Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 921/204/16-г/6 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання незаконним акта, що порушує право власності.
Надіслано судом: 18.04.2017. Зареєстровано: 19.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2017.
Дата набрання законної сили: 26.09.2017 (частково)
Результат оскарження 26.09.2017 Львівський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		06 квітня 2017 рокуСправа № 921/204/16-г/6
		Господарський суд Тернопільської області
		у складі  судді Бурди Н.М.             
		Розглянув справу     
		за позовом Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172)
		третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Тернопільська обласна державна адміністрація, вул. М.Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021
		до відповідача-1 Шумської районної державної адміністрації (вул. Українська, 59, м. Шумськ, Шумський район, Тернопільська область 47100)
		відповідача-2 Васьковецької сільської ради (с. Васьківці, Шумський район, Тернопільська область 47113)
		відповідача-3 Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172)
		відповідача-4 Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" (вул. Українська, 42 м. Шумськ, Тернопільська область 47100)
		про визнання незаконними і скасування актів.
		 
		за участю представників сторін:
		 
		позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н  від 20.01.17 р.; 
		ОСОБА_3, паспорт № МС254114  від 17.01.98 р., голова парафіяльної ради
		третьої особи: ОСОБА_4,  довіреність № 01-03/16-20 від 04.01.17 р.;
		відповідача-1: ОСОБА_5, довіреність № 7-7/01-330 від 06.03.2017р.  ;
		відповідача-2: ОСОБА_6,  рішення сесії № 1  від 09.11.15 р.;
		відповідача-3: ОСОБА_1,  довіреність № б/н від 16.09.16 р.;
		відповідач-4: не з'явився.
		 
		Суть справи:
		В розпочатому судовому засіданні учасникам судового процесу процесуальні права та обовязки, передбачені ст. ст. 20, 22, 27, 81-1 ГПК України, розяснено.
		За клопотанням позивача фіксація судового процесу здійснюється за допомогою звукозаписувального технічного засобу - програмно-апаратного комплексу Документообіг господарського суду, у відповідності до ст. 81-1 ГПК України (диск CD-R, серійний номер LH3115UJ11204360D).
		Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 08.04.2016 порушено провадження у справі № 921/204/16-г/6 за позовом Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" до Шумської районної державної адміністрації, Васьковецької сільської ради, Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви", Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування: розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року; п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року; свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року та реєстраційного напису від 16.04.1997 р.
		Рішенням Господарського суду Тернопільської області (суддя Шумський І.П.) від 03.06.2016 р. позов задоволено; визнано незаконним і скасовано п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року; визнано незаконним і скасовано розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року; визнано незаконним і скасовано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року, видане Шумською районною державною адміністрацією та реєстраційний напис на документі про право особистої власності від 16.04.1997 року, вчинений Шумським бюро технічної інвентаризації.
		Постановою Львівського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: ОСОБА_7  головуючий суддя, судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.) від 30.08.2016 р. рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2016  р. залишено без змін.
		Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016 р. касаційну скаргу Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" задоволено частково; постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.08.2016 р. та рішення Господарського суду Тернопільської області від 03.06.2016 р. у справі №921/204/14-г/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Тернопільської області.
		Ухвалою суду від 26.12.2016р. справу № 921/204/16-г/6 прийнято до свого провадження, судове засідання призначено на 02.02.2017р.
		Ухвалою суду від 22.02.2017р. прийнято до розгляду позовну заяву №02-429/16-20 від 27.01.2017р. третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача  - Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року Про оформлення права особистої власності на житлові будинки/домоволодіння/; визнання протиправним та скасування Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 10 квітня 1997 року, виданого Шумською районною державною адміністрацією, та реєстраційного напису на документі про право особистої власності від 16.04.1997п., виданому Шумським БТІ.
		25.01.2017р. від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 4483 від 25.01.2017р.), підтриманий його представником в судовому засіданні 02.02.2017р., згідно якого вимоги позивача викладені в позовній заяві визнає та вважає, що п.6 розпорядження голови районної державної адміністрації від 2 квітня 1997 року №90 Про оформлення права особистої власності на житлові будинки /домоволодіння/ та видане на його підставі свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року, суперечили вимогам чинного на той час законодавства.
