Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/296/15-г : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; визнання права власності; державної, комунальної.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2017. Зареєстровано: 28.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2017.
Дата набрання законної сили: 07.08.2017
Результат оскарження 07.08.2017 Донецький апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 номер провадження справи  6/51/15-18/9/17
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18.04.2017                                                                                                    справа №  908/296/15-г
		 
		за позовом Заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції  позивач  Фонд державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9)
		до відповідача-1 Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя,        пр. Соборний, 206)
		до відповідача-2 Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б)
		до відповідача-3 Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206)
		до відповідача-4 товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ (69063,                м. Запоріжжя, вул. Поштова, буд. 31)
		третя особа-1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю „Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації ОСОБА_1 (70413, Запорізька обл., Запорізький район, село Широке, вул. Радянська, буд. 1)
		третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2  підприємство Сприяння Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України (69057, місто Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 158-Б)
		третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-4  товариство з обмеженою відповідальністю ТЦ ЛЕДОКОЛ (69120,              м.     Запоріжжя, вул. Вороніна, буд. 1-Б)
		1) про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України;
		2) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою;
		3) про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею          4359,86 кв.м. та вартістю 27767948,00 грн. по пр. Соборний, 158-Б у м. Запоріжжі;
		4) про витребування із володіння товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ обєкту нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27767948,00 грн. по пр. Соборний, 158-Б у місті Запоріжжя у власність держави в особі Фонду державного майна України.
		Суддя Носівець В.В.
		 
		Представники сторін:
		за участю прокурора: Мошков Д.І., посвідчення № 035883 від 05.10.2015 р.;
		від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 98 від 08.02.2017 р.;
		від відповідача-1: ОСОБА_3, довіреність № 01/02-17/03458 від 10.06.2016 р.;
		від відповідача-2: ОСОБА_4, договір № 353 від 27.01.2014 р.; ОСОБА_5, витяг із наказу № 17 від 27.02.2015 р.;
		від відповідача-3: ОСОБА_3, довіреність № 01/02-17/03467 від 10.06.2016 р.;
		від відповідача-4: ОСОБА_4, протокол № 1 від 24.10.2016 р.
		від третьої особи-1: ОСОБА_6, довіреність від 15.02.2017 р.;
		від третьої особи-2: ОСОБА_7, довіреність б/н від 10.03.2017 р.
		від третьої особи-3: ОСОБА_4, наказ № 1/к від 20.10.2015 р.
		 
		Заявлено позовні вимоги: 1) про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України;
		2) про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою;
		3) про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею          4359,86 кв.м. та вартістю 27767948,00 грн. по пр. Соборний, 158-Б у м. Запоріжжі;
		4) про витребування із володіння товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ обєкту нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27767948,00 грн. по пр. Соборний, 158-Б у місті Запоріжжя у власність держави в особі Фонду державного майна України.
		Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2016 р. у справі № 908/296/15-г, справу передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
		На підставі ст. 2-1 ГПК України, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.01.2017 року, справу передано на розгляд судді Носівець В.В.
		Ухвалою суду від 16.01.2017 р. прийнято справу № 908/296/15-г до провадження, присвоєно справі номер провадження 6/51/15-18/9/17, судове засідання призначене на          15 лютого 2017 року.
		Прокуратурою Запорізької області подано заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просив, відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України, вжити заходів до забезпечення позову, а саме: накласти арешт на майно, що належить на праві приватної власності ТОВ СІЧ РЕЗЕРВ, обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м. та вартістю 27767948,00 грн. по пр. Соборному, 158-Б у м. Запоріжжі. Ухвалою суду від 10.03.2017 р. у даній справі заяву прокуратури Запорізької області про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено.
		Ухвалою суду від 15.03.2017 р.  залучено до участі у справі відповідача-4 ТОВ СІЧ РЕЗЕРВ, залучено до участі у справі підприємство Сприяння Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 та ТОВ ТЦ ЛЕДОКОЛ в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-4; розгляд справи почато заново.
		У судовому засіданні, призначеному на 16.03.2017 р., оголошувалися перерви до 30.03.2017 р., 18.04.2017 р. Строк вирішення спору продовжувався за клопотанням сторін. 
		Прокуратурою Запорізької області 14.03.2017 р. подано до суду заяву про зміну підстав позову. Судом заяву прокуратури про зміну підстав позову прийнято до розгляду.
