Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 307/2148/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2017. Зареєстровано: 14.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2017.
Дата набрання законної сили: 06.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 307/2148/16-ц
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		Іменем України
		     06 квітня 2017 року                                                                       м. Ужгород
		 
		    Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області  в складі:
		                                                  головуючого  Собослой Г.Г.,
		                                                  суддів  Фазикош Г.В., Бисага Т.Ю.,
		                                                  секретарі  Чучка Н.В.,
		                               з участю: представника ОСОБА_1  ОСОБА_2,
		                                                              і представника ОСОБА_3  ОСОБА_4,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду від 25 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частку нерухомого майна за набувальною давністю,
		ВСТАНОВИЛА:
		    У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся в суд із даним позовом і під час розгляду справи змінив позовні вимоги та просив визнати житловий будинок 60 «а» по вул. 50 років Жовтня у с. Грушово обєктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину вищевказаного будинку, посилаючись на те, що з 1990 року по 2001 рік перебував у шлюбі із відповідачкою і проживаючи у будинку його батьків по вул. 50 років Жовтня у с. Грушово, вони поряд з цим будинком почали будувати новий. Будівництво здійснювалося з допомогою їхніх спільних родичів і тривало з 1994 р. по 1996 рік. У звязку з неможливістю проживати з колишньою дружиною в одному будинку, він змушений перейти проживати до своїх батьків.
		У 2014 році, від своїх батьків позивачу стало відомо, що ОСОБА_1, на підставі рішення Грушівської сільської ради, отримала свідоцтво про право власності на цей будинок в цілому. Вважає, що має право бути власником 1/2 будинку, так як він був побудований під час їхнього з відповідачкою перебування у шлюбі і будувався за спільні кошти.
		Посилаючись на вказані обставини просив задовольнити позовні вимоги.
		ОСОБА_1 подала зустрічну позовну заяву про визнання за нею права власності на належну йому 1/2 частину будинку №60 «а» по вул. 50 років Жовтня, у с. Грушово за набувальною давністю, мотивуючи тим, що спірний будинок був дійсно побудований сторонами у період з 1994 р. по 1996 рік. У 2001 році шлюб між ними було розірвано і з того часу ОСОБА_3 жодного дня у цьому будинку не проживав. ОСОБА_3 не приймав участі в утриманні будинку в належному стані, не сплачував комунальні платежі. З 2001 року по 2016 рік вона відкрито, добросовісно та безперервно володіє часткою будинку належного ОСОБА_3, а тому просила задовольнити заявлені зустрічні позовні вимоги.
		    Рішенням Тячівського районного суду від 25 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено.
		    Визнаний житловий будинок №60 «а» по вул. 50 років Жовтня у с. Грушово, Тячівського району обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
		    Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку №60 «а» по вул. 50 років Жовтня, у с. Грушово, Тячівського району.
		    Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2122 грн. 48 коп. судових витрат.
		    У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
		    Судові витрати по зустрічному позову покладено на ОСОБА_1
		    Ухвала суду від 09.08.2016 року про забезпечення позову скасовано.
		    В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині задоволення первісного позову ОСОБА_3 скасувати та відмовити у задоволенні такого, а зустрічні позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права і підстав передбачених чинним законодавством для задоволення первісного позову та у відмові заявлених зустрічних позовних вимог відсутні.
		    Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1  ОСОБА_2, який підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, представника ОСОБА_3  ОСОБА_4, який просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.
		Встановлено, що після укладення шлюбу в 1990 році поряд із житловим будинком №60 по вул. 50 років Жовтня у с. Грушово, який належав батькам позивача, сторони у період з 1994 по 1996 р.р. самовільно побудували літню кухню.
		На час розірвання шлюбу у 2001 році спірне приміщення мало статус самовільного будівництва, що стверджується протоколом про адміністративне правопорушення №194 від 15.02.2010 року (а.с. 93), приписом розпорядження №194 від 15.02.2010 року (а.с. 94) та ці обставини встановлені у постанові Тячівського районного суду від 15.03.2006 року із посиланням на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 09.04.2003 року.
