Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 233/360/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Розбій.
Надіслано для оприлюднення: 03.05.2017. Зареєстровано: 03.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 04.05.2017.

Результат оскарження 29.11.2017 Апеляційний суд Донецької області: скасовано ухвалу (постанову) повністю з поверненням справи на новий судовий розгляд у суд першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Код суду 233 Справа № 233/360/16-к 
		 
		                        Вирок 
		              Іменем України
		 28 квітня 2017 року                    м.Костянтинівка
		Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі :
		головуючої судді                 ОСОБА_1 , 
		суддів                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю 
		 секретарів                 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		ОСОБА_6 ,
		 прокурорів             ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		 ОСОБА_9 , 
		 захисників             ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , 
		 ОСОБА_12 ,    
		 потерпілого             ОСОБА_13 ,
		 представника потерпілого ОСОБА_14 , 
		   обвинувачених ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,     
		 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42014160690000043 за обвинуваченням 
		 ОСОБА_16 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Йосипівка Ульянівського району Кіровоградської області, громадянина України, має вищу освіту, одружений, зі слів має неповнолітню дитину 2001 року народження, є військовослужбовцем  начальником відділення офіцерів запасу Ульянівського РВК, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого 
		у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.187, ч.3 ст.189, ч.1 ст.410, ч.1 ст. 263 КК України,-
		  ОСОБА_15 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Костянтинівка Донецької області, громадянина України, який одружений, має середню освіту, обіймає посаду заступника голови КГО Центр громадського контролю та захисту, мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст.89 КК України не судимого 
		у скоєнні злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.189, ст.198 КК України,- 
		ВСТАНОВИВ:
		19 березня 2014 року капітан ОСОБА_16 на підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» був зарахований до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 та призначений на посаду начальника відділення офіцерів запасу і кадрів.
		13 серпня 2014 року на підставі наказу військового комісара Кіровоградського ОВК № 20 ОСОБА_16 , якому 16 травня 2014 року було присвоєне чергове звання майор, був відряджений до штабу військової частини  польова пошта НОМЕР_1 , що дислокувалась у АДРЕСА_3 . На підставі наказів № 29 від 13 вересня 2014 року та № 37 від 12 жовтня 2014 року майору ОСОБА_16 продовжено термін вказаного відрядження до 12листопада 2014 року.
		В кінці серпня - на початку вересня 2014 року на підставі усного наказу командира військової частини  польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_16 було призначено тимчасово виконуючим обов*язки командира НОМЕР_2 блокпосту, який дислокувався у АДРЕСА_4 .
		ОСОБА_15 в один із днів серпня 2014 року, будучи жителем м.Костянтинівки Донецької області добровільно, не будучи військовослужбовцем, прибув до місця розташування НОМЕР_2 блокпосту військової частини  польова пошта НОМЕР_1 в АДРЕСА_4 , де в бойовій обстановці з усного дозволу командування блокпосту спільно із військовослужбовцями вказаної військової частини здійснював заходи по охороні та облаштуванню блокпосту, а також надавав різного роду інформацію про місцеве населення.
		Одного дня приблизно на початку вересня 2014 року, точної дати та часу не встановлено, майор ОСОБА_16 вступив з військовослужбовцями військової частини  польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , засудженими за вчинення даних злочинів і вироки відносно яких набрали законної сили та ОСОБА_15 , який не є військовослужбовцем у злочинну змову, спрямовану на незаконне позбавлення волі мешканця м. Костянтинівка Донецької області ОСОБА_13 , з метою залякування останнього та отримання від нього інформації про можливе знайомство з представниками незаконних військових формувань. 
		З метою реалізації злочинного наміру ОСОБА_16 разом з ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , засудженими за скоєння злочинів і вироки відносно яких набрали законної сили та ОСОБА_15 розробили план дій щодо незаконного позбавлення волі ОСОБА_13 , розподіливши між собою ролі.
		Згідно розробленого плану ОСОБА_16 , як тимчасово виконуючий обов*язки начальника третього блок-посту, командир по відношенню до ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , засуджених за скоєння злочинів, вироки відносно яких набрали законної сили, мав забезпечити можливість безперешкодного залишення ними блок-посту з ввіреною їм зброєю та відвезти їх разом з ОСОБА_15 на автомобілі марки «ВАЗ 2106» за місцем проживання ОСОБА_13 , яке повинен був вказати ОСОБА_15 . Після прибуття за місцем проживання потерпілого ОСОБА_18 із ОСОБА_17 , засуджені за вчинення даних злочинів, вироки відносно яких набрали законної сили, повинні були перевірити обстановку на території домоволодіння ОСОБА_13 та з`ясувати можливість незаконного позбавлення його волі без відома інших осіб, про що повідомити ОСОБА_16 та ОСОБА_15 . Після цього, ОСОБА_16 разом і ОСОБА_17 , засудженим за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, повинні були незаконно проникнути на територію домоволодіння ОСОБА_13 , протиправно позбавити його волі та отримати у нього інформацію про можливе знайомство з представниками незаконних військових формувань, а ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, вирок відносно якого набрав законної сили  залишитись біля автомобіля та спостерігати за оточуючою обстановкою з метою попередження спільників про можливе викриття їх злочинних дій та за необхідності прибути їм на допомогу.
		 19 вересня 2014 року приблизно о 20годині 30 хвилин ОСОБА_16 разом із військовослужбовцями ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , які засудженими за вчинення даних злочинів, вироки відносно яких набрали законної сили та ОСОБА_15 , маючи ввірену їм зброю  автомати АК47 та ножі, на автомобілі марки «ВАЗ  2106» без державного номерного знаку під керуванням ОСОБА_16 прибули за вказаною ОСОБА_15 адресою до домоволодіння ОСОБА_13 по АДРЕСА_5 .
		 З метою приховування власних облич від впізнання, ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , засуджені за вчинення даних злочинів, вироки відносно яких набрали законної сили, одягнули на голови «балаклави» з прорізами в ділянках очей та роту.
		Діючи відповідно до розробленого плану, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , засуджені за вчинення даних злочинів, вироки відносно яких набрали законної сили, використовуючи ніж, прорізали отвір в капроновій сітці над металевим парканом домоволодіння ОСОБА_13 та незаконно проникли на його територію з метою перевірки обстановки та з`ясування можливості незаконного позбавлення останнього волі без відома інших осіб. 
		У свою чергу ОСОБА_16 та ОСОБА_15 залишились біля вказаного автомобіля, очікуючи сигналу до початку дій.
		Знаходячись на території домоволодіння за вищевказаною адресою, ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , засуджені за вчинення даних злочинів, вироки відносно яких набрали законної сили, побачили, що ОСОБА_13 перебуває в будинку разом зі своєю сім`єю, про що ОСОБА_18 , повернувшись, повідомив ОСОБА_16 та ОСОБА_15 
		ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засуджений за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, не ставлячи до відома ОСОБА_18 та ОСОБА_15 , вирішили незаконно заволодіти майном ОСОБА_13 , після чого ОСОБА_17 , засуджений за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, діючи умисно, за попередньою змовою із ОСОБА_16 , із корисливих спонукань незаконно увійшов до будинку ОСОБА_13 , де напав на нього та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров*я потерпілого, яке полягало у демонстрації та погрозі застосування ввіреної йому зброї  автомата АК  47, позбавив можливості втекти та викликати допомогу і висунув вимогу видати наявну зброю, на що ОСОБА_13 , реально сприймаючи погрози застосування насильства, передав належну йому мисливську рушницю ТОЗ-34.
		 Діючи відповідно до розробленого плану, ОСОБА_16 незаконно проник до домоволодіння ОСОБА_13 та приєднався до ОСОБА_17 засудженого за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, а ОСОБА_18 та ОСОБА_15 , які не були обізнані про злочині наміри ОСОБА_16 та Вегери на вчинення розбійного нападу на потерпілого та вимагання, залишились біля автомобіля спостерігаючи за оточуючою обстановкою, з метою попередження спільників про можливе викриття їх злочинних дій, спрямованих на незаконне позбавлення волі потерпілого та за необхідністю прибути на допомогу. 
		Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засуджений за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із корисливих спонукань напали на ОСОБА_13 та погрожуючи застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров*я потерпілого, яке полягало у демонстрації автомату АК-74 та погрозі його застосування ОСОБА_17 , засудженим за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили протиправно заволоділи майном ОСОБА_13 , зокрема, мисливською рушницею ТОЗ-34 вартістю 4927гривень 23 копійки, фотокамерою «Canon» EOS 1100D вартістю 6032 гривні 00 копійок, ноутбуком «ASUS» серії «R701S» вартістю 4277 гривень 78 копійок, наручним годинником марки «EPOS 3401.132.24.15.25» вартістю 18098 гривень 75 копійок, а всього на загальну суму 33380 гривень 76 копійок та діючи умисно, незаконно, за попередньою змовою групою осіб, виходячи за межі раніше обумовленої домовленості із ОСОБА_18 та ОСОБА_15 щодо скоєння незаконного позбавлення волі потерпілого, з метою реалізації злочинного умислу, спрямованого на вимагання майна потерпілого ОСОБА_13  висунули останньому вимогу про передачу їм грошових коштів у значному розмірі, висловлюючи на його адресу погрози фізичної розправи та застосування насильства, небезпечного для життя та здоров*я.
		На виконання вказаної незаконної вимоги ОСОБА_13 , побоюючись фізичної розправи, застосування насильства небезпечного для свого життя та життя членів своєї родини, а також можливого пошкодження належного майна, передав ОСОБА_16 20000 гривень, а останній, не погоджуючись із розміром суми переданих грошей, повернув їх ОСОБА_13 , продовжуючи залякувати останнього фізичною розправою та застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров*я з метою отримання більшої суми.
		Після цього ОСОБА_16 діючи умисно, незаконно, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , засудженими за вчинення злочинів, вироки відносно яких набрали законної сили та ОСОБА_15 , при цьому ОСОБА_16 та ОСОБА_17  також із корисливих спонукань, із застосуванням зброї  автомату АК-74, висунув вимогу ОСОБА_13 проти волі останнього, сісти разом з ним та ОСОБА_17 , у належний потерпілому автомобіль та виїхати з території домоволодіння для продовження здійснення подальшого морального та психологічного тиску на нього, позбавивши потерпілого можливості за своєю волею обирати місце свого перебування та свободи переміщення за власною волею.
		Підкорившись незаконній вимозі ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засудженого за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, ОСОБА_13 сів разом з ними у належний його родині автомобіль марки «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_3 , який знаходився на подвір`ї домоволодіння АДРЕСА_5 . Перебуваючи у вказаному автомобілі, ОСОБА_17 , засуджений за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, продовжуючи залякувати ОСОБА_13 здійснив одиночний постріл із ввіреного йому автомату АК-47 у напрямку вікна будинку потерпілого, після чого ОСОБА_16 наказав вказівку ОСОБА_13 проїхати по вулицям м. Костянтинівки навколо будинку останнього.
		У свою чергу ОСОБА_18 , засуджений за вчинення злочину, вирок відносно якого набрав законної сили і ОСОБА_15 , почувши постріл та побачивши, що з подвір`я домоволодіння виїжджає вказаний автомобіль з ОСОБА_13 вирішили, що спільники діють згідно розробленого плану щодо позбавлення волі потерпілого, а тому залишились на місці, очікуючи їх прибуття та спостерігаючи за оточуючою обстановкою.
		Перебуваючи у салоні автомобіля марки «Мерседес Бенц», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_16 разом із ОСОБА_17 , засудженим за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, протягом 15 хвилин протиправно утримували ОСОБА_13 , незаконно позбавивши його волі та висунули потерпілому незаконну вимогу щодо передачі їм у майбутньому грошових коштів у розмірі 50 000 доларів США, на що останній погодився.
		Надалі ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , засуджений за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили та ОСОБА_13 повернулись до домоволодіння потерпілого, де звільнили останнього та повернулись до очікуючих їх спільників, яким повідомили про незаконне заволодіння майном ОСОБА_13 , запропонувавши їм розподілити його між собою. Після цього ОСОБА_16 розподілив незаконно здобуте майно, залишивши собі наручний годинник марки «EPOS 3401.132.24.15.25»; ОСОБА_17 , засуджений за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, отримав фотокамеру «Canon» EOS 1100D та ноутбук «ASUS» серії «R701S», а ОСОБА_15 , достовірно знаючи про вчинення ОСОБА_16 та ОСОБА_17 злочину відносно потерпілого ОСОБА_13 та усвідомлюючи , що мисливська рушниця ТОЗ-34 здобута злочинним шляхом, діючи умисно, заздалегідь не обіцяючи, отримав мисливську рушницю ТОЗ-34, належну потерпілому ОСОБА_13 для її подальшого використання на власний розсуд за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. 
		Надалі, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засуджений за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, реалізуючи вказаний злочинний намір, спрямований на вимагання у потерпілого грошових коштів з 19 по 26 вересня 2014 року діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із корисливих спонукань неодноразово телефонували ОСОБА_13 та незаконно вимагали передачі їм грошових коштів в сумі 50000,00 доларів США, погрожуючи у випадку невиконання їх вимог фізичною розправою, застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого та членів його сім`ї, а також пошкодженням та знищенням майна останніх.
		Зокрема, 24 вересня 2014 року ОСОБА_13 на виконання вимоги ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засудженого за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, повинен був передати їм в обумовленому місці 50000 доларів США, однак виконати вказану вимогу потерпілий не зміг, що в свою чергу ще більше обурило їх. 
		26 вересня 2014 року ОСОБА_17 , засуджений за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 за вказівкою останнього знову зателефонував ОСОБА_13 та висунув незаконну вимогу про надання 100000 доларів США, обумовивши при цьому, що час та місце, де повинна відбутись передача грошових коштів буде ними уточнена в подальшому, висловлюючи на адресу потерпілого погрози фізичної розправи, застосування насильства, небезпечного для його життя та здоров*я, а також погрози пошкодження та знищення майна останніх.
		22 жовтня 2014 року близько 20 години майор ОСОБА_16 , продовжуючи спільно із ОСОБА_17 , засудженим за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, вимагати у ОСОБА_13 грошові кошти, з метою демонстрації останньому реальності намірів та необхідності передачі визначеної суми грошових коштів, вирішили використати бойову гранату РГД-5.
		З зазначеною метою майор ОСОБА_16 у присутності ОСОБА_15 викликав до себе підлеглих двох військовослужбовців військової частини  польова пошта НОМЕР_1 солдата ОСОБА_19 та рядового ОСОБА_20 , засуджених за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вирок відносно яких набрав законної сили, і будучи для них начальником за військовим званням, не ставлячи останніх до відому щодо здійснення своїх злочинних намірів, направлених на вимагання у ОСОБА_13 грошових коштів, надав їм злочинне розпорядження налякати останнього гранатою за місцем розташування його домоволодіння, яке мав вказати ОСОБА_15 .
