Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 633/359/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: 20.04.2017. Зареєстровано: 21.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2017.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                        
		                                    
		                                                                                        
		                                                                                                                     Справа № 633/359/15-ц
		Номер провадження 2/633/2/2017
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И
		18 квітня 2017 року Печенізький районний суд Харківської області у складі:
		головуючого судді                - Танасевич О.В.,
		при секретарісудового засідання     - Меденець Т.С.,
		за участюпрокурора                     - Хмелевського А.О.,
		          представника відповідача     - адвоката ОСОБА_1,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області цивільну справу за позовом 
		Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області 
		в інтересах держави в особі 
		Печенізької районної державної адміністрації Харківської області до 
		ОСОБА_2,
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, -                        Державна інспекція сільського господарства в Харківській області,
		про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення державі,-
		В С Т АН О В И В :
		31 серпня 2015 року прокурор звернувся до суду з зазначеним позовом            (том № 1 а.с. 1-6), в якому просив:
		1. розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 5 березня 2010 року між відповідачем та Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області, зареєстрований у реєстрі за № 195, та 
		2. зобовязати відповідача повернути державі в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області земельну ділянку площею 0,7500 га, яка знаходиться на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, кадастровий номер 6324683500:03:006:0048.
		В судовому засіданні прокурор повністю підтримав свої вимоги та пояснив, що на виконання розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 25 лютого 2010 року № 108 між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,7500 га для організації відпочинку за рахунок земель запасу водного фонду (прибережна захисна смуга), яка розташована за межами населених пунктів на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, строком на 49 років. Зазначав, що на цій земельній ділянці розташований обєкт нерухомості  елінг, що є порушенням пунктів 2, 5, 8 та 9 вищезазначеного договору оренди та вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України, а також статей 87-89 Водного кодексу України, адже будь-яке будівництво у прибережній захисній смузі заборонено. За інформацією, наданою КП «Печенізьке бюро технічної інвентаризації», власником елінгу є відповідач. Крім того, за результатами обстеження спірної земельної ділянки, яке відбулось 28 квітня 2014 року, було також встановлено, що на тій частині прибережної захисної смуги Печенізького водосховища, яка надана в оренду відповідачеві, розташовані деревяні будівлі та споруди, будуються бокси для річкового транспорту, а берег укріплений піщаником. В обґрунтування своєї позиції прокурор також посилався на акт перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, складений 16 липня 2014 року, яким зафіксовано порушення вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України з огляду на те, що вказана земельна ділянка огороджена залізобетонним парканом з виходом до води, при цьому доступ до води обмежено. Такі ж висновки були зроблені Державною екологічною інспекцією у Харківській області після перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, що відображено в Акті № 206/01-04/02-09 від 13 листопада 2015 року. Вищенаведені обставини прокурор вважав достатніми підставами для розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення державі. 
		Позивач  Печенізька районна державна адміністрація Харківської області, в судове засідання не зявилась, про час та дату розгляду справи повідомлялась своєчасно та належним чином (том № 1 а.с. 66, 74, 80, 87, 95, 101, 110, 113, 116, 121, 184, 199, 207, 216, 220; том № 2 а.с. 3, 13, 42, 64, 95, 99), через канцелярію суду надала заяву про розгляд справи за відсутності її представника, позовні вимоги підтримала в повному обсязі (том № 1 а.с. 187, 217).
