Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-496, 1-62 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.11.2009. Забезпечено надання загального доступу: не визначено.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 1-496/2008 р., № 1-62/2009 р.  
		Категорія ст.190 КК України  
		 
			В И Р О К  
			І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И  
			 
				 6 листопада 2009 року Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:  
				 головуючого судді –  Дядечко І.І.  ,  
				 при секретарі –  Монт А.Ю., Сердюк Т.В., Бова С.А.,  
				 за участю: прокурора –  Рибки О.М., Рибки Л.Я., Обревко Л.О.,  
				  адвокатів –  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  
				розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці кримінальну справу по звинуваченню   
				ОСОБА_4 (до зміни прізвища ОСОБА_5) ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, українки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, заміжньої, не працюючої, маючої на утриманні неповнолітню дитину: сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючої за адресою: м.Кременчук, квартал 287АДРЕСА_1, раніше не судимої,  
				в скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст.190, ч.3 ст.357 КК України,  
				ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_6, росіянки, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_7, заміжньої, не працюючої, проживаючої за адресою: м.Кременчук, ОСОБА_8АДРЕСА_2, раніше не судимої,  
				в скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України,  
				 
					 
						В С Т А Н О В И В:  
						 
							ОСОБА_4 незаконно заволоділа паспортом ОСОБА_9, за допомогою якого шляхом обману та зловживання довірою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 заволоділа чужим майном, чим спричинила потерпілій матеріальну шкоду у великих розмірах.  
							ОСОБА_7, будучи службовою особою, неналежно виконала свої службові обов’язки з оформлення документів на обмін квартири через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10  
							Вказані злочини вчинені за наступних обставин:  
							Так, в середині серпня місяця 2004 року, точну дату досудовим слідством не встановлено, ОСОБА_4 через свою знайому ОСОБА_11 познайомилася з неповнолітньою  хрещеницею останньої ОСОБА_10, котра повідомила, що її мати, ОСОБА_9, перебуває на стаціонарному лікуванні в 3-й міській лікарні м.Кременчука і знаходиться в передсмертному стані. При цьому, неповнолітня ОСОБА_10, вказала, що їй необхідні гроші на ліки для матері, а також для погашення боргів з комунальних платежів, а тому вона має намір провести обмін належної її матері квартири АДРЕСА_3 на однокімнатну квартиру з доплатою. Однак, оскільки вона неповнолітня, то їй необхідна допомога дорослої людини.  
							ОСОБА_4, дізнавшись про порядок здійснення обміну квартир вирішила допомогти ОСОБА_10 з обміном квартири, виступаючи при цьому посередником між останньою та   
								особами,   що  подали  оголошення  про  придбання  житла. При цьому, у підсудної виник умисел на заволодіння квартири ОСОБА_10 з метою її подальшого перепродажу.  
							