		Прокурор підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 02.04.3015 р. (а.с. 52-54 т. 2) та заяви про зміну підстав позову від 13.03.2017 р. (а.с. 149-152 т. 5). В обґрунтування вимог вказує, що рішенням Запорізької міської ради від 01.06.1967 р. №  253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру Всесоюзного добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту відведено земельну ділянку площею 0,2 га в кварталі № 52-53 по пр. Леніна у м. Запоріжжя для будівництва учбового корпусу. На даний час на вказаній земельній ділянці за адресою проспекту Леніна, 158-Б у м. Запоріжжя розташована восьмиповерхова будівля, яка введена в експлуатацію актом приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту від 30.12.1977 р. Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі - ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990 р. (протокол № 8) визначено, що будівництво здійснено за рахунок коштів ДТСААФ СРСР. Зазначена будівля з моменту вводу в експлуатацію (30.12.1977) передана у власність Запорізькому авіаційному  училищу льотчиків ДТСААФ СРСР, що підтверджується висновком Запорізького міжміського БТІ від 17.05.1993 р. Таким чином, власником будівлі за адресою: пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі виступало загальносоюзне ДТСААФ СРСР в особі Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР. На підставі наказу центрального комітету ДТСААФ СРСР від 04.12.1990 р. № 353 Про передачу будівлі у м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків на баланс Запорізькому обкому ДТСААФ та акту від 27.12.1990 р. зазначена будівля передана на баланс Запорізького обласного комітету ОСОБА_8. У той же час, перереєстрація права власності на обєкт нерухомості від Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР до Запорізького обласного комітету ОСОБА_8 не проводилась. Зокрема, за даними ОП ЗМБТІ згідно з реєстраційним посвідченням на будівлю від 17.05.1993 р. будинок по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі до січня 2001 року був зареєстрований за Запорізьким авіаційним центром Загальносоюзного ДТСААФ на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 01.06.1967 р. № 253 та акту прийому в експлуатацію закінченого будівництвом будинку. З часу створення Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР вказана установа жодного разу не перебувала в управлінні ОСОБА_8. Постановою Верховної ОСОБА_4 Української РСР від 29.11.1990 р. № 506 Про захист суверенних прав власності Української РСР введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення у дію Закону Української РСР про роздержавлення майна. Указом Президії ВРУ № 1552-XII від 30.08.1991р. Про передачу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави визначено, що підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України, з прийняттям цього Указу переходять у державну власність, а укладені після 29.11.1990 р. майнові договори, якими змінено форму власності, визначаються недійсними. Статтею 1 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України передбачено, що майно та фінансові ресурси підприємств, установ, організацій та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України. Відповідно до ст.ст. 2, 3 зазначеного Закону зобовязано Кабінет Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління, а повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств зобовязано передати Фонду державного майна. Визнано недійсними майнові договори, якими змінено форму власності, укладені під час дії мораторію, встановленого постановою Верховної ОСОБА_4 Української РСР 29 листопада 1990 року. Верховна ОСОБА_4 України постановою від 10.04.1992 Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України з метою збереження в інтересах громадян України майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР тимчасово, до визначення правонаступників, передала Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих загальносоюзних громадських організацій. Рішення громадських організацій і посадових осіб, а також договори чи інші угоди щодо зміни власника і форм власності після прийняття Постанови Верховної ОСОБА_4 України від 24.08.1991 р. Про оголошення незалежності України, прийняті чи здійснені без узгодження з відповідними органами управління, вважаються недійсними. Аналогічні вимоги закріпленні у ст.ст. 1, 3 Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України. Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 04.02.1994 р. Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР доручено Кабінету Міністрів України до 01.03.1994 визначити органи управління майном загальносоюзних громадських організацій, які тимчасово виконують ці функції до законодавчого визначення правонаступників цього майна. До законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованих на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. До законодавчого визначення правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР Фонд державного майна України здійснює право розпорядження цим майном в процесі приватизації та повноваження орендодавця майнових комплексів підприємств та організацій (їх структурних підрозділів). Враховуючи викладене, саме Фонд державного майна України на час виникнення спірних правовідносин був уповноважений державою здійснювати функції щодо управління майном громадських організацій колишнього Союзу РСР, що розташоване на території України, а спірне майно є державною власністю.  У той же час, в порушення вищевказаних вимог право власності на вказану будівлю на даний час зареєстровано за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на підставі свідоцтва про право власності від 25.01.2001 р., виданого Запорізькою міською радою на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради. Документи, підтверджуючі погодження з Фоном державного майна України питання про оформлення права власності за Запорізьким обласним комітетом Товариства сприяння обороні України, не надавались. Відповідно до статуту, зареєстрованого Міністерством юстиції України 10.10.1991, Товариство сприяння обороні України є правонаступником ОСОБА_8. Тобто йому переходить усе майно, права та обовязки ОСОБА_8 як власника. Зі змісту наведених положень вбачається, що правонаступництво стосується саме майна ОСОБА_8, а не ДТСААФ СРСР, розташованого на території України. Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради при прийнятті рішення № 461/8 від 14.12.2000, не маючи документів, що підтверджують належність будівлі по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України, позбавив Запорізький учбовий авіаційний центр ДТСААФ СРСР права власності на зареєстроване у встановленому законодавством порядку за ним вказане нерухоме майно. Внаслідок чого, держава, в особі Фонду державного майна України, втратила права власності на нежитлову будівлю по пр. Леніна, 158-Б у                    м. Запоріжжі площею 4359,86 кв. м. загальною вартістю 27767948,00 грн. Окрім того, свідоцтво про право власності є правовим актом індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування на підставі оскаржуваного рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 р. Саме на підставі Свідоцтва у Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України виникли та на даний час існують конкретні права щодо володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим майном. Вимога про визнання Свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна є похідною та повязаною з позовною вимогою про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради, на підставі якого воно видане, а тому може бути вирішена одночасно. Оскільки при прийнятті рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 р. були порушені вимоги вищевикладених законодавчих норм, це рішення має бути визнано судом недійсним з моменту його прийняття, а свідоцтво про право власності скасоване. Лише у такий спосіб права Держави, як власника спірної будівлі, будуть поновлені належним чином. Частиною 1 ст. 392 ЦК України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. На даний час право власності держави України на спірний обєкт не визнається Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України. За таких обставин наявні підстави для визнання права власності за державою в особі Фонду державного майна України на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ.А-8 (в цілому) по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі. Крім того, ч. 1 ст. 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.  У звязку з тим, що відповідач-4 необґрунтовано володіє нерухомим майном, необхідно витребувати його у власність держави в особі Фонду державного майна України, оскільки ця вимога є похідною. На даний час право власності на спірний обєкт нерухомості зареєстровано за ТОВ «Січ Резерв». Тому спірній обєкт нерухомості відповідно до ст. 388 ЦК України підлягає витребуванню із власності ТОВ «Січ Резерв». Прокурор просив: 1) визнати недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року „Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України;
		2) визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на обєкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою;
		3) визнати право власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м. та вартістю 27767948,00 грн. по пр. Соборний, 158-Б у м. Запоріжжі;
		4) витребувати із володіння товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв» обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв. м. та вартістю 27767948,00 грн. по пр. Соборний, 158-Б у місті Запоріжжя у власність держави в особі Фонду державного майна України.
		Позивач у справі  Фонд державного майна України  підтримав позовні вимоги, заявлені прокурором, просив їх задовольнити.
