Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 808/3192/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної фінансової політики, зокрема зі спорів у сфері:; процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, державного фінансового контролю, внутрішньої контрольно-ревізійної роботи.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2017. Зареєстровано: 22.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2017.
Дата набрання законної сили: 07.06.2017
Результат оскарження 07.06.2017 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд : залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 квітня 2017 року (о 16 год. 30 хв.)Справа №  808/3192/16   м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі
		головуючого судді Батрак І.В.,
		за участю секретаря Горбової І.С.,
		представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, 
		представників відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
		розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за позовом Біленківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99)
		до Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області
		про скасування пунктів вимоги про усунення виявлених ревізією порушень та зобовязання вчинити певні дії
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Біленківська виправна колонія Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99) (далі  позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) із позовом до Східного офісу Держаудитслужби в особі управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просить скасувати пункти 3, 4 вимоги відповідача від 17.10.2016 №08-08-14-14/5504.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункти 3, 4 вимоги винесені необґрунтовано, висновки акту ревізії на підставі яких винесено оскаржувані пункти вимоги є також необґрунтованими, у звязку з чим вважає, що взагалі були відсутні підстави для винесення зазначеної вимоги, оскільки Колонія є кримінально-виконавчою установою закритого типу, яка входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України та підпорядковується Управлінню Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області, а виплати премії та матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам Колонії були здійснені на підставі листів ДПтС України та УДПтС України в Запорізькій області, які підлягають до безумовного виконання. Беручи до уваги вищезазначене просять позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		В судовому засіданні представники позивача позов підтримали у повному обсязі та надали пояснення в його обґрунтування, аналогічні викладеним у позовній заяві. 
		Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали у повному обсязі, про що подали до суду письмові заперечення (вх. № 35569 від 13.12.2016), відповідно до яких зазначають, що пункти 3,4 обовязкових вимог від 14.01.2016 № 08-08-14-14/245 винесені у межах наданих повноважень та у спосіб, визначений законодавством, у звязку із встановленими фактами виплати премій, які не передбачені Колективним договором і Положенням про преміювання на 2013-2015 роки та виплати матеріальної допомоги на оздоровлення без надання щорічної відпустки працівникам Колонії. З урахуванням вище зазначеного просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. 
		На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
		Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, зясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		У період з 29.06.2016 по 12.09.2016 (із зупиненням на період з 30.06.2016 по 03.07.2016 та з 20.07.2016 по 17.08.2016), відповідно до пункту 2.16 Плану контрольно-ревізійної роботи Держфінінспекції України на IІ квартал 2016 року, на підставі направлень від 24.06.2016 № 550-552, від 19.08.2016 № 738, відповідачем проведена ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності Біленківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (№99) за період з 01.01.2014 по 01.07.2016, за результатами якої складено Акт від 12.09.2016 № 08-21/7.
		Акт ревізії № 08-21/7 від 12.09.2016 підписано відповідачем із запереченнями № 10/4539/8 від 23.09.2016 (вх. № 14-14-1937 від 23.09.2016).
		Листом № 08-08-14-14/5463 від 13.10.2016 позивачу надані висновки на заперечення, які наведені у порівняльній таблиці.
