Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 339/417/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти правосуддя; Постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Надіслано для оприлюднення: 31.03.2017. Зареєстровано: 01.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2017.
Дата набрання законної сили: 04.05.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 339/417/14-к
		54 
		1-кп/339/2/17 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 31 березня 2017 року        м. Болехів 
		Болехівський міський суд Івано-Франківської області 
		в складі:    головуючого судді             ОСОБА_1  
		з участю:    секретаря судового засідання     ОСОБА_2 
		       прокурора                 ОСОБА_3 
		       обвинуваченого             ОСОБА_4 
		       захисника адвоката             ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обвинувальний акт від 17 лютого 2017 року у кримінальному провадженні №42014140000000107 внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань 27 травня 2014 року про обвинувачення:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Стебник, Дрогобицького району, Львівської області, зареєстрованого на проживання по АДРЕСА_1 , громадянина України, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, освіта вища, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, не працюючого, 
		у вчиненні злочинів передбачених ч.1 ст.366 КК України, ч.1 ст.375 КК України ,- 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, постановив завідомо неправосудні судові рішення, тобто вчинив злочин передбачений ч.1 ст.375 КК України, а також склав завідомо неправдиві офіційні документи, таким чином скоїв злочин передбачений ч.1 ст.366 КК України.
		Ці злочини вчинив при таких обставинах.
		Обвинувачений ОСОБА_4 Указом Президента України від 10 листопада 2009 року за № 918/2009 "Про призначення суддів" призначений на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області строком на 5 років. Присягу судді, ОСОБА_4 , прийняв 07 грудня 2009 року, в якій урочисто присягнув чесно і сумлінно виконувати обов`язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об`єктивним і справедливим.
		Нормами статті 129 Конституції України (в редакції чинній на час вчинення інкримінованих злочинів) встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами.
		Відповідно до статті 55 Закону України "Про судоустрій і статус суддів України" (в редакції від 07 липня 2010 року, чинній на час вчинення інкримінованих обвинуваченому злочинів) суддя повинен додержуватися присяги та зобов`язаний зокрема своєчасно, справедливо та безсторонньо розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства.
		Влітку 2011 року організованою групою в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, розроблено злочинну схему із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова шляхом звернення до Дрогобицького міськрайонного суду із фіктивними позовними заявами, що містили завідомо недостовірні відомості щодо предмета спору та інших суттєвих обставин, визначених ст.119 ЦПК України. Ініціювавши в ході розгляду указаних цивільних справ укладення мирових угод, що також містили завідомо недостовірні відомості про наявність договірних відносин між сторонами у справі, суддя ОСОБА_6 ухвалив п`ять завідомо неправосудних рішень про закриття провадження у справах у зв`язку з визнанням мирових угод, на підставі яких за фізичними особами, що виступали фіктивними сторонами у справах, визнано право власності на 12 приміщень, загальною площею 2452,4 м2., розташованих на території м. Львова та належних територіальній громаді м. Львова, після чого здійснено реєстрацію права власності на об`єкти в ОПК ЛОР «БТІ та ЕО» та реєстраційній службі Львівського міського управління юстиції.
		Зокрема, указана група 08 грудня 2011 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою, копії особистих документів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №25321 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на шість об`єктів нерухомості, розташованих у м. Львові на вулицях Личаківській, Зеленій, Городоцькій, Замарстинівській та Простій.
		У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_7 , клопотання від імені ОСОБА_8 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, мирову угоду, укладену між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , згідно з якою ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погоджуються про визнання за ОСОБА_8 права власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: АДРЕСА_2 , загальною площею 369,2 м2, АДРЕСА_3 , загальною площею 79,1 м2, АДРЕСА_4 , загальною площею 54,1 м2, - які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Зазначені вище документи 12 грудня 2011 року були подані до суду невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №2-2899/11 не перебували.
		Обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах особи, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 12 грудня 2011 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника, прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м. Львова із грубим порушенням вимог ст.21,213,214,215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №2-2899/11 у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_8 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані в м. Львові за адресами:   АДРЕСА_2 , загальною площею 369,2 м2., АДРЕСА_3 , загальною площею 79,4 м2., АДРЕСА_4 , загальною площею 54,1 м2. 
		Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_9 , скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності.
		Окрім того, суддя ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора, 39, у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_10 протокол судового засідання від 12 грудня 2011 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .
		Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, матеріали, щодо яких виділені в окреме провадження, 28 березня 2012 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №5449 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_11 до ОСОБА_12 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлового приміщення, розташованого у АДРЕСА_5 . Указаній цивільній справі 28 березня 2012 року присвоєно №1306/3038/2012. Визначений в порядку ст.111 ЦПК України для розгляду цієї справи, суддя ОСОБА_6 , того ж дня виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 02 квітня 2012 року.
		У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_12 до ОСОБА_11 , договір оренди з правом викупу від 01 березня 2010 року, згідно з яким ОСОБА_12 передає в строкове платне користування ОСОБА_13 приміщення по АДРЕСА_5 , повідомлення від ОСОБА_12 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_11 та ОСОБА_12 про укладання мирової угоди, мирову угоду укладену між ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_12 права власності на нежитлове приміщення площею 766 м2 по АДРЕСА_5 , - які підписані від імені ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Зазначені вище документи 02 квітня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_15 та ОСОБА_12 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №1306/3038/2012 не перебували.
		Надалі обвинувачений ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, щодо якої, матеріали виділені в окреме провадження та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 02 квітня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39 у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов із грубим порушенням вимог ст.210,213,214 та 215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів і правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №1306/3038/2012 у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за   ОСОБА_12 право власності на нежитлові приміщення, що розташовані в   АДРЕСА_5 , загальною площею 767,4 м2 та одночасно зобов`язав ОПК ЛОР «БТІ та ЕО», яке не було стороною по справі, зареєструвати право власності на зазначене приміщення за ОСОБА_12 . 
		Постановлена ухвала підписана суддею ОСОБА_9 , скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації.
		Окрім того, ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_10 протокол судового засідання від 02 квітня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі в зазначеному судовому засіданні сторін у справі, а саме: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
		За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу судді ОСОБА_16 від 02 квітня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 25 квітня 2013 року у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону та порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.
		Апеляційним судом Львівської області 25 квітня 2013 року постановлено окрему ухвалу щодо порушення суддею ОСОБА_9 в ході розгляду вказаної цивільної справи норм закону, яка була скерована на адресу голови Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
		Організована група в складі Особи 1, Особи 2 та Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , 13 серпня 2012 року подала до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. № 12373 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_17 , підписи якого підробила особисто Особа 1, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, до ОСОБА_18 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у м. Львові за адресами: АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 та АДРЕСА_8 . Зазначеній цивільній справі 13 серпня 2012 року присвоєно №1306/6653/2012. Визначений в порядку ст.111 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_6 13 серпня 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 18 серпня 2012 року, а згідно з ухвалою від 09 жовтня 2012 про виправлення описки - на 17 серпня 2012 року.
		У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета документів необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: клопотання від імені ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, зустрічний позов ОСОБА_18 до ОСОБА_17 , договір оренди з правом викупу від 01 серпня 2011 року, згідно з яким ОСОБА_18 передає в строкове платне користування ОСОБА_17 приміщення, які розташовані у АДРЕСА_9 , АДРЕСА_7 та по АДРЕСА_8 , повідомлення від ОСОБА_18 про розірвання договору, заяву від ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про укладання мирової угоди, мирову угоду, укладену між ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , відповідно до якої вони погоджуються на визнання за ОСОБА_18 права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 та АДРЕСА_7 , які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_17 та ОСОБА_18 . Зазначені вище документи 17 серпня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №1306/6653/2012 не перебували.