		Відповідач-1  Виконавчий комітет Запорізької міської ради  заявлені позовні вимоги не визнав. У поясненнях від 14.02.2017 р. (а.с. 94-95 т. 5) зазначав, що виконавчим комітетом Запорізької міської ради 14.12.2000 р. прийнято рішення № 461/8 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України. Відповідно до пп. 10 п. «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», в редакції, що діяла станом на 2000 рік (на момент прийняття рішення), виконавчий комітет Запорізької міської ради був наділений повноваженнями щодо прийняття рішень про оформлення права власності на обєкти нерухомого майна за юридичною особою.    
		Відповідач-2  Запорізька обласна організація Товариства сприяння обороні України - заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог. У відзиві на позов вказав, що на момент державної реєстрації права власності Запорізька обласна організація ТСОУ була власником спірної будівлі відповідно до ОСОБА_6 введення в експлуатацію будівлі закінченої будівництвом та мала Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою. Виконавчий комітет Запорізької міської ради, приймаючи рішення № 461/8 від 14.12.2000 р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією товариства сприяння обороні України» діяв в межах передбачених спеціальним законом повноважень (компетенції) та у порядку, встановленому законом. Вказаний обєкт нерухомості був побудований за рахунок коштів Запорізького ДТСААФ, ведений в експлуатацію Запорізьким обкомом ДТСААФ, передача спірного майна Запорізькому обкому ДТСААФ оформлена за погодженням з Центральними органами ДТСААФ СРСР та право власності на обєкт зареєстровано у спосіб та в порядок передбачений законодавством України, що діяло на момент реєстрації права власності, компетентним органом в межах наявних повноважень, що свідчить про те, що Запорізька обласна організація ТСО України є дійсним та єдиним законним власником вказаного майна. Відповідач-2 вважає, що ні Запорізьке АУЛ, ні ФДМ України чи його регіональні відділенні ніколи не були власниками спірного обєкта нерухомості, що виключає можливість подання позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, оскільки право звернення з вказаною вимогою має власник майна. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23.12.2015 р. у справі № 6-327цс15, право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.
		Відповідачем-2 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності. В обґрунтування заяви вказує, що позивач був обізнаний щодо наявності спірної будівлі та державної реєстрації права власності на неї за Запорізькою обласною організацією ТСО України при розгляді справи № 17/161 в 2005 році, що свідчить про сплив позовної давності. Відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову. 
		Відповідач-3 - Запорізька міська рада - заявлені позовні вимоги не визнав, підтримав заперечення, викладені відповідачем-1 Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. 
		Відповідач-4 - ТОВ «Січ Резерв» - заявлені позовні вимоги не визнав, про що повідомив представник в судовому засіданні. 
		Третя особа-1 - Державний навчально-виробничий заклад авіаційного профілю „Запорізький центр льотної підготовки ім. Маршала авіації ОСОБА_1 - надала письмові пояснення, в яких просила задовольнити позовні вимоги. В поясненнях зазначала, що рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 4961/8 від 14.12.2000 р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» суперечить вимогам законодавства України та його слід визнати недійсним. Третя особа вважає, що спірне майно являється державною власністю України і всі рішення прийняті без погодження з відповідними органами управління, вважаються недійсними. На даний час право власності держави України на спірний обєкт не визнається відповідачами, в тому числі Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України. За таких обставин, наявні підстави для визнання права власності за державою в особі ФДМ України на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, загальною площею 4359,86 по пр. Леніна, 158-Б у місті Запоріжжя.
		Третя особа-2 - підприємство «Сприяння» Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України - заперечила проти заявлених позовних вимог, про що пояснив представник в судовому засіданні.  
		Третя особа-3  ТОВ «ТЦ «Ледокол» - заперечила проти заявлених позовних вимог, про що пояснив представник в судовому засіданні.  
		Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд встановив: 
		Рішенням Запорізької міської ради від 01.06.1967 № 253 «Про виділення Запорізькому учбовому авіаційному центру земельної ділянки в кварталі № 52-53 по пр. Леніна для будівництва учбового центру» Запорізькому учбовому авіаційному центру Всесоюзного Добровільного товариства сприяння армії, авіації та флоту відведено земельну ділянку площею 0,2 га в кварталі № 52-53 по пр. Леніна у м. Запоріжжі для будівництва учбового корпусу.
		На вказаній земельні ділянці за адресою пр. Леніна 158-Б у м. Запоріжжі побудовано восьмиповерхову будівлю, яку введено в експлуатацію актом приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту від 30.12.1977 (ас. 62-65 т. 1).
		Відповідно до зазначеного акта приймання державної приймальної комісії закінченої будівництвом будівлі учбового корпусу добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту від 30.12.1977, замовником є обласний комітет ДТСААФ. 
		Постановою Бюро Президіуму Центрального комітету Всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора добровільного товариства сприяння армії, авіації і флоту (далі ДТСААФ СРСР) від 16.03.1990 (а.с. 67, т. 1) передбачено, що будівництво 8-миповерхової будівлі за адресою пр. Леніна 158-Б збудовано за рахунок коштів оборонного товариства та постановлено передати зазначену будівлю на баланс Запорізькому ОК ДТСААФ. Зазначену будівлю з моменту вводу в експлуатацію (30.12.1977) передано у власність Запорізькому авіаційному училищу льотчиків ДТСААФ СРСР. 
		На підставі наказу Центрального комітету ДТСААФ СРСР від 04.12.1990 № 353 «Про передачу будівлі у м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького авіаційного училища льотчиків на баланс Запорізькому обкому ДТСААФ» (а.с. 68 т. 1) та акту від 27.12.1990 р. (а. с. 70  71)  зазначену будівлю передано на баланс Запорізького обласного комітету ОСОБА_8.