		За результатами проведеної ревізії листом № 08-08-14-14/5504 від 17.10.2016 (а.с. 16-19) позивачем на адресу відповідача направлені обовязкові вимоги щодо усунення порушень законодавства, якими, зокрема, в пункті 3,4 зазначено:
		ревізією питання правильності здійснення БВК №99 видатків на оплату праці встановлено, що в листопаді та грудні 2014 року особам рядового та начальницького складу, державним службовцям та працівникам, які не мають спеціальних звань виплачено премії, які не передбачені Колективним договором і Положенням про преміювання на 2013-2015 роки, що є порушенням ч. 2, 3 ст.97 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, пп. 8.2, 8.3 Інструкції №222, пп. 4.1.9, 4.1.10 Розділу 4 Колективного договору на 2013-2015 роки, пп.4, 6 Положення про преміювання на 2013-2015 роки та призвело до зайвого нарахування і сплати премій на загальну суму 114 447,29 грн., та як, наслідок зайвого нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування на суму 39498,62 грн., зайвої компенсації податку доходів фізичних осіб в сумі 8268,75 грн.;
		ревізією встановлено факт виплати матеріальної допомоги на оздоровлення без надання щорічної відпустки особам, яким протягом 2014 року відповідну допомогу вже було надано в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, як це передбачено пп.3) п.5 постанови Міністрів України від 07.11.2007 №1294, що є порушенням ч.2, 3 ст. 97 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, п.9.1 Інструкції №222, пп.4.1.10, 4.1.24 Розділу 4 Колективного договору на 2013-2015 роки. Внаслідок зазначеного порушення зайво нараховано та сплачено матеріальної допомоги на оздоровлення на загальну суму 116590 грн., та, як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування на суму 40456,73 грн., зайво компенсовано податок з фізичних осіб в сумі 17488,50 грн.
		Правомірність предявлення зазначених вимог, зокрема пунктів 3,4 є предметом судового розгляду.
		Згідно з ч.1 ст.2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-XII від 26.01.1993 (далі - Закон № 2939-ХІІ) головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобовязань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообовязкового державного соціального страхування, бюджетних установах і субєктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообовязкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю субєктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.
		Відповідно до п.7 ст.10 Закону 2939-ХІІ органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
		Пунктом 46 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006 (далі - Порядок №550) передбачено, що якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, контролюючим органом у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.
		Викладені у пунктах 3,4 вимоги від 17.10.2016 №08-08-14-14/5504 суд вважає такими, що прийняті правомірно виходячи з наступних обставин.
		Щодо пункту 3 вимоги №08-08-14-14/5504 від 17.10.2016 суд зазначає наступне.
		Проведеною ревізією встановлено, що у 2014 році при наданні працівникам премій встановлені факти надання премій, які не передбачені Колективним договором та Положенням про преміювання на 2013-2015 роки. 
		Так, на підставі наказів від 18.11.2014 № 164/ос, від 15.12.2014 № 183/ос, від 24.12.2014 № 185/ос, від 24.12.2014 № 186/ос (а.с. 22-29), за підписом в.о. начальника Колонії ОСОБА_5 працівникам Колонії надано премію за добросовісне та сумлінне ставлення до виконання своїх обовязків, високі показники в роботі, проявлену ініціативу та винахідливість за підсумками роботи за 10 місяців 2014 року, а також по підсумками роботи за 2014 рік.
		Зазначені премії були виплачені відповідно до листа УДПтС в Запорізькій області від 18.12.2014 № 1/8-8093-Нв «Щодо додаткового фінансування» (а.с. 26), в якому зазначалось, що додатково виділенні кошти необхідно використати на виплату премій (для осіб рядового і начальницького складу з урахуванням компенсації податку з доходів фізичних осіб).
		Відповідно до п. 4.1.9 Розділу 4 «Оплата праці» Колективного договору між адміністрацією і первинною профспілковою організацією атестованих та вільнонайманих працівників Біленьківської виправної колонії Управління Державної пенітенціарної служби України в Запорізькій області (99) на 2013-2015 p.p., прийнятого загальними зборами трудового колективу згідно протоколу від 29.12.2012 №07, зареєстрованого в Управлінні соціального захисту населення Запорізької районної державної адміністрації за № 02 від 01.02.2013 (далі - Колективний договір на 2013-2015 роки), визначено здійснювати преміювання осіб рядового і начальницького складу, державних службовців, вільнонайманих працівників, фахівців, службовців відповідно до їх особистого внеску в загальні результати діяльності установи.
		Розмір премії кожному працівнику встановлюється щомісячно, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат. Конкретні умови, розміри і порядок преміювання працівників визначені у Положенні про преміювання, яке є додатком до Колективного договору на 2013-2015 роки (далі - Положення про преміювання на 2013-2015 роки).
		Так, згідно з п.4 Положення про преміювання на 2013-2015 роки, розмір премії кожному працівнику встановлюється щомісячно, а також до державних та професійних свят за рішенням Балансової комісії установи.