		Також, на адресу суду від представника позивача надійшло додаткове обґрунтування позовних вимог (вх. № 4445 від 25.01.2017р.), згідно якого зазначає, що наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що релігійною громадою УПЦ на будівництво храму були придбані лише окремі будівельні матеріали і жодним чином не доводять, що будівництво культової споруди в с. Кути здійснювалося виключно за рахунок коштів (майна) релігійної громади УПЦ. Також звертає увагу, що оскаржувані розпорядження та видані на їх підставі свідоцтво і реєстраційний напис, порушують права та охоронюваний законом інтерес членів релігійної громади УПЦ КП на свободу віросповідання, а саме право на проведення богослужінь, релігійних обрядів у культовій будівлі по вул.Гагаріна,17 с. Кути.  
		02.02.2017р. через канцелярію суду відповідачем - 3 подано відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що твердження позивача про те, що законність оскаржуваних актів зачіпає його права та охоронювані інтереси законом інтереси є безпідставним. А також звертає увагу, що позивач не обґрунтував, в чому полягає порушення права релігійної громади УПЦ КП с. Кути, а також зазначає, що будівництво культової споруди здійснювалось єдиною на той час Релігійною громадою "Святої праведної ОСОБА_1", а тому за останнім на підставі оскаржуваних актів було зареєстровано право власності, що є законним способом набуття права власності, наводить інші заперечення.
		Крім того, відповідачем -3 02.02.2017р. було подано заяву про застосування позовної давності від 02.02.2017р. (вх.номер 5006 від 02.02.2017р.), у якій він просить застосувати строк позовної давності до позовної заяви Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" про визнання незаконним та скасування: розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року; п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року; свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року та реєстраційного напису від 16.04.1997 р. із застосуванням наслідків пропуску такого строку у вигляді відмови у задоволенні позовних вимог.
		22.02.2017р. від відповідача - 3 надійшли додаткові пояснення по справі (вх. № 6389 від 22.02.2017р.), згідно яких позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні.
		23.02.2017р. позивачем через канцелярію суду подано додаткові обґрунтування позовних вимог (вх. № 6533 від 23.02.2017р.), згідно яких зазначає, що у разі задоволення позову права членів релігійної громади УПЦ КП будуть поновлені та дозволить їм проводити богослужіння в культовій споруді с. Кути.
		Також, 23.02.2017р. від відповідача - 3 надійшла заява про відвід судді (вх. № 6588 від 23.02.2017р.), розглянувши яку, суд відмовив у її задоволенні з підстав, зазначених в ухвалі від 27.02.2017р.
		23.02.2017р. позивачем подано письмові обґрунтування позовних вимог, згідно яких зазначає, що в матеріалах справи міститься Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 27 грудня 1996 року, ІІ-ТР №000966 (далі - державний акт). Даним документом відповідач-3 обґрунтовує той факт, що єдиним забудовником культової споруди була релігійна громада УПЦ. Згідно вказаного державного акту земельна ділянка надавалася у постійне користування УПЦ Святої праведної ОСОБА_1 с.Кути Шумського районну на підставі рішення сесії Васьковецької сільської ради народних депутатів від 28 лютого 1991 року №7. Однак, відповідно до довідки архівного відділу Шумської районної державної адміністрації від 15 лютого 2017 року №160 таке рішення відсутнє, листом Відділу Держгеокадастру у Шумському районі Тернопільської області від 28.12.2015 М- 2/0-2/19-15 повідомлено, що рішення сесії про передачу земельної ділянки площею 0,1590 га релігійній громаді УПЦ у відділі відсутнє. Як вбачається з державного акту, дати видання рішення сесії Васьковецької сільської ради і самого акту досить сильно різняться у часі (рішення датується 28.02.1991р., акт 27.12.1996р.) і, відповідно, питання передачі у постійне користування земельних ділянок регулювалося різними законодавчими актами. Тобто, на момент видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, правовою підставою для такого документу вже було рішення сесії сільської ради. В нашому випадку рішення сесії Васьковецької сільської ради про надання земельної ділянки в постійне користування релігійній громаді УПЦ не приймалося, а тому державний акт виданий без правової підстави.
