ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007
року м.
Київ
Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого: Кривенка В.В.,
суддів: Гусака
М.Б., Маринченка В.Л.,
Панталієнка
П.В., Тітова Ю.Г.,
при секретарі судового засідання Журіній О.О.,
за участю: скаржника - ОСОБА_1,
представника
прокуратури Київського району м.Харкова - Гудзя О.М.,
розглянувши у порядку провадження за винятковими обставинами справу за
скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність прокурора Київського району м.Харкова,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність
прокурора Київського району м.Харкова Мельника О.В., яка полягала у неприйнятті
жодного процесуального рішення за заявою скаржника від 9 лютого 2005 року про
порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2, та просив суд зобов'язати
відповідача винести за його заявою від 9 лютого 2005 року постанову, принести
публічні та письмові вибачення, стягнути судові витрати.
Постановою Київського районного суду м.Харкова від 21 жовтня 2005 р. скаргу
задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність прокурора Київського
району м.Харкова та Київського РВ ХМУ УМВС України в Харківській області щодо
розгляду заяви ОСОБА_1 від 9 лютого 2005 року; зобов'язано відповідачів у
3-денний термін з моменту набуття чинності цим судовим рішенням виконати вимоги
ч.2 ст.97 КПК України за заявою ОСОБА_1 від 9 лютого 2005 року; зобов'язано
відповідачів у 10-денний термін з моменту набуття чинності цим судовим рішенням
направити позивачу письмові вибачення за порушення його прав при розгляді
заяви. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 19 січня 2006 р.
постанова суду першої інстанції змінена: відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні
позову в частині покладення на прокурора Київського району м.Харкова та
Київський РВ ХМУ УМВС України в Харківській області обов'язку принести письмові
вибачення. В іншій частині постанова Київського районного суду м.Харкова від 21
жовтня 2005 р. залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 р.
зазначені судові рішення скасовані, провадження в адміністративній справі
закрито з посиланням на те, що справу не належить розглядати у порядку
адміністративного судочинства.
У скарзі ОСОБА_1 до Верховного Суду України поставлено питання про перегляд
за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду
України від 27 червня 2006 р. і направлення справи на розгляд до суду
касаційної інстанції.
В обгрунтування скарги зроблено посилання на неоднакове застосування судами
касаційної інстанції, а саме: Вищим адміністративним судом України (ухвала у
цій справі) та Військовою колегією Верховного Суду України (постанова від 17
квітня 2001 року), норм права, які регулюють юрисдикцію судів щодо розгляду
справ про оскарження процесуальної бездіяльності правоохоронних органів у
випадках, коли вони за результатами перевірки заяв не приймають відповідно до
вимог Кримінально-процесуального кодексу України постанови про порушення або
відмову в порушенні кримінальної справи.
Вирішуючи поставлене у скарзі питання, колегія суддів виходила з
наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на
оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади,
посадових та службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) судів щодо розгляду таких справ визначається
процесуальними законами.
Кримінально-процесуальний кодекс України встановлює можливість оскарження
до суду в порядку кримінального судочинства постанови про відмову в порушенні
кримінальної справи (ст. 236-1), постанови про закриття справи (ст. 236-5),
постанови про порушення справи (ст. 236-7).
За змістом статей 2, 17 Кодексу адміністративного судочинства України спори
фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження
його рішень, дій чи бездіяльності належать до компетенції адміністративних
судів, крім випадків, коли такі справи підлягають розгляду в порядку
кримінального судочинства.
Оскільки Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає можливості
розгляду в порядку кримінального судочинства спорів про бездіяльність суб'єктів
владних повноважень, то такі спори належить розглядати в порядку
адміністративного судочинства.
Подібний висновок (з урахуванням того, що на момент прийняття постанови
такі справи розглядалися у порядку цивільного судочинства) зроблено Військовою
колегією Верховного Суду України у наданій скаржником постанові від 17 квітня
2001 року.
Рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено,
що за заявою ОСОБА_1 від 9 лютого 2005 року ніякої постанови згідно з
Кримінально-процесуальним кодексом України прийнято не було.
Отже, така бездіяльність суб'єктів владних повноважень і може оскаржуватися
в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 27 червня
2006 року про скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій та
закриття провадження в адміністративній справі прийнята з порушенням ст. 17
Кодексу адміністративного судочинства України та згідно зі ст. 243 цього
Кодексу підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до Вищого
адміністративного суду України.
При новому касаційному розгляді слід врахувати викладене вище та положення
частини першої ст. 220 КАС України про недопустимість дослідження доказів,
встановлення та визнання доведеними обставин, що не були встановлені в судовому
рішенні, та вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу судом
касаційної інстанції, а також положення частини другої ст.220 цього Кодексу про
перегляд судових рішень у межах касаційної скарги.
На підставі наведеного та керуючись статтями 87, 91, 94, 241-244 Кодексу
адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в
адміністративних справах
п о с т а н о в и л а :
Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 червня 2006 року
скасувати, а справу направити на новий розгляд до цього суду.
Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку,
встановленого пунктом 2 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства
України.
Головуючий В.В. Кривенко
Судді
М.Б. Гусак
В.Л. Маринченко
П.В. Панталієнко
Ю.Г. Тітов