		Відповідно до п.6 Положення про преміювання на 2013-2015 роки, премія виплачується разом з виплатою грошового забезпечення (заробітної плати) у поточному місяці за результатами оперативно - службової та фінансово - господарської діяльності за минулий місяць.
		Інших видів премій Колективним договором та Положенням про преміювання на 2013-2015 роки не передбачено.
		Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 95-BP договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
		Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оплату праці» норми колективного договору, що допускають оплату праці нижче від норм, означених генеральною, галузевою (міжгалузевою) або територіальною угодами, але не нижче від державних норм і гарантій в оплаті праці, можуть застосовуватися лише тимчасово на період подолання фінансових труднощів підприємства терміном не більш як шість місяців.
		Відповідно до ч. 8. ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 № 2713-IV трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).
		Поряд з тим, підпунктом 2) п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
		Крім того, згідно п.8.2 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженої наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 07.10.2009 № 222, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.11.2009 за № 1040/17056 (далі - Інструкція № 222), преміювання здійснюється згідно із положенням про преміювання, що затверджується в кожному органі та установі, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше ніж 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення з урахуванням фактичних обсягів фінансування, затверджених для бюджетних установ у кошторисах, а також фінансових можливостей підприємств установ виконання покарань.
		Підпунктом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» керівникам надано право у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
		Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
		Згідно із п. 10 Умов оплати праці працівників Державної кримінально-виконавчої служби України, які не мають спеціальних звань, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, від 17.06.2014 №957/5. зареєстрованого з Міністерстві юстиції України 19.06.2014 за №660/25437, преміювання працівників проводиться в межах затвердженого у кошторисах фонду оплати праці.
		Керівники установ та організацій за погодженням з профспілковими комітетами затверджують положення про преміювання працівників, яким установлюються порядок і умови преміювання (категорії працівників, які підлягають преміюванню, періодичність виплати премій, показники преміювання, умови, за яких працівники не подаються для преміювання, та розміри премій).
		За змістом п. 5 Положення про преміювання на 2013-2015 роки, яке є додатком до Колективного договору, преміювання здійснюється у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії грошового забезпечення (заробітної плати).
		Крім того, п. 3 Положення про преміювання на 2013-2015 роки визначено, що преміювання проводиться без обмеження індивідуальних премій максимальними розмірами.
		Отже, норми Положення про преміювання на 2013-2015 роки, яке є Додатком до Колективного договору, не допускають оплату праці нижче від норм, визначених чинним законодавством.
		Поряд з тим, згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
		Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
		Також слід зазначити, що відповідно до п. 4.1.10 Колективного договору на 2013-2015 роки, виплата заробітної плати особам рядового і начальницького складу здійснюється згідно Наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань №222 від 07.10.2009.
		При цьому, п. 8.3 Інструкції №222 встановлено, що премія виплачується разом з виплатою грошового забезпечення в поточному місяці за результатами оперативно-службової діяльності за минулий місяць.
		Представник позивача в судовому засідання пояснила, що Колективний договір носить рекомендований характер, та, відповідно до ст. 14 Закону України «Про оплату праці», умови, які погіршують становище працівників, порівняно з чинним законодавством слід вважати рекомендованими, натомість, згідно Кодексу законів про працю та п.4 Рекомендацій № 44 премію можуть виплачувати за будь-який проміжок часу (місяць, квартал, рік), крім того, про преміювання працівників прописано в тимчасовому положенні установи від 11.01.2014. 
		Так, відповідно до п.4. Рекомендацій щодо визначення заробітної плати працюючих в залежності від особистого внеску працівника в кінцеві результати роботи підприємства, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.03.1999 №44, положення про преміювання робітників підприємства розроблюються роботодавцем або уповноваженим ним органом, узгоджуються з профспілками та включаються до колективного договору. 
		Представником позивача надано Тимчасове положення про порядок та розміри поточного преміювання державних службовців та осіб, які не мають спеціальних звань в БВК № 99 та встановлення їм надбавки за високі досягнення у праці та виконання важливої роботи (а.с. 37), з якого вбачається, що останнє не погоджено з органом профспілкової організації та підписано начальником ПЕВ ОСОБА_6, яка не є працівником Колонії. 
