Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/1501/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2017. Зареєстровано: 04.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2017.
Дата набрання законної сили: 14.03.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		     АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/427/17  Справа № 175/1501/16-ц                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1        Доповідач -  Красвітна Т.П.
		Категорія 24                                                                                                   
		   
		Р І Ш Е Н Н Я 
		                                             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           
		14 березня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
		головуючого  Красвітної Т.П., 
		суддів: Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.,
		при секретарі  Гулієву М.І.о., 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання права власності, 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що в лютому 2016 року позивач надав відповідачу довіреність на представництво його інтересів в державних органах, у Реєстраційній службі Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, ГАСКу, зокрема для оформлення технічної документації на спірний обєкт нерухомого майна, а саме: механічно-збиральний цех, що розташований за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Данила Нечая, в районі будинку №4. Останній зобовязався виготовити звіт про технічне обстеження обєкту нерухомості у строк який складав один місяць, а позивач в свою чергу зобовязувався оплатити послуги з виготовлення документації, ціна послуг визначилась у загальному розмірі 40000,00 грн. Проте до сьогоднішнього дня відповідач не виконав послуги з виготовлення технічної документації. Всі звернення позивача, відповідач ігнорує, не відповідає на телефонні дзвінки, уникає всіляких зустрічей. Позивачем, як стороною зобовязання, були виконані всі умови домовленості. Відповідачем не було виконано обов'язків по наданню послуг, внаслідок чого ОСОБА_3 порушив вимоги законодавства. Зрозумівши, що відповідач не бажає виконувати всі істотні умови домовленості, позивач за власні кошти замовив виготовлення технічної документації на механічно-збиральний цех, що розташований за вказаною адресою. Тому, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати за ним право власності на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Д.Нечая, в районі будинку №4.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 51,000 грн.; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору (а.с. 24-27). 
		Згідно звукозапису судового засідання від 26.04.2016 року, було проголошено резолютивну частину рішення у даній справі наступного змісту: «Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, стягнення коштів  задовольнити в повному обсязі, визнати право власності за ОСОБА_2 на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Нечая, будинок №2; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 51000,00 грн.» (а.с. 46). 
		Згідно наявної в матеріалах цивільної справи вступної та резолютивної частин рішення,  25 квітня 2016 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання права власності задоволено, визнано право власності за ОСОБА_2 на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Нечая, в районі будинку №4.; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 51000,00 грн.; стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 600,00 грн. (а.с. 49).
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 про виправлення описки в рішенні суду за уточненою позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання права власності задоволено, виправлено у вступній та резолютивній частині рішення суду дату його постановлення «25 квітня 2016 року», зазначивши вірною «26 квітня 2016 року»; виправлено у вступній та резолютивній частині рішення суду адресу місцезнаходження обєкта нерухомого майна зазначивши вірну назву «Данила Нечая». Також, ухвалено внести виправлення у вступну та резолютивну частину рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року, відповідно до якого резолютивну частину рішення вважати вірною: «Відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання права власності; відмовити у визнані права власності за ОСОБА_2 на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Нечая, в районі будинку №4. відмовити у стягнені з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 51,000 грн.; відмовити у стягнені з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 600 грн.» (а.с. 150). 
		Разом з цим, повне судове рішення, яке міститься в матеріалах справи на аркушах 153-156, містить резолютивну частину наступного змісту: 
		«Відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання права власності.
		Відмовити у визнані права власності за ОСОБА_2 на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Данила Нечая, в районі будинку №4.
		Відмовити у стягнені з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 51,000 грн.
		Відмовити у стягнені з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 600 грн.». 
		Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області 14 березня 2017 року скасовано ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 грудня 2016 року в частині внесених виправлень у вступну та резолютивну частину рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року, відповідно до якого резолютивну частину рішення вважати вірною: відмовити у задоволенні уточнених позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та визнання права власності; відмовити у визнані права власності за ОСОБА_2 на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Дмитра Нечая, в районі будинку №4; відмовити у стягнені з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 51000,00 грн.; відмовити у стягнені з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 600 грн.
