Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 525/283/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; управління, нагляду та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2017. Зареєстровано: 15.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2017.
Дата набрання законної сили: 30.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                    
		                           Справа № 525/283/17     
		                             Провадження №2-а/525/12/2017                            
		П О С Т А Н О В А 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		    11.04.2017 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:                                                 
		головуючого  судді Хоролець В.В. 
		при секретарі  Лопатка О.В. 
		з участю позивача  ОСОБА_1
		представника відповідача  ОСОБА_2    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобагачанського обєднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій щодо припинення виплати пенсії, визнання протиправним і скасування рішення про припинення виплати пенсії та зобовязання поновити виплату пенсії, - 
		в с т а н о в и в:
		З адміністративного позову ОСОБА_1 вбачається, що він з 2006 року здобув право на отримання пенсії за вислугу років, що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААА №262702, яке видано Пенсійним фондом України на його ім'я 12.12.2006 року. До серпня 2015 року позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України міста Ровеньки Луганської області, а після початку антитерористичної операції-на вказаній території, а саме, у листопаді 2014 року, ОСОБА_1 виїхав з міста Ровеньки Луганської області та оселився у селищі Велика Багачка Полтавської області. У зв'язку з набранням чинності Постанови Кабінету ОСОБА_3 України від 7 листопада 2014 року № 595, якою затверджений Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, у місті Ровеньки, де мешкав ОСОБА_1, було припинено здійснення повноважень відповідного органу Пенсійного фонду України, а також були зупинені до моменту повернення окупованої території під контроль органів державної влади України видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообовязкового державного соціального страхування.
		Як вказує позивач у справі ОСОБА_1, внаслідок вищевикладеного, він, не маючи інших джерел існування, крім пенсії, змушений був звернутися із заявою про взяття на облік до іншого територіального органу Пенсійного фонду України Великобагачанського району та виплату пенсії за фактичним місцем перебування. З 01.08.2015 року його було поставлено на облік до Великобагачанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області, розмір його щомісячної пенсії складає 7695,15 грн. Однак, через деякий час, рішенням колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського об'єднаного управління ПФ України Полтавської області від 23.02.2017 року за № 27, йому було припинено виплату пенсії. Вказане рішення позивач у справі ОСОБА_1 вважає протиправним, оскільки воно потягло за собою припинення виплати пенсії, яка є єдиним джерелом його доходу, внаслідок чого він залишився без засобів на існування, орган Пенсійного фонду не використав норм діючого законодавства у сфері пенсійного забезпечення, які б слугували підставами для припинення виплати пенсії. Посилаючись на вищевикладені обставини, на те, що в даний час він є жителем селища ОСОБА_4 Полтавської області, де зареєстрований на проживання у встановленому порядку і не з його вини в даний час територіальний орган пенсійного фонду не може отримати пенсійну справу з попереднього місця її виплати (яке знаходиться на тимчасово окупованій території України в м. Ровеньки Луганської області), будь-яких недостовірних документів до органу пенсійного фонду він не надавав, а отримувана ним пенсія є його єдиним джерелом доходу на існування, а також посилаючись на ряд норм ОСОБА_5 України, Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів, позивач у справі ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправною дію Великобагачанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області, яка полягає у прийняті рішення про припинення виплати йому пенсії, починаючи з березня 2017 року; визнати протиправним та скасувати рішення №27 від 23.02.2017 року Великобагачанського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Полтавської області про припинення виплати йому пенсії; зобов'язати Великобагачанське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату йому пенсії негайно після проголошення судового рішення, а також утриматись від подальшого призупинення її виплати. Також позивач просив стягнути на його користь понесені судові витрати у справі (а.с.а.с.2-7).
		     Ухвалою Великобагачанського районного суду від 13.03.2017 року задоволено клопотання відповідача і справа призначена до розгляду за загальними правилами КАС України (а.с.15).
		Відповідачем по справі Великобагачанським обєднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області подані письмові заперечення на позов, в яких відповідач просить в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (а.с.а.с.17-20).