							В подальшому, в серпні 2004 року, точну дату досудовим слідством не встановлено,  ОСОБА_4, зловживаючи довірою неповнолітньої ОСОБА_10, заволоділа паспортом ОСОБА_9 та свідоцтвом про народження неповнолітньої ОСОБА_10, які обманним шляхом отримала від останньої.  
							18 серпня 2004 року ОСОБА_4 з отриманими обманним шляхом особистими документами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прийшла в абонентний відділ КГ ЖЕП «Центральне», розташований  по вул.29 вересня, 5 в м. Кременчуці,  де представившись ОСОБА_9, ввівши в оману паспортиста, отримала на руки довідку /виписку із домової книги про склад сім'ї і прописку/.  
							На наступний день 19 серпня 2004 року ОСОБА_4 звернулась до голови ЛКК 4-ї міськлікарні за адресою проспект 50 років Жовтня, 80 в м. Кременчуці, ОСОБА_12, якого ввела   в оману про плани ОСОБА_9 обміняти житло, та попросила в інтересах неповнолітньої ОСОБА_10 видати довідку на ім’я ОСОБА_9 «Про відсутність захворювань, які перешкоджають проживанню в комунальній квартирі», повідомивши при цьому, що ОСОБА_9 знаходиться в лікарні, однак не вказала в якому саме стані.  
							В цей же день ОСОБА_12, якого постановою Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 02.12.2008 року звільнено від кримінальної відповідальності за ст.367 ч.2, ст.366 ч.1 КК України у зв’язку із зміною обстановки, без проведення огляду ОСОБА_9, котра 19.08.2004 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в міській лікарні № 3 м.Кременчука, перебуваючи з 02.08.2004 року в дуже тяжкому стані (самостійно не спроможна була виконувати активні дії і померла внаслідок синтетичного полінозно-виразкового ендокардиту 21.08.2004 року, що підтверджується записом про смерть № 2088  від 25.08.2004 року Кременчуцького міського відділу реєстрації актів цивільного стану), без витребування амбулаторної картки з висновком дільничного лікаря, довідки з психоневрологічного диспансеру, склав та видав ОСОБА_4 довідку № 957 від 19.08.2004 року «Про відсутність захворювань, які перешкоджають проживанню в комунальній квартирі» на ім’я ОСОБА_9  
							Отримавши на руки обманним шляхом довідку про стан здоров’я ОСОБА_9 за № 957 від 19.08.2004 року, що підтверджує відсутність захворювань, які  перешкоджають проживанню в комунальній квартирі, ОСОБА_4 в цей же день, а саме, 19 серпня 2004 року, прибула до квартирного управління, розташованого по вул.Шевченко, 38 в м.Кременчуці, де вказану довідку та довідку /виписку з домової про склад сім’ї та прописку/ на ім’я ОСОБА_9 надала інспектору по оформленню документів ОСОБА_7, зазначивши при цьому, що вона і є ОСОБА_9 та надала паспорт останньої.  
							ОСОБА_7, будучи призначеною наказом начальника КП «Квартирне управління» № 2 від 24.03.2003 року на посаду інспектора по оформленню документів по приватизації, та відповідно до рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради № 1260 від 22.12.2003 року, виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські обов’язки, 19.08.2004 року особисто написала текст заяви на обмін жилої площі від імені ОСОБА_9, датувавши її не 19.08.2004 року, а 01.07.2004 року. При цьому, в графі даної заяви «підпис наймача» за ОСОБА_9 в присутності ОСОБА_7 розписалась ОСОБА_4, підробивши підпис, що стало наслідком того, що ОСОБА_7 належним чином не встановила особу людини, котра знаходилась перед нею.  
							Отримавши від ОСОБА_4 документи, які остання здобула злочинним шляхом, ОСОБА_7 внесла дані на обмін житла ОСОБА_9 до додатку до розпорядження КП «Квартирне управління» № 1260/15 від 19.08.2004 року, на підставі якого підготувала і видала обмінні ордери, а саме: ОСОБА_4 отримала на руки ордери на вселення до кімнати № 14 будинку готельного типу для малих сімей по вулиці Молодіжній, 9 в м.Кременчуці на ім’я ОСОБА_9, в якій раніше проживав ОСОБА_13, особисто розписавшись в даному ордері за ОСОБА_14, підробивши її підпис. ОСОБА_13, в свою чергу, отримав обмінний ордер згідно вказаного розпорядження на вселення до квартири № 49 в будинку № 1 в кварталі 101 в м.Кременчуці, в якій проживала сім’я ОСОБА_9.  
							В подальшому, ОСОБА_4, отримавши обмінний ордер на ім’я ОСОБА_9, 19 серпня 2004 року разом з неповнолітньою ОСОБА_10 та отриманими злочинним шляхом особистими документами ОСОБА_9 та її неповнолітньої дочки, прийшла в абонентний відділ КГ ЖЕП «Центральне», розташоване по вул.29 вересня, 5 в м.Кременчуці, де представившись ОСОБА_9 – матір’ю неповнолітньої ОСОБА_10, ввела паспортиста в оману, а дізнавшись від останньої про текст заяви на перепрописку, примусила ОСОБА_10 написати текст заяви про виписку із квартири від імені мами та розписатись за неї.  
							Після отримання на руки ордера на вселення до квартири АДРЕСА_4, в якій проживала сім’я ОСОБА_10, ОСОБА_13, котрому не було відомо про незаконність дій з обміну цієї квартири, за допомогою ОСОБА_4 провів приватизацію вказаної квартири, а потім з її ж участю оформив договір дарування цієї квартири на ім'я ОСОБА_15, який подав оголошення про купівлю квартири до друкованих засобів масової інформації. На момент оформлення договору дарування ОСОБА_15 також не було відомо про обставини придбання квартири ОСОБА_13 та її приватизації внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 Після оформлення права власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_15 передав ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США.  
							Частину отриманих від ОСОБА_15 грошей в розмірі 1350 доларів США ОСОБА_4 віддала ОСОБА_13, а інші привласнила. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 одержала прибуток розміром 8 650 доларів США, що по офіційному курсу гривні до долара США, встановленого НБУ України становить 42 121, 17 грн.  
							Внаслідок вищевказаних незаконних дій ОСОБА_4 була спричинена матеріальна  шкода у вигляді незаконного відчуження квартири, що відноситься до комунальної власності та належить неповнолітній ОСОБА_10, вартістю 17 998, 00 грн. за даними МБТІ станом на 19 серпня 2004 року, що більш ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великим розміром, внаслідок чого неповнолітній ОСОБА_10 було спричинено матеріальну шкоду на вказану суму.  
							Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_4 свою вину в скоєнні встановлених судом злочинів – незаконному заволодінні паспортом ОСОБА_9, та заволодінні чужим майном за допомогою цього паспорту шляхом обману та зловживання довірою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10, внаслідок чого спричинено потерпілій матеріальну шкоду у великих розмірах, –  не визнала, при цьому суду пояснила, що в квітні чи травні 2004 року до неї звернулася ОСОБА_9, яку вона знала, так як остання працювала на ринку. ОСОБА_9 сказала, що у неї тяжке матеріальне становище і великі борги за квартиру, їй відключили світло. На це вона відповіла, щоб ОСОБА_9 прийшла до неї додому і вони все обсудять, бо ця розмова має відбуватися не на базарі. Коли вони зустрілися, поговоривши вирішили, що ОСОБА_4 допоможе, та вирішили обміняти двокімнатну квартиру ОСОБА_9 на малосімейну квартиру. Вона (ОСОБА_4О.) купила газету, де знайшла оголошення ОСОБА_13 і зателефонувала йому. Вони домовилися про обмін квартир. ОСОБА_9 всі довідки для обміну робила особисто. Пізніше ОСОБА_4 зустріла доньку ОСОБА_9 - Віку, яка повідомила, що ОСОБА_9 знаходить в лікарні з температурою. Вона (ОСОБА_4О.) ходила постійно провідувати хвору в лікарню. Один раз вона приїхала до лікарні, взяла ОСОБА_9, так як остання знаходилась в нормальному стані і могла самостійно пересуватися, і вони разом на таксі поїхали по всім інстанціям за довідками. Коли приїхали до КГЖЕП «Центральне», їм сказали, що поки буде непогашена заборгованість по квартирі, ніхто довідку про склад сім’ї не видасть. Вона (ОСОБА_4О.) заплатила всі борги, які рахувалися за квартирою ОСОБА_9 Всі чеки вона віддала ОСОБА_10 Після отримання довідки про склад сім’ї, вони разом з ОСОБА_9 отримали обмінний ордер. Після смерті ОСОБА_9 до неї звернулася ОСОБА_11 з проханням допомогти поховати ОСОБА_9 До нотаріуса вона не зверталася і не їздила, матеріальної нагороди ні від кого не отримувала. Квартиру обміняли законно, за участю ОСОБА_9, в усіх документах остання розписувалася особисто, довідку про відсутність захворювань у ОСОБА_12 вона також отримувала сама.  