		Надалі ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов із грубим порушенням вимог ст.210,213, 214 та 215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, 17 серпня 2012 року виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №1306/6653/2012 у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_18  право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: АДРЕСА_7 , загальною площею 150,6 м2, АДРЕСА_8 , загальною площею 47,5 м2., та АДРЕСА_7 , загальною площею 382,6 м2.
		Постановлена ухвала підписана обвинуваченим, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації, чим створено передумови до вибуття зазначеного нерухомого майна з комунальної власності. 
		Окрім того, суддя ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_10 протокол судового засідання від 17 серпня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
		За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу від 17 серпня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 27 травня 2013 року у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону і порушують права та інтереси територіальної громади м. Львова, а також через порушення правил виключної підсудності.
		Організована група в складі Особи 1, Особи 2 та Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 22 серпня 2012 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_19 та ОСОБА_8 , подали до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. № 12674 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_19 до ОСОБА_8 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо виготовлення технічної документації та експертних висновків на об`єкт нерухомості, розташований у АДРЕСА_10 . Указаній цивільній справі 22 серпня 2012 року присвоєно №1306/6830/2012. Визначений в порядку ст.111 ЦПК України для розгляду цієї справи суддя ОСОБА_6 22 серпня 2012 року виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 29 серпня 2012 року.
		У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали, щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакету документів для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_8 до ОСОБА_19 , клопотання від імені ОСОБА_8 про заперечення використання звукозапису під час слухання цивільної справи, заяву про укладення мирової угоди, мирову угоду, укладену між ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , згідно з якою вони згоджуються на визнання за ОСОБА_8 права власності на приміщення по АДРЕСА_10 , загальною площею 156,2 м2., які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_19 та ОСОБА_8 . Зазначені вище документи 29 серпня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_8 і ОСОБА_19 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи № 1306/6830/2012 не перебували.
		Обвинувачений, будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 29 серпня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39 у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов про визнання права власності на нерухоме майно територіальної громади м. Львова із грубим порушенням вимог ст.210,213,214,215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів та правовстановлюючих документів мирової угоди та визнав за   ОСОБА_8 право власності на приміщення по АДРЕСА_10 , загальною площею 156,2 м2.
		Постановлена ухвала підписана обвинуваченим, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації.
		Окрім того, суддя ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39, у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_10 протокол судового засідання від 29 серпня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_19 та ОСОБА_8 .
		За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу судді ОСОБА_16 від 29 серпня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 29 травня 2013 року у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону.
		Організована група в складі Особи 1, Особи 2, Особи 3, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, 28 листопада 2012 року, використовуючи отримані шляхом зловживання довірою копії особистих документів ОСОБА_17 та ОСОБА_20 , подали до Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області за вх. №17114 фіктивну позовну заяву від імені ОСОБА_17 до ОСОБА_20 про виконання завідомо неіснуючих договірних зобов`язань щодо оренди нерухомого майна - нежитлових приміщень, розташованих у АДРЕСА_3 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 . Зазначеній цивільній справі 28 листопада 2012 року присвоєно №1306/9103/2012. Суддя ОСОБА_6 28 листопада 2012 виніс ухвалу про відкриття провадження у справі та призначив її розгляд на 04 грудня 2012 року.
		У подальшому, член організованої групи Особа 3, матеріали щодо якого виділені в окреме провадження, виконуючи свою роль у вчиненні злочину із заволодіння нерухомим майном територіальної громади м. Львова, організував підроблення та подачу пакета необхідних для укладання мирової угоди в Дрогобицькому міськрайонному суді документів, які містили завідомо недостовірні відомості, а саме: зустрічний позов ОСОБА_20 до ОСОБА_17 , заяву від ОСОБА_17 та ОСОБА_20 про укладання мирової угоди, мирову угоду укладену між ОСОБА_17 та ОСОБА_20 , згідно з якою ОСОБА_17 та ОСОБА_20 погоджуються про визнання за ОСОБА_20 права власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресами: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_12 та АДРЕСА_13 - які підписані невстановленими особами від імені ОСОБА_17 та ОСОБА_20 . Зазначені вище документи 04 грудня 2012 року були подані невстановленими слідством особами, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_20 в судовому засіданні Дрогобицького міськрайонного суду під час розгляду цивільної справи №1306/9103/2012 не перебували.