		Для реалізації зазначеного злочинного наміру ОСОБА_16 дозволив військовослужбовцям військової частини  польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , засудженим за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вирок відносно яких набрав законної сили, будучими озброєними гранатою РГД-5, покинути бойові позиції із розташування свого місця несення служби на автомобілі «Фольксваген-Пасат» державний номерний знак НОМЕР_4 у супроводі ОСОБА_15 , який будучи мешканцем м.Костянтинівка, повинен був вказати їм маршрут руху до домоволодіння потерпілого по АДРЕСА_5 .
		ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , засуджені за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вирок відносно яких набрав законної сили, не будучи обізнаними про вчинення ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засудженим за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили вимагання щодо ОСОБА_13 , усвідомлюючи незаконність такого наказу ОСОБА_16 , але намагаючись догодити останньому як своєму начальнику, погодились виконати його розпорядження шляхом вчинення хуліганських дій, розподіливши злочинні ролі між собою. 
		22 жовтня 2014 року приблизно о 21 годині ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , засуджені за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вирок відносно яких набрав законної сили, будучи озброєними, маючи при собі бойову гранату РГД-5, сіли в автомобіль «Фольксваген-Пасат» державний номерний знак НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_19 прибули до вказаного ОСОБА_15 домоволодіння ОСОБА_13 по АДРЕСА_5 . 
		Знаходячись в зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_19 , засудженого за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вирок відносно якого набрав законної сили, навпроти воріт домоволодіння ОСОБА_13 за вказаною адресою ОСОБА_20 , засуджений за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вирок відносно якого набрав законної сили, діючи за попередньою змовою, відкрив вікно задніх правих дверей автомобіля, привів до бойового положення та кинув на подвір`я ОСОБА_13 ручну гранату РГД-5, що є вибуховим бойовим припасом, призначеним для ураження живої сили та техніки противника, в результаті чого відбувся вибух розривного заряду вказаного бойового припасу, внаслідок чого був грубо порушений громадський порядок, спокій громадян та заподіяні незначні механічні пошкодження фасаду будинку.
		Відразу після вибуху ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , засуджені за скоєння злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, вирок відносно яких набрав законної сили разом з ОСОБА_15 залишили місце події на вказаному автомобілі і повернувшись до місця розташування військової частини  польова пошта НОМЕР_1 , де доповіли ОСОБА_16 про вчинений злочин.
		23 жовтня 2014 року ОСОБА_16 знову зателефонував ОСОБА_13 та діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб із Вегерою, засудженим за вчинення даних злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, із корисливих спонукань висунув незаконну вимогу про надання 300000 доларів США, обумовивши при цьому, що час та місце, де повинна відбутись передача грошових коштів буде ними уточнена в подальшому, погрожуючи потерпілому фізичною розправою, застосуванням насильства небезпечного для життя чи здоров`я потерпілого та членів його сім`ї, а також пошкодженням та знищенням майна останніх, але протиправна діяльність майора ОСОБА_16  та ОСОБА_17 , засудженого за вчинення зазначених злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили, спрямована на безпідставне отримання грошових коштів від потерпілого ОСОБА_13 та ОСОБА_15 , спрямована на незаконне позбавлення волі потерпілого була припинена, в результаті їх затримання правоохоронними органами. 
		Крім того, у період часу з серпня по жовтень 2014 року, точного часу не встановлено, майор ОСОБА_16 , будучи командиром 3 блокпосту, отримав зі складів РАО військової частини  польова пошта НОМЕР_1 бойові припаси та інше військове майно для виконання бойових завдань особовим складом ввіреного йому блокпосту, не використав їх за призначенням, а діючи умисно, незаконно привласнив шляхом неповернення до військової частини військове майно, зокрема, бойові припаси - гранати Ф-1 у кількості 4одиниць з маркуванням 386235 83Т, 20254 48Т, 6 72 1411Т; 40- мм постріли ВОГ-25П у кількості 6 одиниць з маркуванням ВМГ-К 3144 35 88, ВМГ-К 3144 35 87, ВМГ-П 3144 23 89; РПГ-26 у кількості 2 одиниць за №№ 254 5 91 ОКФОЛ 7В20533 03 31 7/1 ТР ВА 1 91 В 115106, № 254 9 90 ОКФОЛ 7В20533 07 89 7/1 ТР ВА 4 90 К 009779; патрони калібру 5,45 мм у кількості 112 одиниць; патрони калібру 7,62х39 у кількості 9 одиниць; патрони калібру 7,62х39-8 у кількості 100 одиниць; патрони калібру 5,45 мм у кількості 1080одиниць в цинковому ящику заводського пакування з маркуванням «5,45 ПС ГС Б81 88 17С Ф 033ФЛ21/88Е» - вартістю 6533,36 грн., а також інше військове майно у вигляді 30мм реактивних патронів у кількості 20одиниць, з яких 5 змаркуванням 320-4-87, 5 з маркуванням 254-122-85, 5 з маркуванням - 320-36-88, 5 з маркуванням 254-122-85 - вартістю 1166 гривень 00 копійок, а всього на загальну суму 7699 гривень 36 копійок.
		Привласнені за вищевказаних обставин у період часу з серпня по жовтень 2014 року бойові припаси - гранати Ф-1 у кількості 4одиниць з маркуванням 386235 83Т, 20254 48Т, 6 72 1411Т; 40- мм постріли ВОГ-25П у кількості 6 одиниць з маркуванням ВМГ-К 3144 35 88, ВМГ-К 3144 35 87, ВМГ-П 3144 23 89; РПГ-26 у кількості 2 одиниць за №№ 254 5 91 ОКФОЛ 7В20533 03 31 7/1 ТР ВА 1 91 В 115106, № 254 9 90 ОКФОЛ 7В20533 07 89 7/1 ТР ВА 4 90 К 009779; патрони калібру 5,45 мм у кількості 112 одиниць; патрони калібру 7,62х39 у кількості 9 одиниць; патрони калібру 7,62х39-8 у кількості 100 одиниць; патрони калібру 5,45 мм у кількості 1080одиниць в цинковому ящику заводського пакування з маркуванням «5,45 ПС ГС Б81 88 17С Ф 033ФЛ21/88Е» ОСОБА_16 діючи умисно, незаконно зберігав без передбаченого законом дозволу за місцем свого фактичного проживання та реєстрації у будинку АДРЕСА_1 . 
		1 листопада 2014 року вищевказане привласнене ОСОБА_16 військове майно та бойові припаси були виявлені та вилучені правоохоронними органами за місцем його фактичного проживання та реєстрації у будинку АДРЕСА_1 .
		 Обвинувачений ОСОБА_16 в судовому засіданні свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів не визнав. Пояснив, що раніше ніколи не бачив потерпілого ОСОБА_13 , додому до нього не їздив і жодних злочинів не вчиняв. Був прикомандирований та за усним наказом переведений нести службу на третій блок-пост, розташований біля шахти Південна в АДРЕСА_1 . До його обов*язків входив контроль за особовим складом та наявністю боєприпасів. Відносини із ОСОБА_17 , ОСОБА_20 та ОСОБА_19 мав рівні, службові. 30 жовтня 2014 року приблизно о 19 годині його затримали особи у балаклавах в той час, коли він був у лазні, при цьому охоронець та працівниця бані в цей момент були відсутні. Представниками військової прокуратури та СБУ до нього застосовувались заборонені методи ведення слідства у вигляді тортур та завдання тілесних ушкоджень, внаслідок чого він змушений був визнати свою вину. Не заперечував, що на стадії досудового розслідування відмовився від проведення впізнання за участю свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , не навівши переконливих аргументів відмови від участі у вказаній слідчій дії. Виявлені за місцем його проживання боєприпаси та зброю підкинули працівники військової прокуратури, оскільки він жодного разу з моменту мобілізації додому не приїздив. Свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 під впливом військової прокуратури дають неправдиві показання, оскільки він, як прикомандирований, завжди носив цивільний, а не військовий одяг; крім того, в батальйоні були зелені балаклави, а не чорні, як вказали свідки. До того ж, потерпілі та вказані свідки не вказали на особливу прикмету, яку він має  родинку на переніссі, що свідчить на користь його версії про непричетність до скоєння злочинів. Показання свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 про те, що в нападників були однакові автомати, не відповідають дійсності, оскільки він і ОСОБА_17 мали автомати різної модифікації. Гільза, яку видав ОСОБА_13 була підкинута. Він користувався телефоном ОСОБА_23 , з якого ніколи потерпілому не телефонував. Зазначив, що останньому міг телефонувати будь-хто з військовослужбовців з огляду на те, що телефони на блок-посту заряджались у загальнодоступному місці. Цивільний позов не визнав. 
		Обвинувачений ОСОБА_15 свою вину у скоєнні інкримінованих злочинів не визнав, пояснив, що він в якості добровольця перебував на третьому блок-пості, розташованому в АДРЕСА_1 . Злочинів відносно потерпілого ОСОБА_13 не вчиняв. 19 вересня 2014 року весь день був на блок-пості. 22 жовтня 2014 року не їздив із ОСОБА_20 та ОСОБА_19 до домоволодіння потерпілого, оскільки цього дня до нього приїжджали ОСОБА_24 , ОСОБА_25 та ОСОБА_26 з приводу дня його народження. 02 листопада 2014 року був незаконно затриманий представниками військової прокуратури, які застосовували до нього заборонені методи ведення слідства у вигляді тортур. Із свідком ОСОБА_27 особисто знайомий не був, але вважає що він дає неправдиві показання щодо рушниці потерпілого, оскільки він до неї будь-якого відношення не має. 
		 Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченими ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , їх вина у скоєнні злочинів за обставин, викладених у вироку повністю підтверджується дослідженими та перевіреними судом доказами. 
		 Так, потерпілий ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснив, що із ОСОБА_16 особисто не знайомий, ОСОБА_15 знає як мешканця міста та представника громадської організації. Будь-яких боргових зобов*язань перед обвинуваченими не має; до сепаратизму не причетний і до кримінальної відповідальності з цього приводу не притягувався. На протязі декількох останніх років мешкає в АДРЕСА_5 разом із цивільною дружиною та трьома малолітніми дітьми. 19 вересня 2014 року у вечірній час знаходився вдома із родиною: дружиною, дітьми та тещею  ОСОБА_21 . Приблизно о 20 годині 30 хвилин в той час, коли теща пішла з одним із дітей до літньої кухні, почув її крик та поспішив до неї, прямуючи до виходу з будинку. Побачив чоловіка в масці та з автоматом, як з*ясувалось пізніше, ОСОБА_17 , який спрямувавши на нього автомат, висловив вимогу віддати наявну у нього зброю, на що він передав належну йому мисливську рушницю. ОСОБА_17 забрав всі наявні в будинку мобільні телефони та наказав йому відчинити калитку, що він і зробив, після чого до двору зайшов ОСОБА_16 , який став вимагати у нього грошові кошти, при цьому ОСОБА_17 проходив в середину будинку, де знаходилась його родина, а ОСОБА_16  також заходив до будинку, зокрема до коридору. Він віддав наявні в нього 20000 гривень, але цього виявилось замало, після чого ОСОБА_16 примусив його сісти в автомобіль Мерседес, належний їх родині, на що він вимушено погодився, сів за кермо, ОСОБА_16  позаду нього на пасажирське сидіння, а ОСОБА_17 на праве пасажирське сидіння. Знаходячись в салоні автомобілю, ОСОБА_17 здійснив постріл з наявної у нього зброї, внаслідок чого було пошкоджене лобове скло автомобіля та куля потрапила у відкос одного з вікон будинку. Вони поїхали у напрямку, вказаному ОСОБА_16 і в той час, коли вони проїхали 2 двори та зупинились на перехресті, на відстані 50-70 метрів він побачив автомобіль ВАЗ світлого кольору, біля якого стояли ОСОБА_15 та ОСОБА_18 . На автомобілі Мерседес під його керуванням вони їздили неподалік від його будинку приблизно 15-20 хвилин і в цей час ОСОБА_16 вимагав передати йому до вівторка грошові кошти в сумі 50000 доларів США, погрожуючи розправитися з його родиною, підірвати будинок. Коли вони на вказаному автомобілі під його керуванням повернулись до будинку, ОСОБА_16 взяв номер його мобільного телефону для подальшого зв*язку. ОСОБА_16 і ОСОБА_17 того вечора були у балаклавах та комуфльованому одязі, з автоматами і під час нападу заволоділи належними йому майном : мисливською рушницею, наручним годинником, фотокамерою, ноутбуком, які виніс з будинку ОСОБА_17 в той час, коли вони із ОСОБА_16 знаходились в коридорі. Він реально сприймав погрози, що висловлювались в адресу його рідних та його особисто, тому наступного дня вивіз родину із будинку та звернувся до СБУ із відповідною заявою. Згодом, оглядаючи територію свого будинковолодіння, виявив пошкодження сітки в сараї. З наступного дня протягом певного періоду часу на його мобільний телефон телефонували ОСОБА_17 та ОСОБА_16 з телефонних номерів НОМЕР_5 та НОМЕР_6 , погрожували йому та вимагали передати грошові кошти у сумі 100000 доларів США. 22 жовтня 2014 року приблизно о 20-21 годині зателефонували сусіди та повідомили, що у дворі його будинковолодіння АДРЕСА_5 стався вибух, а 23 жовтня 2014 року йому в черговий раз зателефонував ОСОБА_16 , який продовжив вимагати гроші, погрожуючи розправитися із його родиною та з ним особисто, пошкодити належне йому майно. ОСОБА_15 безпосередньо погроз в його адресу не висловлював, грошей не вимагав. Передача грошових коштів не відбулась, оскільки ОСОБА_16 та ОСОБА_17 були затримані; крім того, грошових коштів у таких розмірах у нього не було. Згодом від ОСОБА_18 йому стало відомо про те, що 19 вересня 2014 року вони приїхали на автомобілі ВАЗ світлого кольору за завданням ОСОБА_16 . 
		 Під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_13 останній в ході даної слідчої дії детально розповів та на місці показав про обставини вчинення відносно нього злочину 19 вересня 2014 року приблизно о 20 годині 30 хвилин, вказавши місце його знаходження в момент, коли одна з осіб в масці та військовій формі винесла з будинку належні йому речі; розповів про обставини вимагання у нього двома особами грошових коштів в сумі 50000 доларів США із висловлюванням погроз застосування фізичної розправи та застосування насильства; продемонстрував, як він прослідував в супроводі невідомих осіб у масках під погрозою застосування насильства у власний автомобіль; місце у підвіконні, куди влучила куля від пострілу, здійсненого з вогнепальної зброї однією з осіб в момент їх знаходження в автомобілі, що підтверджується протоколом відповідної слідчої дії від 01 листопада 2014 року та фототаблицею до нього (т.3 а.к.п.114-119).