		Щодо пояснень про ефективність обрання позивачем способу захисту вважає, що останнім обраний ефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки предметом позову є визнання незаконними актів органів виконавчої влади та місцевого самоврядування у комплексному поєднанні із вимогами про визнання недійсними правовстановлюючих документів, виданих на підставі цих оскаржуваних актів. (ОСОБА_7 позиція також має місце у постанові Верховного суду України від 30.09.2015 у справі № 3-553гс15 та від 06.10.2015 у справі № 21-1306а 15). Зазначає, що у разі задоволення позову, буде поновлено порушене право членів релігійної громади УПЦ КП, що дозволить їм проводити богослужіння в культовій споруду с. Кути Шумського району. У судовому засіданні подані пояснення підтримав, просив позов задовольнити.
		Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із підстав, викладених у позовній заяві №02-429/16-20 від 27.01.2017р.
		Крім цього, на запитання суду щодо його цивільного права та охоронюваних законом інтересів та їх порушення зі сторони відповідачів 1, 2, 4, представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача заявляє клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготувати письмові пояснення, а також ознайомитись із матеріалами справи.
		Представник відповідача -3 у судовому засіданні щодо позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Позовну заяву Тернопільської обласної державної адміністрації заперечив, посилаючись на відсутність у ній будь-яких прав чи охоронюваних законом інтересів, що мають відношення до предмету спору, а також наголосив, що надання переваги одній із релігійних громад с. Кути Шумського району суперечить конституційним принципам та Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації". 
		03.03.2017р. відповідачем -3 через канцелярію суду подано заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 7065 від 03.03.2017р.), згідно якої зазначає, що позивачем позовна заява подана після пропуску строку загальної позовної давності та просить застосувати строк позовної давності до позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Тернопільської обласної державної адміністрації. У судовому засіданні подану заяву підтримав, щодо позовних вимог заперечив із підстав, викладених у відзиві на позов.
		Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору подав заяву про додаткове обґрунтування позовних вимог (вх. № 7342 від 09.03.2017р.), у якій звертає увагу, що у звязку з розглядом справи господарським судом, а також наявністю у даній справі спору про право, голова Тернопільської обласної державної адміністрації не може реалізувати свої повноваження у сфері управління та скасувати незаконні акти, які порушують права територіальної громади с. Кути Шумського району. У судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю із підстав, викладених у позовній заяві №02-429/16-20 від 27.01.2017р.
		Представник позивача у судовому засіданні 09.03.2017р. позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити. На подану відповідачем -3 заяву про застосування строку позовної давності (вх. № 7065 від 03.03.2017р.) заперечив .
		Представник відповідача -1 у даному судовому засіданні визнав позовні вимоги.
		Представник відповідача - 2 щодо позовних вимог не заперечував .
		03.04.2017р. від відповідача  2 - Васьковецької сільської ради надійшло клопотання №63 від 30.03.2017р. про розгляд справи без участі його повноважного представника, у якому, серед іншого, зазначає про те, що в ухвалі суду від 09.03.2017р. допущено описку щодо заперечень останнього проти позовних вимог. 
		Згідно з ухвалою від 06.04.2017р. судом виправлено описку, допущену в ухвалі господарського суду Тернопільської області від 09 березня 2017 року у справі за № 921/204/16-г/6, а саме: замість слів "щодо позовних вимог заперечив", просив відмовити у задоволенні позову, слід читати " щодо позовних вимог не заперечував".
