Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/2542/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2017. Зареєстровано: 22.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2017.
Дата набрання законної сили: 03.07.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		21 квітня 2017 року           письмове провадження           № 826/2542/17
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі також - Деснянський райвідділ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, відповідач), в якому просив:
		- визнати незаконною бездіяльність відповідача, яка полягає у не направленні відповідної постанови про зняття арешту та закриття провадження до органу, установи, посадовій особі, яким раніше була надіслана постанова про накладення арешту на майно (кошти) ОСОБА_1 для її виконання, а також у не вчиненні необхідних дій щодо реєстрації припинення обтяження майна позивача після закриття виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на все належне йому майно;
		- зобов'язати відповідача вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна громадянина України - ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: протягом наступного дня з моменту набрання рішенням законної сили винести відповідну постанову державного виконавця відділу зняття арешту з майна громадянина ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1), зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_2, виданий Деснянським РУ ГУ МВС України в місті Києві 12 травня 2005 року, ідентифікаційний податковий номер платника податків НОМЕР_1 та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна про зняття арешту та заборони відчуження належного позивачу нерухомого майна.
		Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що виконавче провадження, в межах якого накладено арешт на майно, закінчено, матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання. В той же час, відповідно до вимог чинного законодавства України, у разі завершення виконавчого провадження арешт із майна боржника повинен бути знятий, про що повинно бути повідомлено орган, якому направлялась для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
		У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив суд позов задовольнити.
		Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, письмових заперечень та копії матеріалів, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов, суду не надав.
		Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання 13 квітня 2017 року не з'явився представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення, враховуючи положення статті 128 КАС України суд, дослідивши матеріали справи, перейшов до розгляду справи в подальшому у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
		Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, - встановив:
		14 листопада 2007 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції у місті Києві Каштановою А.В. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АЕ №682227, якою накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1. 
		Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3 від 15 серпня 2008 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1000 га, розташованої на АДРЕСА_2 на підставі рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 584/3418. 
		Позивачу з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 03 листопада 2016 року стало відомо про зазначену вище постанову державного виконавця щодо арешту майна ОСОБА_1
		11 листопада 2016 року представник позивача звернулась до відповідача із запитом щодо надання інформації про виконавче провадження в рамках якого була накладено арешт на майно ОСОБА_1 та підстави для його вчинення.
		Відповідно до листа Деснянського райвідділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві від 11 листопада 2016 року № 05-Н, виконавчі провадження знищені за закінченням терміну зберігання, так як строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки. У зв'язку з чим, відповідач повідомив, що встановити підстави накладення арешту не виявляється можливим та зазначив про можливість звернення до суду із позовом про зняття арешту з майна. 
		Для захисту своїх порушених прав та зняття арешту з майна позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно-правові акти наведені в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України «Про виконавче провадження» (далі також - Закон).
		Згідно ч. 1 статті 52 Закону, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
		Положеннями ч. 1-3 статті 57 Закону встановлено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
		Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
		Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.
		Аналіз наведених правових норм свідчить, що з метою забезпечення реального виконання рішення державний виконавець наділений повноваженнями щодо накладення арешту на майно боржника шляхом винесення відповідної постанови. 
		При цьому, з листа відповідача від 11 листопада 2016 року № 05-Н встановлено, що відкритих виконавчих проваджень, боржником в яких виступає ОСОБА_1 у відділі на виконанні не перебуває. 
		При перевірці з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що у відділ відсутня інформація щодо постанови АЕ № 682227 від 14 листопада 2007 року, якою було арешт на майно позивача.
		Стаття 41 Конституції України встановлює, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.
		Відповідно до положень пунктів 9.9, 9.10 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008 року №2274/5, передбачено, що строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. 
		Завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. 
		Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.
		Відповідно до ч. 1 статті 38 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника
		З наведених норм законодавства випливає, що знищенню підлягають тільки завершені виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчились, а тому, з урахуванням листа відповідача 11 листопада 2016 року про знищення виконавчого провадження відносно ОСОБА_1, таке виконавче провадження є завершеним, що мало стати наслідком для зняття накладеного на майно позивача арешту.
		Відповідачем не надано доказів існування на момент розгляду спору у суді виконавчих проваджень, у межах яких позивач виступає боржником та накладено арешт на його майно.
		У той же час, відповідно до положень статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі також - Закон № 1404-VIII), у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
		Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
		На думку суду, відповідачем не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо не зняття арешту з майна позивача вимогам, встановленим ч. 2 статті 19 Конституції України в той же час, позивачем доведено обставини, на яких ґрунтуються його вимоги про зняття арешту з його майна, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
		При цьому, беручи до уваги відсутність доказів існування виконавчого провадження відносно позивача, протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_1 впродовж майже 10 років з моменту його накладення, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити дії, передбачені статті 40 Закону № 1404-VIII є такими, що відповідають вимогам законодавства та завданням адміністративного судочинства. 
		У той же час суд вважає доцільним зазначити, що Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим ч. 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
		Таким чином, повноваження Деснянського райвідділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, у контексті позовних вимог ОСОБА_1 щодо винесення відповідної постанови про зняття арешту з майна боржника, внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру заборон відчужень об'єктів нерухомого майна про зняття арешту та заборони відчуження майна позивача, впродовж строків встановлених чинним законодавством є дискреційними повноваженнями такого органу державної влади, тобто відносяться до його виключної компетенції, а тому адміністративний суд не може перебирати на себе його функцій. Отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Відповідно до статті 161 КАС України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:
		1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
		Відповідно до положень ч. 1 статті 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.
		Згідно положень статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
		Згідно ч. 3 статті 94 КАС України,   якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		З урахуванням ч. 3 статті 94 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі.
		Керуючись статтями 69-71, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити чстково.
		Визнати незаконною бездіяльність Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, яка полягає у не направленні відповідної постанови про зняття арешту та закриття провадження до органу, установи, посадовій особі, яким раніше була надіслана постанова про накладення арешту на майно (кошти) ОСОБА_1 для її виконання, а також у не вчиненні необхідних дій щодо реєстрації припинення обтяження майна ОСОБА_1 після закриття виконавчого провадження, в рамках якого було накладено арешт на все належне йому майно.
		Зобов'язати Деснянський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві вчинити дії щодо реєстрації припинення обтяження майна громадянина України - ОСОБА_1 у зв'язку із закінченням виконавчого провадження на підставі статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
		В решті позовних вимог - відмовити. 
		Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Деснянського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 640, 00 грн. (шістсот сорок) гривень.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		Суддя                                                                                                Р.О. Арсірій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...