Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 673/246/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Окреме провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Надіслано для оприлюднення: 14.04.2017. Зареєстровано: 18.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 20.04.2017.
Дата набрання законної сили: 03.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 Справа № 673/246/17 
		 Провадження № 2-о/673/26/17
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		13 квітня 2017 р. 
		Деражнянський районний суд Хмельницької області в складі:
		головуючої - судді Ягодіної Т.В.,
		при секретарі судового засідання  Ясінській М.О.,
		за участю заявника  ОСОБА_1 ,
		представника заявника  ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 ,
		заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України,
		Російська Федерація 
		про встановлення факту, що має юридичне значення,-
		ВСТАНОВИВ :
		ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить встановити юридичний факт загибелі її сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при виконанні обов`язку військової служби 05 вересня 2014 року біля міста Щастя Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона являлась матір`ю ОСОБА_3 , який до своєї загибелі у вересні 2014 року був командиром відділення аеромобільно-десантного взводу аеромобільно-десантної роти аеромобільно-десантного батальону військової частини НОМЕР_1 (особовий склад військової НОМЕР_2 ). Відповідно до вимог розпорядження керівника сектора «А» від 30.08.2014 року, старший солдат ОСОБА_3 був переміщений з селища Богуславка Харківської області у населений пункт Побєда Новоайдарського району Луганської області. В період з 30.08.2014 року по 05.09.2014 року ОСОБА_3 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечував її проведення і захист незалежності та територіальної цілісності України.
		Заявник вважає, що саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України ОСОБА_3 загинув, виконуючи обов`язки військової служби, пов`язані із захистом Батьківщини, чим було порушено невід`ємне право на життя її сина, передбачене статтею 27 Конституції України, ст. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.
		Встановлення вказаного факту буде породжувати юридичні наслідки, а саме визначення статусу жертви міжнародного збройного конфлікту, виникнення права на справедливу компенсацію з боку Російської Федерації, як держави-агресора.
		Заявник в судовому засіданні вимоги заяви підтримала в повному обсязі та просить їх задоволити із зазначених підстав.
		Міністерство соціальної політики України повідомлене про слухання справи належним чином, направило заяву про можливість розгляду справи у відсутність їх представника.
		Представник Російської Федерації до суду не з`явився, через Посольство вказаної держави був повідомлений належним чином про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомляв.
		Заслухавши сторону заявника, показання свідка, дослідивши письмові документи суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню.
		Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1  є громадянкою України, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Подолянське Деражнянського району, Хмельницької області, зареєстрована та проживає в м.Деражня Хмельницької області, що підтверджується даними паспорту громадянина України і є матір`ю померлого ОСОБА_3 (а.с.21).
		Згідно довідки командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 в період з 30.08.2014 року по 05.09.2014 року безпосередньо приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей (а.с.79).
		Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №214 здійснено переміщення особового складу в тому числі командира відділення, старшого солдата ОСОБА_3 з ст.. ОСОБА_4 (с. Богуславка) Харківської області у н.п. Побєда Новоайдарського району Луганської області для участі в антитерористичній операції (а.с.80).
		Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.09.2014 року №713 про результати службового розслідування встановлено, що 05.09.2014 року близько 16год. 30хв. під час виконання бойових завдань в зоні АТО, біля населеного пункту Цвітні Піски, підрозділ потрапив у засідку, по колоні вівсі вогонь з обох боків із стрілецької зброї, РПГ, ПКМ, озброєння БМП, озброєння танка, дорога була замінована керованими протитанковими мінами ТМ-62. Підрозділ 5 аеромобільно-десантної роти здійснював контр засадні дії, вів вогонь з стрілецької зброї, РПГ, озброєння БТР-80, озброєння танку. Після прибуття підрозділу в район населеного пункту Щастя приблизно о 17год. при перевірці наявності особового складу було виявлено відсутність, зокрема, ОСОБА_3 . Після організації пошуку зниклих військовослужбовців в заданому районі виконання бойових завдань встановити не вдалося (а.с.81-82). 
		Вказані обставини в судовому засіданні підтвердженні також показаннями свідка ОСОБА_5 .
		Факт загибелі ОСОБА_3 підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть № 55 від 12 лютого 2015 року з якого вбачається, що датою смерті останнього є ІНФОРМАЦІЯ_3 а причинами вогнепальне вибухове осколкове наскрізне поранення кісток черепа (а.с.85), витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця № 790 від 11.03.2015 року (а.с.87), а також свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 16 лютого 2015 року (а.с.86).