		Представник відповідача  адвокат ОСОБА_1, проти позовних вимог заперечував повністю з огляду на їхню безпідставність та необґрунтованість. Зазначав, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 5 березня 2010 року відповідачеві дійсно була надана у користування земельна ділянка площею 0,7500 га, яка розташована на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області. Відповідно до пункту 2 цього договору на зазначеній земельній ділянці наявний один обєкт нерухомого майна  елінг, який належить відповідачеві на праві приватної власності, наявність та будівництво будь-яких інших обєктів нерухомості заперечував. На підставі розпорядження Харківської обласної державної адміністрації від 30 жовтня 2015 року № 516 та відповідно до технічного завдання від 28 грудня 2015 року, у звязку з виявленими помилками у координатній частині були проведені роботи по відновленню меж спірної земельної ділянки. Уточнені відомості про межі земельної ділянки відповідно до частини 8 статті 79-1 Земельного кодексу України і пункту 121 Постанови КМУ № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про встановлення порядку ведення Державного земельного кадастру» були внесені до Державного земельного кадастру. В ході обстеження спірної земельної ділянки у вересні та у грудні 2015 року сертифікованим фахівцем  землевпорядником із застосуванням супутникового методу за допомогою геодезичних супутникових GPS-приймачів було встановлено, що на спірній земельній ділянці знаходиться один обєкт нерухомого майна  елінг, будь-яких інших обєктів, зокрема, парканів, деревяних будівель і споруд, боксів для водного транспорту тощо, не виявлено. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача також посилався на те, що, виходячи з інформації, наданої на адвокатський запит Державною інспекцією сільського господарства в Харківській області від 30 вересня 2015 року, обстеження спірної земельної ділянки від 28 квітня 2014 року та перевірка, за результатами якої було складено акт від 16 липня 2014 року, проводилися без фактичного доступу до цієї ділянки, а шляхом її візуального огляду з автодороги «Печеніги-Мартова» та з Печенізького водосховища. До того ж, такий огляд проводився без застосування технічних засобів вимірювання, геодезичного знаряддя, супутникових GPS-приймачів, тому межі обстежуваної земельної ділянки в натурі не визначались і не перевірялись, що зрештою призвело до помилкового висновку про порушення відповідачем земельного законодавства України. 
		Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, в судове засідання не зявилася, про дату та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином (том № 1 а.с. 68, 77, 128, 206, 208, 215, 224,том № 2 а.с. 2, 15, 43, 67, 93-94), просила суд розглядати справу за їх відсутності (том № 1 а.с. 73, 81, 185, 211, 222, том № 2 а.с. 4).  
		Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини. 
		22 грудня 2009 року розпорядженням голови Печенізької районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_3 № 658 відповідачу було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 0,75 га для організації відпочинку із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга) на території Мартівської сільської ради для подальшої передачі в користування на умовах оренди терміном на 50 років (далі за текстом, спірна земельна ділянка) (том № 1 а.с. 13).
		28 січня 2010 року начальником відділу Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області ОСОБА_4 затверджено технічне завдання № 5 на виконання робіт по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (том № 1 а.с. 15-16).
		Відповідно до довідки № 29, виданої 28 січня 2010 року начальником відділу Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області ОСОБА_4, спірній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 6324683500:03:006:0048  (том № 1 а.с. 17).
		У подальшому проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки був позитивно погоджений Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Печенізької районної державної адміністрації Харківської області (висновок № б/н від 28 січня 2010 року), Печенізькою районною СЕС (висновок № 5 від 28 січня 2010 року), Відділом Держкомзему у Печенізькому районі Харківської області (висновок № 4 від 20 січня 2010 року), Управлінням культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації (висновок № 05-05/211 від 5 лютого 2010 року), Відділом раціонального використання, відтворення, охорони природних ресурсів, поводження з відходами державного управління охорони навколишнього природного середовища в Харківській області (висновок № 05-23-151 від 5 лютого 2010 року) (том № 1 а.с. 18-23).
		Відповідно до листа Харківського регіонального управління водних ресурсів Державного комітету України по водному господарству № 08х-01-14/64 від 5 лютого 2010 року проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для організації відпочинку для подальшої передачі в користування на умовах оренди відповідачеві може бути погоджений при виконанні визначених чинним законодавством України умов (том № 1 а.с. 24-25).
