Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/4388/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 03.04.2017. Зареєстровано: 05.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2017.
Дата набрання законної сили: 29.03.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Суддя ОСОБА_1 
		 
		Справа № 644/4388/15-к 
		Провадження № 1-кп/644/125/17 
		03.04.2017
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		03 квітня 2017 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:
		Головуючого судді             ОСОБА_1 ,
		Суддів колегії             ОСОБА_2 ,
		                    ОСОБА_3 ,
		При секретарі             ОСОБА_4 ,
		За участю прокурора         ОСОБА_5 ,
		Представників потерпілої 
		ОСОБА_6             ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		Захисника обвинуваченого         ОСОБА_9 ,
		Обвинуваченого             ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Орджонікідзевського районного суду м.Харкова кримінальне провадженні внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014220530000524 від 06 березня 2014 року по обвинуваченню
		    ОСОБА_11 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Харків, громадянина України, раніше в силу ст.89 КК України не судимого, з середньою освітою, не одруженого, що не працював, зареєстрований та мешкав за адресою АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст.186, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України, -
		ВСТАНОВИВ:
		 05 березня 2014 року близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_10 , знаходячись біля будинку № 37 по вул.Фр.Крала в м.Харкові, з корисливих мотивів, маючи умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, підійшов до ОСОБА_12  та застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я, наніс один удар кулаком по голові ОСОБА_12 , після чого заволодів її сумкою, в якій знаходився: мобільний телефон «NOKIA 1209» з сім-карткою мобільного оператора «Київстар», з залишком на рахунку 25 грн., згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №5551 від 08.07.2014 року вартістю 90 гривень, гаманець з грошима у сумі 95 гривень, пластикова проїздна картка «Приватбанку», пластикова картка «Ощадбанку», пенсійне посвідчення, косметика. Після чого, ОСОБА_10 з місця вчинення злочину втік, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 210 гривень.                Окрім цього, 18 травня 2014 року близько 15 години 10 хвилин ОСОБА_10 , перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння, прийшов до квартири своєї знайомої ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_6 запросила ОСОБА_10 до кухні своєї квартири, де останній запропонував придбати у нього пилосос, мобільний телефон або позичити йому гроші. Зазначені пропозиції ОСОБА_6 відхилила та вийшла до спальної кімнати своєї квартири, залишивши ОСОБА_10 на кухні квартири. Після відмови ОСОБА_6 у ОСОБА_10 виник умисел на розбійний напад на потерпілу та позбавлення життя з метою заволодіння її майном. Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи з корисливим мотивом, ОСОБА_10 узяв на кухні кухонний ніж та пройшов до спальної кімнати квартири ОСОБА_6 з метою заволодіння її грошовими коштами та ювелірними прикрасами. Застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоров`я, ОСОБА_10 кухонним ножем навмисно наніс ОСОБА_6 12 ударів в область верхніх та нижніх кінцівок, вимагаючи при цьому передати йому гроші, тим самим спричинив їй колото-різані тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Внаслідок застосованого насильства, ОСОБА_6 зняла з себе та передала ОСОБА_10 дві золоті каблучки 585 проби вагою по 2 грами кожна, а ОСОБА_10 зірвав з її шиї два золотих ланцюжка 585 проби вагою 2 та 3 грами з золотим кулоном 585 проби вагою 3 грами. У цей час потерпіла ОСОБА_6 вирвавшись від ОСОБА_10 побігла до дверей квартири, проте, ОСОБА_10 наздогнав її та за волосся затягнув назад у спальну кімнату, де наніс їй два удари ножем у спину, чим спричинив легкі тілесні ушкодження, та один удар в область грудної клітини, чим спричинив їй тяжке тілесне ушкодження, продовжуючи при цьому вимагати гроші. 
		   Протиправними діями ОСОБА_10 потерпілій ОСОБА_6 були завдані тілесні ушкодження у вигляді одного колото-різаного поранення правової половини грудної клітини, розташоване в ділянці правої молочної залози, яке проникає в грудну порожнину та ускладнилось в своїй течії розвитком гемопневмотораксу, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, два колото-різані поранення грудної клітини, розташовані по задній поверхні груді, які не проникають в грудну порожнину, 12 колото-різаних ран, які розташовані на руках та ногах, відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів.
		   Продовжуючи свої протиправні дії ОСОБА_10 , погрожуючи позбавленням життя, дізнався від ОСОБА_6 код від сейфа, який знаходився у квартирі, та відчинивши його заволодів грошима в сумі 17000 гривень, що зберігались у сейфі. 
		   Потерпіла ОСОБА_6 , скориставшись тим, що ОСОБА_10 відкрив сейф та почав рахувати грошові кошти, що там знаходились, припинив наносити їй тілесні ушкодження, виповзла з квартири у під`їзд зазначеного вище будинку та покликала на допомогу сусідів, які викликали їй бригаду швидкої медичної допомоги. З причин, які не залежали від волі ОСОБА_10 його умисел на заподіяння смерті ОСОБА_6 не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_6  виповзла з квартири та в подальшому їй було надано своєчасно медичну допомогу. ОСОБА_10 побачивши, що потерпіла перебуває за межами квартири та покликала на допомогу сусідів, залишив місце скоєння злочину, заволодівши наступним належним потерпілій ОСОБА_6 майном, а саме ювелірними прикрасами: золотим ланцюжком 585 проби вагою 3 грама вартістю 1249 грн.50 коп.; золотим ланцюжком 585 проби вагою 2 грама вартістю 833 грн.; золотим кулоном 585 проби вагою 3 грама вартістю 700 грн.; золотою каблучкою 585 проби вагою 2 грама вартістю 882 грн.; золотою каблучкою 585 проби вагою 2 грама вартістю 768 грн.; грошовими коштами у сумі 17000 грн., а всього заволодів майном та грошима на загальну суму 21432 грн. 50 коп., якими у подальшому розпорядився на власний розсуд.                    В судовому засіданні обвинувачений свою провину за епізодом від 05 березня 2014 року із потерпілою ОСОБА_12 за ч.2 ст.186 КК України визнав в повному обсязі, надав суду покази за даним епізодом аналогічні викладеним в обвинувальному акті, фактичних обставин за даним епізодом не оспорював. З урахуванням даних обставин, враховуючі подану потерпілою ОСОБА_12 заяву, думку прокурора та позицію обвинуваченого, його захисника, у відповідності до ч. 3ст.349 КПК Українисуд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів у повному обсязі за епізодом по обвинуваченню ОСОБА_10 за ч.2ст.186 КК України, оскільки фактичні обставини вчиненого злочину ніким не оспорюються.