		Надалі суддя ОСОБА_6 , будучи обізнаним із вимогами чинного законодавства України, діючи умисно в інтересах Особи 3, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, та з метою постановлення завідомо неправосудного судового рішення, грубо порушуючи передбачені ч.1 ст.114 та ст.115 ЦПК України правила підсудності щодо нерухомого майна, позови з приводу якого подаються та розглядаються виключно за місцем його знаходження, 04 грудня 2012 року у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, що розташовується по вул. Війтівська Гора,39 у м. Дрогобичі Львівської області, за відсутності позивача або його представника прийняв до розгляду зустрічний позов із грубим порушенням вимог ст.210,213,214,215 ЦПК України щодо законності, обґрунтованості та змісту судового рішення, а також всупереч вимогам ст.175 ЦПК України у зв`язку з наявністю перешкод для визнання мирової угоди через порушення інтересів третіх осіб, за відсутності в матеріалах справи доказів і правовстановлюючих документів про право власності на нерухоме майно, виніс ухвалу, якою закрив провадження у справі №1306/9103/2012 у зв`язку з визнанням мирової угоди та визнав за ОСОБА_20 право власності на нежитлові приміщення в м. Львові за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 131,2 м2, АДРЕСА_11 , загальною площею 147,5 м2, АДРЕСА_12 , загальною площею 53,5 м2, АДРЕСА_13 , загальною площею 113,2 м2.
		Постановлена ухвала підписана обвинуваченим, скріплена печаткою суду та видана невстановленій слідством особі для пред`явлення в органи реєстрації.
		Окрім того, ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду, що розташовується по вул. Війтівська Гора, 39 у м. Дрогобичі Львівської області, підписав складений та підписаний секретарем ОСОБА_10 протокол судового засідання від 04 грудня 2012 року, який містив завідомо неправдиві відомості щодо участі у зазначеному судовому засіданні сторін у справі ОСОБА_17 та ОСОБА_20 .
		За апеляцією органів прокуратури Львівської області зазначену ухвалу судді ОСОБА_16 від 04 грудня 2012 року апеляційною інстанцією скасовано 28 травня 2013 року у зв`язку з тим, що умови мирової угоди, затвердженої рішенням суду, суперечать закону.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4  свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що в листопаді 2009 року був призначений на посаду судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області. Протягом 2011-2012 років ним було розглянуто зазначені цивільні справи. Судові засідання не фіксувалися технічними засобами. За результатами розгляду справ ним винесено неправосудні ухвали. Не пригадує всіх обставин розгляду справ, однак ним не провірялись місця проживання позивачів і відповідачів по вказаних справах. Розкаюється у вчиненому. Зрозумів, що своїми неправомірними діями порушив діюче законодавство.
		ОСОБА_4 заявив клопотання про недоцільність дослідження доказів щодо обставин пред`явленого йому обвинувачення у вчиненні злочинів передбачених ч. 1 ст.366 та ч. 1 ст.375 Кримінального кодексу України, оскільки він не оспорює фактичні обставини справи, про що подав письмову заяву (т.6 а.с.124)
		Прокурор не заперечив щодо недоцільності проводити дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та визнаються обвинуваченим.
		Відповідно до ч.3 ст.349 Кримінального процесуального кодексу України в зв`язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини, суд, врахувавши думку прокурора, визнав недоцільним досліджувати докази у справі щодо викладених в обвинувальному акті обставин скоєння кримінальних правопорушень, які ніким не оспорюються. 
