Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 492/600/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: 07.04.2017. Зареєстровано: 07.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2017.
Дата набрання законної сили: 05.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/2905/17 
		Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач Журавльов О. Г.
		  
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 05.04.2017 року                                        м. Одеса
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
		головуючого - Журавльова О.Г.,
		суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,
		при секретарі Ліснік Н.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року,
		встановила:
		У травні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що позивачі є депутатами Арцизької міської ради Одеської області.
		30 листопада 2015 року відповідачкою до міського голови м. Арциз Одеської області було направлено заяву, яка містить низку тверджень, які не відповідають дійсності, завдають шкоду честі, гідності та діловій репутації позивачів.
		Так, у поданій заяві відповідачка стверджувала, що юридичні консультації ОСОБА_3 про підлог документів використовувались у багатьох правочинах, «что также наблюдалось при подаче горсоветом иска на ОСОБА_6 по декларациям, предъявления липовой справки об отсутствии регистрации деклараций» (мова оригіналу документу), тобто відповідачка безпідставно фактично звинувачує позивача ОСОБА_3 у незаконних юридичних порадах, а неправдивість підтверджується тим, що міською радою ніяких позовів до ОСОБА_7 не подавалось.
		У цій же заяві відповідачка звинувачує обох позивачів у навмисному зловживанні владою, а позивач ОСОБА_3 називається штатним юристом КП «Водоканал», хоча він таким ніколи не був.
		16 березня 2016 року відповідачкою у соціальній мережі «Однокласники» висловлено недостовірну інформацію, яка є образливим наклепом щодо юридичних пізнань позивача ОСОБА_3, які разом із позивачем ОСОБА_4 направлені на захоплення влади.
		05 квітня 2016 року у соціальній мережі «Однокласники» відповідачкою опубліковано недостовірну інформацію, у якій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 названі посібниками ОСОБА_8  колишнього секретаря Арцизької міської ради, засудженої вироком Тарутинського районного суду Одеської області за службовий злочин. У коментарях відповідачка висловлює звинувачення такого змісту «и помогали ей в этом ее замы в прошлом и депутаты в настоящем» і це за переконанням позивачів пряме звинувачення на адресу ОСОБА_4, оскільки лише вона була заступником міського голови і є депутатом в наявний час.
		Крім того, відповідачка додала коментар до статті на іншому інтернет-ресурсі facebook.com, де було розповсюджено статтю «Первая инстация», в якому знов називає обох позивачів посібниками засудженого секретаря міськради. Далі, з часу відкриття провадження у наявній справі відповідачкою у газеті міськради «Дело» від 11 червня 2016 року № 24 (1016) було опубліковано статтю «Пора снимать маски «оборотней» в депутатском корпусе местного самоуправления», яка також містить недостовірну інформацію, та яка завдає шкоди честі, гідності, діловій репутації позивачів. Поширені відомості порочать честь, гідність та ділову репутацію позивачів, а також завдали моральну шкоду, яку кожен з них оцінює у 80000,00 грн. (а.с.30  33, 55  56).
		Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4 було відмовлено.
		Зазначене рішення суду оскаржують в апеляційному порядку ОСОБА_3, ОСОБА_4 В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
		Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю  доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
		Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
		Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
		На підтвердження своїх вимог позивачами надано копію заяви ОСОБА_5, адресованої міському голові м. Арциз Одеської області, в якій ОСОБА_5 викладає обставини про виключення її зі списків громадян, які потребують першочергового поліпшення житлових вимог рішенням виконавчого комітету, яке вона вважає незаконним у звязку з чим нею подано позов до суду. Заявниця ставить під сумнів довіреності, видані на імя ОСОБА_3 на право представляти інтереси міської ради у судах та припускає виплату останньому гонорару, а також висловлює думку про навмисне зловживання владою посадовими особами міської ради у тому числі ОСОБА_4, ОСОБА_3
		В заяві ОСОБА_5 просить міського голову провести перевірку викладених нею фактів по довіреностям, виданим на імя ОСОБА_3 про право представляти інтереси міськради у судах. Вжити заходів щодо запобігання корупції та кримінальних дій у самоврядуванні, розглянувши питання кримінальних дій депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у депутатських комісіях та дати письмову відповідь для подальшого звернення до правоохоронних органів (а.с.6).