		03.04.2017р. позивачем подано пояснення стосовно заяви Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" про застосування строку позовної давності, у якому повідомляє, що  на слід вважати початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносин слід вважати грудень 2015р., тобто з моменту , коли членам релігійної громади УПЦ КП стало відомо про порушення їх прав на культову споруду по вул. Гагаріна с  Кути, у звязку із чим просить відмовити у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності.
		05.04.1017р.  КП «Шумське БТІ» ( відповідачем - 4) на адресу суду надіслано клопотання №45 від 30.03.2017р. про розгляд справи без участі його повноважного представника, а також підприємство повідомило про те, що воно не приймало участі у винесенні розпорядження головою Шумської РДА №90 від 02.04.1997р., а лише виготовляло технічний паспорт та проводило реєстраційний напис в реєстровій книзі, що є лише процесуальною дією по оформленню даного рішення.
		У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався (востаннє на 06.04.2017р.),  у звязку із необхідністю надати можливість учасникам судового процесу подати додаткові пояснення, заперечення та додаткові докази у справу,  а також з метою всебічного, повного розгляду всіх обставин справи та дотримання принципу рівності сторін перед законом та судом.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників судового процесу та додатково представлені ними докази, господарським судом встановлено таке:
		- 13.10.1991р. парафіяльними зборами жителів с. Кути, Шумського району, Тернопільської області від 13.10.1991 року схвалено Статут парафії «Святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії;
		- 20.10.1991 року парафіяльними зборами жителів цього села вирішено обрати помічника парафіяльної ради (старосту церковної громади) та казначея (касира);
		-  згідно довідки Державної реєстраційної служби за № 3132000 серії АГ Релігійна громада «Святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільсько  Кременецької єпархії Української Православної Церкви як юридична особа зареєстрована та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб  підприємців 06.12.1991 року;
		- в період з 1991 по 1997 роки в с. Кути Шумського району Тернопільської області здійснювалось будівництво церкви за рахунок пожертв, вчинення релігійних обрядів, а також силами та за кошти жителів цього села;
		-  для будівництва церковного храму в с. Кути Васьковецькою сільською радою Релігійній громаді УПЦ «Святої праведної ОСОБА_1» було надано в постійне користування  0,1590 га землі, що підтверджує Державний акт від 27.12.1996 року ІІ-ТР № 000966;
		- згідно довідки Васьковецького сільського голови за № 126 від 26.01.2016 року богослужіння у приміщенні храму Святої праведної ОСОБА_1 с. Кути по вул. Гагаріна, 17 проводились із 1997 року;
		- 13.09.1997 року розпорядженням Васьковецького сільського голови за № 9 церковну громаду с. Кути визнано правовласником церковної споруди, що знаходиться у цьому селі; 
		- п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації за № 90 від 02.04.1997 року «Про оформлення права власності на житлові будинки (домоволодіння) факт приналежності за церковною громадою УПЦ Святої праведної ОСОБА_1 на церкву по вул. Гагаріна в с. Кути»
		- на підставі розпорядження голови Шумської РДА за № 90 від 02.04.1997р., Шумською районною державною адміністрацією 16.04.1997 року церковній громаді УПЦ Святої праведної ОСОБА_1 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння в с. Кути Шумського району по вул. Гагаріна, 17, на звороті якого Шумським БТІ 16.04.1997 р. вчинено відповідний реєстраційний напис;
		- 29.09.2015р. розпорядженням Голови Тернопільської ОДА за № 588-09 зареєстровано статут Релігійної громади «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату»;
		- згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Релігійна громада «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» як юридична особа зареєстрована та включена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 17.11.2015 року;
		- не погоджуючись із фактом володіння користування та розпорядження Релігійної громади «Святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви» церковним храмом в с. Кути, як єдиним власником, позивач  Релігійна громада «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» із майново-правовою вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження Васьковецького сільського голови за № 9 від 02.04.1997р.; свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16.04.1997 р. та реєстраційного напису від 16.04.1997р.;
		- підставою заявленого позову є те, що оспорювані акти прийняті із порушенням законодавства: ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», церква будувалась не юридичною особою - Релігійною громадою «Святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільсько  Кременецької єпархії Української Православної Церкви, а за кошти жителів с. Кути для задоволення потреб усіх жителів села, а не лише членів релігійної громади, а також те, що культова споруда у с. Кути не була введена в експлуатацію.