		В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлений адміністративний позов підтримав в повному обсязі, в своїх поясненнях посилався на обставини, що в ньому викладені і просив його задовольнити. 
		Представник відповідача у справі Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області ОСОБА_2 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, в своїх поясненнях посилалася на безпідставність заявлених позовних вимог та в цілому підтримала письмові заперечення Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України на позов ОСОБА_1 (а.с.а.с.17-20). 
		Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, детально дослідивши письмові докази по справі, надані особами, які беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, оглянувши в судовому засіданні макет пенсійної справи №132512 (роздруківки з електронної бази даних), проаналізувавши всі докази в їх сукупності приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправними дій щодо припинення нарахування і виплати пенсії та зобовязання поновити виплату пенсії підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав. 
		    Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
		    Відповідно до ч.2 ст.19 ОСОБА_5 України органи державної влади, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України.
		    Згідно ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
		    Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її позовні вимоги та заперечення.
		    Між цим, за нормою ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		    Судом встановлено і сторонами у справі не заперечується, що громадянин України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є пенсіонером, що підтверджується копією пенсійного посвідчення на його імя серія ААА №262702, яке видане 12.12.2006 року Пенсійним фондом України (а.с.8). Вбачається, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачем у даній адміністративній справі виплачувалася пенсія з 01.08.2014 року на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про взяття на облік за новим місцем проживання та довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції від 20.11.2014 року (а.с.а.с.21,23,24,25). Пенсія ОСОБА_1 виплачувалася на підставі електронної пенсійної справи, так як паперову пенсійну справу отримати не має можливості у звязку з проведенням антитерористичної операції (електронна пенсійна справа №132512 (названа представником відповідача як макет, що містить роздруківки з електронної бази даних), була оглянута в судовому засіданні. 
		    Також сторонами у справі не заперечується, що позивач у справі ОСОБА_1 переїхав з території проведення антитерористичної операції в листопаді 2014 року, тобто після її початку. 
		    Відповідно до розпорядження Кабінету ОСОБА_3 України від 07.11.2014 року №1085-р м. Ровеньки Луганської області, де раніше отримував пенсію пенсіонер ОСОБА_1, відноситься до населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. 
		    Як вбачається з фотокопії паспорта громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 серія ЕН 508805, виданим Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській області 30.10.2003 року, ОСОБА_1 з 13.07.2016 року є зареєстрованим на проживання у встановленому порядку за адресою: селище ОСОБА_2 АДРЕСА_1 (а.с.а.с.9-10). 
		    Зі змісту листа виконуючої обовязки начальника управлення соціального захисту населення Великобагачанської райдержадміністрації від 13.07.2016 року №03-2690 та розпорядження начальника даного управління від 13.07.2016 року вбачається, що ОСОБА_1, тимчасово проживаючому за адресою селище ОСОБА_4, вулиця Гірська, 14/10 13.07.2016 року скасовано статус внутрішньо переміщеної особи згідно поданої заяви, довідка внутрішньо переміщеної особи вилучена (а.с.а.с.26-27). 
		    Тобто, як вбачається з аналізу даних матеріалів справи, ОСОБА_1, маючи з листопада 2014 року статус особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції згідно довідки УСЗ Великобагачанської райдержадміністрації Полтавської області №1605000219 від 20.11.2014 року, 13.07.2016 року скористався своїм конституційним правом на свободу вибору місця проживання і у встановленому порядку був зареєстрований на постійне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.а.с.9-10), внаслідок чого, з урахуванням поданої заяви, відповідний орган державної виконавчої влади в особі УСЗ Великобагачанської райдержадміністрації прийняв рішення про скасування ОСОБА_1 статусу внутрішньо переміщеної особи (як буквально зазначено у відповідних документах УСЗ Великобагачанської райдержадміністрації) (а.с.а.с.26-27).  
