Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2169/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; реалізації спеціальних владних управлінських функцій в окремих галузях економіки, у тому числі спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 19.04.2017. Зареєстровано: 20.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2017.

Результат оскарження 10.05.2018 Верховний Суд: скасовано рішення суду першої та апеляційної інстанції повністю і закрито провадження у справі
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 18 квітня 2017 року                               № 826/2169/17
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії: головуючого судді Аблова Є.В., суддів - Літвінової А.В., Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренка Сергія Анатолійовича про визнання протиправним та скасування рішення №1 від 27.05.2016 року, зобов'язання вчинити дії,-
		                                                        В С Т А Н О В И В:          
		З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України, Міністерства юстиції України, за участю третьої особи - судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренка Сергія Анатолійовича в якому просить: 
		- визнати протиправним та скасувати Рішення №1 засідання ЦЕКК від 27.05.2016 р. повністю; 
		- зобов'язати ЦЕКК повторно розглянути скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРК «Студія 1+1» від 17.11.2015 та прийняти відповідне рішення про притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності.
		В судовому засіданні 14.03.2017 року судом залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача судового експерта Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренка Сергія Анатолійовича.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням встановленого чинним законодавством порядку, виходячи з наступного: 
		1) із оскаржуваного рішення вбачається, що Комісією встановлено факт надання експертом правової оцінки діям сторін, що є виходом за межі компетенції судового експерта та порушенням п. 4.16 Інструкції № 53/5; самим експертом визнано некоректність відповіді, наданої ним на питання № 3; недотримання експертом Петренком С.А. вимог положень Інструкції № 53/5 встановлено рецензіями Київського НДІСЕ та Центру; із коментарів самого експерта щодо «подвійної» правової природи телепередачі слідує, що коректне визначення її правового статусу у відповідній господарській справі потребує наявності обох спеціалізацій як щодо об'єктів авторських прав (13.1), так і щодо об'єктів суміжних прав (13.2); 
		2) експерт Петренко С.А. при наданні Висновку №1001 внаслідок його власних дій вийшов за межі компетенції та надав правову оцінку дій сторін у справі; 
		3) при прийнятті оскаржуваного рішення ЦЕКК не прийняла до уваги факт призначення в господарській справі повторної судової експертизи, тобто встановлення компетентним органом того, що висновок первинної судової експертизи не може братися до уваги та є необхідним проведення повторної судової експертизи, іншими словами, було реалізовано механізм перевірки правильності висновку судової експертизи, однак таку повторну експертизу проведено не було; 
		4) допущені експертом істотні порушення в частині надання правової оцінки діям сторін спричиняють дефектність підготовленого висновку та нівелюють його юридичне значення для суду, тому, Висновок № 1001 не міг вважатися належним доказом; 
		5) підстави не притягувати судового експерта є необґрунтованими, бо незрозуміло, чому характер допущених недоліків класифіковано як «недостатньо серйозний», не конкретизовано, які об'єктивні обставини щодо прогалин в регулюванні маються на увазі й чому свідчать «на користь» експерта; не уточнено, які саме результати роботи враховано ЦЕКК в якості «пом'якшуючої» обставини при прийнятті оскаржуваного рішення; враховані ЦЕКК обставини («ступінь тяжкості вчиненого проступку, обставини, за яких вчинено проступок, і результати роботи судового експерта за попередні роки») не підлягали врахуванню при вирішенні питання про притягнення чи не притягнення особи до такої відповідальності.
		В ході розгляду адміністративної справи позивачем подано додаткові письмові пояснення.
		В наданих суду запереченнях відповідач проти позову заперечив та зазначив, що оскаржуване рішення є обґрунтованим та ухваленим ЦЕКК на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України. Комісією надано оцінку діям судового експерта Петренка С.А. під час надання експертного висновку по вищезазначеній господарській справі й з урахуванням характеру допущених недоліків, наявності прогалин у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності та результатів роботи цього експерта за попередні роки, вирішено не притягувати його до дисциплінарної відповідальності.