		 Суд розцінює як описку слідчого, зазначену в описовій частині цього протоколу адресу, за якою було вчинено злочин відносно потерпілого ОСОБА_13 : АДРЕСА_5 , зважаючи на зміст цього протоколу, який був складений в м.Костянтинівка та показання потерпілого, свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 , з яких встановлено, що злочин було скоєно за місцем мешкання потерпілого за адресою: АДРЕСА_5 .
		 Під час слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_13 07 березня 2015 року останній зазначив, що 19 вересня 2014 години близько 21 години, в той час коли він разом із невідомими особами, які були в масках та камуфльованій формі виїжджали на автомобілі по вул.Пушкінській, він за вимогою одного з них повернув ліворуч і на відстані приблизно 20-30 метрів бачив автомобіль ВАЗ 2106, біля якого стояв ОСОБА_15 та невідомий йому чоловік, що підтверджується протоколом слідчого експерименту від 07 березня 2015 року (т.3а.к.п.154-155).
		03 березня 2015 року було оглянуто фотокамеру «Fujifilm FinePix S1800 № 0UA62648», яка була вилучена 01 листопада 2014 року під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 і виявлено фотознімок під номером DSCF1104 із зображенням автомобіля ВАЗ 2106 бежевого кольору, на лобовому склі, лівих водійських дверях, передній частині капота та на місці, де повинен знаходитись номерний знак автомобіля наклеєні липкі стрічки у вигляді прапору України (т.7а.к.п.179-180). Як пояснив в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_13 , 19 вересня 2014 року під час скоєння відносно нього злочину, неподалік від свого будинку він бачив автомобіль ВАЗ світлого кольору, біля якого стояли ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , схожий за зовнішніми ознаками та автомобіль, зображений на фотознімку. 
		 Свідок ОСОБА_21 пояснила, що є тещею потерпілого ОСОБА_13 19 вересня 2014 року знаходилась за місцем проживання зятя та доньки  ОСОБА_22 за адресою: АДРЕСА_5 , оскільки донька поламала ногу та необхідно було доглядати за трьома малолітніми дітьми. Цього дня приблизно о 20 годині 30 хвилин з онукою пішли до літньої кухні і у дворі побачили чоловіка у військовій формі, в балаклаві та з автоматом, який наставив на них автомат та повів до будинку. В будинку чоловік у військовій формі наказав ОСОБА_13 віддати зброю, після чого повів його на вулицю, а їм заборонив телефонувати будь-кому. Через деякий час вказаний чоловік повернувся в будинок, наказав їм віддати всі телефони та тримав їх під прицілом автомата. В цей момент до будинку зайшов другий чоловік у військовій формі з автоматом, який сказав : «Борода, виходимо». Звернула увагу на те, що у другого чоловіка, який давав вказівки першому, був говір, властивий мешканцям Кіровоградської області. ОСОБА_13 намагався віддати нападникам грошові кошти в розмірі приблизно 20000 гривень, але вони сказали, що цієї суми замало. Коли чоловіки з ОСОБА_13 вийшли на вулицю, вони із донькою почули постріл. Донька вийшла з будинку і побачила, що їх машина виїхала з двору. Через деякий час ОСОБА_13 і двоє чоловіків у військовій формі повернулись. Останні вимагали від потерпілого грошові кошти у розмірі 50000 доларів США, встановивши строк передачі до вівторка. Після подій, які мали місце 19 вересня 2014 року помітила, що лобове скло автомобіля, належного родині та відкос одного з вікон будинку були прострелені. Від ОСОБА_13 їй відомо про те, що нападники вимагали велику суму грошових коштів, яку постійно збільшували, телефонуючи потім потерпілому і погрожуючи вбити його та членів його родини. Інколи була присутня при телефонних розмовах ОСОБА_13 та нападників та чула їх зміст. 19 вересня 2014 року нападники заволоділи рушницею, трьома мобільними телефонами, цифровим фотоапаратом, ноутбуком та годинником. Наступного дня виявили, що була пошкоджена сітка біля паркану у дворі. Через погрози змушені були змінити місце проживання. 22 жовтня 2014 року до двору ОСОБА_13 кинули гранату, через що було поранено собаку та пошкоджено фундамент. Реально сприймали погрози життю та здоров*ю через обстановку, яка склалась. 
		 Свідок ОСОБА_22 , яка перебуває у фактичних шлюбних відносинах із потерпілим по справі пояснила, що 19 вересня 2014 року приблизно о 20 годині 30 хвилин її мати  ОСОБА_21 із донькою виходили до літньої кухні і в якийсь момент вона почула крик дитини з проханням не стріляти. Побачила, що до будинку зайшов чоловік у військовій формі, який під прицілом автомата завів до будинку її мати  ОСОБА_21 та доньку, після чого наставив автомат на ОСОБА_13 і наказав віддати рушницю і відчинити калитку. Цей чоловік забрав всі наявні у них мобільні телефони і залишився в будинку, а ОСОБА_28 розмовляв з кимось у дворі. До будинку зайшов другий чоловік у військовій формі сказав «Борода, пішли!» та забрав фотоапарат. ОСОБА_13 сказав їй віддати всі наявні в будинку гроші, після чого пішов у двір і вона, почувши постріл, подумала, що його вбили. Вийшла у двір і побачила, що їхньої машини не було, а чоловік був відсутній приблизно 15-20 хвилин. Через деякий час у двір заїхала їх машина, з якої вийшли ОСОБА_13 та два чоловіки у військовій формі, які задали йому питання «Ми домовились?». Зазначила, що обидва незнайомці були у військовій формі, з автоматами та в балаклавах. Від ОСОБА_13 їй стало відомо про те, що вказані особи вимагають велику суму грошей і погрожують вбити, а також про те, що того вечора він неподалік від їх будинку бачив ОСОБА_15 19 вересня 2014 року було пошкоджено лобове скло належного їх родині автомобіля та підвіконня одного з вікон будинку; на футболці чоловіка помітила сліди пороху, а біля паркану - перерізану сітку. Змушені були із родиною змінити місце проживання через постійні погрози, які висловлювали чоловіку по телефону. Після уходу нападників помітили зникнення ноутбука, годинника та цифрового фотоапарата. 22 жовтня 2014 року у їх двір кинули гранату, внаслідок чого було поранено собаку. Зазначила, що голос ОСОБА_16 схожий на голос одного з нападників, який розмовляв суржиком, властивим мешканцям Кіровоградської області.
		 В ході слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 останні розповіли та на місці показали, як ОСОБА_17 незаконно потрапив до будинку АДРЕСА_5 , звідки забрав ноутбук, фотокамеру, годинник та мобільні телефони. Також в ході вказаної слідчої дії ОСОБА_21 та ОСОБА_22 зазначали, що їм зі слів ОСОБА_13 відомо про те, що у нього вимагали 50000 доларів США, що підтверджується протоколами відповідних слідчих дії від 07 березня 2015 року (т.3а.к.п.174-175, 162-164).
		 Суд вважає опискою слідчого зазначення у вищевказаних протоколах дати вчинення злочину - 19 вересня 2015 року, оскільки в судовому засіданні свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 із впевненістю стверджували, що напад на потерпілого було скоєно 19 вересня 2014 року. 
		 Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні пояснив, що проходив військову службу разом із ОСОБА_16 , який обіймав посаду командира третього блокпосту та ОСОБА_15 , який також був на вказаному блокпості. Із вказаними особами підтримував нормальні стосунки, підстав обмовляти їх у нього немає. Зброю та боєприпаси на блокпосту видавав ОСОБА_16 . В розпорядженні підрозділу, була, зокрема, наступна зброя та боєприпаси: гранати Ф-1, 40мм постріли ВОГ, РПГ- 26, патрони калібру 5,45мм, патрони калібру 7,62х30мм, патрони 7,63х39мм, 30мм реактивні патрони. На блокпосту боєприпаси видавав ОСОБА_16 . Іноді на автомобілі їздили до м.Костянтинівка, в тому числі, і на Нову пошту, де ОСОБА_16 відсилав додому золото. 22 жовтня 2014 року у вечірній час вони разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_15 їздили за місцем проживання ОСОБА_13 , де за наказом ОСОБА_16 кинули у двір гранату. ОСОБА_19 керував автомобілем, ОСОБА_15 показував дорогу, а він сидів на задньому пасажирському сидінні та кинув гранату через відчинене вікно автомобіля у двір потерпілого. ОСОБА_15 висловлював бажання, щоб в той момент у дворі хто-небудь був. Після вибуху гранати вони поїхали на блокпост і дорогою ОСОБА_15 розповідав про те, що раніше вони вчотирьох їздили за місцем проживання потерпілого, у якого вимагали гроші в сумі приблизно 50000 доларів США. Про те, що вони виконали завдання, доповіли ОСОБА_16 , який пообіцяв поділитися з ним та із ОСОБА_19 грошима, але вони відмовились, на що ОСОБА_16 пригрозив пристрелити їх у випадку, якщо вони розкажуть комусь про те, що трапилось. 04 листопада 2014 року його затримали та утримували в Краматорському ІТТ, де він бачив ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 , у яких тілесних ушкоджень не бачив і вони не скаржились йому на неправомірну поведінку відносно них з боку працівників правоохоронних органів, зокрема і на завдання побоїв. За те, що кинув у двір потерпілого гранату був засуджений Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч.4 ст.296 КК України. Вирок не оскаржував, оскільки вважає його законним, зі стадії досудового слідства користувався послугами захисника на підставі укладеного договору. Жодних домовленостей між ним та військовою прокуратурою щодо визнання ним своєї вини у скоєнні злочину не було. ОСОБА_18 телефонував та просив ОСОБА_19 змінити свої показання по даному кримінальному провадженню, про що йому відомо із безпосередньої розмови із останнім. 
		 Свідок ОСОБА_27 пояснив, що ОСОБА_15 був другом його батька  ОСОБА_29 , з яким вони разом займались творчою діяльністю. ІНФОРМАЦІЯ_4 батько помер, а за декілька днів до смерті розповів йому про те, що ОСОБА_15 привіз йому на зберігання рушницю, яку батько згодом утопив в річці Торець, біля моста в с.Новоселівка м.Костянтинівка. 
		 27 січня 2017 року було складено протокол огляду матеріалів кримінального провадження № 12015050380000311 від 26 лютого 2015 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1ст.263 КК України (т.17а.к.п.151-153).
		 Як вбачається із посвідченої копії протоколу огляду місця події від 26 лютого 2015 року та фототаблиці до нього, поряд із берегом річки Кривий Торець, поблизу с.Новоселівка м.Костянтинівка було виявлено та вилучено серед іншого, в тому числі, і полімерний мішок білого кольору, в який загорнутий предмет, зовні схожий на мисливську зброю, на стволі якого виявлене маркування « НОМЕР_7 ТОЗ 34Р» (т.17а.к.п.156-164).
		 Відповідно до посвідченої копії висновку експерта від 08 квітня 2015 року № 558 наданий на дослідження предмет, виявлений 26 лютого 2015 року у воді біля берегу річки Кривий Торець в м.Костянтинівка поблизу с.Новоселівка є гладкоствольною вогнепальною зброєю  двоствольною мисливською рушницею 12 калібру моделі «ТОЗ-34Р», яка виготовлена промисловим способом та придатна для стрільби (т.17а.к.п.169-176). 
		 Вказану мисливську рушницю 12 калібру моделі «ТОЗ-34Р» 14 травня 2015 року було повернуто під розписку власнику  ОСОБА_13 (т.17а.к.п.181) та досліджено в судовому засіданні. 
		 27 січня 2017 року було проведено огляд наданої ОСОБА_13 мисливської рушниці ТОЗ-34Р № НОМЕР_8 , паспорту від вказаної рушниці та дозволу № НОМЕР_9 на ім*я ОСОБА_13 на носіння та зберігання гладкоствольної зброї марки ТОЗ-34 12 калібру із заводським номером НОМЕР_8 . Як пояснив присутній під час вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_13 , належною йому мисливською рушницею ТОЗ-34 та іншим майном 19 вересня 2014 року заволоділи під час розбійного нападу на нього ОСОБА_16 та ОСОБА_17 (т.17а.к.п.183-189).
		 30 січня 2017 року належна потерпілому ОСОБА_13 рушниця ТОЗ-34Р № НОМЕР_8 була оглянута за участю потерпілого та ОСОБА_17 , при цьому останній в ході даної процесуальної дії зазначив, що рушниця, яка оглядається за зовнішнім виглядом дуже схожа на ту, якою він серед іншого майна (фотоапарата, ноутбука, наручного годинника) заволодів разом із ОСОБА_16 під час вчинення розбійного нападу та вимагання у ОСОБА_13 19 вересня 2014 року в будинку останнього. Зазначив, що згодом вказана мисливська рушниця була передана ОСОБА_15 , який перебував разом із ОСОБА_18 поблизу будинку потерпілого (т.17а.к.п.190-194).
		 Свідок ОСОБА_30 пояснив, що проходив військову службу, обіймав посаду начальника складу РАО та був відповідальний за облік і видачу боєприпасів у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 . В травні 2014 - липні 2015 року зазначена військова частина дислокувалась в м.Джержинську. Підрозділу, який очолював ОСОБА_16 також видавалися боєприпаси, які отримував, в тому числі, і безпосередньо ОСОБА_16 , відповідальний за посадою за збереження отриманої зброї та боєприпасів. Боєприпаси видавались під розпис відповідальної особи, але не завжди у зв*язку із проведенням військових дій. Велась книга видачі боєприпасів, але у зв*язку із проведенням військових дій, записи до неї також вносились не завжди. Про факти нестачі боєприпасів у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 йому особисто нічого не відомо, оскільки це відноситься до повноважень начальника служби РАО.
		 Свідок ОСОБА_31 , яка є дружиною обвинуваченого по справі, в судовому засіданні пояснила, що її чоловік із серпня 2014 року проходить військову службу в зоні проведення антитерористичної операції. З моменту призову жодного разу у відпустку не приїздив. Приблизно за два дні до проведення обшуку в їх будинку чоловік перестав виходити на зв*язок, а вона помітила у дворі мішок та сумку. Припускаючи, що мішок та сумка, про вміст яких їй відомо не було, належать комусь із знайомих, перенесла їх до гаражу та заховала, оскільки мешкає разом із малолітнім сином. Під час обшуку працівниками правоохоронних органів були виявлені вказані мішок та сумка, в яких була різна зброя  рушниця, гранати, патрони та інше. Обшук проводився в її присутності, протокол підписала без зауважень. Виявлені та вилучені під час обшуку грошові кошти в розмірі 4500 доларів США були подаровані доньці та зятю ОСОБА_32 та ОСОБА_33 на весілля та залишені на зберігання в їх будинку. Припускає, що виявлена в їх будинку зброя та боєприпаси могли бути підкинуті, оскільки згодом із розмови із мешканцями села дізналась про те, що їх вулицею їздив автомобіль червоного кольору. 
