Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 711/2807/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України; Клопотання слідчого, прокурора, сторони кримінального провадження.
Надіслано для оприлюднення: 13.04.2017. Зареєстровано: 14.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2017.
Дата набрання законної сили: 11.04.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Придніпровський районний суд м.Черкаси    
		 
		УХВАЛА
		Номер провадження 1-кс/711/1049/17
		Справа № 711/2807/17
		11 квітня 2017 року 
		Слідчий суддя Придніпровського районного суду міста Черкаси ОСОБА_1 , за участю:
		секретар  ОСОБА_2 , прокурор  ОСОБА_3 , слідчий  ОСОБА_4 , захисник  ОСОБА_5 ,
		розглянувши клопотання захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №42013250000000119 від 01.11.2013р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Захисник звернулась до суду з клопотанням, в якому просить скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який застосований до підозрюваного ОСОБА_6 .. В обґрунтування клопотання зазначила, що на теперішній час усунуті ризики на запобігання яких обирався запобіжний захід підозрюваному і змінилися обставини кримінального провадження, а тому відсутня потреба у застосування найсуворішого запобіжного заходу.
		В судовому засіданні захисник підтримала клопотання та просила його задовольнити. Зауважила, що на теперішній час підозрюваний знаходиться поза межами країни, але не може вільно повернутися в Україну, оскільки ухвалою слідчого судді від 28.03.2014р. до нього застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що суттєво обмежує його право на вільне пересування. Натомість всупереч вимог закону у вказаній ухвалі не визначений строк її дії, а відтак це дає формальні підстави для тримання підозрюваного під вартою. Натомість на теперішній час суттєво змінилися обставини, які існували на момент прийняття слідчим суддею рішення про обрання запобіжного заходу, що у свою чергу взагалі унеможливлює застосування до підозрюваного такого запобіжного заходу, як тримання під вартою. Тому просить скасувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно її підзахисного.
		Прокурор та слідчий не заперечували проти задоволення клопотання. Прокурор також зауважив, що підозрюваний на теперішній час не перебуває у міжнародному розшуку.
		Перевіривши надані матеріали клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, слідчого, захисника вважаю, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
		Ухвалою слідчого судді від 28.03.2014р. ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в порядку, передбаченому ч.6 ст.193 КПК України, оскільки підозрюваний оголошений у міжнародний розшук і підозрювався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15 ч.5 ст.191, ч.2 ст.191, ч.1 ст.172, ч.1 ст.364 КК України. 
		23.04.2014р. прокурором винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України в частині замаху на привласнення підозрюваним бюджетних коштів в сумі 600000грн за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 ч.5 ст.191 КК України.
		28.11.2016р. прокурором винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України в частині незаконного звільнення начальника Головного управління з питань внутрішньої політики Черкаської ОДА ОСОБА_7 (№42014250000000050 за ч.1 ст.172 КК України) та зловживання владою під час її звільнення (№42014250000000051 за ч.1 ст.364 КК України), в частині використання послуг взводу із забезпечення супроводження роти ДПС УДАІ при УМВС України в Черкаській області (№42014250000000088 за ч.1 ст.364 КК України).
		Таким чином, на теперішній час досудове розслідування здійснюється за обставинами, відповідно до яких ОСОБА_6 обіймаючи посаду голови Черкаської ОДА у період з квітня 2010р. по грудень 2013р. використовував службові автомобілі у власних цілях у вихідні та святкові дні, а також на відстань, що перевищує 200км, без відповідних розпоряджень на відрядження, чим допустив розтрату бюджетних коштів у вигляді сплати коштів за послуги з перевезення на суму 112534,95грн, чим завдано матеріальних збитків державним інтересам на вказану суму. Отже, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем. 
		21.03.2017р. захисником підозрюваного здійснено внесення грошових коштів в сумі 112534,95грн на рахунок управління казначейства в м. Черкаси на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням ОСОБА_6 , що підтверджується відповідною квитанцією.
