОБА_10 про визнання протиправними дій, скасування наказу та розпорядження, якою адміністративний позов повністю задоволений та визнано протиправними дії та рішення Уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський« ОСОБА_9, щодо встановлення нікчемності договору факторингу № 1905 від 19 травня 2016 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський « та  ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда», поновлення  відображення обліку у балансі ПАТ «Банк Михайлівський « кредитних договорів, права вимоги, за якими були відступлені ПАТ «Банк Михайлівський« на користь ТОВ «Фінансова компанія «Плеяда»  на підставі договору факторингу від 19.05 2016 року. 
		        Скасовано наказ Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський« ОСОБА_9 № 37 від 30 травня 2016 року «Про затвердження  висновків Комісії по  перевірці правочинів ( в тому числі договорів ) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.
		Скасовано розпорядження Уповноваженої особи на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський« ОСОБА_9 № 9 від 01 червня 2016 року «Про відновлення договорів в ПО АБС Б2 » Банку».
		Дана постанова залишена без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09. 2016 року та Вищого адміністративного суду України від 12.01. 2017 року. 
		За таких обставин, посилання апелянтів на нікчемність правочину не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки спростовуються вказаними вище судовими рішеннями, які є чинними.
		Отже, відсутні підстави для визнання недійсними договору факторингу № 1 від  20.05.2016 року, де відповідач ТОВ «Фінансова компанія «Фагор», згідно договору факторингу № 1 від 20 травня 2016 року та Реєстру прав вимог № 1 від 20 травня 2016 року набув права власності на вимоги за кредитним договором у ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» 
		Якщо апелянти мають підстави для витребування від відповідача набутих коштів від позивача, то Фонд не позбавлений права звернутись до відповідного суду з позовом до ТОВ »ФК «Фагор». 
		        Крім того, судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується і колегія суддів, що відповідач є добросовісним власником набутих прав вимог за договором факторингу № 1 від 20 травня 2016 року, оскільки на момент укладення вказаного договору факторингу, ТОВ «ФК «ПЛЕЯДА» була правомірним їх власником, а відповідач не знав та не міг знати про права третіх осіб на такі права вимоги. В даному випадку, можна стверджувати, що права вимоги за кредитними договорами, в тому числі кредитним договором, укладеним з позивачем, вибули з володіння ТОВ «ФК «Плеяда» не з підстав, вказаних у п.п. 1-3 ч.1 ст. 388 ЦК України (не були загублені власником, викрадені у власника або вибули з володіння поза волею власника іншим шляхом), а виключно з власної волі попереднього відчужувача ТОВ «ФК «Плеяда».
		Предметом даного спору є стягнення суми за кредитним договором, сплаченої позивачем достроково, а питання встановлення недійсності правочину ні позивачем, ні відповідачем не заявлялось.
		Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
		 Пленум Вищого Господарського Суду України постановою від 29.05.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказав, що наслідки недійсності правочину підлягають застосуванню лише стосовно сторін даного правочину, тому на особу, яка не брала участі в правочині, не може бути покладено обов'язок повернення майна за цим правочином. У відповідних випадках майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, відповідно до статей 387 - 390 або глави 83 ЦК України, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. При цьому необхідно мати на увазі, що добросовісність набувача майна в силу частини п'ятої статті 12 названого Кодексу презюмується (п.2.15).
		Таким чином, на підставі приведених вище доводів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що відповідач є єдиним дійсним кредитором за кредитним договором, укладеним з позивачем, а відповідача слід визнати належним набувачем коштів, отриманих в рахунок виконання зобовязань за кредитним договором від позивача.
		Як вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_8 не оскаржувала рішення суду в апеляційній інстанції, тобто погодилась з рішенням суду, а тому апелянти, які не приймали участі у розгляді справи, не можуть вирішувати за позивача ОСОБА_8 чи витребовувати  кошти за сплаченим кредитним договором чи погодитись з відмовою у витребуванні цих коштів.
		Доводи апелянта є безпідставними і спростовуються матеріалами справи, яким суд дав належну оцінку.
		        Інших доводів, які спростували б законність та обґрунтованість ухваленого судом рішення апеляційна скарга не містить.
		Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять субєктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309 ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі.
		Судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.
		Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313  315, 317 ЦПК України, колегія суддів, - 
		у х в а л и л а :
		Апеляційні скарги представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - ОСОБА_6, представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» - ОСОБА_7 - відхилити.
		Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_8 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фагор» про витребування майна - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
		 
		Головуючий :
		Судді :

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...