		   За даним епізодом обвинувачений суду пояснив, що в той день йшов по вулиці, побачив потерпілу ОСОБА_12 , яка заходила до під`їзду, на лавочці доставала ключі, підбіг до неї, штовхнув в голову, вихопив сумку та побіг. В сумці були гроші, ключі. Гроші забрав, сумку викинув.                                                         За епізодом від 18 травня 2014 року із потерпілою ОСОБА_6 за ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України, обвинувачений свою провину визнав частково. Вважав, що в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України, оскільки він не мав наміру вбивати потерпілу, лише залякував, використовуючи кухонний ніж з метою отримати від неї грошові кошти.
		   За даним епізодом обвинувачений суду пояснив, що було прохолодно, 18 травня 2014 року, він подзвонив у двері сусідці ОСОБА_6 , її він знає понад 20 років, конфліктів ніколи не було, спілкувались, заходив до неї часто, вона відкрила, пройшов до квартири, в кухні сиділи пили каву, він запропонував їй купити пилосос, вона відмовилась та сказала, що запропонує подругам, сама пішла до кімнати переодягтись. Він схопив на кухні на столі ніж та пішов за потерпілою, почав їй погрожувати, ніж тримав попереду себе та наказав їй знімати золото. Вона почала кричати, ударів він їй не наносив, вона віддала йому каблучки, а ланцюжки він сам зірвав з шиї, вона почала вибивати ніж, била рукою, по руці текла кров, вона сказала, що у неї є сейф біля вікна за диваном, побачив сейф та одразу звернув увагу, що потерпіла почала вставати та бігти, він схопив її посередні коридору та за волосся затягнув до спальні, почав вимагати від неї код від сейфу, коли вона повідомила код, то кинув ніж на диван. Сейф відкрив сам, там було 13.000  14.000 тисяч, одразу гроші не перераховував, побачив, що потерпіла вже біля дверей квартири, вона йшла не швидко, можливо їй було боляче, вона виходила кликати на допомогу, він відштовхнув її та побіг, вона залишилась стояти навколішках, у неї були порізи на кінцівках, приблизно 10-15, вона була вся у крові, десь на груді також були порізи. Він також був в крові, сходами хтось підіймався, чув, що потерпіла кричала біля дверей, а коли був вже на першому поверсі, почув як розбилось скло. В квартирі у потерпілої був приблизно біля години, події відбувались хвилин 15-20. Потім зустрівся зі своєю дівчиною ОСОБА_13 в с.Бабаї, передав їй приблизно 4000 гривень, пробув з нею 2 години, спілкувався на вулиці, золото заховав в с.Бабаї під колесом, потім мав намір його здати. Поїхав на базу відпочинку «Дружба» в С.Салтові, зняв будиночок та жив там 2 дні, потім подзвонив ОСОБА_13 , приїхала поліція та затримала його. Гроші витрачав на свої потреби, платив за таксі, купував вудочки, одежу, давав гроші ОСОБА_13 .. Чітко суму він не пам`ятає, приблизно 2 вудочки по 150 гривень, 5000 гривень вилучено при затриманні, 4000 гривень надавав ОСОБА_13 .. Також зазначав, що в день подій він вживав наркотичні засоби шляхом паління, прийшов до потерпілої з невеликою чоловічою сумочкою, в якій був паспорт, хоча зазвичай паспорт тримає вдома, після спричинення тілесних ушкоджень потерпілій додому не повертався. Наполягав на тому, що наміру вбивати потерпілу у нього не було, він лише її залякував, йому були потрібні гроші, тілесні ушкодження не наносив, потерпіла отримала їх в процесі боротьби та коли намагалась вибити ніж у нього з рук. Каявся у скоєному, просив його суворо не наказувати. 
		   Не зважаючи на часткове визнання провини обвинуваченим за епізодом від 18 травня 2014 року із потерпілою ОСОБА_6 , провина обвинуваченого підтверджується дослідженими в ході розгляду справи доказами.