		    В подальшому, що також вбачає і з письмових заперечень відповідача у справі, з урахуванням скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи, яка була видана ОСОБА_1 управлінням соціального захисту населення Великобагачанської райдержадміністрації від 20.11.2014 року №1605000219, в документах пенсійної справи відсутні відомості про проживання ОСОБА_1 в сел. ОСОБА_4 до початку АТО, ОСОБА_1 не подано заяви про отримання пенсії через рахунки та мережу установ і пристроїв АТ «Державний ощадний банк України», 23 лютого 2017 року було прийнято Рішення колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського обєднаного управління ПФУ Полтавської області №27 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (а.с.а.с.12,19). 
		    Отже, з урахуванням сукупності досліджених матеріалів справи, пояснень в судовому засіданні, які надані суду позивачем у справі ОСОБА_1 та представником відповідача у справі ОСОБА_2, а також оскаржуваного позивачем рішення субєкта владних повноважень №27 від 23.02.2017 року та його мотивів, вбачається, що на даний час має місцем ситуація, коли з 13.07.2016 року ОСОБА_1, скориставшись своїм конституційним правом на свободу вибору місця проживання (пряма норма ст.33 ОСОБА_5 України та положення ст.2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») у встановленому порядку став бути зареєстрованим на проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4 (тобто в період виплати йому пенсії на підставі електронної пенсійної справи субєктом оскарження по даному позову згідно постанови Кабінету ОСОБА_3 України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам») і УСЗ Великобагачанської райдержадміністрації Полтавської області на підставі заяви позивача з цього ж числа скасувало відповідну довідку ОСОБА_1 про взяття його на облік як особи, що переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, а у звязку з тимчасовою окупацією м. Ровеньки Луганської області та проведення АТО, Великобагачанське обєднане управління ПФУ Полтавської області в даний час не має можливості отримати пенсійну справу ОСОБА_1 у паперовому виді з органу пенсійного фонду м. Ровеньки Луганської області відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 року. Тобто, з урахуванням сукупності даних обставин, які склалися та які встановленні при розгляді даної адміністративної справи, а також наявного в даний час рішення колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського обєднаного управління ПФУ Полтавської області №27 від 23.02.2017 року, з березня 2017 року громадянин України ОСОБА_1 не отримує пенсію, право на яку він отримав ще у 2006 році.          
		     Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		    Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі». 
		    Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
		    Рішення Європейського суду є офіційною формою розяснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у звязку з цим  джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
		    Так, у Рішенні «Руїз Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року Європейський Суд з прав людини нагадав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються; межі такого обовязку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи. Також, у Рішенні «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних. 
		    ОСОБА_5 Українивстановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановленихОСОБА_5межах і відповідно до законів України (ч.2 ст.6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіОСОБА_5та законами України (ч.2 ст.19 ОСОБА_5 України). 
		    Відповідно достатті 8 ОСОБА_5 Українив Україні діє принцип верховенства права.ОСОБА_5 Українимає найвищу юридичну силу та пріоритет над іншими нормативно-правовими актами. Закони та підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основіОСОБА_5і повинні відповідати їй. ОСОБА_5є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіОСОБА_5 Українигарантується.
		    Конституційний Суд України у Рішенні від 02.11.2004 року у справі №15-рп/2004 зазначив, що «верховенство права  це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним із проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права обєднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в ОСОБА_5 України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість  одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права». 
		Статтею 24 ОСОБА_5 України встановлюється рівність конституційних прав і свобод усіх громадян та неможливість їх обмеження за будь-якими ознаками. 
		За її змістом, не може бути обмежено право громадян на отримання пенсій та інших соціальних виплат у залежності від місця їх проживання та перебування.
		Також, положеннями ст.33 ОСОБА_5 України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Статтею 46 ОСОБА_5 Українизакріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Відповідно до розяснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування ОСОБА_5 України при здійсненні правосуддя», виходячи із зазначеного у ст.8 ОСОБА_5 в Україні принципу верховенства права, конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя. При цьому судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. Крім цього, судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу підлягають оцінці на відповідність як ОСОБА_5, так і закону; якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
		Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначеніЗаконом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Згідно статті 4 цього Закону, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення; також, виключно цим Законом визначається порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням. 
