Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 820/19449/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 06.04.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		7 березня 2017 року                                                                                           м. Київ
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі: 
		головуючогоГриціва М.І.,суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., за участю: секретаря судового засідання Ключник А.Ю.,
		                   представників: позивача - Блажка Р.П., Сердюкової І.В.,
		                        відповідача - Морозова П.В., -
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного акціонерного товариства «Лугцентрокуз ім. С.С. Монятовського» (далі -Товариство) до державної податкової інспекції у м. Сєверодонецьку Головного управління Міндоходів у Луганській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області, державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - ДПІ) про визнання бездіяльності протиправною і стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ),
		встановила:
		У грудні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання до органу державної казначейської служби висновку про повернення позивачу суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 20 288 275 грн та стягнути цю суму з Державного бюджету України.
		Фактичними підставами заявлених вимог стали такі обставини.
		У період з 5 по 19 червня 2014 року на підставі направлення від 5 червня 2014 року № 173 та наказу від 5 червня 2014 року № 430 посадові особи ДПІ провели документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування Товариством від'ємного і позитивного значень різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних звітних (податкових) періодах за березень 2013 року та бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень, липень, листопад 2013 року. За наслідками цієї перевірки було складено акт від 26 червня 
		2014 року № 1058/12-34-15-03/25/13392898, за висновками якого відображений у деклараціях Товариства ПДВ за березень 2013 року у сумі 816 232 грн, за квітень 2013 року - 1 741 360 грн, за липень 2013 року - 300 091 грн, за листопад 2013 року - 1 286 679 грн підлягає бюджетному відшкодуванню. Були встановлені порушення платником податку вимог пункту 198.6 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4052/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 198 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пунктів 200.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4068/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.3 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21353/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 200 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК), що призвели до завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ у розмірі 92 316 грн 74 коп. та до завищення від'ємного значення на загальну суму   92 316 грн 74 коп., а також вимог пунктів 200.3 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_21353/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.4 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4073/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 200 ПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2016_02_01/pravo1/T102755.html?pravo=1>, що спричинили завищення суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів на загальну суму ПДВ у розмірі 853 грн.
		Харківський окружний адміністративний суд постановою від 25 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, задовольнив позов частково: визнав протиправною бездіяльність ДПІ щодо неподання нею до органу державної казначейської служби висновку про повернення Товариству бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 19 830 818 грн 52 коп. та постановив стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетне відшкодування ПДВ у сумі 19 830 818 грн 52 коп., у тому числі за: листопад 2013 року - 1 194 362 грн 26 коп., квітень 2013 року - 999 147 грн, липень     2013 року - 300 091 грн, квітень 2014 року - 5 174 499 грн 26 коп., травень   2014 року - 7 520 391 грн, червень 2014 року - 4 642 328 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Вищий адміністративний суд України ухвалою від 2 березня 2016 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого     2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від      28 квітня 2015 року залишив без змін.
		Не погоджуючись із таким рішенням суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування цим судом статті 200 ПК та положень Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок), за подібних правовідносин. 
		Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права заявник посилався на рішення Вищого адміністративного суду України від 9 грудня 2015 року, 13 січня 2016 року (справи                              №№ К/800/12197/13, К/9991/7087/12 відповідно), в яких суд, посилаючись на правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду України від 
		16 вересня та 2 грудня 2015 року, дійшов іншого, протилежного за змістом і значенням висновку.
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав заяву про перегляд і навів доводи, подібні до наведених в заяві. Представники позивача заперечили вимоги заяви, вважають будь-яке втручання в оспорене рішення суду касаційної інстанції недоцільним і недоречним, оскільки на час перегляду цього рішення стаття 200 ПК щодо порядку повернення сум бюджетного відшкодування зазнала змін, згідно з яким для повернення сум бюджетного відшкодування висновку органу державної податкової служби із зазначенням суми, що підлягають відшкодуванню з бюджету, не потрібно. 
		Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України заслухала пояснення осіб, що беруть участь у справі, перевірила наведені у заяві та запереченнях на неї доводи і дійшла висновку про таке.
		Спори щодо права, підстав та порядку повернення сум бюджетного відшкодування, який виник у часі наближено до спірних правовідносин, розв'язання якого ґрунтувалося на положеннях податкового законодавства, неоднаковість застосовування яких стверджується в заяві, раніше неодноразово були предметом перегляду Верховного Суду України в рамках забезпечення єдиного (однакового) підходу до розуміння та застосування одних і тих самих норм матеріального права, які за подібних правовідносин застосувалися по-різному. У цих рішеннях були проаналізовані положення податкового законодавства, що регулюють порядок повернення сум бюджетного відшкодування, і в аспекті конкретного правозастосування був сформульований відповідний правовий висновок.
