Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14573/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 11.04.2017. Зареєстровано: 12.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 14.04.2017.
Дата набрання законної сили: 06.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"06" квітня 2017 р. Справа№ 910/14573/16
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:Суліма В.В.
		суддів: Гаврилюка О.М. 
		Майданевича А.Г. 
		за участю представників сторін:
		від позивача 1: Худієв А.А. - представник за дов. №042317 від 29.03.2016 року;
		від позивача 2: Краснощок Н.М. - представник за дов. №227 від 16.01.2017 року;
		від відповідача: Сечін Р.С.- представник за дов.№р-5-22/2239 від 28.12.2016 року;
		від третьої особи 1:Содолінський О.В.- представник за дов.№205 від 06.02.2017року;
		від третьої особи 2: не з`явився;
		від третьої особи 3: Болбот К.Ю. - представник за дов. б/н від 19.08.2016 року;
		від третьої особи 4: не з`явився;
		від третьої особи 5: не з`явився,
		розглянувши апеляційні скарги Житомирського обласного мисливсько-рибальського клубу Халзан та Житомирської обласної ради
		на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року
		у справі № 910/14573/16 (суддя: Смирнова Ю.М.)
		позивач 1: Тимчасово виконуючий обов`язки військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України 
		позивач 2: Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир
		до відповідача Житомирської обласної ради
		третя особа 1, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України 
		третя особа 2, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство Житомирський військовий лісгосп
		третя особа 3, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Житомирський обласний мисливсько-рибальський клуб Халзан
		третя особа 4, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Державне агентство лісових ресурсів України 
		третя особа 5, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Житомирська обласна державна адміністрація.
		про визнання незаконним та скасування рішення 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Тимчасово виконуючий обов`язки військового прокурора Житомирського гарнізону (далі  прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі  позивач 1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир (далі  позивач 2) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної ради (далі  відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської обласної ради 4 сесії 7 скликання від 19.05.2016 року №261 щодо надання у користування мисливських угідь Житомирському обласному мисливсько-рибальському клубу Халзан.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, всупереч ст.ст. 77, 141, 142 Земельного кодексу України, вийшов за межі своїх повноважень та розпорядився земельною ділянкою, яка відноситься до земель оборони та відповідно, перебуває у власності держави, відтак, її відчуження та зміна цільового призначення не може бути здійснене інакше, ніж у встановленому спеціальному порядку використання та відчуження за погодженням Міністерства оборони України.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14573/16, залучено до участі у справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України (далі  третя особа 1), Державне підприємство Житомирський військовий лісгосп (далі  третя особа 2), третіми особами, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Житомирський обласний мисливсько-рибальський клуб Халзан (далі третя особа 3), Державне агентство лісових ресурсів України (далі  третя особа 4), Житомирську обласну державну адміністрацію (далі  третя особа 5).
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/14573/16 позов задоволено повністю. Визнано незаконним та скасовано рішення Житомирської обласної ради четвертої сесії VІІ скликання від 19.05.2016 року №261 Про надання у користування мисливських угідь Житомирському обласному мисливсько-рибальському клубу Халзан. 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житомирський обласний мисливсько-рибальський клуб Халзан звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/14573/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з`ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, зокрема прокурором не обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, що має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. 
		Крім того, скаржник вказав, що Державне агентство з лісових ресурсів України мало всі законні підстави та погодження з відповідними органами та землекористувачами для підготовки подання від 03  1/546-16 від 05.02.2016 року.
		Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 23.12.2016 року апеляційну скаргу Житомирського обласного мисливсько-рибальського клубу Халзан було прийнято до провадження.
		Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Житомирська обласна рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/14573/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. 
		Апеляційна скарга мотивована тим, що Господарський суд міста Києва неповно з`ясував обставини справи, визнав обставини встановленими, які є недоведеними і мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального та процесуального права.
		Крім того, скаржник вказав, що судом першої інстанції неправомірно зазначено в оскаржуваному рішенні, що спірна земельна ділянка відповідно до державного акту про право постійного користування земельною ділянкою Б№022537 відноситься до земель оборони та на неї поширюється особливий режим використання земель у відповідності до ст. 115 Земельного кодексу України. 