		Також, Указом Президента України від 23.05.2015 року №282/2015 ОСОБА_3 посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (а.с. 88). 
		Постановою Верховної Ради України "Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» №337-VIII від 21 квітня 2015 року було схвалено текст Заяви Верховної Ради України "Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків". З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
		Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року №685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
		Незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим, Росія продовжила свою військову агресію по відношенню до України, розпочавши в квітні 2014 року другу фазу збройної агресії проти України, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки" (07 квітня 2014 року) та "Луганської народної республіки" (27 квітня 2014 року).
		Згідно з постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків»», від 21.04.2015 №337-VIII зазначені події на сході України відбувалися за певним сценарієм.
		Підтвердженням окупації Російською Федерацією, як країною агресором, частини території Луганської і Донецької областей, є факти здійснення нею активних дій щодо організації збройних нападів, участі в них та постачання для цього на територію України зброї та особового складу військ Російської Федерації.
		Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оборону України" від 06 грудня 1991 року №1932-ХІІ, збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України.
		Як підсумок, Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ "Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями", якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
		Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII законодавчий орган України затвердив Звернення до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Крім того, військові дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій.
		Так, 15 січня 2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права».
		Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи «Зниклі особи під час конфлікту в Україні» від 25 червня 2015 року визнає, що військові дії на частині територій Донецької та Луганської областей України є агресією зі сторони Російської Федерації.
		Аналізуючи наведені обставини та докази, що містяться у досліджених судом нормах міжнародного та національного законодавства, суд приходить до висновку, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації стала окупація частини території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, частини Луганської та Донецької областей.
		Зважаючи на викладене, суд вважає вірним констатувати, що наслідком саме збройної агресії Російської Федерації відносно України (що є і загальновідомими фактами, а тому не підлягають доказуванню за нормами ч.2 ст.61 ЦПК України), стала окупація частини території України, а саме в тому числі частини Луганської області, де загинув син заявниці. У бойових діях регулярних військ Російської Федерації поблизу м. Щастя Луганської області, і саме цим військам протистояли військові Збройних сил України, що відносились в тому числі і до складу сил та засобів батальонно-тактичних груп, що належали до відання військової частини НОМЕР_1 в яких, зокрема, і проходив військову службу ОСОБА_3 .
		Російська Федерація, здійснивши збройну агресію відносно України, та відповідно окупувавши частину території України, а саме Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, та частину Донецької та Луганської областей, порушила норми та принципи Статуту ООН, Загальної декларації прав людини, Будапештського меморандуму, Гельсінського заключного акту наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. та Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Зокрема, пунктом 1 Будапештського меморандуму передбачено, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують Україні їх зобов`язання згідно з принципами Гельсінського заключного акту Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України.
		Пункт 2 Будапештського меморандуму говорить, що Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Згідно із Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 р. суверенні права держави мають узгоджуватись із міжнародним правом, зокрема Статутом ООН, Загальною декларації прав людини та Гельсінським заключним актом Наради по Безпеці та співробітництву в Європі від 01 серпня 1975р., які визначають права та законні інтереси людини як найвищу суспільну цінність, гарантують людині право жити в мирі та безпеці. Виходячи із викладеного, держава, яка грубо порушує гарантовані нормами міжнародного права основні свободи та права людини, не може використовувати імунітет від судового переслідування іноземними судами, як гарантію уникнення відповідальності за вчинені проти життя та здоров`я людини злочини.
		Порушивши Статут ООН, Загальну декларацію прав людини, Будапештський меморандум, Гельсінський заключний акт наради по Безпеці та Співробітництву в Європі від 01 серпня 1975 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією, Договір між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон, Російська Федерація вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН, а тому суд вважає її державою-агресором, що, в свою чергу, свідчить про відсутність у неї судового імунітету.
		Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
		Відповідно до ч.2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		Згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
		Враховуючи викладене, а також те, що встановлення юридичного факту загибелі ОСОБА_3 при виконанні обов`язку військової служби 05 вересня 2014 року поблизу міста Щастя Луганської області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України необхідне для визначення його статусу як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікованаУкраїною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов`язків, передбачених цією конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
		Керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ст. ст.212, 213, 214, 234, 256-259 ЦПК України суд,-
		ВИРІШИВ:
		Заяву задовольнити.
		Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 як пов`язаний з виконанням обов`язку військової служби 05 вересня 2014 року біля міста Щастя Луганської області Україна внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Хмельницької області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		Суддя: Т. В. Ягодіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...