Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 665/1654/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 05.04.2017. Зареєстровано: 06.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2017.
Дата набрання законної сили: 05.04.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		Єдиний унікальний номер судової справи: 665/1654/16-к
		Справа № 11кп/791/348/17 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1  
		Категорія вирок ст. 121 ч.1 КК України Доповідач  ОСОБА_2 
		 
		 
		У Х В А Л А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 квітня 2017 р.
		 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі :
		 Головуючого ОСОБА_2 
		 Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 секретар ОСОБА_5 
		 З участю прокурора ОСОБА_6 
		 Захисника ОСОБА_7    
		 Обвинувачена ОСОБА_8  
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні матеріали кримінального провадження № 12016230250000386за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 06 лютого 2017 року відносно  ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Першокостянтинівка Чаплинського району, Херсонської області, громадянки України, з неповною середньою освітою, не заміжньої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженої 25.09.2014 року Чаплинським районним судом за ч. 1 ст. 121 КК України до п`яти років позбавлення волі, відповідно до ст.ст. 75,76 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, з встановленням іспитового строку тривалістю 3 роки, обвинуваченої у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
		встановила:
		 Цим вироком  ОСОБА_8 визнано невинуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та виправдано за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою скасувано та звільнено її з-під варти в залі суду.
		   Вирішено питання про речові докази.
		Органом досудового слідства  ОСОБА_8  обвинувачується у тому, що 14.06.2016 року близько 22 годин 30 хвилин вона, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого проживання у будинку АДРЕСА_1 , в ході сварки, на грунті раптово виниклих неприязних стосунків, діючи умисно, переслідуючи мету заподіяння тілесних пошкоджень, нанесла своєму співмешканцю ОСОБА_9 кухонним ножем один удар в район черева, спричинивши останньому згідно висновку експерта № 118/К-к проникаюче колото-різане поранення животу (рана 2 см нижче пупка) з наскрізним ушкодженням петлі тонкого кишечника і евентрацією, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
		Дії ОСОБА_8 органом досудового слідства кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		   Суд, виправдовуючи  ОСОБА_8 , за цим обвинуваченням, зазначив, що в її діях відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки ОСОБА_8 зазнала суспільно небезпечного посягання з боку потерпілого ОСОБА_9 , яке створювало реальну загрозу її життю, не маючи через раптовість посягання, обмежений вільний простір кімнати та фізичну перевагу потерпілого іншої можливості зупинити його дії, скориставшись своїм правом на застосування захисту шляхом заподіяння фізичної шкоди нападнику, використала ніж, який був у неї в руках, що відповідають вимогам ст. 36 КК України. 
		   В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні порушено питання про скасування вироку щодо ОСОБА_8  у зв`язку з невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням кримінального закону, необґрунтованим їх виправданням. Зокрема зазначає, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки. При цьому не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності. Суд допустив порушення ст. 374 КПК України, при наявності суперечливих доказів, не дав належної юридичної оцінки показанням потерпілого, свідків, а також доказам, на які вони посилались в судовому засіданні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та постановленим незаконного виправдувального вироку. Вважає, що суд фактично здійснив перекваліфікацію кримінального правопорушення, за яким обвинувачується ОСОБА_8 з ст. 121 ч.1 КК України на ст. 124 КК України, а саме навів аналіз відсутності складу кримінального правопорушення передбаченого ст.124 КК України в діях ОСОБА_8 . Просить вирок Цюрупинського районного суду від 06.02.2017 відносно ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 121 КК України скасувати. Постановити новий вирок, визнати винним ОСОБА_8 в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ст. 121 ч.1 КК України та призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 6 років. На підставі ст. 71 ч. 1 КК України до призначеного покарання приєднати частину не відбутого покарання за вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 25.09.2014 року за ст. 121 ч. 1 КК України та остаточно призначити покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі. Також просить, відповідно до ч.3 ст. 404 КПК України, повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, а саме допитати свідків та дослідити письмові докази.
		   Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора, захисника ОСОБА_7 та виправдану  ОСОБА_8 , які наполягали на невинуватості і заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів судової палати приходить до наступного. 
		   Дотримуючись вимог ст. 337 КПК України та у відповідності з положеннями ч.5 ст.95 КПК України, суд першої інстанції постановив вмотивований вирок, який відповідає вимогам ст. 374 КПК України. 
		З показів потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що 14.06.2016 року близько 22 год. 30 хв. між ним та його співмешканкою ОСОБА_8 , виникла сварка в ході якої ОСОБА_9 , застосував до неї фізичне насильство, а саме раптово схопив її рукою за шию притиснувши до стіни не відпускаючи протягом принаймні 10 - 20 секунд.  ОСОБА_8 схопила своєю правою рукою кухонний ніж з чорною рукояткою, що лежав на шафі, та штрикнула його цим ножем в живіт. Після отриманого удару ножем він відпустив її, яка одразу злякалася, побігла до сусідки щоб покликати на допомогу та подзвонити матері.
		На дії ОСОБА_9 , з урахуванням того, що поряд нікого не було, не маючи змоги іншим способом захиститися від нападу, ОСОБА_8 використала ніж, що опинився в її руках і завдала ним співмешканцю одного удару у живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження. Тільки після того, як ОСОБА_8 завдала удару ножем, ОСОБА_9 відпустив її, а вона побігла до сусідки щоб покликати на допомогу.
		За таких обставин колегія суддів вважає, що посягання з боку потерпілого ОСОБА_9 на ОСОБА_8 було дійсним (реальним), та носило суспільно-небезпечний характер, а вона була вимушена захищатись від такого посягання таким способом. 