		На момент зведення спірного приміщення у 1994-1996 роках та на час розірвання шлюбу між сторонами у 2001 році діяли норми ЦК УРСР (1963 р.) із урахуванням вимог ч. 1 ст. 105 ЦК УРСР самовільно зведений та не введений в експлуатацію спірний будинок не набув статусу нерухомого майна та не міг бути предметом спільної сумісної власності.
		Із стверджень ОСОБА_1, які містяться в матеріалах справи вбачається, що після розірвання шлюбу ОСОБА_3 по даному спірному будинку не проводив жодні ремонти, не сплачував кошти на його утримання і за роки будинок зазнав значних покращень.
		Згідно до вимог ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
		Відповідно до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
		Рішенням Грушівської сільської ради від 29.01.2008 року №8 перейменовано літню кухню по вул. 50 років Жовтня,60, яка належить згідно погосподарського обліку ОСОБА_1 на житловий будинок (по вул. Жовтня №60) від 09.12.2013 року №169 внесено зміни в п. 1 рішення виконкому Грушівської сільської ради від 29.01.2008 року «Про перейменування літньої кухні в житловий будинок по вул. 50 років Жовтня,60», виклавши його в наступні редакції «Перейменував на житловий будинок літню кухню, яка належить згідно погосподарського обліку ОСОБА_1, яка знаходиться за адресою с. Грушово, по вул. 50 р. Жовтня,60/а і знаходиться біля житлового будинку в с. Грушово, вул. 50 р. Жовтня №60».
		На підставі заяви ОСОБА_1 вищезазначений будинок був введений в експлуатацію рішенням Грушівської сільської ради від 02.02.2010 року №107, яким погоджено прийняття в експлуатацію одноквартирного (садового) житлового будинку, що знаходиться в селі по вул. 50 р. Жовтня,60/а на земельній ділянці загальною площею 0,18 га, яка належить ОСОБА_1
		Висновком відділу містобудування та архітектури №03/07 від 08.02.2010 року Тячівської районної державної адміністрації про можливість прийняття приватної будівлі в експлуатацію збудованої без дозволу на виконання будівельних робіт по заяві забудовника ОСОБА_1 житловий будинок з господарськими спорудами можливо погодити до прийняття в експлуатацію (а.с. 97).
		Сертифікатом відповідності державним будівельним нормам, стандартам та правилам Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Закарпатській області, засвідчено відповідність закінченого будівництвом вищезазначеного спірного будинку.
		Таким чином, судова колегія вважає, що самовільно зведений в 1994-1996 роках та не введений в експлуатацію будинок за адресою с. Грушово, вул. 50 років Жовтня, буд. 60 «а» на час розірвання шлюбу між сторонами не набув статусу нерухомого майна та не міг бути предметом спільної сумісної власності і по момент здійснення реєстрації права власності у 2010 році будинок зазнав значних покращень та реєстрація права власності за ОСОБА_1 не скасована, а тому підстав для визнання даного будинку обєктом права спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частину житлового будинку за ОСОБА_3 у суду першої інстанції відсутні.
		За таких обставин, рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1,3 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_3 слід відмовити із вищезазначених підстав.
		Разом з тим, рішення суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимогах ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на 1/2 частину будинку за набувальною давністю, то з урахуванням заявлених вимог та встановлених фактичних обставинах по справі, правовідносини, які виникли між сторонами, вимоги ст. 344 ЦК України не можуть бути застосовані і апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
		Крім того, у звязку із скасуванням рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 і судовою колегією апеляційної інстанції відмовлено у його заявлених вимог, а тому підлягає у відповідності до ст.ст. 79,88 ЦПК України скасуванню і рішення суду в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 2122,48 грн. із відмовою у цій частині позовних вимог.   
		Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, судова колегія,
		                                                                
		Р І Ш И Л А:
		          
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		    Рішення Тячівського районного суду від 25 жовтня 2016 року у частині задоволення позовних вимог по первісному позову ОСОБА_3 про визнання житлового будинку №60 «а» по вул. 50 років Жовтня, с. Грушово, Тячівського району обєктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1, визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину житлового будинку №60 «а» по вул. 50 років Жовтня, с. Грушово, Тячівського району та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 2122 грн. 48 коп. судових витрат скасувати і в позові ОСОБА_3 відмовити.
		    У решті рішення суду залишити без змін.
		    Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
		Головуючий (підпис)
		Судді            (підписи)
		Згідно з оригіналом:
		Суддя апеляційного суду 
		Закарпатської області                                                         ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...