		Також, скаржник зазначив, що станом на сьогоднішній день рішення Житомирської обласної ради від 19.05.2016 року №261 є виконаним шляхом укладання договору від 04.07.2016 року, а отже, є актом індивідуальної дії та не підлягає скасуванню, враховуючи положення Конституційного суду України від 16.04.2009 року у справі №1-9/2009.
		Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 23.12.2016 року апеляційну скаргу Житомирської обласної ради було прийнято до провадження. Крім того, даною ухвалою було об`єднано в одне апеляційне провадження апеляційну скаргу Житомирської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/14573/16 з апеляційною скаргою Житомирського обласного мисливсько-рибальського клубу Халзан на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі № 910/14573/16.
		Розгляд справи здійснювався різними колегіями суддів та неодноразово відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. 
		03.04.2016 року через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів від третьої особи 2 надійшло клопотання про розгляд апеляційних скарг без участі представника третьої особи 2, яке було задоволено судом. 
		06.04.2017 року представники скаржників та третьої особи 3 підтримали доводи апеляційних скарг, просили їх задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати. 
		У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 06.04.2017 року прокурор та позивачі заперечували проти доводів апеляційних скарг, просили рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року по справі №910/14573/16 залишити без змін а апеляційні скарги Житомирського обласного мисливсько-рибальського клубу Халзан та Житомирської обласної ради без задоволення. 
		Представники третіх осіб 4, 5 у судове засідання 06.04.2017 року не з`явилися. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися належним чином, зокрема надсиланням ухвали Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 року. 
		Пункт 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 встановлює, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
		Згідно з п. 3.9.2. Постанови Пленуму, у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
		Крім того, враховуючи, що судом явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалася, треті особи 2, 4, 5 не скористалися належними їм процесуальними правами приймати участь в судовому засіданні 06.04.2017 року, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третіх осіб 2, 4, 5 за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.
		Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.07.2016 року підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Житомирського обласного мисливсько-рибальського клубу Халзан та Житомирської обласної ради - без задоволення, з наступних підстав.
		Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
		Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
		Тимчасово виконуючий обов`язки військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Житомирської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Житомирської обласної ради 4 сесії 7 скликання від 19.05.2016 року №261 щодо надання у користування мисливських угідь Житомирському обласному мисливсько-рибальському клубу Халзан.
		Відповідно ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Підставою представництва прокуратурою в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Формою цього представництва є, зокрема, звернення до суду з позовами про захист прав та інтересів держави, а також участь у розгляді справ судами.
		Пред`явлення даної позовної заяви військовою прокуратурою Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир м. Житомир викликано винятково захистом інтересів держави.
		Військовим прокурором Житомирського гарнізону в позовній заяві було зазначено, що даний позов заявлений в інтересах держави, оскільки безпідставним наданням у користування спірної земельної ділянки яка належить до земель оборони та безпосередньо використовуються для розміщення військового полігону військової частини НОМЕР_1 , яка є землекористувачем спірної земельної ділянки, заподіяна безпосередня шкода у вигляді позбавлення можливості виконувати свої завдання за призначенням, порушені їх інтереси, як безпосередніх землекористувачів, а відповідно і інтереси держави, як власника спірної земельної ділянки.
		З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання третьої особи 3, що прокурором не було обґрунтовано наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в господарському суді, що має наслідком повернення поданої ним позовної заяви в порядку, встановленому ст. 63 Господарського процесуального кодексу України. 
		Рішенням Житомирської обласної ради четвертої сесії VІІ скликання від 19.05.2016 року №261 Про надання у користування мисливських угідь Житомирському обласному мисливсько-рибальському клубу Халзан надано у користування Житомирському обласному мисливсько-рибальському клубу Халзан мисливські угіддя загальною площею 3004,4 га в межах Житомирського району, у тому числі на території Новогуйвинської селищної ради площею 1342,9 га, Тетерівської сільської ради площею 1079,5 га, Зарічанської сільської ради площею 582,0 га, із них на землях військової частини НОМЕР_1 площею 752,0 га, Державного підприємства Житомирський військовий лісгосп (квартали №2-28,30) площею 2252,4 га, терміном на 25 років.