		З`ясовано, що обвинувачений та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст викладених в обвинувальному акті обставин і що немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а такожроз`яснено,що вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст.375 та ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, оскільки він перебуваючи на посаді судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, постановив завідомо неправосудні судові рішення, а також склав завідомо неправдиві офіційні документи.
		Відповідно до ст.65 Кримінального кодексу України та пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 Про практику призначення судами кримінального покарання, під час призначення покарання у кожному конкретному випадку суди мають враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винуватого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд, відповідно до ст.65,66,67 Кримінального кодексу України бере до уваги ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, а також обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Обставини, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується позитивно (т.4 а.с.33, т.6 а.с.122).
		На утриманні ОСОБА_4 знаходяться двоє неповнолітніх дітей: ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав щодо яких він не позбавлений (т.6 а.с.120-122). 
		Обвинувачений щиро покаявся у вчиненому і характер його поведінки під час розгляду кримінального провадження у суді свідчить про це. Зокрема, він повністю визнав вину, не оспорюючи фактичних обставин у справі, висловив щирий жаль з приводу вчиненого. Засуджуючи свою поведінку, вказав, що усвідомив, що вчинив неправильно.
		До обставин, що пом`якшують покарання суд відносить те, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей. 
		При призначенні покарання обвинуваченому суд керується положеннями ст.65 Кримінального кодексу України, згідно якої особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості вчиненого злочину.
		Судом враховується ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 злочинів, які складаються з п`ятьох епізодів, особу обвинуваченого, який вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, одружений, на наркологічному і психіатричному обліках не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.
		Призначаючи обвинуваченому покарання, суд погоджується з думкою прокурора щодо призначення ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України у виді штрафу з позбавленням права займати посади судді, а за ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України - у виді обмеження волі, що передбачено санкцією зазначеної статті.
		За таких обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України слід обрати покарання у виді штрафу передбаченого санкцією ч.1ст.366 Кримінального кодексу України з призначенням додаткового покарання у виді позбавленням права обіймати посади судді, а за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України - покарання у виді обмеження волі в межах санкції передбаченої ч.1ст.375 Кримінального кодексу України. 
		Суд приходить до переконання, що призначені покарання будуть справедливими, необхідними і достатніми для виправлення засудженого та попередження нових злочинів та будуть відповідати принципу Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод - пропорційності обмеження прав людини і легітимної мети покарання та невідворотності покарання.
		В пункті 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначено, що виходячи з того, що додаткові покарання мають важливе значення для запобігання вчиненню нових злочинів як самими засудженими, так і іншими особами, судам при постановленні вироку слід обговорювати питання про застосування поряд з основним покаранням відповідного додаткового.
		Суд бере до уваги те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді судді, виніс завідомо неправосудні рішення, що унеможливлює здійснення ним правосуддя від імені держави, приходить до висновку за необхідне застосувати у відповідності до ч.2 ст.55 КК України додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посаду судді, яке не передбачене санкцією ч.1 ст. 375 КК України. 
		Відповідно до ст.12 Кримінального кодексу України в редакції на час скоєння обвинуваченим інкримінованих злочинів, злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Злочином середньої тяжкості є злочин, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років. 
		ОСОБА_4 вчинив злочини передбачені ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України, за які передбачено покарання у виді штрафу до двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та ч.1 ст.375 КК України  у виді обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.
		Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 подав письмове клопотання, в якому просить застосувати за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України строки давності (т.6 а.с.125).
		У відповідності до норм ст.12 Кримінального кодексу Українизлочин, передбачений ч.1ст.366 КК України ( в редакції на час вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину), є злочином невеликої тяжкості.
		Згідно п.2 ч.1ст.49 Кримінального кодексу Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки.
		Частиною п`ятоюстатті 74 Кримінального кодексу Українипередбачено, що особа може бути за вироком суду звільнена від покарання та його відбування на підставах, передбаченихстаттею 49 цього Кодексу.