		25 лютого 2010 року розпорядженням Першого заступника голови Харківської обласної державної адміністрації ОСОБА_5 № 108 було затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки для організації відпочинку для подальшої передачі в користування на умовах оренди із земель водного фонду (УКЦВЗ  4.3.- рекреаційного призначення) на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області та надано відповідачу в оренду земельну ділянку загальною площею 0,7500 га для організації відпочинку за рахунок земель запасу водного фонду (прибережно-захисна смуга), яка розташована за межами населених пунктів на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області, строком на 49 років (том № 1 а.с. 14, 156).
		5 березня 2010 року між Печенізькою районною державною адміністрацією Харківської області в особі голови ОСОБА_3 (далі за текстом, орендодавець) та відповідачем (далі за текстом, орендар) було укладено договір оренди спірної земельної ділянки, посвідчений того ж дня державним нотаріусом Печенізької державної нотаріальної контори Харківської області ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за номером 195 (том № 1 а.с. 40  44, 154-155).
		Відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі від 9 березня 2010 року, орендодавець передав, а орендар прийняв спірну земельну ділянку, в присутності суміжних власників земельних ділянок: ОСОБА_7; ОСОБА_8; Мартівської сільської ради та представника земельних ресурсів ОСОБА_9 в розмірі 0,7500 га, з таким складом угідь: землі, які використовуються для відпочинку та інші відкриті землі  0,7500 га. Межі земельної ділянки закріплені чотирма межовими знаками. Зовнішні межі погоджені з суміжними власниками та землекористувачами. Спірних питань не виявлено (том № 1 а.с. 45). 
		28 квітня 2014 року за результатами обстеження спірної земельної ділянки державним інспектором сільського господарства в Харківській області                ОСОБА_10 (акт № 935) встановлено, що на спірній земельній ділянці розташовано елінг, деревяні будівлі та споруди, берег укріплений піщаником, будуються бокси для річкового транспорту в прибережній захисній смузі Печенізького водосховища. Крім того, зазначені порушення вимог діючого законодавства України відображені у довідці спеціаліста Державної інспекції сільського господарства в Харківській області від 28 квітня 2014 року (том № 1 а.с. 46-47, 52-53).
		16 липня 2014 року державним інспектором сільського господарства в Харківській області ОСОБА_10 складено акт перевірки дотримання відповідачем вимог земельного законодавства, відповідно до якого останній використовує земельні ділянки, землі рекреації, площею 0,7500 га та 0,9506 га на підставі договорів оренди з порушенням вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України, а саме: вказані земельні ділянки огороджено залізобетонним парканом з виходом до води, доступ до води обмежено (том № 1 а.с. 48-49). За результатами перевірки того ж дня державним інспектором сільського господарства в Харківській області ОСОБА_10 винесено припис № 696 про усунення вищевказаних порушень законодавства, який надіслано відповідачеві поштою (том № 1 а.с. 50-51).
		Крім того, у період з 26 жовтня 2015 року по 13 листопада 2016 року Державна екологічна інспекція у Харківській області провела планову перевірку Печенізької районної державної адміністрації Харківської області на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами якої було складено акт № 206/01-04/02-09 (Том 2 а.с. 17-35). В ході перевірки було встановлено чисельні порушення під час надання розпоряджень, в тому числі щодо розпорядження Печенізької районної державної адміністрації Харківської області від 22 грудня 2009 року № 638, яким відповідачу надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга Печенізького водосховища) на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області для подальшої передачі в оренду. Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 25 лютого 2010 року № 108 відповідачу надано в оренду земельну ділянку площею 0,7500 га із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга Печенізького водосховища) на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області. На земельній ділянці прибережної захисної смуги Печенізького водосховища, яку використовує відповідач, було виявлено елінг, альтанки, квітники, декоративні рослини, обєкти незавершеного будівництва  бокси для річкового транспорту. Крім того, встановлено, що доступ до води обмежено, земельна ділянка огороджена залізобетонним парканом з виходом у воду (том № 2 а.с. 17-35). 