		 Свідок ОСОБА_18 , допитаний в режимі відеоконференції, в судовому засіданні пояснив, що він проходив військову службу на третьому блокпості в АДРЕСА_1 . ОСОБА_16 був його командиром, ОСОБА_17  сослуживцем, ОСОБА_15 займався на блокпосту господарською частиною з огляду на його вік. Всім, окрім ОСОБА_15 , видавалась зброя  автомати АК 74. В розпорядженні блокпоста була зброя, зокрема: гранати Ф-1, постріли ВОГ-25, РПГ-26, патрони калібру 5,45, реактивні освітлювальні патрони. На блокпосту був ноутбук, але кому він належав, йому невідомо. В користуванні військовослужбовців блокпосту був автомобіль ВАЗ 2106, на якому вони іноді, в тому числі, і у вересні 2014 року їздили до м.Костянтинівка із ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 , який добре орієнтувався в місті. До міста їздили зі зброєю. Пояснив, що під тиском уклав угоду про примирення та був засуджений за ч.2 ст.146 КК України, але будь-яких злочинів відносно потерпілого ОСОБА_13 не вчиняв. Про вчинення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_15 злочинів відносно потерпілого йому невідомо; на досудовому слідстві давав неправдиві показання, оскільки боявся за своє життя. Вирок Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2015 року, яким він засуджений за ч.2 ст.146 КК України та неправомірних, на його думку, дій співробітників військової прокуратури не оскаржував. 
		 18 березня 2015 року вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області, який набрав законної сили 17 квітня 2015 року, було затверджено угоду про примирення між ОСОБА_18 та потерпілим ОСОБА_13 та ОСОБА_18 засуджено за ч.2 ст.146 КК України (т.16 а.к.п.136-138). 
		 Свідок ОСОБА_24 пояснила, що із ОСОБА_15 перебуває у дружніх стосунках, ОСОБА_13 є її опонентом у зв*язку із причетністю останнього до сепаратизму та незадовільною роботою очолюваного ним КП «Служба єдиного замовника». Їй відомо, що ОСОБА_15 був в групі добровольців на іспитовому строку на блокпосту біля шахти « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Зазначила, що у вересні 2014 року ОСОБА_15 в м.Костянтинівка не було. 22 жовтня 2014 року вони разом із ОСОБА_26 та ОСОБА_25 їздили на блокпост до ОСОБА_15 , куди відвозили торт і були там приблизно до 16-17 години. Вважає, що ОСОБА_15 не міг вчинити інкриміновані злочини, оскільки 19 вересня 2014 року та 22 жовтня 2014 року був на блокпосту. 01 листопада 2014 року їй стало відомо про те, що зник ОСОБА_15 якого, як згодом з*ясувалось, затримали за підозрою у вчинення злочинів. Їй відомо про те, що 02 листопада 2014 року до Краматорського міського суду Донецької області доставляли групу чоловіків, які перебували в неадекватному стані через тортури, які до них застосовувались. Джерело своєї обізнаності щодо вказаних обставин назвати відмовилась. Крім того, пояснила, що знаходячись в коридорі Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області чула, як один із свідків питав у військового прокурора про обставини справи, з приводу яких він згодом допитувався судом. 
		 Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні пояснив, що знайомий із ОСОБА_15 по громадській роботі. Йому відомо про те, що останній займався волонтерською діяльністю, деякий час перебував на блокпосту. Від ОСОБА_24 стало відомо про зникнення ОСОБА_15 , у зв*язку з чим він пішов до СБУ, де дізнався про затримання останнього за скоєння злочинів. Між ОСОБА_15 та ОСОБА_13 неприязні відносини через громадську діяльність ОСОБА_15 , який вживає заходів для притягнення потерпілого, який обіймає посаду директора Комунального підприємства «Служба єдиного замовника» до кримінальної відповідальності за розкрадання та розтрати, які, на його думку, мають місце в очолюваному ним підприємстві. 
		 Свідок ОСОБА_26 пояснив, що перебуває у товариських відносинах із ОСОБА_15 . Між ОСОБА_15 та ОСОБА_13 склались неприязні відносини у зв*язку з наданням неякісних послуг КП «Служба єдиного замовника». ОСОБА_15 став добровольцем та перебував на блокпості, при цьому інколи приїздив до м.Костянтинівка, а інколи вони відвідували його. 01 листопада 2014 року стало відомо про те, що ОСОБА_15 зник та не виходить на зв`язок. Згодом з*ясувалось, що ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_20 затримані за підозрою у вчиненні злочину. Казали, що обвинувачених заносили до Краматорського міського суду Донецької області у зв*язку із незадовільним станом внаслідок катувань. Джерело своєї обізнаності з приводу цього факту назвати не зміг. 
		 Свідок ОСОБА_34 пояснив, що проходив військову службу в НОМЕР_10 Чугуївському батальйоні територіальної оборони, був відкомандирований до АДРЕСА_1 , де на автомобілі зазначеного батальйону возив працівників військової прокуратури, військової служби правопорядку і вважає, що перебував у підпорядкуванні військового прокурора на прізвище ОСОБА_35 . Пояснив, що приймав участь в якості понятого у даному кримінальному провадженні під час проведення певних слідчих дій  оглядів та затримань, подробиць проведення яких вже не пам*ятає у зв*язку зі спливом великого проміжку часу. При ньому оглядали пакет із телефонами та сім-картками, який лежав на капоті автомобіля. Чи заходили до палаток та бліндажів, не пам*ятає у зв*яку із спливом великого проміжку часу. Вказівок від представників військової прокуратури під час проведення слідчих дій за його участю не отримував, будь-якої заінтересованості у кримінальному провадженні, яке розглядається судом не має. 
		 Згідно витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19 березня 2014 року № 3 капітана ОСОБА_16 , призваного 18 березня 2014 року, зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаду начальника відділення офіцерів запасу і кадрів (т.7а.к.п.142).
		 На підставі витягу із наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 серпня 2014 року № 20 ОСОБА_16 направлений у відрядження на 30 діб до штабу військової частини польова пошта НОМЕР_1 (т.7а.к.п.143).
		 З 14 серпня 2014 року майор ОСОБА_16 вважається таким, що прибув до штабу військової частини польова пошта НОМЕР_1 , складу сил та засобів сектору « ІНФОРМАЦІЯ_3 », які залучаються та беруть участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань, що підтверджується витягом із наказу керівника сектору «С» по стройовій частині від 06 вересня 2014 року № 31, витягом із наказу від 14 серпня 2014 року № 70 (т.7а.к.п.18,149, 176). 
		 Наказами військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 вересня 2014 року № 29 та від 12 жовтня 2014 року № 37 ОСОБА_16 продовжене відрядження в зоні проведення антитерористичної операції у військовій частині польова пошта В НОМЕР_11 ( АДРЕСА_3 ) з 13 вересня 2014 року та з 12 жовтня 2014 року на 30 діб відповідно (т.7а.к.п.144-145).
		 ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 проходили військову службу у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 (т.7а.к.п.17,19, 112-113, 170-176, т.16а.к.п.71, т.3а.к.п.107).
		 ОСОБА_17 засуджений вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2016 року, який набрав законної сили 05 квітня 2016 року за ч.2ст.146, ч.3ст.187, ч.3ст.189, ст.ст.62,69,70 КК України до покарання у вигляді 2 років тримання у дисциплінарному батальйоні(т.13а.к.п.140-145).
		 Відповідно до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_17 , останній в ході вказаної слідчої дії за участю захисника, розповів та на місці показав про обставини вчинення ним злочину 19 вересня 2014 року відносно потерпілого, зазначивши, що цього дня близько 20-21 години разом із ОСОБА_16 , ОСОБА_18 , та ОСОБА_15 прибули за місцем проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_5 ; показав яким чином разом із ОСОБА_18 потрапили на подвір*я; як потрапив до будинку потерпілого, де відібрав у останнього належну йому зброю; показав де та за яких обставин ОСОБА_16 потрапив до подвір*я потерпілого, якому погрожував та наказав виїжджати на автомобілі під час чого в салоні було здійснено постріл; вимагав у потерпілого за його безпеку 50000 доларів США та висловлював погрози, що підтверджується протоколом відповідної слідчої дії (т.4а.к.п.124-126).
		 Доводи сторони захисту щодо недопустимості цього доказу з огляду на відсутність згоди власника або користувача будинковолодіння АДРЕСА_5 на проведення на його території будь-яких слідчих дій спростовуються показаннями потерпілого ОСОБА_13 , який в судовому засіданні пояснив, що всі слідчі дії проводились на території зазначеного будинковолодіння з його згоди. 
		 Відповідно до протоколу пред*явлення осіб для впізнання від 01 лютого 2015 року та фототаблиці до нього ОСОБА_13 впізнав ОСОБА_17 як особу, яка була присутня 19 вересня 2014 року близько 21 години серед осіб, які вимагали кошти та заволоділи його особистими речами: фотокамерою, ноутбуком, наручним годинником, мисливською зброєю (т.3а.к.п.140-144).
		 Свідок ОСОБА_22 впізнала ОСОБА_17 як особу, яка 19 вересня 2014 року була присутня за місцем їх проживання за адресою: АДРЕСА_5  серед осіб, які вимагали у ОСОБА_13 гроші та винесли з будинку фотоапарат, ноутбук, мисливську рушницю наручний годинник, що підтверджується протоколом пред*явлення осіб для впізнання від 01 лютого 2015 року та фототаблицею до нього (т.3а.к.п. 157-161).
		 Доводи ОСОБА_15 стосовно недопустимості цього доказу з тих підстав, що під час проведення вказаної слідчої дії один із понятих був військовослужбовцем та міг мати заінтересованість у розгляді справи носять характер припущень, є надуманими і об*єктивно не підтверджені. 
		 Згідно протоколу огляду від 07 березня 2015 року та фототаблиці до нього в ході огляду прилеглої території будинковолодіння АДРЕСА_5 було виявлено пошкодження капронової сітки, якою накрита огорожа для курей. Як пояснив присутній під час вказаної слідчої дії потерпілий ОСОБА_13 , зазначене пошкодження він виявив наступного дня після скоєння на нього розбійного нападу (т.3а.к.п.149-153). 
		 Відповідно до протоколу огляду від 30 вересня 2014 року в стіні підвіконня одного з вікон будинку за місцем проживання потерпілого ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_5 (т.3а.к.п.123-127) було виявлено та вилучено кулю від пострілу, здійсненого 19 вересня 2014 року під час скоєння відносно нього злочину, що підтверджується протоколом відповідної слідчої дії та фототаблицею до нього (т.3а.к.п.91-94).
		 30 вересня 2014 року було оглянуто металевий предмет, схожий на гільзу до патрона калібру 5,45х39мм з маркуванням «539 79», яку виявив ОСОБА_13  у власному автомобілі після пострілу, здійсненого 19 вересня 2014 року нападниками (т.16а.к.п.102).
		 Відповідно до висновку експерта № 13718/14-33 від 09 жовтня 2014 року надані на дослідження фрагмент облонки кулі та осердя, вилучене з підвіконня будинку потерпілого ОСОБА_13 ймовірно раніше складали одну кулю. Надані на дослідження осердя, деформований фрагмент оболонки кулі та гільза були відстріляні зі зброї калібру 5,45х39мм, такої як : АК-74, АК-74У, АКС-74У, РПК-74 та інших, спроектованих на основі АК-74 (т.5а.к.п.93-99). 
		 26 листопада 2014 року на території тимчасового місця дислокації складу РАО в/ч НОМЕР_1 було виявлено оглянуто та вилучено зброю - автомат Калашнікова АКС-74У калібру 5,45х39мм із заводським номером № НОМЕР_12 (т.16а.к.п.104-105), який до моменту здачі  до 06 жовтня 2014 року був закріплений за солдатом ОСОБА_17 , що підтверджується додатками № 4, № 5 до журналу видачі зброї (т.7 а.к.п.28,29).
		 Згідно висновку експерта № 447 від 29 грудня 2014 року автомат отриманий 26 листопада 2014 року на складі РАО військової частини польова пошта НОМЕР_1 є ручною нарізною бойовою вогнепальною зброєю калібру 5,45х39мм автоматом Калашнікова АКС-74 НОМЕР_13 . Автомат придатний для стрільби та знаходиться в робочому стані. Гільза, надана на дослідження, яка була виявлена в автомобілі потерпілого після пострілу стріляна з автомату АКС-74 НОМЕР_14 НОМЕР_12 (т.5а.к.п.150-159). 
		 Отже, зазначені докази переконливо свідчать про те, що постріл 19 вересня 2014 року у салоні автомобіля потерпілого ОСОБА_13 був здійснений із автомату АКС-74У № НОМЕР_12 , закріпленого за ОСОБА_17 , який засуджений за вчинення злочинів та вирок відносно якого набрав законної сили. 
		 01 листопада 2014 року під час огляду наметів, в яких мешкали ОСОБА_15 та ОСОБА_36  була виявлена зброя: автомат АК-74 № НОМЕР_15 з підствольним гранатометом № 5821; автомат АКС-74У № НОМЕР_16 ; автомат АК-74 № НОМЕР_17 з підствольним гранатометом № 6016; автомат АК-74 № НОМЕР_18 ; автомат АК-74 № НОМЕР_19 з планкою «Пікатіні» та коліматорним прицілом; автомат АКС-74 № НОМЕР_20 (т.3а.к.п.98-104), які є ручною нарізною бойовою вогнепальною зброєю  автоматами конструкції Калашникова, калібру 5,45х39мм, що знаходяться в справному стані та придатні для стрільби. Гільза, надана на дослідження, вистріляна не з наданих на дослідження автоматів конструкції Калашникова , калібру 5,45х39мм: АКС-74 № НОМЕР_20 , АК-74 № НОМЕР_19 , АК-74 № НОМЕР_15 , АК-74 № НОМЕР_17 , АК-74 № НОМЕР_18 , АКС-74У № НОМЕР_16 , а з іншого екземпляру автомату цієї системи (т.5а.к.п.123-142), що цілком відповідає встановленим судом обставинам та дослідженим доказам, зокрема висновку експерта № 447 від 29 грудня 2014 року (т.5а.к.п.150-159), додатку до журналу видачі зброї № НОМЕР_10 (т.7а.к.п.28,29), з яких вбачається, що гільза виявлена в салоні автомобіля потерпілого ОСОБА_13 була вистріляна саме з автомату АКС-47У № НОМЕР_12 , закріпленого до 06 жовтня 2014 року за ОСОБА_17 , а не з іншої зброї, виявленої на блокпосту. 
