Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 129/2705/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 20.04.2017. Зареєстровано: 20.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 24.04.2017.
Дата набрання законної сили: 19.04.2017
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 Справа № 129/2705/16-к 
		Провадження №1-кп/148/39/17
		  
		 УХВАЛА
		 
		 
		 
		19 квітня 2017 року Тульчинський районний суд Вінницької області 
		 складі: судді ОСОБА_1 
		  секретаря  ОСОБА_2 
		за участю сторін кримінального провадження - 
		 з боку обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
		 з боку захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 
		 захисника ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчин матеріали кримінального провадження № 12013010120000325, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 березня 2013 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2, ч.3 ст. 185 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Захисник обвинуваченого  адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про зміну його підзахисному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. В обґрунтування клопотання послався на те, що на підставі ухвали суду від 01.03.2017 року спеціалістами Вінницького ендокринологічного диспансеру проведено обстеження ОСОБА_4 та встановлено, що він має важку форму діабету І типу, яке ускладнилось розвитком катаракти обох очей. Даний висновок свідчить про те, що за період тримання ОСОБА_4 під вартою стан його здоровя за три місяці значно погіршився, так як згідно відповіді в.о. начальника Вінницької УВП (№1) на адвокатський запит від 25.11.2016 року у ОСОБА_4 був діагностований цукровий діабет середнього ступеня важкості, а загальний стан його здоров`я відзначався як задовільний. 
		14.03.2017 року Вінницьким обласним клінічним високоспеціалізованим ендокринологічним центром було надано відповідь на запит, в якому зазначено якого лікування потребує ОСОБА_4 , а саме: 08.00 Хумулін R-14 од. Хумулін НРХ - 18 од. 14.00 Хумулін R-8 од., 18.00 Хумулін R-14 од., 22.00 Хумулін НРХ - 16 од. Таким чином загальна доза інсуліну, призначена ОСОБА_4 становить 70 одиниць на добу. А згідно ч. 1 п. 5 додатку 12 до Наказу МОЗ України № 1348/5/572 від 15.08.2014 року "Про затвердження порядку надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі" встановлено перелік захворювань, які є підставою для подання до суду матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання, а саме: цукровий діабет , інсулінозалежний тип (доза інсуліну понад 60 од. на добу), важкий перебіг з нахилом до кетоацидозу і наявністю вираженої макроангіопатії, ретинопатії, полінейропатії. Захисник вважає, що за станом свого здоров`я обвинувачений не може утримуватись під вартою, оскільки це може призвести до погіршення стану його здоровя та наслідків, зазначених у відповіді від 04.04.2017 року головного лікаря Вінницького обласного клінічного ендокринологічного центру на адвокатський запит, згідно якої невчасна інєкція, неналежне харчування або відсутність контролю за глюкозою в крові можуть призвести до гострих ускладнень. Зазначає, що судом при вирішенні питання про зміну запобіжного заходу має враховуватися, стан здоров`я обвинуваченого у разі необхідності стаціонарного лікування у зв`язку з тяжким хронічним захворюванням. Вагомою підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є належне врахування стану здоровя обвинуваченого та визначення можливості отримувати медичну допомогу в умовах СІЗО. У зв`язку з чим просить змінити запобіжний захід, застосувавши до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з 22:00 по 07:00 за адресою: АДРЕСА_1 .
		В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_4 клопотання підтримали, посилаючись на обставини викладені в ньому. Обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що після проходження 14.03.2017 року медичного обстеження у Вінницькому обласному клінічному ендокринологічному центрі, йому призначене відповідне лікування, зокрема, інсулінотерапію, яку він отримує та самостійно вводить собі інсулін відповідно до призначеного лікування. Крім того, зазначив, що за його зверненням лікарями СІЗО йому проводиться аналіз крові щодо визначення рівня цукру. Вважає, що належного лікування в умовах СІЗО він не отримує, оскільки постійно повинен бути та отримувати лікування під наглядом лікарів-ендокринологів, яких в СІЗО немає. Також пояснив, що до затримання він працював у м. Києві, Київській області, саме через це він не зявлявся на виклики слідчого під час досудового розслідування. Місцем його постійного проживання до затримання була АДРЕСА_1 , де проживають його батьки. Просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт. 
		Прокурор заперечив проти клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому, посилаючись на те, що стороною захисту не доведено того факту, що за своїм станом здоров`я ОСОБА_4 не може отримувати відповідне лікування в умовах СІЗО, як і того, що його стан здоров`я є перешкодою утримання його під вартою. Зазначив, що призначене ОСОБА_4 лікування він отримує в умовах СІЗО, перешкод цьому немає. Крім того, вирішити питання про можливість чи не можливість знаходження ОСОБА_4 під вартою може лише спеціальна комісія установи виконання покарань.