		В ході судового засідання був допитаний в якості свідка державний інспектор з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції в Харківській області ОСОБА_11, який пояснив, що в період з 26 жовтня 2015 року по 13 листопада 2015 року Державною екологічною інспекцією в Харківській області було здійснено планову перевірку Печенізької районної державної адміністрації Харківської області в частині виконання повноважень з дотримання вимог екологічного законодавства. Під час проведення планового заходу були здійснені виїзди по прибережній захисній смузі Печенізького водосховища з доступом до спірної земельної ділянки. Крім того, Печенізькою районною державною адміністрацією були надані документи, які свідчили про те, що відповідачеві надано в оренду земельну ділянку площею 0,7500 га із земель водного фонду (прибережно-захисна смуга Печенізького водосховища) на території Мартівської сільської ради Печенізького району, для організації відпочинку строком на 49 років. Здійсненим заходом разом з представниками Державної екологічної інспекції у Харківській області, Печенізької районної державної адміністрації було зафіксовано факт використання даної земельної ділянки з порушенням вимог законодавства, оскільки вказана земельна ділянка була огороджена бетонним парканом, який входив по зріз води. За результатами перевірки був виданий припис про порушення статті 61 Земельного кодексу України. Під час огляду зазначеної земельної ділянки також було встановлено, що на ній розташований елінг, проводиться будівництво боксу для річкового транспорту. Свідок пояснив, що виїзд на орендовану відповідачем земельну ділянку проводився за адресою, зазначеною у договорі оренди земельної ділянки та на підставі картографічного плану, а обстеження відбувалось шляхом візуального огляду без використання будь-яких технічних засобів, хоча без застосування геодезичного приладдя точно вказати, де закінчується орендована відповідачем земельна ділянка та починається прибережна захисна смуга, неможливо. До того ж, проект відображення захисної прибережної смуги Печенізького водосховища відсутній, а відстань від елінгу до лінії урізу води не вимірювалась. Свідок ОСОБА_11 не пригадав, чи було здійснено укріплення берегової лінії та чи є поряд з ділянкою відповідача суміжні земельні ділянки. 
		Допитаний в ході судового розгляду свідок ОСОБА_12, державний інспектор з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції в Харківській області, підтвердив, що дійсно в період часу з 26 жовтня 2015 року по 13 листопада 2015 року проводилася перевірка Печенізької районної державної адміністрації Харківської області щодо дотримання вимог екологічного законодавства. Під час перевірки орендованої відповідачем земельної ділянки було виявлено порушення, а саме: побудований паркан, елінг, бокс для річкового транспорту, які знаходилися в межах прибережної захисної смуги. Свідок вказував, що паркан повністю заходив у воду, але не зміг пригадати, на якій відстані від паркану розташовувались елінг та бокс та чи були поруч суміжні земельні ділянки. Між орендованою відповідачем земельною ділянкою та прибережною захисною смугою не було розриву, хоча особисто свідок на територію цієї ділянки не заходив, адже, у звязку із рельєфністю місцевості, мав можливість піднятися на схил та оглянути зазначену ділянку з відстані. Крім того, зазначав, що межових знаків під час перевірки не було виявлено, а місце розташування спірної земельної ділянки комісія визначила, виходячи з даних картографії, договору оренди та державного акту. Технічні засоби, GPS-прилади тощо не використовувались. 
		Представник відповідача заперечував той факт, що члени комісії з планової перевірки Печенізької районної державної адміністрації Харківської області в частині виконання повноважень з дотримання вимог екологічного законодавства мали доступ до спірної земельної ділянки. Допитані в ході судового засідання свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які з 2011 року доглядають будинок відповідача за його відсутності, також підтвердили, що спірну земельну ділянку восени 2015 року будь-яка комісія не оглядала.    