		    Відповідно до частини першоїстатті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
		    Норми ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачають право територіального органу Пенсійного фонду своїм рішенням припинити виплату пенсії, у випадках: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірнівідомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше непередбачено міжнародним договором України, згода на обовязковість якого наданаВерховною ОСОБА_3 України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотриманняпризначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбаченихзаконом. 
		     Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_5 та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		     Пленум Вищого адміністративного суду України у п.1 постанови №2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказав про те, що з огляду на зазначену норму (ч.3 ст.2 КАС України) під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам. 
		     В цьому контексті слід зазначити про те, що по суті на цьому також наголошується і в Рекомендації Комітету ОСОБА_3 Європи №R (2004) 20 щодо судового перегляду адміністративних актів, згідно якої суди повинні мати можливість здійснювати контроль будь-якого порушення закону, включаючи недотримання органом влади процедурних норм і зловживання повноваженнями (принцип 1 Рекомендації). Також, за практикою ЄСПЛ суди мають перевіряти не лише факти перевищення повноважень субєктами влади, а й усувати несправедливість в їх роботі (порушення принципів верховенства права, пропорційності та забезпечення рівноваги інтересів, раціональності, дотримання вимог управлінських процедур, права особи на взяття участі в ухваленні рішення щодо неї тощо). 
		    Європейський Суд з прав людини визначив, що оскільки призначенням Конвенції є захищати реальні права людини, а не ілюзорні, справедливий баланс між різними інтересами, що розглядаються, може бути порушено не тільки тоді, коли відсутні положення для захисту гарантованих прав, а й коли їх не дотримуються належним чином (пункти 56 та 61 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «ОСОБА_6 проти Іспанії», заява № 4143/02). 
		Суд, з огляду на доводи та обгрунтування позовної заяви ОСОБА_1, з урахуванням норм ОСОБА_5 України, проаналізував підстави, які були покладені в основу рішення колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського обєднаного управління ПФУ Полтавської області від 23.02.2017 року №27 щодо припинення виплати пенсії пенсіонеру ОСОБА_1 і вважає, що за буквальним розумінням та юридичним змістом ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не вбачається підстав, які вказані в даній нормі Закону щодо ситуації, яка має місце і яка склалася з пенсіонером ОСОБА_1, враховуючи тимчасову окупацію м. Ровеньки Луганської області та те, що ОСОБА_1, як громадянин України, який має законне право на пенсію, а також законне сподівання на її отримання у розуміння та тлумаченні ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 01.06.2006 року, який  вирішив у липні 2016 року зареєструвати своє постійне місце проживання в ІНФОРМАЦІЯ_5, тим самим скористувався своїм конституційним правом, передбаченим ст.33 ОСОБА_5 України. 
		Суд проаналізував положення Постанови Кабінету ОСОБА_3 України №637 від 05.11.2014 року «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщених особам» і вважає, дана постанова стосується здійснення відповідних виплат внутрішньо переміщеним особам; при цьому, в ній не врегульовані правовідносини, які виникли у даній конкретній справі, коли ОСОБА_1 почав отримувати пенсію у 2014 році згідно даної постанови, однак в подальшому скористався своїм правом бути мешканцем (на постійній основі) селища ОСОБА_4 Полтавської області, а не бути внутрішньо-переміщеною особою; разом з цим, ні від пенсіонера ОСОБА_1, ні від Великобагачанського обєднаного управління ПФУ Полтавської області обєктивно не залежать обставини того, що після 13.07.2016 року і по даний час неможливо (через тимчасову окупацію м. Ровеньки Луганської області та проведення АТО) отримати у територіальному органі пенсійного фонду м. Ровеньки заведену у 2006 році пенсійну справу ОСОБА_1                