							Допитана в судовому засіданні підсудна ОСОБА_7 свою вину в скоєнні встановленого судом злочину – неналежному виконанні своїх службових обов’язків з оформлення документів на обмін квартири через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10, –  не визнала, при цьому суду пояснила, що 1 червня 2004 року до квартирного управління звернулися ОСОБА_4 і ОСОБА_14 для здійснення обміну квартири. Вона пояснила, що їм необхідно взяти довідку про склад сім’ї і написати  з обох сторін заяви про обмін. Обмін квартир робиться не один день. ОСОБА_4 приїхала в серпні місяці, вона (ОСОБА_7К.) спитала, чи є довідка ВКК, на що вона сказала, що немає і коли вона буде, то ОСОБА_4 приїде. Потім прийшли ОСОБА_4, ОСОБА_14 і ОСОБА_13 з довідками як це потрібно. Для них не було встановлено ніяких інших умов, всі дії з оформлення документів вчинялися у встановленому законом порядку. Заяву про обмін писала вона (ОСОБА_7К.), оскільки у квартирному управлінні було вирішено ще давно, що заяву заповнює вона чи її колеги. Всі дані вона списує з паспортів осіб, котрі звертаються з питанням про обмін. Заява від імені ОСОБА_9 була написана 1 липня 2004 року, вона поклала її в папку «Підготовка до рішення», сказала їм які необхідно принести довідки, а вони їх принесли пізніше - іншим числом, тому і різні дати в документах. Коли документи всі були зібрані вона сказала, щоб вони прийшли за обмінними ордерами. Вона підготувала проект рішення на комп’ютері, виписала 7 ордерів і видала їх на руки ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_13 після перевірки паспортів. Розпорядження від 19 серпня 2004 року про обмін квартир виготовляла вона (ОСОБА_7К.), а ОСОБА_9 особисто розписалася на корінці ордеру. При обміні даної квартири вона повністю виконувала посадову інструкцію. Ніякої недостовірної інформації в заяву вона не вносила, з ОСОБА_4 в змову не входила та не підтримувала з нею ніяких відносин, матеріальної вигоди з даного обміну вона не отримувала.  
							Хоча підсудні вину в скоєнні встановлених судом злочинів – ОСОБА_4: незаконному заволодінні паспортом ОСОБА_9, та заволодінні чужим майном за допомогою цього паспорту шляхом обману та зловживання довірою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10, внаслідок чого спричинено потерпілій матеріальну шкоду у великих розмірах, ОСОБА_7: неналежному виконанні своїх службових обов’язків з оформлення документів на обмін квартири через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10, – не визнали, їх вина  в повному об’ємі  підтверджується всебічно повно і об’єктивно дослідженими, співставленими і перевіреними в судовому засіданні слідуючими доказами:  
							•   показами потерпілої ОСОБА_10, яка суду показала, що в 2004 році захворіла її мати ОСОБА_9 і їй дуже були потрібні гроші на лікування. ОСОБА_11, котра доводиться потерпілій хрещеною матір’ю, познайомила її з ОСОБА_4, котра пообіцяла допомогти продати квартиру, оскільки на той час вона (ОСОБА_10А.) була неповнолітньою. Замість обіцяної однокімнатної квартири вона отримала кімнату в малосімейці. Як її документи та документи ОСОБА_9 опинилися у ОСОБА_4, потерпіла не знає. На даний час квартиру, яку ОСОБА_4 обміняла незаконним шляхом, їй повернули, і претензій потерпіла до підсудніх не має;  
							•   показами свідка ОСОБА_11, яка суду показала, що померла ОСОБА_9 її подруга, а ОСОБА_16 - хрещениця. В серпні 2004 року вона приїхала до ОСОБА_16, яка повідомила, що ОСОБА_9 в лікарні. Під час хвороби ОСОБА_9 була у дуже важкому стані, не могла пересуватися самостійно. Вона (ОСОБА_11А.) доглядала за хворою. Також ОСОБА_16 розповіла, що у них великі борги по квартирі, і спитала, що їй робити. Вона познайомила її з ОСОБА_4, а що між ними відбувалося далі не знає, їй відомо лише, що  ОСОБА_4 допомагала ОСОБА_16 ховати матір і платила за похорон;  
							•   показами свідка ОСОБА_17, який підтримав свої покази, дані ним на досудовому слідстві, та суду показав, що до нього приходила ОСОБА_4 з білявою дівчиною на ім’я ОСОБА_16, він давав їм якісь поради, але ніяких нотаріальних дій не виконував;  
							•   показами свідка ОСОБА_18, яка суду показала, що вона працює лікарем-терапевтом в 4-й міській лікарні. В серпні 2004 року до неї прийшов ОСОБА_12, який на той час був головою ЛКК, приніс довідку на ім’я ОСОБА_9 «Про відсутність захворювань, які перешкоджають проживанню в комунальній квартирі» та сказав, що все вирішив і потрібен лише її підпис. Вона ОСОБА_9 не оглядала, оскільки все вирішує голова ЛКК, а лише підписала довідку на прохання ОСОБА_12 При цьому на довідці вже були підписи інших лікарів;  
							•   показами свідка ОСОБА_19, який підтримав свої покази, дані ним на досудовому слідстві, та суду показав, що він працює завідуючим нейрохірургічним відділенням  міської лікарні № 3. Дійсно ОСОБА_9 в серпні 2004 року перебувала на лікуванні в його відділенні, знаходячись в тяжкому стані. Самостійно вставати з ліжка та пересуватись вона не могла;  
							•   показами свідка ОСОБА_20, який суду показав про порядок проведення лікувально-контрольну комісію, котрий полягає в наступному. Дільничний лікар готує документи, а саме: довідку з психоненеврологічного диспансеру, наркологічного диспансеру, з протитуберкульозного диспансеру та з шкірно–венерологічного диспансеру та надає їх для видачі довідки ЛКК. Дільничний  лікар ставить діагноз, а голова ЛКК видає довідку. Перед тим, як видається довідка ЛКК в обов’язковому порядку необхідно оглянути людину, в даному випадку хвору ОСОБА_9 не оглядали, видали довідку на підставі наданих дільничним лікарем довідок з диспансеру. Конституцією України не заборонено громадянам звертатися до будь-якої поліклініки для надання довідки ЛКК. Для надання довідки ЛКК необхідна заява, в даному випадку заяви на видачу довідки ЛКК не було. На неповнолітню дитину необхідна також довідка ЛКК;  
							•   показами свідка ОСОБА_21, яка підтримала свої покази, дані нею на досудовому слідстві, згідно з якими остання з 06.08.2004 року по 07.08.2004 року перебувала на лікуванні в 6-й палаті нейрохірургічного відділення третьої міської лікарні. Разом з нею в палаті лежала ОСОБА_9, котра була в тяжкому стані, не могла вставати;  
							•   показами свідка ОСОБА_22, яка суду показала, що в 2004 році вона виконувала обов’язки начальника абонентського відділу в КГЖЕП «Центральне». На ділянці підприємства знаходилась квартира, належна ОСОБА_9 Коли її викликали в прокуратуру, показували заяву потерпілої на перепрописку, однак на цій заяві була відсутня її резолюція. Порядок видачі довідки про склад сім’ї такий: довідка видається за наявності документів на квартиру і паспорта власника, при цьому паспортист повинен перевірити особу, що звертається за довідкою; після того, як паспортист підпише довідку, її підписує начальник абонвідділу. Якщо відсутні будь-які питання, довідку можна отримати в день звернення;  