		Третя особа - судовий експерт Петренко С.А. проти позову в судовому засіданні заперечив та зазначив, що повністю погоджується з оскаржуваним рішенням, оскільки вважає його обґрунтованим.
		В судове засідання 05.04.2017 року представник Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України не прибув, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином.
		Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
		З вересня 2014 року господарськими судами розглядається справа № 910/19751/14 за позовом ТОВ «Новий канал» до ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та Іноземного товариства « 1+1 Продакшн» про порушення майнових авторських прав та стягнення компенсації. 
		ТОВ «Новий канал», вважаючи себе правовласником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір телевізійну передачу із назвою «Ревізор» та літературний твір із назвою «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор» (далі по тексту - «Твори») просило господарський суд зобов'язати ТОВ «ТРК «Студія 1+1» та Іноземне товариство « 1+1 Продакшин» припинити дії щодо порушення майнових авторських прав; заборонити опублікування телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України; та стягнути компенсацію за порушення його майнових авторських прав, яке настало внаслідок публічного сповіщення ТОВ «ТРК «Студія 1+1» 03.09.2014 року у телевізійному ефірі телеканалу « 1+1» телевізійної передачі із назвою «Інспектор Фреймут», яка, на думку позивача в господарські справі, «створена шляхом незаконної переробки» вищевказаних Творів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2014 року у справі №910/19751/14 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та поставлено на вирішення судовому експерту такі питання:
		Питання позивача.
		1.          Чи є твір телевізійна передача із назвою «Інспектор Фреймут», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно, переробкою літературного твору "Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»?
		2.          Чи є твір телевізійна передача із назвою «Інспектор Фреймут», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно, переробкою аудіовізуального твору телевізійна передача «Ревізор», яка складається із окремих випусків не зв'язаних хронологічно?
		Питання відповідача:
		1.          Чи відповідає Літературний твір «Типовий сценарий телевизионной передачи «Ревизор» критеріям оригінальності та новизни?
		2.          Чи відповідає передача «Ревізор» критеріям оригінальності та новизни?
		3.          Чи є передача «Інспектор Фреймут» похідним твором саме від Літературного твору «Типовий сценарий телевизионной передачи «Ревизор»?
		4.          Чи є передача «Інспектор Фреймут» похідним твором саме від передачі «Ревізор»?
		5.          Чи є передача «Інспектор Фреймут» результатом переробки, зміни або адаптації саме передачі «Ревізор»?
		17.11.2014 року за результатами судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності судовим експертом Науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Національної академії правових наук України Петренком С.А. складено Висновок експерта № 1001, який містить зокрема відповідь на питання № 3 (в якому експерт об'єднав питання відповідача 2, 3 та 4) «Чи є передача «Інспектор Фреймут» похідним твором саме від Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», похідним твором саме від передачі «Ревізор», та чи є передача «Інспектор Фреймут» результатом переробки, зміни або адаптації саме передачі «Ревізор»?», яка сформульована так: «Передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор», оскільки при її створенні не дотримані права авторів Літературного твору «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»; Передача «Інспектор Фреймут» не є похідним твором від передачі «Ревізор», оскільки при створенні її не дотримані права авторів; Передача «Інспектор Фреймут» є такою, що створена із використанням характерних та охоронюваних авторським правом елементів телевізійних передач «Ревізор» шляхом переробки.»
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 року у справі № 910/19751/14 позов ТОВ «Новий канал» задоволено частково, вирішено: зобов'язати Телерадіокомпанію «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Іноземне товариство « 1+1 Продакшин» припинити дії щодо порушення майнових авторських прав Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВИЙ КАНАЛ» на літературний твір - «Типовой сценарий телевизионной передачи «Ревизор»» та на Передачу шляхом їх використання способом переробки для створення будь-яких аналогічних творів, в тому числі телепередачі «Інспектор Фреймут»; заборонити опублікування телевізійної передачі «Інспектор Фреймут», випуск примірників відеограм, сповіщення, розповсюдження та інше використання будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством України; зобов'язати Іноземне товариство « 1+1 Продакшин» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 23, код ЄДРПОУ 23389360) виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий канал» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська 25, код ЄДРПОУ 23530545) компенсацію у розмірі 414120,00 (чотириста чотирнадцять тисяч сто двадцять гривень); 4) зобов'язати Телерадіокомпанії «Студія « 1+1» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04080, м. Київ, вул. Фрунзе 23, код ЄДРПОУ 23729809) виплатити Товариству з обмеженою відповідальністю «Новий канал» (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська 25, код ЄДРПОУ 23530545) компенсацію у розмірі 803880,00 (вісімсот три тисячі вісімсот вісімдесят гривень).
		Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 р. у справі № 910/19751/14 за клопотанням ТОВ «ТРК «Студія 1+1» призначено повторну судову експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса (далі по тексту - Харківський НДІСЕ). 
		03.09.2015 року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 910/19751/14 рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. скасовано в частині задоволення позову, прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено повністю. Зі змісту даної постанови вбачається, що ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 року про призначення повторної судової експертизи залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.06.2015 року. 
		Однак, як наголошує позивач саму повторну судову експертизу не було проведено і висновок такої експертизи у матеріалах відповідної господарської справи відсутній.
		В подальшому рішення Господарського суду міста Києва від 21.01.2015 р. залишено в силі Вищим господарським судом України, після чого двічі переглядалось за нововиявленими обставинами. Станом на дату винесення даної постанови, рішення Господарського суду міста Києва від 21 січня 2015 р. скасовано за нововиявленими обставинами.
		17.11.2015 року ТОВ «ТРК «Студія 1+1» звернулася зі скаргою до Міністерства юстиції України на дії судового експерта (щодо порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу), у якій з огляду на допущені, на думку позивача, порушення судовим експертом Петренком С.А. під час проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/19751/14, просив: провести перевірку інформації про порушення судовим експертом вимог законодавства України про судову експертизу та направити за результатами перевірки відповідне подання для розгляду питання щодо притягнення судового експерта Петренка С.А. до дисциплінарної відповідальності.
		03.12.2015 року Міністерством юстиції України направлено позивачу відповідь, у якій зазначено, що в результаті перевірки виявлено недотримання експертом Петренком С.А. вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5  (далі по тексту - Інструкція № 53/5), дане питання винесено на розгляд Комісії. У відповіді Міністерства також вказується про проведення рецензування Висновку експерта №1001 Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (далі по тексту - Київський НДІСЕ) та Науково-дослідним центром судової експертизи інтелектуальної власності (далі по тексту - Центр), в результаті якого рецензенти встановили недотримання експертом Петренком С.А. вимог положень Інструкції №53/5.
		Рішенням №1 Комісії від 27.05.2016 року вирішено не притягувати судового експерта Петренка С.А. до дисциплінарної відповідальності (далі по тексту - оскаржуване рішення). 
		Незгода позивача з даним рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		З матеріалів справи вбачається, що до Міністерства юстиції України надійшла скарга ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 17.11.2015 р. (вх. від 18.11.2015 року № 321700-33-15) на дії цього судового експерта щодо порушення вимог законодавства України про судову експертизу, допущені судовим експертом Петренком С.А. під час проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності у господарській справі № 910/19751/14.
		В подальшому, з метою перевірки відповідності Висновку № 1001 вимогам нормативно-правових актів у частині його складання і оформлення, правильності застосування методів дослідження, за дорученням Департаменту з питань судової роботи та банкрутства його було прорецензовано Київським НДІСЕ та Центром.
		За результатами рецензування рецензенти встановили недотримання експертом Петренком С.А. вимог положень Інструкції №53/5. 
		За наслідком розгляду питання щодо притягнення судового експерта Петренка С.А. до дисциплінарної відповідальності, який було здійснено за участю Петренка С.А. на підставі наступних документів: скарги ТОВ «ТРК «Студія 1+1» від 17.11.2015 р., копії висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності від 17.12.2014 № 1001, пояснень судового експерта Петренка С.А. (вх. від 02.12.2015 № 33531-0-33-15), рецензії Київського НДІСЕ від 26.11.2015 р., рецензії Центру від 27.11.2015 р., подання про винесення на розгляд ЦЕКК відповідного питання - Комісія прийняла Рішення №1 від 27.05.2016 року.
