Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/2123/15-г : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.03.2017. Зареєстровано: 31.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2017.
Дата набрання законної сили: 29.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		донецький апеляційний господарський суд
		                                          
		Постанова
		Іменем України
		29.03.2017                                                                                                          справа №908/2123/15-г
		                                                                                                                                Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: суддів:  при секретарі судового засідання:ОСОБА_1В ОСОБА_2, ОСОБА_3       ОСОБА_4 
		за участю  представників сторін:                                                                             від позивача: від відповідача:ОСОБА_5  довір. не прибув  розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Селидове Донецької області  на рішення  господарського суду Запорізької області від19 квітня 2016 р. у справі№ 908/2123/15-г (суддя Мірошниченко М.В.) за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", м. Київ  до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Селидове Донецької області  простягнення заборгованості 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/2123/15-г:
		- позов задоволено частково;
		- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс (85400, м. Селидове Донецької області, вул. Миру, буд. 34, код ЄДРПОУ 30962337) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (01001, м. Київ, пров. Шевченка, буд. 12, код ЄДРПОУ 00039002) прострочену заборгованість по кредиту у сумі 4175000,00 доларів США (чотири мільйона сто сімдесят пять тисяч доларів США 00 центів),  прострочену заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами у сумі 667996,88 доларів США (шістсот шістдесят сім тисяч девятсот девяносто шість доларів США 88 центів),  прострочену заборгованість по сплаті комісійної винагороди у сумі 199967,05 грн. (сто девяносто девять тисяч девятсот шістдесят сім грн. 05 коп.), пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 48474,09 грн. (сорок вісім тисяч чотириста сімдесят чотири грн. 09 коп.), пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди в розмірі 25376,91грн. (двадцять пять тисяч триста сімдесят шість грн. 91коп.), пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 7821,82 грн. (сім тисяч вісімсот двадцять одну грн. 82коп.), витрати по сплаті судового збору у сумі   71618,40грн. (сімдесят одна тисяча шістсот вісімнадцять грн. 40 коп.);
		- в іншій частині позову відмовлено.
		Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Селидове Донецької області звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/2123/15-г, прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову . 
		Скаржник вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що його не було повідомлено належним чином про дату та час судового засідання, а суд першої інстанції протиправно вийшов за межі позовних вимог, задовольнивши позов на підставі постанови Донецького апеляційного господарського суду у справі №908/2671/15, яка не була зазначена ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» як підстава позову в даній справі. Також, зазначив що виявив арифметичні помилки в розрахунку позову. Вважає, що пеня нарахована в порушення ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України з порушенням 6 місячного строку нарахування штрафних санкцій.
		 
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.05.2016р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мясищев А.М., Дучал Н.М.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.07.2016р. у звязку із перебуванням судді Мясищева А.М. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Дучал Н.М.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016р. у звязку із перебуванням судді Будко Н.В. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Мясищев А.М., Дучал Н.М.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.12.2016р. у звязку із перебуванням судді Мясищева А.М. у відпустці сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Будко Н.В., Дучал Н.М.
		Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 28.03.2017р. у звязку із тимчасовою непрацездатністю судді Будко Н.В. сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Агапова О.Л., Дучал Н.М.
		 