		Тернопільською обласною державною адміністрацією 17.02.2016р. подано заяву №02-429/16-20 від 27.01.2017р. про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача у справі №921/204/16-г/4  та позовну заяву №02-429/16-20 від 27.01.2017р. третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача  - Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року Про оформлення права особистої власності на житлові будинки/домоволодіння/; визнання протиправним та скасування Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 10 квітня 1997 року, виданого Шумською районною державною адміністрацією, та реєстраційного напису на документі про право особистої власності від 16.04.1997п., виданому Шумським БТІ, так як вважає, що дане розпорядження видано всупереч ст. 19 Конституції України, а також з перевищенням повноважень, наданих законодавством органам виконавчої влади, з огляду на те, що:
		- Положенням про районну, районну у містах Києві та Севастополі державну адміністрацію, затвердженим Указом Президента України від 21 серпня 1995 року № 760/95, яке було чинним на момент прийняття оспорюваного розпорядження не надавалось право райдержадміністрації встановлювати факт приналежності новозбудованого обєкта нерухомості до власності юридичної особи недержавної форми власності;
		- культова споруда по вул. Гагаріна, 17 в с. Кути є незавершеним будівництвом, так як не була введена в експлуатацію , а відповідно до Правил державної реєстрації обєктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджених наказом Держкоммістобудування України від 5 жовтня 1994 р. № 48, яким затверджено ДБН «Управління, організація і технологія, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів. ДБН А.3.1-3-94» право власності і новозбудований обєкт нерухомості могло бути оформлене лише після введення його в експлуатацію;
		- відсутнє звернення юридичної особи релігійної громади УПЦ святої праведної ОСОБА_1 І с. Кути до Шумської районної державної адміністрації вчинити дії щодо визнання права власності на церковну споруду, що вказує на відсутність волевиявлення юридичної особи на прийняття даним владним субєктом рішень по питанню визнання, встановлення права І власності на культову споруду по вул. Гагаріна, 17 в с. Кути Шумського району;
		- станом на момент видачі оскаржуваного розпорядження голови Шумської районної адміністрації про оформлення права особистої власності, такої форми власності не існувало.
		Щодо визнання свідоцтва про право власності на домоволодіння від 10 квітня 1997 року та реєстраційного напису на документі про право особистої власності, вчиненого Шумським БТІ 16 квітня 1997 року, такими,  що не відповідають вимогам чинного на той час законодавства, то в обґрунтування заявлених позовних вимог Тернопільська ОДА посилається на те, що :
		підставою оформлення правовстановлюючих документів стало розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації, видане поза межами визначених законом повноважень;
		порядок реєстрації нерухомості в Українській СРСР регулювався Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP Міністерства комунального господарства Української PCP від 31.01.1966р., затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31 січня 1966 р. та погодженою Заступником Голови Верховного суду Української РСРР 15 січня 1966 p., яка тратила чинність 13.12.95 на підставі Наказу Державного комітету України по житлово - комунальному господарству № 56 від 13.12.1995р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996р. за № 31/1056, яким затверджено Правила державної реєстрації обєктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, таким чином вказана інструкція втратила свою чинність станом на момент прийняття головою Шумської районної державної адміністрації оскаржуваного розпорядження від 02.04.1997року, проте Шумська районна адміністрація видала Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння саме того зразка, який передбачений такою Інструкцією, а саме Додатком № 2-а (Свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння).
		Проаналізувавши встановлені судом обставини в сукупності, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, у відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Релігійної громади «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» та про припинення провадження у справі щодо самостійних вимог на предмет спору Тернопільської обласної державної адміністрації за п. 1 ст. 80 ГПК України. При цьому суд виходив із такого:
		- Згідно ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами Цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
		Відповідно до ст. 16 цього Кодексу кожна особа, має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. 
		Перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у ч. 2 ст. 16 ЦК України:
		1) визнання права;
		2) визнання правочину недійсним;
		3) припинення дії, яка порушує право;
		4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
		5) примусове виконання обов'язку в натурі;
		6) зміна правовідношення;
		7) припинення правовідношення;
		8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
		9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
		10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулись особи, так і від характеру його порушення.
		В процесі розгляду спору судом з`ясовано предмет і підставу заявленого Релігійною громадою «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» позову:  визнання недійсними актів індивідуальної дії органу місцевого самоврядування та органу державної адміністрації, на підставі яких за відповідачем  3 - Релігійною громадою «Святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви» було зареєстровано право власності на культову споруду в с. Кути Шумського району з підстав невідповідності їх законодавству (ЗУ «Про місцеве самоврядування» та ЗУ «Про місцеві державні адміністрації»), а також за відсутності акту введення в експлуатацію та без врахування факту будівництва церковної споруди всіма жителями с. Кути.
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 02.07.2002р. за № 13-рп/2002, незалежно від прийняття акта ненормативного характеру, сторона, яка вважає, що її права порушено може звернутись до суду з позовом про визнання недійсним акта ненормативного характеру з підстав, зазначених у законодавстві.
		За змістом ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування , якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права та інтереси.
		Згідно з п. 2 роз`яснень Вищого господарського суду України від 26.01.2000р. за № 02-5/35 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів », підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. При цьому обов`язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв`язку прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства та організацій  позивача у справі. Якщо за результатами розгляду спору факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
		Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.
		Охоронювані законом інтереси  це не опосередковані правовими нормами, але такі що не суперечать загальним засадам цивільного законодавства прагнення субєкта задовольнити соціально-економічні потреби, які реалізуються у цивільних правовідносинах і підлягають цивільно-правовому захисту.
		При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обовязків. Відповідно до них цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обовязки.
		Носій цивільного охоронюваного законом інтересу може його реалізувати не інакше, як установивши наявність, по-перше, певної фактичної можливості й, по-друге, загально дозвільних норм, що не забороняють реалізацію цієї можливості, а також повязують з нею виникнення даного цивільного інтересу.
		Офіційне тлумачення поняття інтересу, який підлягає захисту, надано в Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004р. за №1-10/20074, яким визначено, що охоронюваний законом  інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.
		Відповідно до  ч. 1 ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення , невизнання або оспорення. Таким чином , у розумінні закону , субєктивне право на захист - це юридично закріплена можливість  особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій , які порушують це право. 
		Згідно п. 4 рішення Конституційного Суду України від 16.04.200р. №7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) , органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. У звязку із прийняттям цих рішень виникають правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
		З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що предметом позову у даній справі є визнання недійсними актів індивідуальної дії органу місцевого самоврядування та органу державної влади на підставі яких за відповідачем -3 зареєстровано право власності на культову споруду.
		З приводу визнання незаконними та скасування: розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року; п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року; свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року та реєстраційного напису від 16.04.1997 р. Тернопільський адміністративний суд у справі №819/86/16 за позовом Релігійної громади «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» до Шумської РДА, Васьковецької сільської ради, Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви", Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" встановив наявність у даній справі спору про право, з огляду на те, що позивач просить визнати протиправним і скасувати реалізовані правові акти індивідуальної дії, а також визнати нечинними та скасувати свідоцтво про право особистої власності та домоволодіння, у звязку з чим суд закрив провадження у справі через непідсудність його адміністративним судам.
		Як було встановлено судом, 06.12.1991р.  зареєстровано статут відповідача 3-  Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви" , відповідно до положень якого,  парафія володіє правами юридичної особи, участь в її управлінні (парафіяльних зборах) приймають особи, які досягли 18-річного віку, право її представляти належить настоятелю, голові парафіяльної ради, його помічнику/старості (в межах визначених парафіяльними зборами). Здійснення обліку і збереження грошових сум та пожертвувань, складання фінансового звіту покладалось на казначея парафії.