		Як слідує зі змісту оспорюваного рішення, його мотивувальна частина складається із трьох частин. 
		Перша частина стосується тверджень скаржника про неможливість проведення судовим експертом Петренком С.А. судової експертизи з огляду на відсутність у нього кваліфікації судового експерта за експертною спеціальністю 13.2 - дослідження, пов'язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) мовлення. Надаючи пояснення щодо цього, судовий експерт Петренко С.А. зазначив, що в залежності від форми свого існування програми (передачі) організацій мовлення можуть отримувати охорону як об'єкти авторського права (різновид аудіовізуального твору), та як об'єкти суміжних прав. На цій підставі експерт стверджував, що надані на дослідження об'єкти (зокрема, телевізійні передачі) є об'єктами авторського права та вирішуються в межах спеціальності 13.1.1 - дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами та інші. Згідно рецензії Київського НДІСЕ, на вирішення експерту поставлено питання порівняння об'єктів авторського права та об'єктів суміжних прав, тому для їх вирішення експерт повинен мати експертну спеціальність 13.2. Згідно рецензії Центру, експертом недостатньо обґрунтовано те, що телепередачі містять ознаки саме об'єктів авторського права, а не є об'єктами суміжного права. В цій частині оскаржуваного рішення, ЦЕКК прийшла до висновку, що закон не містить чітких критерії, за якими об'єкти інтелектуальної власності необхідно відносити до об'єктів авторських або суміжних прав. 
		Друга частина оскаржуваного рішення стосується тверджень скаржника про з'ясування судовим експертом правових питань при наданні відповідні на питання 3, а саме вказівка ним на «недотримання прав авторів». Рецензентами Київського НДІСЕ та Центру зазначено, що відповіді на вказані питання містять правову оцінку дій сторін. Експерт Петренко С.А. з цього приводу заперечив дослідження з правових питань, оскільки це питання стосувалося віднесення (не віднесення) твору до категорії похідного, разом з тим, експертом визнано, що редакція відповідей сформульовані ним некоректно. Враховуючи це, ЦЕКК встановила, що така редакція відповідей в частині дотримання (недотримання) прав авторів, сформульована експертом Петренком С.А. некоректно та містить правову оцінку діям сторін, у зв'язку з чим експертом порушено п. 4.16 Інструкції №53/5 щодо змісту заключної частини висновку судової експертизи. 
		Третя частина Рішення №1 Комісії стосується використання судовим експертом при проведенні судової експертизи джерел, взятих з мережі Інтернет. Зазначене на думку скаржника є порушенням пункту 2.3 Інструкції № 53/5 в частині заборони самостійно збирати матеріали, які підлягають дослідженню, а також вибирати вихідні дані для проведення дослідження, якщо вони відображені в наданих йому матеріалах неоднозначно. Рецензенти Київського НДІСЕ вказали, що експерт використав при порівнянні передачі, інформація про фіксування яких на матеріальному носії у Висновку відсутня. Рецензенти Центру зазначили, що за відсутності матеріалів справи неможливо визначити, чи збирав експерт матеріали самостійно. Експерт Петренко С.А. вказав, що він використав джерела у мережі Інтернет лише для визначення характеристик реаліті-шоу. Комісія прийшла до висновку, що проведення порівняльного аналізу об'єкта дослідження, визначеного судом з об'єктами в мережі Інтернет, пошук яких здійснюється експертом самостійно чинним законодавством про судову експертизу не заборонено.
		Мотивувальна частина оскаржуваного рішення закінчується вказівкою на те, що ЦЕКК враховує «характер допущених експертом Петренко С.А. недоліків, об'єктивні обставини щодо прогалин у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності та результати роботи експерта за попередні роки».
		Резолютивна частина рішення складається із двох пунктів: 1) не притягувати судового експерта Петренка С.А. до дисциплінарної відповідальності; 2) вказати судовому експерту Петренку С.А. на неухильне дотримання положень Інструкції №53/5.