		Відповідач у судове засідання 29.03.2017р. не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався на той факт, що дізнався про судове засідання призначене на 29.03.2017р. лише 28.03.2017р., у звязку із чим не мав можливості підготувати контррозрахунок позову та направити у судове засідання свого представника.
		Позивач у судовому засіданні 29.03.2017р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського суду законним та таким, що підлягає залишенню без змін. Проти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи категорично заперечив, посилаючись на зловживання відповідачем своїх процесуальних прав та вчинення дій, направлених на затягування розгляду скарги.  
		Розглянувши вищевказане клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо залишення його без задоволення, враховуючи той факт, що явка представників сторін не визнавалась обовязковою та недопустимість затягування судового процесу, що цілком узгоджується із нормами як українського так і європейського законодавства. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що відповідач вже раніше був обізнаний про необхідність надання контррозрахунку позовних вимог та наявність достатнього часу для вчинення зазначених дій, з огляду на направлення на його адресу ухвал Донецького апеляційного господарського суду від 20.05.2016р., 27.07.2016р., 04.10.2016р., 05.12.2016р., які не були виконані апелянтом.
		Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. 
		Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
		Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що 22.06.2012 р. між Публічним акціонерним товариством Акціонерний комерційний промислово  інвестиційний банк (далі - банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс (далі - позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 20-2090/2-1, відповідно до п. 2.1. якого, банк зобовязується надати позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлюваної кредитної лінії у сумі яка не може перевищувати 9 200 000,00 дол. США (ліміт кредитної лінії), на умовах встановлених цим договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим договором. Ліміт кредитної лінії зменшується за графіком, обумовленим сторонами в цьому пункті договору. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту  20.12.2013р. (п. 2.2. договору).
		Протягом дії кредитного договору сторонами укладені договори про внесення змін до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2090/2-1.
		Договором № 20/1869/2-1 про внесення змін  від 20.06.2013р. до кредитного договору розмір кредитної лінії зменшено до 5 600 000,00 дол.США, дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту  27.02.2015р., змінено графік зменшення ліміту кредитної лінії (п.п. 2.1., 2.2 кредитного договору, у редакції договору про внесення змін № 20-1869/2-1 від 20.06.2013 р.).
		Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої  процентної ставки у розмірі 12,5 відсотків річних. У випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2. цього договору строку остаточного повернення всіх отриманих сум кредиту позичальник надалі сплачує проценти за неправомірне користування кредитом, виходячи із процентної ставки 15,5 % процентів річних (п. 3.2., п.3.4. кредитного договору).
		За управління кредитом у формі кредитної лінії Позичальник сплачує банку комісійну винагороду, з 18.02.2013р. - комісію за управління кредитом у формі кредитної лінії у розмірі 0,3 % процентів річних від фактичного щоденного залишку заборгованості (п. 3.3. кредитного договору з урахуванням договору про внесення змін № 20-0367/2-1).
		У випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно (п. 3.5. кредитного договору).
		За несвоєчасну сплату сум кредиту та/або процентів за надання кредиту та/або плати за кредит та/або процентів за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення та нараховується щоденно. Розрахунок пені здійснюється у гривневому еквіваленті, з використанням офіційного щоденного курсу іноземних валют, встановленого НБУ (п. 5.3. кредитного договору).
		Цей договір діє до повного повернення позичальником отриманих сум кредитних коштів, сплати у повному обсязі процентів за користування ним та повного виконання позичальником будь-яких інших грошових зобовязань, прийнятих на себе  згідно умов цього договору (п. 6.7. кредитного договору).
		Матеріали справи свідчать про виконання банком прийнятих на себе зобовязань щодо надання позичальнику кредитних коштів згідно кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 20-2090/2-1 від 22.06.2012р., що підтверджено відповідними меморіальними валютними ордерами. 
		В той же час, позичальник свої зобовязання за договором виконав неналежним чином, у звязку із чим Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс про стягнення заборгованості за кредитним договором №20-2090/2-1 від 22.06.2012р. у розмірі 4842996,88 доларів США та 2091231,93 грн., у т.ч.: прострочена заборгованість по кредиту  4 175 000,00 доларів США, прострочена заборгованість по відсоткам за користування кредитними коштами  667 996,88 доларів США, прострочена заборгованість по сплаті комісійної винагороди  199 967,05 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту  48 474,09 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом  1 817 413,88 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди  25 376,91 грн.
		При розгляді вищезазначених вимог колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. 
		 
		В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення  Цивільного кодексу України  з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
		Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України  зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
		За умовами  ст. 610 Цивільного кодексу України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.
		За своєю правовою природою договір кредитної лінії № 20-2090/2-1 від 22.06.2012р. є кредитним договором, згідно якого за приписами ст. 1054 Цивільного кодексу України, банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
		Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (ст. 1048 Цивільного кодексу України).
		Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України).
		Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		За умовами ст. 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		Згідно п.п. 1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
		Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. 
		 
