Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/50/16 : Господарські справи (до 01.01.2019); Захисту права власності; витребування майна із чужого незаконного володіння.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2017. Зареєстровано: 30.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 03.05.2017.
Дата набрання законної сили: 26.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 квітня 2017 року № 907/50/16 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:
		 
		головуючого      Стратієнко Л.В.суддів                                                           Кондратової І.Д.                                                                      Нєсвєтової Н.М.за участі представників: позивача:  відповідача: 3-іх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору,  на стороні позивача: на стороні відповідача: прокуратури: не з'явився Негода Є.В.   Семак В.П. не з'явився  Клюге Л.М. розглянувши  у     відкритому              судовому засіданні  касаційну  скаргу заступника прокурора Львівської області на рішення  та постановуГосподарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року Львівського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 рокуу справі№ 907/50/16за позовомзаступника прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України до  3-я особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: 3-я особа, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатські зорі" регіональне відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області  товариство з обмеженою відповідальністю "Імперіал"про витребування майна з незаконного володіння  ВСТАНОВИВ:
		05.02.2016 року прокурор звернувся в суд з позовом про витребування з незаконного володіння ТОВ "Карпатські зорі" на користь  держави в особі  Міністерства аграрної політики та продовольства України цілісний майновий комплекс державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" вартістю 19 387 781 грн., що знаходиться в м.Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21.
		Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.11.2016 року (головуючий - Івашкович І.В., судді - Йосипчук О.С., Пригара Л.І.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 07.02.2017 року (головуючий - Давид Л.Л., судді - Гриців В.М., Малех І.Б.), в задоволенні позову відмовлено.
		В касаційній скарзі заступник прокурора Львівської області, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права,  просить скасувати постановлені у справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
		Позивачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справу на іншу дату у зв'язку з завантаженістю працівників міністерства, яке судом залишено без задоволення. 
		Заслухавши пояснення представників відповідача, 3-ї особи на стороні позивача, прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		Господарськими судами встановлено, що відповідно до Положення про Комітет харчової промисловості України, яке було затверджено указом Президента України від 05.02.1998 за № 87/98, Комітет харчової промисловості України (далі - Укрхарчопром) є центральним органом виконавчої влади, який підпорядковується Міністерству агропромислового комплексу України та безпосередньо забезпечує реалізацію державної політики у сфері харчової і переробної промисловості, здійснення заходів щодо гарантування продовольчої безпеки держави. Укрхарчопром є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
		На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2000 № 489 було утворено в складі Міністерства аграрної політики на базі Комітету харчової промисловості, що ліквідується, Державний департамент продовольства як урядовий орган державного управління. Державний департамент продовольства є правонаступником Комітету харчової промисловості.
		Згідно з Указом Президент України від 07.06.2000 № 772/2000 правонаступником Міністерства агропромислового комплексу України визначено Міністерство аграрної політики України. Цим указом було визнано таким, що втратив чинність указ Президента України від 05.02.1998  № 87 "Про Положення про Комітет харчової промисловості України".
		Згідно наявної в матеріалах справи копії Статуту державного підприємства "Свалявський заводи продтоварів", Свалявський завод продтоварів - підприємство засноване на державній власності. Майно підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві повного господарського відання. Підприємство підпорядковане Державному комітету України по харчовій промисловості, який є органом управління майном підприємства(т.1, а.с. 27-30).
		Відповідно до  змін та доповнень до Статуту, зареєстрованих розпорядженням голови Свалявського райдержадміністрації від 30.04.1999 № 130, Свалявський завод продтоварів, надалі - підприємство, засноване на державній власності і підпорядковане Державному концерну спиртової  лікеро-горілчаної промисловості, Комітету харчової промисловості України, який є органом управління майном. У тексті слово "Держхарчопром" замінено словами "Укрхарчопром" (т.1., а.с. 39-40).
		15.05.2003 між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та ТОВ „Імперіал" укладено договір оренди № 35 цілісного майнового комплексу державного підприємства „Свалявський завод продтоварів", відповідно до якого орендодавець передав, а орендар  прийняв  у  довгострокову  оренду  строком  на п'ять років цілісний майновий комплекс державного підприємства „Свалявський завод продтоварів", м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21 (т.1., а.с. 44).
		Відповідно до акту приймання -передачі від 15.05.2003 РВ ФДМУ по Закарпатській області передано ТОВ "Імперіал" в оренду майно, що є предметом вказаного договору оренди (т.1., а.с.49).
		Договір оренди №35 від 15.05.2003 був укладений за погодженням з Державним департаментом продовольства Міністерства аграрної політики України, що підтверджується листом №010-16/121 від 11.02.2003 департаменту, адресованим РВ ФДМУ по Закарпатській області (т.1., а.с. 43).
