Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/401/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2017. Зареєстровано: 27.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2017.
Дата набрання законної сили: 15.01.2018 (частково)
Результат оскарження 15.01.2018 Львівський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25.04.2017р.     Справа № 914/401/17 
		 
		 
		Суддя   Запотічняк О.Д. при секретарі   Думин В.Я  розглянувши матеріали справи
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Колібрі-Х ЛТД, м.Львів,
		до відповідача: ОСОБА_1 підприємства Астері, м.Львів,
		про стягнення 183    921,57 грн.
		та за зустрічною позовною заявою  ОСОБА_1 підприємства Астері, м.Львів,
		до Товариства з обмеженою відповідальністю Колібрі-Х ЛТД, м.Львів,
		про визнання права власності на земельну ділянку пл. 0,4830 га. 
		 
		В судове засідання зявились:
		Від позивача: ОСОБА_2  представник;
		Від відповідача:  ОСОБА_3- представник;
		 
		Обставини справи: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю Колібрі-Х ЛТД, до відповідача ОСОБА_1 підприємства Астері про  стягнення 183    921,57 грн.
		Ухвалою від 01.03.2017р. суд порушив провадження по справі та призначив її розгляд в судовому засіданні на 14.03.2017р.
		В судове засідання 14.03.2017р. не з»явився  позивач, з»явився представник  відповідача розгляд справи було відкладено на  28.03.2017р.
		28.03.2017р. з»явились представники  сторін  і оскільки  відповідач   подав  зустрічну  позовну заяву,   в  судовому засіданні оголошено перерву  до 20.04.2017р. для  вирішення  питання про  прийнятя  до провадження  зустрічної позовної заяви, яка була прийнята 30.03.2017р.  
		В судовому засіданні 20.04.2017р. оголошувалась перерва до  25.04.2017р. для надання сторонам можливості подати додаткові докази по справі.
		В судове засідання 25.04.2017р. зявився представник відповідача по первісному  позову, він повністю заперечив позовні вимоги по первісному позову та  підтримав  і просив задоволити  зустрічний  позов.
		Враховуючи,  що  суд в попередньому  судовому  засіданні  заслухав  представників сторін , а    в матеріалах справи   є всі необхідні  документи, суд вважає  за можливе  закінчувати  розгляд справи.
		В судовому завданні  оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		          Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
		Відповідно до договору купівлі-продажу від 05.06.2003 року ТОВ «Колібрі Х» ЛДТ продало, а Приватне підприємство «Астері» купило будівлю літ «Б-1» площею 12,4 кв.м. та будівлю літ. «А-1» площею 25,5 кв.м., які розташовані на вказаній земельній ділянці, за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, 146.
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД є власником земельної ділянки площею 0,4830 га, що розташована за адресою: м. Львів, вул. Пасічна, що підтверджується державним актом на право власності на землю серія ЛВ № 052682 виданий 16.05.2000 року.
		Інших  договорів стосовно продажу спірної земельної ділянки між сторонами не укладалося. ПП «Астері» продовжує користуватися земельною ділянкою, яка належить на праві власності ТОВ «Колібрі-Х» ЛТД. На підставі зазначеного, ТОВ «Колібрі-Х» ЛТД вважає, що йому завдані збитки за фактичне користування земельною ділянкою в розмірі 183 921,57 грн. 
		Відповідно до  ст. 22 ЦК України, ч. 2  ст. 224 ГК України  під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Статтею 225 ГК України  встановлено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
		Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) порушення зобов'язання; 2) збитки; 3) причинний зв'язок між порушенням зобов'язання та збитками; 4) вина.
		Відповідно до пп.2 ч. 2 ст. 22  ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
		Отже, пред'явлення вимоги про відшкодування збитків не є абстрактними, а дійсно були б  отримані  позивачем  в разі використання зазначеної земельної  ділянки . Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток.
		Згідно ч. 1, 2  ст. 120 ЗК України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення     Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.     
		Згідно  ст.157 Земельного кодексу України  відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, будівля літ «Б-1» загальною площею 12,4 кв.м. та будівля літ. «А-1» загальною  площею 25,5 кв.м., які розташовані по вул. Пасічна, 146 у м. Львові,     належить на праві власності ОСОБА_1 підприємству «Астері». 
		Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача     згідно державного акту на право власності на землю серія ЛВ № 052682 виданий 16.05.2000 року.
		Разом з тим, судом встановлено та не заперечувалось представником позивача в судовому засіданні те, що розрахунок розміру заподіяної шкоди проведено позивачем самостійно.
		В звязку з наведеним, суд констатує про відсутність в матеріалах справи належного доказу на підтвердження розміру шкоди, заподіяної юридичній особі внаслідок самовільного використання земельної     ділянки.
		З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність обовязкових складових при застосуванні такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, а тому в задоволенні первісного позову слід відмовити.
		Щодо  зустрічного позову  суд зазначає наступне:
		Згідно з договором купівлі-продажу від 05.06.2003 року Приватне підприємство «Астері» купило, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Колібрі Х» ЛДТ продало, будівлю літ «Б-1» площею 12,4 кв.м. та будівлю літ. «А-1» площею 25,5 кв.м., які розташовані на земельній ділянці площею 0,4830 га за адресою: м.  Львів, вул. Пасічна. Зазначена земельна ділянка належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД на підставі державного акта на право власності на землю серія ЛВ № 052682, виданий 16.05.2000 року. 
		В  договорі купівлі-продажу укладеного між сторонами 05.06.2003 року питання про умови користування земельною ділянкою за вказаною адресою, яка обслуговує об'єкти нерухомості сторони в договорі купівлі-продажу не обумовлювали.
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, будівля літ «Б-1» загальною площею 12,4 кв.м. та будівля літ. «А-1» загальною  площею 25,5 кв.м., які розташовані по вул. Пасічна, 146 у м. Львові,     належить на праві власності ОСОБА_1 підприємству «Астері». 
		Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача     згідно державного акту на право власності на землю серія ЛВ № 052682 виданий 16.05.2000 року.
		У пункті 3.1  Постанови пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин»  зазначено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки. Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об'єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо.
		За змістом  статті 377 Цивільного кодексу України, частини першої та другої  статті 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
		Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
		Окрім цього, згідно із  ст. 186 ЦК України  річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		При цьому при застосуванні положень  статті 120 ЗК  у поєднанні з нормою  статті 125 ЗК  слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому  законом  порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.
		Таким чином, аналіз змісту норм  статті 120 ЗК  та  статті 377 ЦК  у їх сукупності дає підстави для висновку про однакову спрямованість їх положень щодо переходу прав на земельну ділянку при виникненні права власності на будівлю і споруду, на якій вони розміщені.
		Саме таку позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 13 квітня 2016 року № 253цс16.
		Отже, в такому випадку діє принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. Тобто особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду має право на відповідну земельної ділянки на тих самих умовах, на яких воно належало попередньому власникові або користувачу, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості. В даній справі встановлено, та не заперечується сторонами, що ПП «Астері» набула право власності на будівлі на підставі договору купівлі-продажу від 05.06.2003 року, в якому питання переходу права власності спірною земельною ділянкою не обумовлено, а тому, позивач набув право власності на спірну земельну ділянку.
		Однак, як вбачається із матеріалів справи, Відповідач ТОВ «Колібрі Х» ЛТД не визнає такого права позивача та звернувся до суду із стягненням коштів за безпідставне користування земельною ділянкою.
		При цьому, слід зазначити додатково, що в правовідносинах, що виникли між сторонами як було зазначено вище з однієї сторони положення чинного законодавства дають можливість позивачу (відповідачу) вимагати відшкодування збитків за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів. З іншої сторони положення чинного передбачають можливість при переході права власності на нерухоме майно і перехід права власності на земельну ділянку.
		При цьому, як згідно із  статтею 8 Конституції України  в Україні діє принцип верховенства права, також вказаний принцип є однією з основ демократичного суспільства і втілюється у всіх статтях Конвенції.
		Зокрема, одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки (абзац третій пункт 3.1.  рішення Конституційного Суду України від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010  у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності  Конституції України  (конституційності) абзацу восьмого пункту 5 частини першої  статті 11 Закону України «Про міліцію»).
		Проте в ситуації, що склалась між сторонами данного принципу дотримано не було, оскільки застосування на практиці наведених вище норм земельного та цивільного законодавства не давало можливості ПП «Астері» відокремлювати свою правомірну поведінку від протиправної, та передбачити юридичні наслідки своєї поведінки, де положеннмия  статті 120 ЗК,  статті 377 ЦК  встановлюються останньому гарантії у вигляді переходу права власності, і воно розраховувало на вказані гарантії.
		Проте, окрім наведених вище мотивів слід врахувати, що невизначеність відносин щодо спірної земельної ділянки потребує врегулювання, а беручи до уваги те, що на ній знаходяться об'єкти нерухомості, які належить ПП «Астері», закріплення земельної ділянки за останньою буде відповідати принципу розумності  (ст.3 ЦК) і сприяти визначеності правовідносин між сторонами.
		Зокрема, положеннями статей  15,  16 ЦК,  статтею 3 ЦПК  передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		За змістом частини другої  статті 16 ЦК, способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання права.
		Пунктом  "е" частини 1 статті 141 ЗК України  передбачено, що  підставою припинення права користування  земельною  ділянкою є набуття  іншою особою  права власності  на жилий будинок ,будівлю, або споруду, які  розташовані  на земельній ділянці, а  тому  при придбанні нерухомості    ПП "Астері"  припинилось  право власності  земельною ділянкою  Товариства з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД  на якій розташована будівля. 
		  У зв'язку з наведеним право ПП «Астері» підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку.
		Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до  ст. 49 ГПК України  суд покладає на відповідача за зустрічним позовом в розмірі 6000,00 грн.
		Керуючись ст.ст.  28, 33  ,43,  44,  48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
		В И Р І Ш И В:
		       1. В задоволенні первісного  позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД   до ОСОБА_1 підприємства Астері про   стягнення 183     921,57 грн.-
		відмовити.
		          2. Зустрічний позов ОСОБА_1 підприємства «Астері» до  Товариства з обмеженою відповідальністю Колібрі-Х ЛТД,  про  визнання права власності на земельну ділянку пл. 0,4830 га. -  задоволити повністю.
		3. Визнати за ОСОБА_1 підприємством «АСТЕРІ» (79018, місто Львів, вул. Залізнична, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 32327783) право приватної власності на земельну ділянку площею 0,4830 га за адресою: м.  Львів, вул. Пасічна.
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Колібрі-Х» ЛТД (79039, місто Львів, вул. Залізнична, буд. 7, ідентифікаційний код юридичної особи 19337363) на користь ОСОБА_1 підприємства «АСТЕРІ» (79018, місто Львів, вул. Залізнична, буд. 10, ідентифікаційний код юридичної особи 32327783) сплачений судовий збір в розмірі 6000,00 (шість тисяч) гривень.
		5. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
		6. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.
		Повне рішення складено  26.04.2017 року. 
		Суддя                                                                                        Запотічняк О.Д.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...