Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 338/1197/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 04.05.2017. Зареєстровано: 04.05.2017. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2017.
Дата набрання законної сили: 25.07.2017
Результат оскарження 25.07.2017 Апеляційний суд Івано-Франківської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Р І Ш Е Н Н Я
		    І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  
		Справа №338/1197/16-ц   
		     03 травня 2017 року             Богородчанський районний суд Івано-Франківської області
		                                          в складі головуючого-судді       Битківського Л.М.
		                                          секретар                                        Дякун М.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні дорогою, - 
		в с т а н о в и в:
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 у якому поставив питання про зобовязання відповідача усунути перешкоди у користуванні дорогою загального користування шляхом здійснення демонтажу самовільно встановленої огорожі по вул. Береговій у смт. Солотвин Богородчанського району Івано-Франківської області.
		Заявлені вимоги в судовому засіданні підтримав позивач та представник позивача. Позивач зазначив, що протягом десятиліть володіє, а з 31.08.2015 року являється власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення в урочищі «Окопище» (колись «Горби») і проїзд до його земельної ділянки здійснюється з вулиці Берегова дорогою громадського користування, що проходить між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_3
		Відповідач на протязі кількох років самовільно захопив частину цієї дороги, розширивши таким чином межі своєї ділянки, розорював її, звужуючи проїзд, що утруднювало можливість заїзду. Проїзд, який раніше мав ширину близько 5 метрів звузився до 1,5 м. Більше того, в 2012 році зі сторони вулиці Берегова ОСОБА_2 встановив камяний стовп та ворота, якими перекрив проїзд. Навіть, якщо відчинити ворота, заїхати жодним транспортним засобом неможливо, оскільки радіус повороту не дозволяє зробити це. Внаслідок таких дій відповідача він та ще декілька землекористувачів втратили можливість проїзду на свої земельні ділянки, не можуть використовувати їх за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, позбавлені змоги заїхати сільськогосподарською технікою для обробітку землі чи вивозу врожаю. Фактично протягом останніх років не обробляє земельну ділянку, що порушує його права як власника. В 2012 році жителі селища звернулись з колективною заявою до Солотвинської селищної ради, яка створила комісію і рішенням від 25.10.2012 року зобовязала ОСОБА_2 перенести огорожу, збільшивши ширину дороги до присадибних ділянок до 3,5 м. Однак відповідач рішення сільської ради ігнорує. 16.07.2016 року комісія селищної ради повторно виходила на місце конфлікту і повторно зобовязала ОСОБА_2 перенести горожу і не чинити перешкод у заїзді до земельних ділянок землекористувачам. Проте порушення не усунуті по даний час. Тому просив позов задовольнити.
		Відповідач ОСОБА_2 та представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заявлений позов не визнали. 
		Відповідач пояснив, що у 1989 році на підставі рішення виконкому Солотвинської селищної ради йому було виділено за рахунок землі, яка раніше перебувала у користуванні його батька, земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку. Його межівником справа є ОСОБА_3 і ніякої дороги між їх господарствами не було. Дійсно землекористувачі, які мають ділянки в урочищі «Горби» їздили через поле до своїх присадиб, однак дорога для цих цілей не відводилась. Зі сторони ОСОБА_3 він ніякої огорожі не встановлював, а паркан встановлений ОСОБА_3 на його думку влаштований з порушенням меж відведеної останньому земельної ділянки. В свою чергу він встановив огорожу лише зі сторони вулиці Берегова. Перешкод у можливості проїзду ОСОБА_1 та іншим землекористувачам він не чинить, ворота не закриваються. Однак влаштовувати дорогу для проїзду за рахунок своєї ділянки він не бажає. 
		Заслухавши пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
		Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,2560 кадастровий номер 2620455500:01:005:0541, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 31.08.2015 року. Відповідно до картографічних матеріалів генплану території Солотвинської селищної ради, з вулиці Берегова до земельних ділянок в урочищі «Горби» існує проїзд, який проходить між господарствами №26«а», що належить ОСОБА_3 та №26 «б», що належить ОСОБА_2 
		Як встановлено з пояснень позивача, а також з пояснень допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, відповідач протягом останніх пяти років звузив існуючий проїзд зі сторони свого господарства до розміру, який не дає можливості використовувати його для заїзду будь-яким видом транспорту. Внаслідок того, що зі сторони вулиці Берегова ОСОБА_2 встановив бетонний мурований стовп та влаштував ворота, позивач не має змоги користуватись проїздом до своєї земельної ділянки. 