							•   показами свідка ОСОБА_23, яка суду показала, що в 2004 році вона працювала паспортистом в ГЖЕП «Центральне». В серпні 2004 року до неї прийшли дівчинка ОСОБА_10 та жінка, яка представилась її матір’ю. Дівчинка надала паспорт матері і своє свідоцтво про народження, і на їх прохання вона видала довідку про склад сім’ї на обмін квартири, при цьому нею не було порушено загального порядку видачі довідки, оскільки, перевіряючи особу матері дівчинки, вона звірила фото в паспорті з людиною, котра стояла перед нею і не помітила відмінностей;  
							•   показами свідка ОСОБА_24, яка суду показала, що в 2004 році вона працювала бухгалтером-касиром в квартирному управлінні. Проплату від ОСОБА_10 та ОСОБА_13 за видачу ордерів на обмін вона не приймала, оскільки на той час знаходилась в м.Києві, її заміняла ОСОБА_7;  
							•   показами свідка ОСОБА_25, який суду показав, що під час обміну квартири обов’язково мають бути присутні обмінщики та інспектор по обміну. В 2004 році він, підписуючи розпорядження на обмін квартири ОСОБА_9 та кімнати ОСОБА_13, від ОСОБА_7 дізнався, що всі особи присутні, він їй повірив та підписав розпорядження. Про те, що ОСОБА_9 відсутня йому не було відомо;  
							•   показами свідка ОСОБА_13, який суду показав, що в 2004 року йому належала  кімната № 14 в будинку готельного типу для малих сімей по вулиці Молодіжній, 9 в м.Кременчуці. ОСОБА_4 запропонувала йому продати цю кімнату, однак, оскільки кімнати в малосімейках продати неможна, вони вирішили здійснити обмін на двокімнатну квартиру АДРЕСА_4  з доплатою в розмірі 1350 доларів США. Обміном займалася ОСОБА_4, разом з якою він ходив до квартирного управління і ГЖЕД та власноручно писав заяви на обмін та перепрописку. ОСОБА_9 він ніколи не бачив, хто ставив замість неї підписи в документах, йому невідомо. Крім того, в жовтні 2004 року він за допомогою ОСОБА_26 оформив договір дарування на ім’я ОСОБА_15, після чого отримав від ОСОБА_26 1350 доларів США;  
							•   поясненнями в судовому засіданні залученого до участі в справі в якості спеціаліста ОСОБА_27, який роз’яснив, що він позаштатний спеціаліст міськздороввідділу  (МВЗ) по ЛТЕ. При видачі довідки про можливість проживання особи в комунальній квартира керуються такими документами, як наказ Мінохорони здоров’я № 342, 52, 322 та відповідно положенням про ЛКК. Відповідно до наказу  № 342 дана довідка видається за місцем проживання або за місцем роботи (в зв’язку з Бюджетним кодексом цехова служба в 2004 році скорочена і на сьогодні існує тільки в першій міськлікарні (завод Дормаш) і  Автозаводській поліклініці (Краз, Колісний завод). Довідка видається за проханням громадянина без письмової заяви. Згідно до наказу № 342 громадянину необхідно надати до ЛКК наступні документи: амбулаторну картку з висновком дільничного лікаря, довідку з ПНД, довідку з протитуберкульозного диспансеру при необхідності, якщо виникає підозра, довідка з кожвендиспансеру теж не обов’язкова, тому як при огляді громадянина лікарі ЛКК в разі виникнення підозри щодо певного захворювання направляють громадянина до необхідних лікарів. Згідно до чинного законодавства, довідка про можливість проживання особи в комунальній квартирі видається лише після огляду особи всіма членами ЛКК. У разі, якщо громадянин за станом здоров’я не може явитися на ЛКК, члени комісії проводять його огляд на дому;  
							•   допитаний на досудовому слідстві  свідок  ОСОБА_15 (т.1 а.с.53-55), показання якого перевірені в судовому засіданні, пояснив, що в жовтні 2004 року він купив квартиру за договором дарування у ОСОБА_13 Посередником між ними була ОСОБА_26 Гроші за квартиру в сумі 10 000 доларів США він передав ОСОБА_26 В зв’язку з тим, що у нього не вистачало грошей, він попросив оформити квартиру за договором дарування. До оформлення договору ОСОБА_13 він не знав;  
							•   довідкою експерта № 12 від 04.01.2005 року (т.1 а.с.82-83), згідно з якою підпис на корінці ордеру № 62 квартирного управління міськвиконкому від 19.08.2004 року та заяві на обмін житлової площі від 01.07.2004 року виконано не ОСОБА_9, а іншою особою. Відповісти на запитання чи виконані ці підписи ОСОБА_26 чи іншою особою не представляється можливим в зв’язку з тим, що досліджуваний підпис конструктивно простий та має малий об’єм графічної інформації;  
							•   корінцем обмінного ордеру № 63 від 19 серпня 2004 року на ім’я ОСОБА_13 (т.1 а.с.142);  
							•   корінцем обмінного ордеру № 62 від 19 серпня 2004 року на ім’я ОСОБА_9 (т.1 а.с.143);  
							•   заявою ОСОБА_9 на обмін жилої площі (т.1 а.с.144);  
							•   заявою ОСОБА_13  на обмін жилої площі (т.1 а.с.145, а.с.147);  
							•   довідкою (випискою з домової книги про склад сім’ї та прописку) на ім’я ОСОБА_9 (т.1 а.с.146);  
							•   довідкою № 957 від 19.08.2004 року «Про відсутність захворювань, які перешкоджають проживанню в комунальній квартирі» на ім’я ОСОБА_9 (т.1 а.с.149);  
							•   заявою ОСОБА_9 на ім’я директора КГЖЕП «Центральне» від 19.08.2004 року про виписку з квартири № 49 буд.1 квт.101 (т.1 а.с.160);  
							•   формою А на ім’я ОСОБА_9 (т.1 а.с.161), згідно з якою остання 20.08.2009 року знята з реєстрації в кв.49 буд.1 квт.101 та зареєстрована в кім.14 буд.9 по вул.Молодіжній в м.Кременчуці;  
							•   поквартальною карткою на кв.49 буд.1 квт.101 (т.1 а.с.162), згідно з якою ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виписані 20.08.2004 року;  
							•   обмінним ордером № 63 від 19.08.2004 року на ім’я ОСОБА_13 (т.1 а.с.163);  
							•   поквартирною карткою на кв.49 буд.1 квт.101 (т.1 а.с.164), згідно з якою ОСОБА_13 20.08.2004 року прописаний у вказаній квартирі;  
							•   довідкою з третьої міської лікарні № 532 від 29.04.2005 року (т.1 а.с.183), згідно з якою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_8, була госпіталізована до відділення реанімації 03.08.2004 року, переведена до нейрохірургічного відділення 13.08.2009 року, де померла 20.08.2004 року. Діагноз: Tumor Х (пухлина нез’ясованої локалізації з метастазами в головний мозок), набряк головного мозку. З часу надходження і до смерті хвора була в тяжкому стані, з порушенням свідомості по типу глибокої оглушеності (знаходилася в стані недієздатності), приміщення палати за час перебування в стаціонарі не залишала;  
							•   копією журналу реєстрації обмінних ордерів за 2004 рік (т.2 а.с.48);  
							•   списком громадян, які обмінюють жилу площу, - додатком № 1 до розпорядження КП «Квартирне управління» № 1260/19.08.2004 року (т.3 а.с.20);  
							•   свідоцтвом про смерть серія І-КЕ № 278965 від 25 серпня 2004 року (т.4 а.с.50), згідно з яким ОСОБА_9 померла 21 серпня 2004 року;  
							•   копією договору дарування квартири від 7 жовтня 2004 року (т.1 а.с.126), згідно з яким ОСОБА_13 подарував, а ОСОБА_15 прийняв в дар квартиру АДРЕСА_5;  
							•   протоколом очної ставки від 08.06.2007 року між ОСОБА_10 та ОСОБА_26 (т.4 а.с.57-60);  
							•   висновком експерта № 388 від 22.10.2008 року (т.7 а.с.36-41), згідно з яким підписи в заяві від 01.07.2004 року на обмін житла від імені ОСОБА_9 в графі «Подпись нанимателя», в корінці ордеру № 62 від 19.08.2004 року в графі «Ордер получил», в заяві від 19.08.2004 року на ім’я директора КГЖЕП «Центральне» виконані не ОСОБА_9, а іншою особою;  
							•   та іншими матеріалами справи в їх сукупності.  
							Суд зазначає, що наведені докази, які зібрані в справі у встановленому законом порядку, перевірені в судовому засіданні і повністю узгоджуються з показаннями потерпілої та свідків, не викликають  сумніву з точки зору їх допустимості та достовірності, а також спростовують суперечності між показами підсудних та потерпілої і свідків.  
							 
