Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/16861/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 10.04.2017. Зареєстровано: 12.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 12.04.2017.
Дата набрання законної сили: 19.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		05 квітня 2017 року                               м. Київ                              К/800/51193/15 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
		Суддів                                                            Рецебуринського Ю.Й. (судді-доповідача),
		                                                                   Олексієнка М.М., 
		Штульман І.В., 
		 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
		          за позовом всеукраїнської громадської організації ,,Комітет конституційно-правового контролю України" (далі - ВГО ,,Комітет конституційно-правового контролю України") до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі про визнання протиправними дій та стягнення матеріальних витрат,
		          за касаційною скаргою Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року,
		   В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У серпні 2015 року ВГО ,,Комітет конституційно-правового контролю України" звернулося до суду з позовом про визнання дій протиправними та стягнення матеріальної шкоди.
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною відмову Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі в задоволенні запиту на інформацію ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» №97/1-15 від 2 лютого 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня             2015 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову про стягнення судових витрат на правову допомогу. В цій частині прийнято нове судове рішення, яким позов ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» задоволено частково. Стягнуто з Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі на користь ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» суму витрат на правову допомогу у розмірі 2923  грн 20 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалене ним судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги.
		Судами встановлено, що 2 лютого 2015 року ВГО «Комітет конституційно-правового контролю України» звернулась до Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі із запитом на інформацію №97/1-15 щодо надання публічної інформації про ВНЗ, яка є предметом суспільного інтересу, а саме - належним чином засвідчених копій: статуту ВНЗ; свідоцтва про реєстрацію ВНЗ; ліцензії на провадження ВНЗ освітньої діяльності за відповідними спеціальностями та додатки до них; сертифіката про акредитацію освітньої програми ВНЗ; витяга ВНЗ із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; переліку структурних підрозділів та робочих органів ВНЗ з вказанням їх адрес, телефонів, прізвищ керівників; правил прийому до ВНЗ у 2015 році; Положення про приймальну комісію ВНЗ у 2015 році; наказу про затвердження складу приймальної комісії ВНЗ у 2015 році; переліку та вартості платних освітніх та інших послуг, які надаються ВНЗ та його структурними підрозділами; плани роботи ВНЗ у сферах наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності.
		За результатами розгляду зазначеного запиту Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі надав позивачу відповідь листом №26/01-196 від 12 лютого 2015 року, яким повідомив, що надати запитувану інформацію шляхом надання копій документів, вказаних у запиті, університет не має фінансової можливості, так як УДУФМТ є бюджетною установою та фінансується Міністерством освіти і науки України виключно на захищені статті видатків.
		Крім того, в даній відповіді вказано, що переважна більшість запитуваної інформації розміщена на офіційному сайті ВНЗ. При цьому, вказано, що виготовлення копій документів запитуваної інформації перевищує 10 сторінок та відсутність кошторисних призначень на копіювання документів для інших юридичних осіб, необхідно оплатити фактичні витрати на копіювання документів, оскільки передбачається виготовлення більше 10 сторінок.
		Частиною 1 ст. 1 Закону Закон України «Про доступ до публічної інформації» №2939-VI (далі - Закон №2939-VI) визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Статтею 3 Закону №2939-VI передбачено гарантії забезпечення права на доступ до публічної інформації.
		Так, право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
		Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
		Відповідно до частин 1 та 4 ст. 20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
		У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Як встановлено судами, позивачу відмовлено в задоволенні запиту на публічну інформацію з підстав того, що ним не здійснено оплати фактичних витрат, що пов'язані з копіюванням або друком.
		Згідно з статтею 21 Закону №2939-VI інформація на запит надається безкоштовно.
		У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
		Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.
		Разом з цим, частиною четвертою названої статті передбачено, що при наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.
		Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про інформацію» предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.
		Аналізуючи критерії та умови, за яких можна вважати, що інформація є такою, що становить суспільний інтерес, суд виходить з наступного.
		Відповідно до статті 53 Конституції України кожен має право на освіту.
		Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
		Таким чином, згідно аналізу положень Законів України №2939-VI      та «;Про інформацію» суспільно необхідною є інформація, що становить суспільний інтерес, зокрема, яка забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків, серед яких є право на освіту.
		Так, із запиту позивача вбачається, що запитувана ним інформація відноситься до сфери освіти, стосується, у тому числі, умов вступу до ВНЗ, тобто спрямована на забезпечення права на отримання освіти, передбаченого статтею 53 Конституції України.
		При цьому, як зазначено позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог, зазначена інформація необхідна позивачу для проведення юридичної експертизи документів, якими регулюється прийом студентів.
		На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що запитувана позивачем інформація необхідна останньому для забезпечення реалізації конституційного права громадян на освіту, а також для недопущення можливості порушення прав людини, введення громадськості в оману, а тому може вважатись інформацією, що становить суспільний інтерес.
		Отже, відповідачем протиправно відмовлено позивачу у задоволенні запиту про інформацію з підстав нездійснення оплати фактичних витрат на копіювання документів, оскільки запитувана позивачем інформація становить суспільний інтерес, а згідно чинного законодавства плата за копіювання та друк інформації, що становить суспільний інтерес, не стягується.
		Що стосується стягнення з відповідача витрат на правову допомогу, то колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про їх задоволенні, враховуючи наступне.
		Так, частиною першою та третьою статті 90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
		Законом України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" від 20.12.2011 р. встановлено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		При цьому, згідно статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" установлено у 2015 році, мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01 січня по 01 вересня на рівні 1218 гривень, відповідно розмір компенсації витрат на правову допомогу не повинен перевищувати 487,20 грн. за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
		Так, позивачем надано Договір від 22.06.2015 року про надання правової допомоги, за умовами пункту 4.1 якого вартість послуг визначена 3750 грн.
		Відповідно до наданого позивачем акту передачі-прийому наданих юридичних послуг від 22.06.2015 року загальна кількість годин обслуговування становить 6 години вартістю 625,00 грн за годину роботи.
		Також, позивачем надано виписку з рахунку по операції на підтвердження сплати коштів за умовами Договору від 22.06.2015 року.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу.
		З урахуванням зазначених обставин та норм права, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального і процесуального права, тому підстав до скасування його судового рішення немає. 
		Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		У Х В А Л И Л А :
		Касаційну скаргу Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі залишити без задоволення. 
		Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2015 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Судді                                                                                Ю.Й. Рецебуринський          
		 
		                                                                       М.М. Олексієнко
		 
		І.В.Штульман

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...