		Разом з тим, уникнути посягання, звернувшись за допомогою до інших осіб, у  ОСОБА_8  можливості не було, потерпілий є старшим та фізично сильнішим за неї і сварка відбувалася у темну пору доби в обмеженому просторі кімнати, ОСОБА_8 сприйняла, як реальну загрозу своєму життю та здоров`ю. 
		   Відповідно до висновку експерта №118/К-к від 15.06.2016 року у ОСОБА_9 виявлено тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення живота (рана 2 см нижче пупка) з наскрізним ушкодженням петлі тонкого кишечника і евентрацією, яке спричинено дією гострого колюче-ріжучого предмету, можливо клинка ножа, незадовго до госпіталізації, не виключено 14.06.2016 року, за обставин, вказаних потерпілим, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя.
		   Висновком експерта №117/К-к від 15.06.2016 року підтверджується, що у ОСОБА_8 виявлено тілесні ушкодження у вигляді забою (травматичного набряку, осадження) м`яких тканин передньої поверхні шиї в проекції щитовидного хряща і правої бокової поверхні шиї, які виникли від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею, можливо стискування органів шиї рукою людини в межах доби до експертизи, не виключено 14.06.2016 року за обставин, вказаних потерпілою і відносяться до легких тілесних ушкоджень.
		Крім того, під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 від 15.06.2016 року ОСОБА_8 показала яким чином 14.06.2016 року ОСОБА_9 тримав її за шию, а вона нанесла удари ножем потерпілому ОСОБА_9 . 
		Ці покази під час слідчого експерименту узгоджуються з показами потерпілого ОСОБА_9 та висновками експерта №118/К-к та №117/К-к від 15.06.2016 року.
		Сукупність наведених доказів у вироку, переконливо свідчать про те, що після того, як ОСОБА_8 нанесла поранення ножем в живіт потерпілому, він вимушений був припинити свої дії.
		Такі обставини дають підстави для висновку, що ОСОБА_8 перебувала в стані необхідної оборони, бо зазнала суспільно - небезпечного посягання з боку ОСОБА_9 вчинити розправу на нею, при цьому використовуючи незнаний привід.
		За змістом ст. 94 КПК України оцінка доказів є виключно компетенцією суду, який постановив вирок. Колегія суддів установила, що суд першої інстанції дотримався вимог цієї норми закону.
		Згідно з Постановою ПВС України № 1 від 26 квітня 2002 року "Про судову практику у справах про необхідну оборону" при з`ясуванні наявності реальної загрози заподіяння шкоди в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		Відповідно до положень ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.    Згідно з ч. 2 ст. 27 Конституції України "кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань". Таким чином, право на захист від суспільно небезпечного діяння визнається конституційним.
		   Зазначені вище докази в їх сукупності є правдивими та об`єктивними та узгоджуються між собою та іншими матеріалами справиі спростовують доводи прокурора в апеляційній скарзі та докази, які була надані досудовим слідством, та вони доводять, що ОСОБА_8 діяла в стані необхідної оборони, що виключає в її діях складу кримінального правопорушення.    
		Крім того, доводи прокурора про те, що при наявності суперечливих доказів, суд не дав належної юридичної оцінки показанням потерпілого, свідків, а також доказам, на які вони посилались в судовому засіданні, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та постановленим незаконного виправдувального вироку є надуманими, в апеляційній скарзі нічим не підтверджені та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
		Суд першої інстанції належним чином допитав свідків та дослідив всі докази, які були надані стороною обвинувачення.
		Твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд фактично здійснив перекваліфікацію кримінального правопорушення з ст. 121 ч.1 КК України на ст.124 КК України не заслуговують на увагу, є голослівними, та спростовуються наведеним у вироку висновками про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 121 ч.1 КК України, а не перекваліфікацію дій виправданої. 
		   Істотних порушень кримінального процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та були підставами для скасування або зміни вироку не встановлено.
		   Зауваження в апеляційній скарзі прокурора щодо неточного викладу змісту показів потерпілого  ОСОБА_9 не відповідають дійсності. Перевіркою технічного засобу фіксування судового процесу встановлено, що викладені у вироку покази потерпілого ОСОБА_9 співпадають з показами які він давав під час судового розгляду.
		   Доводи прокурора в апеляційній скарзі, що для повного та всебічного розгляду кримінального провадження необхідно частково провести судове слідство не ґрунтуються на законі.
		   Відповідно до ст. 404 ч.3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
		   Згідно з журналом та технічним записом судового засідання учасники процесу, не наполягали на виклик свідків у кримінальному провадженні, клопотань під час розгляду в суді першої інстанції про допит свідків та дослідження нових доказів від них не надходило. 
		   Крім того, прокурор в апеляційній скарзі, не навів нових даних які йому стали відоміпісля ухвалення судового рішення.
		   Судом першої інстанції дотриманий порядок дослідження представлених у справі доказів та не має підстав для дослідження судом апеляційної інстанції будь-яких нових даних, а тому клопотання прокурорапро допит всіх свідків та перевірки письмових доказів задоволенню не підлягає.
		 Судова палата не вбачає підстав для скасування вироку з мотивів, наведених прокурором у своїй апеляційній скарзі.
		   З урахуванням наведеного, і керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
		п о с т а н о в и л а:
		   Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення, а вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 06 лютого 2017 року відносно  ОСОБА_8 - без зміни.
		   Ухвала може бути оскаржений учасниками судового провадження протягом трьох місяців з дня його проголошення, безпосередньо до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. 
		 
		            (підпис)            (підпис)         (підпис)
		С У Д Д І:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . 
		З оригіналом згідно
		Суддя Апеляційного суду
		Херсонської області                 ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...