								Органом досудового слідства підсудній ОСОБА_7 пред’явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, а саме: в умисному, з корисливих мотивів та в інших особистих інтересах та в інтересах третіх осіб – ОСОБА_4, використанні службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, та у внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, іншому підробленні документів, а також складанні і видачі завідомо неправдивих документів, що спричинило тяжкі наслідки. Однак, така кваліфікація дій ОСОБА_7 свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла та спростовується зібраними по справі доказами, при цьому підсудня достатньо повно викривається у вчиненні злочину, передбаченому ч.2 ст.367 КК України.  
								Оцінюючи зібрані по справі докази та вирішуючи питання про кваліфікацію дій підсудної суд виходить з наступного:  
								Так, згідно з посадовою інструкцією інспектора по оформленню документів по приватизації, обміну та бронювання КП «Квартирне управління» ОСОБА_7, затвердженою начальником підприємства, інспектор перевіряє відповідність документів, пред'явлених для приватизації, обміну і бронювання жилих приміщень, вимогам Житлового Кодексу України та інших нормативно-правових актів.  
								Відповідно до Правил обміну жилих приміщень, затверджених ОСОБА_28 Міністрів УРСР від 31 січня 1986 р. № 31, наймач жилого приміщення в будинку державного і громадського житлового фонду вправі за письмовою згодою членів сім'ї, що проживають разом з ним, провести обмін займаного жилого приміщення з іншим наймачем у будинку зазначеного фонду або членом житлово-будівельного кооперативу. Громадяни, бажаючі провести обмін займаних жилих приміщень, подають виконавчому комітетові відповідної ОСОБА_28 народних депутатів (бюро по обміну жилими приміщеннями) заяви встановленого цими Правилами зразка. При одержанні ордерів подаються паспорти (або документи, що їх замінюють) членів сім'ї, включених у ордер.  
								Тобто, при зверненні ОСОБА_4 до КП «Квартирне управління» ОСОБА_7 зобов'язана була належним чином встановити особу останньої, виявивши при цьому на підставі поданного паспорту на ім'я ОСОБА_9, що ОСОБА_4 не є громадянином, котрий є наймачем жилого приміщення та виявив бажання провести його обмін, чого підсудня не зробила. Поряд з цим, в ході судового слідства не було встановлено того факту, що ОСОБА_7 діяла в інтересах ОСОБА_4, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, оскільки, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст.364 КК України, є використання службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби, однак, суд не вбачає умислу ОСОБА_7, направленного на вчинення дій щодо оформлення обміну квартири ОСОБА_9 з використанням свого службового становища, так як зібраними по справі доказами, в тому числі, показами самих підсудніх, не підтверджуються вступ ОСОБА_4 та ОСОБА_7 у попередню змову між собою, оскільки наявність зв'язків між ними як до здійснення операції з обміну квартири АДРЕСА_5, так і після, судом не встановлено. Відсутність умислу з суб'єктивної сторони виключає склад злочину, передбаченого ст.364 КК України. За викладених обставин ОСОБА_7 допустила службову недбалість, тобто неналежно виконала свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, не встановивши належним чином особу ОСОБА_4, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілої ОСОБА_10 та виявилося у незаконному відчуженні квартири останньої, тому дії ОСОБА_7 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.364 КК України на ч.2 ст.367 КК України. Посилання підсудної на те, що при оформленні документів на обмін до квартирного управління зверталася ОСОБА_9, яка підписувала заяву та корінці ордерів, судом сприймаються як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки даний факт спростовується зібраними по справі доказами.  
								Крім того, судом встановлено, що ОСОБА_7 при написанні заяви на обмін квартири від імені ОСОБА_9 невірно зазначила дату – замість 19 серпня 2004 року – 1 липня 2004 року. Твердження ОСОБА_7 про те, що родина ОСОБА_9 зверталася до управління за роз'ясненнями 1 червня 2004 року і заява від імені ОСОБА_9 на обмін була оформлена 1 липня 2004 року, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та спростовуються показами потерпілої, свідка ОСОБА_11 та іншими доказами, зібраними по справі. Мотиви датування заяви на обмін 1 липням 2004 року судовим слідством встановити не представилось можливим. Наряду з цим слід зазначити, що вказана заява не є офіційним документом і заповнюється інспекторами КП «Квартирне управління» за усною домовленістю на підприємстві, а факту внесення ОСОБА_7 недостовірних відомостей до офіційних документів та підроблення інших документів, а також складанні та видачі завідомо підроблених документів, судом не встановлено, тому за ч.2 ст.366 КК України ОСОБА_7 слід виправдати за відсутністю в її діях події та складу злочину.  
								 