		   Показами потерпілої ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що 18 травня 2014 року приблизно в 15 годин 10 хвилин, збиралась на зустріч із подругою, прийшов сусід ОСОБА_10 , знала його добре, навіть не допускала, що він може її вбити. Він запропонував купити у нього пилосос, потім мобільний телефон, вона відповіла, що нічого не потрібно, він пішов. Двері вона не зачиняла, обвинувачений повернувся та почав просили зайняти гроші, вона відмовила, їй подзвонила подруга та сказала, що чекає на неї, вона пішла до спальні та почала одягатись. Коли зайшов до спальні ОСОБА_10 із ножем в руках, вона була шокована, його очі були якісь дивні, скляні. Погрожуючи цим ножем, він наказав зняти з себе золото, вона зняла дві каблучки, а два ланцюжки з кулоном ОСОБА_10 зірвав з нею сам. Погрожував їй, що в живих не залишить, погрози вона сприймала реально, просила її не вбивати. Та не зважаючи, що ОСОБА_10 вже забрав золоті вироби, він наніс удар по лівій нозі, потім по руці, вона закривалась від його ударів руками, вся тремтіла, намагалась вибігти з квартири. ОСОБА_10 наздогнав її в коридорі, схопив її за волосся та затягнув в кімнату, вдарив двічі в спину ножем та один раз в груди, вона послизнулась, бо було дуже багато її крові на підлозі та впала, ОСОБА_10 впав разом із нею, потім встав та стояв над нею, погрожував. Оскільки ОСОБА_10 не припиняв своїх дій, намагаючись врятувати своє життя, сказала йому, що в тумбочці є гроші. Він відкрив тумбочку та побачив гроші, це була пенсія доньки, та побачив сейф. Обернувшись до неї та тримаючи в руках ножа почав вимагати код від сейфа, через свій страх та бажання жити сказала код, а коли побачила, що ОСОБА_10 відкрив сейф та почав рахувати гроші, розуміючи, що він відволікся від неї почала повзти до дверей, доповзла до дверей, підійнялась, відкрила їх та тримаючись за перила вийшла на сходовий майданчик, кричала, почала спускатись по сходах. Він вибіг за нею, хотів її затягти в квартиру, але вона кричала та розбила скло у вікні, чула що по сходах хтось підіймається, коли ОСОБА_10 пробіг повз неї вниз по сходах. 
		   Пояснила, що в тумбочці було 1100 гривень пенсії її доньки, не знає чи брав він ці гроші, чи ні, але зазначала, що в сейфі було 17.000 гривень на лікування доньки, яка потрапила у ДТП, також пояснила, що тривалий час вона перебувала на лікуванні, витрачала кошти на придбання ліків, у неї пробиті легені, на момент подій вона займалась наданням послуг з манікюру на дому, маркетингом. Тітка обвинуваченого відшкодувала їй 2000 гривень. Зазначені події негативно відобразились на її психологічному стані, сусід від якого вона не очікувала таких дій намагався її вбити, вона змушена вносити корективи в своє життя, дуже хвилювалась за свою доньку, яка могла залишитись сама. Просила задовольнити заявлений цивільний позов. Призначити покарання обвинуваченому у вигляді довічного позбавлення волі.
		   Показами свідка ОСОБА_14 , яка пояснила суду, що потерпіла її мати, приблизно о 12.00 годині 18 травня 2014 року вона пішла з дому в магазин, приблизно о 15.30 годині їй подзвонили та повідомили, що сусід намагався вбити її маму, вона поспіхом прибігла додому, мати вже не було, її відвезли до лікарні. Дзвонила їй сусідка з 4 поверху на ім`я ОСОБА_15 , вона ж повідомила їй, що саме сусід ОСОБА_16 хотів вбити маму. В під`їзді на 5 поверсі було розбито скло у вікні, квартира була замкнена, вона відкрила двері та побачила, що там нікого немає, сейф був відкритий, в ньому нічого не було, там мама зберігала золоті вироби, грошей вона не побачила, все було в крові, побачила ніж на ліжку, ближче до тумбочки де знаходився сейф. У неї сталася істерика та вона вибігла з квартири. Мама була в реанімації, дотепер отримує лікування, дуже важко пригадувати події того дня. 
		   Показами свідка ОСОБА_17 , яка суду пояснила, що вона працює на базі відпочинку, до неї звертався в травні 2014 року, в понеділок, дату не пам`ятає, обвинувачений ОСОБА_10 з метою винайняти будиночок, приїхав він приблизно в період часу з 07.30 до 08.00 години ранку, він був з маленькою сумкою, при ньому була вудочка, будь-яких тілесних ушкоджень вона не бачила, ознаків сп`яніння також, він був один, розплатився за оренду до п`ятниці, бачила у нього гроші по 200 гривень, приблизно загальну суму 6000 гривень, але це не точно, оскільки грошей було багато, бачила коли він з нею розраховувався. Як пояснив обвинувачений він бажає відпочити, порибалити, можуть приїхати його друзі, але вона його бачила в понеділок, вівторок, коли він виходив з будиночку, також бачила що горіло світло ввечері, а в середу його вже не бачила, в п`ятницю вона прийшла приймати будиночок. Обвинуваченого не було, в будинку були документи  паспорт, ключі, сумка маленька, вона подзвонила до поліції та їй повідомили, що людина заарештована. Відвезла слідчому паспорт та сумку.
		   Показами свідка ОСОБА_13 , яка пояснила суду, що вона із ОСОБА_10 зустрічалась, ОСОБА_6 знає як його сусідку. Дату точно не пам`ятає, але це було в період часу 22.30  23.00 вечора, до неї приїхав обвинувачений, хотів поговорити, але оскільки на той момент вони вже розірвали стосунки, вона не бажала його бачити. Він наполягав, вона зустрілась з ним, спілкувались приблизно хвилин 10, речей при ньому не було, одягнений був в світлу футболку та брюки, раніше вона їх у нього не бачила. Обвинувачений пропонував відновити стосунки, оскільки у нього є почуття, але вона заперечувала. Характеризувала ОСОБА_10 як надійну людину, вони не проживали спільно, але підтримували тісні стосунки, за час спілкування вона неодноразово залишала свою дитину з ним, але після того як він звільнився з роботи, вона вирішила припинити стосунки, оскільки їй потрібна була допомога. Також зазначала, що вона не бачила щоб обвинувачений вживав наркотичні засоби. Наполягала на тому, що грошей обвинувачений їй не давав. На наступний день вона дізналась про те, що він накоїв від працівників поліції, не бажала його навіть знати. Коли вони спілкувались казав, що має намір поїхати, дзвонив їй з незнайомого номера, вона запропонувала зустрітись, він погодився.