		Відповідно до зазначеного наказу від 04.12.1990 р. наказано голові Запорізького обласного комітету ОСОБА_8 прийняти на баланс будівлю за адресою по пр. Леніна, 158-б, забезпечити його подальшу експлуатацію в інтересах організації ДТСААФ області та поточний ремонт, а передачу вказаного об'єкта оформити до 31.12.1990. Зазначену передачу оформлено відповідним актом приймання-передачі частини будівлі навчального корпусу на баланс Запорізького обласного комітету ДТСААФ.
		Передачу спірного майна, розташованого за адресою: м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б, на користь Запорізького обкому ДТСААФ оформлено за погодженням з Центральними органами ДТСААФ СРСР. 
		Рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України" вирішено оформити право власності за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на будівлю (літ. А-8) по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, загальною площею за внутрішніми замірами 4337,06 кв. м. та доручено Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України провести реєстрацію будівлі в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», а орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити свідоцтво на право власності на вказану будівлю.
		На підставі вказаного рішення Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України надано свідоцтво про право власності на зазначене майно по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі від 25.01.2001 № 173.
		На час розгляду справи рішенням Запорізької міської ради від 19.02.2016 р. № 15  перейменовано проспект Леніна в місті Запоріжжі на проспект Соборний. 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б та наданням відповідного свідоцтва про право власності», прокурор звернувся з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з вимогами про визнання недійсними вказаного рішення та свідоцтва, виданого на його підставі.
		Як свідчать вивчені матеріали, 12.09.1951 р. постановою ОСОБА_4 Міністрів Української РСР № 2581 (а. с. 75 т. 2) з метою поліпшення військово-масової роботи серед населення, усунення паралелізму в керівництві цією роботою і скорочення витрат на утримання органів Українських товариств Дотосарму, Дотосаву і Дотофлоту, вказані товариства об'єднано в єдине Українське республіканське добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту (ДТСААФ Української РСР).
		Організаційне оформлення Всесоюзної громадської організації завершилось затвердженням у червні 1953 року Статуту ДТСААФ СРСР (а. с. 89-105 т. 3), який з відповідними змінами діяв до листопада 1991 року, тобто до реорганізації ДТСААФ СРСР.
		Пунктом 23 вказаного Статуту передбачено, що республіканські, крайові, обласні, окружні, міські та районні організації ДТСААФ та їх комітети проводять згідно зі Статутом ДТСААФ СРСР в межах союзної, автономної республіки, краю, області, автономної області, автономного округу, міста, району, району в місті оборонно-масову роботу, організують виконання рішень Всесоюзних з'їздів ДТСААФ та постанов ЦК ДТСААФ СРСР. Відповідно до п. 24 Статуту ДТСААФ СРСР вищим органом організації ДТСААФ в союзній республіці є з'їзд, в автономній республіці, краї, області, автономній області, автономному окрузі, місті, районі, районі у місті - крайова, обласна, окружна, міська, районна конференція ДТСААФ, а в період між ними - відповідний комітет ДТСААФ. З'їзд організації ДТСААФ союзної республіки, крайові, обласні, окружні, міські, районні конференції ведуть роботу по створенню та укріпленню матеріально-технічної бази первинних, учбових та спортивних організацій ДТСААФ, по будівництву будівель учбових організацій, гуртожитків, будинків ДТСААФ та будинків військово-технічного навчання, спортивних споруд і виробничих підприємств та забезпечує їх експлуатацію й оснащення учбово-спортивним майном (пп. "з" п. 26 Статуту). Згідно п. 53 цього Статуту Центральний комітет ДТСААФ СРСР, ЦК ДТСААФ союзних республік, крайові, обласні, окружні, міські, районні комітети та комітети первинних організацій ДТСААФ, а також об'єднання, підприємства, організації, науково-конструкторські бюро та інші установи, створювані ЦК ДТСААФ СРСР та ЦК ДТСААФ союзних республік, крайовими та обласними комітетами Товариства у відповідності з положеннями та статутами про них, які мають відособлене майно, що знаходиться на самостійному балансі, є юридичними особами і вправі згідно з діючим законодавством розпоряджатися майном та коштами, відкривати та закривати розрахункові та поточні рахунки в кредитних установах, проводити по ним грошово-розрахункові операції, укладати договори та угоди, видавати довіреності, бути позивачами та відповідачами в суді, арбітражі, придбавати, реалізовувати та орендувати майно, проводити платні заходи, пов'язані з діяльністю Товариства, здійснювати будівництво, ремонт, розширення, реконструкцію та технічне переобладнання підприємств, учбових закладів, спортивних та інших споруд.
		26.09.1991 р. VІІ (позачерговим) з'їздом ДТСААФ України вирішено реорганізувати республіканську організацію ДТСААФ в самостійну оборонно-патріотичну організацію - Товариство сприяння обороні України, при цьому пунктом 2 зазначеної Постанови (а.с. 131 т. 2) передбачено, що ТСО України є правонаступником ОСОБА_8, затверджено його Статут, який зареєстрований Міністерством юстиції України 10.10.1991 р. 
		З положень Статут ТСО України вбачається, що Товариство сприяння обороні України є всеукраїнським громадським добровільним оборонно-патріотичним і спортивно-технічним об'єднанням громадян (п. 1.1); дане Товариство співпрацює з органами державної влади, громадськими організаціями і колективами громадян. Всі питання взаємин з громадськими організаціями України та інших держав вирішуються на договірних і добровільних засадах. Товариство є правонаступником ОСОБА_8     (п. 1.4); для виконання статутних завдань Товариство у встановленому законом порядку створює і вдосконалює навчально-матеріальну і спортивну базу (п. 2.2 Статуту); Товариство будується за виробничо-територіальним принципом, організаційну основу товариства складають первинні організації, які об'єднуються по території в районні, міжрайонні, міські організації, які входять до складу організації Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Запорізької, Закарпатської, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської обласних, Київської і Севастопольської міських організацій товариства, які є для них вищестоящими і складають Товариство сприяння обороні України (п. 4.1); первинні організації можуть також діяти на підставі власних статутів (п. 4.11); Товариство має у власності кошти, засоби та інше майно, необхідне для здійснення статутної діяльності, власністю Товариства є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні та інші госпрозрахункові структури, майно обладнання, необхідне для використання статутних завдань Товариства; Товариство має право на майно і засоби, придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності, створених ним госпрозрахункових установ, організацій і підприємств; організації Товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх веденні; право на об'єкти цієї власності належать Товариству  (п. п. 7.1, 7.2, 7.3 Статуту); право власності Товариства здійснює його вищий орган - з'їзд, який надає право визначення порядку володіння, використання і розпорядження власністю Пленуму Центрального комітету (п. 7.4); Товариство та його організації (районні, міжрайонні, міські, об'єднані райміські, обласні, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) є юридичними особами, мають право, зокрема, розпоряджатись майном і засобами, укладати договори і угоди (п. 7.5).