		Судом встановлено, що Петренко Сергій Анатолійович станом на момент проведення судової експертизи у господарській справі №910/19751/14 та на момент прийняття оскаржуваного рішення був атестованим судовим експертом, який не працював у державній спеціалізованій експертній установі, та здійснював експертну діяльність на підставі свідоцтва Міністерства юстиції України № 1213 про присвоєння кваліфікації судового експерта, виданого 30.09.2011 року, дійсного до 22.08.2017 року. Серед спеціальностей судового експерта Петренка С.А. наступні: 13.3 Дослідження, пов'язані з винаходами і корисними моделями, 13.6 Дослідження, пов'язані з комерційними (фірмовими) найменуваннями, торговельними марками (знаками для товарів і послуг), географічними зазначеннями, 13.1.1 Дослідження, пов'язані з літературними, художніми творами, та інші, 13.1.2 Дослідження, пов'язані з комп'ютерними програмами і компіляціями даних (базами даних), 13.4 Дослідження, пов'язані з промисловими зразками.
		Спірні правовідносини урегульовано приписами   Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судову експертизу», Положення про експертно - кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2015 №301/15, Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджена   наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 №53/5, Інструкції про особливості здійснення судово - експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 року №3505/5 (далі по тексту - Інструкція №3505/5).
		Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин.
		При цьому, у відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, висновки судових експертів віднесено до доказів, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. 
		Як встановлено   ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»,   судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 12  Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства судовий експерт зобов'язаний провести повне дослідження і дати обґрунтований та об'єктивний письмовий висновок.
		Відповідно до   ст. 14 цього Закону, судовий експерт на підставах і в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
		При цьому,   ст. 17 цього Закону   передбачено, що для присвоєння та позбавлення кваліфікації судового експерта і кваліфікаційних класів створюються експертно-кваліфікаційні комісії при міністерствах та інших центральних органах виконавчої влади, до сфери управління яких належать державні спеціалізовані установи, що здійснюють судово-експертну діяльність.
		Як встановлено ч.ч. 2 та 3 ст. 21 цього Закону, фахівці, які не є працівниками державних спеціалізованих установ і мають на меті здійснювати експертну діяльність, проходять навчання з відповідної експертної спеціальності в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України з урахуванням обмежень, передбачених законом. 
		Відповідно до п. 4 р. ІІІ Інструкції №3505/5, судовий експерт здійснює судово-експертну діяльність тільки з тих видів судових експертиз і експертних спеціальностей, які зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта.
		Виходячи з положень п. 2.3 р. ІІ Інструкції №53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.
		Відповідно до п. 7) ч.1 ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: аудіовізуальні твори.
		Відповідно до п. в) ч.1 ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права», об'єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є передачі (програми) організацій мовлення.
		З викладеного вбачається, що положеннями законодавства в сфері судової експертизи закріплено принцип, за яким сфера експертної діяльності конкретного судового експерта визначається та, водночас, обмежується відповідними експертними спеціальностями, що зазначені у свідоцтві про присвоєння кваліфікації судового експерта. Як наслідок, законодавцем передбачено заборону судовим експертам вирішувати питання, які виходять за межі їх спеціальних знань. 
		Щодо пояснень судового експерта Петренка С.А. про правову природу телевізійних передач, що в залежності від форми свого існування програми (передачі) організацій мовлення можуть отримувати охорону як об'єкти авторського права (різновид аудіовізуального твору), та як об'єкти суміжних прав, суд зауважує, що згідно вищенаведеного положення ст. 35 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передачі (програми) організацій мовлення є об'єктами суміжних прав, незалежно від форми їх вираження, тому дослідження телевізійних передач «Ревізор» та «Інспектор Фреймут» в будь-якому випадку становить собою дослідження об'єктів суміжних прав, що вимагає від судового експерта наявності відповідності кваліфікації. 
