Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 697/12/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2017. Зареєстровано: 15.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 19.04.2017.
Дата набрання законної сили: 28.08.2019
Результат оскарження 28.08.2019 Касаційний адміністративний суд Верховного Суду: залишено рішення апеляційної інстанції без змін, рішення першої інстанції не набрало законної сили
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                         Справа № 697/12/17 
		провадження № 2-а/697/22/2017 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И
		11.04.2017 р.                              м. Канів 
		Канівський міськрайонний суд Черкаської області
		В складі головуючого суду   ОСОБА_1
		з участю секретаря с/з            ОСОБА_2
		представника позивача           ОСОБА_3
		представника відповідача       ОСОБА_4
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до виконуючого обовязки начальника ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_7 про визнання незаконною та скасування постанови № 106/90200/16 у справі про порушення митних правил,-
		                                                               ВСТАНОВИВ:
		Позивач ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до виконуючого обовязки начальника ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_7 про визнання незаконною та скасування постанови № 106/90200/16 у справі про порушення митних правил. Свій позов мотивує тим, що 21.09.2016 року працівниками Національної поліції України у м.Черкаси було зупинено автомобіль MERSEDES-BENZ Е320, що зареєстрований в державних органах Литовської Республіки за номером JEE221 під керуванням позивача. При цьому, як зазначає позивач, жодних правил дорожнього руху не порушував і належних правових підстав у працівників поліції для зупинки транспортного засобу не було. Це підтверджується тим, що за наслідками перевірки документів, не складався протокол про порушення правил дорожнього руху. В той же час, документи на автомобіль були незаконно та безпідставно передані працівнику ОСОБА_6 митниці, який змусив позивача поїхати з ним до будівлі ОСОБА_6 митниці та після надання письмового пояснення про те, що автомобіль був ним придбаний, повернули документи, після чого він зміг продовжити рухатися в своїх справах. 30.11.2016 р. за фактом неправомірного використання вказаного транспортного засобу, уповноваженою посадовою особою ОСОБА_6 митниці ДФС, відносно позивача було складено протокол №106/90200/16 про порушення митних правил, а 22.12.2016р., на підставі вказаного протоколу відносно нього було винесено постанову №106/90200/16 у справі про порушення митних правил, згідно якої ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 Митного кодексу України та покладено на нього штраф в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів на суму  1 681 846,65 грн., (один мільйон шістсот вісімдесят одна тисяча вісімсот сорок шість грн., 65 коп.) Позивач вважає, що вищевказана постанова винесена Відповідачем без повного та належного дослідження всіх обставин справи, а тому є незаконною, і підлягає скасуванню.
		В судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції позивач та його представник адміністративний позов підтримали, при цьому зазначили, що позивач користувався вказаним автомобілем на підставі Довіреності № 248 від 14.04.2016р., виданої власницею автомобіля ОСОБА_8 в м.Каунас, Литовська Республіка. Позивач, зазначає, що йому не було відомо про будь які митні обмеження і обтяження щодо цього автомобіля, так як він не здійснював переміщення цього автомобіля через митний кордон України, а тому вважає, що не вчинив жодних дій спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів, за які передбачена відповідальність згідно із статтею 485 МК України. Притягнення його до відповідальності за ст. 485 МК України, безпідставне та не ґрунтується на належних доказах. Позивач наполягає на скасуванні постанови № 106/90200/16 та вказує, що відповідачем не доведено наявності в його діях прямого умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інших протиправних дій, спрямованих на ухилення від сплати митних платежів. 