		Також слід зазначити, що згідно п 1.2. Колективного договору на 2013-2015 роки предметом даного договору є переважно додаткові, порівняно з чинним законодавством положення з оплати і умов праці.
		Відповідно до п. 1.7. Колективного договору на 2013-2015 роки, положення даного колективного договору поширюються на всіх працівників, які мають спеціальні звання рядового і начальницького складу, та прийнятих на умовах трудового договору на підприємстві та установі, які відносяться до кримінально - виконавчої системи та профспілкової організації.
		З урахуванням вищезазначеного, суд зазначає, що виплата у листопаді та грудні 2014 року працівникам Колонії (особам рядового і начальницького складу, державним службовцям та працівникам, які не мають спеціальних звань) премій не передбачені Колективним договором та Положенням про преміювання на 2013-2015 роки, а відтак є порушенням ч. 2, 3 ст.97 Кодексу законів про працю України, ч. 1 ст.15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, пп. 8.2, 8.3 Інструкції №222, пп. 4.1.9, 4.1.10 Розділу 4 Колективного договору на 2013- 2015 роки, пп.4, 6 Положення про преміювання на 2013-2015 роки.
		Стосовно посилань позивача на рішення Балансової комісії суд зазначає наступне.
		Згідно з п.1 Розділу І Типового положення про постійно діючу Балансову комісію, затвердженого наказом Біленьківської виправної колонії УДПтС України в Запорізькій області (№99) від 12.02.2014 № 106 (а.с. 32, далі - Типове положення про Балансову комісію), Балансова комісія є постійно діючим колегіальним органом та утворюється з метою ефективного використання державного майна та коштів, інвентаризації існуючих господарчих зобовязань установи.
		У своїй діяльності Комісія керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, іншими нормативно - правовими актами, наказами Державної пенітенціарної служби України, а також цим положенням (п.2 Розділу І).
		Згідно п. 1 Розділу ІІІ Комісія проводить свої засідання щомісячно в місяці наступному за звітним.
		Питання, що виносяться на комісію, періодичність розгляду та розподіл відповідальності за їх підготовку між структурними підрозділами установи визначені пунктом 5 Розділу ІІІ.
		Так, згідно п. 5 Розділу ІІІ Типового положення про Балансову комісію, відповідальним за винесення питання про розгляд пропозицій щодо преміювання (депреміювання), виплати матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань співробітників установи є головний бухгалтер установи.
		Відповідно до протоколу проведення засідання Балансової комісії Біленьківської ВК (№ 99) від 11.12.2014 № 12, питання 2 «Розгляд питання про преміювання працівників установи за підсумками роботи за 2014 рік» винесено на розгляд головним бухгалтером ОСОБА_1, за результатами розгляду якого, запропоновані розміри поточного преміювання працівникам установи за підсумками роботи за 2014 рік затверджені Комісією.
		Отже, винесення на розгляд Балансової комісії питання про преміювання персоналу Колонії в порушення умов Колективного договору, та подальше затвердження запропонованих розмірів відповідних премій, є недотриманням п.2 Розділу І Типового положення про Балансову комісію, в частині того, що Комісія керується законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно - правовими актами тощо.
		Беручи до уваги вищенаведене, внаслідок вищезазначеного порушення в листопаді та грудні 2014 року працівникам Колонії зайво нараховано та сплачено премій на загальну суму 114447,29 грн. (в тому числі державним службовцям та особам, які не мають спеціальних звань на суму 59 322,29 грн., особам рядового і начальницького складу на суму 55 125 грн.), та як, наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 39498,62 грн., зайво компенсовано податок з доходів фізичних осіб в сумі 8 268,75 грн.
		Щодо пункту 4 вимоги №08-08-14-14/5504 від 17.10.2016 суд зазначає наступне.
		Проведеною ревізією встановлено факти надання працівникам Колонії матеріальної допомоги на оздоровлення всупереч умовам Колективного договору на 2013-2015 роки.