		Суд також враховує роз`яснення, що надані в пункті 8Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року, а саме, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності та відбування покарання за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.
		ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України у 2011-2012 роках. Не ухилявся від слідства і суду, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.
		У зв`язку з чим, суд, призначивши покарання за ч.1ст.366 Кримінального кодексу України, враховуючи вимоги п.2 ч.1ст.49 Кримінального кодексу Українита ч.5ст.74 КК України приходить до висновку, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від призначеного за вироком покарання (основного і додаткового) за ч.1ст.366 Кримінального кодексу України, оскільки з часу вчинення обвинуваченим зазначеного злочину минуло понад три роки.
		В ході судового розгляду ОСОБА_4 подав письмове клопотання, в якому просить застосувати за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України Закон України «Про амністію у 2014 році» (т.6 а.с.125).
		У відповідності до ст.12 Кримінального кодексу України вчинений ОСОБА_4 злочин, передбачений ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України ( в редакції на час вчинення обвинуваченим інкримінованого злочину), є злочином середньої тяжкості.
		Пунктом в) статті 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» передбачено звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, засуджених за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, та за злочини, вчинені з необережності, які не є особливо тяжкими відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України осіб, не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.
		Стаття 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» встановлює, що амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили.
		У відповідності до ст.12 Закону України «Про амністію у 2014 році» дія цього Закону поширюється на осіб, які вчинили злочини до дня набрання ним чинності включно.
		Нормами ст.14 зазначеного Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування як основного, так і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, в частині вироку, яка не була виконана на день набрання чинності цим Законом. Особам, засудженим до покарання (основного чи додаткового) у виді штрафу, сума штрафу, сплаченого ними до ухвалення судом рішення про звільнення від відбування покарання у зв`язку з амністією, не повертається.
		ОСОБА_4 вчинив злочин передбачений ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України у 2011-2012 роках, тобто до набрання чинності Законом України «Про амністію у 2014 році». 
		На час набрання чинності зазначеним Законом обвинувачений мав на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_21 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_22 ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав, щодо яких він не позбавлений (т.4 а.с.38, т.6 а.с.120-122). Раніше не притягувався до кримінальної відповідальності( т.4 а.с.33)
		Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 , як особа та вчинений ним злочин передбачений ч.1 ст.375 Кримінального кодексу України підпадають під дію Закону України «Про амністію у 2014 році» та Закону України «Про застосування амністії в Україні», а тому його заява про застосування, щодо нього амністії підлягає до задоволення.
		Цивільний позов у справі не заявлявся.
		Відповідно дост.124-126 КПК України, витрати органу досудового розслідування на залучення експертів підлягають стягненню з обвинуваченого повністю.
		Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 в ході судового розгляду не обирався.
		Керуючись ст.368,370,374 КПК України, суд,-
		у х в а л и в :
		ОСОБА_4  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України, частиною 1 статті 375 Кримінального кодексу України.
		Призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України у виді штрафу в розмірі двісті п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) гривеньз позбавленням права займати посаду судді на строк два роки .
		Звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання (основного і додаткового) за частиною 1статті 366 Кримінального кодексу України, на підставі частини 5статті 74 Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності визначених пунктом 2 частини 1статті 49 Кримінального кодексу України.
		Призначити ОСОБА_4 покарання за частиною 1 статті 375 Кримінального кодексу України із застосуванням частини 2 статті 55 Кримінального кодексу України  чотири роки обмеження волі з позбавленням права займати посаду судді на строк три роки.
		Звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання (основного і додаткового) за частиною 1статті 375 Кримінального кодексу України на підставі пункту в) статті 1 Закону України «Про амністую у 2014 році».
		Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 1475 (одну тисячу чотириста сімдесят п`ять) грн. 04 коп. судових витрат затрачених на проведення експертиз.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Болехівський міський суд протягом 30 діб з дня проголошення.
		Суддя                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...