		    В контексті вищезазначеного, виходячи з норм ст.ст.8,33,46 ОСОБА_5 України, принципу верховенства права, зміст якого розкрито у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №15-рп/2004, практики Європейського суду з прав людини, яка викладена вище, а також виходячи з оцінки прийнятого рішення органу пенсійного фонду щодо ОСОБА_1 з позиції вказаних вище ОСОБА_5 та законодавчих актів. Відповідної судової практики ЄСПЛ, Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи №R (2004) 20 щодо судового перегляду адміністративних актів, обставин, які склалися у конкретній життєвій ситуації пенсіонера ОСОБА_1 та з огляду на положення ч.3 ст.2 КАС України суд приходить до висновку, що оскаржуване в даний час рішення субєкта владних повноважень щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 прийнято без достатнього врахування дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для пенсіонера щодо його прав та інтересів (припинення виплати пенсії, яка є його джерелом доходу) і цілями, які намагався досягнути відповідний орган, приймаючи рішення про припинення виплати пенсії, а також, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)  (п.3 ч.3 ст.2 КАС), а також без урахування необхідності реалізації змісту принципу верховенства права (ідеології справедливості як складової принципу верховенства права), виключно за обставин, які встановлені при розгляді даної конкретної справи, і, відповідно, є несправедливим за своєю суттю з огляду на необхідність дотримання принципу справедливості в діяльності адміністративного органу (в контексті вказаних вище Рекомендацій Комітету ОСОБА_3 Європи та поняття принципу верховенства права), оскільки призвело до неможливості реалізації пенсіонером ОСОБА_1 свого конституційного та законного права на отримання пенсії та змусило його звертатися до суду за захистом своїх прав та інтересів. 
		    З огляду на зміст та реалізацію положень ст.254 КАС України, суд не вбачає підстав для задоволення позовної вимоги щодо п.4 прохальної частини позову ОСОБА_1 в частині негайної виплати пенсії після проголошення судового рішення, оскільки у такому разі може бути порушений принцип юридичної визначеності, враховуючи, що рішення у справі не набрало законної сили. 
		    За нормою ч.1 ст.162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд, зокрема, може задовольнити адміністративний позов повністю або частково. Відповідно до пунктів 1,2,3 ч.2 цієї статті, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішень субєкта владних повноважень чи окремих його частин, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення, про зобовязання відповідача вчинити певні дії чи зобовязання відповідача утриматися від вчинення певних дій.  
		Отже, з урахуванням вищевикладених доводів та встановлених обставин у справі, адміністративний позов ОСОБА_1 до Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області підлягає до часткового задоволення. 
		    Статтею 87 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судовий збір разом з витратами, повязаними з розглядом справи, належить до судових витрат, отже підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 640 грн., що сплачений позивачем ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним адміністративним позовом (а.с.1).           
		     На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.8,19,24,33,46 ОСОБА_5 України, Рішенням Конституційного Суду України від 02.11.2004 року у справі №15-рп/2004, ст.ст.4,5,47,49 Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Рекомендаціями Комітету ОСОБА_3 Європи №R (2004) 20 щодо судового перегляду адміністративних актів,розясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування ОСОБА_5 України при здійсненні правосуддя», ст.ст.2,6,8,9,10-11,69,70,71,86,87,158-159,160-163,167,186 КАС України, суд, -
		                                                                    п о с т а н о в и в:
		    Позовні вимоги ОСОБА_1 до Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області задовольнити частково. 
		    Визнати протиправною дію Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, яка полягає у прийняті рішення колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області №27 від 23.02.2017 року щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю селища ОСОБА_4 АДРЕСА_1, починаючи з березня 2017 року.
		    Визнати протиправним та скасувати рішення №27 від 23.02.2017 року колегіального органу з призначення пенсії Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про припинення виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю селища ОСОБА_4 АДРЕСА_1.  
		    Зобовязати Великобагачанське обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області поновити виплату пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителю селища ОСОБА_4 АДРЕСА_1 та утриматися від подальшого призупинення її виплати.     
		    В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити. 
		    Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Великобагачанського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на користь ОСОБА_1 640 грн. у відшкодування судових витрат.  
		     
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Великобагачанський районний суд Полтавської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання постанови.
		Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
		Повний тексті постанови виготовлений 14.04.2017 року. 
		Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...