Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № П/811/140/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2017. Зареєстровано: 12.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006,  м. Кіровоград,  вул. Велика Перспективна, 40  -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
		      П О С Т А Н О В А
		   І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 
		10 квітня 2017 року                                                                        справа № П/811/140/17
		 
		Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жука Р.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовомТериторіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській областідо  Східного офісу Держаудитслужби Українипро                                визнання протиправним та скасування листа-вимоги від 27.01.2017 року  №04-11-08-14/251,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області (далі  позивач, ТУ ДСА України в Кіровоградській області) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Східного офісу Держаудитслужби України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування листа-вимоги управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області про усунення порушень, виявлених при проведенні ревізії від 27.01.2017 року №04-11-08-14/251.
		В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що пункти листа-вимоги від 27.01.2017р. №04-11-08-14/251 про усунення виявлених ревізією фінансових порушень, ґрунтуються на висновках, викладених в акті ревізії від 29 грудня 2016 року 08-09/14, є необґрунтованими та незаконними, оскільки зазначені порушення законодавства викладені в акті позивачем вчинені не були.
		Відповідач скористався своїм правом на надання письмових заперечень, в яких висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що  управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області за період з 01.01.2014 року по 01.09.2016 року. В ході ревізії виявлено ряд порушень чинного законодавства. З метою усунення виявлених порушень Східним офісом Держаудитслужби в Кіровоградській області 27.01.2017 року сформовано та направлено на адресу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області  лист-вимогу №04-11-08-14/251 (а.с.102-107).
		На підставі відповідної ухвали суду від 13.03.2017 року керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку письмового провадження (а.с.117). 
		Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
		За приписами п.1, 3, 9 ч. 3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. 
		Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Відповідно до п. 5 ч. 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та Законами України.
		При цьому, орган державної влади повинен дотримуватися складової принципу верховенства права  принципу правової визначеності, спрямованого, зокрема, на чіткість та передбачуваність дій органів державної влади, їх посадових та службових осіб, недопущення безпідставного порушення чи обмеження прав і свобод людини і громадянина.
		Так, судом встановлено, що відповідно до пункту 1.1.6.1 плану роботи Державної фінансової інспекції в Кіровоградській області на ІІІ квартал 2016 року (управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області), на підставі відповідних направлень, керівником ОСОБА_1 та ревізійною групою, у період з 28.09.2016 року по 21.12.2016 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації в Кіровоградській області, результати якої відображено у відповідному Акті від 29.12.2016 року за №09-09/14 (а.с.13-43).
		Не погоджуючись з вказаним актом перевірки від 29.12.2016 року за №09-09/14, позивач подав до управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області заперечення від 11.01.2017 р. №72/2017 (а.с.46-47), за результатами розгляду якого відповідач прийняв висновок, затверджений начальником управління Східного офісу Державної аудиторської служби в Кіровоградській області від 24.01.2017 року (а.с.70-77).
		Разом з тим, 27.01.2017 р. в.о. начальником управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області видано Розпорядження №2 про зупинення операцій з бюджетними коштами, на підставі вищевказаного Акту, яким зобов'язано ТУ ДСА України у Кіровоградській області зупинити операції з бюджетними коштами (а.с.49).
		В свою чергу, 27.01.2017 року з метою повного усунення виявлених при проведенні ревізії порушень, попередження їх виникнення в подальшому, керуючись пунктом 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області надіслало Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області лист-вимогу Про усунення порушень, виявлених при проведенні ревізії (а.с.44-45). 