		Рішенням Бюро ЦК ТСО України від 30.03.1994 р. затверджено статут Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України, який зареєстровано управлінням юстиції Запорізької облдержадміністрації 19.04.1994 р. (а.с. 127  136 т. 3)
		Запорізька обласна організація товариства сприяння обороні України є правонаступником Запорізької обласної організації ОСОБА_8 (п. 1.5 Статуту).
		Статтею 97 року ЦК Української РСР (чинного до 01.01.2004 р.), що діяв у період створення спірного майна, прямо передбачено, що громадські організації є самостійними суб'єктами права власності, цей Кодекс не відносив їх майно до державної власності, правовий режим якої регулювався іншою главою ЦК УРСР. 
		Відповідно до ст. 87 ЦК УРСР соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність, власність профспілкових та інших громадських організацій; всі форми власності рівні. 
		Згідно зі ст. 97 цього Кодексу профспілкові та інші громадські організації володіють, користуються і розпоряджаються майном, що належить їм на праві власності, відповідно до їх статутів (положень). Право розпорядження майном, що є власністю профспілкових та інших громадських організацій, належить виключно профспілковим та іншим громадським організаціям.
		Статтею 98 ЦК УРСР встановлено, що власністю профспілкових та інших громадських організацій є майно, необхідне їм для здійснення статутних завдань.
		Отже, ЦК УРСР закріплено поділ соціалістичної власності на державну (загальнонародну), колгоспно-кооперативну, профспілкову та власність інших громадських організацій.
		За приписами ч. ч. 2, 4 ст. 2 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р. (чинного до 20.06.2007 р.) право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Всі форми власності є рівноправними. 
		Частиною 1 статті 28 названого Закону визначено, що об'єктами права власності громадських об'єднань, у тому числі професійних спілок, благодійних та інших громадських фондів, є майно культурно-освітнього та оздоровчого призначення, грошові кошти, акції, інші цінні папери, жилі будинки, споруди виробничого і невиробничого призначення, обладнання, устаткування, транспортні засоби та інше майно, необхідне для забезпечення діяльності, передбаченої їх статутами (положеннями).
		Згідно ч. 1, 2 ст. 30 цього Закону колективний власник самостійно володіє, користується і розпоряджається об'єктами власності, які йому належать. Право колективної власності здійснюють вищі органи управління власника (загальні збори, конференції, з'їзди тощо).
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про об'єднання громадян» від 16.06.1992 р., що був чинний до 01.01.2013 р., об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.
		Об'єднання громадян, незалежно від назви (рух, конгрес, асоціація, фонд, спілка тощо) відповідно до цього Закону визнається політичною партією або громадською організацією.
		Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів (ст. 3 Закону України "Про об'єднання громадян"). 
		Як вбачається з ч. ч. 1, 2 ст. 21 вказаного вище Закону, об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.
		Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.
		Згідно ч. 1 ст. 22 даного Закону політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20 відсотків.
		Статтею ст. 23 цього Закону передбачено, що право власності об'єднань громадян реалізують їх вищі статутні органи управління (загальні збори, конференції, з'їзди тощо) в порядку, передбаченому законодавством України та статутними документами. Окремі функції щодо господарського управління майном може бути покладено вищими статутними органами управління на створювані ними органи, місцеві осередки або передано спілкам об'єднань громадян. 
		Всесоюзне добровільне товариство сприяння армії, авіації і флоту (ДТСАФ СРСР) відповідно до його Статуту, прийнятого V з'їздом ДТСААФ, було масовою оборонно-патріотичною організацією громадян СРСР, що відноситься до громадських організацій. Згідно до п. 52 розділу ІX ("Права товариства") Статуту всесоюзне ДТСААФ користувалося усіма правами, передбаченими законодавством про громадські організації. Фінансування організацій ДТСААФ СРСР здійснювалось за рахунок вступних та членських внесків членів товариства та членів клубів ДТСААФ, доходів від видавничої діяльності, госпрозрахункової діяльності виробничих підприємств і майстерень, ремонтно-будівельних, торгово-постачальних, учбових, спортивних та інших організацій, курсів, транспортних послуг; доходів від проведення лотерей ДТСААФ та платних спортивних заходів, а також за рахунок надходжень від державних та громадських організацій, передбачених законодавством СРСР та союзних республік, добровільних внесків громадян, зацікавлених в розвитку оборонно-масової роботи (п. 48 Статуту). Грошові засоби товариства згідно Статуту витрачаються по затвердженим у встановленому порядку планам (кошторисам) на проведення оборонно-масової роботи, будівництво приміщень та споруд (п. 51 Статуту). 
		Як вище зазначалось, розділом ІХ Статуту ДТСААФ СРСР передбачалось, що організації ДТСААФ мають право набувати майно у власність та будувати його. 