		В контексті наведеного та доводів позивача щодо незаконності оскаржуваного рішення з підстав неврахування факту відсутності в судового експерта Петренка С.А. експертної спеціальності 13.2 щодо об'єктів суміжних прав, судом встановлено, що під час проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та наданні Висновку експерта №1001 від 17.11.2015 р., судовий експерт Петренко С.А. здійснив вихід за межі своїх спеціальних знань, обсяг яких визначається відповідно до наявних у цього експерта експертних спеціальностей і серед яких експертна спеціальність « 13.2 - дослідження, пов'язані з виконаннями, фонограмами, відеограмами, програмами (передачами) мовлення» відсутня. За таких обставин, висновок ЦЕКК щодо відсутності у законі чітких критеріїв, за якими об'єкти інтелектуальної власності необхідно відносити до об'єктів авторських або суміжних прав, не спростовує факту виходу судового експерта за межі своїх спеціальних знань. Всупереч положенням чинного законодавства Комісія такого факту не встановила.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», незалежно від виду судочинства судовий експерт має право вказувати у висновку експерта на виявлені в ході проведення судової експертизи факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не були поставлені питання.
		При цьому, за приписами п. 2.3 р. ІІ Інструкції №53/5, експерту забороняється вирішувати питання, які виходять за межі спеціальних знань експерта та з'ясування питань права і надавати оцінку законності проведення процедур, регламентованих нормативно-правовими актами.
		В свою чергу, п. 4.16 р. ІІІ Інструкції №53/5 визначено, у заключній частині на кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті або вказано, з яких причин неможливо його вирішити. 
		Зі змісту Висновку експерта №1001 вбачається, що відповідь на питання №3 містить категоричну вказівку на те, що «не дотримані права авторів» однієї з телевізійних передач, які досліджувались в ході судової експертизи. За таких обставин, суд констатує, що в цій частині судовим експертом Петренком С.А. надано правову оцінку діям сторін, тобто, в розумінні Інструкції №53/5, з'ясовано питання права і надано оцінку законності проведення процедур регламентованих нормативно-правовими актами. 
		За таких обставин, Висновок експерта № 1001 в цій частині суперечить положенням ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» та п. 2.3 р. ІІ, п. 4.16 р. ІІІ Інструкції № 53/5, п. 4 р. ІІІ Інструкції № 3505/5. Комісією також встановлено порушення судовим експертом Петренком С.А. пункту 4.16 вказаної Інструкції, однак після констатації цього факту, зроблено безпідставний висновок, що характер допущених експертом недоліків свідчить про відсутність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Що стосується використання судовим експертом при проведенні судової експертизи джерел, взятих з мережі Інтернет, суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 1.4 р. І Інструкції № 53/5, визначення способу проведення експертизи (вибір певних методик, (методів дослідження)) належить до компетенції експерта.
		При цьому, за приписами п.4.14 р. ІІІ Інструкції № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, нормативні акти, методики, рекомендована науково-технічна та довідкова література…інші інформаційні джерела, які використовувались експертом при вирішенні поставлених питань.
		З огляду на викладені положення Інструкції № 53/5, суд погоджується з Комісією в тому, що чинним законодавством про судову експертизу експерт не позбавлений права проводити аналіз об'єктів дослідження, визначених судом з об'єктами в мережі Інтернет, пошук яких здійснюється експертом самостійно.
		Стосовно доводів позивача про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення ЦЕКК не прийняла до уваги факт призначення в господарській справі повторної судової експертизи - тобто, як вважає позивач, встановлення компетентним органом того, що висновок первинної судової експертизи не може братися до уваги та є необхідним проведення повторної судової експертизи, суд погоджується з позивачем у тому, що призначенням повторної експертизи було реалізованого перший етап механізму перевірки правильності висновку судової експертизи в рамках відповідного судового процесу (в порядку забезпечення принципу незалежності судово-експертної діяльності), однак, суд наголошує, що ЦЕКК обґрунтовано не прийняла зазначену обставину до уваги, адже предметом розгляду Комісії при прийнятті оскаржуваного рішення була скарга ТОВ «ТРК «Студія 1+1» щодо дій судового експерта при проведенні судової експертизи, у якій відсутні посилання на призначення повторної судової експертизи. Суд також наголошує, що Комісія зобов'язана була враховувати лише ті обставини, які об'єктивно існували на момент (період) проведення судової експертизи та складання Висновку експерта № 1001, водночас, призначення повторної судової експертизи до таких обставин не відноситься.