		Вказаною вимогою в ході контролюючого заходу встановлено ряд порушень та недоліків у веденні бухгалтерського обліку при складенні фінансової звітності позивача, які частково не усунуті, зокрема вказані порушення відображені у наступних пунктах спірного листа-вимоги:
		1 - перевіркою операцій на реєстраційних рахунках ТУ ДСА, в тому числі цільового спрямування коштів встановлено, що в порушення п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. № 228 (зі змінами) ТУ ДСА проведено видатки на оплату теплопостачання всупереч напрямкам використання коштів, визначеним кодами програмної класифікації видатків, по яким здійснювалась оплата, а саме: за рахунок асигнувань, затверджених по КПКВ 0501040 «Здійснення правосуддя місцевими судами» (у 2014-2015 роках) та по КПКВ 0501020 «Здійснення правосуддя місцевими та апеляційними судами» (протягом січня-серпня 2016 року) КЕКВ 2271 «оплата теплопостачання» здійснено покриття витрат, які планувались і повинні проводитись за рахунок асигнувань по КПКВ 0501010  «Організаційне забезпечення діяльності судів та установ судової системи» на загальну суму 38,84 тис. грн. та згідно статті 116 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010р. № 2456-УІ (зі змінами) є порушенням бюджетного законодавства;
		2 - в ході ревізії питання взяття на облік зобов'язань стану розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованостей, встановлено факти заниження в обліку та фінансовій звітності ТУ ДСА дебіторської заборгованості по розрахунках за теплову енергію станом на 01.01.2014 р. в сумі 20,96 тис. грн., станом на 01.01.2015р. - 53,99 тис. грн. та станом на 01.01.2016 - 42,21 тис. грн. Дебіторська заборгованість тривала не більше 1 місяця, проте в порушення вимог ч.1, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, п. 1.2 наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2012 №44 "Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» (зі змінами) не була відображена в  звітності установи, а відповідно не була врахована при затвердженні асигнувань на наступний рік, що призвело до завищення бюджетних асигнувань в 2014-2016 роках на загальну суму 117,16 тис. гривень;
		3 - ревізією дотримання законодавства при нарахуванні та виплаті працівникам місцевих загальних судів Кіровоградської області премій встановлено, що всупереч наказу Мінпраці України від 11.10.1996 №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органі органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами) та Положення про преміювання працівників місцевих загальних судів, затвердженого наказом ТУ ДСА України в Кіровоградській області від 24.02.2012 №17-к зайво виплачено премії робітникам Кіровоградського районного суду, Ленінського районного суду м. Кіровограда, Бобринецького, Долинського та Маловисківського районних судів Кіровоградської області на загальну суму 18,95 тис. грн., та як наслідок, зайво проведено нарахування на заробітну плату та перераховано ЄСВ на суму 6,88 тис. гривень.
		Також, вказаним листом-вимогою зобов'язано позивача вичерпну інформацію про вжиті заходи з усуненням порушень, разом з завіреними копіями підтверджуючих первинних, розпорядчих та інших документів надати управлінню Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області до 22.02.2017р. 
		Не погоджуючись із вказаним листом-вимогою від 27.01.2017 року №04-11-08-14/251 позивач звернувся із даним позовом до суду.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних мотивів та норм права.
		При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з'ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.
		Згідно з Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року № 43, Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
		Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь (підпункт 9 пункту 4 Положення № 43).
		Відповідно до пункту 6 Положення №43 Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку.
		Згідно пункту 7 Положення №43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
		Процедура проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання, визначає Порядок проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року № 550 (з відповідними змінами).
		Згідно пункту 2 вказаного Порядку №550, інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
		Пунктом 45 Порядку №550 передбачено, що у міру виявлення ревізією порушень законодавства посадові особи органу державного фінансового контролю, не чекаючи закінчення ревізії, мають право усно рекомендувати керівникам об'єкта  контролю невідкладно вжити заходів для їх усунення та запобігання у подальшому. Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об'єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень (пункт 46 Порядку № 550).
		При цьому, пункт 50 Порядку № 550 передбачає, що за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об'єктів контролю; порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.
		Також, як зазначалось судом вище, у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держаудитслужба має право звернутися до суду в інтересах держави.
		Зазначені норми  кореспондуються з положеннями пункту 7 абзацу 1 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
		Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. 
		При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. 
		При цьому, на переконання суду, виявлені під час перевірки суми нецільового використання коштів державного або місцевих бюджетів, які підлягають поверненню до відповідного бюджету, є нічим іншим як збитками заподіяними такому бюджету.
		Аналіз наведених норм у їх системному звязку дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.
		Відтак, суд доходить висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, в разі якщо така підконтрольна установа самостійно не поверне до відповідного бюджету суми нецільового використання коштів.
		Натомість, в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки.
		Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування пункту 3 листа вимоги Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 27.01.2017р. №04-11-08-14/2514 «Про усунення порушень, виявлених при проведенні ревізії», суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи управління Східного офісу Держаудитслужби Кіровоградській області пред'явило вимоги про усунення порушень, виявлених під час ревізії позивача. При цьому, в оскаржуваному листі-вимозі у 3 пункті відповідача наголошено на бюджетному правопорушенні, яке полягає в нецільовому використанні бюджетних коштів в розмірі 18,95 тис. грн. та зайво проведеного нарахування на заробітну плату та перерахованого ЄСВ на суму 6,88 тис. грн., та зобов'язано усунути таке правопорушення разом з завіреними копіями підтверджуючих документів, тобто в даному випадку виявлені збитки, їх розмір та зобов'язано позивача усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку.
		Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, суд приходить до висновку, що правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов.
		Аналогічний правовий висновок у спорах цієї категорії вже неодноразово висловлювався колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 15 квітня, 13 травня та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-40а14, 21-89а14, 21-442а14 відповідно), які, за змістом статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, є обов'язковими до застосування для суду.
		Отже, з огляду на зміст оскаржуваного позивачем листа-вимоги, висновки Верховного Суду України в адміністративних справах щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування пункту 3 листа-вимоги Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 27.01.2017 р. №04-11-08-14/2514 «Про усунення порушень, виявлених при проведенні ревізії» задоволення не підлягають.
		Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування пунктів 1 та 2 листа вимоги Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області від 27.01.2017р. №04-11-08-14/2514 «Про усунення порушень, виявлених при проведенні ревізії», суд зазначає наступне.
		З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ревізією встановлено, що за бюджетними програмами КПКВ 0501010 Здійснення правосуддя місцевими судами та КПКВ 0501020 Здійснення правосуддя місцевими та апеляційними судами в перевіреному періоді затверджувались асигнування безпосередньо на утримання судів, а не органів, які забезпечують їх діяльність. Проте, відповідач наголошує, що фактично за рахунок асигнувань, передбачених за КПКВ 0501040 Здійснення правосуддя місцевими судами (протягом 2041-2015 років) та за КПКВ 0501020 Здійснення правосуддя місцевими та апеляційними судами (протягом січня-серпня 2016 року) здійснено видатки на утримання самого територіального управління судової адміністрації на загальну суму 38 840,75 грн., в т.ч. за 2014 рік  13637,78 грн., за 2015 рік  17964,15 грн., за січень-вересень 2016 року  7238,82 грн. Таким чином, виявлені дії, відповідач вважає, є такими, що призводять до нецільового використання коштів, що є порушенням бюджетного законодавства а саме: статті 116 Бюджетного кодексу України, п. 5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. №228.
		При цьому, відповідач наголошує, що в ході ревізії питання взяття на облік зобов'язань стану розрахунково-платіжної дисципліни та виконання господарських договорів правильності відображення дебіторської та кредиторської заборгованостей, встановлено факти заниження в обліку та фінансовій звітності ТУ ДСА дебіторської заборгованості по розрахунках за теплову енергію станом на 01.01.2014 р. в сумі 20,96 тис. грн., станом на 01.01.2015р. - 53,99 тис. грн. та станом на 01.01.2016 - 42,21 тис. грн. Дебіторська заборгованість тривала не більше 1 місяця, проте в порушення вимог ч.1, ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ, п. 1.2 наказу Міністерства фінансів України від 24.01.2012 №44 "Про затвердження Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів» не була відображена в  звітності установи, а відповідно не була врахована при затвердженні асигнувань на наступний рік, що призвело до завищення бюджетних асигнувань в 2014-2016 роках на загальну суму 117,16 тис. гривень.
		Преамбула до Бюджетного кодексу України передбачає, що ним визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.
		Бюджетним кодексом України, визначено засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу й міжбюджетних відносин, відповідальність за порушення бюджетного законодавства та регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням відповідних бюджетів.
		Бюджетна система України ґрунтується на принципах, визначених статтею 7 Бюджетного кодексу України, одним з яких є принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
		Частиною 1 статті 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.
		Згідно частиною 1 статті 113 Бюджетного кодексу України органи державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства здійснюють контроль за:
		1) цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів;
		2) цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів, одержаних під гарантію Кабінету Міністрів України;
		3) відповідністю взятих бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), та інші.
		Порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме: порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати (п.22 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України).
		Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, зокрема, нецільове використання бюджетних коштів.
		Відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 116 Бюджетного кодексу України, порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме порушення вимог цього Кодексу при здійсненні попередньої оплати за товари, роботи та послуги за рахунок бюджетних коштів, а також порушення порядку і термінів здійснення такої оплати.