		Позивачами також надано суду роздруківки зі сторінки ОСОБА_5 у соціальній мережі «Однокласники» (що не заперечувалось відповідачкою), з яких вбачаються, що ОСОБА_5 ставляться під сумнім юридичні пізнання ОСОБА_3 Висловлюються наступні думки: «Юридические познания которого (вместе с ОСОБА_4) направлены в одно русло  захват власти. Деятельность ОСОБА_9 началась с «подставы» ОСОБА_4 и Михайловым бывшего юриста горсовета Чемерисовой (флешка с подделкой документов) далее ОСОБА_10 (общий бывший коллега по школе ОСОБА_10 и ОСОБА_4) вводится в исполком, жилищную комиссию, юрист горсовета, юрист «Водоканала» + подгоняли ему клиентов (не бесплатно), доказательством чего является обращение ко мне пенсионерки (ОСОБА_8), которую ОСОБА_10 нагло «поимел» на 500 грн., не предоставив помощи как юрист, вину чего невозможно доказать…»; «В моем деле о снятии с квартирного учета, так же была подделка доверенности (на счет чего заведено уголовное дело), на основании которой в суде мне предъявили искусственно созданные обвинения трое - ОСОБА_4, ОСОБА_11 (падчерица ОСОБА_9 и юрист горсовета), ОСОБА_9, где решения было принято в мою пользу (просто нового судью не успели купить)….»; «Добавлю, что все криминальные действия должностных лиц бывшего созыва, консультировались именно ОСОБА_9!!!... чтоб было понятно, что представляет собой этот «борец за справедливость»»; «… она честно была себя в грудь и кричала, что все неправда рядом со своими пособниками ОСОБА_9, Добряковой…»; «…и помогали ей в этом ее замы в прошлом и депутаты в настоящем…» (а.с.7  17).
		З роздруківки із соціальної мережі facebook.com, наданої відповідачкою ОСОБА_5 до статті «Мэр Арциза, торговавшая разрешениями на МАФы, осталась на свободе» залишено коментар наступного змісту «… она честно била себя в грудь и кричала, что все неправда рядом со своими пособниками ОСОБА_9, Добряковой…» (а.с.18  20).
		З наданої позивачами копії газети «Дело» від 11 червня 2016 року стор. 4 вбачається, що було опубліковано статтю «Пора снимать маски «оборотней» в депутатском корпусе местного самоуправления» під авторством ОСОБА_5, в якій відповідачка критикує публікацію в газеті «Дело» від 28 травня за підписом депутата ОСОБА_4, а також вказана стаття містить наступні вислови, що стосуються позивачів: «В своей публикации ОСОБА_4 пишет о «достижениях» своего «скромного» участия в работу жилищной комиссии, умалчивая также «скромно», о том, что ею же были исключены более ста очередников с квартирного учета….»; «… как раздавались ордера и ставили на квартирный учет при ОСОБА_4 предлагаю изучить решение комиссии депутатов о работе жилищной комиссии с 2010-2013г.г., заявление подано в прокуратуру...»; «Недброжелательные действия со стороны ОСОБА_4 и ОСОБА_9 преследуют меня до сей поры.»; «… где решать мою судьбу пришли три представителя горсовета: ОСОБА_4, ОСОБА_9 и юрист горсовета ОСОБА_11..»; «...Главным обвинителем был, конечно же, ОСОБА_9, сначала используя при этом просроченную доверенность от горсовета, затем, поддельную доверенность, на что заведено уголовное дело…»; «Деятельность депутата и юриста Афанасьева А.А., чтоб читатели понимали, наглядно показывает, кто на данный момент от «Оппозиционного блока» представляет интересы громады в депутатском корпусе! Человек, преследующий корыстные цели для собственного обогащения. Им и ОСОБА_4, как и прежде, привычка грязных интриг, ложь и шантаж в стенах самоуправления…» (а.с.57).
		Заперечуючи проти позову відповідачка ОСОБА_5 надала до суду довідку КП «Водоканал» про те, що ОСОБА_3 в КП «Водоканал» працював за контрактом з 19 травня 2014 року та оплата його роботи здійснювалася на підставі актів виконаних робіт. З жовтня 2015 року ОСОБА_3 на підприємстві не зявляється з невідомих причин (а.с.76); заяву ОСОБА_12, адресовану прокурору Арцизького району Одеської області про протиправні дії ОСОБА_3 щодо невиконання правової допомоги та неповернення 500 гривень та її довіреність на імя ОСОБА_3, а також відповідь Арцизького РВ ГУМВС України в Одеській області від 10.08.2015 року про відсутність в діях ОСОБА_3 складу кримінального та адміністративного правопорушення (а.с.77, 79); відповідь міського голови м. Арциз Одеської області ОСОБА_5 щодо довіреностей міськради на імя ОСОБА_3 та неможливості надання інформації про конкурс на посаду юриста міської ради (а.с.83).
		Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.
		Згідно положень статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Частиною 1 статті 200 ЦК України передбачено, що інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.
		Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені у засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною 1 статті 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи (ст. 37 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні») у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		Якщо суб'єктивну думку висловлено у брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.
		У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» розяснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_13 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_14 Європи про право на недоторканість приватного життя.
		Згідно з положеннями вказаної Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
		Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Стаття 10 Конвенції гарантує один з основоположних принципів демократичного суспільства. Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. (Рішення ЄСПЛ у справі «Гендісайд проти Сполученого «Королівства» (Handyside v. the United Kingdom) від 7 грудня 1976 року.
		В своїй практиці Європейський з прав людини (ЄСПЛ) визнав оціночними судженнями такі висловлювання: «опортунізм низького ґатунку», «аморальний» і «позбавлений гідності» на адресу Федерального канцлера (справа «Лінґенс проти Австрії»); людина, яка не має «ані сорому, ні совісті» щодо губернатора (рішення у справі «Ґрінберґ проти Росії» від 21 липня 2005 року, заява №23472/03), так само як й інше висловлювання на адресу губернатора  «ненормальний» (рішення у справі «Чемодуров проти Росії» від 31 липня 2007 року, заява № 72683/01).
		У рішенні «Мирський проти України» від 20 травня 2010 року, заява №7877/03ЄСПЛ визнав порушення статті 10 Конвенції, оскільки національні суди не навели відповідних і достатніх підстав для свого висновку проте, що висловлювання, яке було приписано заявникові, мало наклепницький характер для позивачів.
		Також, згідно частини 2 статті 31 Закону України «Про інформацію» суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації справі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.
		Статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		Згідно із роз'ясненнями вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», викладених у п. 16, відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_5 в поданій голові Арцизької міської ради Одеської області заяві викладає обставини про виключення її зі списків громадян, які потребують першочергового поліпшення житлових вимог рішенням виконавчого комітету, яке вона вважає незаконним у звязку з чим нею подано позов до суду. Далі, заявниця ставить під сумнів довіреності, видані на імя ОСОБА_3 на право представляти інтереси міськради у судах та припускає виплату останньому гонорару, а також висловлює думку про навмисне зловживання владою посадовими особами міської ради ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_3 В заяві ОСОБА_5 просить міського голову провести перевірку викладених нею у заяві фактів по довіреностям, виданим на імя ОСОБА_3 про право представляти інтереси міськради у судах. Вжити заходів щодо запобігання корупції та кримінальних дій у самоврядуванні, розглянувши питання кримінальних дій депутатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у депутатських комісіях та дати письмову відповідь (а.с.6), а також аналогічні питання висвітлювались нею у соціальних мережах «Однокласники» та «facebook», місцевій газеті «Дело» (а.с.7 - 17, 18 - 20, 57).
		Аналізуючи зазначені норми права, практику ЄСПЛ, з'ясовуючи вказані обставини та оцінюючи належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів кожний окремо й у їх сукупності, позивачі ОСОБА_3 ОСОБА_4 як депутати Арцизької міської ради Одеської області, згідно з положенням абз. 6 п. 6 рішення Конституційного Суду України в справі про поширення відомостей від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 межа допустимої інформації щодо них є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи й вони неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати. 
		Поширена ж відповідачкою інформація, на яку вказували позивачі є висловлюваннями, які містять переконання і критичну оцінку певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідачки, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності, ця інформація поширена відповідачкою як звичайним громадянином, членом територіальної громади м. Арциз з метою реалізації конституційного права на звернення до органів державної влади, свобідного висловлення власної думки й не свідчать про умисел опорочити позивачів.
		Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №1 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями) при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди, заподіяної особі поширенням відомостей, які не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність та ділову репутацію, необхідно враховувати роз'яснення, які дав Пленум Верховного Суду України в постанові від 28 вересня 1990 року №7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій». Критична оцінка певних фактів і недоліків, думки та судження, критичні рецензії творів не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди.
		За таких обставин, ОСОБА_5 не може бути притягнута до відповідальності за вказані висловлення у заяві міському голові, соціальних мережах та пресі, тому відсутні правові підстави для відшкодування відповідачкою позивачам моральної шкоди й у відповідності до ст.ст. 15, 16 ЦПК України їх вимоги не підлягають судовому захисту, оскільки заявлені ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
		Враховуючи встановлене, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянтів є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.
		Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.
		Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. 213-214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Згідно ч. 1 п. 1 ст. 307 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог закону.
		Керуючись ст. ст. 209, 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія,
		ухвалила:
		 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.
		Рішення Арцизького районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання нею законної сили.
		Головуючий                                                                                    О.Г.Журавльов
		Судді
		                                                                                                          ОСОБА_2
		                                                                                                          ОСОБА_15

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...