		В апеляційній скарзі Дніпровська (Дніпропетровська) міська рада, яка не була учасником у даній справі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин справи, що мають значення для справи, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог та ухвалення нового рішення про відмову в задоволення позову в повному обсязі.
		Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом апелянт та сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що стверджується відповідними розписками, які долучені до матеріалів справи. 
		Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
		З викладених вище обставин вбачається, що у даній справі місцевим судом ухвалене рішення про задоволення позовних вимог.
		Наявне в матеріалах справи повне рішення зі зміненим місцевим судом змістом на протилежний суперечить проголошеній резолютивній частині цього ж рішення, тому є таким, що грубо порушує діючий процесуальний закон, зокрема, вимоги ч. 2 ст. 218 ЦПК України, та підлягає скасуванню.
		Апеляційним судом встановлено, що в матеріалах справи наявна позовна заява у якій зазначено, що за попередньою усною домовленістю сторін про надання послуг, відповідач зобовязався надати позивачу послуги з підготовки технічної документації щодо обєкта нерухомого майна  механічно-збирального цеху, що розташований за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Данила Нечая, в районі будинку №4. У зв»язку з невиконанням відповідачем умов вказаної угоди  позивач просив визнати за ним право власності на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Д.Нечая, в районі будинку №4. 
		В матеріалах справи наявна копію звіту про проведення технічного обстеження механічно-збирального цеху, який знаходиться в районі будинку №4 по вул. Данила Нечая у м. Дніпропетровську, виготовлений фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 21.12.2015 року (а.с. 28-36). 
		За результатами зазначеного вище звіту про проведення технічного обстеження механічно-збирального цеху від 21.12.2015 року, було встановлено можливість його «надійної та безпечної експлуатації» (а.с. 34). 
		Частиною 1 статті 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити. 
		Зі змісту ч. 5 ст. 11 ЦК України випливає, що цивільні права можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. 
		Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		За правилами ч. 2 та ч. 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Приписами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
		За змістом ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 року суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
		Виходячи з викладеного, встановивши відсутність доказів виділення земельної ділянки під забудову спірного нерухомого майна, відсутність розробленої проектно-технічної документації, затвердженої у передбаченому діючим законодавством порядку; встановивши факт невведення спірного майна в експлуатацію; враховуючи надуманість позову та правових підстав його обгрунтування, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. 
		Наведене свідчить про відсутність підстав, відповідно до ст. 88 ЦПК України, для відшкодування позивачу судових витрат.
		Колегія вважає за необхідне зауважити про грубе порушення Дніпропетровський районним судом Дніпропетровської області правила територіальної виключної підсудності  даного спору про право власності на нерухоме майно (ст. 114 ЦПК України), адже спірний об»єкт нерухомості (вул. ОСОБА_5 в районі будинку №4 у м. Дніпро) відноситься до території Шевченківського району міста Дніпро.
		Грубим порушенням процесу є постановлення у даній справі ухвали від 05.12.2016 року  про об»єднання в одне провадження цивільної справи №175\1501\16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та цивільної справи за №175\1462\16 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення коштів. Вказана ухвала постановлена після ухвалення у даній справі оскаржуваного рішення по суті позовних вимог від 26 квітня 2016 року.
		Крім того, в матеріалах даної справи взагалі відсутня ухвала про відкриття провадження, що свідчить про знехтування суддею місцевого суду вимогами ст.ст. 121, 122 ЦПК України.
		За викладених обставин колегія дійшла висновку про грубе порушення місцевим судом вимог матеріального та процесуального права, що спричинило ухвалення неправосудного рішення про задоволення позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно, яке, відповідно до ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.  
		Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, 
		 
		В И Р І Ш И Л А:
		Апеляційну скаргу Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради  задовольнити.
		Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 26 квітня 2016 року  скасувати та ухвалити нове рішення. 
		В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності за ОСОБА_2 на механічно-збиральний цех (літ. А-1), вбиральню (літ.Б), огорожу (літ. №1), замощення (літ. I), що розташовані за адресою 49007, Дніпропетровська область м. Дніпропетровськ, вул. Данила Нечая, в районі будинку №4 та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу,  відмовити.
		Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене в касаційному порядку. 
		Головуючий
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...