		Відповідно до наданих позивачем та відповідачем 3 документів: «Книги складського обліку», копій розписок, рахунків-фактур, видаткових накладних, квитанцій і інших розрахункових документів про придбання окремих будматеріалів, ОСОБА_1 податкової перевірки від 11.10.1994 року, письмових пояснень парафіян, з 1991 по 1997 р.р. здійснювалось будівництво церкви в селі Кути, Шумського району, Тернопільської області за рахунок пожертв, вчинення релігійних обрядів, а також силами та за кошти жителів названого села та інших навколишніх сіл;
		На період вказаного будівництва існувала лише одна зареєстрована релігійна громада - "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви".
		На час прийняття оспорюваних актів чинним був Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» від 23.04.1991р., статтею 18 якого передбачено, що релігійні організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. У власності релігійних організацій можуть бути будівлі, предмети культу, об'єкти виробничого, соціального і добродійного призначення, транспорт, кошти та інше майно, необхідне для забезпечення їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом. Право власності релігійних організацій охороняється законом. А також Закон України «Про власність», ст. 19 якого передбачала, що обєктами права власності релігійних організацій є культові споруди, предмети релігійної обрядовості, благодійного, культурно-просвітницького і виробничого призначення, жилі будинки, грошові кошти, необхідні для їх діяльності. Релігійні організації мають право власності на майно, придбане ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами і організаціями, або передане державою чи придбане на інших підставах не заборонених законом.
		 
		З урахування зазначених норм законодавства, що було чинним на час прийняття оскаржуваних позивачем актів, та приймаючи до уваги той факт, що у с. Кути Шумського району на той час була створена та зареєстрована в установленому законом порядку лише одна релігійна громада, відповідно суд дійшов до висновку , що будівництво храму, виділення земельної ділянки під таке будівництво та реєстрація права власності мала право і здійснила саме ця релігійна громада.
		Відповідно до ст. 1 Протоколу І до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї  власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах , передбачених законом і загальним принципам міжнародного права.
		Позивач у справі - Релігійної громади «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату», будучи зареєстрованою як юридична особа лише у 2015 році не набула у законний спосіб субєктивного права на релігійну споруду с. Кути, відповідно підстав рахувати, що оспорювані акти порушують його права на це майно, суд не вбачає, адже необхідною умовою правильного вирішення цього спору є встановлення наявності або відсутності порушеного права чи законного інтересу позивача щодо визнання та оформлення права власності на обєкт нерухомого майна на підставі актів, що оскаржуються позивачем.
		Провадження у даній справі щодо вимог Тернопільської обласної державної адміністрації , як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача, сформовані нею у позовній заяві за №02-429/16-20 від 27.01.2017р. про :
		1) визнання протиправним та скасування п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року Про оформлення права особистої власності на житлові будинки/домоволодіння/; 
		2) визнання протиправним та скасування Свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 10 квітня 1997 року, виданого Шумською районною державною адміністрацією, та реєстраційного напису на документі про право особистої власності від 16.04.1997п., виданому Шумським БТІ, господарський суд припиняє по п. 1 ст. 80 ГПК України, виходячи із такого :
		- господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають відносин приватноправового характеру, тобто, з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав. В порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, зокрема, про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань, що порушують право власності особи.