		ТСО України є правонаступником ОСОБА_8, його (ТСО України) Статутом унормовано, що власністю товариства є будинки і споруди, житлові будинки, готелі, гуртожитки, технічні і транспортні засоби, підприємства, виробничі об'єднання, майстерні, та інші госпрозрахункові структури, майно, обладнання, необхідне для виконання статутних завдань товариства. Товариство має право на майно і засоби, придбані в результаті господарської, комерційної та інших видів діяльності створених ним госпрозрахункових установ, організацій і підприємств. Організації товариства повинні забезпечити ефективне використання, збереження і примноження майна, що перебуває в їх веденні. Право власності на ці об'єкти належить Товариству (пункти 7.2, 7.3 Статуту). 
		Згідно 1 Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України» від 10.09.1991 р. майно та фінансові ресурси підприємств, установ та інших об'єктів союзного підпорядкування, розташованих на території України, є державною власністю України.
		Статтею 2 цього Закону зобов'язано Кабінет Міністрів України, в основному до 1 жовтня 1991 року, забезпечити перехід зазначених підприємств, установ та організацій у відання органів державного управління. Повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року. Майно цих підприємств передати Фонду державного майна (дію статті 2 зупинено у частині повноважень Фонду державного майна України, крім його повноважень як орендодавця згідно з Декретом № 8-92 від 15.12.92 р.).     
		Постановою Верховної ОСОБА_4 України від 10.04.1992 р. № 2268-ХІІ „Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій. Фонду державного майна України - прийняти майно цих підприємств, установ та об'єктів до 01.05.1992 р.
		У відповідності до Постанови Верховної ОСОБА_4 України від 04.02.1994 р. № 3943-ХІІ „Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР", у зв'язку з невизначеністю на час її прийняття, на законодавчому рівні, правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, а також з метою збереження цього майна в інтересах громадян України, Верховною ОСОБА_4 України встановлено, що тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
		Пунктом 2 вищевказаної Постанови зобов'язано Кабінет Міністрів України до 1 березня 1994 року у встановленому порядку визначити органи управління зазначеним майном, що тимчасово виконуватимуть ці функції до законодавчого визначення правонаступників вищезгаданого майна. 
		Постановою Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо виконання Закону України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, що розташовані на території України» від 24.09.1991 р. № 227 постановлено, що організацію роботи по переходу підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, що розташовані на території України, у відання органів державного управління України покладено на Урядову комісію, створену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 вересня 1991 року № 237, Фонд державного майна України та органи державного управління України, у відання яких переходять зазначені підприємства. Міністерствам і відомствам України здійснити, в основному, до 1 жовтня 1991 року прийняття у своє відання підприємств, установ та організацій згідно з додатком і повністю закінчити цю роботу до 1 грудня 1991 року.     
		У Додатку до вказаної Постанови майно ДТСААФ (в подальшому - ТСО України) не передбачено.
		Постановою Кабінету Міністрів України "Про визначення органів управління майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР" від 13.01.1995 р. № 18, прийнятою на виконання постанови Верховної ОСОБА_4 України від 04.02.1994 р. постановлено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, покласти на міністерства повноваження органів управління цим майном згідно з додатком.
		У Переліку майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, управління яким покладається на міністерства, майно ДТСААФ не передбачено.
		Не передбачене також вищевказане майно й у Переліку підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що передаються до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади, передбаченому у Додатку до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.1993 р. № 72 "Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності".
		Відповідно до роз'яснення Спеціальної контрольної комісії з питань приватизації Верховної ОСОБА_4 України від 22.03.2005 р. № 06-24/15-217 майно ТСО ніколи не перебувало у власності загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР. Воно, будучи створеним за рахунок джерел, обумовлених їх статутами, завжди знаходилось на самостійному балансі тих українських республіканських громадських організацій, на матеріальній базі яких (внаслідок їх неодноразових реорганізацій шляхом розподілу та злиття) було створено ТСО України, і на підставі ст. 20, 28 Закону України «Про власність» є майном цієї української громадської організації, що обумовлено і п. п. 7.2, 7.3, 7.4 та п. 7.5 Статуту ТСО України. У Спеціальній контрольній комісії з питань приватизації Верховної ОСОБА_4 України вважають, що постанови Верховної ОСОБА_4 України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 р. "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" та № 3943-ХІІ від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР» не поширюються на майно ТСО України. Ці постанови Верховної ОСОБА_4 України стосуються лише тих майнових об'єктів, розташованих на території України, які підпорядковувалися центральним виборним органам ДТСААФ. І таких було на Україні два цілісні майнові комплекси  майно Запорізького авіаційного училища льотчиків ДТСААФ СРСР та обєкт незавершеного будівництва спортивного комплексу у м. Судак АР Крим. Вони правомірно не будучи включеними до складу власності ТСО України на початок 1993 року залишалися не підпорядкованими жодному державному органу управління. Тому, Кабінет Міністрів України своєю постановою від 30.01.1993 р. № 72 (на виконання постанови Верховної ОСОБА_4 України від 10.04.1992 р. № 226/8-ХІІ) передав їх в управління Міністерству освіти України.   
		З метою забезпечення виконання Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 72 від 30.01.1993 р. «Про заходи щодо організації виконання Декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності». Вказаною постановою установлено, що міністерства, інші підвідомчі Кабінетові Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснюють управління майно підприємств, установ і організацій, що належать до їхньої сфери управління; передано додатково до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінетові Міністрів України органів державної виконавчої влади підприємства, установи і організації, засновані на загальнодержавній власності, згідно з додатком № 1. 
		В додатку № 1 до постанови КМУ від 30.01.1993 р. № 72 викладено перелік підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, що передаються до сфери управління міністерств, інших підвідомчих Кабінету Міністрів України органів державної виконавчої влади. Згідно вказаного переліку Запорізьке авіаційне училище льотчиків передано до сфери управління Міністерства освіти України. 
