Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/13937/16-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2017. Зареєстровано: 30.04.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2017.
Дата набрання законної сили: 28.04.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 квітня 2017 р. Справа № 640/13937/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Сіренко О.І.
		Суддів: Любчич Л.В. ,  Спаскіна О.А. 
		за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
		представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
		представників відповідача ОСОБА_4, ОСОБА_5
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці ДФС на постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2017р. по справі № 640/13937/16-а
		за позовом           ОСОБА_6     
		до          Харківської митниці ДФС                   
		про скасування постанови про порушення митних правил,
		ВСТАНОВИЛА:
		12 вересня 2016 року позивач ОСОБА_6 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову Харківської митниці ДФС від 30.08.2016 р. у справі про порушення митних правил №150/80700/16, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України, а також просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ст. 485 МК України у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
		11 січня 2017 року постановою Київського районного суду м. Харкова задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_6.
		Скасовано постанову Харківської митниці ДФС від 30.08.2016 р. у справі про порушення митних правил №150/80700/16, якою ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України.
		В іншій частині в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.
		Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб. Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам. 
		Так, судом першої інстанції не взято до уваги інформацію, що була викладена гр. ОСОБА_6 в поясненнях на ім'я начальника Дзержинського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області, ст. лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 10.11.2015, що свідчать про намір позивача продати автомобіль та підтверджують факт передачі автотранспортного засобу в платне користування третій особі («дав оголошення щодо продажу автомобіля, після чого йому зателефонував чоловік на ім'я Андрій, з яким домовились про передачу автомобіля на місяць в оренду та від якого він отримав кошти за оренду та в якості залога в розмірі 1000 дол. США»).
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що 15.04.2015 р. громадянин України, резидент Німеччини ОСОБА_6 ввіз на митну територію України з метою особистого користування в режимі «тимчасове ввезення до 1 року» автомобіль ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041.
		11.03.2016 р. ОСОБА_6 подав заяву до митниці про неможливість завершення режиму «тимчасове ввезення до 1 року» у зв'язку з незаконним заволодінням його автомобілем ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041 іншою особою.
		14.03.2016 р. головний державний інспектор відділу протидії митним правопорушенням Управління боротьби з митними правопорушеннями Харківської митниці ДФС ОСОБА_8 склав протокол про порушення митних правил №150/80700/16 відносно ОСОБА_6 за ст. 485 МК України, вказавши в протоколі, що в порушення вимог ч.4 ст.380 МК України ОСОБА_6 передав автомобіль ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041 на митній території України іншій особі. Використання транспортного засобу іншою собою, ніж тою, якою транспортний засіб ввезено на митну територію України, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, тому на думку, особи, що склала протокол, в діях ОСОБА_1 вбачається порушення митних правил, передбачене ст.485 МК України (а.с. 43-46).
		30.08.2016 р. заступником начальника Харківської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями ОСОБА_9 за результатами розгляду матеріалів справи про порушення митних правил винесено постанову, якою позивача ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Згідно постанови ОСОБА_6 вчинив протиправні дії спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а саме використав транспортний засіб, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги (а.с.41-42).
		Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що при розгляді справи та винесені постанови від 30.08.2016 р. митним органом не було додержано принципів всебічності, повноти та об'єктивності з'ясування обставин справи.
		Так, не були враховані відомості, повідомлені ОСОБА_6 в його заяві від 11.03.2016 р. Харківській митниці ДФС про неможливість завершення режиму «тимчасове ввезення до 1 року» у зв'язку з незаконним заволодінням його автомобілем ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041 іншою особою. Не прийнято до уваги факт звернення ОСОБА_6 10.11.2015 р. із заявою про заволодіння шахрайським шляхом його автомобілем ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041 до Дзержинського відділу ГУНП в Харківській області. Не встановлено та не опитано особу ОСОБА_10, який згідно пояснень ОСОБА_6 незаконно заволодів його автомобілем та всупереч волі ОСОБА_6 розпорядився ним.
		Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
		Частиною 1 статті 458 МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
		Склад порушення включає в себе ознаки, що характеризують зовнішній акт поведінки особи, його спрямованість і наслідки, і ознаки, що характеризують самого правопорушника і його психічне ставлення до вчиненого.