		   Показами свідка ОСОБА_18 , яка пояснила, що ОСОБА_10 її син, між сусідкою ОСОБА_6 та її сином були хороші стосунки, у них квартири поряд на одному поверху, вони спілкувались, він міг брати у неї в борг, міг їй продавати якісь речі, син підробляв на будівництві. Зазначала, що її син не вживає алкоголь та наркотики, але не заперечувала, що за її ініціативою він за 3 місяці до подій проходив лікування від наркотичної залежності у приватній клініці. У неділю того дня вона приблизно о 07.00 годині ранку пішла, син ще спав. Протягом дня вони телефонували один одному та син казав, що все гаразд. Ввечері за нею на роботу приблизно о 17.00 годині приїхали працівники поліції, забрали її додому, бачила небагато слідів крови на сходовому майданчику та по сходах тільки на 5 поверху. Паспорта сина в квартирі не було. Після зазначених подій привозила потерпілій гроші в сумі 2000 гривень, вона себе добре почувала, казала, що потрібно щось робити, у неї був макіяж на обличчі, вона не була в реанімації, пошкоджень на ній вона не бачила, а потім вона не бажала спілкуватись з нею та допомоги не приймала. 
		   Показами свідка ОСОБА_19 , що вона є тіткою обвинуваченого, ОСОБА_6 знає як сусідку свого племінника, про все що відбулось знає зі слів. До вказаної події вона часто бувала у сестри, знає, що племінник та потерпіла ОСОБА_6 часто спілкувались, у них не було конфліктів, не розуміє, що сталося. Підтвердила, що була із сестрою ОСОБА_18 в лікарні у потерпілої ОСОБА_6 , та зустріла їх нормально, казала, що не могла подумати, що таке може відбутись. ОСОБА_6 була в палаті з донькою, казала, що ОСОБА_10 вимагав гроші, про те що він хотів її вбити, не казала. Сама ОСОБА_6 казала, що ОСОБА_10 забрав гроші, приблизно 10.000 гривень, золоті вироби. В той день вона та її сестра привезли ОСОБА_6 гроші в сумі 3000  3500 гривень, потерпіла казала, що все потім, вийде з лікарні будуть розбиратись. В грудні 2013 року племінника лікували від наркотичної залежності. Дійсно після звільнення з роботи племінник до неї не звертався по гроші, оскільки знав, що вона відмовить, але мати його жаліла. Також зазначала, що коли приїхала до сестри, побачила розбите скло на майданчику між 4-5 поверхами, зі слів потерпілої знає, що саме вона його розбила, з метою привернути увагу людей, оскільки побоювалась, що ОСОБА_10 затягне її в квартиру. Від потерпілої знає, що ОСОБА_16 прийшов до неї та пропонував їй купити пилосос, вона відмовилась, але він стверджував, що знає про наявність у неї грошей, а коли дістав гроші з сейфу вибіг з квартири. Вважала, що мета у племінника була отримати гроші.
		   Окрім показів потерпілої та свідків, вина обвинуваченого підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами.                                    Протоколом огляду місця події від 18.05.2014 року та фото таблицями до нього, в ході якого під час огляду квартири потерпілої ОСОБА_6 , було виявлено та вилучено речі зі слідами крові та кухонний ніж зі слідами бурого кольору, який лежав на ліжку, що розташовано праворуч від комоду, поряд із шкатулкою. Із змісту протоколу вбачається, що при огляді спальної кімнати, а також в коридорі на всій поверхні підлоги маються наявні сліди боротьби та волочіння (том 2 а.с.1-25). 
		   Протоколом проведення слідчого эксперименту від 20.05.2014 року за участю ОСОБА_10 з відповідною фото таблицею до нього. Під час проведення слідчого експерименту обвинувачений зазначив на місце біля кута будинку по АДРЕСА_3 , де ним в покришці чорного кольору було заховано золоті вироби, якими він заволодів. В ході проведення відповідної слідчої дії в покришці було вилучено 2 золоті каблучки та 2 золотих ланцюжка (том 1 а.с.27-35). 
		   Протоколом проведення слідчого эксперименту від 30.05.2014 року за участю ОСОБА_10 з відповідною фототаблицею до нього, в ході якого він пояснив, що він прийшов до потерпілої ОСОБА_6 та запропонував їй придбати у нього пилосос, вона відмовилась, після чого він наніс їй тілесні ушкодження. При цьому, обвинувачений в квартирі показав де взяв ніж, але не зміг показати яким чином наносив тілесні ушкодження, посилаючись на те, що не запам`ятав, показав місце де знаходився сейф, як він ввів код, відкрив сейф та забрав кошти в сумі 13.000 гривень. Також пояснював, що на його вимогу потерпіла зірвала з себе та віддала йому два золотих ланцюжка та дві золоті каблучки. Коли він забирав гроші з сейфа, потерпіла побігла до вхідної двері та стала кричати про допомогу, після чого він вибіг з квартири та втік. (том 2 а.с.36-39);                                                            Протоколом пред`явлення речей для впізнання від 08.07.2014 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала кухонний ніж, яким обвинуваченим ОСОБА_10 їй було завдано тілесні ушкодження (том 2 а.с.41-43).
		   Протоколами пред`явлення речей для впізнання від 09.07.2014 року, відповідно до яких потерпіла ОСОБА_6 впізнала золоті вироби, які забрав у неї обвинувачений ОСОБА_10 , а саме 2 золоті каблучки та 2 золотих ланцюжка з кулоном (том 2 а.с.44-55);
		   Висновком судово-медичної експертизи №1448-С/14 від 10.07.2014 року (том 2 а.с.56-59), та висновком судово-медичної експертизи №1193-С/14 від 30.06.2014 року ( том 2 а.с.60-61) щодо потерпілої ОСОБА_6 , якими встановлено виявлені тілесні ушкодження у потерпілої, а саме: одне колото-різане поранення правої половини грудної клітини, розташоване в ділянці правої молочної залози, яке проникає в грудну порожнину та ускладнилось в свої течії розвитком гемопневмотораксу, яке відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя; два колото-різаних поранення грудної клітини, розташовані по задній поверхні груді, які не проникають в грудну порожнину, 12 колото-різаних ран, які розташовані на руках та ногах, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили за собою короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад 6 днів, але не більше 3-х тижнів. Не виключається, що вказані тілесні ушкодження могли бути спричинені клинком ножа, визнаного речовим доказом. Після отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_6  могла деякий час самостійно пересуватись.