		Представник відповідача в судовому засіданні, яке проводилось в режимі відеоконференції позов не визнав, посилаючись на матеріали заперечення, а саме: зазначає, що 21.09.2016 року транспортний засіб MERSEDES-BENZ Е320, що зареєстрований в державних органах Литовської Республіки за номером JEE221 був зупинений працівниками Національної поліції України у м.Черкаси під керуванням позивача  громадянина-резидента України ОСОБА_5. Дії позивача щодо використання на митній території України ТЗ д/н JEE221 є протиправними, оскільки він особисто вказаний автомобіль на територію України не ввозив, а згідно ч. 4 ст. 380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Відповідно до інформації, зазначеної у службовій записці відділу адміністрування митних платежів ОСОБА_6 митниці ДФС від 29.11.2016 № 476/23-70-19 з урахуванням даних щодо вартості транспортного засобу згідно висновку експерта від 11.11.2016 № 107/16 встановлено, що ТЗ д/н JEE221 класифікується згідно УКТЗЕД в товарній підкатегорії 8703 33 90 30, а сума митних платежів, які підлягають сплаті при імпорті станом на 21.09.2016 становить 560 615,55 грн. (ввізне мито - 10 774,73 грн., акциз - 438 447,02 грн. та ПДВ - 111 393,80 грн.). Таким чином, позивач в порушення вимог ст.ст. 103, 284, 325, 380 МК України, п. 206.7 ст. 206, п.п. 213.3.3 п. 213.3 ст. 213 ПК України здійснив неправомірне використання на митній території України ТЗ д/н JEE221, стососно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у звязку з якими було надано такі пільги, чим ухилився від сплати до державного бюджету України митних платежів на суму 560 615, 55 грн. Отже, за наявності підстав, визначених ст. 491 МК України, уповноваженою посадовою особою ОСОБА_6 митниці ДФС за вказаним фактом 30.11.2016 було складено протокол про ПМП № 106/90200/16 за ст. 485 МК України відповідно до вимог ст. 494 МК України за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 № 652, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.06.2012 за № 1015/21327, «Про затвердження форм процесуальних документів у справах про порушення митних правил». Протокол про ПМП було складено в присутності позивача, який в своїх поясненнях зазначив, що придбав вказаний автомобіль в червні 2016 року та з того часу використовує його в особистих цілях на підставі свідоцтва про державну реєстацію F638793, виданого державними органами Литовської Республіки, номерних знаків JEE221 Литовської Республіки та довіреності від 14.04.2016 року № 248, виданої власником автомобіля Ambrazeviciene Irena. У протоколі про ПМП міститься відмітка про отримання його копії позивачем та інформація про дату, час та місце розгляду оправи. ОСОБА_6 митниці ДФС від 07.12.2016 № 1302/10/23-70-20-43 «Щодо розгляду адміністративної справи» позивача було повідомлено про перенесення розгляду справи у звязку з його неявкою (згідно повідомлення про отримання поштового відправлення отримано 10.12.2016). Таким чином, в ході розгляду справи обєктивно встановлено, що 21.09.2016 року громадянин-резидент України ОСОБА_5, в порушення вимог ст.ст. 103, 284, 325, 380 МК України, п. 206.7 ст. 206, п.п. 213.3.3 п. 213.3 ст. 213 ПК України, умисно здійснив неправомірне використання на митній території України ТЗ д/н JEE221, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, чим ухилився від сплати до державного бюджету України митних платежів на суму 560 615,55 грн. та вчинив ПМП, передбачене ст. 485 МК України. Оскаржувана постанова у справі про ПМП від 22.12.2016 винесена уповноваженою особою (ст. 522, 523 МК України) у встановлені строки з дотриманням вимог територіальної підвідомчості (ст. 524 МК України) та відповідно до положень ст. 527 МК України за відсутності правопорушника, якого з урахуванням положень ч. 8 ст. 494 МК України було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи та від якого не надійшло клопотання про перенесення чи відкладення розгляду. Таким чином, постанова у справі про ПМП № 106/90205/16 є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відповідно до положень ст. 531 МК України відсутні. Доводи позивача щодо відсутності субєктивної сторони ПМП в його діях (в т.ч. мети - ухилення від сплати митних платежів) та посилання на незнання обставин ввезення транспортного засобу - не відповідає фактичним обставинам та суперечить нормам митного законодавства. Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
		Суд вивчивши вислухавши позивача , його представника та представника відповідача приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:
		Згідно ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, предявлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
		Згідно ст. 485 МК України, декларування в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у звязку з якими було надано такі пільги, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
		Обєктивною стороною вказаного правопорушення є дії, спрямовані на порушення встановленого законодавством України порядку використання товарів в цілях, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів. Склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети ухилення від сплати митних платежів та вини у формі прямого умислу.
		Як встановлює ст. 4 ч.1 п.39 МК України, платник податків це особа, на яку відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладено обовязок зі сплати митних платежів. При цьому податкова пільга передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обовязку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті (ст. 30 ПК України).
		Згідно ст. 293 МК України особою, на яку покладається обовязок із сплати митних платежів, є декларант. Пунктом 3 ч. 3 ст. 293 МК України вказаний обовязок, у разі недотримання положень цього Кодексу щодо користування та розпорядження товарами або виконання інших вимог і умов, установлених цим Кодексом для застосування митних режимів, що передбачають умовне повне або часткове звільнення від сплати митних платежів, покладений на особу, відповідальну за дотримання митного режиму. Аналогічні положення щодо сплати суми податкового зобовязання та пені відповідно до Податкового кодексу України особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами передбачені частиною 2 ст. 105 МК України.
