Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14777/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; біженців.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2017. Зареєстровано: 11.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 13.04.2017.
Дата набрання законної сили: 30.12.1999
Результат оскарження 07.02.2018 Шостий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 06 квітня 2017 року                     № 826/14777/16
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Мазур А.С., cуддів: Аблова Є.В., Літвінової А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
		за позовом           до третя особаГромадянки Сомалі ОСОБА_1 Державної міграційної служби України  Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києвіпро          визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,ВСТАНОВИВ:
		Громадянка Сомалі ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Державної міграційної служби України (далі по тексту - ДМС України) № 418-16 від 12.08.2016 про відмову у визнанні громадянки Сомалі ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту; зобов'язання Державну міграційну службу України повторно розглянути заяву громадянки Сомалі ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, що потребує додаткового захисту, відповідно до вимог чинного законодавства.
		В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вона є громадянкою Сомалі та перебуває за його межами, в Україні, у зв'язку з тим, що вона була вимушена залишити територію Сомалі та шукати захист в Україні з огляду на об'єктивні обставини, які викликали обгрунтовані побоювання за життя та здоров'я. Позивач побоюється стати жервою переслідування і насилля в ситуаціях внутрішнього збройного конфлікту та систематичного порушення прав людини з огляду на те, що вона є жертвою погроз та домагань з боку представників терористичного угрупування Аль-Шабаб. Крім того, позивач зазначає, що влада Сомалі не здатна забезпечити захист їй від вищенаведених загроз, зокрема від переслідування за ознакою належності до соціальної групи.
		Також позивач зазначив, що Державною міграційною службою України було необґрунтовано та протиправно відмовлено громадянці Сомалі ОСОБА_1 у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки нею було подано до органів Державної міграційної служби всі необхідні документи, що дають підставу для надання особі статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. 
		Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, зазначаючи, що факти, на які посилався позивач, не є підставою для визнання його біженцем у відповідності до умов передбачених п.1, п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а тому оскаржуване рішення прийняте в межах та з урахуванням норм чинного законодавства.  
		Згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
		Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
		Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, позивач у справі - громадянка Сомалі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, народилася в м. Могадішо, сімейний стан - незаміжня, за національністю - мідган, за віросповіданням - мусульманка (суніт). 
		Зі слів позивача, вона залишила країну походження 01.10.2015 скориставшись повітряним сполученням з Сомалі до Кенії, далі - Російська Федерація. Державний кордон України перетнула нелегально автомобілем та пішки 04.11.2015. Згідно з протоколом співбесіди від 10.12.2015 на території Російської Федерації позивач перебувала 22 дні.
		Заявниця не надала жодних документів, які б посвідчували її особу.
		09.11.2015 ОСОБА_1 звернулась до Управління ДМС України в місті Києві із заявою-анкетою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, де  зазначила, що вона не може повернутись до країни походження, тому що побоюється насильного одруження з представником озброєного угрупування «Аль-Шабаб».
		Управлінням ДМС України в місті Києві 03.08.2016 за результатами розгляду особової справи позивача, складено висновок про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Згідно зазначеного висновку відповідно до абз.4 ч.1 ст.6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" міграційним органом рекомендовано прийняти рішення про відмову у визнанні позивача біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю у заявниці обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, а також, щодо її загрози, безпеці чи свободи в країні походження через побоювання застосування до неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
		Рішенням відповідача від 12.08.2016 № 418-16 зазначений висновок підтримано та відмовлено позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідно до абз.4 ч.1 ст.6 Закону України "Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту", як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п.п.1, 13 ч.1 ст.1 цього Закону, відсутні.
		Повідомленням ГУ ДМС України в місті Києві від 13.09.2016 № 221 позивача повідомлено про відмову у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, яку позивачка вважає протиправною у зв'язку з чим звернулась до суду.
		Основними нормативно-правовими актами, які регулюють спірні правовідносини є: Конвенція про статус біженців 1951 року, Протокол щодо статусу біженців 1967 року та Закон України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08.07.2011 №3671-VI (далі по тексту - Закон №3671-VI).