		   Висновком судово-медичної експертизи №1130-С/14 від 21.05.2014 року відповідно до якого виявлено у ОСОБА_10 різану рану на правій руці, що виникла від дії гострого ріжучого предмету, та малоймовірне її утворення від падіння з висоти свого росту в момент затримання, по ступеню тяжкості віднесене до легких тілесних ушкоджень (том 2 а.с.62).
		   Висновком судово-медичної експертизи № 653-Ц/2014 від 07.07.2014 року, відповідно до якого на ножі, вилученому в ході огляду місця події, виявлена кров людини, в якій виявлено антиген А, тобто сліди крови могли піти від людини з груповою належністю крови А(ІІ) з ізогемагглютином анти-В, в тому числі й від ОСОБА_6 (том 2 а.с.64-68);    
		   Висновками судово-медичних експертиз №298-Ис/14 від 25.06.2014 року (том 2 а.с.70-71), № 307-Ис/14 від 02.07.2014 року (том 2 а.с.87-89), № 312-Ис/14 від 02.07.2014 року (том 2 а.с.90-92), №314-Ис/14 від 07.07.2014 року (том 2 а.с.93-95), №313-Ис/14 від 07.07.2014 року (том 2 а.с.96-98), №309-Ис/14 від 07.07.2014 року (том 2 а.с.99-101), №310-Ис/14 від 07.07.2014 року (том 2 а.с.102- 104), № 308-Ис/14 від 02.07.2014 року ( том 2 а.с.105-107), відповідно до яких на змивах з місця події, мобільному телефоні, окулярах, капцях жіночих, рушнику, фотоальбому, записній книжці виявлена кров людини, яка могла піти від людини з груповою належністю крови А(ІІ) з ізогемагглютином анти-В, в тому числі й від ОСОБА_6 ..
		   Висновком судово-товарознавчої експертизи № 6262 від 09.07.2014 року, якою встановлено загальну ринкову вартість ювелірних виробів, що склала станом на 18.05.2014 року  3732 гривні 50 копійок, якими заволодів ОСОБА_10 під час нападу на ОСОБА_6 ( том 2 а.с.108-113).
		   Висновком судової психологічної експертизи №14 від 31.10.2014 року із змісту якого вбачається, що потерпілою експерту надавались аналогічні пояснення наданим в судовому засіданні, при цьому експертом не зазначалось на те, що пояснення потерпілої є неправдивими, надуманими. Також в поясненнях експерту під час проведення дослідження потерпіла зазначала, що саме 17.000 гривень у неї було викрадено обвинуваченим та зазначені кошти не повернули. Під час подій які відбувались очі обвинуваченого були якісь дивні, але алкоголю вона не чула. За висновком експерта встановлено, що ситуація яка сталася є психотравмувальною для ОСОБА_6 , їй завдана моральна шкода, можливий (орієнтовно-рекомендований) розмір грошової компенсації за завдані їй страждання становить 864 МЗП (том 2 а.с.72-86).
		   Актом судово-психіатричної експертизи №535 від 13.06.2014 року відповідно до висновку якої ОСОБА_10 ознак психозу та слабоумства не виявляє, виявлено синдром залежності від опіоїдів та психостимуляторів, за своїм психічним станом може розуміти значення своїх дій та керувати ними, в період часу до якого відносить правопорушення перебував поза будь-яким хворобливим розладом психіки, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує ( том 2 а.с.125-127).                                            В ході судового розгляду також було оглянуто відеозапис під час проведення огляду місця події (том 1 а.с.26), слідчого експерименту (том 2 а.с.40). Після їх перегляду обвинувачений суду пояснив, що в той день він вживав наркотичні засоби шляхом куріння, під час подій у потерпілої ОСОБА_6 перебував в стані наркотичного сп`яніння.
		   Також в судовому засіданні було оглянуто речовий доказ  кухонний ніж, обвинувачений не заперечував проти того, що саме цей ніж він використовував під час нападу на ОСОБА_6 .. 
		   Оцінюючі отримані та досліджені в ході судового розгляду докази по справі в їх сукупності, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Покази свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , в частині того, що під час відвідування потерпілої в лікарні вони не бачили у неї тілесних ушкоджень та вона почувала себе добре, суд сприймає критично, оскільки такі покази суперечать матеріалам справи, отриманим тілесним ушкодженням, наявність яких встановлена відповідними висновками судово-медичних експертиз та показам потерпілої ОСОБА_6 , свідка ОСОБА_14 . Також, з урахуванням наданих показів потерпілої та свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , суд вважає, що саме 2000 гривень були надані потерпілій на відшкодування витрат на лікування. В ході розгляду справи будь-яких доказів щодо вилучення у обвинуваченого під час затримання коштів в сумі 5000 гривень не було надано, також суд враховує покази свідка ОСОБА_13 , яка категорично заперечувала проти отримання від обвинуваченого 4000 гривень. Також, що стосується розміру коштів, якими заволодів ОСОБА_10 , слід зазначити наступне. В ході розгляду справи обвинувачений ОСОБА_10 посилався на те, що чітко не пам`ятає скільки грошових коштів він забрав у потерпілої ОСОБА_6 , зазначав, що це можливо приблизно 13.000  14.000 гривень. Захисник обвинуваченого просила прийняти до уваги, що потерпіла в ході досудового розслідування та на початку судового розгляду заявляла саме про 13.000 гривень, якими заволодів обвинувачений, а тому невірно встановлено розмір коштів, яким заволодів обвинувачений, та будь-яких доказів з цього приводу потерплою не надано. 
