Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/426/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2017. Зареєстровано: 04.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2017.
Дата набрання законної сили: 11.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		        30.03.2017 р.                                                                      Справа №917/426/16
		 
		за заявою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36023
		про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суд Полтавської області від 12.04.2016 року по справі № 917/426/16
		за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Зигіна,1 , м. Полтава, Полтавська область, 36000
		до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 36023
		про стягнення 34000,00 грн.
		 
		Суддя Киричук О.А.
		 
		Представники:
		від позивача (стягувача): ОСОБА_2, дов. № 02/1422 від 05.04.2016р.      
		від відповідача (боржника, заявника): ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_2, виданий 22.06.2013р., ОСОБА_3, ордер № 02/1422 від 05.04.2016 року.
		 
		Рішення приймається після перерви, оголошеної в судовому засіданні 21.03.17 р.
		Розглядається заява про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суд Полтавської області від 12.04.2016 року по справі № 917/426/16.
		Позивач у відзиві проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що визначені заявником обставини виникли після прийняття спірного рішення, а тому не можуть розглядатися як нововиявлені.
		В судовому засіданні 30.03.2017р. було оголошено  вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи, суд встановив:
		Рішенням господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. у справі № 917/426/16 позов Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 було задоволено повністю; стягнуто з відповідача доход загального фонду Державного бюджету України 17 000,00 грн. штрафу, 17 000,00 грн. пені, а також стягнуто в дохід Державного бюджету України  1378,00 грн. судового збору.
		Зазначене рішення сторонами не оскаржувалося та набрало законної сили.
		Відповідач звернувся до господарського суду з заявою про перегляд вищезгаданого судового рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що воно було прийняте на підставі рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш у справі № 02-01-50/86-2015. Проте, вказане  рішення було повністю скасоване як незаконне рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 573-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш у справі № 02-01-50/86-2015", з одночасним припиненням провадження у справі №02-01-50/86-2015.
		При цьому, заявник вказує в заяві, що вказані обставини є істотними для справи № 917/426/16, вони не були відомі на момент винесення рішення по цій справі, а тому можуть бути підставою для перегляду прийнятого по справі № 917/426/16 рішення за нововиявленими обставинами. Як зазначає заявник, відсутні підстави для задоволення позову та стягнення з нього сум штрафу та пені за невиконання рішення, яке було скасоване Антимонопольним комітетом України у встановленому порядку, тому відповідно до ст. 112 ГПК України рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. підлягає перегляду за нововиявленими обставинами та скасуванню, а у позові слід відмовити повністю.
		Під час розгляду по суті поданої заяви судом приймається до уваги наступне.
		Відповідно до частини 1 статті 112 ГПК України, господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
		Відповідно до частини 2 статті 112 ГПК України, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:
		1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
		2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
		3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
		4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
		5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
		Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №17 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" визначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
		Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
		Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
		Приймаючи рішення від 12.04.2016р. у справі № 917/426/16 господарський суд Полтавської області виходив з такого:
		- рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш по справі № 02-01-50/86-2015 дії відповідача були визнані порушенням пункту 1 ст. 50 та ч.3 ст.6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", в зв'язку з чим на відповідача цим же рішенням накладено штраф в розмірі 17 000,00 грн.;
		- оскільки відповідач не сплатив даний штраф добровільно у визначений законом строк, позивач нарахував йому до сплати 17000,00 грн. пені.
		29.12.2016р. Антимонопольний комітет України прийняв рішення №573-р "Про перевірку рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015", яким були встановлені наступні обставини:
		- висновок адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, яким дії 18 перевізників, в тому числі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, визнано порушенням, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у  вигляді   антиконкурентних   узгоджених  дій  шляхом    вчинення   суб'єктами господарювання схожих дій на ринку, які привели до обмеження конкуренції - не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на приписах законодавства;