									Кваліфікація дій підсудної ОСОБА_4 за ч.3 ст.357 КК України є вірною, оскільки остання незаконно заволоділа паспортом ОСОБА_9, за допомогою якого шляхом обману та зловживання довірою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_10 шляхом здійснення незаконного відчуження, а саме, обміну між ОСОБА_10 та ОСОБА_13 та подальшого дарування останнім ОСОБА_15 квартири АДРЕСА_4, вартість якої за даними МБТІ станом на 19 серпня 2004 року становить 17 998, 00 грн., незаконно заволоділа вказаними грошовими коштами. Зазначеними діями потерпілій ОСОБА_10 заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 17 998, 00 грн., що більш ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян і є великим розміром, отже кваліфікація дій підсудної ОСОБА_4 за ч.3 ст.190 КК України є також вірною, оскільки потерпілій спричинено матеріальну шкоду у великому розмірі. При цьому з кваліфікації дій підсудної ОСОБА_4 слід виключити кваліфікуючу ознаку «вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб з інспектором КП «Квартирне управління» ОСОБА_7К.», так як даний факт не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні.  
									До тверджень підсудної ОСОБА_4 про те, що після оформлення документів на квартиру ОСОБА_9 до неї додому увірвалися працівники Кременчуцького міського управління МВС в Полтавській області – ОСОБА_29 та ОСОБА_30, котрі повідомили, що вони хочуть квартиру ОСОБА_9 Після цього вони забрали її до КМУ на третій поверх, де вимагали гроші. Вона дала їм гроші, але вони прийшли через 2 тижні і сказали, що їм потрібна ще 1 тисяча доларів США, суд ставиться критично і розцінює їх як намагання уникнути відповідальності за вчинений злочин, оскільки постановою помічника прокурора м.Кременчука ОСОБА_31 від 23.12.2004 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників ВДСБЕЗ КМУ ОСОБА_29 та ОСОБА_30 відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину, при цьому помічником прокурора було також зроблено висновок про те, що ОСОБА_4 з метою уникнення відповідальності за вчиненні нею дії умисно вигадує обставини, яких в дійсності не було.  
									 