		04.07.2016 року між Житомирським обласним управлінням лісового та Житомирським обласним мисливсько-рибальським клубом Халзан було укладено договір про умови ведення мисливського господарства Житомирським обласним мисливсько-рибальським клубом Халзан.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про мисливське господарство та полювання мисливські угіддя  ділянки суші та водного простору, на яких перебувають мисливські тварини і які можуть бути використані для ведення мисливського господарства.
		Тобто, мисливські угіддя фактично є частиною земної (або водної) поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, а також з визначеними щодо неї правами та порядку надання і користування такими правами, а відтак  мисливські угіддя не можуть існувати окремо від земельної ділянки, на якій провадиться мисливське господарство.
		Таким чином, порядок та підстави надання у користування мисливських угідь мають визначатись з урахуванням положень законодавства України, що регулює земельні відносини та виходячи із суб`єктів розпорядження земельним фондом України.
		Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
		Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
		Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Відповідно п. ж) ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. 
		Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції у 1978 році рішенням Житомирської обласної Ради народних депутатів за Житомирською КЕЧ та в/ч 29261 (правонаступниками яких є Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомир та військова частина НОМЕР_1 ) було закріплено в безстрокове і безоплатне користування 15724,8 га землі в межах згідно з планом землекористування для державних потреб, що підтверджується Державним актом на право користування землею серії Б за №022537, зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 9.
		Так, спірна земельна ділянка загальною площею 3004,4 га в межах Житомирського району (з яких: землі військової частини А0339 площею 752,0 га та Державного підприємства Житомирський військовий лісгосп площею 2252,4 га) входить до складу земель площею 15724,8 га, закріплених за Житомирською КЕЧ в/ч 29261 згідно Державного акту на право користування землею серії Б за №022537.
		Відповідно до відомостей наявності та використання земельних ділянок за КЕВ м. Житомир станом на 01.01.2016 року вищезазначена земельна ділянка зайнята з метою: учбовий центр та госп.підприємство.
		Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями №34-603-0.5-9697/2-15 від 03.08.2015 року, наданої Управлінням Держземагентства у Житомирському районі Житомирської області Головного управління Держземагентства у Житомирській області, надана Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомир земельна ділянка (розташована на території Новогуйвинської селищної ради, Буківської, Глибочанської, Денишівської, корчацької, Р-Городищенсьької, Сінгурівської, Тетерівської, Троянівської сільських рад) належить до категорії земель  землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення та відповідно до матеріалів лісовпорядкування ДП Житомирське лісове господарство та ДП Житомирский війсковий лісгосп частина земель одночасно є землями лісогосподарського призначення. Цільове призначенням земельної ділянки  для розміщення та постійної діяльності Збройних сил України.
		Згідно ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.
		Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України Про використання земель оборони землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини). Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.
		Так, землі для державних потреб загальною площею 15724,80 га (до складу яких входить земельна ділянка площею 3004,4 га в межах Житомирського району, в тому числі землі військової частини НОМЕР_1 площею 752,0 га та Державного підприємства Житомирський військовий лісгосп площею 2252,4 га) в межах згідно з планом землекористування Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року, виданого Житомирській КЕЧ району в/ч 29261 з 1945 року, є землями оборони.
		До аналогічного висновку дійшли суди в рамках розгляду справи №12/364 НМ за позовом Військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно - експлуатаційного відділу міста Житомир до Державного підприємства Житомирське лісове господарство про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях МО України та звільнення 2210 га земель. 
		Так, у рішенні Господарського суду Житомирської області від 16.12.2015 року у справі №12/364 НМ, залишеному без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.03.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2016, встановлено, що землі для державних потреб загальною площею 15724,80 га в межах згідно з планом землекористування Державного акту на право користування землею серії Б № 022537 від 1978 року, виданого Житомирській КЕЧ району в/ч 29261, в том числі покриті лісом, є землями оборони, а не землями лісового фонду.
		Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності. Порядок використання земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.
		Згідно ч.4 ст. 2 Закону України Про використання земель оборони військові частини зобов`язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності.
		Положеннями ст. 10 Закону України Про оборону України передбачено, що Міністерство оборони України як центральний орган виконавчої влади забезпечує проведення в життя державної політики у сфері оборони, функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність і підготовку Збройних Сил України до здійснення покладених на них функцій і завдань.
		Відповідно до п.п. 4.2, 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин № 6 від 17.05.2011 року за змістом ст. 1 Закону України Про використання земель оборони та ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони з 01.01.2013 року можуть перебувати лише в державній власності. Відповідно до Законів України Про оборону України та Про правовий режим майна у Збройних Силах України Міністерство оборони України є уповноваженим державою органом управління військовим майном. З огляду на це залучення Міністерства оборони України до участі у розгляді справ, предметом спору в яких виступають землі оборони, є обов`язковим. Порядок використання земель оборони встановлюється законом. Порядок використання земель оборони в господарських цілях визначено ст. 4 Закону України Про використання земель оборони. У разі відсутності доказів зміни цільового призначення земельної ділянки, яка належить до земель оборони, в порядку, визначеному ст. 20 Земельного кодексу України, така ділянка не може використовуватися у господарських цілях, в тому числі для житлової забудови, у зв`язку з чим укладені договори, об`єктами яких є землі оборони, підлягають визнанню недійсними. 
		Згідно ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, а також визнання недійсними угод щодо відповідних земельних ділянок. 
		З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що спірна земельна ділянка належить до земель оборони в розумінні положень Закону України Про використання земель оборони, Закону України Про оборону України, Закону України Про Збройні Сили України, уповноваженим державою органом управління якого є Міністерство оборони України.
		Так, матеріали справи не містять, а відповідачем не було надано ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України про зміну правового статусу та/або цільового призначення спірної земельної ділянки у встановленому законом порядку.
		Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
		Тобто, підставою виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт  отримання документу, що посвідчує право та, при цьому, земельне законодавство України серед підстав набуття права на землю громадянами та юридичними особами не називає оформлення чи переоформлення прав на земельні ділянки.
		При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування, земельною ділянкою, в тому числі, у разі правонаступництва. Водночас, документально підтверджених відомостей щодо скасування державного акту на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році, матеріали суду не місять.
		Так, питання щодо законності Державного акту на право користування землею серії Б №022537, виданого у 1978 році, було предметом розгляду справи №45/326-50/136т за позовом Державного підприємства Житомирське лісове господарство до Квартирно-експлуатаційного відділу міста Житомир та Житомирської обласної державної адміністрації про визнання незаконним державного акту на право користування землею.
		За результатами розгляду справи №45/326-50/136т у задоволенні позову Державного підприємства Житомирське лісове господарство було відмовлено.
		При вирішенні спору у справі №45/326-50/136 судами було встановлено, що державний акт є документом, що підтверджує право, яке вже виникло у Житомирського КЕЧ району на підставі рішень виконкому Житомирської Облради депутатів трудящихся від 09.04.1945 року №518, 519 і від 02.06.1945 року № 1020 та постанови Ради народних комісарів Української РСР від 06.07.1945 року № 429/0037 Про відновлення права Київському, Харківському і Львівському Військовим Округам на користування земельними ділянками, відведеними під аеродроми, полігони, стрільбища, табори і учбові поля до Вітчизняної війни, а до відносин, пов`язаних з прийняттям рішень відповідними органами про надання земельних ділянок (відновлення права на земельні ділянки), норми Земельного кодексу Української РСР (1970 року) не застосовуються, оскільки не мають зворотної дії у часі по відношенню до рішень, які були прийняті у 1945 році. Вказані акти не визнані у судовому порядку недійсними і є чинними по відношенню до спірного державного акту, тому відсутні підстави для визнання державного акту недійсним, на підставі яких він був виданий.