		- адміністративною колегією Полтавського обласного територіального відділення у рішенні не наведено жодних обґрунтувань визначення та поєднання в один товарний ринок послуг перевезення на різних маршрутах, що надавалися різними перевізниками ;
		- у рішенні адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення не наведено обґрунтувань та аналізу ситуації на ринку товару, які б спростували наявність об'єктивних причин для наявності обмеження конкуренції на ринку та слугували підставою для кваліфікації вчинених дій відповідно до частини 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції";
		- рішення безпідставно винесено на підставі Методики від 17.11.2009р. № 1175, яка для автомобільних перевізників під час формування вільних тарифів має лише рекомендаційний характер;
		- рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. №02/131-рш у справі №02-01-50/86-2015 прийнято при недоведеності обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права.
		Враховуючи наведене, Антимонопольний комітет України в межах своїх повноважень, керуючись ст. 57 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішенням від 29.12.2016р. № 573-р скасував рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш в повному обсязі та припинив провадження по справі № 02-01-50/86-2015.
		Позивач проти заяви заперечує  з тих підстав, що скасування рішення територіального відділення відбулося вже після прийняття господарським судом рішення про стягнення штрафу та пені, отже дані обставини, на його думку, не є нововиявленими.
		Суд визнає необґрунтованими заперечення позивача, оскільки підставою для накладення штрафу на відповідача були визначені в рішенні Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш факти порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", і саме ці обставини стали підставою для винесення судового рішення про стягнення з відповідача штрафу.
		Проте, при перевірці цього рішення Антимонопольним комітетом України було встановлено факт недоведеності порушень з боку відповідача вимог законодавства про захист економічної конкуренції та факт незаконності  рішення позивача.
		Нововиявленою обставиною у даній справі є не сам по собі факт скасування рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш, а факт невідповідності цього рішення вимогам закону, невідповідність його нормам матеріального права, відсутність порушення відповідачем вимог законодавства.
		Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
		Згідно з пунктом 21 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства", господарським судом не можуть братися до уваги доводи особи, стосовно якої прийнято рішення, з приводу незаконності та/або необґрунтованості цього рішення, якщо такі доводи заявлено після закінчення строків, встановлених частиною другою статті 47  та  частиною   першою   статті  60   названого   Закону,   оскільки  дана   особа   не скористалася своїм правом на оскарження відповідного акта державного  органу, а перебіг зазначеного строку виключає можливість  перевірки судом  законності та обґрунтованості рішення органу Антимонопольного комітету України.
		Оскільки відповідач в установлений строк не оскаржив до господарського суду рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш, то господарський суд при прийнятті рішення від 12.04.2016р. не мав процесуальної можливості перевірити законність даного рішення позивача.
		Таким чином, під час розгляду справи господарським судом не надавалася оцінка рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш щодо відповідності його вимогам законодавства. В той же час, слід зазначити, що факт невідповідності такого рішення вимогам закону, а також факт відсутності з боку відповідача порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"  існував під час розгляду справи № 917/426/16. Заявнику не могли бути відомі вказані факти, оскільки повноваженнями щодо здійснення оцінки відповідності чи невідповідності вимогам законодавства рішення територіального органу Антимонопольного комітету України наділені лише судові органи або Антимонопольний комітет України.
		Ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, оскільки про незаконність спірного рішення заявник зміг довідатися лише з рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 573-р
		При цьому, слід зазначити, що  Антимонопольний комітет України при перевірці прийнятого позивачем рішення від 03.09.2015р. № 02/131-рш, за наслідком якої вказане рішення було скасоване, діяв в межах своїх повноважень, визначених п.3 частини другої ст.7 Закону України "Про антимонопольний комітет України", ст.ст.57, 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції". При цьому, застосування вказаних повноважень не обмежено певним строком.
		Вказані вище обставини (факт незаконності рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш та факт відсутності порушення відповідачем вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції") є істотними для розгляду справи, оскільки врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте.
		З огляду на викладене, заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. у справі № 917/426/16 підлягає задоволенню, а відповідне рішення підлягає скасуванню згідно п.1 ч.2 ст.112, ст.114 ГПК України.
