Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 648/4798/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із житлових правовідносин; Спори, що виникають із житлових правовідносин про визнання особи такою, що втратила право користуванням жилим приміщенням.
Надіслано для оприлюднення: 24.04.2017. Зареєстровано: 24.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2017.
Дата набрання законної сили: 04.05.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                  Справа № 648/4798/16-ц
		Провадження № 2/648/147/17
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		20 квітня 2017 року                                     с.м.т. Білозерка
		Білозерський районний суд Херсонської області в складі:
		        Головуючого судді -        Бугрименка В.В.
		        секретаря -                         Когут Є.А. 
		        позивача -                          ОСОБА_1
		        представника позивача -  ОСОБА_2
		        відповідача -                      ОСОБА_3
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням
		ВСТАНОВИВ
		    Позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що являється власниками будинку АДРЕСА_1. В будинку проживають її син, онуки, матір. В даному будинку зареєстровано місце проживання відповідача, яка являється її колишньою невісткою. В березні 2016 року, до розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_3, остання залишила будинок та почала проживати в м.Херсоні. Відповідач відмовляється добровільно знятися з реєстрації місця проживання. Посилаючись на ст.71, 72 Житлового кодексу України, у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не проживає у будинку без поважних причин більше шести місяців, просила визнати відповідача такою, що втратила право користування зазначеним житлом. До початку судового розгляду, представник позивача позов уточнила, зазначивши, що відповідач не являється членом сім'ї позивача, а є колишнім членом сім'ї наймача будинку - її сина ОСОБА_3. Реєстрація місця проживання відповідача, в належному позивачу будинку, створює перешкоди ОСОБА_1, як власнику майна. Посилаючись на ст.71, 72 Житлового кодексу України, ст.ст.319, 321, 391 ЦК України, просила усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1, визнавши ОСОБА_3 такою, що втратила право на користування вказаним житлом.  
		    В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав викладених у позовній заяві. Позивач дала пояснення, що з відповідачем разом ніколи не проживали. В березні місяці 2016 року остання добровільно залишила будинок, в якому поживала разом з чоловіком, який являється її сином, та почала проживати в місті Херсоні. В подальшому шлюб між її сином та відповідачем було розірвано. 
		    Відповідач позов не визнала, зазначила, що дійсно перебувала у шлюбі із сином позивача. В будинок вселилася як дружина ОСОБА_3. З березня місяця 2016 року, у зв'язку з погіршенням відносин між нею та ОСОБА_3, вона вимушено залишила будинок, проживає в іншому місці, намірів проживати в будинку не має. Разом з цим, вважала, що зняття її з реєстрації створить ускладнення за місцем її роботи. Після припинення відносин з ОСОБА_3, вона декілька разів намагалася потрапити в будинок, але син позивача та сама позивач створювали перешкоди в цьому, не пускали її в будинок, влаштовували сварки. Не заперечувала, що позивач постійно проживала окремо, спільного господарства вони з нею не вели. Просила в позові відмовити.
		    Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 дала показання, що являється сусідкою ОСОБА_3, проживає в АДРЕСА_2 Постійно спілкується з матір'ю позивача, яка проживає в будинку НОМЕР_1 по тій же вулиці. В будинку на даний час також проживають ОСОБА_3 та його діти. Відповідач в будинку не проживає з березня місяця 2016 року. 
		    Свідок ОСОБА_5, яка являється дочкою позивача, дала аналогічні показання щодо тривалості не проживання ОСОБА_3 у спірному будинку.
		    Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, показання свідків, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
		    Судом встановлено і вказане сторонами не заперечується, що ОСОБА_1 являється власником домоволодіння АДРЕСА_1. Зазначене також підтверджується договором дарування від 5 грудня 2003 року, серія ВВА №112084, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №2338100 від 18 грудня 2003 року.
		    Відповідно до ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
		    Сторонами не заперечується, що ОСОБА_6 являється сином позивача. ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 26 лютого 2005 року, який розірвано рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 22 листопада 2016 року. Вказане рішення набрало законної сили 5 грудня 2016 року.
		     Відповідно до ч.2 ст.156 Житлового кодексу УРСР, за згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї.
		Після реєстрації шлюбу з ОСОБА_3, відповідач вселилася в будинок АДРЕСА_1, як член його сім'ї. Зазначене сторонами не заперечується, крім того підтверджується довідкою Дар'ївської сільської ради Білозерського району Херсонської області за №02-21/437 від 2 серпня 2016 року, відповідно до якої, місце проживання ОСОБА_3 зареєстровано в АДРЕСА_1 з 2005 року.
		Зазначеним рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 22 листопада 2016 року встановлено, що відповідач з березня місяця 2016 року в будинку АДРЕСА_1 не проживає. Вказаний факт підтверджується і показаннями свідків.
		    Відповідно до ч.4 ст.156 Житлового кодексу УРСР до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
		Позивач проживає за адресою: АДРЕСА_3. Разом з сином та його родиною в будинку АДРЕСА_1 ніколи не проживала, спільне господарство вказані особи не вели. Даний факт відповідачем не заперечується та підтверджується паспортом позивача серії НОМЕР_2, щодо її місця проживання.
		Враховуючи встановленні обставини, зокрема, що відповідач не являється особою визначеною ч.2 ст.64 Житлового кодексу УРСР, разом з позивачем не проживала, спільне господарство вони не вели, суд погоджується з доводами позивача та приходить до висновку, що ОСОБА_3, при вселенні в дубинок АДРЕСА_1 та в подальшому, членом сім'ї позивача не була та не являється.
		Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
		    Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати  будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі  цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
		    Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
		Така ж правова позиція Верховного Суду України викладена в Постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-709цс16, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.
		    Враховуючи, що відповідач не являється членом сім'ї позивача, в належному останній будинку не проживає, суд приходить до висновку, що право позивача, як власника будинку підлягає захисту, способом визначеним позивачем.
		    Положення ст.ст.71,72 Житлового кодексу УРСР, на які посилається позивач, регулюють відносини користування житловими приміщеннями в будинках державного і громадського житлового фонду, враховуючи встановленні обставини, а саме, що будинок являється власністю позивача, договір оренди будинку з відповідачем не укладався, суд вважає, що до даних правовідносин зазначені положення закону застосуванню не підлягають. Разом з цим, враховуючи обґрунтування позову, встановлені фактичні обставини, суд вважає, що спір підлягає вирішенню з підстав статей 383 та 391 ЦК України.
		    За таких обставин, позов підлягає задоволенню.
		    Згідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрат.
		    Враховуючи, що позивачем понесені витрати за сплачений судовий збір в суму 551 грн. 20 коп., вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на її користь.
		    Керуючись ст.ст. 7, 10, 15, 60, 61, 88, 209, 213-218, 223, 224-233 ЦПК України, на підставі ст.383, 391, 405 ЦК України, 71, 72, 156 Житлового кодексу УРСР, суд -
		В И Р І Ш И В:
		    Позов задовольнити.
		    Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні будинком АДРЕСА_1, шляхом визнання ОСОБА_3 такою, що втратила право користуватися зазначеним житловим приміщенням.
		    Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) гривню 20 (двадцять) копійок.
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області, шляхом подання апеляційної скарги через Білозерський районний суд Херсонської області, протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		 
		 
		Суддя:                                                                                                                 В.В. Бугрименко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...