		Указом Президента України  від 23.04.2011,  № 500/2011 "Про Міністерство аграрної політики та продовольства України" встановлено, що Міністерство аграрної політики та продовольства України є правонаступником Міністерства аграрної політики України, та є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 79 п. 4 Положення Міністерство аграрної політики та продовольства України виконує у межах повноважень інші функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
		За таких обставин господарські суди прийшли до правильного висновку про те,  Міністерство аграрної політики та продовольства України, як правонаступник Міністерства аграрної політики України (орган управління майном ДП "Свалявський завод продтоварів"), у спорі про захист права державної власності на ЦМК ДП "Свалявський заводи продтоварів"  є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, який набуває статусу позивача у даній справі.
		02.07.2003 Міністерство аграрної політики України, керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року № 8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", Законом України „Про оренду державного та комунального майна" та на підставі договору оренди від 15.05.2003 № 35 між  РВ ФДМУ по Закарпатській області та ТОВ „Імперіал", акта приймання - передачі орендованого майна від 15.05.2003 року, видало наказ № 213, відповідно до якого припинено діяльність ДП „Свалявський завод продтоварів" (Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21) шляхом його реорганізації через приєднання до ТОВ „Імперіал". Визнано ТОВ „Імперіал" правонаступником прав та обов'язків державного підприємства „Свалявський завод продтоварів". Відповідно до п.п. 3, 4 цього наказу зобов'язано директора ДП „Свалявський завод продтоварів" подати на збереження в архів міністерства копію зазначеного договору оренди, передавальний баланс, акт приймання-передачі майна від ДП " Свалявський завод продтоварів" на баланс ТОВ "Імперіал", копії рішень органу державної реєстрації про виключення державного підприємства „Свалявський завод продтоварів" із реєстру суб'єктів підприємницької діяльності та державного органу статистики про виключення з ЄДРПОУ, а також зобов'язано відповідні Департаменти внести відповідні зміни до Переліку державних підприємств і організацій, що входять до сфери управління Мінагрополітики України (т.1, а.с. 63-64). 
		Комунальне унітарне підприємство "Свалявське районне бюро технічної інвентаризації„ листом від 21.04.2008 повідомило про те, що державний цілісний комплекс заводу „Продтовари" (м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21) зареєстрований за ТОВ „Імперіал" 23.11.2003 приватним підприємством „М.І.С." на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 213 від 02.07.2003; Установчого договору про створення та діяльність ТОВ „Імперіал" від 28.10.2002 зі змінами та доповненнями від 17.02.2003; від 14.07.2003 (протокол № 1 зборів учасників від 28.10.2002 року); Статуту ТОВ „Імперіал", зареєстрованого розпорядженням Мукачівського міського голови № 829 від 05.12.2002 зі змінами та доповненнями від 17.02.2003 року; від 14.06.2003; від 17.07.2003  (а.с.65, т.1). 
		Постановою Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.05.2012 у справі № 710/525/12 (провадження №1/710/914/12)  встановлено, що реєстратором ПП "М.І.С." Свалявського бюро технічної інвентаризації, оцінки і продажу ОСОБА_6 при прийнятті 23.11.2003 рішення про реєстрацію у Реєстрі прав власності на спірне нерухоме майно за ТОВ "Імперіал" права власності на цілісний майновий комплекс ДП "Свалявський завод продтоварів" і внесенні відповідних відомостей до Реєстру прав власності на нерухоме майно, вчинено злочин, передбачений ч.2 ст.367 КК України. Вказаною постановою ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, кримінальну справу закрито на підставі ст.111 КПК України (а.с. 66-72, т.1).
		Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі №30/183 за позовом ТОВ "Карпатські Зорі" до ТОВ "Імперіал" про стягнення 938 635,22 грн. затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, за умовами якої в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Імперіал" (код ЄДРПОУ 32221271) передає, а ТОВ "Карпатські Зорі" (код ЄДРПОУ 33202333) приймає у власність об'єкт нерухомості - цілісний майновий комплекс "Свалявський завод продтоварів", що знаходиться за адресою Закарпатська область, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21. Про передачу зазначених об'єктів сторони підписують акт приймання-передачі. Зазначений об'єкт нерухомості належить ТОВ "Імперіал" на підставі наказу Міністерства аграрної політики України № 213 від 02.07.2003; установчого договору про створення та діяльність TOB "Імперіал" від 28.10.2002 зі змінами та доповненнями від 17.02.2003 та від 14.07.2003 (протокол №1 зборів учасників від 28.10.2002); статуту TOB "Імперіал", зареєстрованого розпорядженням Мукачівського міського голови № 829 від 05.12.2002. зі змінами та доповненнями від 17.02.2003, від 14.06.2003 та від 14.07.2003 (а.с.125-126, т.1).