		За результатом перегляду вказаного судового рішення за нововиявленими обставинами, судом встановлено наступне.
		Згідно зі ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи на об'єднання, суб'єктів господарювання за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
		За рішенням позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш було визнано дії відповідача порушенням  законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 ст. 50 та ч.3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій. За порушення вказаного законодавства на відповідача було накладено штраф у розмірі 17 000,00 грн.
		Проте, рішенням Антимонопольного комітету України від 29.12.2016р. № 573-р вказані обставини були спростовані та встановлено, що висновок адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо визначення дій відповідача   антиконкурентними   узгодженими  діями  не відповідає обставинам справи та не ґрунтується на приписах законодавства; рішення позивача від 03.09.2015р. № 02/131-рш прийнято при недоведенні обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; неправильному застосуванні норм матеріального права.
		З огляду на вказане Антимонопольний комітет України скасував рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш в повному обсязі та припинив провадження по справі № 02-01-50/86-2015.
		Судом приймається до уваги, що відповідно до ч. 1 ст. 241 Господарського кодексу (далі - ГК) України, адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
		Ст.251 ГК України також передбачає накладення штрафів за порушення антимонопольного та конкурентного законодавства.
		Рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 03.09.2015р. № 02/131-рш, яким було  встановлено факт вчинення відповідачем порушення, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною 3 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та відповідно до якого до відповідача застосовано штраф як засіб відповідальності, визнано таким, що суперечить нормам законодавства. Зазначене рішення скасоване компетентним державним органом - Антимонопольним комітетом України. Цей же орган своїм рішенням від  29.12.2016р. № 573-р встановив, що відповідачем не вчинялися дії, які є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, тому у відповідача відсутній обов'язок щодо сплати штрафу, а як наслідок -  відсутні і правові підстави для нарахування пені за несплату вказаного штрафу. Таким чином, вимоги позивача про стягнення штрафу та пені є необґрунтованими.
		Суд також виходить з того, що відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол; Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		Перший протокол ратифіковано Законом України від   17 липня 1997 року № 475/97-ВР, і з огляду на приписи ч. 1 ст. 9 Конституції України, ч. 1 ст. 10 Цивільного кодексу України, підлягає застосуванню судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV застосовується українськими судами як джерело права.
		Предметом безпосереднього регулювання ст. 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном.
		Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
		Суд вважає, що застосування до відповідача штрафу, тобто позбавлення його права на володіння відповідним майном (грошовими коштами) на підставі рішення державного органу, яке скасовано іншим державним органом, що діяв в межах своїх законних повноважень, як таке, що не відповідає діючому законодавству (тобто визнано незаконним),  було б явним порушенням ст. 1 Першого протоколу, оскільки таке втручання не можна визнати законним.
		Крім того, застосування заходу відповідальності у вигляді штрафу за відсутності встановленого належним чином факту порушення відповідачем норм діючого законодавства не може розглядатися як таке, що є виправданим, тобто таким, що здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу.
		Також у даному випадку таке втручання не відповідало б принципу "пропорційності", оскільки покладення на відповідача відповідного тягаря (позбавлення його грошових коштів у вигляді сплати штрафу та пені) не обумовлено національними інтересами та інтересами суспільства з огляду на відсутність в діях відповідача порушення антиконкурентного законодавства, тому стягнення з відповідача штрафу в такому випадку було б явним порушенням справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.
		З огляду на всі вищевикладені обставини, позов визнається судом необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
		Керуючись ст.ст. 112-114, 49, 84, 85 ГПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Заяву Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. у справі № 917/426/16  задовольнити.
		2. Скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 12.04.2016р. у справі № 917/426/16 за нововиявленими обставинами.
		3. У позові Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення 17 000 грн. штрафу та 17 000 грн. пені відмовити повністю.
		4.Стягнути з Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Зигіна, буд. 1, м. Полтава, 36000, ідентифікаційний код 21076316, на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 1515грн. 80 коп. відшкодування витрат по сплаті судового збору.
		5. Видати наказ при набранні рішенням законної сили.
		 
		Повне рішення складено 31.03.2017 року.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                          Киричук О.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...