		Допитані в судовому засіданні як свідки голова земельної комісії селищної ради ОСОБА_8, землевпорядник ОСОБА_9, депутат ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснили, що неодноразово розглядали звернення власників земельних ділянок з приводу самовільного захоплення ОСОБА_2 частини громадської дороги, що веде до присадибних ділянок. Проведеними безпосередньо на місці обстеженнями встановлено, що земельна ділянка ОСОБА_2 є значно більшою, ніж виділена для будівництва і обслуговування житлового будинку. Звуження проїзду відбулось зі сторони відповідача, огорожа зі сторони ОСОБА_3, яка є межовим знаком, встановлена декілька десятків років перед тим і змін не зазнала. Фактично ширина проїзду звужена до розміру 1,7-2 м., хоч за матеріалами Вінницької експедиції ширина дороги мала би становити не менше 3,5 м. Внаслідок самовільного влаштування межових знаків, стовпа, а також воріт, позивач та інші жителі позбавлені можливості користуватись проїздом. Тому на сесії селищної ради було прийняте рішення про покладення обовязку на ОСОБА_2 перенести огорожу і збільшити ширину дороги до 3,5 метра. Однак дане рішення відповідачем проігноровано. На даний час земельна ділянка ОСОБА_2 не приватизована і у існуючих межах її приватизація не буде погоджена. 
		З досліджених судом доказів встановлено, що відповідач ОСОБА_2 за рішенням виконкому Солотвинської селищної ради від 14.07.1989 року отримав у безстрокове користування земельну ділянку по вул. Берегова для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Земельна ділянка відповідно до плану відводу, який міститься в матеріалах проекту, виготовленого районною архітектурою, містить чіткі розміри ділянки. Зокрема в плані вказаний існуючий проїзд, що межує з господарством ОСОБА_3, шириною 5 метрів. Комісією селищної ради, яка виходила на місце для розгляду скарги встановлено, що звуження проїзду відбулось зі сторони господарства ОСОБА_2, земельна ділянка якого не приватизована і межі якої з селищною радою та іншими межівниками не погоджені. Тому у ОСОБА_2 не було підстав влаштовувати огорожу, оскільки право власності на земельну ділянку, відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України виникає з моменту державної реєстрації цього права. Судом крім того встановлено, що при встановленні огорожі відповідачем не дотримано вимог проекту в частині розширення на 3,5 метра вулиці Берегова. 
		Посилання представника відповідача на інформацію начальника відділу містобудування та архітектури стосовно відсутності достатньої інформації щодо меж земельної ділянки ОСОБА_3, а відтак відсутність достовірних даних щодо того, з якого боку вібулось звуження заїзду, суд вважає не обгрунтоаним. Предметом спору є звуження проїзду саме зі сторони відповідача. З пояснень допитаних свідків, огорожа ОСОБА_3, є межовим знаком, який незмінний з кінця 80-х років.
		Таким чином, дослідивши усі зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими. Спосіб захисту порушеного права, обраний позивачем, відповідає вимогам ст. 16 ЦК України і може бути застосований судом. 
		На підставі наведеного, ст.ст.213-215 ЦПК України, суд, -
		вирішив:
		Позов ОСОБА_1 задовольнити. Усунути перешкоди в користуванні позивачем дорогою до земельної ділянки кадастровий номер 2620455500:01:005:0541, яка проходить між господарством ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом демонтажу самовільно встановленої зі сторони вулиці Берегова огорожі та воріт. Зобовязати ОСОБА_2 надалі не чинити перешкод позивачу у користуванні дорогою.
		Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_1 судові витрати  551,20 грн. сплаченого судового збору та 1000 грн. витрат на правову допомогу адвоката. 
		Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
		 
		 
		     Суддя                                                                                  Битківський Л.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...