		Так, у 2014 році на підставі наказу від 15.12.2014 №182/ос, підписаного в.о. начальника Колонії ОСОБА_5, особам рядового і молодшого начальницького складу надано матеріальну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі місячного грошового забезпечення та наказано бухгалтерії зробити перерахунок та нарахувати до зазначеного розміру (а.с. 42-44).
		Натомість, п.4.1.24 Розділу 4 Колективного договору на 2013-2015 роки встановлено, що матеріальну допомогу на оздоровлення передбачено надавати разом із щорічною відпусткою.
		Судом встановлено, що працівникам Колонії, зазначеним у наказі від 15.12.2014 № 182/ос, протягом 2014 року надано матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні їм щорічних відпусток.
		Зазначена матеріальна допомога була надана працівникам Колонії відповідно до листів УДПтС від 02.12.2014 № 4/3-5721 та від 04.12.2014 № 1/8-7740-Нв «Щодо оплати праці персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України», якими передбачено додаткові кошти використати за кількома напрямами, в тому числі на виплату допомоги на оздоровлення, при цьому для осіб рядового і молодшого начальницького складу - у розмірі місячного грошового забезпечення (у випадку здійснення виплат у поточному році необхідно донарахувати до зазначеного розміру на дату першої виплати з обов'язковим виданням відповідного наказу) (а.с.38-41).
		При цьому підпунктом 3) пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надано право надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
		Відповідно до п.4.1.10 Колективного договору на 2013-2015 роки, виплата заробітної плати особам рядового і начальницького складу здійснюється відповідно до наказу Державного департаменту України з питань виконання покарань № 222 від 07.10.2009.
		При цьому, пунктом 9.1 Інструкції № 222 визначено, що особам рядового і начальницького складу, у тому числі тим, хто перебуває у розпорядженні, виплачується матеріальна допомога у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення для оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку.
		Крім того, згідно із абз.2 п. 9.1 Інструкції №222, при зміні умов грошового забезпечення впродовж календарного року особам рядового і начальницького складу, які отримали матеріальну допомогу за поточний рік до зміни умов грошового забезпечення, розмір матеріальної допомоги не перераховується.
		Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що виплата матеріальної допомоги на оздоровлення без надання щорічної відпустки працівникам, яким протягом 2014 року відповідну допомогу вже було надано в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, як це передбачено підпунктом 3) пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294, є порушенням ч. 2, 3 ст.97 Кодексу законів про працю України, затвердженого Законом України від 10.12.1971 №322-VIII, ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР, п.9.1 Інструкції №222, пп.4.1.10, 4.1.24 Розділу 4 Колективного договору на 2013-2015 роки.
		Внаслідок вищезазначеного порушення в грудні 2014 року працівникам Колонії зайво нараховано та сплачено матеріальної допомоги на оздоровлення на загальну суму 116590 грн. та. як наслідок, зайво нараховано та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 40456,73 грн. зайво компенсовано податок з доходів фізичних осіб в сумі 17488,50 грн.
		При цьому, згідно ч. 1 ст. 20 Бюджетного кодексу України органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями, є учасниками бюджетного процесу.
		Відповідно до ч. 1 ст. 21 Бюджетного кодексу України, для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів.
		Згідно з ч. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України, розпорядниками бюджетних коштів є бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.
		Відповідно до ч. 11 ст. 7 Бюджетного кодексу України одним з принципів бюджетної системи України є принцип відповідальності учасників бюджетного процесу, який полягає в тому, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу.
		На підставі вище зазначеного, суд вважає обґрунтованими висновки контролюючого органу про наявність порушень, викладених у пунктах 3,4 обовязкових вимог від 17.10.2016 №08-08-14-14/5504, а відтак, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку 
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
		Як встановлено ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		Суд, відповідно до ст. 86 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд 
		 
		 ПОСТАНОВИВ:
		 
		В задоволенні адміністративного позову відмовити. 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення  апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного  провадження.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		 
		Суддя І.В. Батрак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...