		За змістом ст. 485 МК України, склад вказаного порушення обумовлює наявність особливої мети ухилення від сплати податків та зборів або зменшення їх розміру. Наявність такої мети можливе лише в діях особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, яка є декларантом та платником вказаних митних платежів та якій надано пільги з їх сплати.
		Оскільки позивач не є декларантом відповідного транспортного засобу та особою, відповідальною за дотримання режиму тимчасового ввезення, а також не є платником митних платежів при його ввезенні на територію України на вказаних умовах, тому в діях позивача не може бути мети ухилення від сплати митних платежів та складу відповідного правопорушення.
		Згідно ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобовязана зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також зясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Матеріали справи свідчать, що позивач керував вказаним автомобілем на підставі довіреності, виданої власником автомобіля. Автомобіль MERSEDES-BENZ E320 CDI, що зареєстрований в державних органах Литовської Республіки за номером JEE221, щодо якого надано пільги при переміщенні через кордон, був ввезений на митну територію України 04.06.2016 року в режимі «тимчасове ввезення» нерезидентом громадянином VISCU VALENTIN (Молдова), який являвся декларантом вказаного транспортного засобу та взяв на себе обов'язки, щодо дотримання правил режиму тимчасового ввезення.
		Власником автомобіля є ОСОБА_9, країна реєстрації Литовська Республіка, місто Каунас, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Статтею 105 МК України передбачено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках В.1-В.9, С, В до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
		На підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про тимчасове ввезення», Україна приєдналась до Конвенції про тимчасове ввезення та Додатків A, B.1-B.9, C, D та E до неї, прийнятих 26 червня 1990 року у місті Стамбулі.
		Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Якщо міжнародним договором України, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України (частина 3 статті 1 МК України). Аналогічні положення передбачені ст. 19 ч.2 Закону України «Про міжнародні договори України».
		Згідно ст. 380 ч.4 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Однак, вказане положення не відповідає ст. 7 Додатку С Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), де зазначено, що транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна договірна сторона (країна учасниця Конвенції, якою є і Україна) може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема, якщо вона використовує транспортний засіб від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
		Як встановлює ст. 3 ч.4 МК України, у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обовязків посадових осіб митних органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь митного органу, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.
		Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Посилання сторони відповідача щодо обґрунтованості притягнення позивача до адміністративної відповідальності суд вважає не доведеними.
		Відповідно до ст. 531 ч.1 п.1 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, зокрема, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил.
		Матеріалами справи встановлено, що позивач, користуючись автомобілем, не знав, не міг знати і не повинен був знати про те, в якому режимі було ввезено транспортний засіб і чи були на нього отримані будь-які митні пільги чи обмеження.
		Крім того, суд вважає, що позивач, користуючись автомобілем, не міг мати прямого умислу на вчинення будь-якого порушення митних правил, оскільки він не являється власником транспортного засобу, ні особою, відповідальною за дотримання правил митного режиму, ні взагалі заінтересованою в цьому особою.
		Таким чином, в діях позивача відсутній обов'язковий елемент складу адміністративного правопорушення його суб'єктивна сторона, позивач не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України та не може нести адміністративну відповідальність за зазначене правопорушення.
		Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими доводи Адміністративного позову та враховуючи, що в процесі розгляду справи суд дійшов висновку про відсутність в діях позивача порушень митних правил, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
		Таким чином, враховуючи, що відповідачем при винесенні Постанови, яка оспорюється, порушені норми матеріального права, що призвело до неправомірного притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 17-19, 104, 161-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,
		                                                       П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_5 до виконуючого обовязки начальника ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_7 про визнання незаконною та скасування постанови № 106/90200/16 у справі про порушення митних правил задовольнити повністю.
		Постанову в справі про порушення митних правил №106/90200/16 від 22.12.2016р., яка була ухвалену виконуючим обовязки начальника ОСОБА_6 митниці ДФС ОСОБА_7 про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 485 МК України - скасувати та закрити провадження у справі про порушення митних правил у звязку з відсутністю у діях особи ознак порушення митних правил.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до статті 186 КАС України.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови. 
		 
		Суддя                                                             Г . С . ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...