		30 жовтня 2015 року розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації № 516 відповідачу надано згоду на відновлення меж земельної ділянки та дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж спірної земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Мартівської сільської ради Печенізького району (том № 1 а.с. 141).
		На виконання зазначеного вище розпорядження, відповідач уклав договір № 15.084 від 14 липня 2015 року з ФОП «ОСОБА_15В.» про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (технічна документація за 2015 рік - том № 1 а.с. 139-159; технічна документація за 2016 рік - том № 1 а.с. 160-181).
		Відповідно до листа ФОП ОСОБА_15 від 17 березня 2017 року, у вересні 2015 року до нього звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з замовленням виконати комплекс землевпорядних робіт зі складання технічної документації зі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок (кадастрові номери відповідно 6324683500030060029, 6324683500030060027 та 6324683500030060028), що належать їм на праві приватної власності, з метою реєстрації вказаних ділянок в Національній Кадастровій Системі (скорочено  НКС). При вивченні наявних документів, архівної інформації і співставленні її метричної частини (координат точок) з інформацією наявною в НКС та отриманою ОСОБА_15 при виконанні геодезичних робіт на цих ділянках, була виявлена значна розбіжність між координатами в документах та фактичним розташуванням цих ділянок. Більше того, одна з будівель, що належить відповідачеві, документально знаходилась за межами його землеволодіння. У звязку з цим, постало питання не лише щодо зміщення ділянок у просторі, а й щодо зміни їх конфігурації (за згодою власників). На ділянку державної власності (водного фонду), що знаходиться в оренді відповідача, яку ці зміни також стосувались (кадастровий номер 6324683500030060048), 30 жовтня 2015 року було отримано згоду на проведення робіт зі встановлення (відновлення) меж від Харківської обласної державної адміністрації. У листопаді 2015 року ОСОБА_15 були підготовлені чотири технічні документації (на кожну з ділянок, у паперовому та електронному вигляді) і передані власникам ділянок для ознайомлення, погодження та реєстрації ділянок в НКС. Крім того, з метою збереження і непорушення інтересів кожного з власників (суміжників), кожна технічна документація містить у своєму складі «Акт погодження меж земельної ділянки», який підписаним усіма власниками ділянок та їх суміжниками (Том 2 а.с. 77-81).
		У судовому засіданні ОСОБА_15 був допитаний в якості свідка та пояснив, що відповідач звернувся до нього з замовленням щодо відновлення меж спірної земельної ділянки, яка межує з трьома суміжними ділянками. Метою роботи було приведення у відповідність документальних координат, розмірів та конфігурації всіх чотирьох земельних ділянок з фактичним землекористуванням. За результатами виконання робіт з використанням спеціальних вимірювальних пристроїв та GPS-приладів, дійсно було виявлено технічні помилки допущені при первинному складанні технічної документації. Спочатку у 2015 році було виготовлено технічну документацію щодо внесення змін в документи, а потім у 2016 році було виготовлено ще одну технічну документацію, якою закріплено та винесено на місцевість межові знаки. Зрештою, документальні межі спірної земельної ділянки були змінені (фактична зміна конфігурації земельної ділянки) та приведені у відповідність з фактичним землекористуванням. Також свідок пояснив, що на момент проведення геодезичних робіт на спірній земельній ділянці був розташований один обєкт нерухомості  елінг, інших капітальних будівель, паркану, обєктів незавершеного будівництва не виявлено. Берегова лінія укріплена не була. Під час виїзду на місце та проведення вимірювань було встановлено, що дві земельні ділянки фактично були зміщені приблизно на 50 метрів у східному напрямку вздовж автомобільної дороги та берегової лінії Печенізького водосховища далі відносно села ОСОБА_8. 
		Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 42956821 від 28 серпня 2015 року, інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна № 42956927 від 28 серпня 2015 року встановлено, що відомості щодо реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна на спірній земельній ділянці відсутні (том № 1 а.с. 59-60).