		За результатами розгляду апеляційної скарги РВ ФДМ України по Закарпатській області ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2011., залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.09.2011, припинено апеляційне провадження за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі №30/183 на підставі п.11 ч.1 ст. 80 ГПК України (а.с.129-137, т.1).
		За результатами перегляду вищезгаданої ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 30/183 за нововиявленими обставинами (за заявою РВ ФДМ України по Закарпатській області) ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.04.2013, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013, ухвалу Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 по справі № 30/183 залишено без змін (а.с.105-116,т.2).
		На підставі ухвали Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 по справі № 30/183 про затвердження мирової угоди здійснено реєстрацію права власності ТОВ "Карпатські Зорі" (код 33202333) на цілісний майновий комплекс, розташований за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, м. Свалява, вул. Старолюбовнянська, 21, про що до Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено запис від 21.06.2012, реєстраційний номер майна 3572107, що підтверджується доданою до матеріалів справи копією інформаційної довідки 352178723 від 27.01.2016 ( а.с.75, т.1).
		Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ч. 2 ст. 35 ГПК України передбачено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
		Виходячи із змісту норм ст. ст. 78, п.7 ч.1 ст.80 ГПК України, затвердження господарським судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватися як два самостійних акти. Відповідно, господарський  суд в момент затвердження мирової угоди сторін  перевіряє законність усіх дій сторін, які за досягнутою між ними домовленістю спрямовані на врегулювання спору.
		Мирова угоди набирає чинності лише з моменту затвердження ухвалою господарського суду, якою одночасно припиняється провадження у справі.
		Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі може бути оскаржена в порядку норм ГПК України.
		А тому відповідач - ТОВ "Карпатські Зорі", який набув у власність спірний об'єкт нерухомого майна на підставі мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду, що набрала законної сили, вважається добросовісним набувачем цього майна, оскільки за вказаних обставин він не знав і не міг знати про придбання майна від особи, яка не мала права його відчужувати. 
		В зв'язку з цим доводи прокурора, щодо недобросовісності набуття відповідачем спірного майна є безпідставними, наявність підстав вважати набувача недобросовісним виключає підстави для звернення до нього з вимогою про витребування від нього майна як від добросовісного набувача, на підставі ст. 388 ЦК України, і навпаки.  
		На момент розгляду справи № 907/50/16 в суді першої та апеляційної інстанціях ухвала Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 у справі № 30/183 є чинною та обов'язковою до виконання відповідно до ст. 45 ГПК України, як і не скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на спірний об'єкт в установленому порядку, а відтак діє презумпція добросовісності набуття відповідачем права власності, яка в судовому порядку не оспорювалась. 
		Відповідно до ч. 2 ст. 45 ГПК України невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
		Ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди, яка набрала законної сили, та є обов'язковим до виконання судовим актом,  зберігає свою чинність як законодавчо визначена підстава для набуття та здійснення державної реєстрації права власності, а тому відповідачем - ТОВ "Карпатські Зорі"  правомірно набуто у власність спірний цілісний майновий комплекс на підставі мирової угоди. 
		При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що звертаючись з віндикаційним позовом до суду та витребовуючи майно від добросовісного набувача власник не довів належними та допустимими доказами в порядку ст. 33 ГПК України факту незаконності володіння відповідачем спірним майном позивача. Тобто, прокурор та позивач не підтвердили незаконності переходу права власності від третьої особи до відповідача, а тому позивач не має право витребувати його від набувача, який володіє ним на підставі мирової угоди, яка затверджена судом та породжує легітимні  юридичні наслідки у вигляді визнання за ТОВ "Імперіал" права власності на спірне нерухоме майно.
		Проте, погодитися з такими висновками суду неможливо з таких підстав.
		Як вбачається з позовної заяви, прокурор обгрунтовував свій позов, як ст. 387 ЦК України, так і ст. 388 ЦК України.
		Отже, за таких обставин суд мав або уточнити позовні вимоги або ж перевірити як наявність підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, передбачених ст. 387 ЦК України, так і наявність підстав для такого витребування відповідно до вимог ст. 388 ЦК України. 
		Висновок апеляційного господарського суду про те, що відсутність підстав вважати відповідача недобросовісним набувачем виключає і витребування у нього майна на підставі ст. 388 ЦК України є помилковим.
		Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це  права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.
		Згідно з частиною 1 статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати(добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 
		1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
		2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
		3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Якщо відчуження майна мало місце два і більше разів, це майно може бути витребувано від останнього набувача шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України.