		Суд, вислухавши думку учасників процесу з приводу заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступних висновків. 
		При обранні відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою 05.08.2016 року слідчим суддею зокрема враховано, що він небезпідставно підозрюється у вчиненні п`яти епізодів тяжкого злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та двох епізодів середньої тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, на особистісні чинники стримуючого характеру такі, як постійна робота, сім`я, засоби до існування, які у нього відсутні, також враховано ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, що він може ухились від слідства, продовжити злочинну діяльність, ухилитись від виконання процесуальних обов`язків, незаконно впливати на свідків. При обранні запобіжного заходу, слідчим суддею також визначено розмір застави в сумі 150000 грн., в разі внесення якої ОСОБА_4 підлягає звільненню з-під варти з покладенням на нього відповідних обов`язків.
		Згідно відповіді Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру на виконання ухвали суду від 01.03.2017 року встановлено, що ОСОБА_4 14.03.2017 року був обстежений та проконсультований лікарями ендокринологом, офтальмологом, виконано глюкозу крові. Виставлено діагноз: цукровий діабет І тип, важка форма (гіпоглікемічна кома 27.08.2014 року) в стадії декомпенсації. Діабетична дистальна сенсорна полінейропатія ніг, початкова стадія. Початкова ускладнена катаракта обох очей. Рекомендовано інсулінотерапія постійно підшкірно, дієта. 
		З відповіді головного лікаря Вінницького обласного клінічного високоспеціалізованого ендокринологічного центру від 03.04.2017 року на запит суду вбачається, що рішення про можливість отримання лікування в умовах СІЗО ОСОБА_4 вирішує не лікувальна установа, яка його консультує, а відповідні компетентні органи. ОСОБА_4 потребує чотириразового введення інсуліну на добу підшкірно, контролю глюкози в крові щоденно тнатще та двічі на тиждень глікемічного профілю, доступу лікаря до пацієнта при виникненні невідкладних станів.
		Як вбачається із відповіді в.о. начальника Вінницької установи виконання покарань (№1) від 11.04.2017 року після проведення 14.03.2017 року обстеження, консультування ОСОБА_4  та призначення йому відповідного лікування, він відповідно до призначень лікаря-ендокринолога отримує лікування, яке надходить від його родичів. Вказаною відповіддю поінформовано також і про те, що згідно вимог спільного наказу Мінюсту та МОЗ України від 15.08.2014 року № 1348/5/572 (додаток 12), на який у своєму клопотанні посилається і захисник обвинуваченого, наявне у підслідного захворювання не входить до переліку захворювань, які є підставою для звільнення засуджених від подальшого відбування покарання за важкою хворобою.
		З аналізу вказаних вище доказів судом не встановлено, що за станом діагнозтованих у ОСОБА_4 захворювань він не може проходити відповідного курсу лікування в умовах СІЗО та що наявні у нього захворювання унеможливлюють перебування його в умовах СІЗО та є підставою для звільнення від подальшого перебування під вартою. Посилання захисника обвинуваченого на те, що подальше перебування його підзахисного в СІЗО призведе до погіршення стану його здоровя та наслідків, які викладено у відповіді головного лікаря Вінницького обласного клінічного ендокринологічного центру від 04.04.2017 року на запит адвоката, суд вважає безпідставними, оскільки з даної відповіді вбачається, що до погрішення стану здоровя ОСОБА_7 може призвести недотримання умов лікування. Однак як встановлено в судовому засіданні лікування обвинувачений ОСОБА_4 отримує в умовах СІЗО, в разі звернення за меддопомогою така допомога йому надається лікарями СІЗО, чого ним самим не заперечено. Посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на те, що він повинен отримувати лікування та перебувати під постійним наглядом лікаря-ендокринолога не доведено. З відповіді головного лікаря Вінницького ОКВЕЦ від 03.04.2017 р. на запит суду ОСОБА_4 потребує доступу лікаря до пацієнта при виникненні невідкладних станів. Інших доказів, які б свідчили про наявність підстав неможливості лікування в умовах СІЗО, а також про необхідність стаціонарного лікування ОСОБА_4 у зв`язку з наявним у нього захворюванням суду не представлено.
		З огляду на викладене, а також на те, що доказів того, що перебуваючи під домашнім арештом, ОСОБА_4 не буде ухилятися від суду, буде виконувати процесуальні обов`язки, зокрема з`являтися в судові засідання до Тульчинського районного суду Вінницької області з іншого району, який є значно віддаленим, за наявності ризиків, які виправдовують його тримання під вартою і не зменшились з часу обрання запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на домашній арешт.
		   На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 194, 201 КПК України, суд,- 
		 ПОСТАНОВИВ:
		   Клопотання захисника обвинуваченого про зміну обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт- залишити без задоволення.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		Головуючий   ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...