		Таким чином, дана норма передбачає обов'язкову умову порушення саме Бюджетного кодексу України, а не інших нормативно-правових актів. 
		Статтею 117 Бюджетного кодексу України визначено, що за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу: 1) попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства; 2) зупинення операцій з бюджетними коштами.
		У разі нецільового використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідні посадові особи притягаються до відповідальності згідно з законом.
		При цьому, Кодексом чітко визначено такі поняття:
		- бюджетні призначення - повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування;
		- бюджетне асигнування - повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету;
		- кошторис - основний плановий документ бюджетної установи, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.
		Відповідно до цього Кодексу бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахування економічних відносин, державного і адміністративного-територіальних устроїв і врегульована нормами права, зокрема, рішеннями Кабінету Міністрів України та іншими нормативно-правовими актами, в тому числі центральних органів виконавчої влади, прийнятих на підставі і на виконання Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України.
		Таким чином, застосування заходів впливу до учасника бюджетного процесу застосовується у разі встановлення контролюючим органом порушення таким учасником бюджетного законодавства, зокрема, принципу цільового використання бюджетних коштів, тобто використання бюджетних коштів не на цілі, визначені бюджетними призначеннями та бюджетними асигнуваннями.
		Нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);  напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів (ст. 119 БК України).
		Так, суд звертає увагу, що вищевказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
		Разом з тим, за змістом частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
		Судом встановлено, що Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області відповідно до п. 4.3 Положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області, затвердженого Головою ДСА України 25 вересня 2015 року здійснює функції розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності територіального управління та місцевих загальних судів Кіровоградської області. 
		Ч. 6 ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що територіальне управління є юридичною особою, яка має самостійний баланс і рахунки в органах Державної казначейської служби України.
		Статтею 43 Бюджетного кодексу України, визначено, що казначейське обслуговування бюджетних коштів передбачає контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями.
		Частиною 7 статті 48 Бюджетного кодексу України передбачено, що порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів визначається Міністерством фінансів України.
		Наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року №309, затверджено Порядок реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України. 
		Пунктом 2.4 даного Порядку встановлено: «Розпорядники бюджетних коштів протягом 7 робочих днів з дати прийняття ними до виконання бюджетного фінансового зобов'язання, якщо інше не передбачено бюджетним зобов'язанням, подають до відповідного органу Казначейства Реєстр фінансових зобов'язань за формою згідно з додатком 2 на паперових (у двох примірниках) та електронних носіях, а також оригінали документів або їх копії, засвідчені в установленому порядку, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання та бюджетного фінансового зобов'язання».
		Разом з тим, частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Судом встановлено, що з метою отримання послуг теплопостачання для належного здійснення своєї діяльності, позивачем у перевіреному періоді було укладено договори та додаткові угоди до них, а саме:
		- 12.03.2014 р. між ТУ ДСА України в Кіровоградській області (Замовник) та КП "Теплоенергетик" (Учасник) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №39;
		- 23.02.2015 р. між ТУ ДСА України в Кіровоградській області (Замовник) та КП "Теплоенергетик" (Учасник) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №22/4;
		- 01.04.2016 р. між ТУ ДСА України в Кіровоградській області (Замовник) та КП "Теплоенергетик" (Учасник) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти №111-16 (а.с.139-147).
		Предметом вказаних Договорів, є зобов'язання учасника надати Замовникові у 2014, 2015, 2016 роках послуг, теплопостачання (постачання пари та гарячої води), Замовник в свою чергу зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і умовах передбачених даними Договорами.
		Також, за змістом вказаних договорів, розрахунки за використану Замовником теплову енергію здійснюються щомісячно згідно поставлених рахунків. Рахунки за теплову енергію підлягають оплаті Замовником самостійно. Розрахунки за використану Замовником теплову енергію здійснюються щомісяця згідно виставлених рахунків та актів виконаних послуг. 
		Умовами зазначених договорів про закупівлю послуг встановлено, що платіжні зобов'язання споживача за цими договорами виникають в межах відповідного бюджетного призначення.
		Належне виконання вказаних договорів посвідчується відповідними рахунками-фактурою, актами виконаних робіт (а.с.50-58, 95-97, 148-151). 