		   В ході судового розгляду потерпіла наполягала на тому, що обвинувачений заволодів 17.000 гривень, про це також потерпіла зазначала в ході проведення щодо неї психологічної експертизи. Будь-яких доказів на спростування встановленої в ході досудового розслідування суми отриманих коштів отримано не було. Сам обвинувачений чітко не зміг зазначити кількість коштів, якими він заволодів. Тому суд вважає, що розмірі коштів, якими заволодів обвинувачений складає саме 17.000 гривень.
		   Стороною захисту зазначено на необхідність за епізодом від 18.05.2014 року щодо потерпілої ОСОБА_6 виправдати обвинуваченого за ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України, оскільки показання обвинуваченого є стабільними, він зазначає, що не мав намір вбивати потерпілу, лише переслідував мету отримання коштів, ножові поранення обвинуваченим були нанесені не навмисно, а в процесі боротьби. Після того, як обвинуваченим було відкрито сейфа та отримано кошти, він одразу вибіг з квартири, не зважаючи на те, що потерпіла була вже знесилена, виповзала з квартири та нічого не заважало її підзахисному довести свій умисел на вбивство до кінця. Також просила врахувати, що відповідно до позиції викладеної в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року за №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» щодо кваліфікації дій за ст.115 та за ст.187 КК України, така кваліфікація дій відбувається лише у випадку, якщо це призвело до смерті потерпілого. В даному випадку дії обвинуваченого не підлягають додаткової кваліфікації за ч.2 ст.15, ст.115 КК України, оскільки має місце замах на вбивство, який на думку сторони захисту не утворює відповідної сукупності. 
		   Суд не погоджується із доводами сторони захисту щодо невірної кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_10 за епізодом від 18.05.2014 року щодо потерпілої ОСОБА_6 та позицією щодо необхідності виправдати обвинуваченого за ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України.         Відповідно до частини першої статті 15 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення відповідного злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Згідно з частиною другою статті 24 КК України умисел є прямим, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
		   Відповідно до вимог ч.2 ст.15 КК України замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. 
		   Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.02.2003 року за №2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» особа, яка добровільно відмовилась від убивства потерпілого або заподіяння шкоди його здоров`ю, підлягає кримінальній відповідальності лише за умови, що фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину. 
		    Якщо ж відмова мала місце вже після вчинення дій, які особа вважала за необхідне виконати для доведення злочину до кінця, але його не було закінчено з причин, що не залежали від її волі, діяння належить кваліфікувати відповідно до ч. 2 ст. 15 КК України, як закінчений замах на злочин, який особа бажала вчинити. При цьому треба мати на увазі, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).    
		   Відповідно до п.10 зазначеної Постанови за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, як учинене з корисливих мотивів умисне вбивство кваліфікується в разі, коли винний, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв`язку з цим матеріальні блага для себе або інших осіб (заволодіти грошима, коштовностями, цінними паперами, майном тощо), одержати чи зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов`язків (одержати спадщину, позбавитися боргу, звільнитися від платежу тощо) або досягти іншої матеріальної вигоди. При цьому не має значення, чи одержав винний ту вигоду, яку бажав одержати внаслідок убивства, а також коли виник корисливий мотив - до початку чи під час вчинення цього злочину.
		 У разі вчинення умисного вбивства під час розбійного нападу дії винного кваліфікуються за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за ч. 4 ст. 187 КК України. 
		   В даному випадку обвинувачений ОСОБА_10 намагаючись позбавити життя ОСОБА_6 , переслідував саме корисливу мету, заволодіти майном чи коштами потерпілої, достовірно розумів, що вона його сусідка, яка його знає, та зможе повідомити про його дії до правоохоронних органів. Також, після завдання перших ударів потерпілій та отримання золотих виробів обвинувачений своїх дій не припинив, продовжував погрожувати вбити потерпілу, яка сприймала погрози реально, просила її не вбивати, а коли остання намагалась вибігти, зупинив її в коридорі, затягнув за волосся в квартиру та наніс ножем два удари в спину та удар в грудну клітину, про що свідчила як потерпіла в судовому засіданні, свідчать дані огляду місця події, яким встановлено наявність слідів волочіння та боротьби в коридорі та спальні та не заперечувалось обвинуваченим в частині того, що він дійсно за волосся затягнув потерпілу в спальню. Коли потерпіла вже лежала на підлозі у своїй крові ліворуч від ліжка, була знесилена, обвинувачений погрожуючи вбити, бачив, що потерпіла не може підвестись, дізнався від неї код сейфу, що знаходився праворуч від ліжка, пройшов до нього, відкрив та почав перелічувати кошти, відволікся, не бачив коли потерпіла намагалась встати та почала повзти до дверей, але потім побачив, що потерпіла намагається втекти, знову мав намір її зупинити, про що він зазначав в судовому засіданні, вибіг на сходовий майданчик, але лише внаслідок того, що потерпіла встигла виповзти в коридор, відкрила двері, почала тримаючись за перила сходів спускатись по під`їзду, при цьому кричала, та з метою привернути до себе увагу розбила скло у вікні, та обвинувачений почув, що сходами хтось підіймається, вибіг з квартири, пробіг повз потерпілу та залишив місце події. 
		   При цьому, також про спрямованість умислу обвинуваченого свідчать: тривалість дій обвинуваченого, неодноразові висловлювання погроз позбавити життя потерпілу, кількість та спрямованість завданих ножових поранень потерпілій, завдання 12 поранень, три з яких в спину та грудну клітину, знаряддя злочину, яким є кухонний ніж з довжиною клинка 15 см, стан потерпілої, яка була знесилена, і не маючи змоги пересуватись стоячи, лише повзла, втратила велику кількості крові, що бачив обвинувачений. 