		Разом з тим, згідно з довідкою № 68 від 27 серпня 2015 року, наданою                   КП «Печенізьке бюро технічної інвентаризації» власником елінгу, розташованого за адресою: 10км. Автодороги Печеніги - Мартове Печенізького району Харківської області, зареєстрований відповідач (том № 1 а.с. 54). Право власності на цей обєкт нерухомості було визнано за відповідачем відповідно до рішення Печенізького районного суду Харківської області від 24 листопада 2009 року у справі № 2-218/2009 р. (том № 2 а.с. 99-101).
		Виходячи з інформації, наданої відділом Держземагентства у Печенізькому районі Харківської області в листі № 10-20.27-04-1944/2-15 від 27 серпня 2015 року встановлено, що спірна земельна ділянка передана відповідачу в користування на умовах оренди для рекреаційних цілей (організація відпочинку) із земель водного фонду на території Мартівської сільської ради Печенізького району Харківської області (том № 1 а.с. 55).
		Як убачається з листа відділу Держгеокадастру у Печенізькому районі Харківської області № 29-20.27-0.3-1743/2-16 від 26 серпня 2016 року, земельна ділянка за кадастровим номером 6324683500:03:006:0048 була зареєстрована у Державному земельному кадастрі 9 березня 2010 року на підставі Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для організації відпочинку для подальшої передачі в користування на умовах оренди відповідачу (УКЦВЗ  4.3.- рекреаційного призначення) із земель водного фонду. Разом з тим, 15 грудня 2015 року вносились зміни до Державного земельного кадастру у звязку з виправленням технічної помилки на підставі Технічної документації із землеустрою щодо (встановлення) відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (том № 1 а.с. 138).
		Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступного.
		Згідно зі статтею 88 Водного кодексу України, статтею 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних обєктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги, які для середніх річок та водосховищ на них визначені уздовж урізу води шириною у 50 метрів, а для великих річок та водосховищ на них  шириною у 100 метрів. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою, при цьому межі прибережних захисних смуг зазначаються у технічній документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.
		Відповідно до статей 4, 85 Водного кодексу України до земель водного фонду належать ті землі, що зайняті, зокрема, прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, порядок надання цих земель у користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством. 
		Як убачається з матеріалів справи, підчас розроблення проекту із землеустрою щодо надання в оренду спірної земельної ділянки, в ході його погодження та в момент укладення договору оренди учасниками правовідносин було дотримано вимоги частини 4 статті 59, статей 93, 123, 124 Земельного кодексу України, а договір оренди за своєю формою та змістом відповідає статтям 14-20 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, яка була чинна на момент виникнення правовідносин).
		Оскільки спірна земельна ділянка передана в користування відповідачеві на умовах оренди із земель запасу водного фонду (прибережно-захисна смуга) (том № 1 а.с. 14, 55, 156), режим її використання має додаткові обмеження, передбачені статтею 61 Земельного кодексу України, зокрема, у прибережній захисній смузі забороняється будівництво будь-яких споруд, у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок для автомобілів.
		Відповідно до пункту 2.1.1. Правил визначення вартості будівництва ДБН Д.1.1-1-2000, затверджених Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 р. №174 і введених в дію з 1 жовтня 2000 року, об'єктом будівництва є кожна відокремлена будівля (виробничий корпус або цех, склад, житловий будинок тощо) або споруда (міст, тунель, платформа тощо). 
		Таким чином, для встановлення факту порушення режиму використання прибережної захисної смуги розташований на ній обєкт, по-перше, повинен підпадати під категорію «споруди» в розумінні чинного законодавства України, а по-друге, будівництво такої споруди має суперечити меті встановлення прибережної захисної смуги, а саме завдавати чи створювати реальну загрозу завдання шкоди навколишньому середовищу в цілому й водному об'єкту зокрема (постанова Верховного Суду України у справі № 6-25цс13 від 22 травня 2013 року). 