		- вимоги третьої особи базуються на ч.  ст. 33 , ч.1, 3 ст. 43 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», згідно з якими голови обласних державних адміністрацій мають право скасовувати розпорядження голів районних державних адміністрацій, що суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного суду України,  актам Президента України, голів обласних державних адміністрацій, а також міністерств, інших центральних органів виконавчої влади , тобто право третьої особи випливає із публічно-правових відносин з приводу реалізації повноважень Тернопільської обласної державної адміністрації, відповідно в силу ч. 2 ст. 17 КАС України на них поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Пояснення представника третьої особи з самостійними вимогам на предмет спору на стороні позивача на той факт, що Тернопільським окружним адміністративним судом у справі №819/86/416 за позовом Релігійної громади «Парафія святої праведної ОСОБА_1» с. Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату» до Шумської РДА, Васьковецької сільської ради, Релігійної громади "Святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільсько-Кременецької єпархії Української Православної Церкви", Комунального підприємства "Шумське бюро технічної інвентаризації" про визнання незаконним та скасування :
		- розпорядження Васьковецького сільського голови №9 від 13 березня 1997 року; 
		- п.6 розпорядження голови Шумської районної державної адміністрації №90 від 02 квітня 1997 року; 
		- свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 квітня 1997 року та реєстраційного напису від 16.04.1997 р.,
		встановлено наявність у даній справі спору про право, з огляду на те, що позивач просить визнати протиправним і скасувати реалізовані правові акти індивідуальної дії, а також визнати нечинними та скасувати свідоцтво про право особистої власності та домоволодіння, у звязку з чим суд закрив провадження у справі через непідсудність його адміністративним судам, суд оцінює критично та не приймає до уваги, оскільки Тернопільська обласна адміністрація як орган владних повноважень не був стороною (позивачем) у названій справі, відповідно  відсутність чи наявність публічно-правових відносин з приводу реалізації повноважень цього державного  органу адміністративний суд не досліджував.
		Щодо заяви Гусятинського районного споживчого товариства (вх.№5222 від 06.02.2017р.) про застосування строку позовної давності до позовних вимог Гусятинської селищної ради, то слід зазначити наступне.
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п.2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").
		Чинними на час видачі Державного акту на постійне користування землею серії ІІ-ТР №000582 (07 травня 1997р.) нормами, які регулювали питання позовної давності статтями 71,76, 80 ЦК України (1963 року) передбачалося встановлення загального строку для судового захисту прав особи у три роки, обовязкове застосування судом позовної давності, перебіг якої починається з дня виникнення права на позов і сплив якої є підставою для відмови в позові.
		В даному випадку, позовна давність починає свій перебіг з моменту видачі акту 07 травня 1997 року (про що Гусятинській селищній раді було відомо), і сплила на дату звернення з даним зустрічним позовом.   
		При цьому, судом досліджено, що права Гусятинської селищної ради як позивача по зустрічному позову не порушені, всі зміни, які відбулися внаслідок відчуження частини нерухомого майна не впливають на права чи інтереси останньої, оскільки в силу закону відбувається коригування меж землекористування Гусятинського райСТ.
		Таким чином, правила спливу позовної давності суд не застосовує, оскільки судом встановлено, що позивач по зустрічному позову не довів належними і допустимими доказами порушень його прав, що і слугувало підставою для відмови в зустрічному позові.
		Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору по первісному позову
		Оскільки судом не встановлено факту неправомірності прийняття оскаржуваних актів та, відповідно, порушення ним прав та охоронюваних законом інтересів позивача, заяву  відповідача -3  про застосування позовної давності від 02.02.2017р. (вх.номер 5006 від 02.02.2017р.) про застосування строку позовної давності щодо позовних вимог Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" суд залишає без розгляду.   
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 43, 49, п. 1 ст. 80, 82-85 ГПК України, господарський суд
		ВИРІШИВ:
		1.  В задоволені позову Релігійної громади "Парафія святої праведної ОСОБА_1" села Кути Шумського району Тернопільської єпархії Української Православної Церкви Київського Патріархату" (с. Кути, Шумський район, Тернопільська область 47172, ідент. код 40124558) -   відмовити.
		2. Провадження у справі щодо позовних вимог Тернопільської обласної державної адміністрації ( вул. М.Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021, ідент. код 00022622), як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача  припинити.
		 
		На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обовязки, мають право подати апеляційну скаргу через місцевий господарський суд, який розглянув справу.
		Повне рішення складено 18.04.2017р.
		 
		 
		СуддяН.М. Бурда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...