		Що стосується наявності складу правопорушення та обґрунтованості оскаржуваного рішення з точки зору характеру порушень, встановлених відповідачем, та мотивів відповідача в обґрунтування оскаржуваного рішення, суд зазначає наступне.
		Пунктом 5.11. Положення передбачено, що до судових експертів можуть бути застосовані такі дисциплінарні стягнення: 1)   попередження; 2)   зупинення   дії Свідоцтва; 3)   анулювання   Свідоцтва; 4) пониження кваліфікаційного класу судового експерта (щодо судових експертів науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України).
		При обранні виду дисциплінарного стягнення Комісія повинна врахувати: 1)   ступінь тяжкості   вчиненого проступку, 2)   обставини, за яких вчинено проступок, і 3)   результати   роботи судового експерта за попередні роки.
		Анулювання Свідоцтва може мати місце внаслідок учинення судовим експертом грубого порушення, що призвело до втрати довіри до нього, чи декількох порушень, які мають систематичний характер, а також через визнання його не відповідним займаній посаді або в разі набрання законної сили обвинувального вироку суду щодо судового експерта чи визнання судом цієї особи недієздатною.
		Тобто, Положенням визначено види стягнення, які повинні застосовуватися з урахуванням обставин вчинення певних дій експертом, їх наслідків та, відповідно, застосована санкція повинна бути адекватною (співставною) вчиненому порушенню.
		Суд зауважує, що під час розгляду справи встановлено, що оскаржуване рішення прийнято всупереч встановлених при його прийнятті фактичних обставин, висновків рецензентів, пояснень судового експерта та навіть власних висновків Комісії щодо порушення судовим експертом окремих положень Інструкції № 53/5, сформульованих у мотивувальній частині Рішення № 1 від 27.05.2016 року. 
		В той же час, рішення не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності обґрунтовується абстрактним посиланням на характер допущених експертом Петренко С.А. недоліків, об'єктивні обставини щодо прогалин у нормативно-правовому регулюванні правовідносин у сфері інтелектуальної власності та результати роботи експерта за попередні роки.
		Враховуючи, що в кінцевому результаті позовна заява ТОВ «Новий канал» у вищезгаданій господарській справі була задоволена частково і в основу відповідного рішення суду було покладено саме Висновок № 1001 судового експерта Петренка С.А, суд погоджується з твердженням позивача про порушення його прав.
		Відповідно до вимог ч. 2   ст. 19 Конституції України   органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені           Конституцією   та законами України.
		Так, відповідно до ч. 3   ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України   у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені           Конституцією   та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Виходячи з цього, суд, оцінивши наявні у справі докази та доводи сторін, виходячи з положень законодавства, що регулюють спірні відносини та беручи до уваги обставини даної справи, приходить до висновку, що незастосування до судового експерта Петренка С.А. жодного дисциплінарного стягнення за результатами розгляду скарги позивача при встановлених фактах порушень окремих положень Інструкції № 53/5 не відповідає (не є адекватним) характеру вчинених цим судовим експертом порушень, а рішення відповідача не може вважатися обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене з урахуванням всіх обставин, що мали значення при прийнятті оскаржуваного рішення, як то передбачено п. 3 ч. 3   ст. 2 КАС України.
		Так, судом встановлено порушення судовим експертом Петренком С.А. під час проведення судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності та складанні Висновку експерта № 1001 від 17.11.2015 р. положень ст. 13 Закону України «Про судову експертизу» та п. 2.3 р. ІІ, п. 4.16 р. ІІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої   наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 та п. 4 р. ІІІ Інструкції про особливості здійснення судово - експертної діяльності атестованими судовими експертами, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 12.12.2011 року № 3505/5. 