		Ознаки складу порушення митних правил характеризують: об'єкт порушення митних правил; об'єктивну сторону порушення митних правил; суб'єкт порушення митних правил; суб'єктивну сторону порушення митних правил.
		Усі зазначені елементи складу порушення митних правил нерозривно поєднані між собою. Наявність цих елементів обов'язкова для кваліфікації конкретного діяння як порушення митних правил.
		Об'єктом порушень митних правил є суспільні відносини, які охороняються законом і яким у результаті посягання завдається чи може бути завдано шкоду, а також те, на що спрямовано посягання.
		Відповідно до ст. 485 МК України, заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.
		Зі змісту вказаної статті Кодексу вбачається, що склад такого порушення обумовлює наявність в діях декларанта особливої мети - ухилення від сплати податків та зборів, або зменшення їх розміру.
		Відповідно до ч.1 ст.495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: 1) протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; 2) поясненнями свідків; 3) поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; 4) висновком експерта; 5) іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України.
		Перевіряючи правомірність висновків відповідача щодо порушення позивачем митних правил, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, колегія суддів дійшла висновку про наступне.
		Згідно з статтею 71 Митного кодексу України поміщення товарів у митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.
		Декларант має право обрати митний режим, у який він бажає помістити товари, з дотриманням умов такого режиму та у порядку, що визначені цим Кодексом.
		Враховуючи вищезазначене, позивач є відповідальною особою за дотриманя митного режиму тимчасового ввезення.
		Статтею 103 Митного кодексу України визначено, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання. 
		Особливості тимчасового ввезення громадянами транспортних засобів особистого користування на митну територію України врегульовані статтею 380 МК України.
		У розумінні підпункту в) пункту 50 частини 1 статті 4 МК України, позивач є резидентом.
		Згідно ч.4 ст.380 МК України, тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їх особистих потреб.
		Транспортні засоби особистого користування, що класифікуються за товарною позицією 8903 згідно з УКТ ЗЕД, можуть використовуватися громадянами, які ввезли їх в Україну, а також громадянами-резидентами та громадянами-нерезидентами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення, за умови використання транспортного засобу від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.
		Такі транспортні засоби не можуть використовуватися для цілей підприємницької діяльності в Україні, бути розкомплектовані чи передані у володіння, користування або розпорядження іншим особам.
		Умови передачі права на тимчасове ввезення визначені частиною 1 статті 109 МК України, у відповідності до якої, за заявою особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення, орган доходів і зборів надає дозвіл на передачу права використання режиму тимчасового ввезення щодо товарів будь-якій іншій особі за умови, що така інша особа: 1) відповідає вимогам, встановленим цим Кодексом; та 2) приймає на себе зобов'язання особи, відповідальної за дотримання митного режиму тимчасового ввезення.
		Вичерпний перелік підстав, за яких митні платежі не сплачуються, визначений ст. 292 МК України, згідно якої, митні платежі не сплачуються у разі, якщо відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України, інших законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України: 1) товари не є об'єктом оподаткування митними платежами; 2) щодо товарів надано звільнення або повне умовне звільнення від сплати митних платежів - у період дії такого звільнення і при дотриманні умов, у зв'язку з якими його надано; 3) при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень цього Кодексу не передбачає сплату митних платежів, - на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму; 4) коли загальна фактурна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі митної території України громадянами, не перевищує обсягів, які не є об'єктом оподаткування митними платежами відповідно до розділу XII цього Кодексу.
		Виходячи із системного аналізу вказаних положень Закону, у разі передачі права на тимчасове ввезення транспортного засобу особистого користування від громадянина-резидента до громадянина України, останнім повинні бути сплачені всі митні платежі, які підлягають сплаті при імпорті таких транспортних засобів.
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що використання транспортного засобу особистого користування іншою особою (без відповідного митного оформлення при передачі права на тимчасове ввезення), окрім особи якою такий транспортний засіб ввезено, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
		При цьому суб'єктом, який притягується до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення, може бути не лише володілець товару (транспортного засобу), а й особа яка використовує цей товар (транспортний засіб).
		Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 в свох поясненнях зазначив, що у вересні 2015 року він дав оголошення щодо продажу автомобіля ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041, після чого йому зателефонував чоловік на ім'я Андрій, з яким позивач, зустрівшись 27.09.2015р., домовився про передачу автомобіля на місяць в оренду та від якого він отримав кошти за оренду в розмірі 100 доларів США та в якості застави в розмірі 900 доларів США. Крім того, Андрій написав розписку в тому, що зобов'язується повернути авто на протязі місяця. Однак, по закінченню домовленого строку, автомобіль позивачу повернуто не було, а в подальшому автомобіль було знайдено на ринку "Автоград" "на розборці" (а.с. 50-51). 
		Згідно до положень ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Податкового Кодексу України пдаткова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. 
		Пункт 30.2 ст.30 Податкового Кодексу України передбачає, що підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. 
		Таким чином, використання транспортного засобу іншою особою, ніж тою, якою транспортний засіб ввезено на митну територію України, являє собою використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з якими було надано такі пільги.
		Виходячи з вищевикладеного, враховуючи, що позивачем ОСОБА_6 використано транспортний засіб ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041, стосовно якого надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв'язку з яким було надано такі пільги, а саме: позивачем було передано в оренду іншій особі транспортний засіб ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041, колегія суддів дійшла висновку про наявність в діях позивача ОСОБА_6 складу адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 МК України та як наслідок, правомірності накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу на підставі оскаржуваної постанови.
		За приписами ч.6 ст.380 Митного кодексу України у разі втрати чи повного зіпсування тимчасово ввезених транспортних засобів особистого користування внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили перебіг строку тимчасового ввезення зупиняється за умови надання органам доходів і зборів власниками таких транспортних засобів достатніх доказів їх втрати чи зіпсування. Дозволяється поміщення таких транспортних засобів у митний режим відмови на користь держави чи знищення або руйнування.
		Так, 10.11.2015 р. ОСОБА_6 звернувся із заявою про вчинення кримінального правопорушення до Дзержинського відділу ГУНП в Харківській області. В заяві ОСОБА_6 вказав про заволодіння шахрайським шляхом його автомобілем ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041, повідомивши ім'я, прізвище та телефон особи, яка протиправно привласнила автомобіль, вказавши в поясненнях, що в поліцію звернувся з метою повернення автомобіля до Німеччини, де автомобіль зареєстрований (а.с. 47).
		Як вбачається з висновку за результатами перевірки звернення гр. ОСОБА_6, затвердженому Начальником Дзержинського ВП ГУ Національної поліції в Харківській області, від 18.11.2015 р., в ході проведеної перевірки по заяві ОСОБА_6 про заволодіння шахрайським шляхом його автомобілем ВМW 525 реєстр. знак DE MFQ7041 був здійснений комплекс заходів, спрямованих на встановлення свідків та осіб, причетних до подій, які не дали позитивних результатів, тому перевірку було припинено, а матеріали перевірки списані до справи (а.с. 11).
		На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови про порушення митних правил.
		Посилання позивача в позові на порушення процедури ухвалення постанови, колегія суддів важає безпідставними, оскільки позивачу вручено протокол про порушення митних правил № 150/80700/16 від 14.03.2016р. Про розгляд матеріалів повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомленням (а.с. 129). Представник позивача - ОСОБА_11 також був повідомлений про розгляд матеріалів 30.08.2016р., що підтверджується доповідною запискою заступника начальника ВПС ПМП УБМП Харківської митниці ДФС ОСОБА_12 та заявою представника позивача ОСОБА_11 від 31.08.2016 року (а.с. 137-139).
		Крім того, позивачем та його представниками як до суду першої інстанції так і до суду апеляційної інстанції не надано додаткових доказів, які могли бути розглянуті відповідачем при розгляді оскаржуваної постанови.
		Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із вимогами ч.1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Колегія суддів зазначає, що позивачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правомірність власних дій, які є предметом оскарження позивачем.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов неправомірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог.
		Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Згідно п.4 ч.1 ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
		З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що постанова Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2017р.по справі №640/13937/16-а не відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відповідно до вимог ст. 202, ч.2 ст.205 КАС України підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196,   п. 3 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
		П О С Т А Н О В И Л А:
		Апеляційну скаргу Харківської митниці ДФС задовольнити.
		Постанову Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2017р. по справі № 640/13937/16-а скасувати.
		Ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_6 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_13Судді   ОСОБА_14    ОСОБА_15  Повний текст постанови виготовлений  28.04.2017  р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...