		Згідно із визначенням, наведеним в пункті 1 частини 1 статті 1 Закону №3671-VI (тут і далі в редакції, чинній на момент винесення спірного рішення) біженець - це особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
		Виходячи зі змісту Конвенції про статус біженців 1951 року та названої правової норми, поняття "біженець" включає чотири основні підстави, за наявності яких, особі може бути наданий статус біженця.
		До таких підстав відносяться: знаходження особи за межами країни своєї національної належності або якщо особа не має визначеного громадянства за межами країни свого попереднього місця проживання; неможливість або побоювання користуватись захистом країни походження; наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань; побоювання стати жертвою переслідувань повинно бути пов'язано з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців 1951 року, а саме расова належність, релігія, національність (громадянство), належність до певної соціальної групи, політичні погляди.
		Згідно із визначенням, наведеним у п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671-VI особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.
		Відповідно до п. 4 та 6 ст. 6 зазначеного Закону не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п. 1 чи 13 ч.1 ст. 1 цього Закону, відсутні та яка до прибуття в Україну з наміром бути визнаною біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, перебувала в третій безпечній країні.
		Статтею 9 Закону №3671-VI визначено порядок розгляду заяви після прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Так, зокрема, розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено уповноваженою посадовою особою центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.
		Працівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.
		Співбесіда із заявником проводиться за правилами, встановленими ч.2 і  3 ст. 8 цього Закону.
		Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, спільно з органами Служби безпеки України проводить перевірку обставин, за наявності яких заявника не може бути визнано біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абзаців другого - четвертого ч.1 ст. 6 цього Закону (ч.6 ст.9 Закону №3671-VI).
		Відповідно до ч.8 ст.9 названого Закону у разі виникнення сумнівів щодо достовірності інформації, поданої заявником, необхідності у встановленні справжності і дійсності поданих ним документів центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, має право звертатися з відповідними запитами до органів Служби безпеки України, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднань громадян, які можуть сприяти встановленню справжніх фактів стосовно особи, заява якої розглядається. Такі звернення розглядаються у строк, визначений законодавством України.
		Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту (ч.11 ст.9 Закону №3671-VI).
		Згідно ч. 12 названої статті особова справа заявника разом з письмовим висновком надсилається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, для прийняття остаточного рішення за заявою.
		Положеннями ч.5 ст.10 Закону № 3671-VI передбачено, що за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
		Так, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що позивачу було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п.1 та п.13 ч.1 ст.1 Закону №3671-VI, відсутні.
		Колегія суддів погоджується з таким висновком Державної міграційної служби України, виходячи з наступного.
		Відповідно до п. п. 45, 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця Управління Верховного комісару ООН у справах біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.
		Згідно з Позицією УВКБ ООН "Про обов'язки та стандарти доказів у біженців" 1998 року факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні, так і документальні. Загальними правовими принципами доказового права обов'язок доказу покладається на особу, яка висловлює це твердження. Таким чином, у заяві про надання статусу біженця заявник повинен довести достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява.
		Обов'язок доказування покладається на заявника, який повинен надавати правдиві обґрунтування фактів, викладених у заяві, і щоб на підставі цих фактів могло бути прийняте належне рішення. Це означає, що заявник повинен переконати посадову особу органу міграційної служби в правдивості своїх фактичних тверджень.
		Згідно з п.5 ст.4 Директиви Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається" від 27 квітня 2004 року № 8043/04 заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови: заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву; усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів; твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою; заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.
		Проте, заява позивача зазначеним критеріям не відповідала, що і зумовило прийняття оскаржуваного рішення.
		Так, проаналізувавши інформацію по країні-походження позивача, з'ясовано, що уряду Сомалі повністю вдалося визволити столицю - м. Могадішо від бойовиків терористичного згрупування «Аль-Шабаб».
		Колегія суддів погоджується з доводами відповідача та третьої особи, що доводи позивача ґрунтуються виключно на суб'єктивних твердженнях та не мають жодного документального підтвердження.