		Зокрема, в постановах від 16 вересня, 2 грудня 2015 року (справи        №№ 21-881а15, 21-2650а15 відповідно) Верховний Суд України зазначив таке. 
		Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК  бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
		Послідовність дій державних органів щодо відшкодування з Державного бюджету України (бюджетного відшкодування) ПДВ врегульована у           статті 200 ПК. 
		За пунктом 200.7 цієї статті платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації 
		Згідно з абзацом другим пункту 200.15 статті 200 ПК після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової  служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
		Порядком визначено механізм взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування ПДВ. 
		За змістом пункту 9 Порядку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку орган державної казначейської служби перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування ПДВ з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку, відкритий  в обслуговуючому банку.
		На підставі наведеного нормативного регулювання був зроблений висновок, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури і на умовах, установлених 
		статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації і заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. 
		Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування або окремо від здійснення такого контролю. 
		Наголошено також на тому, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а звідси -  суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
		Підсумовуючи сказане, колегія суддів визнала помилковими рішення судів про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ, позаяк така вимога не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. Правильним механізмом є (може бути) вимога про зобов'язання контролюючого органу виконати покладені на нього Законом і підзаконними актами обов'язки щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
		У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій прийняли рішення із правозастосовними висновками, які відрізняються від правової позиції Верховного Суду України. Понад те, суд касаційної інстанції зазначив, що відступає від правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України.
		За абзацом другим частини першої статті 2442 КАС висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Водночас ця норма права передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
		В оскарженій ухвалі суд касаційної інстанції фактично не навів мотивів, з огляду на які відійшов від зазначеної вище правової позиції Верховного Суду України. Такими мотивами, принаймні, можуть бути наслідки зіставлення характеру (змісту) спірних правовідносин та казусів (правових ситуацій), на підставі яких була сформульована правова позиція Верховного Суду України; час виникнення зазначених правовідносин, умови їх дії та існування; відсутність/наявність між ними істотного часового розриву; стабільність/змінність нормативного регулювання відносин, щодо яких виник спір, і тих, що були підставами для формування правового висновку; відсутність/настання ґрунтовних змін в суспільному, економічному житті країни, за буття яких сформульована правова позиція Верховного Суду України почала обмежувати та/чи дезорієнтувати в питаннях забезпечення однакового застосування норм матеріального права; або ж в межах конкретних фактичних обставин справи виявлені обставини, які існували на час формулювання правового висновку, але містять у собі ознаки, які не охоплюються трактуванням Верховного Суду України, та є необхідними і достатніми для прийняття іншого, зокрема, й такого, як оспорене, судового рішення.
		Оскільки у справі, що розглядається, таких мотивів не наведено, а рішення судів попередніх інстанцій суперечать вимогам податкового законодавства та зазначеній вище правовій позиції Верховного Суду України, вони не можуть залишатися в силі, а підлягають скасуванню.
		За підпунктами «а», «б» пункту 2 частини другої статті 243 КАС у разі задоволення заяви з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої         статті 237 цього Кодексу, суд має право скасувати судове рішення (судові рішення) та ухвалити нове судове рішення чи змінити судове рішення; скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що було помилково скасовано судом апеляційної та/або касаційної інстанції. 
		Прийняти одне із рішень, передбачених цими процесуальними нормами, колегія суддів позбавлена можливості, позаяк суди попередніх інстанцій не встановили всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а Верховний Суд України відповідно до визначених йому главою 3 розділу IV КАС повноважень не має права встановлювати зазначені обставини та досліджувати докази у справі. 
		Так, суди не з'ясували, чи відповідали подані Товариством документи на повернення сум бюджетного відшкодування формі, визначеній центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; чому ДПІ не виконала своє зобов'язання подати органу, який здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету; через які причини не був поданий такий висновок, яка їх правова природа тощо. Лише після встановлення цих та інших обставин, які мають суттєве значення для вирішення справи, можна дійти висновку щодо правомірності або протиправності дій чи бездіяльності ДПІ.       
		Після скасування всіх постановлених у справі судових рішень її слід направити на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно зважити на наведене та постановити законне й обґрунтоване судове рішення.     
		Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів»,  статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України
		постановила:
		Заяву державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити частково. 
		Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від          28 квітня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 2 березня 2016 року скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		ГоловуючийМ.І. Гриців
		Судді:О.Ф. Волков
		О.В. Кривенда
		О.Б. Прокопенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...