		Натомість, на теперішній час кримінальне провадження не може бути закінчене, оскільки фактичне місцезнаходження підозрюваного залишається невідомим, але за твердженням захисника підозрюваний бажає повернутися до України і сприяти подальшому розслідуванню кримінального провадження. Як зазначає захисник ОСОБА_6 не переховується від слідства, а вимушений був виїхати за межі України у зв`язку із загрозою його життя, але на теперішній час він має побоювання щодо безпідставного його затримання та тримання під вартою. Тому захисник звернулась до суду з зазначеним клопотанням.
		Надаючи оцінку доводам клопотання захисника вважаю за необхідне звернути увагу на наступне.
		Частиною першою статті 9 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до ст.177 КПК України запобіжний захід це засіб процесуального примусу, який застосовується до підозрюваного/обвинуваченого і передбачає застосування до нього таких обмежень прав і свобод, які забезпечать виконання покладених на нього процесуальних обов`язків, а також дадуть змогу запобігти спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
		Аналіз змісту ст.ст.194, 196 КПК України свідчить, що будь-який запобіжний захід, що обирається слідчим суддею на досудовому слідстві має строковий характер тривалістю не більше двох місяців. Частиною четвертою статті 196 КПК України передбачено, що слідчий суддя зобов`язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Таким чином, за будь-яких обставин строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, що обирається слідчим суддею, не може перевищувати 60 днів. 
		Системний аналіз норм параграфу 1 глави 18 КПК України свідчить, що законом не передбачено можливості скасування обраного запобіжного заходу. Натомість законом визначено принцип автоматичного припинення дії запобіжного заходу та можливості його зміни за клопотанням слідчого, прокурора, підозрюваного або обвинуваченого.
		Статтею 203 КПК України передбачено, що ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Таким чином, враховуючи вищевикладене не допускається прийняття судових рішень про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення кінцевого строку дії такого рішення. Зазначений висновок ґрунтується на реалізації передбаченого ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу, який закріплює право на свободу та особисту недоторканність.
		Отже з урахуванням положень ст.203 КПК України, що мають імперативний характер, строк дії ухвали слідчого судді від 28.03.2014р. про застосування запобіжного заходу до ОСОБА_6 закінчився 26.05.2014р., тобто через 60 днів після її постановлення. Тобто на теперішній час у підозрюваного ОСОБА_6 взагалі відсутній обраний у передбачений законом порядок будь-який запобіжний захід в рамках цього кримінального провадження. 
		Разом з тим, в даному випадку в ухвалі слідчого судді від 28.03.2014р. не зазначено строку її дії і конкретного строку припинення дії запобіжного заходу, що в контексті принципу обов`язковості судових рішень створює обґрунтовані сумніви щодо наявності/відсутності обставин для правомірного затримання підозрюваного та утримання під вартою на підставі такого судового рішення. Отже така ситуація не відповідає принципу правової визначеності і свідчить про наявність порушень прав та інтересів підозрюваного, а відтак обумовлює необхідність у здійсненні слідчим суддею заходів реагування.
		Оскільки прямої норми, яка передбачає регулювання такої ситуації, у діючому КПК України немає, то необхідно виходити із загальних принципів верховенства права (ст.8 КПК України) та аналогії закону (ч.6 ст.9 КПК України).
		При цьому доречно звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини в частині застосування положень ст.5 Конвенції, практика якого має враховуватись при застосуванні норм кримінального процесуального законодавства (ч.5 ст.9 КПК України). Так Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що основною метою статті 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню волі (Мак-Кей проти Сполученого Королівства, [ВП], №543/03, 03.10.2006р., п.30). Право на свободу та особисту недоторканість має найважливіше значення в «демократичному суспільстві» за змістом Конвенції (Медвєдєв та інші проти Франції, [ВП], №3394/03, 29.03.2010р., п.76; Ладент проти Польщі, №11036/03, 18.03.2008р., п.45).