		Згідно з протоколом співбесіди від 10.12.2015 та 16.06.2016 ОСОБА_1 повідомила, що при поверненні на Батьківщину їй нічого не загрожує. Також, іноземка неодноразово зазначала, що має намір виїхати до країн Європи в пошуках кращої долі, а на території України їй потрібна лише легалізація.
		Повідомлення позивачем щодо неможливості її перебування у країні походження через погрози насильного одруження з одним із представників угрупування «Аль-Шабаб» є не доведеними, оскільки ОСОБА_1 не змогла надати переконливих фактів наявності небезпеки у країні походження, яка спричинила виїзд та прибуття до України.
		Також, слід зазначити, що відсутність військового конфлікту у Сомалі дозволяє позивачу вільно перебувати на території Батьківщини.
		Колегія суддів прийшла до висновку, що підсумовуючи достовірність фактів, повідомлених позивачем, про загрозу в країні громадянської належності, яку створює угрупування «Аль-Шабаб», слід зазначити, що ОСОБА_1 не змогла достатньо обґрунтувати на надати переконливі відомості у своїй заяві-анкеті про визнання біженцем або особою, яка погребує Додаткового захисту та у інших матеріалах справи для надання захисту на території України, а інформація по країні походження, навпаки, спростовує побоювання позивача від представників угрупування «Аль-Шабаб». 
		Крім того, ОСОБА_1 не повідомляла про участь у політичній чи релігійній діяльності, особисту приналежність до тієї чи іншої організації чи будь-яких політичних партій. Іноземка не приймала участі у демонстраціях проти влади. Серед тверджень, наданих позивачем, не було доведено особистого переслідування в країні громадянської належності.
		Таким чином, немає підстав вважати, що позивач має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. 
		Як повідомила під час співбесіди позивач, вона залишила країну походження 01.10.2015 скориставшись повітряним сполученням з Сомалі до Кенії, далі - Російська Федерація. Згідно з протоколом співбесіди від 10.12.2015 на території Російської Федерації позивач перебувала 22 дні.
		Так, суд зазначає, що до приїзду в Україну позивач перебувала на території третіх безпечних країн і мала нагоду звернутися з приводу отримання відповідного статусу до органів державної влади цих країн.
		Частина 22 статті 1 Закону №3671-VI дає визначення терміну "третя безпечна країна" - це країна, в якій особа перебувала до прибуття в Україну, крім випадків транзитного проїзду через територію такої країни, і могла звернутися з клопотанням про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту.
		Окрім цього, слід зазначити, що РФ ратифіковано Конвенцію проти тортур та інших жорстоких, нелюдяних або принижуючих гідність видів поводження чи покарання, дотримується міжнародних принципів стосовно захисту біженців, передбачених Конвенцією про статус біженців 1951 року і Протоколом щодо статусу біженців 1967 року.
		Отже, позивач мала нагоду звернутися за захистом, однак не скористалась своїм правом, що ставить під сумнів її можливе переслідування чи погрози на її адресу в країні постійного проживання.
		Позивачем не доведено, що перебування у країні походження або повернення до неї реально загрожує її життю та свободі з підстав переслідування за ознакою раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Також ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості побоювань загрози життю, не доведено існування умов для визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та наявності підстав для прийняття ДМС України відповідного рішення.
		За таких обставин суд вважає, що рішення відповідача №418-16 від 12.08.2016 про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, є правомірним, обґрунтованим та таким, що прийняте уповноваженим органом в порядку та спосіб, визначений чинним законодавством України.
		Щодо вимоги позивача про зобов'язання ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд приходить до висновку про відмову в її задоволенні, оскільки вказана вимога є похідною позовною вимогою.
		Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи та проаналізувавши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Керуючись статтями 11, 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		У задоволенні позовних вимог громадянки Сомалі ОСОБА_1 відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя                                                                           А.С. Мазур                      
		Судді                                                                                                       Є.В. Аблов                                                                                                                                   
		                                                                                                                        А.В. Літвінова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...