		 Згідно протоколу огляду від 18 січня 2015 року та фототаблиці до нього (т.3а.к.п.165-171) на задній верхній області правого плеча та на рукаві належної потерпілому ОСОБА_13 футболки виявлено маленькі точкові нашарування темно-сірого та чорного кольору, схожі на частки збройного пороху які, як пояснив потерпілий в судовому засіданні, утворились після здійснення пострілу ОСОБА_17 в автомобілі. Крім того, були оглянуті надані потерпілим упаковочна коробка від фотоапарату «Canon EРOS 1100D» із гарантійним талоном, на яких зазначено серійний номер « НОМЕР_21 »; інструкція користувача на наручний швейцарський годинник «ЕРОS» з гарантійним талоном № 119558; дозвіл на гладкоствольну мисливську зброю на ім*я ОСОБА_13 ; паспорт на мисливську рушницю ТОЗ-34 № НОМЕР_8 , 1974 року випуску; зарядний пристрій для акумулятора фотоапарата «Canon», зарядний пристрій до ноутбука «Asus AC/DC Adapter V85» серійний номер 83LW06NOEYK, що підтверджують існування та належність потерпілому ОСОБА_13 речей, якими в ході розбійного нападу 19 вересня 2014 року заволоділи ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засуджений за вчинення злочину, вирок відносно якого набрав законної сили. 
		 Згідно товарознавчої експертизи майна від 10 березня 2015 року станом на вересень 2014 року ринкова вартість фотокамери «Canon EOS 1100D» становить 6032 гривні, ноутбука «Asus R701S» - 4277 гривень 78 копійок, наручного годинника «Epos 3401.132.24.15.25» - 18098 гривень 75 копійок, мисливської рушниці «ТОЗ-34» - 4972 гривні 23 копійки (т.6а.к.п.45-64).
		 20 листопада 2014 року ОСОБА_37 добровільно видала фотокамеру «Canon» модель DS 126291 серійний номер 323074059577; ноутбук «Asus» модель К70ІS, які її зять ОСОБА_17 привіз із зони АТО на початку жовтня 2014 року, про що складено акт добровільної видачі речей, які 15 січня 2015 року були оглянуті, про що складено відповідний протокол із фототаблицею (т.6а.к.п.155, 156-159), що у сукупності з іншими вищенаведеними доказами підтверджує причетність обвинуваченого ОСОБА_16 до вчинення інкримінованих злочинів за попередньою змовою із ОСОБА_17 , засудженим за вчинення злочинів, вирок відносно якого набрав законної сили. 
		 Вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року, який набрав законної сили 11 березня 2015 року, ОСОБА_19 та ОСОБА_20 засуджені за вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України (т.7а.к.п.153-154).
		 В ході слідчого експерименту за участю ОСОБА_20 , останній детально розповів та показав на місці про обставини вчинення ним злочину, зазначивши, що 22 жовтня 2014 року приблизно о 20 годині 00 хвилин він разом із ОСОБА_19 та ОСОБА_15 за вказівкою майора ОСОБА_16 на автомобілі «Фольксваген Пассат» номерний знак НОМЕР_4  поїхали до будинку АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_19 сидів за кермом, ОСОБА_15  на передньому пасажирському сидінні, а він  на задньому правому сидінні автомобіля. Під*їхавши до вказаного будинковолодіння, ОСОБА_19 зупинив автомобіль навпроти воріт, а він спустив скло правої задньої дверки та висунувшись у вікно по пояс, висмикнув кільце гранати РГД-5 та кинув її у двір будинку АДРЕСА_5 , що підтверджується протоколом відповідної слідчої дії та фототаблицею до нього (т.16а.к.п.77-82).
		 Під час слідчого експерименту за участю ОСОБА_19 , останній в присутності захисника розповів та на місці показав про вчинення 22 жовтня 2014 року злочину відносно потерпілого ОСОБА_13 , зазначивши обставини, аналогічні тим, які вказав ОСОБА_20 під час слідчого експерименту за його участю (т.16а.к.п.72-76).
		 01 листопада 2014 року було проведено огляд території будинковолодіння потерпілого ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_5 в ході якого виявлено пошкодження стіни будинку, тротуарної плитки, характерне після вибуху; залізні уламки темно-сріблястого металевого кольору; на суміжній стіні веранди будинку виявлені пошкодження стіни від осколків; виявлені пошкодження від вибуху біля гаражу та кухні (т.16а.к.п.91-95). 
		 Згідно висновку експерта від 05 січня 2015 року № 361 надані на дослідження металеві фрагменти є осколками корпусу наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 після її вибуху (5од); спусковим важелем накольного механізму уніфікованого запалу до ручних гранат дистанційної дії типу УЗРГМ (1од). Руйнування на подвір*ї будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 були спричинені внаслідок вибуху наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5. Дана граната відноситься до категорії бойових припасів, складається з металевого корпусу і заряду вибухової речовини, для ініціювання вибуху в гранату вкручується запал УЗРГМ (УЗРГМ-2). Конструктивно передбачено спорядження корпусів даних гранат вибуховою речовиною групи бризантних, нормальної потужності  тротилом масою 100-115г. При підриві гранати створюється близько 3000 уламків, радіус ураження якими становить близько 20-25м. Радіус розльоту осколків близько 70 м (т.16 а.к.п.60-70).
		 06 листопада 2014 року було проведено огляд автомобіля Фольксваген Пасат легковий Універсал, як вбачається з фототаблиці, синього кольору державний реєстраційний знак НОМЕР_4 номер кузова НОМЕР_22 , на якому 01 листопада 2014 року був затриманий ОСОБА_16 . В ході огляду автомобіля було виявлено два мобільних телефони: Samsung SGH  780 ІМЕІ: НОМЕР_23 ) сірого кольору та Samsung GT-C5212 ІМЕІ: НОМЕР_24 ( НОМЕР_25 ) чорного кольору; військовий квиток ОСОБА_17 серія НОМЕР_26 (т.7а.к.п.202-204).
		 Як вбачається із протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_20 (т.16а.к.п.77-82) та вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року саме на цьому автомобілі ОСОБА_20 та ОСОБА_19 приїжджали 22 жовтня 2014 року до будинку потерпілого з метою вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України. 
		 01 листопада 2014 року було проведено огляд території тимчасового розташування третього блокпосту військової частини польова пошта НОМЕР_1 , який дислокується на окраїні АДРЕСА_1 , який являє собою земельну ділянку із польовим наметами. В наметах, яких мешкали ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , крім інших належних їм речей, були виявлені, вилучені та оглянуті 17 січня 2015 року (т.3а.к.п.105-106) належний ОСОБА_15 мобільний телефон марки «Fly TS91» із двома сім-картками операторів мобільного з*явку МТС та Київстар; належний ОСОБА_16 мобільний телефон «Samsung Duos GT-E1202I» із сім-карткою оператора мобільного зв*язку МТС з номером НОМЕР_27 та сім-картка у целофановому пакеті з написом «МТС 300703455408» з номером оператора НОМЕР_5 , про що складено відповідний протокол (т.3а.к.п.98-104). 
		Доводи сторони захисту щодо неналежності протоколу огляду від 01 листопада 2014 року з тих підстав, що власники або користувачі наметів не давали дозволу на проведення їх огляду є неспроможними, оскільки ці намети є фортифікаційними спорудами, користувачами яких, як пояснив ОСОБА_16  було невизначене коло військовослужбовців. Складення протоколу огляду від 01 листопада 2014 року в м.Краматорську не суперечить вимогам діючого кримінально-процесуального законодавства. 
		 Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 20 лютого 2015 року у ПрАТ «МТС Україна» було вилучено CD-R диск з відомостями про всі типи з*єднань мобільних терміналів з наступними ІМЕІ номерами: НОМЕР_28 , ІМЕІ2 НОМЕР_29 , ІМЕІ1: НОМЕР_30 ; ІМЕІ2: НОМЕР_31 , ІМЕІ1: НОМЕР_32 , ІМЕІ2: НОМЕР_33 , ІМЕІ3: НОМЕР_34 , ІМЕІ1: НОМЕР_35 , ІМЕІ2: НОМЕР_36 , ІМЕІ: НОМЕР_37 , ІМЕІ: НОМЕР_30 ; ІМЕІ2: НОМЕР_31 по всім типам з*єднань в період часу з 01 серпня 2014 року із зазначенням ретрансляційних антен, у зоні покриття яких виходив на зв*язок абонент та абонентські номери НОМЕР_38 , НОМЕР_39 , НОМЕР_40 , НОМЕР_41 (т.6а.к.п.203-205).
		 Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 25 лютого 2015 року у ПрАТ «Київстар» було вилучено CD-R диск з відомостями щодо ІМЕІ: НОМЕР_28 , ІМЕІ2 НОМЕР_29 , ІМЕІ1: НОМЕР_30 ; ІМЕІ2: НОМЕР_31 , ІМЕІ1: НОМЕР_32 , ІМЕІ2: НОМЕР_33 , ІМЕІ3: НОМЕР_34 , ІМЕІ1: НОМЕР_35 , ІМЕІ2: НОМЕР_36 , ІМЕІ: НОМЕР_37 , ІМЕІ: НОМЕР_30 ; ІМЕІ2: НОМЕР_31 по усім типам з*єднань в період часу з 10 вересня 2014 року до моменту отримання інформації від оператора мобільного зв*язку із зазначенням ретрансляційних антен, у зоні покриття яких виходив на зв*язок абонент (т.6а.к.п.206-208).
		 Із змісту протоколу від 23 березня 2015 року вбачається, що з телефонного номеру НОМЕР_38 телефонували на мобільний телефон ОСОБА_13 380506664358 23 вересня 2014 року о 16:20:56, 17:28:32, 17:46:21,18:08:16,18:24:18,18:25:31; 24 вересня 2014 року об 11:52:16, 14:15:55, 16:11:55, 17:15:14; 25 вересня 2014 року о 21:01:43; 26 вересня 2014 року о 17:45:13, 17:59:51, 18:14:17, 18:24:14, 18:25:37, 18:27:50, 18:30:58, 18:32:56, 18:34:34. Крім того, з телефонного номеру НОМЕР_40 телефонували ОСОБА_13 на мобільний телефон НОМЕР_42 23 жовтня 2014 року о 10:37:30, 10:38:31, 10:43:23; 24 жовтня 2014 року о 9:42:06; 28 жовтня 2014 року о 13:10:48, 13:12:37, при цьому особа, яка телефонувала потерпілому знаходилась в зоні розташування базових станцій оператора мобільного зв*язку МТС в м.Костянтинівка, Дзержинськ та Горлівка (т.6а.к.п.211-213). 
		 Згідно розсекречених протоколів від 10 листопада 2014 року (т.16а.к.п.178-183, 184-188) за результатами проведених на підставі ухвал слідчого судді апеляційного суду Запорізької області від 23 вересня 2014 року № 08/8297т, № 08/8296т негласних розшукових заходів зафіксовані телефонні розмови за номером мобільного телефону НОМЕР_5 , НОМЕР_27 та номером НОМЕР_43 , який належить потерпілому ОСОБА_13 , із змісту яких очевидно вбачається , що на адресу останнього та членів його сім*ї висловлювались погрози застосування небезпечного для життя та здоров*я насильства, пошкодження майна та вимоги передачі грошових коштів.
		 Судом буди відтворені в судовому засіданні диски із записами вищезазначених телефонних розмов (т.6), зміст яких повістю відповідає текстам, викладеним в протоколах негласних слідчих дій від 10 листопада 2014 року (т.16а.к.п.178-183, 184-188).
		 Відповідно до висновку експерта від 10 березня 2015 року № 2539/15-35 (т.6а.к.п.80-84) ОСОБА_16 брав участь у розмовах, що зафіксовані на компакт-диску № 2882 розміщені у каталозі (папці) під назвою «отпз9-897м1» з файлами під назвами:
		-380506664358- 2014.10.23- 10.37. 16-449;
		-380506664358- 2014.10.23- 10.37. 17-450;
		-380506664358- 2014.10.23- 10.38. 19-451;
		-380506664358- 2014.10.23- 10.38. 20-452;
		-380506664358- 2014.10.23- 10.43. 11-453;
		-380506664358- 2014.10.23- 10.43. 13-454;
		-380506664358- 2014.10.24- 09.41. 50-515;
		-380506664358- 2014.10.24- 09.41. 53-516;
		-380506664358- 2014.10.28- 13.10. 30-551;
		-380506664358- 2014.10.28- 13.10. 32-552;
		-380506664358- 2014.10.28- 13.12. 28-554;
		-380506664358- 2014.10.28- 13.12. 31-555.
		Слова та фрази, що ним промовлені, позначені у додатку до висновку літерою «Ч1».
		Громадянин ОСОБА_17 брав участь у розмовах, що зафіксовані на ком пакт-диску №2882 та розміщені у каталозі (папці) під назвою «отпз9-898м1» з файлами під назвами:
		-380500345540  2014.09.24- 14.15.40-0;
		-380500345540  2014.09.24- 16.11.37-3;
		-380500345540  2014.09.24- 17.14.58-4;
		-380500345540  2014.09.25- 21.01.24-8;
		-380500345540  2014.09.26- 17.44.56-17 2;
		-380500345540  2014.09.26- 17.59.35-24;
		-380500345540  2014.09.26- 18.14.0-26;
		-380500345540  2014.09.26- 18.24.2-31;
		-380500345540  2014.09.26- 18.25.28-32;
		-380500345540  2014.09.26- 18.27.40-33;
		-380500345540  2014.09.26- 18.27.40-33;
		-380500345540  2014.09.26- 18.32.46-40.
		Слова та фрази, що ним промовлені, позначені у додатку до висновку літерою «Ч2». 
		 Зміст додатку до висновку експерта від 10 березня 2015 року № 2539/15-35 повністю відповідає змісту розмов розсекречених протоколів від 10 листопада 2014 року за результатами проведених негласних розшукових заходів (т.16а.кп.178-183, 184-188) та відтвореним в судовому засіданні дискам із записами зазначених телефонних розмов, що переконливо, поза всяким розумним сумнівом свідчить про причетність обвинуваченого ОСОБА_16 до вчинення інкримінованих злочинів відносно потерпілого ОСОБА_13 . 
		 Вина ОСОБА_16 у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.410 (в редакції 2001 року), ч.1 ст.263 КК України підтверджується нижченаведеними доказами. 
		 Відповідно до протоколу обшуку від 01 листопада 2014 року за місцем проживання ОСОБА_16 за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема, було виявлено та вилучено: дві бойові гранати РПГ-26 № 115106, № 009779; патрони калібру 5,45 в кількості 112 штук; п*ять гранат до підствольного гранатомету ВМГ-К; одну гранату ВМГ-П; два магазини до автомату АК 74; чотири бойові гранати Ф-1 з чотирма взривателями УЗРГМ із чекою; 20 штук 30мм реактивних патронів «освітлювальні збільшеної дальності»; одну підствольну гранату; ящик патронів калібру 5,45 в кількості 1080 штук; грошові кошти в сумі 4400 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів; 109 патронів калібру 7,62х39; шомпол до пістолету ПМ; 4 магазини до СКС, пенал до СКС, СКС ИТ № 7402ОП; бінокль Юкон 7х50 WA в чохлі; шість бушлатів; штани зимові у кількості 3 штук; штани літні у кількості 4 штук; кітелі у кількості 4 штук; плащовки у кількості 5 штук; літня кепка; футболки літні у кількості 4 штук; берци літні у кількості 4 штук; берци зимові 1 пара; окуляри тактичні; портупея; 2 спальних мішки; один комплект термобілизни; дві балаклави (т.6а.к.п. 103-108), а згодом було проведено додатковий огляд зброї та боєприпасів, іншого майна, вилученого за місцем проживання ОСОБА_16 , про що складено відповідні протоколи (т.6а.к.п.171-175, т.5а.к.п.232-233). 
