Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 126/12/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2017. Зареєстровано: 22.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2017.
Дата набрання законної сили: 25.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		іменем України
		Справа № 126/12/17
		Провадження № 2/126/218/2017
		"13" квітня 2017 р. м. Бершадь
		Бершадський районний суд Вінницької області
		в складі головуючого судді Хмель Р. В. 
		секретар Дончик О. А., 
		за участі представника позивача адвоката Кольченко Н.В.
		представника відповідача ОСОБА_1  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом  ОСОБА_2  до Осіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів про стягнення заробітної плати, - 
		ВСТАНОВИВ:
		 З 17 листопада 2014 року відповідно до наказу №29-К від 14.11.2014 року, ОСОБА_2 працював на посаді медичного працівника Осіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів.
		Призовною комісією Бершадського району Вінницької області він був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 14.04.2015 року.
		Наказом №6-К від 09.04.2015 року по Осіївській ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_2 звільнили з посади медичного працівника школи у зв`язку з призовом на військову службу.
		Частиною 2 статті 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3 і 4 статті 119 Кодексу законів про працю України, а також частиною 5 ст. 61 Закону України «Про освіту». 
		Статтею 119 Кодексу законів про працю встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігаються місце роботи, посада і компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, в яких вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		Таким чином, за всіма працівниками, призваними на строкову військову службу, зберігається місце роботи, посада та середній заробіток, який підлягає компенсації із бюджету. Такі працівники звільняються від виконання своїх трудових обов`язків, але трудові відносини між ними та роботодавцями не розриваються.
		Дійсно, з січня 2015 року у ч.2 ст. 39 Закону України «Про     військовий обов`язок і військову службу» передбачено право призваного на строкову службу військовослужбовця на збереження місця роботи і середнього заробітку. Але до 11 червня 2015 року існувала колізія між зазначеною нормою Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» і частиною 3 ст.36 КЗпП, яка передбачала звільнення призваних на строкову службу працівників. 
		У разі виникнення такої колізії має застосовуватись спеціальна норма ч.2 ст. 39 Закону « Про військовий обов`язок і військову службу», яка передбачає збереження місця роботи і середнього заробітку. Тому звільнення призваного на строкову службу у квітні 2015 року працівника є незаконним. Також для працівника немає значення, чи існує порядок компенсації підприємству з державного бюджету витрат на виплату середнього заробітку призваному працівнику. Відсутність такого порядку не звільняє підприємство від обов`язку дотримуватись закону: зберігати на час служби місце роботи і середній заробіток, який виплачується саме підприємством.
		На підставі Наказу ГА ДССТ від 31.08.2016 року №215, 12.10.2016 року позивач був звільнений (демобілізований) в запас. Однак, його місце роботи в Осіївській ЗОШ І-ІІІ ступенів збережене не було, середній заробіток виплачено не було. 10.04.2015 року він був звільнений з посади медичного працівника.
		З урахуванням викладеного, позивач  ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Осіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 27404 грн. 84 коп. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу як призваному на строкову військову службу працівнику та стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. витрат, понесених на надання правової допомоги.
		В судовому засіданні позивач та його представник суду показали, що з 18.11.2016 року ОСОБА_2 призначено на посаду медичного працівника Осіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів на 0,5 посадового окладу на період декретної відпустки ОСОБА_3 , а тому відповідно змінився розрахунок коштів які підлягають стягнення у зв`язку із зменшенням кількості днів вимушеного прогулу. З урахуванням викладеного, позивач змінив позовні вимоги, просивши суд стягнути з Осіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на його користь 26 572,45 грн. середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, як призваному на строкову військову службу працівнику та витрати понесені на оплату правової допомоги.
		Представник відповідача в судовому засіданні змінені позовні вимоги визнав повністю та не заперечував проти їх задоволення у вказаній частині.
		Дослідивши матеріали справи, додані письмові докази, враховуючи позицію сторін, висловлену в судовому засіданні та у поданих заявах, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		У судовому засіданні встановлено, що з 17.11.2014 року згідно наказу № 29-к директора Осіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів, ОСОБА_2 був прийнятий на посаду медичного працівника цієї ж школи, що також підтверджується копією його трудової книжки.
		З копії військового квитка серії НОМЕР_1 вбачається, що призовною комісією Бершадського району Вінницької області ОСОБА_2  був призваний на строкову військову службу і направлений у військову частину 14.04.2015 року.
		Згідно наказу директора Осіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів №6-к від 09.04.2015 року,позивача звільнено з посади медичного працівника школи у зв`язку з призовом на строкову службу відповідно доп. 3ст. 36 КЗпПУз 10.04.2015 року.
		Після звільнення з лав ЗСУ 12.10.2016 року, він звернувся до відповідача з проханням виплатити йому середньомісячну заробітну плату за період несення строкової військової служби.
		Згідно з ч. 1ст. 233 КЗпПпрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		Згідностатті 60 ЦПК України,кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихстаттею 61 цього кодексу.
		Відповідно до вимогстатті 214 ЦПКпід час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються: чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 15.01.2015 р. № 116-VIII(даліЗакон № 116), що набрав чинності 08.02.2015 р., частину 2ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 р. № 2232-XII(даліЗакон № 2232) викладено в новій редакції. У ній було встановлено, що за громадянами України, яких призвано на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийнято на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію, але не більше одного року, зберігаються місце роботи (посада), середній заробіток на підприємстві (в установі, організації), незалежно від підпорядкування та форми власності, місце навчання у навчальному закладі, незалежно від підпорядкування та форми власності та незалежно від форми навчання.
