Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а/2312/4564/11 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 19.08.2011. Зареєстровано: 05.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 07.04.2017.
Дата набрання законної сили: 20.08.2011
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №2-а/2312/4564/11
		 
		                                                             П О С Т А Н О В А
		                                                   І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И
		09 серпня 2011 року  суддя Маньківського районного суду Черкаської області Маренюк В.  Л., розглянувши порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобовязання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни,
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач 26.07.2011 року звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача про стягнення щомісячної соціальної допомоги дітям війни. Підставою для звернення вважає те, що він, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни" є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України № 2195- ІV дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Законами України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки зупинялась дія ст.6 Зазначеного Закону. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 6 рп / 2007 від 9 липня 2007 року (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є не конституційним) положення, зокрема Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік" пункт 12 статті 71, яким зупинено дію статті 6 Закону України № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року. Рішення Конституційного Суду в цій справі має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів, у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Позивач просить визнати діяння (бездіяльність та відмову) відповідача щодо нарахування і виплати несплаченої йому державної соціальної допомоги, як дитині війни (30 % надбавки до пенсії за 2007 2010 р.р.) незаконними та зобовязати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену йому, як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку.
		Представником відповідача до суду подано заперечення на позов.
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до частково задоволення, виходячи з наступного:
		Позивач має статус «Дитини війни»і у відповідності до статусу та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної допомоги, а саме, підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 19.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 22.05.2008 року, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 111 цього Закону було зупинено. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року за № 6рп\2007 року, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч.2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч.1 ст. 66, пп. 7, 9, 12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46, ст. 71, ст. 98,101,103,111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням ст. 111 цього Закону. Також, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10рп\2008 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»(справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними.
		Рішення Конституційного Суду України є обовязковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим. Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішень щодо неконституційності Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік»мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто, нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.
		Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. В той же час названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином дія даної норми не може поширюватися на спірні правовідносини, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни»розмір передбачених ним соціальних виплат визначається у відповідності до розміру мінімальної пенсії за віком. Таким чином, у 2009 році та у 2010 році дія ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений ЗУ Про соціальний захист дітей війни, має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України, в даному ж випадку конституційні права позивача були обмежені.
		Згідно ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Стаття 8 Конституції України встановлює, що норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно правовими актами.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідач будь-яких дій, повязаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 ЗУ Про соціальний захист дітей війни у 2009 та 2010 роках не здійснював, а також не проводив виплату в повному обсязі. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасної виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України Про соціальний захист дітей війни 
		За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими дії відповідача щодо застосування положення ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст. 46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
		Особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Також, суд вважає, що не заслуговують на увагу доводи про невизначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обовязок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни.
		Пенсійний фонд України діє у відповідності Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обовязок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»обґрунтовано покладено на відповідача по справі, але він не вчинив жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що відповідач не виконали своїх повноважень без поважних причин.
		Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань перед позивачем. Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
		Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Враховуючи обставини справи та надані суду письмові докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково, а саме, в частині задоволення вимог щодо визнання відмови відповідача у нарахуванні та виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною; а також нарахування та виплату недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 26 січня 2011 року по 26 липня 2011 року включно, з врахуванням раніше проведених виплат, тобто в межах строку позовної давності, а позовні вимоги поза межами строку позовної давності у відповідності до вимог ч.1 ст. 100 КАС України слід залишити без розгляду. 
		Вимоги позивача в частині зобовязання відповідача нараховувати йому щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в подальшому при нарахуванні пенсії, суд вважає, такими, що не підлягають до задоволення, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, зокрема, вирішуючи спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулась з позовом, субєктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також зясувати наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Позовні вимоги, щодо захисту права, яке могло б виникнути у майбутньому і щодо якого невідомо, чи виникло б таке право, не можуть бути задоволені судом. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 22 Конституції України, ст.ст.11, 69-71, 99, 100, 122, 160, 162, 183-2, 186 КАС України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», суддя
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково. 
		Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі ОСОБА_1 у виплаті недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком протиправною з 26 січня 2011 року по 26 липня 2011 року включно.
		Зобовязати Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»починаючи з  26 січня 2011 року по 26 липня 2011  року включно, з урахуванням раніше проведених виплат за вказаний період та з урахуванням зміни прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб.
		Позовні вимоги в частині зобовязання Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі  в нарахувані та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленому ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування»поза межами строку позовної давності - залишити без розгляду.
		В решті позовних вимог відмовити. 
		Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом  10 днів з дня її отримання сторонами, однак в силу ст. 256 КАС України підлягає до негайного виконання.
		 
		Суддя                                   В.  Л.  Маренюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...