		   На думку суду такі дії обвинуваченого свідчать про наявність умислу на вбивство потерпілої, оскільки ним було виконано усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки ОСОБА_10 завдавши ряд тілесних пошкоджень від яких потерпіла була знесилена та не мала сил підвестись, відволікся від неї, перераховуючи кошти, втратив пильність, що врешті надало можливість потерпілій виповзти в коридор, відкрити двері та тримаючись за перила сходів спуститись по під`їзду, кликати на допомогу, розбити скло, що й позбавило його можливості довести свій умисел до кінця. 
		   З урахуванням досліджених в ході розгляду справи доказів, суд вважає, що вина обвинуваченого доказана, та йогодії за епізодом від 05.03.2014 року щодо потерпілої ОСОБА_12 слід кваліфікуватиза ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілого, за епізодом від 18.05.2014 року щодо потерпілої ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України, як замах на умисне вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині з корисливих мотивів та за ч.4 ст.187 КК України, як розбій, напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.        
		   При визначенні видута міри покарання ОСОБА_10 суд враховує ступінь тяжкості кримінальних правопорушень, що відносяться до тяжких та особливо тяжких злочинів, а також відомості які характеризують його особу. Судом враховується, що обвинувачений на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває, але в той же час обвинувачений в ході розгляду справи повідомляв, що вживав наркотичні засоби, за результатами проведеної судово-психіатричної експертизи та судово-наркологічної експертизи встановлено синдром залежності від опіоїдів та психостимуляторів, зловживання алкоголю без залежності,раніше обвинувачений в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризувався задовільно, як особа, що періодично зловживає алкоголем, не працював, не одружений, дітей немає. Також враховується, що потерпіла та її представник просили призначити покарання у вигляді довічного позбавлення волі.
		   За епізодом від 05.03.2014 року щодо потерпілої ОСОБА_12 за ч.2 ст.186 КК України обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до вимог ст.66 КК України суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. 
		   За епізодом від 18.05.2014 року щодо потерпілої ОСОБА_6 за ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115, ч.4 ст.187 КК України, обставин, що пом`якшують покарання судом не встановлено, обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого відповідно до ст. 67 КК України, суд вважає вчинення злочину у стані наркотичного сп`яніння. 
		   Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що підлягає призначенню покарання у вигляді позбавлення волі. При вирішенні питання про термін покарання судом враховується, що відповідно до вимог ч. 3 ст.68 КК України за вчинення замаху на злочин строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, а відповідно до ч.4 ст.68 КК України довічне позбавлення волі за вчинення готування до злочину та вчинення замаху на злочин не застосовується, крім випадків вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, передбачених устаттях 109-114-1, проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених устаттях 437-439,частині першійстатті 442 тастатті 443цього Кодексу.
		   При призначенні покарання за злочини, вчинені обвинуваченим ОСОБА_10 суд, призначивши покарання за кожний злочин окремо, відповідно до вимог ч.1ст.70 КК України, вважає за необхідне застосувати принцип часткового складення покарань, призначених за окремі злочини.
		    З обвинуваченого підлягають стягненню суми витрат на проведення експертиз в рамках провадження.
		   Відповідно до вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		   Згідностатті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам, а також майну фізичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно достатті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		   Прокурором в ході розгляду справи було заявлено цивільний позов в інтересах держави щодо відшкодування витрат на лікування потерпілої ОСОБА_6 в ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім.В.Т. Зайцева». Обвинувачений проти задоволення зазначеного позову не заперечував, позов визнав. Загальна сума витрат на медичне обслуговування потерпілої склала 15557 гривень 93 копійки, зазначена сума підтверджена відповідною довідкою від 28.11.2014 року за №1079. Враховуючи досліджений доказ, суд вважає, що позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.
		   Потерпілою ОСОБА_6 в ході розгляду справи було заявлено цивільний позов про відшкодування завданої матеріальної шкоди, моральної шкоди, компенсації втрати частини доходів. Потерпіла просила стягнути з обвинуваченого завдану матеріальну шкоду в сумі 22000 гривень, в обґрунтування зазначеної суми зазначала, що обвинуваченим було викрадено у неї 17000 гривень, це гроші, які перебували в сейфі, а також 5000 гривень  це витрати, що були понесені нею на лікування. 
		   Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог.
		    Суд вважає, що в цій частині вимоги позову підлягають частковому задоволенню, з обвинуваченого підлягає стягненню матеріальна шкода на суму 15000 гривень (17000 гривень розмір шкоди встановлений в ході судового розгляду з урахуванням 2000 гривень, що були відшкодовані рідними обвинуваченого). Будь-яких доказів понесених витрат на лікування на загальну суму 5000 гривень потерпілою та її представниками надано не було, в надані таких доказів суду не обмежувались, у зв`язку із чим вимоги в цій частині задоволенню не підлягають. 
		   Також, потерпілою заявлено вимогу щодо стягнення з обвинуваченого втраченого заробітку внаслідок втрати загальної працездатності в розмірі 14 мінімальних заробітних плат в сумі 17052 гривні, з наведеного в позові розрахунку вбачається, що потерпіла обраховує зазначену суму виходячи з розміру мінімальної заробітної плати в сумі 1218 гривень помножену на 14 місяців. 
		   Відповідно до вимог ч.1, 2 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.
		   В даному випадку потерпілою та її представниками суду не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що потерпіла на момент вчинення кримінального правопорушення не працювала, а також щодо підтвердження періоду непрацездатності. З урахуванням зазначеного, суд вважає, що вимоги позову в цій частині задоволенню не підлягають.