		В контексті спірних правовідносин саме сукупність цих двох обставин згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із його сторін.
		При цьому, враховуючи вимоги статей 10, 11, 58, 59, 60 Цивільного процесуального кодексу України, сторона, яка ініціює дострокове розірвання договору оренди землі, зобовязана довести наявність тих обставин, які вона вважає достатніми підставами для задоволення її позову, шляхом надання суду належних і допустимих доказів. 
		Однак, доводи прокурора щодо порушення відповідачем пунктів 2, 5, 8 та 9 договору оренди спірної земельної ділянки та вимог статей 60, 61 Земельного кодексу України, а також статей 87-89 Водного кодексу України, суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.
		Єдиними доказами, на які посилається прокурор в обґрунтування своїх вимог, є відомості, викладені в акті обстеження земельної ділянки від 28 квітня 2014 року, в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16 липня 2014 року та в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 13 листопада 2015 року (том № 1 а.с. 46-47, 48-49, том № 2 а.с. 17-32), щодо наявності на спірній земельній ділянці обєктів будівництва: елінгу, деревяних будівель та споруд, боксів для річкового транспорту, залізобетонного паркану. 
		Разом з тим, як пояснили свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_11, які обіймають посади державних інспекторів з охорони навколишнього природнього середовища Державної екологічної інспекції в Харківській області та брали участь у плановій перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів в період з 26 жовтня по 13 листопада 2015 року, під час обстеження спірної земельної ділянки будь-яке вимірювальне або геодезичне приладдя ними не використовувалось. Відстані від урізу води Печенізького водосховища до елінгу, деревяних будівель та споруд, боксів для річкового транспорту ними не вимірювались, що фактично унеможливлює висновок про знаходження цих обєктів в межах або поза межами прибережної захисної смуги. 
		До того ж, прокурор не надав суду проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги Печенізького водосховища, витягу з кадастрового плану, відповідної технічної або містобудівної документації або будь-яких інших допустимих доказів, з яких можна було б зробити однозначний висновок щодо розташування цього водосховища на середній або великій річці, від чого відповідно до статті 88 Водного кодексу України та статі 60 Земельного кодексу України залежить безпосередньо ширина прибережної захисної смуги: 50 метрів або 100 метрів від лінії урізу води.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 також повідомив, що він взагалі не мав доступу на територію спірної земельної ділянки, а лише проводив її візуальних огляд, перебуваючи на значній відстані на одному зі схилів поблизу ділянки, що узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які у 2014-2015 роках постійно доглядали будинок відповідача за його відсутності та заперечували обстеження будь-якими сторонніми особами спірної земельної ділянки. Місце розташування спірної земельної ділянки уповноваженими на перевірку особами було визначено на підставі договору оренди, даних картографії та державного акту без використання GPS-приладів або іншого спеціального обладнання. При цьому, пояснити суду, у який спосіб особи, які здійснювали перевірку, ідентифікували саме спірну земельну ділянку та відмежували її від трьох суміжних ділянок свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 не змогли.
		Натомість, представник відповідача визнав наявність на спірній земельній ділянці елінгу, але повністю заперечував будівництво на ній боксів для річкового транспорту та розташування деревяних будівель, інших споруд, паркану тощо, припускаючи, що такі обєкти нерухомості можуть знаходитись на суміжних земельних ділянках. Ці пояснення узгоджуються з показаннями ОСОБА_15, який будучи кваліфікованим інженером-землевпорядником (том № 1 а.с. 159), двічі проводив обстеження спірної земельної ділянки з використанням спеціальних вимірювальних геодезичних пристроїв та GPS-приладів. Свідок ОСОБА_15 повідомив суду, що на спірній земельній ділянці будь-яких інших обєктів нерухомості, окрім, елінгу, ним не виявлено. За результатами обстеження ФОП ОСОБА_15 було встановлено розбіжності у фактичних та документальних межах спірної земельної ділянки на 50 метрів у східному напрямку вздовж автомобільної дороги та берегової лінії Печенізького водосховища далі відносно села ОСОБА_8 (том №2 а.с. 78-81), у звязку з чим, було виготовлено відповідну технічну документацію, згідно з якою змінилась конфігурація цієї ділянки та її межі, було встановлено та винесено в натурі межові знаки. (том № 1 а.с. 139-159,           160-181). 