		В рамках розгляду справи № 45/326-50/136 судами також було встановлено, що рішення, які були прийняті у 1945 році, відповідно до норм Земельного кодексу Української РСР (1970 року) вважаються такими, що створюють право у Житомирської КЕЧ району на користування земельною ділянкою та право на яку їй відновлено. Таким чином, зазначені рішення підлягають виконанню шляхом видачі відповідного державного акту, що і було зроблено у 1978 році.
		Згідно ст. 115 Земельного кодексу України зони особливого режиму використання земель створюються навколо військових об`єктів Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України, для забезпечення функціонування цих об`єктів, збереження озброєння, військової техніки та іншого військового майна, охорони державного кордону України, а також захисту населення, господарських об`єктів і довкілля від впливу аварійних ситуацій, стихійних лих і пожеж, що можуть виникнути на цих об`єктах.
		Відповідно до п. а) ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
		Частинами 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
		При цьому, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що за змістом Законів України Про оборону України та Про правовий режим майна у Збройних Силах України щодо земель оборони, то вирішення відповідного питання належить до компетенції Міністерства оборони України.
		З огляду на викладене та враховуючи правовий режим спірної земельної ділянки як земель оборони, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що лист №3788 від 07.07.2015 року командування Високомобільних десантних військ Збройних сил України (у якому зазначається про те, що він не заперечує про надання в користування мисливських угідь), а також лист ДП Житомирський військовий лісгосп №7 від 15.01.2015 року не є згодою на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою або відмовою від прав на вказану земельну ділянку у розумінні вищевказаних законодавчих норм, оскільки за змістом Законів України Про оборону України та Про правовий режим майна у Збройних Силах України вирішення відповідних питань належать виключно до компетенції Міністерства оборони України.
		Таким чином, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне твердження третьої особи 3 (скаржника), що Державне агентство з лісових ресурсів України мало всі законні підстави та погодження з відповідними органами та землекористувачами для підготовки подання від 03  1/546-16 від 05.02.2016 року.
		Відповідно до ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні  це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Згідно ст. 4 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні здійснюється, зокрема, на принципах: законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб: судового захисту прав місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
		Статтею 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі в межах повноважень, та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в України виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються регулювання земельних відносин.
		Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження (ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).
		Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування.
		Частиною 5 ст. 20 Земельного кодексу України встановлено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони.
		З огляду на викладене та враховуючи, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів зміни категорії спірної земельної ділянки та віднесення вказаної земельної ділянки до будь-якої іншої категорії, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що п. 2 рішення Житомирської обласної ради четвертої сесії VІІ скликання від 19.05.2016 року №261 Про надання у користування мисливських угідь Житомирському обласному мисливсько-рибальському клубу Халзан було прийнято з порушенням норм чинного законодавства, що регулює земельні відносини.
		Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі. 
		При цьому, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належне посилання відповідача (скаржника) , як на підставу для скасування оскаржуваного на положення Конституційного суду України від у справі №1-9/2009 від 16.04.2009 року, оскільки у даній справі наявні інші правовідносини (особливий режим використання земель) які регулюються положеннями Закону України Про використання земель оборони та Законом України Про оборону України.
		Так, в даному випадку, апелянти, всупереч вимог вказаної норми закону, не надали суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційних скаргах.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з`ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку. 
		На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що прийняте господарським судом рішення відповідає ст. ст. 43, 85 Господарського процесуального кодексу України, вимогам щодо законності та обґрунтованості, підстав для скасування чи зміни рішення, в тому числі, з мотивів, наведених в апеляційній скарзі не вбачається.
		За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі №910/14573/16 підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги Житомирського обласного мисливсько-рибальського клубу Халзан та Житомирської обласної ради - задоволенню не підлягають.
		Судовий збір за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладається на апелянтів.
		Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Апеляційні скарги Житомирського обласного мисливсько-рибальського клубу Халзан та Житомирської обласної ради залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2016 року у справі №910/14573/16 - залишити без змін.
		3. Матеріали справи №910/14573/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
		 
		Головуючий суддя В.В. Сулім 
		 
		СуддіО.М. Гаврилюк
		 
		А.Г. Майданевич

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...