		У ситуаціях з позбавленням волі особливо важливим є дотримання загального принципу правової визначеності. Таким чином, дуже важливо, щоб умови позбавлення волі були чітко визначені у внутрішньому законодавстві, і щоб сам закон був передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб був дотриманий стандарт «законності», встановлений Конвенцією, який вимагає, щоб всі закони були досить точними, та дозволяли людині (в разі необхідності користуючись порадою) в розумній мірі та за певних обставин передбачити наслідки, які можуть бути результатом конкретних дій (Креанге проти Румунії, № 29226/03, 23.02.2012р., п.20; та Медвєдєв та інші проти Франції, [ВП], п.80).
		Необхідно лише, щоб постанова про тримання під вартою містила конкретні підстави та встановлювала конкретний граничний строк (Мелоні проти Швейцарії, №61697/00, 10.04.2008р., п.53).
		Будь-яке позбавлення волі має узгоджуватися з метою захисту особи від свавілля. Поняття «свавілля» у статті 5 § 1 має більш широке значення, аніж просто недотримання національного законодавства, так що позбавлення волі може бути законним з точки зору внутрішнього права, але все ж свавільним в розумінні Конвенції, порушуючи тим самим її положення (Креанге проти Румунії, п.84; А. та інші проти Сполученого Королівства, №3455/05, 19.02.2009р., п.164). 
		Оперативність, з якою національні суди замінюють наказ про тримання під вартою, строк якого закінчився, або в якому було виявлено юридичний дефект, є ще одним суттєвим аспектом при оцінці того, чи має тримання особи під вартою розглядатися як свавільне (Моорен проти Німеччини, [ВП], №11364/03, 09.07.2009р., п.80). 
		Матеріально-правова вимога покладає на «посадову особу» зобов`язання розглянути обставини на користь чи проти затримання, та прийняти рішення на підставі правових критеріїв про наявність причин для затримання (Шиссер проти Швейцарії, 4 грудня 1979, Серії A № 34, п.31; Пантеа проти Румунії, №33343/96, 03.06.2003р., п.231). Іншими словами ч.3 ст.5 Конвенції вимагає від судової посадової особи розгляду питання про тримання під вартою по суті (Аквіліна проти Мальти, № 25642/94, 29.04.1999р., п.47; Крейчирж проти Чехії, № 39298/04 та 8723/05, 26.03.2009р., п.89).
		В судовому засіданні встановлено, що питання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , а відтак і необхідність продовження застосування такого заходу процесуального примусу, не вирішувалось протягом останніх трьох років. На теперішній час потреби досудового розслідування не виправдовують необхідність застосування такого ступеню обмеження права на свободу як затримання або тримання під вартою, що підтверджується стороною обвинувачення.
		За таких обставин, з метою усунення протиріч та неточностей, порушень законних прав та інтересів підозрюваного, забезпечення виконання завдань кримінального провадження в частині недопущення здійснення необґрунтованого процесуальному примусу та забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, беручи до уваги також вагомі зміни обставин кримінального провадження, які свідчать про усунення у значному ступені підстав та умов, що обумовили прийняття судового рішення про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою, вважаю за необхідне постановити окреме процесуальне рішення, яким припинити дію запобіжного заходу, обраного до підозрюваного. 
		В цьому контексті варто також звернути увагу, що у зв`язку з припиненням строку дії запобіжного заходу, то відповідно до ст.204 КПК України підозрюваний не може бути затриманий без дозволу слідчого судді, суду у зв`язку з підозрою або обвинуваченням у тому ж кримінальному правопорушенні.
		На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.8, 9, 132, 176-178, 196, 197, 203 КПК України, слідчий суддя 
		ПОСТАНОВИВ:
		Клопотання захисника задовольнити частково.
		Припинити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обраний ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 28 березня 2014 року за №711/2875/14-к. 
		Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути подані під час підготовчого провадження у суді.
		Повний текст ухвали проголошений 13 квітня 2017 року о 14год 00хв.
		Слідчий суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...