		 05 листопада 2014 року були оглянуті вищевказані вилучені в ході проведення 01 листопада 2014 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 предмети, зокрема: 1080 одиниць патронів калібру 5.45 в цинковому ящику заводського пакування з маркуванням «5,45 ПС ГС Б81-88-17С ф 033ФЛ21/88Е 1080шт»; 82 патрони калібру 5,45; паперова коробка сірого кольору із патронами калібру 5,45 в кількості 30 штук; 9 патронів калібру 7,62х39; 4 запали до гранат Ф-1 з маркуванням : 64-72 УЗРГМ УЗЧП, 173-74 УЗРГМ 583, 64-72 УЗРГМ УЗЧП, 173-74 УЗРГМ 583; 20 одиниць 30мм реактивних патронів, з яких 5 штук з маркуванням 320-4-87 «осветит. увеличен. дальности»; 5 штук з маркуванням 254-122-85 «осветит. увеличен. дальности»; 5 штук з маркуванням 320-36-88 «много звезд зеленого огня»; 5 штук з маркуванням 254-122-85 «осветит. увеличен. дальности»; 5 пачок сірого кольору з маркуванням 7,62х39-8 з патронами калібру 7,62х39 у кількості 100 штук; 4 предмети, схожі на гранати Ф-1 зеленого кольору без запалів з маркуванням 386 23583Т, 20254 48Т, 6 72 1411Т; предмети, схожі на гранати до підствольних гранатометів: 4 однотипних пристроїв (гранат) з маркуванням 4 одиниці  ВМГ-К 3144 35-88 та одна одиниця  ВМГ-К 3144 35-87; пристрій, схожий на гранату до підствольного гранатомету з маркуванням ВМГ-П 3144 23-89; два пристрої трубоподібної форми з маркуванням РПГ-26254-5-91 ОКФОЛ 7В20533-03-31 7/1 ТР ВА 1 91 К 115106; РПГ 26254-9-90 ОКФОЛ 7В20533-07-89 7/1 ТР ВА 4-90-К 009779; пристрій схожий на самозарядний карабін Сімонова з маркуванням ИТ7402 1954г з аналогічним маркуванням продубльованим на магазині вказаного пристрою, про що складений протокол огляду від 05 листопада 2014 року та фототаблиця до нього (т.5а.к.п.234-248, т.5а.к.п.165-187). 
		 Відповідно до висновку експерта від 12 листопада 2014 року № 1614 ВКЕ надані на дослідження вилучені 01 листопада 2014 року за місцем проживання ОСОБА_16 112 патронів калібру 5,45мм є боєприпасами патронами 5,45х39, придатними для стрільби; 9 патронів калібру 7,62х39 є боєприпасами, мисливськими патронами калібру 7,62х39, придатними для стрільби; 100 патронів калібру 7,62х39 є боєприпасами, мисливськими патронами калібру 7,62х39, придатними для стрільби; 1080 патронів калібру 5,45мм є боєприпасами, патронами калібру 5,45х39, придатними для стрільби. 112 патронів калібру 5,45мм призначені для використання в автоматах та кулеметах системи Калашнікова та іншій зброї відповідного калібру; 9 патронів калібру 7,62х39 призначені для використання в мисливській нарізній вогнепальній зброї калібру 7,62х39 та іншій зброї відповідного калібру; 100 патронів калібру 7,62х39 призначені для використання в мисливській нарізній вогнепальній зброї калібру 7,62х39 та іншій зброї відповідного калібру; 1080 патронів калібру 5,45мм призначені для використання в автоматах та кулеметах системи Калашнікова та іншій зброї відповідного калібру. Надані на дослідження 112 патронів калібру 5,45мм, 9 патронів калібру 7,62х39, 100 патронів калібру 7,62х39, 1080 патронів калібру 5,45мм виготовлені промисловим способом (т.6а.к.п.30-34).
		 Відповідно до висновку експерта № 129-в від 18 листопада 2014 року пристрої з маркуванням РПГ-26254 -5-91 ОКФОЛ 7В20533-03-31 7/1 ТР ВА 1 91 К 115106 та РПГ- 26254 -9-90 ОКФОЛ 7В20533-07-89 7/1 ТР ВА 4-90-К 009779, цілісність яких не порушена, вилучені 01 листопада 2014 року в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 є пусковими установками РПГ-26 з реактивними протитанковими гранатами. Надані на експертизу пристрої з маркуванням РПГ-26254 -5-91 ОКФОЛ 7В20533-03-31 7/1 ТР ВА 1 91 К 115106 та РПГ- 26254 -9-90 ОКФОЛ 7В20533-07-89 7/1 ТР ВА 4-90-К 009779, цілісність яких не порушена, вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_16 є вибуховими пристроями промислового виготовлення та відносяться до категорії бойових припасів (т.5а.к.п.196-205). 
		 Згідно висновку експерта від 17 листопада 2014 року № 128-в вилучені за місцем проживання ОСОБА_16 предмети являються чотирма корпусами бойових оборонних осколкових ручних гранат Ф-1, шістьома 40-мм пострілами ВОГ-25, чотирма уніфікованими запалами дистанційної дії УЗРГМ. Надані на експертизу чотири корпуса бойових оборонних осколкових ручних гранат Ф-1 являються конструктивно оформленими зарядами вибухової речовини, шість 40-мм пострілів ВОГ-25 відносяться до боєприпасів, чотири уніфікованих запали дистанційної дії УЗРГМ являються вибуховими пристроями (т.6а.к.п.18-27).
		 Згідно висновку експерта від 18 листопада 2014 року № 127-в вилучені в ході обшуку 01 листопада 2014 року за місцем проживання ОСОБА_16 предмети являються: п*ятнадцятьма 30-мм реактивними освітлювальними патронами збільшеної дальності, п*ятьма 30-мм реактивними багатозірковими сигнальними патронами зеленого вогню, які не відносяться до категорії бойових припасів, вибухових пристроїв (т.5а.к.п.218-230).
		 Відповідно до висновку експерта від 12 листопада 2014 року № 1613 ВКЕ наданий на дослідження предмет, вилучений 01 листопада 2014 року за місцем мешкання ОСОБА_16 являється вогнепальною зброєю. Наданий на дослідження предмет являється мисливською нарізною вогнепальною зброєю, карабіном «ОПСКС» калібру 7,62х39, № НОМЕР_44 , виготовлений заводським способом, придатний для стрільби патронами калібру 7,62х39. Наданий на дослідження карабін переробці не піддавався. Шомпол довжиною 39,6см, футляр для чищення зброї та чотири планки для споряджання набоїв являються частиною для «СКС». Шомпол довжиною 57см являється частиною карабіну «КО-44» (т.6а.к.п.7-10).
		 05 червня 2014 року військова частина польова пошта НОМЕР_1 отримала 30мм РСП зеленого вогню трьох зірок, що підтверджується актом приймання № 11 від 05 червня 2014 року (т.7а.к.п.32).
		 03 липня 2014 року військова частина польова пошта НОМЕР_1 отримала, в тому числі, і ручні гранати Ф-1 з УЗРГМ п/зб 254-20-48 та ручні гранати Ф-1 з УЗРГМ п/зб 6-72-1411, що підтверджується накладною №103 (т.7а.к.31). 
		 21 серпня 2014 року військова частина польова пошта НОМЕР_1 отримала, в тому числі, і реактивні гранати РПГ-26 9-90-254 (т.7а.к.п.30).
		 Як вбачається з атестату № 11 від 24 червня 2014 року, накладної № 102/3/РО від 04 червня 2014 року, накладної № 70 від 04 червня 2014 року, накладної № 73 від 09 червня 2014 року, накладної № 11 від 20 червня 2014 року, атестату № 10 від 05 червня 2014 року,наряду № В-1352/128 від 05 червня 2014 року, накладної № 72 від 05 червня 2014 року накладної № 161/196 від 17 червня 2014 року, накладної № 160/197 від 17 червня 2014 року, накладної № 103 від 03 липня 2014 року військовою частиною польова пошта В НОМЕР_11 отримано, в тому числі, патрони 5,45мм, патрони 7,62мм, ручні гранати Ф-1 з УЗРГМ (в тому числі і з маркуванням п/зб 254-20-48, п/зб 6-72-1411), 30 мм РСП зеленого вогню 3-х зірок, постріли ВОГ-25П, 5,45мм автомат АКС-74У, 5,45мм автомат АК-74, ручні гранати РГД-5 з УЗРГМ, 7,62 мм патрони СН п/зб Л08-75-188 (т.7а.к.п.77, 78, 79,80, 81,82, 83,85,86,87,88). 
		 З листа начальника служби РАО військової частини польова пошта НОМЕР_1 ОСОБА_38 від 04 лютого 2015 року вбачається, що на обліку у вказаній військовій частині перебувають 30мм РСП (реактивні сигнальні патрони) № партії  320-36-88, гранати Ф-1 з маркуванням 20-254-48Т та 6-72-1411, РПГ-26 з маркуванням № 254-90-9 (т.7а.к.п.33). 
		04 березня 2015 року було проведено огляд акту приймання 30мм РСП зеленого вогню3 зірок № 11 від 05 червня 2014 року; накладної № 103 від 03 липня 2014 року про отримання військовою частиною ПП НОМЕР_1 ручних гранат Ф-1 з УЗРГМ п/зб 254-20-48 1 категорії; відомість про закріплення зброї за особовим складом взводу матеріально технічного забезпечення; накладної № 2003 про отримання ОСОБА_39 з військової частини НОМЕР_45 реактивних гранат РПГ-26; додатки № 5,6,7 до журналу видачі зброї, про що складено протокол (т.7а.к.п.12-13).
		З додатку № 6 до журналу видачі зброї вбачається, ОСОБА_16 на блок пост отримав 5,45 ПП- 2 ящики, РПГ-22  8штук, РСПУД  10 штук, ВОГ25- 1 ящик, 7,62-Б-32  2 ящики, РГД-5  2 ящики, 5,45ПС- 1 ящик (т.7а.к.п.27). 
		Вищевикладені досліджені судом докази підтверджують, що в розпорядження та на обліку у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , перебували, зокрема, і бойові припаси : гранати Ф-1, в тому числі і з маркуванням 20254 48 Т, 672 14 11Т, постріли ВОГ-25П; РПГ-26, в тому числі і з маркуванням 254 90-9, патрони калібру 7,62х39, патрони калібру 5,45 та інше військове майно у вигляді 30 мм реактивних патронів, в тому числі з номером партії НОМЕР_46 , що були виявлені та вилучені за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_16 , який проходив військову службу у саме військовій частині НОМЕР_1 , з огляду на що доводи сторони захисту про непричетність ОСОБА_16 до скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.410 (в редакції 2001 року), ч.1ст.263 КК України є непереконливими.
		Лист командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 від 09 березня 2015 року № 873, відповідно до якого за час проходження служби у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 майору ОСОБА_16 відпустка не надавалась (т.8а.к.п.156) не спростовує висновків, яких дійшов суд про винність Головка у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.410 (в редакції 2001 року), ч.1ст.263 КК України.
		 Відповідно до листа за підписом начальника служби РАО військової частини польова пошта В 4252 № 1182 балансова вартість гранати Ф-1 у кількості 4 одиниць становить 480 гривень 52 копійки (120 гривень 13 копійок за штуку); 40 мм пострілів ВОГ-25 в кількості 6 одиниць  1113 гривень 48 копійок (185 гривень 58 копійок за штуку); РПГ-26 у кількості 2 одиниць  2432 гривні 98 копійок (1216 гривень 49 копійок за штуку); патронів калібру 7,62х39 (ПС) у кількості 9 одиниць  12 гривень 70 копійок (549 гривень 92 копійки за 1000 штук); патронів калібру 7,62х39-8 у кількості 100 штук  184 гривні 84 копійки (717 гривень 67 копійок за 1000 штук); патронів калібру 5,45мм (ПС) у кількості 1080 штук  2311 гривень 84копійки (58 гривень 30 копійок за 1000 штук); 30 мм реактивних освітлювальних патронів у кількості 20 штук  1166 гривень (58 гривень 30 копійок за штуку) (т.8а.к.п.146).
		 Актом службового розслідування, який затверджено 13 грудня 2014 року, встановлено неналежне ведення обліку, зберігання зброї і боєприпасів у військовій частині польова пошта НОМЕР_1 , незабезпечення надійного зберігання зброї та боєприпасів (т.7а.к.п.48-51). 
		 З листа командира військової частини польова пошта НОМЕР_1 вбачається, що завдана внаслідок привласнення ОСОБА_16 військового майна, боєприпасів матеріальна шкода у загальному розмірі 7699 гривень 36 копійок була відшкодована в добровільному порядку шляхом внесення на розрахунковий рахунок відповідних коштів військової частини (т.8а.к.п.157).
		 Всі вищевикладені докази, в тому числі, які отримані за результатами проведення негласних розшукових заходів, суд вважає належними та допустимими в розумінні ст. ст.85,86 КПК України, оскільки вони отримані в законному порядку та підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні відповідно до статті 91 КПК України. 
		 Розглянувши кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення, оцінивши вищезазначені досліджені у судовому засіданні докази, в тому числі і речові докази, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність  з точки зору достатності та взаємозв*язку, суд дійшов висновку, що події злочинів мали місце і дії обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_15 слід кваліфікувати :
		 ОСОБА_16 
		-за ч.2ст.146 КК України як незаконне позбавлення волі людини, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням зброї;
		-за ч.3 ст.187 КК України як розбійний напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з проникненням у житло, з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров*я особи, яка зазнала нападу за попередньою змовою групою осіб; 
		-за ч.3 ст.189 КК України як вимагання, вчинене за попередньою змовою групою осіб з пошкодженням майна, поєднане з насильством, небезпечним для життя особи; 
		-за ч.1 ст.410 КК України (в редакції 2001 року) як привласнення військовослужбовцем бойових припасів та іншого військового майна;
		-за ч.1 ст.263 КК України як зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		 Дії ОСОБА_15 слід кваліфікувати :
		-за ч.2 ст.146 КК України як незаконне позбавлення волі людини, вчинене за попередньою змовою групою осіб, із застосуванням зброї;
		-за ст.198 КК України як заздалегідь не обіцяне придбання майна, завідомо одержаного злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом. 
