Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 575/135/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2017. Зареєстровано: 31.03.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.04.2017.
Дата набрання законної сили: 28.08.2019
Результат оскарження 28.08.2019 Верховний Суд: скасовано рішення апеляційної інстанції і залишено в силі судове рішення суду першої інстанції, що було помилково скасоване апеляційним судом
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                        Справа № 575/135/17
		                                        Провадження № 2/575/84/17
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		30 березня 2017 р.                                    смт. Велика Писарівка 
		     ОСОБА_1 районний суд Сумської області у складі:
		головуючого судді Савєльєвої А.І.
		                                                         за участю секретаря Доценко Т.Г.
		     розглянув у відкритому судовому засіданні в смт.В.Писарівка справу за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Кириківська селищна рада В.Писарівського району Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,,
		в с т а н о в и в :
		     ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона відповідно до договору купівлі-продажу від 16.07.1992 являється власником житлового будинку №29 по вул.Заводській в с.Кириківка В.Писарівського району Сумської області, в якому зареєстрований також її колишній чоловік  відповідач ОСОБА_3, який фактично не проживає за вказаною адресою, у 2012 році залишив добровільно житловий будинок, переїхав в с.Іванівка В.Писарівського району, де збудував для себе житловий будинок, однак у добровільному порядку не знявся з реєстраційного обліку за вказаною адресою, що створює для позивача перешкоди у вільному користуванні та розпорядженні своєю власністю. У звязку з наведеним позивач просить позов задовольнити. 
		     У судовому засіданні позивач на позовних вимогах наполягає та пояснила, що у 1992 року під час перебування у шлюбі з відповідачем придбали будинок №29 по вул.Заводській в с.Кириківка В.Писарівського району, після розірвання шлюбу 5 років тому, а саме у 2012 році, відповідач залишив житловий будинок, забрав всі свої речі і збудував для себе будинок в с.Іванівка по вул.Горького,12 В.Писарівського району, однак з реєстрації не знявся. Користувався відповідач лише гаражем. На даний час він проживає в будинку своєї матері №31 по вул.Заводській в с.Кириківка В.Писарівського району. 
		     Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просить суд позов задовольнити.
		     Відповідач у судовому засіданні позов не визнав, при цьому пояснив, що у 2008 році вони з позивачем розірвали шлюб, продовжували проживати за однією адресою, у 2012 році він залишив житловий будинок, вирішив його залишити дітям, пішов проживати до співмешканки, де проживав більше року, потім збудував будинок в с.Іванівка В.Писарівського району по вул.Горького,12 і почав у ньому проживати, зареєстрований за адресою позивача. 02.02.2017 його будинок по вул.Горького,12 в с.Іванівка згорів і він вирішив повернутися проживати в с.Кириківка в житловий будинок №29 по вул.Заводській, але позивач перешкоджала в цьому, в результаті чого виникали сварки, викликалися працівники поліції. Коли залишив домоволодіння по вул.Заводській,29 в с.Кириківка, продовжував користуватися гаражем, де зберігав свій інвентар. 
		     Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що з 2012 року відповідач не проживає ІНФОРМАЦІЯ_1, про його місце реєстрації їй не відомо. Відомо, що він побудував для себе будинок і там проживав. Особисто вона не бачила відповідача у домоволодінні по вул.Заводській,29 в с.Кириківка.
		     Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснила, що позивач тривалий час проживає без відповідача, сам відповідач проживав на протязі 5 років в с.Іванівка, між позивачем та відповідачем виникли сварки по вул.Заводській,29 в с.Кириківка, викликалися працівники поліції.
		     Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що по вул.Заводській,29 в с.Кириківка постійно проживають позивач, її мати ті приїздять діти, відповідач не проживав в будинку більше року, бачила одного разу, як він приїзджав та брав бетономішалку, місяць тому приїздили працівники поліції на виклик.
		     Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що 3-4 роки тому відповідач забрав свої речі з будинку, деякі меблі, з того часу в будинку не проживав, але користувався гаражем. Коли його будинок згорів, він зявився по вул.Заводській,29 в с.Кириківка, заніс до будинку свої речі, але позивач заперечила.
		     Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що відповідач по вул.Заводській,29 в с.Кириківка не проживав приблизно 2-3 роки, збудував для себе будинок в с.Іванівка, але будинок згорів і він вирішив повернутися за місцем своєї реєстрації за адресою позивача. Відповідач користувався постійно гаражем, там знаходилися його речі, інструмент. На даний час проживає відповідач в будинку своєї матері по вул.Заводській,31 в с.Кириківка.
		     Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що відповідач по вул.Заводській,29 в с.Кириківка не проживав, в ньому проживали позивач, мати та співмешканець, відповідач приїздив за вказаною адресою до гаража, де знаходиться його інвентар та інструменти.
		     Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що на протязі 2 років відповідач не проживає ІНФОРМАЦІЯ_2, але зявлявся до гаража. 4 роки тому з цього господарства брав бетономішалку, повернув її.
		     Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснив, що на протязі 2-3 років відповідач проживав в с.Іванівка, коли згорів будинок 02.02.2017, відповідач повернувся у господарство по вул.Заводській,29 в с.Кириківка, щоб проживати в ньому, позивач заперечувала і на протязі цього року було приблизно 7 викликів працівників поліції на вул.Заводську,29 в с.Кириківка за викликом позивача, яка у заявах вказувала, що відповідач погрожує їй фізичною розправою. Було також заведене кримінальне провадження стосовно відповідача за нанесення тілесних ушкоджень.
		     Заслухавши пояснення позивача та її представника, відповідача, свідків, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню.
		     Конституція Україниу ст.47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
		     За змістом ст. ст.316,317 ЦК Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
		     Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. 
		     Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
		     За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		     Аналіз вищевказаних норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання особи, такою, що втратила право користування житлом, як спосіб усунення перешкод у користуванні власністю.