		Як встановлено, у звязку з вводом в експлуатацію першої черги учбового корпуса № 1 на аеродромі «Широке», з метою поліпшення експлуатації та більш раціонального використання в інтересах ДТСААФ, займаної училищем будівлі в м. Запоріжжя по проспекту Леніна, 158-Б, наказом Центрального комітету всесоюзного ордена Леніна і ордена Червоного прапора ДТСААФ від 04.12.1990 р. № 353 «Про передачу будівлі в місті Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б з балансу Запорізького АУЛ на баланс Запорізькому обкому ДТСААФ» наказано: начальнику Запорізького АУЛ до 25.12.1990 р. передати будівлю по проспекту Леніна, 158-Б разом з укладеними договорами на оренду, на баланс Запорізького обкома ДТСААФ; голові Запорізького ОК ДТСААФ прийняти на баланс будівлю по пр. Леніна, 158-Б, забезпечити його подальшу експлуатацію в інтересах організації ДТСААФ області та поточний ремонт.
		У відповідності з наказом ЦК ДТСААФ № 354 від 04.12.1990 р. Центральний комітетом ДТСААФ Української ССР наказом № 248 від 30.12.1990 р. наказав голові Запорізького обласного комітету ДТСААФ прийняти від Запорізького АУЛ на свій баланс будівлю обласного комітету, яка передавалася тимчасово училищу льотчиків. За актом приймання передачі від 27.12.1990 р. будівлю в м. Запоріжжя по пр. Леніна, 158-Б передано з балансу Запорізького авіаційного училища на баланс Запорізького обкома ДТСААФ.
		Наведені факти свідчать про те, що спірне майно по пр. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжя за погодженням з центральними органами ДТСААФ СРСР передано на користь Запорізького обкому ОСОБА_8. Таким чином, орган, в управлінні якого перебувало вказане майно, в грудні 1990 р. розпорядився ним на користь ОСОБА_8. Отже, спірне майно вибуло з власності організації союзного підпорядкування (ДТСААФ СРСР) та перейшло у власність  республіканської організації  ОСОБА_8, внаслідок чого спірне майно втратило статус майна загальносоюзної громадської організації.  
		Разом з тим, при визначенні органу управління майном загальнодержавної власності (постанова № 72 від 30.01.1993 р.) Кабінетом Міністрів України до сфери управління Міністерства освіти України передано майно, яке належало Запорізькому авіаційному училищу льотчиків. Оскільки будівля по пр. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжі не перебувала у віданні Запорізького авіаційного училища льотчиків та зазначене майно не набуло статусу загальнодержавного, до сфери управління Міністерства освіти України спірне майно в складі майна Запорізького авіаційного училища льотчиків не передавалося. 
		Частиною 2 статті 41 Конституції України унормовано, що право власності набувається в порядку, визначеному законом. 
		Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
		Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (ст. 386 ЦК України).
		Статтею 147 ГК України передбачено право вилучення державою у суб'єкта господарювання його майна не інакше, як у випадках, на підставах і в порядку, передбачених законом. Право власності суб'єкта господарювання захищається у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу. 
		Згідно ст. 20 ГК України кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання та інше. 
		Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. 
		Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що не можна ототожнювати такі структури як ДТСААФ СРСР та ОСОБА_8 (організації загальносоюзного та республіканського значення) та вважати, що їх майно є спільним і перейшло до правонаступника ТСО України, оскільки це суперечить ст. 53 Статуту колишнього ДТСААФ СРСР, згідно якого республіканські організації ДТСААФ та їх структурні підрозділи мали власне відокремлене майно, що знаходилось на самостійному балансі і яке створювалось за рахунок власних коштів, господарської, комерційної та інших видів діяльності та зареєстроване на праві власності в бюро технічної інвентаризації, що підтверджується відповідними документами.
		Як вбачається з постанови Верховної ОСОБА_4 України №3943-ХІІ, її прийнято у зв'язку з тим, що на час прийняття цієї Постанови (04.02.1994 р.) правонаступників майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР законодавчо не визначено, а тому майно таких організацій тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності, проголошується загальнодержавною власністю. 
		Оцінивши встановлені обставини, суд дійшов висновку, що положення Закону України Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України від 10.09.1991 р., постанови Верховної ОСОБА_4 України Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 р. та Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР № 3943-ХІІ від 04.02.1994 р. не можуть поширюватися на правовий режим майна Товариства сприяння обороні України, оскільки, по-перше, судом встановлено, що спірне майно не відноситься до майна колишнього ДТСААФ СРСР; по-друге, правонаступником майна колишнього ОСОБА_8 визначено ще 26.09.1991 р. (тобто до прийняття вказаних постанов) ТСО України; по-третє, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, а не постановами Верховної ОСОБА_4 України.
		Таким чином, прокурором та позивачем не доведено підстав виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно, що знаходиться за адресою пр. Леніна, 158-Б  в м. Запоріжжя, як і не доведено факту передачі Запорізькій обласній організації ТСО України державного майна у користування. Натомість, матеріали справи містять докази, які підтверджують факт передачі Запорізькому обласному комітету ДТСААФ спірного майна, що підтверджує перебування у власності громадського об'єднання цього об'єкту. 
		З огляду на встановлене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання права власності на обєкт нерухомості (нежитлову будівлю), літ. А-8, по пр. Соборний, 158-Б у м. Запоріжжі за державою Україна в особі Фонду державного майна України.  
		Постановою Вищого господарського суду України від 22.11.2016 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 03.06.2015 р. у даній справі та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015 р., справу № 908/296/15-г передано на новий розгляд. В постанові ВГСУ зазначено, що судами попередніх інстанцій не неповно зясовано фактичні обставини справи, а саме: щодо компетенції органу, який прийняв рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 р. «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» та відповідність діючому законодавству вказаного рішення. Судами не звернуто уваги, що з позовними вимогами про витребування з чужого незаконного володіння обєкта нерухомості може звернутися лише власник (ч. 1 ст. 388 ЦК України). Крім цього, судом для розгляду заяви про застосування строків позовної давності, на які поширюється позовна давність, необхідно було зясувати у позивача, а не у прокуратури, коли він дізнався про порушення свого права. 
		Відповідно ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи.