		Доводи обвинувачених ОСОБА_16 , ОСОБА_15 про застосування до них на стадії досудового слідства недозволених методів ведення слідства перевірялись судом і не знайшли свого підтвердження, оскільки постановою від 10 березня 2017 року кримінальне провадження № 42015050000000085 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України закрито у зв*язку із відсутністю події кримінального правопорушення (т.18 а.к.п.5-17), зважаючи на що показання свідків ОСОБА_24 та ОСОБА_26 , які до того ж, не вказали джерела своєї обізнаності, про застосування до ОСОБА_16 та ОСОБА_15 тортур є неспроможними. 
		 Крім того, зазначена постанова не оскаржена у встановленому порядку ані обвинуваченими, ані їх захисниками.
		 Аргументи захисників стосовно порушення стороною обвинувачення вимог ст.290 КПК України спростовуються дослідженими судом протоколами про надання доступу до матеріалів досудового розслідування, відповідно до яких 27 березня 2015 року обвинуваченим ОСОБА_15 та ОСОБА_16 , а також їх захисникам був наданий доступ до матеріалів досудового розслідування № 42014160690000043 (т.15а.к.п.7-14). Невідповідність часу, зазначеного у витягах із Журналу реєстрації вивода з камер ІТТ Краматорського МВ (т.15а.к.п.113,118) не спростовує самого факту надання обвинуваченим та їх захисникам доступу до матеріалів досудового розслідування, який підтверджується їх власними підписами на вищезазначених протоколах.
		 У суду відсутні підстави ставити під сумнів правдивість і достовірність показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_27 , оскільки вони узгоджуються з іншими доказами по справі; до того ж, як вбачається із показань свідка ОСОБА_20 та самого обвинуваченого ОСОБА_16 , їх взаємини були службовими, рівними і причин обмовляти останнього у ОСОБА_20 немає. Аналогічних висновків суд дійшов оцінюючи показання ОСОБА_27 , який із обвинуваченим ОСОБА_15 навіть не був особисто знайомий. 
		 Показання свідка ОСОБА_24 про те, що у вересні 2014 року ОСОБА_15 не приїжджав до м.Костянтинівки спростовуються показанням потерпілого ОСОБА_13 , який в судовому засіданні із впевненістю стверджував, що 19 вересня 2014 року у вечірній час бачив неподалік від свого будинку обвинуваченого ОСОБА_15 та показаннями свідка ОСОБА_20 , який пояснив, що 22 жовтня 2014 року їм із ОСОБА_19 дорогу до будинку потерпілого показав саме ОСОБА_15 , який їздив туди разом з ними. 
		 Показання свідка ОСОБА_24 про те, що 22 жовтня 2014 року ОСОБА_15 не приїжджав до м.Костянтинівки, натомість вона особисто, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 відвідували його на третьому блокпосту, звідки поїхали приблизно о 16-17 годині не спростовують обставин, встановлених судом, оскільки як вбачається із показань потерпілого ОСОБА_13 та вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року ОСОБА_20 було кинуто гранату РГД-5 у двір потерпілого ОСОБА_13 приблизно о 21 годині, що цілком відповідає часовим рамкам, які вказала свідок. 
		 Крім того, із показань свідків ОСОБА_25 , ОСОБА_26 та самої ОСОБА_24 вбачається, що остання перебуває у дружніх стосунках із обвинуваченим ОСОБА_15 і у неприязних із потерпілим по справі, з огляду на що її показання суд розцінює як намагання допомогти ОСОБА_15 уникнути відповідальності за скоєне. 
		 Показання свідка ОСОБА_31 , яка є дружиною обвинуваченого про те, що виявлені під час обшуку домоволодіння АДРЕСА_1 боєприпаси та військове майно могли бути підкинуті, носять характер припущень і об*єктивно не підтверджуються, тому суд розцінює їх як спробу допомогти обвинуваченому ОСОБА_16 уникнути кримінальної відповідальності за вчинені злочини.
		 Суд критично ставиться до показань свідка ОСОБА_18 , який перебуває у товариських відносинах з обома обвинуваченими, з якими проходив військову службу і розцінює їх як намагання допомогти їм уникнути відповідальності за скоєне, про що також переконливо свідчить факт не оскарження ОСОБА_18 вироку Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 18 березня 2015 року відносно нього. 
		 Посилання обвинуваченого ОСОБА_16 на суперечливість показань потерпілого, свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_22 стосовно одягу нападників, не зазначення властивої йому особливої прикмети у вигляді родинки на переніссі, виду зброї, наявної у нього та у ОСОБА_17 є непереконливими, оскільки показання цих свідків не містять істотних протиріч, повністю узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, а окремі неточності щодо зовнішнього вигляду нападників та модифікації наявної у них зброї не є суттєвими та зумовлені спливом тривалого часу після подій, стрімкістю подій та душевним хвилюванням, шоковим станом, в якому потерпілий, свідки ОСОБА_21 та ОСОБА_22 перебували під час скоєння злочину з огляду на що несуттєві розбіжності в показаннях не викликають жодних сумнівів у достовірності показань потерпілого та вказаних свідків щодо обставин, які мають істотне значення. 
		 Стосовно участі в проведенні у слідчих діях в якості понятого ОСОБА_34 , який на час їх проведення був відкомандирований до м.Краматорська та виконував функції водія військової прокуратури, при цьому не працюючи та не проходячи службу в структурі Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, в тому числі, в Управлінні нагляду за додержанням законів об*єднаними силами антитерористичної операції Головної військової прокуратури та інших структурних підрозділах, що підтверджується довідкою № 10/5/1-160вих17 від 28 лютого 2017 року (т.18 а.к.п.24), то судом не встановлено наявності у нього будь-якої заінтересованої у цій справі та інших, передбачених ч.7 ст.223 КПК України обставин, які б виключали його участь у проведенні слідчих дій, з огляду на що суд не вбачає підстав для визнання недопустимими доказами протоколів слідчих дій за участю ОСОБА_34 в якості понятого. 
		 Сам по собі факт того, що під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 нічого не виявлялось та не вилучалось, як вбачається з протоколу відповідної слідчої дії (т.6а.к.п.119-122) не спростовує висновку суду про його причетність до скоєння злочинів, передбачених ч.2 ст.146, ст.198 КК України. 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_15 інкримінується також вчинення за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засудженим за вчинення даного злочину, вирок стосовно якого набрав законної сили, злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України відносно потерпілого ОСОБА_13 - вимагання, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з пошкодженням майна та поєднаного з насильством, небезпечним для життя особи. 
		Як на докази винуватості ОСОБА_15 у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України сторона обвинувачення посилається на показання потерпілого ОСОБА_13 та свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_27 , протокол слідчого експерименту за участю потерпілого від 01 листопада 2014 року (т.3а.к.п.114-119), протокол слідчого експерименту за участю ОСОБА_17 (т.4а.к.п.124-126), протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_20 (т.16 а.к.п.77-82) та ОСОБА_19 (т.16а.к.п.72-76). 
		Проаналізувавши показання потерпілого, вказаних свідків та інших доказів у сукупності, суд дійшов висновку про те, що вони не підтверджують того, що ОСОБА_15 за попередньою змовою групою осіб вчинив вимагання грошових коштів у потерпілого з пошкодженням майна, поєднане з насильством, небезпечним для життя, тобто злочин, передбачений ч.3 ст.189 КК України.
		З висунутого обвинувачення, в межах якого судом розглядається кримінальне провадження, вбачається, що ОСОБА_16 , ОСОБА_15 та ОСОБА_17 і ОСОБА_18 , які засуджені за вчинення злочинів і вироки відносно них набрали законної сили, мали злочинну змову та приїхали за місцем проживання потерпілого саме з метою незаконного позбавлення волі останнього для його залякування та отримання інформації про можливе знайомство потерпілого з представниками незаконних військових формувань. Як встановлено судом, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , засуджений за вчинення злочину і вирок відносно якого набрав законної сили, вирішили скоїти розбійний напад та вимагання грошових коштів у потерпілого, виходячи за межі злочинної домовленості із ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , вже в той час, коли знаходились на території будинковолодіння потерпілого. 
		Стаття 28 КК України передбачає, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), що заздалегідь, тобто до початку злочину домовились про спільне його вчинення. 
		Будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_15 вступив у попередню змову із вказаними особами на вчинення вимагання грошових коштів у потерпілого або приєднався до їх дій в подальшому, а також того, що він вчинив будь-які дії, які охоплюються об*єктивною стороною злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України стороною обвинувачення не надано.
		З показань потерпілого ОСОБА_13 вбачається, що 19 вересня 2014 року у вечірній час, під час скоєння відносно нього злочину ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , він бачив неподалік від свого двору обвинуваченого ОСОБА_15 та ОСОБА_18 , які столи поруч з автомобілем ВАЗ світлого кольору; при цьому ОСОБА_15 ані того вечора, ані в подальшому погроз на його адресу не висловлював, грошей не вимагав. На переконання суду показання потерпілого є належним доказом у сукупності з іншими доказами, дослідженими судом, на підтвердження винуватості ОСОБА_15 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, але не доводять причетність обвинуваченого до скоєння злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України, який, до того ж, з об*єктивної сторони здійснюється виключно шляхом активної поведінки  дії.
		Аналізуючи показання свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та зміст протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого від 01 листопада 2014 року (т.3а.к.п.114-119), протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_17 (т.4а.к.п.124-126), протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_20 (т.16 а.к.п.77-82) та ОСОБА_19 (т.16а.к.п.72-76) суд приходить до висновку про те, що вони є належним доказом на підтвердження вини ОСОБА_16 у скоєнні вимагання і жодним чином не підтверджують причетність обвинуваченого ОСОБА_15 до скоєння відносно потерпілого вимагання. 
		Показання свідка ОСОБА_27 про те, що зі слів померлого батька - ОСОБА_29 , який був у дружніх відносинах із ОСОБА_15 , йому відомо про те, що останній привозив на зберігання рушницю, яку батько згодом утопив у річці і яка, як вбачається з інших досліджених судом доказів, належить потерпілому ОСОБА_13 , є належним доказом на підтвердження винуватості ОСОБА_15 у скоєнні злочину, передбаченого ст.198 КК України, але жодним чином не доводить вчинення ним злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України.
		 Показання свідка ОСОБА_20 який пояснив, що ОСОБА_15 розповідав йому про те, що раніше вони вчотирьох приїздили за місцем проживання потерпілого, у якого вимагали грошові кошти, не можуть бути прийняті як доказ того, що саме ОСОБА_15 здійснював вимагання грошових коштів у потерпілого, так як останній розповідав свідку про обставини подій, що відбувались 19 вересня 2014 року, про які йому стало відомо від ОСОБА_16 та ОСОБА_17 . З урахуванням показань потерпілого, який пояснив, що ОСОБА_15 грошові кошти у нього не вимагав, погроз не висловлював, зважаючи на висунуте обвинувачення, з якого вбачається, що вчинення вимагання саме 19 вересня 2014 року, тобто, в той день про події якого ОСОБА_15 розповідав свідку ОСОБА_20 , взагалі не інкримінується обвинуваченому ОСОБА_15 , відсутні підстави розцінювати показання свідка ОСОБА_20 як беззаперечний, належний та допустимий доказ на підтвердження скоєння ОСОБА_15 злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України. 
		Доводи сторони обвинувачення про те, що доказом винуватості ОСОБА_15 у скоєнні відносно потерпілого злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України є те, що 22 жовтня 2014 року він показав місце знаходження домоволодіння потерпілого ОСОБА_20 та ОСОБА_19 , які кинули у двір гранату з метою залякування потерпілого, тобто, фактично у такий спосіб прийняв участь у вимаганні є неспроможними, оскільки по-перше, ОСОБА_15 вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України не інкримінується взагалі, а по-друге, докази того, що ОСОБА_15 мав попередню змову з іншими особами на вчинення вимагання грошових коштів у потерпілого або приєднався до їх дій в подальшому або був обізнаний, про те, що ОСОБА_16 , вимагаючи грошові кошти, дав розпорядження ОСОБА_20 та ОСОБА_19 кинути гранату саме з метою залякування потерпілого, відсутні.
		Вироки Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року, яким ОСОБА_20 та ОСОБА_19 засуджені за ч.4 ст.296 КК України (т.7а.к.п.153-154), від 03 березня 2016 року, яким ОСОБА_17 засуджений за ч.2 ст.146, ч.3ст.187, ч.3ст.189 КК України (т.13а.к.п.140-145), від 18 березня 2015 року, яким ОСОБА_18 засуджений за ч.2ст.146 КК України (т.16а.к.п.136-138) відповідно до ст.90 КПК України не мають преюдиційного значення для кримінального провадження, яке розглядається судом відносно ОСОБА_15 та ОСОБА_16 в частині доведеності їх вини. 
		Інших доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_15 відносно потерпілого злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України стороною обвинувачення не надано.
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 62 Конституції України та ч.4 ст.17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви стосовно доведеності винуватостіособи тлумачаться на її користь.
		 За змістом ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора.
		 Згідно п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. 
		За результатами оцінки всіх вищенаведених доказів у сукупності, суд приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено участі ОСОБА_15 у вчиненні ним відносно потерпілого ОСОБА_13 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.189 КК України, не отримано достатніх доказів для доведеності його винуватості, обвинувачення в цій частині ґрунтується на припущеннях і не підтверджується об`єктивними, достовірними доказами; при цьому сукупність зібраних доказів не дає змоги дійти беззаперечного та однозначного висновку про доведеність його участі у вчиненні інкримінованого злочину.
		 Приймаючи до уваги вищевикладене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_15 у пред*явленому йому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України підлягає визнанню судом невинуватим та виправданню відповідно до п.2ч.1ст.373 КПК України у зв*язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. 
		При призначенні ОСОБА_16 певного виду та конкретної міри покарання за ч.2 ст.146, ч.3 ст.187, ч.3 ст.189, ч.1ст.410 (в редакції 2001 року), ч.1ст.263 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини їх вчинення, роль, характер та ступінь його участі у скоєнні злочинів, дані про його особу, який позитивно характеризується за місцем проходження військової служби Ульянівським РВК, на обліку у лікарів-нарколога та психіатра не перебуває, одружений, відсутність обставин, що пом*якшують та обтяжують покарання за всіма інкримінованими йому злочинами. 
		Наявність у ОСОБА_16 на утриманні неповнолітньої дитини, що встановлено з його слів і документально не підтверджено та стан його здоров*я, оскільки відповідно до висновку експертизи № 25 від 15 березня 2016 року у нього діагностовано ряд захворювань (т.8а.к.п.166-174) не можез урахуванням вищевикладених обставин та тяжкості вчинених ним злочинів вагомо знижувати ступінь тяжкості вчинених злочинів та ступінь небезпечності його особи з огляду на що, суд не може врахувати ці обставини, як такі, що пом*якшують їх покарання.