		   Окрім цього, потерпіла просила стягнути з обвинуваченого моральну шкоду, розмір якої визначила в 1.052.352 гривень. В обґрунтування зазначеної суми потерпіла посилалась на відповідний висновок експерта №14 від 31.10.2014 року (том 2 а.с.72-86). Зазначала, що внаслідок дій обвинуваченого вона тривалий час знаходилась на стаціонарному лікуванні, відчувала фізичний біль, тривалу за часом операцію та післяопераційне лікування, тривалий час на мала можливості самостійно пересуватись, оскільки було значно знижено показник гемоглобіну. Також, після цих подій вона постійно пригадує той день, внаслідок отриманої психологічної травми не може повернутись до нормального життя, не може повернутись до своєї квартири, навіть прийняла рішення її продати, оскільки лише зайшовши до під`їзду будинку, одразу згадала події того дня та втратила свідомість. Тобто, внаслідок дій обвинуваченого вона змушена змінювати свої життєві зв`язки, відновлення яких потребує значних психологічних зусиль. Постійно відчуває страх, боїться всіх алкоголіків, наркоманів, вживає заспокійливе. Із змісту зазначеного висновку вбачається, що потерпіла бажає щоб обвинувачений отримав покарання максимально передбачене законом, гроші її не цікавлять, але при цьому моральна компенсація потрібна для відновлення здоров`я, оскільки її стан значно погіршився.                    
		   Згідно п.5Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підставцивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача тавини останнього в її заподіянні.                                        Враховуючи викладені доводи потерпілої щодо заявлених вимог на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що внаслідок дій обвинуваченого змінився уклад життя потерпілої, вона дійсно відчуває тривогу та хвилювання за себе, свою доньку, змушена витрачати час на лікування та відновлення стану свого здоров`я. Моральна шкода потерпілій завдана незаконними винними діями ОСОБА_10 , які перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із завданою шкодою. За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та підтверджені відповідним висновком експерта. При визначенні розміру моральної шкоди до відшкодування суд враховує доводи викладені в висновку експерта, також дані про особу обвинуваченого, який не працює, не одружений, дітей не має, у нього відсутнє будь-яке майно на праві власності, керуючись принципом добросовісності і розумності цивільних правовідносин, співмірності заявлених вимог, вважає за необхідне задовольнити вимоги позову щодо відшкодування моральної шкоди частково на суму 500.000 гривень. 
		   Питання речових доказів підлягає вирішенню в порядку встановленому ст.100 КПК України.
		   
		     На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 374, 376 КПК України, судова колегія,-
		У Х В А Л И Л А:
		    ОСОБА_20  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.186, ч.4 ст.187, ч.2 ст.15, п.6 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання:
		За ч.2 ст.186 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі;
		За ч.4 ст.187 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна;
		За ч.2 ст.15 п.6 ч.2 ст.115 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		   На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складення призначених покарань остаточно призначити покарання у вигляді 14 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		   Строк відбуття покарання ОСОБА_10 обраховувати з 20 травня 2014 року, з моменту фактичного затримання.
		   Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_10 термін попереднього ув`язнення в рамках даного кримінального провадження відповідно до вимог ст.72 ч.5 КК України за період з 20 травня 2014 року, з моменту затримання по день набрання вироком законної сили.
		   Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_10 у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань Державної пенітенціарної служби України в Харківській області (№27) залишити без змін до набрання вироком законної сили.
		   Цивільний позов прокурора задовольнити. Стягнути з ОСОБА_10 на користь держави в особі ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім.В.Т. Зайцева» (ЄДРПОУ інституту 02012154, Банк  Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, розрахунковий рахунок 31255201101468) витрати на лікування потерпілої ОСОБА_6  в сумі 15557 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 93 копійки. 
		   Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_6  завдану матеріальну шкоду в сумі 15000 гривень, завдану моральну шкоду в сумі 500000 гривень, а всього 515000 (п`ятсот п`ятнадцять) тисяч гривень. В іншій частині вимог відмовити.
		   Стягнути з ОСОБА_10 судові витрати на користь держави /код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м.Харкова/ за проведення судової дактилоскопічної експертизи №79 від 14.03.2014 року в сумі 737 гривень 10 копійок, судової психологічної експертизи №14 від 31.10.2014 року в сумі 2447 гривень 20 копійок, а всього 3184 (три тисячі сто вісімдесят чотири) гривні 30 копійок. 
		   Стягнути з ОСОБА_10 судові витрати на користь держави за проведення Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім..Засл.проф.М.С.Бокаріуса судово-товарознавчої експертизи №5551 від 08.07.2014 року в сумі 147 гривень 60 копійок, за проведення судово-товарознавчої експертизи №6262 від 09.07.2014 року в сумі 393 гривні 60 копійок, а всього 541 (п`ятсот сорок одну) гривню 20 копійок.
		   Речові докази: - золотий ланцюжок 585 проби вагою 3 грама, золотий ланцюжок 585 проби вагою 2 грама, золотий кулон 585 проби вагою 3 грама, золоту каблучку 585 проби вагою 2 грама, золоту каблучку 585 проби вагою 2 грама, що були передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_6 вважати переданими за належністю;
		   - змиви крові, кухонний ніж, записну книжку, рушник махровий, марлеву пов`язку, окуляри, тапки та жіночій одяг, що мають сліди бурого кольору, та знаходяться в камері збереження речових доказів Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, - знищити;
		   - фотоальбом, мобільний телефон «Самсунг» , що знаходяться в камері збереження речових доказів Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, - повернути потерпілій ОСОБА_6 ;
		   - ДВД диски з відеозаписом слідчих дій огляду місця події та слідчого експерименту, зберігати в матеріалах провадження. 
		   Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Харкова.
		 
		Головуючий: суддя                                  ОСОБА_1 
		Судді колегії                                         ОСОБА_2 
		                                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...