		Законом № 116з 08.02.2015 р. до частин 3 та 4ст. 119 КЗпПвнесено зміни, які гарантували збереження місця роботи більше ніж на один рік мобілізованим працівникам та тим з них, хто продовжить службу за контрактом.
		В той же час, п.3 ч.1ст. 36 КЗпП України( в редакції, чинній на час звільнення позивача) було встановлено, що підставою для звільнення працівника є «призов або вступ працівника або власника - фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім призову працівника на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, але не більше одного року»;
		Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду» від 14.05.2015 р. № 433-VIII, що набрав чинності 11.06.2015 р., ч.2ст. 39 Закону № 2232було викладено в новій редакції. Цього разу встановлено, що громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими частинами 3 та 4ст. 119 Кодексу законів про працю України(КЗпП), а також частиною 1 ст.51, частиною 5 ст.53, частиною 3 ст.57, частиною 5 ст.61 Закону України «Про освіту»(йдеться про відстрочки від призову та мобілізації).
		З 11.06.2015 р. п. 3 частини 1ст. 36 КЗпП, відповідно доЗакону № 433, було викладено в новій редакції, де встановлено, що підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника чи власникафізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків, коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин 3 та 4ст. 119 цього Кодексу.
		Змінами, внесеними дост. 119 КЗпП, встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану на строк до закінчення особливого періоду або до дня фактичної демобілізації, зберігаються місце роботи, посада, а також їм компенсується із бюджету середній заробіток на підприємстві (в установі, організації), де вони працювали на час призову, незалежно від підпорядкування та форми власності. Виплата таких компенсацій із бюджету в межах середнього заробітку проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України в порядку, визначеному КМУ.
		З хронології внесення змін вбачається, щост. 36 КЗпПдо 11.06.2015 р. містила норму, що дозволяла припиняти трудовий договір з працівниками, призваними на строкову військову службу, аст. 39 Закону № 2232гарантувала збереження місця роботи.
		Крім того, до 11.06.2015 р.ст. 39 Закону № 2232гарантувала збереження працівникам, призваними на строкову військову службу середнього заробітку, аст. 119 КЗпПтакої норми не містила.
		Мін`юст України у листі від 26.12.2008 р. № 758-0-2-08-19 «щодо практики застосування норм права у випадку колізії», дав роз`яснення, що в разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання».
		Суд, крім того, враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у справі «Кечко проти України"від 08.11.2005 року (п.22, 23, 26). В даному випадку позивач, враховуючи нормизакону№ 166, що набрав чинності 08.02.2015 року, мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому,право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу N 1 (збереження як місця роботи, так і середнього заробітку). Європейський суд зауважив, що «якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок,і дотримано всі вимоги,необхідні для цього, органи державної влади не можутьсвідомовідмовлятиуцихвиплатах докивідповідні положення є чинними».
		Вимоги позивача за період перебування на строковій військовій службі під час особливого періоду базуються наспеціальнихтачинних положеннях національного законодавства. Збереження місця роботи та середнього заробітку у даному випадку залежить від призову на строкову військову службу у період до закінчення особливого періоду.
		Згідно листа від 01.10.2015 року № 322/2/8417 щодо особливого періоду в Україні, наданого тимчасово виконуючим обов`язки начальника Головного управління оборонного та мобілізаційного планування Генерального штабу Збройних Сил України, вбачається що відповідно дост. 1 Закону України «Про оборону України»з моменту оголошенняУказу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року № 303/2014в Україні настав особливий період. Скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України. Враховуючи зазначене, на час звільнення позивача і до часу розгляду справи судом в Україні діяв особливий період.
		Відповідно, суд приходить до висновку, що позивачу має бути виплачений середній заробіток, який зберігався за ним на час проходження строкової військової служби в особливий період з дати звільнення з роботи10.04.2015 рокупо дату повторного прийняття на роботу 18.11.2016 року (наказ №39-К від 07.11.2016 року.) 
		Суму заробітку, стягнення якої просить позивач, в уточнених позовних вимогах суд вважає підтвердженою, оскільки її розрахунок наведений у позовній заяві та погоджений сторонами в судовому засіданні.
		Згідност. 88 ЦПК України,Закону України «Про судовий збір»з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовну вимогу майнового характеру в розмірі 640 грн.
		Керуючись ст.ст.10,11,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -
		 
		ВИРІШИВ :
		 Позов задовольнити.
		Стягнути з Осіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів на користь ОСОБА_2 26 572,45 грн ( двадцять шість тисяч п`ятсот сімдесят дві грн. 45 коп.) середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, як призваному на строкову військову службу працівнику та 1000 грн. витрат (одну тисячу грн. 00 коп.), понесених на надання правової допомоги, що в сукупності складає 27 572,45 грн. ( двадцять сім тисяч п`ятсот сімдесят дві грн. 45 коп.).
		Стягнути з Осіївської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 640 грн. (шістсот грн. 00 коп.) судового збору на користь Державної судової адміністрації України (вул. Липська 18/5 м. Київ, 01601 код ЄДРПОУ 26255795) отримувач коштів: ГУК у м. Київ/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.
		Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Вінницької області через Бершадський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Суддя Р. В. Хмель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...