										Вирішуючи питання, пов’язане з визначенням міри та виду покарання підсудним, суд відповідно до вимог ст.65 КК України приймає до уваги  характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних злочинів, ступінь здійснення злочинного наміру, особи підсудних. Так, злочин, вчинений ОСОБА_7, законом віднесено до категорії злочинів середньої тяжкості.  
										ОСОБА_4 вчинено злочин невеликої тяжкості та тяжкий. При цьому, судом встановлено, що з моменту вчинення ОСОБА_4 злочину, відповідальність за який встановлено ч.3 ст.357 КК України, тобто злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі, сплинули строки давності притягнення останньої до кримінальної відповідальності, так як з дня вчинення злочину минуло більш ніж три роки, а тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вказаною статтею на підставі ст.49 КК України.  
										ОСОБА_7 та ОСОБА_4 за місцем проживання характеризуються позитивно, раніше не судимі, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, згідно з висновками ЛКК здорові, працездатні,  лікування  від  алкоголізму  та  наркоманії не  потребують, на обліках в наркологічному та психоневрологічному диспансерах не перебувають.  
										Під обставиною, що пом’якшує покарання підсудній ОСОБА_4, суд визнає знаходження на утриманні  підсудної  неповнолітньої дитини – сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4.  
										Обставиною, що пом’якшує покарання обом підсудним, суд вважає усунення завданої шкоди, а саме, повернення квартири АДРЕСА_4 потерпілій ОСОБА_10  
										Обставин, що обтяжують покарання обом підсудним, судом не виявлено.  
										 
											Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що встановлені обставини, які пом’якшують покарання, істотно знижують ступінь вчинених злочинів, тому суд вважає за можливе призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_4 покарання, не пов’язане з ізоляцією від суспільства, що буде необхідним й достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.  
											 
												На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд,-  
												 
													З А С У Д И В :  
													 
														 
															ОСОБА_7  за ч.2 ст.366 КК України виправдати.  
															ОСОБА_7  визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з оформленням та видачею документів з приватизації, обміну і бронювання жилих приміщень, строком 1 (один) рік.  
															На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.  
															 
																ОСОБА_4  звільнити від кримінальної відповідальності за ч.3 ст.357 КК України на підставі п.2 ч.1 ст.49 КК України в зв’язку із закінченням строків давності.  
																Провадження в кримінальній справі в частині звинувачення ОСОБА_4 в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.357 КК України, закрити у зв’язку із закінченням строків давності.  
																ОСОБА_4  визнати винною в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.190 КК України, та призначити покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.  
																На підставі ст.75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном 1 (один) рік.  
																 
																	Запобіжний захід  ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписка про невиїзд.  
																	Запобіжний захід  ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписка про невиїзд.  
																	 
																		На вирок  може бути подана апеляція до апеляційного суду Полтавської області на протязі 15 діб з моменту проголошення.  
																		 
																			Суддя:        І.І.Дядечко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...