		Як вбачається із матеріалів справи та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк", зверталось до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Істек" за участю третьої особи, Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс, яким позивач просив в рахунок погашення заборгованості ТОВ Енергоімпекс перед ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 20-2090/2-1 від 22.06.2012р. в розмірі 4 842 996,88 дол. США та 2 091 231,93 грн., з яких заборгованість по кредиту  4 175 000,00 дол. США, прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 667 996,88 дол. США, прострочена заборгованість по сплаті комісійної  винагороди у розмірі 199 967,05 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 48 474,09 грн., пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 1 817 413,88 грн., пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 25 376,91 грн., звернути стягнення на майно, що належить на праві власності ТОВ Істек за договорами застави та іпотеки.
		За наслідками звернення Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" із вищевказаною позовною заявою господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі №908/2671/15.
		В подальшому, рішенням господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 у справі №908/2671/15 позовні вимоги задоволено повністю.
		Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 у справі №908/2671/15 змінено. Позовні вимоги задоволено частково. Відмовлено в задоволенні вимог про звернення стягнення, в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Енергоімпекс" за кредитним договором про відкриття кредитної лінії від 22.06.2012 № 20-2090/2-1 в сумі 1 809 592,06 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом, на майно, що належить на праві власності ТОВ "Істек" та є предметом іпотеки (нерухомість) за іпотечним договором  від 22.06.2012 № 20-2091/3-1, предметом застави (транспортні засоби та залізничний транспорт) за договором застави транспортних засобів від 22.06.2012 № 20-2094/3-1, предметом застави (обладнання) за договором застави обладнання від 22.06.2012 № 20-2095/3-1, в кількості 527 одиниць, предметом застави (обладнання) за договором застави обладнання від 22.06.2012 №20-2152/3-1, в кількості 887 одиниць. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 16.06.2015 у справі № 908/2671/15 залишено без змін.
		Постановою Вищого господарського суду від 27.07.2016р. по справі №908/2671/15 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" залишено без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі №908/2671/15  без змін.
		Відповідно ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Таким чином, обставини справи що були встановлені під час розгляду апеляційним господарським судом справи №908/2671/15 є преюдиційними та не потребують доведенню в межах даної справи, враховуючи той факт, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі №908/2671/15 є чинною та такою, що набрала  законної сили.
		Як вбачається із постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі №908/2671/15 судом було встановлено наявність заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Енергоімпекс перед Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" за договором про відкриття кредитної лінії № 20-2090/2-1 від 22.06.2012р. станом на 25.03.2015р., яка складається з наступних сум:
		- заборгованість по кредиту в розмірі 4 175 000,00 дол. США;
		- прострочена заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 667 996,88 дол. США;
		- прострочена заборгованість по сплаті комісійної  винагороди у розмірі 199 967,05 грн.;
		- пеня за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 48 474,09 грн. за період з 22.05.2013р. по 13.04.2014р.;
		- пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 7 821,82 грн. за період з 05.03.2014р. по 13.04.2014р.;
		- пеня за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 25 376,91 грн. за період з 07.05.2013р. по 18.03.2015р.
		Матеріали справи свідчать, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" не надало жодних доказів сплати вищевказаних сум, які виникли внаслідок неналежного виконання договору про відкриття кредитної лінії № 20-2090/2-1 від 22.06.2012р., після прийняття постанови Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі №908/2671/15, обставини встановлені в якої є преюдиційними під час розгляду даної справи. 
		За таких обставин, враховуючи наведені вище обставини та приписи ст.35 ГПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" обовязку сплатити на користь Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк" заборгованість по кредиту в розмірі 4 175 000,00 дол. США, прострочену заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 667 996,88 дол. США, прострочену заборгованість по сплаті комісійної  винагороди у розмірі 199 967,05 грн., пеню за несвоєчасну сплату кредиту в розмірі 48 474,09 грн. за період з 22.05.2013р. по 13.04.2014р., пеню за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 7 821,82 грн. за період з 05.03.2014р. по 13.04.2014р. та пеню за несвоєчасну сплату комісійної винагороди у розмірі 25 376,91 грн. за період з 07.05.2013р. по 18.03.2015р.
		При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом в розмірі 1 809 592,06 грн., оскільки остання була нарахована за період з 14.04.2014р. по 24.03.2015р., що суперечить мораторію на нарахування пені, передбаченому ст. 2 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції. До того ж, вищезазначена обставина також була встановлена в постанові Донецького апеляційного господарського суду від 01.03.2016 у справі №908/2671/15.
		 
		Посилання скаржника, що його не було повідомлено належним чином про дату та час судового засідання не приймаються колегією суддів апеляційного господарського суду до уваги, враховуючи той факт, що ухвала господарського суду Запорізької області про поновлення провадження у справі від 08.04.2016р. (якою було призначено розгляд справи на 19.04.2016р.) була направлена на адресу сторін 11.04.2016р., що підтверджується відповідним штампом канцелярії господарського суду Запорізької області на зворотньому боці ухвали суду від 08.04.2016р. Крім того, відповідачем в день прийняття господарським судом Запорізької області рішення від 19.04.2016р. було надано через канцелярію суду заперечення на позовну заяву від 18.04.2016р., клопотання про призначення колегіального розгляду справи від 18.04.2016р., що свідчить про його обізнаність із датою проведення судового засідання 19.04.2016р.
		Доводи апелянта стосовно наявності арифметичних помилок в наданому позивачем розрахунку позову є безпідставними, враховуючи той факт, що судами апеляційної та касаційної інстанції було перевірено вірність наданого Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в межах справи №908/2671/15, які є преюдиційними для даної справи. Крім того, відповідачем не було надано суду власний контррозрахунок позовних вимог, що у відповідності до приписів ст. 33 Господарьского процесуального кодексу України свідчить про недоведеність апелянтом вищевказаних обставин.
		Що стосується тверджень апелянта щодо ймовірної зміни розміру заборгованості позичальника перед банком на дату подання апеляційної скарги, то останні є безпідставними, враховуючи той факт, що скаржником висловлено лише припущення, яке не підтверджено жодним належним доказом в розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  
		З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		 
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у звязку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/2123/15-г підлягає залишенню без змін.
		 
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. 
		 
		На підставі вищевикладеного, керуючись статтями  49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Селидове Донецької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/2123/15-г  залишити без задоволення.
		 
		Рішення господарського суду Запорізької області від 19.04.2016р. по справі №908/2123/15-г  залишити без змін.
		 
		Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили. 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                                 Е.В. Сгара
		 
		 
		Судді:Н.М. Дучал 
		 
		 
		ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...