		Комісією, у свою чергу, при прийнятті оскаржуваного рішення не було встановлено усіх вищенаведених порушень, а тим порушенням, які було встановлено повністю чи частково не було надано належної оцінки, чим порушено права позивача. При цьому, суд зауважує, що нормами Положення про експертно-кваліфікаційні комісії та атестацію судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 03 березня 2015 року N 301/5, не визначено конкретних підстав для притягнення судових експертів до дисциплінарної відповідальності, натомість передбачено лише обов'язок зазначення в рішенні мотивів, з яких комісія дійшла висновку щодо притягнення чи не притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин, з урахуванням п. 21 Положення № 301/5 щодо можливості оскарження рішень Комісії, оцінка мотивів притягнення (не притягнення) судового експерта до дисциплінарної відповідальності належить до компетенції суду.
		Суд також наголошує, що за приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. 
		При цьому, в п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» роз'яснюється, що  «будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості…Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи». 
		Враховуючи усе зазначене вище, суд вважає, що з одного боку, Комісія всупереч положенням законодавства не встановила факту виходу судового експерта за межі його спеціальних знань, з іншого боку, встановивши наявність у відповідях експерта правової оцінки дій сторін, Комісія вирішила не притягувати судового експерта до дисциплінарної відповідальності. Водночас, з огляду на встановлені судом істотні порушення (вихід судового експерта Петренка С.А. за межі спеціальних знань та з'ясування питань права), допущені в процесі складання Висновку експерта № 1001, даний висновок не відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судову експертизу», Інструкції №53/5 та Інструкції про №3505/5, є неспроможним містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування у відповідній справі, а тому не може вважатися належим доказом. Попри це, після звернення позивача із скаргою на дії експерта, Комісією не встановлено або не надано належної оцінки допущеним при проведенні судової експертизи Петренком С.А. порушень вимог законодавства про судову експертизу й не притягнуто останнього до дисциплінарної відповідальності. Зазначене, на думку суду, свідчить про порушення Рішенням №1 Комісії прав позивача. Суд також погоджується з позивачем у тому, що не притягнення судового експерта до дисциплінарної відповідальності, невиконання її превентивної функції внаслідок невжиття Комісією адекватних та співмірних заходів дисциплінарної відповідальності, окрім уже зазначених негативних наслідків, може спричинити подальші відхилення експерта Петренком С.А. від вимог законодавства про судову експертизу. 
		Відтак, суд приходить до висновку, що з наведених вище підстав оскаржуване Рішення № 1 Комісії є протиправним та підлягає скасуванню.
		Водночас, суд зазначає, що він не може підміняти колегіальний державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем; адміністративний суд у справах щодо оскарження прийнятих рішень виконавців влади, й виконуючи цілі, встановлені для адміністративних судів щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, критеріям, не втручається і не може втручатися в дискреції (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза перевіркою за названим критерієм. 
		Відповідно до ч. 2   ст. 71 КАС України   в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Виходячи з вищенаведеного та узагальнюючи вищенаведені висновки суду, суд вважає, що відповідачем не було доведено обґрунтованості та правомірності Рішення № 1 від 27.05.2016 року, у зв'язку з чим його слід визнати   протиправним та скасувати.
		При визначенні способу захисту прав позивача суд керується положеннями п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, відповідно до яких у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення. 
		Виходячи з характеру спірних відносин та оскаржуваного акту, суд приходить до висновку про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення внаслідок чого оскаржуване рішення не створює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття. При цьому, з огляду на зміст оскаржуваного рішення, суд зобов'язує Комісію повторно розглянути скаргу ТОВ «ТРК «Студія « 1+1».
		Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.
		Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
		ПОСТАНОВИВ:
		Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія « 1+1» задовольнити частково.
		Визнати протиправним та скасувати рішення №1 засідання Центральної експертно кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України від 27.05.2016 року.
		Зобов'язати Центральну експертно-кваліфікаційну комісію при Міністерстві юстиції України повторно розглянути скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» від 17.11.2015 (вх. від 18.11.2015 року № 321700-33-15).
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Присудити з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» (код ЄДРПОУ 23729809) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) гривень 00 коп.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.
		Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                        Аблов Є.В.
		 
		Суддя                                                                                          Літвінова А.В.
		 
		Суддя                                                                                          Мазур А.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...