		Уточнені відомості про межі спірної земельної ділянки на виконання вимог частини восьмої статті 79-1 Земельного кодексу України і пункту 121 Постанови КМУ № 1051 від 17 жовтня 2012 року «Про встановлення порядку ведення Державного земельного кадастру» були внесені до Державного земельного кадастру.     
		Як убачається з плану-схеми зміни меж земельної ділянки державної власності, відстань від лінії урізу води до найближчої межі спірної земельної ділянки після зміни її конфігурації складає від 12,37 м до 53,05 м (том № 2 а.с. 78). Таким чином, залізобетонний паркан, який зі слів прокурора, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 «входить у воду», обмежуючи доступ до водосховища, є таким, що розташований за межами спірної земельної ділянки, тобто на землях державної форми власності, отже, ця обставина виходить за межі предмету судового розгляду. Після внесення до Національної кадастрової системи змін щодо меж спірної земельної ділянки будь-які перевірки уповноваженими органами не проводились, та навіть після розяснення судом прокурору його процесуального права звертатись до суду з клопотанням про призначення землевпорядної та будівельної експертиз відповідні дії вчинені не були. 
		Таким чином, суд вважає, що прокурор не надав допустимих доказів на підтвердження незаконного будівництва відповідачем у прибережній захисній смузі Печенізького водосховища будь-яких обєктів зі статусом «споруди», їхнього розташування саме на спірній земельній ділянці та порушення внаслідок такого будівництва статей 60, 61 Земельного кодексу України та статей 80, 89 Водного кодексу України.
		Оскільки представник відповідача визнав, що на спірній земельній ділянці дійсно побудований елінг, то відповідно до частини першої статті 61 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає цю обставину такою, що не підлягає доказуванню.
		Разом з тим, наявність елінгу, як єдиного обєкту нерухомості, на спірній земельній ділянці суд не вважає порушенням з боку відповідача статей 60, 61 Земельного кодексу України та статей 80, 89 Водного кодексу України, з огляду на рішення Печенізького районного суду Харківської області у справі № 2-218/2009р. від 24 листопада 2009 року, яким було визнано за відповідачем право власності на споруду рекреаційного призначення (елінг) (том № 2 а.с. 99-101). Крім того, як убачається зі змісту договору оренди земельної ділянки від 5 березня 2010 року, на момент його укладення на цій ділянці елінг вже знаходився, що відображено у Розділі 2 (том № 1 а.с. 40). Зазначене повністю узгоджується з частиною третьою статті 61 Земельного кодексу України, відповідно до якої обєкти, що вже знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Саме такий висновок наведено у правовій позиції Верховного Суду України, що міститься у  постанові № 6-25цс13 від 22 травня 2013 року, відповідно до якої метою обмеження будівництва на прибережній захисній смузі є забезпечення охорони вод, а не врегулювання містобудівної діяльності. Тому за відсутності доказів факту забруднення, засмічення, впливу на водність Печенізького водосховища або існування реальної загрози таких наслідків з причини використання відповідачем елінгу, розташованого на спірній земельній ділянці, підстави для задоволення позову відсутні.
		Оскільки відповідно до пункту 11 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» органи прокуратури при здійснені ними своїх повноважень звільнені від сплати судового збору, судовий збір підлягає компенсації за рахунок держави.
		Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, - 
		В И Р І Ш И В :
		У позові Чугуївського міжрайонного прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Печенізької районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна інспекція сільського господарства в Харківській області, про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення державі, - відмовити.
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.   
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...