		     У судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі - продажу від 16.07.1992 ОСОБА_2 являється власником житлового будинку №29 по вул.Заводській в с.Кириківка В.Писарівського району Сумської області, право власності на який зареєстровано за нею 07.12.1992, що підтвердили у судовому засіданні сторони (а.с.11).
		     Згідно довідок, виданих виконкомом Кириківської селищної ради ОСОБА_1 району (а.с.31,31), за адресою: вул.Заводська,29 в с.Кириківка В.Писарівського району Сумської області, значиться зареєстрованим у тому числі ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який фактично за вказаною адресою не проживає. 
		     З довідки №02-30 від 03.02.2017 (а.с.29) вбачається, що ОСОБА_3 проживає без реєстрації в с.Іванівка по вул.Горького,12 В.Писарівського району з 2014 року по теперішній час. 02.02.2017 вказаний будинок згорів, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.26), і ОСОБА_3, як встановлено у судовому засіданні, фактично проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4.
		     Згідно рішення ОСОБА_1 районного суду від 27.05.2008 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с.9,10). Після розірвання шлюбу статус відповідача як члена сім'їпозивача припинений.
		     Позивач ОСОБА_2 наполягає, що відповідач ОСОБА_3, являючись зареєстрованим у належному їй будинку, фактично не проживаючи та не користуючись цим житлом, не знявшись у добровільному порядку з реєстраційного обліку за вищевказаною адресою, чинить їй перешкоди у користуванні своєю власністю.
		     Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		     У розумінні ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення про: позбавлення права власності на житлове приміщення; позбавлення права користування житловим приміщенням; виселення; визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. 
		     Відповідно до абз.3 п.34 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156ЖК УРСР;стаття 405 ЦК) (зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16 січня 2012 р. справа № 6-57цс11), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою. 
		     Відповідно до п.39 вищевказаної Постанови члени сім'ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут,частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бутиЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбаченіглавою 32 ЦК; з урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім'ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК; оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім'ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім'ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.
		     Право члена сімї на користування житлом є сервітутним, у звязку із чим його припинення повинно відбуватися відповідно до вимог ст.ст. 405, 406 ЦК України, відповідно до яких сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника як за наявності обставин, які мають істотне значення, так і через відсутність без поважних причин члена сімї понад рік.     
		     Згідност. 150 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
		     Статтею 383 ЦК Українивстановлено, що власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
		     Відповідно до ч.1ст.156 ЖК України з урахуванням положень ч.1ст.405 ЦК Україничлени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
		     Згідно із ч. 4ст. 156 ЖК Української РСРдо членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другійстатті 64 цього Кодексу (дружина (чоловік), їх діти, батьки, інші особи, якщо вони постійно проживають разом з власником і ведуть з ним спільне господарство). Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановленістаттею 162 цього Кодексу.
		     З аналізу вищевказаного слідує, що колишній член сімї власника будинку (квартири) не позбавляється права користування займаним приміщенням у випадку, коли існує факт припинення сімейних відносин із власником житла, однак колишній член сімї власника житла продовжує проживати (користуватись) житловим будинком. 
		     Відповідно до ч.2ст.405 ЦК Україничлен сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
		     Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що положення ч. 2ст. 405 ЦК Українипоширюється і на тих членів сімї власника житла, які припинили з ним сімейні відносини.
		     У позивача, як власника житла, є право відповідно до положень ч.2ст.405 ЦК України, на звернення до суду щодо визнання колишнього члена сімї, таким, що втратив право користування цим житлом, але у разі відсутності члена сімї (колишнього члена сімї) без поважних причин понад один рік.
		     У судовому засіданні із пояснень сторін та свідків слідує, що відповідач з 2012 року не проживав у ІНФОРМАЦІЯ_5, не сплачував плату за користування жилим приміщенням, не ніс інших витрат по утриманню будинку, не приймав участі у спільному побуті, не є членом сімї власника житла, після розірвання у 2008 році шлюбу з домоволодіння вибув у добровільному порядку на інше постійне місце проживання, тобто перешкод у користуванні спірним жилим приміщенням йому позивач не чинила, рішення прийнято за згодою сторін, також за погодженням між ними відповідач користувався гаражем, відповідач забрав свої речі, однак з реєстраційного обліку не знявся. Відповідач дані обставини підтвердив у судовому засіданні, зазначивши, що користувався лише гаражем за зазначеною адресою, однак жилим приміщенням не користувався, наміру проживати у спірному будинку не мав. Також у судовому засіданні встановлено, що на даний час (після пожежі 02.02.2017, якою знищений будинок відповідача по вул.Горького,12 в с.Іванівка В.Писарівського району) відповідач проживає у житловому будинку своєї матері, тобто має інше житло. 
		     Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що порушене право позивача підлягає захисту у спосіб усунення перешкод шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування спірним жилим приміщенням.
		          
		Керуючись ст. 405 ЦК України,
		ст.ст. 10,11,27,31,60,209,212,213,214,215 ЦПК України, суд 
		В и р і ш и в :
		     Цивільний позов ОСОБА_2 - задовольнити. 
		     Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: вул.Заводська,29 в смт.Кириківка В.Писарівського району Сумської області.
		     
		     Апеляційна скарга на рішення подається до Апеляційного суду Сумської області через ОСОБА_1 районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		     Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31 березня 2017 року.
		                 
		                       
		                        Суддя :                                         А.І.Савєльєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...