		В жодному з судових рішень, на які послалися суди як на преюдиційні, не розглядалося питання правомірності набуття ТОВ "Імперіал" права власності на спірне майно, не визначалося на якій з підстав, не заборонених законом, у нього виникло право власності, адже, у справі за № 2/66 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області було припинено провадження в частині визнання недійсною державної реєстрації права власності на цілісний майновий комплекс державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" у зв'язку з її непідвідомчістю господарським судам. Правомірність цієї реєстрації не була предметом судового розгляду.
		Також, затверджуючи мирову  угоду  у справі за № 30/183, суд виходив з того, що ТОВ "Імперіал" є власником спірного майна, оскільки воно за ним зареєстровано.
		Разом з тим, господарськими судами в порушення вимог ст. 43 ГПК України не була дана належна правова оцінка фактам, встановленим у постанові Свалявського районного суду Закарпатської області від 10.05.2012 у справі № 710/525/12 (провадження №1/710/914/12)  про обвинувачення реєстратора ОСОБА_6, яка була звільнена від кримінальної відповідальності за незаконну реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Імперіал" за нереабілітуючою підставою у зв'язку з закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
		Не грунтуються на нормах закону висновки апеляційного господарського суду про те, що затверджена судом мирова угода породжує легітимні  юридичні наслідки у вигляді визнання за ТОВ "Імперіал" права власності на спірне нерухоме майно, оскільки вказана мирова угода, затверджена ухвалою суду є лише підставою для набуття права власності на спірне майно за відповідачем, але ніяк не впливає на правомірність його виникнення у ТОВ "Імперіал".
		Не можна ототожнювати правомірність набуття права власності з його державною реєстрацією.
		Отже, для правильного вирішення спору суду слід було, насамперед,  з'ясувати чи набуло ТОВ "Імперіал" право власності на спірне майно на час укладення та затвердження мирової угоди з ТОВ "Карпатські зорі", адже ніхто не може передати іншій особі більше прав, ніж належить йому самому.
		Посилання як на підставу набуття права власності на цілісний майновий комплекс державного підприємства "Свалявський завод продтоварів", на наказ Міністерства аграрної політики України від 02.07.2003 р. за № 213 є безпідставним, оскільки з нього вбачається, що вказане майно передавалося ТОВ "Імперіал" виключно на баланс, а перебування майна на балансі підприємства не свідчить про наявність права власності на таке майно.
		Відповідно до п.2.2 договору оренди спірного майна від 15.05.20003 року, укладеного між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Закарпатській області та ТОВ "Імперіал" передача підприємства в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником підприємства до цього часу залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
		Докази про набуття ТОВ "Імперіал" права власності на спірне майно з якихось інших підстав у матеріалах справи відсутні.
		Також безпідставним є посилання апеляційного суду на рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 у справі "Stretch проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії", в якому, зокрема, вказано, що визнання недійсним договору,  згідно якого покупець отримав майно від держави та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон є неприпустимим; самі по собі допущені органами влади порушення при передачі майна у власність особи не можуть бути безумовною підставою для повернення цього майна державі, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого набувача майна та, виходячи з якого, суд зробив висновок про те,  що оскільки у цій справі, ухвала суду про затвердження мирової угоди, на підставі якої відповідач набув право власності на спірне майно,  набрала законної сили, то спірне майно не вибуло з володіння власника поза його волею, а відтак у нього відсутнє право витребувати його від добросовісного набувача за правилами ст. 388 ЦК України.
		В цій справі позов заявлений з тих підстав,  що власником майна є держава, а мирова угода укладалася між ТОВ "Імперіал" та ТОВ "Карпатські зорі", а тому немає підстав вважати, що факт укладення мирової угоди іншими особами свідчить про наявність волі саме держави на вибуття з її володіння спірного майна. 
		Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення не можна визнати законними і обгрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.
		При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене та більш ретельно з'ясувати права і обов'язки сторін у спірних відносинах, зокрема, з'ясувати правові підстави, на яких цілісний майновий комплекс  державного підприємства "Свалявський завод продтоварів" вибув з державної власності та перейшов у власність ТОВ "Імперіал", чи набуло останнє в установленому законом порядку право власності на спірне майно, та, відповідно, чи могло відчужити це право відповідачу. З урахуванням судових рішень, що стосуються спірного майна, з дотриманням вимог статті 35 ГПК України, визначити які ж встановлені саме факти, а не оціночні судження, мають преюдиційне значення для цієї справи, і в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
		 
		    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
		ПОСТАНОВИВ:
		касаційну скаргу заступника прокурора Львівської області задовольнити.
		Рішення Господарського суду Закарпатської області від 14 листопада 2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 07 лютого 2017 року у справі за № 907/50/16 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
		Головуючий, суддя           Л. СтратієнкоСуддя           І. КондратоваСуддя          Н. Нєсвєтова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...