		При цьому, суд зазначає, що вказані документи відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, є первинним документами, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а відповідно є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
		Таким чином, виходячи із аналізу вказаних законодавчих положень та встановлених обставин у системному їх зв'язку, суд приходить до висновку, що територіальне управління ДСА України в Кіровоградській області, здійснювало розрахунки відповідно до наданих КП Теплоенергетик первинних документів  рахунків-фактур та актів виконаних робіт в межах кошторисних призначень на оплату вказаних послуг.
		Також слід врахувати, що договори про надання послуг теплопостачання є договорами про закупівлю послуг за державні кошти, тому об'єктивно взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів за ними проводиться в межах бюджетних призначень та бюджетних асигнувань на поточний рік, про що безпосередньо як встановлено судом, зазначається в самому договорі.
		Разом з тим, вбачається, що касові видатки на оплату послуг теплопостачання територіальним управлінням ДСА України в Кіровоградській області у 2014, 2015, 2016 роках були проведені відповідно до вказаних актів виконаних робіт, паспортів бюджетних програм, затверджених кошторисів, планів асигнувань та на відповідні цілі, а саме за кодом економічної класифікації видатків КЕКВ 2271 «Оплата теплопостачання». 
		Відтак, суд вважає, що твердження відповідача про нецільове використання бюджетних коштів позивачем є таким, що не знаходить свого фактичного підтвердження.
		При цьому, твердження відповідача про те, що позивачем проведено за рахунок асигнувань, затверджених в кошторисах за КПКВК 0501010, КПКВК 0501040, КПКВК 0501020 на 2014-2016 роках та спрямовано видатки передбачені на утримання місцевих загальних судів (КПКВК 0501040, КПКВК 0501020) на сплату за спожите тепло, апаратом ТУ ДСА України в Кіровоградській області, що утримується за рахунок коштів за КПКВК 0501010,  є помилковими з огляду на встановлені обставини та на наступне.
		Так, у відповідності до статей 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Крім того, суд наголошує, що відповідно до приписів Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні фінансовий контроль здійснюється з метою виявлення порушень та вжиття заходів щодо їх усунення. При цьому такі заходи повинні бути ефективними та пропорційними, тобто спрямованими на фактичне усунення виявлених порушень з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями на досягнення, яких спрямовані такі заходи. Водночас, вимоги органів державного фінансового контролю повинні бути законними, обґрунтованими, зрозумілими, чіткими та такими, що не допускають неоднозначного їх тлумачення. 
		Викладене обумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування пунктів 1 та 2 листа-вимоги від 27.01.2017 року №04-11-08-14/251.
		Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
		Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...».
		Вирішуючи питання стосовно застосування частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Бендерський проти України» (Заява № 22750/02§42) суд нагадує, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
		Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідач у вимозі не зазначив, які саме заходи мав вжити позивач для усунення виявлених порушень. 
		Окрім зазначеного вище, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 р. № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади Головне контрольно-ревізійне управління України реорганізовано у Державну фінансову інспекцію України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 868 "Про утворення Державної аудиторської служби України" Держфінінспекцію реорганізовано шляхом перетворення у Держаудитслужбу.
		Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні №2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
		Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2939-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України № 2939-ХІІ) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.
		Частиною 3 названої статті 2 передбачено, що державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.
		Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст.10 Закону №2939-XII визначені права органу державного фінансового контролю. 
		Так, у пунктом 7 ст.10 цього Закону орган державного фінансового контролю має право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
		А згідно з пунктом 10 статті 10 наведеного вище Закону орган державного фінансового контролю має право звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
		Відповідно до Листа Державної фінансової інспекції України від 04.03.2015 р. N25-18/205 «Щодо підготовки вимог про усунення виявлених порушень» у зв'язку з ситуацією, що склалася з приводу оскарження вимог органів державного фінансового контролю щодо усунення виявлених порушень та з урахуванням практики Верховного Суду України, Державна фінансова інспекція при підготовці вимог щодо усунення виявлених порушень рекомендує дотримуватися такої їх структури.
		У вступній частині документа зазначається ким, коли та на якій підставі проведено ревізію, назву об'єкта контролю, період ревізії та реквізити акта ревізії.