		Відповідно до пункту 10 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції закону на час прийняття рішення), до відання делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.
		Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 6 ЦК УРСР передбачалося, що захист цивільних прав здійснюється в установленому порядку судом, в тому числі, засобами, передбаченими законом. 
		Аналогічні приписи містить Цивільний кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., а саме: суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 Цивільного кодексу України).
		Частиною 1 ст. 393 Цивільного кодексу України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу - влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.      
		Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради                    № 461/8 від 14.12.2000 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України" вирішено оформити право власності за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України на будівлю (літ. А-8) по пр. Леніна, 158-Б у м. Запоріжжі, загальною площею за внутрішніми замірами 4337,06 кв. м. та доручено Запорізькій обласній організації Товариства сприяння обороні України провести реєстрацію будівлі в орендному підприємстві «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації», а орендному підприємству «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» оформити свідоцтво на право власності на вказану будівлю.
		Таким чином, виконавчий комітет Запорізької міської ради відповідно до закону був уповноважений саме на облік та реєстрацію права власності. Тому оспорюваний акт узгоджується з вимогами чинного на той час законодавства. При цьому, зазначеним органом не приймалося рішення про підтвердження чи визнання за відповідачем-2 права власності. Крім того, процедура підтвердження права власності законодавством України не передбачена. Суд дійшов висновку, що прийняття рішення  № 461/8 від 14.12.2000 «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України» відносилося до компетенції виконавчого комітету Запорізької міської ради та відповідало діючому на той час законодавству. 
		Спірне рішення виконкому від 14.12.2000 р. № 461/8 виконано, Запорізькою міською радою видано свідоцтво про право власності № 173 від 25.01.2001 (а.с. 84 т. 1), на підставі якого за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України зареєстровано право власності на спірне майно.
		З огляду на викладене суд зазначає, що підстави виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно недоведено, тому відсутні правові підстави для визнання незаконними та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради про оформлення права власності на нерухоме майно Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України та визнання недійсними відповідного свідоцтва про право власності. 
		За приписами статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно зокрема вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 
		Відповідно до частини 3 цієї статті якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
		Таким чином, цивільний кодекс встановлює певні умови, за яких власник має право витребувати свою річ з чужого незаконного володіння.
		Якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.
		При цьому, першочерговим є встановлення наявності у позивача права власності на захист якого, останній звертається до суду. 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на частину 1 статті 388 Цивільного кодексу України, наголошуючи, що спірна будівля вибула із володіння держави в особі Фонду державного майна України поза її волею.
		Виходячи з положень зазначених норм, право витребувати майно із чужого незаконного володіння має лише власник цього майна.
		Матеріали справи свідчать, що з 15.04.2016 р. обєкт нерухомості (нежитлову будівлю),                  літ. А-8, загальною площею 4359,86 кв.м., по пр. Соборний, 158-Б у місті Запоріжжі зареєстрований на праві власності за підприємством «Сприяння» Запорізької обласної організації товариства сприяння обороні України (код ЄДРПОУ 36878376). Однак, вже 29.11.2016 р. право власності на вищезазначену нежитлову будівлю зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ. 
		Як зазначено вище, прокурором не доведено підстав виникнення права державної власності на спірне нерухоме майно, при цьому судом встановлено, що право власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжя правомірно оформлено за відповідачем-2  Запорізької обласною організації Товариства сприяння обороні України.   
		Оскільки прокурором та позивачем не доведено належності державі на праві власності будівлі по пр. Леніна, 158-Б в м. Запоріжжя, не можна вважати, що дане майно вибуло з  володіння держави поза її волею, тому підстав для повернення майна згідно із статтею 388 ЦК України судом не встановлено. Враховуючи, що позовні вимоги про витребування спірного майна є похідними від позовних вимог про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог прокурора про витребування спірного майна з чужого незаконного володіння - товариства з обмеженою відповідальністю «Січ Резерв» на  підставі ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
		Оцінивши усі обставини справи у їх сукупності, дослідивши всі докази, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, з урахуванням рівності прав сторін щодо надання доказів та їх дослідження, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимоги про визнання недійсним з моменту прийняття та скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 461/8 від 14.12.2000 року «Про оформлення права власності на будівлю по пр. Леніна, 158-Б за Запорізькою обласною організацією Товариства сприяння обороні України»; про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на обєкт нерухомого майна Запорізької обласної організації Товариства сприяння обороні України від 25.01.2001 року за № 173, виданого Запорізькою міською радою; про визнання права власності за державою Україна в особі Фонду державного майна України на обєкт нерухомості по пр. Соборний, 158-Б у м. Запоріжжі; про витребування із володіння товариства з обмеженою відповідальністю СІЧ РЕЗЕРВ обєкту нерухомого майна по пр. Соборний, 158-Б у місті Запоріжжя у власність держави в особі Фонду державного майна України.
		За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		З урахуванням встановлених у справі обставин, враховуючи, що позивачем не доведено  порушення його прав, за захистом яких звернувся до суду прокурор, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, питання перебігу позовної давності не підлягає дослідженню. 
		В задоволенні позову з зазначених підстав відмовляється.  
		До набрання даним рішенням чинності суд вважає за необхідне не скасовувати заходи по забезпеченню позову, застосовані ухвалою суду від 10.03.2017 р. у даній справі.  
		Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача (за дві вимоги майнового характеру по 73080,00 грн. та за дві вимоги немайнового характеру по 1218,00 грн.)   
		Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
		ВИРІШИВ:
		 
		1.В позові відмовити.
		2.Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 18/9, ідентифікаційний код 00032945) в доход державного бюджету України 148596,00 грн. (сто сорок вісім тисяч пятсот девяносто шість грн. 00 коп.) судового збору. Стягувачем є Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вулиця Липська, 18/5, ідентифікаційний код 26255795). Видати наказ. 
		 
		 
		Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 
		Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 27 квітня 2017 р.
		 
		 
		Суддя                                                                                                                            В.В. Носівець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...