		Враховуючи наведене вище, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_16 за ч.2 ст.146, ч.1ст.410 (в редакції 2001 року), ч.1ст.263 КК України - покарання у вигляді позбавлення волі, за ч.3 ст.187 КК України та за ч.3 ст.189 КК України - покарання у вигляді позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна. 
		Крім того, зважаючи на те, що ОСОБА_16 засуджується за вчинення тяжкого та особливо тяжкого злочинів, суд на підставі ст.54 КК України дійшов висновку про позбавлення ОСОБА_16 військового звання майор.
		 Призначаючи ОСОБА_15 покарання за ч.2 ст.146, ст.198 КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини їх вчинення, роль, характер та ступінь його участі у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.146 КК України, дані про його особу, який позитивно характеризується Костянтинівською міською громадською організацією «Центр громадського контролю та захисту», не перебуває на обліку у лікарів-нарколога та психіатра, до адміністративної відповідальності не притягувався, одружений, відсутність обставин, що пом*якшують та обтяжують покарання за всіма інкримінованими йому злочинами. 
		 Наявність у обвинуваченого ОСОБА_15 захворювань, діагностованих відповідно до висновку експертизи № 25 від 15 березня 2016 року (т.13а.к.п.166-174) не можез урахуванням вищевикладених обставин вчинених ним злочинів вагомо знижувати ступінь тяжкості вчинених злочинів та ступінь небезпечності його особи з огляду на що, суд не може врахувати цю обставину, як таку, що пом*якшує його покарання.
		 Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_15 покарання за ч.2 ст.146 та за ст.198 КК України у вигляді позбавлення волі.
		 Покарання ОСОБА_16 та ОСОБА_15 слід призначати із застосуванням положень ст.70 КК України. 
		 Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 (т.14а.к.п.89-91) підлягає частковому задоволенню.
		 Позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню - за виключенням вартості майна, яке має бути повернуто потерпілому  фотокамери «Canon EOS 1100D» вартістю 6032 гривні, ноутбука «Asus R701S» вартістю 4277 гривень 78 копійок та мисливської рушниці «ТОЗ-34» - 4972 гривні 23 копійки. 
		 З обвинуваченого ОСОБА_16 на користь потерпілого ОСОБА_13 підлягають стягненню документально підтверджені витрати на придбання лобового скла на автомобіль Мерседес у розмірі 2506 гривень 00 копійок згідно чека № 163 від 03 березня 2015 року (т.8а.к.п.164) та витрати, пов*язані із ремонтом фасаду будинку № 440 по вул.Пушкінській в м.Костянтинівка у розмірі 1676 гривень 35 копійок відповідно до довідки про вартість, договірної ціни, акту приймання виконаних робіт, відомостей ресурсів, локальної смети та дефектного акту (т.8а.к.п.165-180), оскільки пошкодження лобового скла та фасаду будинку, зокрема відкосу одного з вікон, сталось внаслідок пострілу, здійсненого під час вимагання грошових коштів у потерпілого та вибуху гранати, здійсненого за вказівкою ОСОБА_16 . Крім того, з обвинуваченого ОСОБА_16 на користь потерпілого підлягає стягненню вартість майна яким, останній заволодів в ході розбійного нападу за попередньою змовою із ОСОБА_17 , засудженим за скоєння даного злочину, вирок відносно якої набрав законної сили, а саме: вартість наручного годинника марки «EPOS 3401.132.24.15.25» у розмірі 18098 гривень 75 копійок (т.6а.к.п.45-55), а всього 22281 гривня 10 копійок.
		Оскільки суд дійшов висновку про виправдання ОСОБА_15 за ч.3 ст.189 КК України, а вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.187 КК України йому не інкримінується, позовні вимоги потерпілого ОСОБА_13 про стягнення з ОСОБА_15 матеріальної шкоди відповідно до ч.3 ст.129 КПК слід залишити без розгляду. 
		Внаслідок винних дій ОСОБА_16 та ОСОБА_15 , які містять склади злочинів передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.187, ч.3 ст.189 КК України та ч.2 ст.146 КК України відповідно, потерпілому ОСОБА_13 було заподіяно моральної шкоди у зв*язку з чим він зазнав душевних страждань та переживань; перебував в психологічній напрузі через душевні страждання у зв*язку із вчиненням відносно нього злочинів, тому суд, враховуючи характер страждань та душевних переживань потерпілого, їх тривалість, тяжкість вимушених змін в його житті, беручи до уваги ступінь вини обвинувачених, їх сімейний на матеріальний стан, виходячи із вимог розумності, виваженості та справедливості вважає за необхідне визначити суму моральної шкоди в розмірі 100 000 гривень.
		 Зважаючи на характер, роль та участь кожного з обвинувачених у скоєнні злочинів відносно потерпілого, суд приходить до висновку про те, що на користь потерпілого ОСОБА_13 з обвинуваченого ОСОБА_16 у відшкодування моральної шкоди слід стягнути 90 000 гривень, з обвинуваченого ОСОБА_15  10000 гривень. 
		 Долю речових доказів по справі (т.3а.к.п.172-173, т.5а.к.п.143, т.6 а.к.п.35-36, т.7а.к.п.200-201) слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України. 
		 Питання щодо речових доказів  осколків корпусу наступальної осколкової ручної гранати типу РГД-5 та спускового важелю накольного механізму уніфікованого запалу типу УЗРГМ (т.5а.к.п.118) та особистих документів ОСОБА_17 (т.7а.к.п.177-178) вирішено вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року та вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 03 березня 2016 року, які набрали законної сили. 
		 Оскільки відсутні підстави вважати, що власник автомобіля Фольксваген Пасат державний номерний знак НОМЕР_4 знав або міг знати про його незаконне використання, зазначений автомобіль та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_47 (т.8а.к.п.206-207) відповідно до ст.100 КПК України слід повернути за належністю  ОСОБА_40 .
		 Зважаючи на не підтвердження факту належності вилучених за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_16 грошових коштів останньому, вилучені грошові кошти (т.5а.кп.251-254) слід повернути власнику - ОСОБА_41 . 
		 Процесуальні витрати на залучення експертів у даному кримінальному провадженні, які є доказом обвинувачення ОСОБА_16 (т.5а.к.п.93, 103, 122, 149, 206, 217, т.6а.к.п.16, 29, 64а, 79) відповідно до ст.122,124 КПК України слід віднести на обвинуваченого ОСОБА_16 в дольовому відношенні з урахуванням засудження інших осіб по даному обвинуваченню. 
		 Арешт майна, накладений ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 21 березня 2015 року (т.8а.к.п.136) на грошові кошти в сумі 4400 доларів США слід скасувати. 
		 Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_16 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін, ОСОБА_15 - у вигляді домашнього арешту - скасувати.
		 Враховуючи вимоги ч. 5 ст. 72 КК України обвинуваченому ОСОБА_16 слід зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 01 листопада 2014 року по 28 квітня 2017 року включно, в ОСОБА_15 з 02 листопада 2014 року по 12 травня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		 Керуючись ст.ст.368, 370,371 КПК України, суд
		ЗАСУДИВ:
		 ОСОБА_16 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ч.3 ст.187, ч.3 ст.189, ч.1 ст.410 (в редакції 2001 року), ч.1 ст.263 КК України та призначити йому покарання : 
		-за ч.2 ст.146 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі,
		-за ч.3 ст.187 КК України у вигляді 10 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна,
		-за ч.3 ст.189 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна,
		-за ч.1 ст.410 КК України (в редакції 2001 року) у вигляді 5 років позбавлення волі,
		-за ч.1ст.263 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі.
		 В силу ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_16 остаточне покарання у вигляді 10 (десять) років позбавленні волі із конфіскацією всього належного йому на праві власності майна,
		 На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_16  військового звання майор.
		 Строк відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати ОСОБА_16 з моменту фактичного затримання  з 01 листопада 2014 року.
		 Зарахувати на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_16 у строк покарання попереднє ув*язнення в період часу з 01 листопада 2014 року по 28 квітня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув*язнення за два дні позбавлення волі.
		 ОСОБА_15 визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.189 КК України та виправдати у зв*язку з недоведеністю, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим. 
		 ОСОБА_15 визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.146, ст. 198 КК України та призначити йому покарання : 
		-за ч.2 ст.146 КК України у вигляді 3 років позбавлення волі,
		-за ст.198 КК України у вигляді 2 років позбавлення волі.
		 В силу ст. 70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_15 остаточне покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавленні волі.
		 Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обчислювати ОСОБА_15 з моменту фактичного затримання  з 02 листопада 2014 року.
		 Зарахувати на підставі ч.5 ст.72 КК України ОСОБА_15 в строк відбуття покарання попереднє ув*язнення в період часу з 01 листопада 2014 року по 12 травня 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув*язнення за два дні позбавлення волі та звільнити від відбування покарання у зв*язку з його фактичним відбуттям. 
		 Цивільний позов потерпілого ОСОБА_13 до обвинувачених ОСОБА_16 та ОСОБА_15 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
		 Стягнути із ОСОБА_16 на користь ОСОБА_13 у відшкодування матеріальної шкоди 22281 (двадцять дві тисячі двісті вісімдесят одну) гривню 10 копійок.
		 Стягнути із ОСОБА_16 на користь ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди 90000 (дев*яносто тисяч) гривень.
		 Стягнути із ОСОБА_15 на користь ОСОБА_13 у відшкодування моральної шкоди 10000 (десять тисяч) гривень.
		 В задоволенні іншої частини цивільного позову - відмовити.
		 Позовні вимоги ОСОБА_13 до ОСОБА_15 про відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду на підставі ч.3 ст.129 КПК України. 
		 Речові докази :
		- (т.3а.к.п.172-173) упаковку коробки для фотокамери «Canon EOS 1100D» та гарантійний талон для нього, футболку сірого кольору, інструкцію користувача на наручний годинник «ЕРОS», паспорт на мисливську рушницю ТОЗ-34 № НОМЕР_8 , 1974 року випуску, гарантійний талон на наручний годинник «ЕРОS», фотокамеру «Canon EOS 1100D», ноутбук «Asus R701S», мисливську рушницю «ТОЗ-34» - повернути за належністю потерпілому ОСОБА_13 ;
		-(т.5а.к.п.143)  зброю у вигляді : АК-74 № НОМЕР_15 (1986) з підствольним гранатометом № 5821 -64; АК-74 № НОМЕР_17 (1990) з підствольним гранатометом № 6016-64; АК-74 № НОМЕР_18 (1986); АК-74 № НОМЕР_48 (1990) з планкою «Пікатіні» та коліматорним прицілом; АКС-74 № НОМЕР_20 (1982); АКС-74У № НОМЕР_16 (1986); АКС-74У № НОМЕР_12 (1985), передану на зберігання до складу зберігання зброї та боєприпасів служби РАО штабу АТО в Луганській та Донецькій областях - вважати повернутою за належністю.
		- (т.5а.кп.251-254) 44 купюри номіналом по 100 доларів США : КВ 28158191G, КК24527931С, НА07815030В, HF03459690D, КВ92268310І, КВ16744740Е, НВ20598910D, КВ78208701J, КВ44497101Р, КВ15761850К, КВ49930060 J, KF45154270C, КВ59915704Н, НВ58626612Е, НС19332856В, КВ33249693J, KL90282444D, KL90282447D, CF88744918A, CF88744912A, НВ92452877А, НВ58729770Q, НВ25887891І, НС72123571А, НВ 58729771 Q, KL90282458D, КВ94830821М, КВ74930716Н, KF53224015D, KB57918230J, НВ11052651Q, КВ49930070J, КК 24231511А, KF45154271С, KG21642185B, КК 75357231С, КВ33249692J, КВ48668320С, KL90282445D, KL90282448D, CF88744910A, CF88744911A, КК16630524С, КВ77715581D  передані на зберігання до Центрального управління військової служби правопорядку  повернути за належністю ОСОБА_42 ;
		- (т.6а.к.п.35-36) РПГ-26254-5-91 ОКФОЛ 7 В 20533-03-31 7/1 ТР ВА 1 91 К 115106, РПГ -26254-9-90 ОКФОЛ 7В20533-07-89 7/1 ТР ВА 4-90-К 009779 в спец пакеті № 1910742; 1151 патрон калібру 5,45 та 48 патронів калібру 7,62х39 в спецпакеті № 1910988; 20 одиниць 30мм реактивних патронів, з яких 15 одиниць  освітлювальних патронів збільшеної дальності, 5 одиниць патронів багатозіркових сигнальних зеленого вогню в спец пакеті № 1910741; 4 уніфікованих запали дистанційної дії УЗРГМ, 4 гранати Ф-1 зеленого кольору без запалів, 6 40мм пострілів ВОГ-25 в спец пакетах № 0204420, № 0411325; передані на зберігання до кімнати зберігання зброї військової частини НОМЕР_49 , вважати повернутими за належністю.
		- (т.6а.к.п.35-36) самозарядний карабін Сімонова з маркуванням ИТ7402 1974г, 4 планки для спорядження набоїв до карабіну СКС, футляр для чищення зброї, два шомполи до карабіна СКС, передані на зберігання до кімнати зберігання зброї військової частини НОМЕР_49  конфіскувати в дохід держави. 
		 (т.7а.к.п.200-201) документ: «Дозвіл на зброю», «Дозвіл на зброю», «Военный билет офицера запаса вооруженных сил СССР», «Удостоверение личности офицера», паспорт громадянина України для виїзду за кордон, посвідчення водія, посвідчення № НОМЕР_50 , посвідчення № НОМЕР_51 , трудову книжку, свидетельство о заключении брака, атестат про середню освіту; кредитні картки : банку «Приватбанк» № НОМЕР_52 , № НОМЕР_53 , № НОМЕР_54 , банку «Аваль» : № НОМЕР_55 ; банку «ОТП» № НОМЕР_56  повернути за належністю ОСОБА_16 .
		 (т.8а.к.п.206-207) автомобіль Фольксваген Пасат синього кольору державний номерний знак НОМЕР_4 , № кузова НОМЕР_22 , переданий на зберігання до Управління нагляду за додержанням законів ОС АТО Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_47 , яке зберігається в матеріалах кримінального провадження - повернути за належністю ОСОБА_43 . 
		 Стягнути з ОСОБА_16 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів в загальному розмірі 6042 (шість тисяч сорок дві) гривні 08 копійок 
		 Арешт майна, накладений ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 21 березня 2015 року на грошові кошти в сумі 4400 доларів США - скасувати. 
		 До набрання вироку законної сили залишити ОСОБА_16 міру запобіжного заходуу виді тримання під вартою в Бахмутського УВП УДПтСУ в Донецькій області (№6); ОСОБА_15 у вигляді домашнього арешту - скасувати.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляція на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особа, яка перебуває під вартою  з дня отримання копії вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору. Роз*яснити учасникам судового провадження право отримати в суді копію вироку. 
		 
		 Головуючий суддя 
		 Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...