		У констатуючій частині документа наводиться повний перелік (зміст) порушень законодавства, виявлених в ході ревізії та не усунутих об'єктом контролю в період ревізії з посиланням на конкретні норми (пункт, частина, стаття) актів законодавства, що були порушені, та із зазначенням розміру завданих збитків, якщо такі були. При цьому не допускаються:
		загальні посилання на акт законодавства, як-то "В порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.96 р. N 1024...";
		констатація фактів порушення без будь-яких посилань, напр., "Ревізією встановлено факти використання автомобілів для пересування за межами міста без наказу на відрядження та інших дозвільних документів, внаслідок чого безпідставно списано бензин..., чим завдано збитки на відповідну суму";
		посилання на норми законодавства, які об'єктивно не можуть бути порушені, напр., ст. 257 ("Загальна позовна давність") чи 510 ("Сторони у зобов'язанні") Цивільного кодексу України.
		Після констатації виявлених та не усунутих порушень на підставі пункту 1 частини 1 статті 8, пункту 7 статті 10, частини 2 статті 15 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", підпункту 15 пункту 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 р. N 310 (для територіальних органів - також пункту 7 цього Положення), пунктів 46, 49 - 50, 52 Порядку N 550 висуваються власне вимоги:
		- Опрацювати матеріали ревізії та усунути виявлені порушення законодавства, у тому числі відшкодувати збитки, завдані зазначеними порушеннями, в установленому законодавством порядку.
		- Розглянути питання про притягнення працівників установи, винних у зазначених порушеннях, до встановленої законом відповідальності.
		Способи усунення встановлених порушень зазначаються у формі пропозиції (рекомендації) і мають відображати кінцеву мету вжитих заходів, а не можливі шляхи її досягнення (тобто "стягнути", "відшкодувати", "повернути", а не "провести претензійно-позовну роботу" чи "вжити заходи"). При цьому слід пам'ятати, що будь-які корегування в бухгалтерському обліку є вторинними по відношенню до відповідних господарських операцій.
		З оглянутої судом оскаржуваної вимоги вбачається, що остання складена відповідачем без дотримання вказаних вище рекомендацій Державної фінансової інспекції України, є неконкретизованою, не містить чітких рекомендацій щодо способу усунення виявлених під час ревізії порушень, а містить вказівку про усунення виявлених порушень законодавства в установленому законодавством порядку (стор.5 Вимоги Т.1 а.с. 161) та необхідність надання вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень та недоліків. Тобто, відповідач спонукає позивача визначити самостійно на підставі невизначених законодавчих актів які саме заходи вжити для усунення порушень, що в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. 
		Суд звертає увагу, що недотримання відповідачем рекомендацій Державної фінансової інспекції України свідчить, що вимога відповідача є необґрунтованою. При цьому, суд наголошує, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
		У Рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
		Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. 
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Судом встановлено, що оскаржуване позивачем рішення відповідача прийняте з порушенням наведених вище вимог.
		Відповідно до частини першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Відповідачем у справі обовязок щодо доказування не виконаною.
		Враховуючи викладене, встановлені вище обставини обумовлюють висновок суду про часткове задоволення позовних вимог та визнання протиправними і скасування пунктів 1 та 2 листа-вимоги від 27.01.2017 року №04-11-08-14/251.
		Так, відповідною ухвалою суду від 03.02.2017 р. у даній справі, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено, на підставі ст.ст.117, 118 КАС України - зупинено дію розпорядження Управління Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області про зупинення операцій з бюджетними коштами від 27.01.2017 року №2 (а.с.71-72).
		Оскільки суд прийшов до висновку у даній справі про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для скасування відповідно до ст. 118 КАС України заходів забезпечення позову, застосованих ухвалою суду від 03.02.2017 р.
		Відповідно до частини 1 статті 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
		Так, згідно з частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 1600,00 грн. (а.с.4), виходячи із положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачеві підлягає присудження вказана сума судового збору з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби України.
		Керуючись статтями 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Кіровоградський окружний адміністративний суд, - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1.Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області  задовольнити частково.
		2.Визнати протиправними та скасувати пункти 1 та 2 листа-вимоги Східного офісу Держаудитслужби в Кіровоградській області про усунення порушень, виявлених при проведенні ревізії від 27.01.2017 року №04-11-08-14/251.
		3.В задоволенні іншої частини позовних вимог  відмовити.
		4.Присудити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України у Кіровоградській області (код -26241445) судовий збір у розмірі 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень нуль копійок) з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Східного офісу Держаудитслужби України (код - 40477689).
		5.Заходи забезпечення адміністративного позову, встановлені ухвалою від 03.02.2017 року зняти після набрання постановою законної сили.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Суддя                                                                     Р.В. Жук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...